Федулова Л.І. Сучасні концепції менеджменту
Подождите немного. Документ загружается.
глуздим. Цілі ризику і ризикових вкладень капіталу повинні
бути чіткими, конкретизованими і співставленими з ризиком і
капіталом;
2) одержання інформації про навколишнє середовище, яка
необхідна для прийняття рішення на користь того чи іншого
рішення. На основі аналізу такої інформації і з врахуванням
цілей ризику можна правильно визначити імовірність настан
ня події, виявити ступінь ризику і оцінити вартість ризику.
Вартість ризику – фактичні збитки підприємця, витрати на
зниження величини збитків або витрати із відшкодування цих
збитків та їх наслідків;
3) оцінка ризику;
4) розробка різних варіантів ризикованого вкладення
капіталу і їх оцінка.
511
Ðîçä³ë 11
²íôîðìàö³ÿ ïðî ãîñïîäàðñüêó ñèòóàö³þ (çîâí³øíÿ
³íôîðìàö³ÿ)
Êåðóþ÷à ï³äñèñòåìà
(ñóá’ºêò)
Ðèçèê-ìåíåäæåð, ô³íàíñîâèé ìåíåäæåð, ñïåö³à-
ë³ñò ïî ñòðàõóâàííþ òà ³í.
Êåð³âíà ï³äñèñòåìà (îá’ºêò)
Ðèçèê
(ôàêòîðè òà äæå-
ðåëà ðèçèêó)
Ðèçèêîâàí³
âêëàäåííÿ
êàï³òàëó
Åêîíîì³÷í³ â³äíî-
øåííÿ ì³æ
ñóá’ºêòàìè ãîñïî-
äàðñüêîãî ïðîöåñó
²íôîðìàö³ÿ çâîðîòíîãî çâ’ÿçêó
(³íôîðìàö³ÿ ïðî ñòàí îá’ºêòó)
Âõ³ä
Âèõ³ä
Рис. 11.5. Структурна схема управління ризиком конкретної господарської
операції
Для досягнення результативності даного процесу не
обхідно враховувати, що у будьякій системі розробляються і
реалізуються два типи рішень: 1) алгоритмізовані рішення –
це рішення з чітко визначеними послідовністю, термінами ви
конання окремих дій і конкретною відповідальністю за їх ви
конання (тільки такі рішення можуть бути реалізовані в бюро
кратичні організації і в автоматичному режимі системи уп
равління); 2) розпливчасті (нечіткі) рішення – погано струк
туровані рішення за елементами і термінами їх виконання, в
яких здійснено однозначний розподіл обов’язків або/і
відповідальності за реалізацію дій, які складають рішення
(такі рішення частіше виконуються в системах підтримки
рішення, експертних системах). До того ж за ознакою і харак
тером врахування і неврахування змін умов реалізації ризико
вих рішень можуть бути виділені: 1) гнучкі системи, алгорит
ми реалізації альтернативних рішень в яких напрацьовані за
здалегідь, вже на стадії їх розробки. Передбачають різні
варіанти дій в залежності від умов (ситуації), що складаються;
2) системи з жорстким алгоритмом прийняття і виконання
рішення, що мають єдиний варіант реалізації за будьяких
умов і стану суб’єктів управління.
Якщо проблема добре структурована на основі предметної
і статистичної інформації, то можливе застосування запрогра
мованих рішень. Тоді методичні особливості різних типів ме
неджменту знаходять відображення у розробці алгоритмів
підготовки і прийняття ризикових рішень. Розробка спеціаль
них алгоритмів прийняття ризикових рішень може забезпечи
ти необхідний рівень якості організаційних рішень, знизити
вплив суб’єктивних факторів, раціоналізувати процес уп
равління ризиком за умов дефіциту часу. Зазначимо, що у
вирішенні конкретних задач з використанням того чи іншого
типу менеджменту ці алгоритми можуть змінюватись у
відповідності до специфіки конкретної задачі, прийнятої сис
теми гіпотез, ставлення суб’єкту до ризику.
