Федулова Л.І. Сучасні концепції менеджменту

Подождите немного. Документ загружается.

ганізаційного проекту розвитку (реформування, реструктури

зації) компанії, є одним з розділів “Менеджменту якості”;

••

на підприємстві повинна діяти сучасна система уп

равлінського обліку витрат – зокрема, витрат, пов’язаних із за

безпеченням якості;

••

початку робіт повинно передувати створення та поетап

не здійснення навчальної програми з умовною назвою “Сучасні

методи реформування підприємств і компаній у рамках TQM”;

••

перехід до системи TQM повинен відбуватися на базі

системного впровадження сучасних методів загального (кор

поративного) менеджменту, що включають:

••

управління інвестиціями (Investment Management),

••

управління проектами (Project Management),

••

управління фінансами (Financial Management),

••

управління персоналом (Personal Management),

••

управління знаннями (Knowledge Management), вклю

чаючи такі спеціальні підходи, як “Точно в строк” (Justin

Time), вартісний інжиніринг (АВСметод), реінжиніринг

бізнеспроцесів (Business Process Rengineering) тощо.

Принципи успіху функціонування системи управління

процесами підвищення якості:

1) при всьому різноманітті методів, механізмів та техно

логій, при всій визначеності загальних принципів та цілей, го

ловним принципом успіху їх втілення, успішного функціону

вання, безперервного розвитку та реалізації, функціонування та

розвитку системи управління процесами покращення якості;

2) наявність особи з належними повноваженнями, яка

повністю відповідає за розробку, втілення, функціонування та

розвиток системи управління процесами покращення якості.

Стан справ в системі управління якістю для підприємств

України не можна визначити як задовільний. Розвиток екс

портних відносин показав, що продукція вітчизняних

підприємств є неконкурентоспроможною на світовому ринку

саме за показником якості. У цьому зв’язку набуває особливо

го значення проблема розробки та впровадження дійових ме

тодів управління витратами на забезпечення якості продукції.

471

Ðîçä³ë 10

Ë²ÒÅÐÀÒÓÐÀ

1. Басовский Л.Е., Протасьев В.Б. Управление качеством: Уч.

М.: ИНФРА, 2001. – 212 с.

2. Богуслаев В.А. Система качества промышленного предприя

тия, Запоріжжя: АТ “Мотор Січ”. – 1996. – 182 с.

3. Большаков А.С., Михайлов В.И. Современный менеджмент:

теория и практика, – СПб: “Питер”, 2000 – 416с.

4. Вакуленко А. Концентрация управления персоналом в систе

ме менеджмента качества // Персонал. – 2001. – №2. – С. 3134.

5. Василенко В.О., Ткаченко Т.І. Виробничий (операційний) ме

неджмент: Навч.пос./ За ред. В.О. Василенка. – Київ: ЦУЛ, 2003. –

532 с.

6. Всеобщее управление качеством. Учебник для вузов/

О.П.Глудкин, Н.М.Горбунов, А.И.Гуров, Ю.В.Зорин; под ред.

О.П.Глудкина. – М.: Радио и связь, 1999. – 600с.

7. Гличев А.В. Основы управления качеством продукции. – М.:

АМИ, 1998. – 336 с.

8. Гличев А.В. Основы управления качеством продукцииМ.:

Издво стандартов, 1988. – 80 с. (Всеобуч по качеству).

9. Гріфін Р.В., Яцура В. Основи менеджменту: Підручник –

Львів: Бак, 2001 – 624с.

10. Гэлловей Л. Операционный менеджмент. Принципы и прак

тика – СПб: “Питер”, 2001 –120с.

11. Д. Маслов Проблеми впроовадження TQM http://mail.ISO.

TQM/cci.glasnet.ru/mc/industrial/ch6.html

12. Джуран: два века качества (интервью с дром Дж. Джураном):

Пер.с англ.// Европейское качество. –1999. – Т. 6. – № 2. – С. 57.

13. ДСТУ ISO 90042001. Системи управління якістю. Настано

ви щодо поліпшення діяльності. – К.: Держстандарт України, 2001. –

44 с.

14. Закон Украины “О защите прав потребителей” (от 15.12.93г.

ст.16.п.4).

15. Исикава К. Японские методы по управлению качеством. М.:

Экономика, 1988.

16. Калита П. От процесов управления качеством к целостной

технологии непрерывного совершенствования организации // Стан

дарты и качество. – 2001. – №1. – С. 4044.

472

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

17. Калита П.Я. Системи качества и международные стандарты

ISO cерии 9000. Часть 2. Общие рекомендации по разработке, внед

рению и сертификации систем качества. К: Украинская Ассоциация

качества, Межотраслевой центр качества “ПРИРОСТ”, 1996. 91с.

