Федулова Л.І. Сучасні концепції менеджменту

Подождите немного. Документ загружается.

Підсумовуючи, варто відмітити, що початок ХХІ ст. в Ук

раїні пов’язаний із значним інтересом науковців і менеджерів

практиків до проблем виявлення, оцінки ризику, управління

ним на макро і мікрорівнях: спостерігаємо велику кількість на

укових розробок; у навчальні посібники з багатьох економічних

дисциплін (“Менеджмент”, “Фінансовий менеджмент”,

“Банківська справа”, “Страхуванні”, “Інвестиційний менедж

мент” тощо) введено теми, де розглядаються специфічні аспек

ти ризику; банківські установи здійснюють оцінку ризику

підприємствкредиторів; бурхливо розвивається діяльність

страхових організацій України (за статистичними оцінками

приріст доходів зріс з 51,2% у 2001 році порівняно з 2000 роком

до 141,8% у 2003 році, в цілому за період з 20012004 рр. приріст

доходів порівняно з базовим 2000 роком склав 1279,9%) [12]; на

деяких великих підприємствах (особливо у фінансовій і

банківській сферах) введено посаду менеджера з ризику тощо.

Хоча багато питань залишаються не вирішеними, особливо сто

совно розробки конкретних методичних рекомендацій щодо

оцінки ризику різних напрямків діяльності підприємств, фор

мування дієвого механізму управління ним та ін.

491

Ðîçä³ë 11

0,13

0,16

0,18

0,17

0,25

0,59

0,62

0,32

0,38

0,26

0,43

0,40

0,61

1,45

1,39

0,00

0,20

0,40

0,60

0,80

1,00

1,20

1,40

1,60

²òàë³ÿ

Âåëèêîáðèòàí³ÿ

Ôðàíö³ÿ

Í³ìå÷÷èíà

ßïîí³ÿ

ÑØÀ

Ðîñ³ÿ

Óêðà¿íà

Åíåðãîºìí³ñòü âèðîáíèöòâà (â³äíîøåííÿ îáñÿã³â çàãàëüíèõ âèòðàò ïåðâèííèõ åíåãðîðåñóðñ³â òà ÂÂÏ (çà ÏÊÑ 1995 ð.),

òîíí óìîâí.ïàëèâà/1òèñ.äîë.ÑØÀ

Åêîëîã³÷í³ñòü âèðîáíèöòâà (â³äíîøåííÿ îáñÿã³â âèêèä³â äâîîêèñó âóãëåöþ òà ÂÂÏ (çà ÏÊÑ 1995 ð.), êã ÑÎ2/äîë.ÑØÀ

Рис. 11.1. Показники енергоємності та економічності національного вироб

ництва окремих країн світу, 2002 р.

11.2. Ñèñòåìà óïðàâë³ííÿ ðèçèêàìè íà ï³äïðèºìñòâ³

Виявлення ризиків, які виникають у процесі ринкової

діяльності, дозволяє визначити: який рівень ризиків є прийнят

ним; які методи є доцільними для запобігання втрат, що вини

кають в результаті впливу конкретного ризику. Сукупність цих

дій і є системою управління ризиками. Системний підхід до уп

равління ризиком на підприємстві означає: охоплення уп

равлінням ризиком всіх горизонтальних і вертикальних

ієрархічних рівнів організації; взаємозв’язок всіх управлінських

елементів підприємницького ризику; виділення управління ри

зиком в окремий вид спеціалізованої діяльності, яка тісно

пов’язана з функціями, що виконують інші працівники.

Важливою задачею сучасного менеджменту є визначення

політики організації, що включає сукупність нормативних ви

мог, які висуваються до працівників підприємства, і способів

виконання цих вимог. Політика управління ризиком – су

купність форм, методів, прийомів і способів управління ризи

ком, метою яких є зниження загрози прийняття невірних

рішень та скорочення потенційно негативних наслідків. Це ча

стина загальної стратегії підприємства, яка включає су

купність заходів, що мають на меті знизити небезпеку помил

ки вже в момент прийняття рішення і скоротити можливі не

гативні наслідки такого рішення на інших стадіях функціону

вання підприємства. Звідси – заходи щодо реалізації політики

управління ризиком:

1) ідентифікація окремих видів ризиків (включає три ета

пи ідентифікації: зовнішніх ризиків у розрізі окремих

напрямів діяльності підприємства; внутрішніх ризиків,

притаманних окремих видам діяльності або госпо

дарським операціям; формування загального комплек

су ризиків);