Управління ризиком спирається на результати комплекс
ного технікотехнологічного і економічного аналізу по
512
ÑÓ×ÀÑͲ ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ
тенціалу і середовища функціонування підприємства, на
діючу нормативну базу господарювання, економікоматема
тичні методи аналізу та інші дослідження. Аналіз ризиків пе
редбачає підхід до ризику не як до обов’язкового статично
незмінного, а як до підконтрольного параметру, на рівень яко
го не тільки можливо, але й необхідно здійснювати вплив. В
основі діяльності, направленої на управління ризиком, покла
дено цілеспрямований пошук і організація роботи із зниження
ступеня ризику, мистецтво одержання і збільшення доходу у
невизначеній господарській ситуації. Кінцева мета управління
ризиками повністю відповідає цільовій функції
підприємництва, яка полягає в одержанні доходу (прибутку)
за оптимального співвідношення “прибутокризик”.
Ринкова економіка характеризується наявністю невизна
ченості, можливістю вибору для суб’єктів підприємницької
діяльності одного або декількох напрямів розвитку, а також їх
зацікавленістю в кінцевих результатах і можливістю прийма
ти управлінські рішення, які обумовлюють наявність ризико
ваних результатів. Цілі, які підприємство ставить перед собою
на конкретному етапі свого розвитку, досить часто входять в
протиріччя з можливим ризиком їх здійснення. Розв’язати це
протиріччя можна лише за умови управління ризиком.
Доцільність прийняття конкретного управлінського рішення,
в основі якого передбачено певний ступінь ризику, може бути
визначена шляхом його аналізу та оцінки. Це означає, що для
ефективного управління необхідно не тільки знати про мож
ливий підприємницький ризик і зробити його якісний аналіз,
але і необхідно оцінити його, визначити його ступінь.
Рівень ризику, який пов’язаний з тією чи іншою подією,
постійно змінюється у зв’язку з динамічністю зовнішнього сере
довища. Все це змушує підприємство постійно уточнювати своє
місце на ринку і проводити оцінку ризику певних подій або
умов, переоцінювати відношення з партнерами, конкурентами,
тобто вибирати оптимальну політику управління ризиком. Ри
зик – це імовірність того, що фактичний прибуток буде менше
запланованого, необхідного, Кожному шансу одержати прибу
513
Ðîçä³ë 11
ток протистоїть можливість одержати збитки. Підприємство
повинно знати обсяг допустимого для нього ризику. Основною
задачею управління ризиками і є співставлення дохідності з
безпекою і ліквідністю в процесі управлінської діяльності. Тому
основна частина аналізу й оцінки ризику базується на теорії
імовірності – систематичному статистичному методі визначен
ня імовірності того, що якась майбутня подія відбудеться. Як
правило, така імовірність виражається в процентах. Під час
оцінки виробляються певні критерії ризику, які дозволяють
ранжувати альтернативні події в залежності від ступеня ризику.
Призначення аналізу ризику – дати потенційним партне
рам необхідні дані, переконатись у цьому самому для прийнят
тя рішень стосовно доцільності участі у певній економічній
діяльності (проекті) і передбачити заходи захисту від можли
вих збитків. Аналіз ризику доцільно проводити за декількома
основними напрямками, наявність яких обумовлена спе
цифічними особливостями безпосередньо суб’єкта
підприємницької діяльності та особливостями мінливого
зовнішнього середовища, в якому функціонує підприємство.
У загальному вигляді можна сформулювати наступні принци
пи аналізу ризику 1) величини втрат від різних видів ризику
незалежні між собою; 2) реалізація певного виду ризику не
обов’язково збільшує або знижує імовірність виникнення
іншого виду ризику (за винятком ризику форс мажорних об
ставин); 3) максимально можливі втрати у випадку реалізації
конкретного ризику не повинні перевищувати фінансових
можливостей підприємства.
Аналіз і оцінка ризику включає визначення ступеня мож
ливості виникнення ризику і величини втрат. Звідси, мета вра
хування ризику – захист від катастрофічних збитків і
мінімізація затрат на приріст вартості капіталу підприємства.