18. Качалов В.А. Энциклопедия ошибок в менеджменте качества

// Стандарты и качество, 2003. – № 1. с.2324.

19. Качество и сертификация промышленной продукции. Гре

бенников А.Г. и др.ХАИ.Харьков, 1998, 396 с.

20. Коц Г.П. Автореферат дис на здобуття наук. Ступеня канд.

екон. наук Управління витратами на забезпечення якості промисло

вої продукції Харківський державний економічний університет,

Харків. – 2001. – 17 с.

21. Курочкин А.С. Организация производства: Конспект лекций.

– К.: МАУП, 1997. – 116 с.

22. Мазур И.И., Шапиро В.Д. Управління якістю: навчальний

посібник. – М.: Вища школа, 2003. – С. 7577.

23. Макаренко М.В., Махалина О.М. Производственый менедж

мент: Уч.пос. для вузов.М.: “Издво ПРИОР”, 1998. – 384 с.

24. Международные стандарты. Сборник новых версий стандар

тов ИСО серии 9000 (пересмотр ИСО 9000, 9001, 9002, 9003,

9004:1987 и ИСО 8402:1986.), – М.: Издво ВНИИС Госстандарта

Росии, 1995.

25. Міжнародні стандарти ISO серії 9000 і статистичні методи

(нова версія й процесний підхід) // Збірник матеріалів 13ої міжна

родної конференції. – СМЦ “Пріоритет”, Нижній Новгород. – 2001,

2224 травня.

26. Момот А.И., Поляков М.Я. Стратегия развития – качество /

Материалы региональной научнопрактической конференции “Стра

тегия управления социальноэкономическим развитием региона на

период до 2010 года”. Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 1999. С. 2935.

27. Наврозова Ю. О. Автореферат дисертації на здобуття науко

вого ступеня канд. екон. наук Економічні засади управління якістю

прордукції торговельних портів України, Одеський національний

морський університет, Одеса, 2005. – 21с.

28. Огвоздин В.Ю. Управление качеством. Основы теории и

практики: Уч.пос.М.: Издво “Дело и сервис”,1999. – 160 с.

29. Окрепилов В.В. Управление качеством: Уч. М.: ОАО “Изд

во “Экономика”, 1998. – 639 с.

473

Ðîçä³ë 10

30. Пшенников В. Восем принципов TQM // Методы менедж

мента качества – 2001 – №8 –с.7

31. Рыжков М.Б. Компьютерные программы в управлении каче

ством // Методы менеджмента качества. – 2001. – №1. – С. 2025.

32. Скрябина Н.И. Системы менеджмента качества в украин

ском бизнесе //.Персонал. – 1999. – №6. – С. 5664.

33. Универсальный экономический словарь. Менеджмент. Мар

кетинг реструктуризации: Учебное пособие /Под ред. Г.А. Швида

ненка. – К.: Книга памяти Украины, 1999. – 392 с.

34. Управление качеством / Под.ред. Ильенковой С.Д. – М.:

“Банки и биржи”, изд. объединение ЮНИТИ, 1999. – 199 с.

35. Фомичев С.К. и др. Основы управления качеством: Уч.пос.

К.: МАУП, 2000. – 196 с.

36. Фомичев С.К., Старостина А.А., Скрябина Н.И. Основы уп

равления качеством. – К.: МАУП, 2000. – 196 с.

37. Фуколова Ю., Шелухин И., Белов А. (ИКФ “АЛЬТ”) Все луч

шее – себе // Секрет фирмы. – 2002. – № 1.

38. Coleman S., Douglas A. Where next for ISO 9000 companies? //

The TQM Magazine, Vol. 15 No 2. – 2003. – P. 8892.

39. Dale B.G. Managing Quality. – 3rd ed.. – Blackwell Publishers,

Oxford – 1999.

40. Gotzamani K.D., Tsiotras G.D. An empirical study of the ISO

9000 standards contribution towards total quality management //

International Journal of Operations & Production Management, Vol. 21

No. 10. – 2001. P. 13261342.

41. Longenecker C.O. Why managers fail in postSoviet Russia:

causes and lessons // European Business Review, Vol. 13, No. 2. – 2001.

– P. 102

42. Van der Wiele A., Dale B. and Williams R. ISO 9000 series and

excellence models: fad to fashion to fit // Journal of General

Management, Vol. 25 No. 3. – 2000. – P. 5066.

43. Watson G.H. Strategic benchmarking: how to rate your compa

ny’s performance against the world best. – John Wiley & Sons, 1993.