2) оцінка широти і достовірності інформації, необхідної

для визначення рівня ризиків;

3) дослідження дії об’єктивних і суб’єктивних факторів,

що впливають на рівень ризиків підприємства;

492

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

4) вибір і використання відповідних методів оцінки

імовірності настання ризикованої події за окремими

видами ризиків;

5) визначення розміру можливих втрат при настанні ри

зикованої події за окремими видами ризиків;

6) встановлення гранично допустимого рівня ризиків за

окремими видами діяльності (подіями, операціями);

7) визначення напрямів нейтралізації негативних

наслідків окремих видів ризиків;

8) вибір і використання внутрішніх і зовнішніх механізмів

нейтралізації негативних наслідків окремих видів ри

зиків;

9) оцінка результативності нейтралізації і організація

моніторингу ризиків підприємства.

Загалом, політика управління ризиками включає три ос

новних напрями: стратегія, рамки і навики оцінки. В свою чер

гу, стратегія управління ризиковою ситуацією залежить від

специфічних ризиків, які можуть виникати в процесі діяль

ності підприємства, можливості правильно оцінити конкретну

ризикову ситуацію, знайти оптимальний варіант виходу з неї,

враховуючи наявні у розпорядженні підприємства ресурси. У

стратегії ризикменеджменту застосовують наступні правила:

максимум виграшу; оптимальна імовірність результату; опти

мальне відхилення результату; оптимальне поєднання вигра

шу і величини ризику.

Можна виділити декілька напрямів розробки стратегій уп

равління ризиками, якщо розглядати процес виникнення

втрат як існування певної загрози (негативної події), ре

алізація якої призведе до конкретних збитків: 1) усунення

існуючих загроз або попередження виникнення потенційних

(загрози не існують немає і втрат); 2) попередження впливу

існуючих загроз (виплив відбувається, але підприємство гото

ве йому протистояти); 3) компенсація понесених втрат.

Але тільки формулювання стратегії для управління еко

номічним ризиком недостатньо, потрібно розробити механізм

її реалізації – систему управління економічними ризиками,

493

Ðîçä³ë 11

яка передбачає: створення ефективної системи оцінки і кон

тролю рішень; виділення спеціального підрозділу (працівни

ка), на якого покладено управління ризиками; виділення за

собів і формування спеціальних резервів для страхування ри

зиків, покриття збитків і втрат.

В цілому, основною метою стратегії управління ризиком є

досягнення значних конкурентних переваг у сфері ризикме

неджменту. Цілі і задачі стратегії управління ризиком вели

кою мірою визначаються зовнішнім економічним середови

щем, яке постійно змінюється. Основними ознаками змін

зовнішнього середовища є: інфляція; регулювання монополь

ного ринку з боку держави; поява нових типів підприємств;

посилення конкуренції; швидкий розвиток техніки і техно

логії – збільшення потреби в інвестиціях; скорочення

життєвого циклу виробів; банкротство; податковий тиск; зако

нодавство тощо. У поточній діяльності підприємства стратегія

управління ризиками реалізується через тактику – методи та

прийоми менеджменту, які використовуються на практиці для

досягнення поставленої мети в конкретних умовах. Задача

тактики – вибір найбільш оптимального рішення та найбільш

конструктивних в даній господарській ситуації методів та

прийомів управління ризиком.

Слід також встановити рамки політики (границі ризику) –

юридичні границі, обмежуючі рішення конкретного

підприємства, строки операцій, ступінь ризику. Так, юридич

ними границями обмежена діяльність кожного підприємства

(закони, постанови Верховної Ради, Укази Президента Ук

раїни, рішення вищестоящих органів влади, так як вони вста

новлюють правила функціонування підприємства, багато з

яких направлені на обмеження виникнення ризикових ситу

ацій, або величини їх наслідків (екологічні нормативи, прави

ла протипожежної безпеки, особливі умови для небезпечних

або шкідливих виробництв, розміщення резервних фондів

банків в НБУ тощо). Дані границі законодавчо закріплені,

ігнорування або недотримання їх призводи до карної чи

адміністративної відповідальності. Границі ризику також

494

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

встановлюють рішення самого підприємства, які обмежують ті

чи інші сторони (сфери) його діяльності: лімітування по вели

чині і термінам кредитів у банківських установах, мінімальна

величина резервного фонду підприємства тощо).

