Федулова Л.І. Сучасні концепції менеджменту

Подождите немного. Документ загружается.

СУЧАСНІ

КОНЦЕПЦІЇ

МЕНЕДЖМЕНТУ

За редакцією д.е.н., проф. Л.І. Федулової

Навчальний посібник

для студентів

вищих навчальних закладів

КИЇВ—2007

УДК 33.002(075.8)

ББК 65.2902я73

С 91

Рецензенти:

Й.М.Петрович – др екон. наук, професор кафедри менеджменту, заслу

жений діяч науки і техніки України (Національний університет “Львівська

політехніка”);

Ю.В. Гончаров – др екон. наук, професор, зав. кафедрою менеджменту

(Київський національний університет технологій та дизайну).

Автори:

Федулова Л.І. (вступ, розд. 1,2); Гавловська Н. І. (п. 8.1, 8.2); Де

калюк О.В. (розд. 10); Ковальчук С.В. (розд. 7); Лукянова В.В.

(розд. 11); Несторишин І. (п. 8.3, 8.4, 8.5); Новикова О.С. (розд.

6); Новиков А.О. (п. 6.3); Рясних Є.Г. (розд. 8); Рудниченко Є.

(п.8.3, 8.4,8.5); Сокирник І.В. (розд. 4); Стадник В.В. (розд. 5, 9);

Томаля Т.С. (розд. 9); Чорномазюк А.В. (розд. 3).

С 91 Сучасні концепції менеджменту: Навч. посібник / За. ред. д

ра екон. наук, проф.. Л.І. Федулової. – К.: Центр учбової

літератури, 2007. – 536 с.

ISBN 966+364+370+6

Розглянуто сутність і характерні особливості менеджменту в умовах

формування постіндустріального суспільства і становлення економіки

знань та виявлено причини і фактори, що створюють можливість його фор

мування в Україні. Обґрунтовано методологічні засади сучасних концепцій

менеджменту та розкрито механізми їх впровадження в практику провідних

світових компаній. Значну увагу приділено інноваційній теорії розвитку,

концепції менеджменту знань, ресурсній теорії та теорії TQM, концепції

маркетинг менеджменту, системі збалансованих показників, реінжинірингу.

Виходячи із наявного науковотехнічного та організаційного потенціалу, за

пропоновано механізми впровадження новітніх концепцій управління

фінансами, системи ризик менеджменту та інституційних засад корпоратив

ного менеджменту в практику вітчизняних підприємств.

Для студентів, магістрантів, аспірантів, спеціалістів організацій та дер

жавних службовців, науковців, освітян, що вивчають сучасні проблеми ме

неджменту та інноваційного розвитку економіки.

ISBN 9663643706 © Федулова Л.І., Гавловська Н. І.,

Декалюк О.В. та ін., 2007

ÂÑÒÓÏ

В умовах розбудови економіки постіндустріального типу

перед наукою та господарською практикою виникають про

блеми принципово нового характеру. На сьогодні, коли на роз

виток і успіх підприємства впливає багато факторів, потребу

ють перегляду концепції управління, що сформувалися

раніше; необхідні зміни організаційноправових форм

підприємств на основі застосування нових методів аналізу і

проектування системи управління.

Україна має величезний потенціал людських талантів,

інтелекту і значні природні ресурси. Ринкова система надає

безліч можливостей для реалізації цього потенціалу. Поєднати

талант, вміння, навички, професіоналізм може сучасна систе

ма управління – менеджмент. Перевагами даної системи уп

равління є орієнтацію на людину – головну продуктивну силу

організації. Врахування особливостей мотиваційного ме

ханізму при організації роботи людей забезпечує продук

тивність, ефективність та динамічність підприємств в цілому.

Українські вчені сьогодні вже мають певну систему знань

щодо особливостей зарубіжного менеджменту і на їх основі

здійснюють спроби побудувати систему цінностей і сформува

ти норми поведінки для українських менеджерів, бізнесменів

та підприємців. Разом з тим, сучасний менеджмент зали

шається інноваційною наукою, яка разом із формуванням рин

кової економіки, розвитком підприємництва в Україні, сприяє

створенню конкурентних умов і конкурентоспроможності,

формуванню сприятливих передумов для активізації діяль

ності підприємств на засадах економічної свободи і

відповідальності та використання інтелектуального капіталу.

В період з кінця ХХ ст. і до цього часу в світі розпочав фор

муватися новий тип суспільства – постіндустріальний і харак

терна для нього нова модель економіки – економіка знань, що

безперечно впливає на формування сучасної системи теоретич

ного та практичного менеджменту. З цих позицій, важливою

постає потреба наукового узагальнення та аналізу сучасних

концепцій та теоретичних підходів в сфері управління

підприємствами в умовах формування економіки знань. Вини

кає необхідність проаналізувати отримані результати наукової

та практичної діяльності в сфері формування системи уп

равлінської діяльності з позицій системного підходу. Тому

представлена до друку монографія є вкрай актуальною.

Зміст навчального посібника композиційно та структурно

витриманий і включає розділи, що присвячені окремим суча

сним концепціям менеджменту.

