Крайняк О.К. Лекції з планування діяльності організацій

Подождите немного. Документ загружается.

ВСТУП

Планування – єдиний спосіб формального прогнозування майбутніх

проблем і можливостей. Воно дає основу для прийняття управлінських рішень,

забезпечує організацію засобів створення плану діяльності на перспективний і

поточний періоди.

Формальне планування сприяє пошуку найпридатніших напрямків дій,

обґрунтуванню і систематизації планових рішень, зниженню ризику прийняття

неправильних рішень через помилкову чи недостатню інформацію. Планування

служить для формулювання встановлених цілей і розробки шляхів їх реалізації,

допомагає створити єдність загальних цілей усередині організації і тим самим є

організуючим початком у діяльності підприємства.

З огляду на всезростаючу обмеженість ресурсів, дуже важливо

домагатися їх максимально ефективного використання. План повинен бути

розроблений вміло для оптимального використання обмежених ресурсів.

Важливу роль у діяльності підприємства відіграють капітальні вкладення. Вони

повинні давати прибуток якомога раніше. Ця обставина ще раз підкреслює

необхідність розробки плану і його чіткого виконання.

Внаслідок зростаючих витрат, ускладнення виробничо-господарських

зв’язків, зростання цін і динамічної зміни факторів зовнішнього середовища

зростає елемент ризику в діяльності підприємства. Крім обґрунтування

технічної реалізації плану, для нормального функціонування підприємства

необхідні також аргументовані графіки і розрахункові оцінки як докази його

здатності й можливості ефективно досягати поставлених цілей. Тому в план

діяльності підприємства повинні бути включені розділи, що належать до його

організаційно-технічного розвитку, основної діяльності, її забезпеченню й

обслуговуванню, плани з собівартості, прибутку і рентабельності, а також

фінансовий план.

На процес реалізації плану впливають зміни внутрішніх і зовнішніх умов.

Тому передбачається оперативне планування, у якому враховують наслідки

ситуації, що змінилася. Його використовують для прийняття рішень у будь-якій

ситуації. Планування динамічне у тому сенсі, що у початковий план вносяться

зміни з метою відображення умов, що змінилися. Варто підкреслити, що зміни

можливі лише за умови існування самого плану.

Управління реалізацією плану складається з аналізу інформації і

прийнятті рішень. Тому не викликає сумніву необхідність включення у план

розділу, що належить до контролю діяльності підприємства.

Цінність плану виявляється у процесі його виконання. Прогрес у його

реалізації повинен бути зіставлений із запланованими цілями, щодо яких

коректують відхилення у діяльності підприємства. Якщо коректування не може

привести роботу підприємства у відповідність із планом, то останній має бути

переглянутий. Розроблений графік діяльності підприємства і бюджет плану

витримуються завдяки наявності управління, що важливо не менше (якщо не

більше), ніж вихідний план.

Пропонований посібник має допомогти в оволодінні студентами знань

про планування діяльності підприємства. Посібник упорядковано відповідно до

програми курсу “Планування у переробній і харчовій промисловості”. При

написанні посібника були використані елементи економіки підприємства,

менеджменту, маркетингу, обліку і фінансів. У посібнику висвітлені

методологія і методика аналізу в плануванні діяльності підприємств,

розглядається сутність економічних категорій, а також управління основними

кількісними та якісними показниками цієї діяльності.

ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ, МЕТОД І ЗАВДАННЯ НАУКИ

1. 1. Значення планування.

1. 2. Сутність функції планування.

1. 3. Що таке план підприємства?

1. 4. Які завдання вирішує планування?

1. 5. На яких принципах будується планування?

1. 6. Склад і структура планових органів на підприємстві.

1. 7. Яким вимогам повинно відповідати планування?

1. 8. За якими системами здійснюють планування на підприємстві?

1. 9. Яким чином досягають узгодження планів?

1. 10. Яким чином розробляють і затверджують план?

1. 11. Що припускає коректування плану?

1. 12. Що містить у собі аналітична записка до проекту плану?

1. 13. Яким чином оцінюють виконання плану?

1. 1. Значення планування

При переході в Україні до ринкових відносин планування виявилося

практично напівзабутим. Це відбулося внаслідок поверхневого сприйняття

ринкової економіки, нерозуміння виниклих з її утвердженням проблем і шляхів

їх вирішення через перевагу найпростіших закордонних штампів над складним,

багатогранним вітчизняним досвідом і забуття національних економічних

традицій.