Розрахунок і аналіз ризиків може включати:
1) моделювання наслідків кожного фактора ризику;
2) визначення реальної (прогнозної) можливості появи
кожного фактору ризику і втрат від нього в вартісному
вираженні;
514
ÑÓ×ÀÑͲ ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ
3) часовий розподіл ризиків (це врахування того, що час
то багато ризиків сконцентровано на початкових етапах
реалізації проекту (ризикованої ситуації) і зникають з
наближенням до завершення робіт);
4) побудова структурноелементної моделі факторів ризи
ку з ідентифікацією кожного фактору і його кількісною
оцінкою;
5) ранжування факторів ризику за значимістю і вибір
найбільш загрозливих ризиків;
6) створення бази даних (бази знань) по аналогічним опе
раціям (проектам) про прийнятність того чи іншого
рівня/фактору ризику;
7) вибір альтернативних критеріїв для виробітку стратегії
управління ризиком;
8) максимізація ліквідності;
9) максимізація прибутковості для фіксованих рівнів
ліквідності і ризику;
10) мінімізація ризику для фіксованих рівнів ліквідності і
прибутку/рентабельності.
Основними критеріями, що приймаються в розрахунок
при ідентифікації і оцінці ризиків, є: допустима точність
оцінки кількісних факторів ризику; ступінь важливості впли
ву різних факторів ризику на вартість проекту; потенціальні
додаткові витрати, зв’язані з умовами контракту (участь за
мовника в роботах, штрафи, бонуси, їх розмір і час впровад
ження, витрати при змінні строків проекту, штрафи в зв’язку з
низькою якістю робіт або товарів, відповідальність за брак то
що); фінансові проблеми (неплатоспроможність, потоки
готівкових коштів, відміна (анулювання) або падіння вартості
цінних паперів і гарантій, податки, збори тощо); вартісна
оцінка прихованих несприятливих факторів.
Слід зазначити, що більшість вчених, які займаються про
блемою оцінки ризику, констатує, що якісний аналіз є найбільш
складним етапом в проведенні загального аналізу ступеня ризи
ку певного напряму діяльності підприємства. Тому під якісним
аналізом ризику слід розуміти визначення факторів ризику, ви
515
Ðîçä³ë 11
явлення напрямів діяльності і етапів, на яких може виникнути
ризик. Тобто, під час якісного аналізу визначаються потенційні
області ризику і ідентифікуються всі можливі ризики.
Якісний аналіз ризику здійснюється за декількома основ
ними напрямами. Так, перший напрям передбачає порівняння
очікуваних позитивних результатів (доходів) від вибору кон
кретного напряму підприємницької діяльності з можливими
наслідками (втратами, збитками). Наслідки доцільно виділи
ти фінансові, матеріальні, часові, соціальні, реалізаційні, еко
логічні і моральнопсихологічні. При цьому наслідки повинні
порівнюватись з можливими результатами, які одержить
підприємство при розвитку даного напряму діяльності.
Другий напрям якісного аналізу передбачає визначення
впливу рішень, які приймаються менеджерами підприємства
на етапі розробки стратегії, на інтереси інших суб’єктів
підприємницької діяльності. Тобто здійснюється аналіз, як
вплинуть наші рішення на поведінку інших підприємств, так
як окремі підприємства не функціонують відокремлено, а вис
тупають одним із елементів ринку. На протязі даного етапу
аналізу також визначаються ті можливі суб’єкти, яким виник
нення певного виду ризику буде вигідно.
Засобами якісного аналізу повинні бути виявлені нега
тивні наслідки ризику в усіх сферах діяльності підприємства.
Так, ризик пожежі може виявити свої наслідки у сфері техно
логічного процесу, виробничогосподарської діяльності,
фінансовоекономічній та в соціальній. Проте відбувається це
в певній послідовності (рис. 11. 6) [13].