Всі ризики обмежені термінами здійснення подій, які роз

тягуються іноді на дуже тривалий період часу з різних причин

(порушення в системі розрахунків, неправильне оформлення

документів, безвідповідальність контрагентів, форсмажорні

обставини). Слід зазначити, що розподіл ризику в часі є важ

ливим чинником границі ризику в умовах ринкової еко

номіки. Більшість подій підвладні минулому і поточному ри

зику (в окремих випадках – майбутньому), необхідно врахува

ти, що будьякий ризик зростає з часом: чим триваліший час

перебігу подій, тим вище ризик.

Важливим етапом є оцінка ризику, яка передбачає діагно

стику ризикованих ситуацій, напрямів діяльності

підприємства і включає проведення якісного і кількісного

аналізу ризику (детальніше розглянуто у наступних розділах).

Важливими умовами прийняття рішень є інформаційні умови.

Ризик конкретного рішення залежить не лише від наявної

структури інформації, що використовується, але й від того,

яким чином аналізується ця інформація і застосовується в ме

жах методології конкретного типу менеджменту. Так, на дум

ку В.Хойєра, одна з найважливіших функцій управління –

створення умов, необхідних для подальшого успішного

функціонування підприємства. Саме через це на

підприємствах західних країн основним принципом і орієнти

ром менеджменту є не максимізація прибутку, а успішне уп

равління ризиковими ситуаціями, що в перспективі забезпе

чує найбільшу фінансову стійкість підприємницьких фірм. До

цього слід зазначити, що на Заході управління ризиками роз

вивалось як система понять і дисциплін, мета якої – допомога

в організації захисту від негативних фінансових наслідків або

несприятливих обставин, що виникають в процесі

підприємницької діяльності. Більшість західних фірм має у

штатному розписі спеціальну посаду – менеджер з ризику, до

495

Ðîçä³ë 11

обов’язків якого входить забезпечення допустимого рівня всіх

видів ризику. Зазвичай менеджер з ризику поділяє

відповідальність за ризикові рішення з іншими менеджерами

фірми, відповідальними в певній сфері діяльності (маркето

лог, кадровий менеджер, інженер по техніці безпеки, керівник

служби безпеки та інші).

Управління ризиком як система управління складається з

двох підсистем: об’єкта управління та суб’єкта управління.

Об’єкт управління – це сукупність ризиків, які здійснюють

вплив на діяльність господарюючих суб’єктів, економічні

відношення між суб’єктами підприємницької діяльності в про

цесі реалізації ризику (підприємствопартнери, підприємство

конкуренти, кредиторкредитодавець тощо). Керуюча

система (суб’єкт управління) – спеціальна група людей, яка за

допомогою різних прийомів та методів здійснює цілеспрямо

ваний вплив на функціонування об’єкта (керівники, фінансо

вий менеджер, спеціаліст по страхуванню). А функції ризик

менеджменту поділяють на: 1) функції об’єкту управління

(здійснення робіт по зниженню величини ризику, процес стра

хування ризику, економічних відносин та зв’язків між

суб’єктами виробничого процесу, ризикованих вкладень

капіталу, організація процесу управління ризиком); 2)

функції суб’єкта управління, в рамках яких відбувається про

гнозування (перспективна оцінка змін стану об’єкта та його

складових), організація (об’єднання працівників, що займа

ються управлінням ризиками, на основі певних правил та про

цедур: створення органів управління, побудова структури апа

рату управління, розробка норм та нормативів), координація

(узгодженість роботи всіх ланок системи управління ризи

ком), регулювання (корегуючий вплив на об’єкт, направлений

на досягнення його стійкості щодо дії факторів ризику), сти

мулювання (сприяння створенню зацікавленості працівників

у застосуванні процедур управління ризиком) та контроль

(перевірка організації роботи з регулювання рівня ризик).

Можна виділити дві групи підсистем управління ризика

ми: мікроризикменеджмент і макроризикменеджмент. Пер

496

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

ша система – це управління на рівні робочого місця, друга –

представлена інтегрованими рішеннями щодо управління ри

зиками на рівні всього підприємства (табл. 11.3).