Через неспроможність подібного підходу економічні труднощі змусили

згадати, що планування – одна з найважливіших функцій управління будь-яким

виробництвом. Саме з планування і починається як створення, так і

функціонування комерційної організації. Процвітаючі керівники добре знають,

що усі великі битви спочатку виграються на папері, після ретельно

розробленого плану, і тільки потім – на практиці.

Досвід радянської економіки, завдяки якому в Україні утвердилося

планування, безумовно, містив чимало архаїчного, відкинутого життям. Це

насамперед вплив держави на процес планування роботи підприємства, зайва

централізованість і директивність, відрив планування від вимог ринку та ін.

Разом з цим, у ньому було і чимало цінного: прогнозування соціально-

економічних процесів, наукове нормування використання ресурсів,

внутріфірмове планування – усе це повинно бути затребувано сучасною

економікою.

Як вітчизняний, так і закордонний досвід показують, що недооцінка

планування підприємницької діяльності в ринкових умовах, зведення його до

мінімуму чи ігнорування, некомпетентне здійснення найчастіше призводять до

великих, нічим не виправданих економічних втрат і, у кінцевому підсумку, до

банкрутства підприємств. Тому грамотна економічна політика полягає не у

запереченні планування, а в його використанні.

Це стосується планування і на державному рівні, і на галузевому

(корпоративному), і на рівні окремого підприємства. Планування на

державному і галузевому рівнях в умовах ринкової економіки має здебільшого

рекомендаційний характер, у той час як план, розроблений підприємством, – це

зобов’язання, яке має бути виконане.

Запланувати діяльність підприємства – означає скласти план його

функціонування і розвитку й надалі контролювати його виконання. Планування

діяльності підприємства полягає в обробці інформації з обґрунтування м

майбутніх дій і у визначенні найкращих способів досягнення намічених

підприємством цілей. Призначення планування можна виразити словами

Огюста Конта: “Знати, щоб передбачати; передбачати, щоб керувати”.

Найвизначніший представник російської економічної школи Микола

Дмитрович Кондратьєв визначав план як систему перспектив, реалізація яких

досягається органами регулювання виробництва (Кондратьєв М. Д. // Проблеми

економічної динаміки. – М., 1989. – С. 95).

Відомий сучасний фахівець у галузі планування підприємницької

діяльності Дитгер Хан розрізняє планування в широкому і вузькому сенсі. У

широкому – планування являє собою прийняття управлінських рішень,

пов’язаних з майбутніми подіями. З цього погляду планування охоплює процес

складання і прийняття планів. У вузькому сенсі – планування – це виявлення

майбутніх подій. На цій основі розробляють стратегію підприємства.

Планування означає систематичну підготовку до формування майбутнього

підприємства.

Д. Хан визначає планування як передбачення майбутніх подій шляхом

цілеспрямованого пошуку, оцінки і добору альтернатив, що грунтується на

визначених гіпотезах про стан зовнішнього середовища.

У сучасних економічних умовах планування діяльності підприємства

безпосередньо пов’язано з маркетингом. Можна сказати, що планування

підприємницької діяльності – це технічний бік маркетингу (або маркетинг

являє собою змістовний бік планування).

На невеликих підприємствах функції планування і маркетингу часто

поєднують. У цьому є закономірність, оскільки дослідження ринку, будучи

функцією маркетингу, – відправна точка планової діяльності. Якщо колись

планову систему розглядали як альтернативу ринку, то сьогодні вона –

складова частина ринкової економіки.

1. 2. Сутність функції планування

Будь-яка організація – це спільна координаційна діяльність групи людей

для досягнення загальної мети. Це визначення справедливе тільки для

формальної організації – офіційно встановленої і зафіксованої структури та

порядку функціонування її частин. Формальну організацію, головна мета якої –

економічна, називають підприємством. Відповідно до Закону України “Про

підприємство в Україні” підприємство є основною організаційною ланкою

народного господарства України.

На будь-якому підприємстві існують дві внутрішні форми поділу праці.

Перша – це поділ праці на складові компоненти загальної діяльності

(горизонтальний поділ праці). Друга (вертикальний поділ) відокремлює роботу

з координування дій від самих дій. Діяльність з координування роботи інших

людей і становить сутність управління як особливої функції діяльності.