44. www.kachestvo.tuevnord.ru інтервю з президентом Ук

раїнської асоціації якості П. Калита ”TQM”

45. www.Pragmat_sib/tqm.standart/…/narod.ru Г. Саленья та Ф.

Фазел Оцінка перешкод на шляху до якості

46. www.ukrstat.gow.ua

474

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

Ðîçä³ë 11. ÑÈÑÒÅÌÀ ÓÏÐÀÂË²ÍÍß

Ï²ÄÏÐÈªÌÍÈÖÜÊÈÌ ÐÈÇÈÊÎÌ

11.1. Åâîëþö³ÿ ñòàíîâëåííÿ ðèçèê-ìåíåäæìåíòó

Підприємницький ризик – величина динамічна. На нього

впливає ряд факторів: організаційних, економічних, ма

теріальних, технічних та інших. Усі вони відрізняються між

собою за змістом, часом дії, характером впливу, величиною за

вданих втрат. Ці фактори вимагають різних підходів до роз

робки заходів спрямованих на зниження їх негативного впли

ву на результати діяльності підприємства. Крім цього, ризики,

що виникають в одних підрозділах, можуть викликати втрати

в інших структурних ланках. Все це обумовлює необхідність

системного підходу до управління підприємницьким ризиком.

Управління і ризик – взаємозв’язані компоненти еко

номічної системи. Перше саме може виступати джерелом дру

гого. Особливо наочно це проявилось на початковому етапі

трансформації української економіки: втрата її керованості

створила ситуацію тотального ризику для підприємницької

діяльності. Відтворення макрорівнів керованості у свою чергу

вимагає реалізації конструктивного потенціалу ризику на

мікрорівні. На цьому рівні кращі шанси на успіх виникають

тоді, коли підприємець володіє ризиковою евристикою,

здатністю приймати і реалізовувати нестандартні рішення,

гнучко змінювати стратегію і тактику поведінки у вироб

ництві, комерційній і маркетинговій діяльності, знаходити

нові ніші на ринку тощо. Досвідчений менеджер при прий

нятті ризикованого рішення може інтуїтивно використовува

ти підходи і прийомі, які підказані йому практикою. Але не

можливо покладатись лише тільки на чисту інтуїцію і наявних

досвід. Необхідно спиратись на методологію (теорію) і науко

во обґрунтовані організаційні алгоритми управління ризиком.

475

За останні декілька років з’явився ряд робіт звітчизняних

і зарубіжних економістів теорії ризику. Найвагоміші розробки

мають О.Альгін, І. Балабанов, І. Бланк, Е. Брігхем, П. Верчен

ко, В. Вітлінський, Б. Гардинер, П.Грабовий, В. Гранатуров, В.

Ковальов, А.Мазаракі, Н. Машина, М.Рогов, В.Успаленко, Е.

Уткін, В. Черкасов. Практичні аспекти теорії ризику розгля

нуті в роботах В.Альнічева, М. Білухи, А. Дубова, Г.Клейнера,

Г. Пластової, К. Редхема, О. Ястремського, Д. Штафанича та

інших. Проте цілісної системи управління ризиком для

підприємства досі не розроблено, що приводить до різно

манітних рекомендацій щодо оцінки ризику, попередження

їхнього виникнення тощо.

Проблема управління ризиком, подолання невизначеності

існує в будьякому секторі економіки, що пояснює її постійну

актуальність. Будьякий суб’єкт економіки на будьякому

рівні неминуче стикається з неординарними ситуаціями, неза

планованими або непередбаченими обставинами, на котрі не

обхідно адекватно реагувати, щоб не одержати збитків. В ситу

ації, коли практично універсальним законом економіки є не

визначеність кінцевого результату інвестиційних вкладень, а

планування і прогнозування обсягів виробництва, цін прода

жу, величини очікуваних грошових потоків, розробка бізнес

планів проектів може бути здійснена лише з деякою величи

ною наближення, особа, що приймає рішення, вимушена шу

кати способи, які дозволяють не втратити вкладення. Різно

манітність форм, частота і величина наслідків прояву ризику,

що знижують умови стабільного господарювання, немож

ливість абсолютного усунення імовірності його прояву визи

вають необхідність дослідження причиннонаслідкових

зв’язків і шляхів зниження наслідків при настанні ризикових

ситуацій.