Таблиця 11.3

Підсистеми управління ризиками

Практика показує, що ефективне управління ризиками

ґрунтується на таких основних положеннях:

1) масштабність. Необхідно охопити всі можливі сфери

виникнення ризиків, з метою зниження ступеня невизначе

ності до мінімуму;

497

Ðîçä³ë 11

Óïðàâë³íñüê³

õàðàêòåðèñ-

òèêè

Ìàêðîðèçèê-

ìåíåäæìåíò

Ì³êðîðèçèê-

ìåíåäæìåíò

Ð³âåíü

óïðàâë³ííÿ

Ð³øåííÿ ùîäî óïðàâë³ííÿ

ðèçèêàìè íà ð³âí³ ï³äïðè-

ºìñòâà

Óïðàâë³ííÿ ðèçèêàìè íà

ð³âí³ ðîáî÷èõ ì³ñöü

Øèðîòà îõîï-

ëåííÿ

Ïîãëÿä íà óïðàâë³ííÿ ðè-

çèêàìè íà ð³âí³ âñüîãî

ï³äïðèºìñòâà

Ïîãëÿä íà îêðåìèé âèä

ä³ÿëüíîñò³, ðèçèêîâàíó

ñèòóàö³þ

Ñôåðà çàñòî-

ñóâàííÿ

Îñíîâí³ êîðèñòóâà÷³ – âè-

ùèé ìåíåäæìåíò ï³äïðè-

ºìñòâà

Îñíîâí³ êîðèñòóâà÷³ –

îñîáè, ùî ïðèéìàþòü ð³-

øåííÿ (áåðóòü íà ñåáå ðè-

çèê)

²ìîâ³ðí³ñòü

ðèçèêîâî¿ ñè-

òóàö³¿

Çàãàëüíà ñõèëüí³ñòü äî

ðèçèêó ³ç âèä³ëåííÿì

îêðåìèõ ïîçèö³é

Äåòàë³çîâàíèé àíàë³ç ñõè-

ëüíîñò³ äî ðèçèêó

Ñòóï³íü àãðå-

ãóâàííÿ ³íôî-

ðìàö³¿

Ãëîáàëüíà àãðåãàö³ÿ ³íôî-

ðìàö³¿

Ëîêàëüíå îá'ºäíàííÿ íà

ð³âí³ îêðåìèõ íàïðÿìê³â,

ðèçèêîâèõ ñèòóàö³é

Íàïðàâëåí³ñòü

³íôîðìàö³¿

Óïðàâë³íñüêà ³íôîðìàö³ÿ,

â äåÿêèõ âèïàäêàõ ³íôîð-

ìàö³ÿ äëÿ ï³äòðèìêè ïðè-

éíÿòòÿ ð³øåíü

²íôîðìàö³ÿ äëÿ ï³äòðèìêè

ïðèéíÿòòÿ ð³øåíü

Âèìîãè äî

îö³íêè

Àêöåíò íà ïîâíîòó

Àêöåíò íà òî÷í³ñòü

Ñêëàäí³ñòü

îö³íêè

Ïðîáëåìè ç äàíèìè

Ïðîáëåìè ³ç àíàë³çîì

2) мінімізація. Підприємство повинно мінімізувати

кількість (спектр) можливих ризиків та ступінь їхнього впли

ву на свою діяльність за допомогою лімітування, хеджування,

страхування ризиків;

3) адекватна реакція. Підприємства повинні швидко реа

гувати на внутрішні та зовнішні зміни, які призводять до ви

никнення реального ризику. Це можливо здійснити тільки за

допомогою постійного і безперервного маркетингу та за раху

нок ефективної організації робіт по розробці стратегії розвит

ку підприємства;

4) зважене прийняття ризику. Тільки в тому випадку, ко

ли ризик є обґрунтованим, підприємство може прийняти його,

тобто необхідно ще до початку діяльності підприємства визна

чити чи будуть перевищувати результати діяльності затрати,

приймати ризик тільки у допустимих розмірах (зазвичай ве

личина втрат не повинна перевищувати суму доходів або влас

них коштів) та завчасно прогнозувати можливі наслідки у ви

падку реалізації ризику.

Процес управління ризиком включає такі етапів.

1 етап

. Визначення мети. Являє собою формулювання ме

ти, відповідно до якої визначають ступінь прийнятності ризи

ку (для підприємницької структури головною метою є забез

печення стійкого існування організації у невизначеному сере

довищі). Цілі, які ставить організація на конкретному етапі

свого розвитку, так чи інакше входять у протиріччя з можли

вим ризиком, який виникає при реалізації цих цілей.

2 етап

. Визначення границь ризику. Границями ризику є

юридичні особи, обмежуючі рішення самого підприємства,

строки подій, ступінь ризику.