Управління в широкому розумінні слова являє собою цілеспрямовану

координацію суспільного відтворення. У цій координації варто виділити

керування машинами, механізмами, тобто керування речами. При цьому

здійснюється й управління людьми, їхніми відносинами, що виникають у

процесі виробництва. Тому управління виробництвом можна визначити як

цілеспрямований вплив на колективи людей для організації і координації їхньої

діяльності у процесі виробництва.

Вихідний пункт управління – формування і вибір його цілей. Як відомо,

цілеспрямованість – головна риса будь-якої людської діяльності, тому вона

властива й управлінню. Підсумовуючи сказане, можна дати наступне

визначення управління.

Управління – це визначення цілей діяльності й організації робіт групи

людей таким чином, щоб їх досягти після завершення діяльності.

Мета діяльності людей – найважливіша серед інших цілей (економічних,

вартісних, тимчасових), бо усі вони досягаються людьми. Не вдаючись у

подробиці щодо різноманітних визначень поняття управління, наведемо

найпоширенішу точку зору. Відповідно до неї існує застосований до будь-якої

організації процес управління, що полягає в реалізації функцій, які повинен

виконувати кожен працівник. Нині прийнято наступне визначення.

Управління – це процес планування, організації, мотивації і контролю,

необхідний для того, щоб сформулювати мету організації і досягти її.

У ринкових умовах для того, щоб вижити, досягти своїх цілей,

організація повинна бути як результативною, так і ефективною. За словами

популярного дослідника в галузі управління П. Друкера, результативність –

наслідок того, що “робляться потрібні і правильні речі”. А ефективність –

наслідок того, що “ці речі створюються правильно”. Ефективність досягається

саме процесом управління, що виконує взаємозалежні функції планування,

організації, мотивації та контролю.

Планування – природна частина менеджменту. Його можна визначити як

уміння передбачити мету організації, результати її діяльності та ресурси,

необхідні для досягнення визначених цілей.

Функція планування припускає вирішення питання якими повинні бути

цілі організації, котрі ставить перед собою вона та її члени, і що робить для їх

досягнення. За суттю і змістом функція планування повинна відповідати на

наступні три запитання:

1. У якому стані організація перебуває у даний час? Керівники повинні

оцінювати її слабкі й сильні сторони, можливості і небезпеки для неї у таких

важливих галузях, як фінанси, маркетинг, виробництво, трудові та матеріальні

ресурси та ін., щоб визначити її реальні можливості.

2. У якому напрямку хоче рухатися організація? Оцінюючи такі

можливості і небезпеки у своєму навколишньому середовищі, як конкуренція,

закони, клієнти, політичні та економічні умови, соціальні і культурні зміни,

НТП тощо, організація намічає, якими повинні бути її цілі й що може

зашкодити їх досягненню.

3. Яким чином організація може це зробити? Її керівники повинні

вирішити як загалом, так і конкретно, що повинні робити члени організації,

щоб досягти цілей.

Саме за допомогою планування керівник організації прагне установити

основні напрямки зусиль і прийняття рішень, що забезпечить єдність цілей для

всіх її членів. Планування – це одна з основ, за допомогою якої керівник

забезпечує єдиний напрямок зусиль усіх членів організації для досягнення її

загальних цілей. Таким чином, в управлінні планування займає основне місце,

втілюючи в собі організуючий початок усього процесу реалізації цілей

організації.

Сутність планування – в обґрунтуванні цілей і способів їх досягнення на

основі виявлення комплексу завдань і робіт, а також визначення ефективних

методів і способів, ресурсів усіх видів, необхідних для виконання цих завдань, і

встановлення їх взаємодії.

Діяльність із розробки планів охоплює усі сторони життя, всі етапи

діяльності організації. На етапі планування визначають необхідні параметри

досягнення цілей – час, потреби в трудових, матеріально-технічних і

фінансових ресурсах, терміни постачання сировини, матеріалів, устаткування

тощо. Прийняті у плані рішення повинні забезпечити досягнення цілей

організації у запланований термін з мінімальними витратами при необхідній

якості.

Основна мета планування – інтеграція всіх членів організації для

вирішення комплексу завдань і виконання робіт, що забезпечують ефективне

досягнення кінцевих результатів.

Планування являє собою набір дій, що передбачають визначення мети

організації, параметрів взаємодії між завданнями, роботами і членами

організації, розподіл ресурсів і вибір інших організаційно-технологічних,

економічних та мотиваційних рішень, що забезпечують досягнення цілей

організації.