Розглянутий комплексний аналіз ризиків дає змогу про
стежити не лише їх розвиток та сфери поширення, а й нега
тивні наслідки кумуляції таких ризиків, тобто взаємного їх
впливу і нагромадження. З метою виконання цього значного
за обсягом завдання необхідно залучати найрізноманітніші
джерела інформації та використовувати найдосконаліші мето
ди кваліфікаційного аналізу ризиків.
Важливе місце в аналіз ризику відіграє інформаційне за
безпечення. Воно є не тільки джерелом даних для аналізу, але
516
ÑÓ×ÀÑͲ ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ
517
Ðîçä³ë 11
Òåõíîëîã³÷íà
ñôåðà
Âèðîáíè÷î-
ãîñïîäàðñüêà
ñôåðà
Ô³íàíñîâî-
åêîíîì³÷íà
ñôåðà
Ñîö³àëüíà
ñôåðà
Ïîæåæà
Çíèùåííÿ
ìàéíà
Ìàòåð³àëüí³
çáèòêè
Çíèùåííÿ
Âèðîáíè÷îãî
ïîòåíö³àëó
Çíèæåííÿ
Âèðîáíèöòâà
ïðîäóêö³¿
Çàòðèìêè ³
íåâèêîíàííÿ
ïîñòàâîê
Çìåíøåííÿ
îñíîâíèõ ³
îáîðîòíèõ ôîíä³â
Ìàòåð³àëüí³ çáèòêè
(ô³íàíñîâèé
àñïåêò)
Çíèæåííÿ äîõîä³â
÷åðåç âèïëàòó
øòðàô³â ³ ñàíêö³é
Âèòðàòà ê볺íò³â
Îáìåæåííÿ
Âèðîáíè÷î¿
ïðîãðàìè
Êîðåãóâàííÿ
ïðîãðàìè
Íåäîîòðèìàííÿ
ïðîäóêö³¿
Íåáåçïåêà äëÿ
ïðàö³âíèê³â
Âòðàòà ³ì³äæó
â î÷àõ
ãðîìàäñüêîñò³
Âïëèâ â ³íøèõ ñôåðàõ
Рис. 11.6. Негативні наслідки ризику
й само по собі є засобом зниження ризику. В той же час
нерідко доцільніше працювати з неповною інформацією, ніж
збирати вкрай дорогу практично повну інформацію. Другим
негативним фактором може бути обмеженість потужностей
або відсутність засобів для обробки інформації, неточність в
наслідок застосування наближених методів оцінки даних. Ос
новними джерела одержання інформації для оцінки ризику є:
документація (внутрішні документи – фінансова і уп
равлінська звітність, господарські договори, розпорядчі доку
менти, технічна документація; зовнішні документи – законо
давчі акти, публікації в періодичних виданнях, звіти страхових
компаній, документи спеціалізованих фірм, що займаються
збором підприємницької інформації як товару); результати,
одержані шляхом здійснення спостереження; дані про
зовнішні і внутрішні взаємозв’язки підприємства та інше.
Слід також здійснювати кількісну оцінку підприємниць
кого ризику, яка має бути доповненням якісної. Це надає мож
ливість менеджерам досягти максимуму ефективності в про
цесі управління підприємством. Кількісний аналіз ризику дає
числове визначення величини окремих видів ризиків, а також
сукупного ризику всього вибраного напряму підприємницької
діяльності.
Економічний ризик може визначатись як в абсолютних,
так і у відносних величинах. Визначення ступеню ризику в аб
солютних величинах доцільно використовувати щодо характе
ристики окремих видів втрат, а у відносних – при порівнянні
прогнозного рівня втрат з реальним рівнем, середньо галузе
вим, середнім на ринку і т.д.
Серед факторів ризику виділяються контрольовані і не
контрольовані. Контрольовані повинні виявлятись на етапі
якісної оцінки і піддаватись контролю, після чого ризик, як та
кий, знімається (Якщо ризик можна усунути, навіщо ж ризи
кувати?). На практиці, ризикову ситуацію створюють некон
трольовані фактори, тобто непідвладні зацікавленій стороні,
які поділяються на невизначені і випадкові. Для невизначених
факторів імовірнісні судження про них відсутні. У кращому
518
ÑÓ×ÀÑͲ ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ
випадку можливі наслідки підтверджуються завданням діапа
зонів зміни їхніх числових значень. До випадкових факторів
належать ті, щодо яких відомі необхідні для опису випадкових
величин характеристики: закони розподілу чи хоча б їхні
перші моменти – математичні очікування (середні) і дисперсії.