В першому розділі в світлі розкриття актуальних проблем

теорії і практики менеджменту показано сутність концепції

економіки знань та виявлено особливості сучасної науки уп

равління.

Другий розділ присвячено огляду еволюції інноваційних

теорій економічного розвитку та визначено їх вплив на форму

вання інноваційного менеджменту і забезпечення інно

ваційності підприємств.

Ключовим є третій розділ, в якому розглядаються сучасні

закономірності та особливості ресурсної теорії та вплив ре

сурсної концепції на формування менеджменту з позицій ви

користання знаннєвого ресурсу.

Концепція менеджменту знань – в центрі уваги четверто

го розділу. В ньому обгрунтовано необхідність застосування

системи управління знаннями на підприємствах, визначено

роль знання та організаційної пам’яті в системі загального ме

неджменту та запропоновано заходи щодо реалізації менедж

менту знань на вітчизняних підприємствах.

П’ятий розділ вміщує матеріали щодо сутності та етапів

розвитку концепції реінжинірингу та розкриває методо

логічний інструментарій бечмаркінгу як засобу обгрунтуван

ня доцільності і напрямів впровадження процесу реінжині

рингу в практику.

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

У шостому розділі розкрито сутність інституційних засад

корпоративного менеджменту, зокрема, показано теоретичні

підходи та практичний досвід злиття та поглинання компаній

і вказано на проблеми формування корпоративних структур в

Україні.

Еволюційні тенденції та закономірності становлення і роз

витку концепції маркетинг менеджменту представлено в сьо

мому розділі. Особливий інтерес представляють науковомето

дологічні розробки щодо практичного застосування інно

ваційних маркетингових технологій в управлінні вітчизняни

ми підприємствами.

Восьмий розділ присвячено новітнім технологіям уп

равління фінансами на мікрорівні, серед яких базові концепції

фінансового менеджменту та бюджетування як сучасна техно

логія фінансового планування.

У дев’ятому розділі розглядається сутність методології

найбільш актуальної на сьогодні концепції – Системи збалан

сованих показників як інструменту реалізації стратегії підпри

ємства та стимулювання інноваційного розвитку організації.

Методологічні аспекти теорії всезагального управління

якістю (TQM) представлено у десятому розділі, зокрема, об

грунтуванню принципів даної концепції як філософії життя

сучасної компанії та діагностиці проблем її адаптації на вітчиз

няних підприємствах.

Одинадцятий розділ присвячено методологічним засадам

та практичним рекомендаціям щодо впровадження концепції

ризик менеджменту на підприємствах, серед яких формування

системи управління ризиками, аналіз ризиків та розробка про

грами управління ризиком.

Запропоновані авторами моделі, концепції та підходи

функціонування сучасного менеджменту як системи допов

нені конкретними механізмами їх впровадження, що доводить

глибину та системність проведених досліджень та їх високий

ступінь науковості.

Âñòóï

В цілому навчальний посібник “Сучасні концепції ме

неджменту” є вагомим внеском в теорію управління

підприємством та помітним явищем в економічній думці, так

як в ній вперше зроблена спроба систематизувати та про

аналізувати досягнення та недоліки становлення менеджмен

ту як науки і практики управління сучасним підприємством в

умовах розбудови економіки знань.

Навчальний посібник буде корисним для студентів,

магістрантів, слухачів бізнесшкіл та практиків, які працюють

в сфері менеджменту та бізнесу і вивчають проблеми інно

ваційного розвитку економіки.

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

Ðîçä³ë 1. ÀÊÒÓÀËÜÍ² ÏÐÎÁËÅÌÈ ÒÅÎÐ²¯ ²

ÏÐÀÊÒÈÊÈ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ Â ÊÎÍÒÅÊÑÒ²

ÔÎÐÌÓÂÀÍÍß ÅÊÎÍÎÌ²ÊÈ ÇÍÀÍÜ

1.1. Êîíöåïö³ÿ åêîíîì³êè çíàíü

Сьогодні важливим фактором виробництва, окрім тих, що

стали класичними (праця, капітал, земля) стає інформація,

знання і, перш за все – наукове знання. Тому важливою пробле

мою є формування процесу добування, використання та роз

повсюдження нових знань. Останні є рушійною силою приско

реного розвитку економіки, так як забезпечують високий рівень

конкурентоспроможності країни. Знання накопичує людський

потенціал і в цьому розумінні він стає інтелектуальним капіта

лом, що належить кожній організації і підвищує її вартість.

Терміни “економіка знань”, “нова економіка” достатньо

впевнено входять в сучасну наукову термінологію. Вони ши

роко застосовуються в наукових дискусіях і літературі, в засо

бах масової інформації зарубіжних країн. В українській

дійсності доки ще мало уваги приділяється цій актуальній

проблемі, хоч і з’явились перші спроби узагальнити сутність

феномену економіки знань [14] та виділити її головну складо

ву – освіту [5].