3 етап

. Встановлення факторів та джерел ризику. Фактор

ризику – причини або рушійні сили, які породжують ризико

вані процеси. Джерела ризику – це конкретні складові елемен

ти факторів, які обумовлюють можливість втрат. Основні дже

рела виникнення ризиків: фінансові і економічні умови

підприємницької діяльності; організація виконання і уп

равління (менеджмент) операцією (проектом); політичні умо

498

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

ви підприємницької діяльності; обставини, зв’язані з виконан

ням операції (проекту); фізичне пошкодження матеріальних

цінностей; конструкторські, технологічні особливості проекту;

втрата конфіденційної інформації; стихійні лиха; екологічні

умови та ін.

Виходячи з вимог системного підходу до управління

підприємницьким ризиком, вихідною базою для подальшого

розрахунку рівня ризику, розробки заходів щодо зменшення

величини втрат є класифікація видів підприємницького ризи

ку, при цьому основними структурними елементами системи

управління ризиком є розробка пакету всіх можливих фак

торів та джерел ризику. Тому що саме від цього залежить ве

личина можливих втрат, рівень ймовірності ризику, зміст за

ходів щодо його попередження.

В залежності від місця виникнення фактори ризику

поділяються на зовнішні і внутрішні. До зовнішніх (слабкі

сигнали) відносяться фактори, обумовлені причинами, не

зв’язаними безпосередньо з діяльністю даного підприємства і

які залежать від економічного і політичного стану країни –

політичні, науковотехнічні, соціальноекономічні і еко

логічні. Внутрішніми факторами (сильні сигнали) вважають

ся фактори, поява яких породжується діяльністю самого

підприємства – виробничі, комерційні, управлінські, фінансо

воінвестиційні. При управлінні факторами ризику необхідно

розрізняти:

1) джерела виникнення. Виявлення джерел ризику складає

важливу частку робіт по управлінню ризиками. Управління

джерелами виникнення ризиків дозволяє провести їх нейт

ралізацію до моменту виникнення загрози. Наприклад, ризик

виникнення браку внаслідок дефекту вихідних матеріалів

повністю нейтралізується придбанням якісної сировини і ком

плектуючих. Разом з тим необхідно відмітити, що така робота

не завжди можлива. Так, управляючи ризиками форсмажор

них обставин (повінь, засуха) або іншими зовнішніми ризиками

не можливо, як правило, усунути саме джерело ризику. Часто

підприємство має можливість управляти тільки частиною пара

499

Ðîçä³ë 11

метрів джерел ризику (повне джерело ризику загоряння

внаслідок засухи складається не тільки із самої засухи, але й

інших факторів – неадекватні умови зберігання, недостатні

профілактичні заходи тощо). Не маючи можливості впливати

на саму засуху, підприємство може певним чином впливати на

об’єкти загорання, можливе середовище розповсюдження по

жежі (обробка протипожежними препаратами тощо);

2) канали впливу. Фактори ризику, виникнув, розповсюд

жують свій вплив через посередників – канали впливу. Уп

равління ризиками на рівні управління каналами, хоч і не ви

ключає виникнення ризику, але нейтралізує його вплив на ке

рований об’єкт (в прикладі з пожежею каналом впливу заго

ряння на керований об’єкт – майно – є процес горіння. Уп

равління цим каналом може включати розміщення автоматич

них вогнегасників і засобів пожежної сигналізації. Розмістив

ши важливі документи і цінності у протипожежному сейфі,

можна перекрити канал впливу);

3) об’єкти впливу. Фактори ризику через канали вплива

ють на керовані об’єкти. Засобом управління ризиком можуть

бути заходи, які роблять об’єкт управління несхильним до за

гроз, що передаються по каналам впливу (обробка матеріалів

протипожежними речовинами);

4) ефекти впливу. Кінцевою стадією впливу ризику є його

ефект. Ефектом пожежі є зниження майна з наступними фінан

совими втратами, страхування у випадку виникнення пожежі

дозволяє нейтралізувати несприятливий ефект впливу.

етап. Розпізнання ризику полягає у виявленні кон

кретних факторів та джерел, які можуть спричинити появу ри

зикованих ситуацій.

Метод розпізнавання ризику – це спосіб виявлення ризи

кованих ситуацій. Виділяють такі різновидності методів

розпізнавання ризику: теорія доміно; теорія звільнення

енергії; індуктивні і дедуктивні; перспективні і ретроспек

тивні; позитивне або негативне ризиковане розмежування; ме

тод, що ґрунтується на ознаках появи ризику; метод аналізу;

метод прогнозування ризику.

500

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