Процес планування в організації не є (точніше, не повинен бути) окремим

одноразовим актом, а є безупинним внаслідок двох істотних причин. По-перше,

багато організацій прагнуть продовжити своє існування якомога довше. Тому

вони повинні заново змінювати цілі, навіть якщо цілком досягли своїх

первісних цілей. Друга причина, через яку планування повинне бути

безперервним, – це постійна невизначеність майбутнього. Внаслідок змін у

навколишньому середовищі, помилкове прийняття рішень, події можуть

розвиватися не так, як було передбачено при розробленні плану, тому плани

необхідно періодично переглядати, щоб вони узгоджувалися з реальністю. У

цьому сенсі планування можна розглядати як безупинний, детермінований у

часі й місці процес визначення цілей і забезпечення погодженої діяльності усіх

членів організації та її елементів при обмежених можливостях і часі, що

збільшуються й ускладнюються залежно від зовнішнього середовища.

1. 3. Що таке план підприємства?

План підприємства, як продукт планової роботи, являє собою заздалегідь

розроблену систему заходів, що передбачає їхню мету і зміст, збалансовану

взаємодію ресурсів, обсягів, методів, послідовність і терміни виконання робіт з

виробництва і реалізації продукції та послуг. Планові завдання передбачають

постановку цілей і забезпечення їх досягнення необхідними засобами, однак у

них не регламентуються конкретні технічні способи їх досягнення. Разом з цим,

план повинен забезпечувати необхідні й бажані темпи і пропорції розвитку

виробництва.

План для співробітників підприємства – керівництво до дії. Оскільки

сучасне підприємство являє собою складну управлінську систему, досягнення

планових цілей неможливе без погодження роботи усіх підрозділів

підприємства, усього персоналу – від директора до рядових співробітників.

План використовують для обґрунтування підприємницьких ідей, а також для

керування підприємством у процесі досягнення встановлених цілей.

Розробляючи план підприємства, підприємець повинен отримати

відповіді на ряд питань:

 Яку продукцію (товари, послуги) варто випускати на підприємстві?

 Скільки продукції вигідно випускати і які ресурси при цьому

використовувати?

 Яким чином налагодити постачання напівфабрикатів і сировини?

 Яку технологію виробництва необхідно використовувати?

 Які вимоги до організації збуту продукції?

 Хто буде споживати вироблену продукцію, за якими цінами її можна

продавати?

 Як підприємство може пристосуватися до ринку і яким чином воно буде

реагувати на зміни ринкової ситуації?

Колись у вітчизняному досвіді планова система, будучи тотальною,

директивною, централізованою, тяжіла над виробничою діяльністю

підприємства, сковувала ініціативу його працівників. Плани розробляли за

особистою участю державних органів і вони не завжди збігалися з інтересами

самого підприємства.

Зараз система планування пристосовує діяльність підприємства до умов

ринку, до динамічно сформованих потреб ринкових клієнтів. У плановій

діяльності зацікавлене насамперед саме підприємство, підприємець.

Підприємство розробляє свої плани самостійно, керуючись при цьому

найчастіше власними методичними розробками, що становлять важливий

предмет власності.

План підприємства має різні форми. Так, якщо для невеликого

підприємства цілком достатньо скласти найпростіший план з обмеженим колом

завдань і показників, то чим більше підприємство, чим складніші ставлять

перед ним завдання і вища відповідальність керівників, тим складнішою

повинна бути система його планів, різних за часом і функціональною

приналежністю.

1. 4. Які завдання вирішує планування?

Основне завдання планування – розробити програму дій для отримання

підприємством максимально можливого прибутку, як результату погодженого

здійснення його найважливіших функцій: виробничої, інноваційної,

технологічної, організаційної, соціальної та ін. Крім цього, багато підприємств

бачать у плануванні засіб для подолання диспропорцій, що виникають, для

ефективного і раціонального використання ресурсів, забезпечення ритмічності

виробничого процесу, усунення невизначеності, а також розглядають

планування як можливість впливу на небажані з точки зору інтересів

підприємства фактори.

Рішення зазначених завдань може бути забезпечене у такий спосіб:

– передбачення ймовірних ринкових тенденцій і відповідно до

коректування виробничої програми підприємства;

– дослідження вимог споживачів, формування виробничої програми,

орієнтованої на їхні запити;

– випуск продукції більш високої якості;

– узгодження з контрагентами дій, їх спрямованість на досягнення

взаємовигідних результатів;

– точний облік умов конкуренції, випуск конкурентоспроможної

продукції;