В процесі управління менеджеру необхідно враховувати

як багатоваріантний характер оцінок ринку і наслідків рішень,

що приймаються, так і різний рівень впливу внутрішніх і

зовнішніх факторів на майбутні результати конкретного на

прямку діяльності, брати до уваги зовсім різну ступінь впливу

476

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

вказаних факторів на його становище і перспективи розвитку,

а також виходити із невизначеності майбутніх результатів, що

породжуються цими факторами. Такі умови ставлять перед

менеджерами задачу управління ризиками в процесі прийнят

тя рішень, особливо щодо перспектив подальшого розвитку,

одержання майбутніх переваг у бізнесі.

Узагальнюючи різні підходи, зупиняємося на визначенні,

що управління ризиком – комплекс управлінських дій та за

ходів впливу на суб’єкти господарської діяльності, який забез

печує максимально широкий діапазон охоплення можливих

ризиків, їх розумне (обґрунтоване) прийняття і приведення

ступеня їх впливу до мінімально можливих меж із зниження

імовірності настання негативних подій стохастичного характе

ру і нейтралізація їхніх наслідків В широкому розуміння уп

равління ризиком (ризикменеджмент) є мистецтво і наука

про забезпечення умов успішного функціонування будьякої

виробничогосподарської одиниці в умовах ризику. У вузько

му розумінні – це процес розробки та впровадження програми

зменшення будьяких випадково виникаючих збитків (втрат).

Історичні аспекти становлення ризикменеджменту пока

зують, що з проблемами необхідності управління ризиками

людство зіштовхнулося наприкінці XIX століття одночасно з

виникненням і розвитком нових засобів пересування,

будівництвом великих промислових підприємств. Так, пред

ставники школи наукового управління Ф. Тейлор та Г. Форд

приділяли значну увагу ризику виникнення збоїв і браку в

процесі виробничої діяльності. А перший план управління ри

зиком було складено в США в 1890 роках для компанії, яка

займалась на той час будівництвом залізничної дороги.

В часи великої депресії 30х років ХХ ст. управління ризи

ками не знайшло широкого застосування. Проте після Другої

світової війни в результаті науковотехнічної революції з’яви

лася нова дуже дорога техніка, прогресивні технології та й са

ме людство створювало нові джерела великих ризиків

(авіація, транспорт, будівництво тощо). Все це призвело до то

го, що різко зросли як технічні так і економічні ризики. Саме

477

Ðîçä³ë 11

тому в 50х роках ХХ ст. управління ризиками знову стає ак

туальним та зумовлює появу нової професії – менеджера по

ризикам (менеджера по управлінню ризиками). Проте відо

кремлення самого процесу управління ризиками та поява про

фесійних менеджерів по управлінню ризиками відбулося

тільки на початку 70х років.

Американські вчені виділяють три періоди розвитку ризик

менеджменту [1], основні аспекти яких подано у табл.. 11.1.

Таблиця 11.1

Розвиток ризик+менеджменту

Становлення ризикменеджменту в Україні. Формування

сучасної парадигми теорії управління ризиками в Україні

тісно пов’язане з процесом становлення підприємництва і роз

витком малого бізнесу, де непередбачуваність результатів еко

478

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

Ïåð³îä

Ñôåðà

çàñòîñóâàííÿ

Êëþ÷îâ³ ³ñòîðè÷í³ ìîìåíòè

40-60 ðð. ÕÕ ñò.

- ñòðàõóâàííÿ;

- ô³íàíñîâ³ ³í-

âåñòèö³¿

- ïîÿâà òåðì³íó "ðèçèê-

ìåíåäæìåíò";

- ðîçðîáêà ìåõàí³çìó îö³íêè

ô³íàíñîâîãî ðèçèêó ³íâåñòè-

ö³éíîãî ïîðòôåëþ

60-90 ðð. ÕÕ ñò.

- ñòðàõóâàííÿ;

- âèðîáíèöòâî;

- äåðæàâíà ïîë³-

òèêà;

- îõîðîíà íà-

âêîëèøíüîãî

ñåðåäîâèùà

- ââåäåííÿ ³ñïèòó ó ñòðàõîâèõ

êîìïàí³ÿõ ïî ðèçèê-

ìåíåäæìåíòó;

- ðîçðîáêà ïåðøèõ ñèñòåì

óïðàâë³ííÿ ðèçèêàìè;

- ñòâîðåííÿ ì³æíàðîäíèõ òîâà-

ðèñòâ, ùî îá’ºäíóþòü ôàõ³âö³â

ðèçèê-ìåíåäæìåíòó

ñåðåäèíà 90-õ ðð.