До того ж, якщо ризик створюється невизначеними фактора
ми, кількісна оцінка його надзвичайно важка. У цьому випад
ку застосовуються методи визначення оптимальної стратегії
поведінки в умовах ризику, породженого невизначеністю: те
орія стратегічних ігор, імітаційне моделювання тощо. Якщо ж
ризик створюється випадковими факторами, питання про те,
що прийняти за міру ризику, залежить від конкретної задачі.
Приймаючи певне управлінське рішення, менеджер зазви
чай усвідомлює і пробує прорахувати ту ступінь ризику, яка
може вплинути на кінцевий результат діяльності. Необхідно
розрізняти дві різночасові оцінки рівня ризику: початкову
оцінку ризику (в ідеї, задумі, пропозиції) і оцінку ризику в уже
прийнятому управлінському рішенні, в якому враховані захо
ди по попередженню або зниженню негативних наслідків про
яву (реалізації) ризику.
Незалежно від причин виникнення ризику природнім є
бажання кожного суб’єкта підприємницької діяльності змен
шити можливі втрати, які пов’язані з реалізацією економічно
го ризику. Саме тому виникає проблема управління ризиком.
Враховуючи можливість появи для окремої виробничогоспо
дарської одиниці великих втрат, пов’язаних з реалізацією еко
номічного ризику, проблема управління ризиками на рівні
підприємства є особливо актуальною.
Будьяке підприємство, зацікавлене в знижені можливих
втрат, пов’язаних з економічним ризиком, повинно вирішити
для себе певне коло проблем: оцінити можливі збитки,
пов’язані з економічним ризиком, прийняти рішення чи прий
мати на себе певні види ризиків чи відмовлятися від них, або
всю відповідальність по них передати іншим суб’єктам. Для
тих ризиків, які підприємство приймає на себе, слід розробити
програму управління ними. Основна мета цієї програми – зни
519
Ðîçä³ë 11
зити можливі втрати підприємства. Процес розробки такої
програми представляє собою самостійну проблему. Спочатку
здійснюється попередня стадія розробки програми управління
ризиками (ПУР) – це знайомство з довідковою та поточною
релевантною інформацією, яка дозволяє прийняти рішення
перед основною стадією розробки ПУР та приступити до без
посередньої розробки програми. Така процедура, крім знайом
ства з довідковою та поточною релевантною інформацією по
винна включати наступні етапи:
••
формування та перегляд цілей та задач ПУР;
••
відбір та формування принципів управління ризиками,
які будуть враховуватись при розробці (або перегляді)
ПУР;
••
знайомство з довідковою інформацією по збиткам та її
уточнення;
••
виявлення та оцінка ризиків на рівні підприємства;
••
виявлення та уточнення можливих збитків;
••
аналіз довідкової інформації по процедурам управління
ризиками;
••
аналіз довідкової інформації по конкретним можливим
методам управління ризиками.
Основна стадія включає безпосередньо розробку програ
ми управління ризиками, впровадження і реалізація якої
сприяє зменшенню можливих втрат для підприємства. Таким
чином основна стадія програми управління ризиками – це
інформація про ризики, від яких підприємство відмовилось на
етапі попереднього відбору, план проведення превентивних
заходів, перелік усіх ризиків та методів управління ризиками.
Крім того ПУР повинна містити інформацію щодо основних
характеристик ризиків та максимально можливих, найбільш
ймовірних та очікуваних збитків, перерахованих з урахуван
ням ПУР.
ПУР подається у вигляді послідовності наступних етапів:
••
уточнення стратегії підприємства по управлінню ризи
ками та вибір процедур управління;
••
попередній відбір ризиків;
520
ÑÓ×ÀÑͲ ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