ÕÕ ñò. – òåïåð³ø-

í³é ÷àñ

- óñ³ íàïðÿìêè

ï³äïðèºìíèöü-

êî¿ ä³ÿëüíîñò³

- ïîÿâà íà ï³äïðèºìñòâàõ ïîñà-

äè ðèçèê-ìåíåäæåðà;

- ñòâîðåííÿ â³ää³ë³â ïî óïðàâ-

ë³ííþ ðèçèêàìè íà ï³äïðèºìñ-

òâàõ;

- ðîçðîáëåíî ïåðøèé ñòàíäàðò

ç ðèçèê-ìåíåäæìåíòó

номічної діяльності набагато вища. Умовно цей процес можна

поділити на декілька етапів.

Етап І (19871995 рр.). Період швидкого зростання

кількості підприємств малих форм, особливістю якого була

стихійність, обумовлена відсутністю системної нормативно

правової бази, інфраструктури підтримки як на державному

рівні, так і із залученням недержавних і міжнародних інсти

тутів. Відношення держави до розвитку підприємництва фор

мувалося на основі необхідності змін у системі неефективного

управління економікою країни. Підприємці фактично сприй

маються як неминуче зло, яке, однак, допомагає значно

вирішити проблему безробіття і насичення ринку споживчи

ми товарами і послугами.

Після детального аналізу причин провалів підприємниць

кої діяльності в Україні, можна зазначити, що більшість з них

можна звести невміння, а деколи і просто небажання займати

ся обробкою і аналізом інформації про навколишнє середови

ще підприємства. На жаль, цей факт тільки починає приверта

ти увагу більшості українських підприємців. І мало хто з них

може визначити тип необхідної для підприємства інформації,

кваліфіковано організувати її пошук, уникнути ефекту дезин

формації, уміло використовувати отриману інформацію при

прийнятті рішення і для організації поточного контролю за

фінансовогосподарською діяльністю. У той період багато хто

був захоплений перспективами і можливостями, що відкрили

ся. Відчували себе першопрохідцями і вірили, що саме цей

шлях приведе до мети – побудови в Україні сучасної ринкової

економіки, в якій підприємці займуть гідне місце.

Центральною фігурою початку 90х рр. ХХ ст. був

підприємецьвласник, з яким пов’язувалися надії на підйом в

економіці, що опинилася в глибокій кризі. Але через декілька

років стало зрозуміло: володіти – ще не означає грамотно ви

користовувати для загального блага. Підприємницький

досвід, накопичений енергійними кооператорами в кінці 80х,

і на початку 90х років, опинився практично непридатний на

великих підприємствах, на яких трималася радянська еко

479

Ðîçä³ë 11

номіка. За таких умов підприємці не справилися з роллю голо

вного суб’єкта нової економіки. Масштабні перетворення в

промисловості і реальному секторі виявилися їм не під силу.

Більшість приватизованих підприємств так і не змогли адап

туватися до зовнішнього середовища, що змінилося. Головна

проблема – створені за радянських часів підприємства не

завжди орієнтувалися на отримання прибутку через якнай

краще задоволення споживчого попиту і досягнення мінімаль

ного рівня витрат. Вони були націлені на виконання виробни

чих планів і забезпечення зайнятості населення, що виража

лось у роздутих штатах, надмірних виробничих потужностях,

незбалансованому попиту на продукцію, низькій продуктив

ності праці.

Якщо в командноадміністративній економіці вказані фак

тори були не суттєвими, то в ринкових умовах більшість ко

лишніх радянських підприємств виявилися неконкурентос

проможними, нездатними залучати інвестиції тощо. На почат

ку 90х років неможливо було отримати кредит на прийнятних

умовах, забезпечити підприємство сировиною, матеріалами.

Основними ризикфакторами керівники підприємств назива

ли: нестачу фінансових ресурсів; складність відкриття

підприємства; відсутність приміщень, основного капіталу, си

ровини і матеріалів; нехватку кваліфікованих кадрів; бюрокра

тизм; жорстке і нестабільне податкове законодавство; в цілому

складне економічне становище в країні; негативне відношення

до підприємництва держави і суспільства. Результати діяль

ності підприємств відрізнялись полярністю, ринкові інстру

менти (біржі, фондові ринки та ін.) тільки формувались. Лібе

ралізація ціноутворення та зовнішньоекономічних зв’язків на

початку 90х років, форсування експорту та входження у світо

вий ринок визначили напрямки перетворень економіки Ук

раїни, що виявилися сприятливим для певних її сегментів:

енерго і екологоємних виробництв; “тіньової” сфери та

кримінального бізнесу. За таких умов, одні підприємства

зуміли зорієнтуватися в умовах, що змінилися – не тільки ви

жити, але й стати прибутковими, що стало результатом прове

480

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