З теоретичної точки зору заслуговує на увагу той факт, що

на сьогодні немає єдності і суттєвої спільності у використанні

цих понять різними фахівцями, експертами, політиками, хоч

цінності та економічні аспекти інформації та знань давно

відомі. Так, найбільш поширеними є наступні визначення

“економіки знань”:

••

тип економіки, де сектор знань є джерелом економічно

го зростання;

••

економіка, що заохочує організації та людей пізнавати,

створювати, розповсюджувати знання більш ефективно

для більшого економічного та соціального розвитку;

••

економіка, що покладається більш на використання

ідей, ніж фізичних здібностей, застосування нових тех

нологій, ніж перероблення сировини та експлуатації де

шевої робочої сили.

Характерною рисою останніх десятиліть став безпреце

дентний за темпами розвиток сучасних інформаційних техно

логій, що включають засоби обробки інформації і нові засоби

комунікацій. Але важливо принципово підкреслити, що нова

економіка не вичерпується інформаційним аспектом, а пред

ставляє якісно новий технологічний рівень всього господарст

ва, включаючи діючі продуктивні сили суспільства. Сам

термін “нова економіка”, або “електронний ринок”, з’явився в

США в 90ті роки ХХ століття і був пов’язаний з позначенням

процесів комерціалізації Інтернету. Цей термін використо

вується й на сьогодні в науковій та діловій літературі фактич

но для визначення різних явищ в економіці, спільним для

яких є тільки Інтернетінструментарій. До нової економіки за

звичай відносяться:

••

інформаційнокомунікаційний сектор (зв’язок і переда

ча даних, електронна комерція; фондовий ринок висо

котехнологічних акцій);

••

рекламний ринок та масмедіа;

••

банківський і фінансовий сектори,

••

здоров’я та освіта, тобто всі сфери, де застосовуються

ЕОМ та Інтернет.

Про масштаби поширення економіки знань в розвинутих

країнах свідчать ряд показників. Так, в США в складі сфери

послуг (частка якої у ВНП США з 60х років зросла з 50 до

більш ніж 70%) – основної сфери розповсюдження та викори

стання інформації, 63% послуг можуть бути віднесені до кате

горії інтелектуальних. Щодо інвестицій в людський капітал,

то можна відмітити, що в тих таки США в 90ті роки такі інве

стиції втричі переважали інвестиції у фізичний капітал; витра

ти на освіту переважали половину інвестицій у фізичний

капітал; витрати на охорону здоровя опинилися вище них. За

деякими оцінками, частка інвестицій в людський капітал в за

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

гальному обсязі ВНП США складає більш, ніж 15% ВВП, що

перевершує “чисті валові інвестиції приватного капіталу в за

води, обладнання та складські приміщення” [6].

За оцінками Світового банку, фізичний капітал в сучасній

економіці формує 16% загального обсягу багатства кожної

країни, природний – 20%, а людський капітал – 64%. В таких

країнах, як Японія і Німеччина, частка людського капіталу

складає до 80% національного багатства.

Найважливішою особливістю даного процесу є визнання

того факту, що в умовах формування економіки знань до

корінно змінюється відношення до головної продуктивної си

ли суспільства – людини високоінтелектуальної, високопро

дуктивної праці. На сьогодні цінності створюються за рахунок

підвищення продуктивності та використання нововведень,

тобто застосування знання на практиці. Економічне зростання

все більше залежить від здатності отримувати нові знання і за

стосовувати їх в житті.

Слід зазначити, що докорінні зміни відносно цінностей

людського ресурсу відбулися ще в 70х роках ХХ століття, ко

ли виникла можливість оцінити розвиток творчого потенціалу

людини, гуманістичну спрямованість її устремлінь. В цей

період здійснюється переоцінка рушійних сил економіки –

людський фактор висувається на перший план, виникає теорія

людського капіталу, розроблена американським економістом

Г.Беккером [див.6]. В межах даної теорії виділяють такі особ

ливості людського капіталу, як: інвестиції в людський капітал

забезпечують його власнику в майбутньому отримання більш

високого доходу; формування людського капіталу вимагає від

самої людини і всього суспільства значних затрат; вкладення в

людський капітал дають досить значні за обсягом, тривалі за

часом; інтегральні за характером економічний і соціальний

ефект та інше. Таким чином, наголошується, що саме від

якості людського капіталу залежать результати економічного

зростання.

Основним елементом формування людського капіталу на

новому етапі розвитку економіки визначаються корпоративні

Ðîçä³ë 1

знання. Зарубіжні та вітчизняні автори приділяють значну

увагу питанням управління знаннями, розкриваючи особли

вості даного процесу в провідних компаніях [7], пропонуючи

новітні технології управління знаннями [8] та виписуючи

спеціальні керівництва для вищого менеджменту компаній

[9]. Але все різноманіття напрямів і підходів до управління

знаннями потребує систематизації та вироблення концепту

альних засад для усвідомлення самого феномена знання та

визначення його ролі у становленні економіки знань. З цих по

зицій, актуальним є питання щодо розгляду існуючих ор

ганізаційних, управлінських та економічних теорій, присвяче

них знанням як ресурсу компаній.

Фундатор сучасної неокласичної економіки А.Маршалл,

одним із перших визнав роль знання в економічних процесах:

“В значній мірі капітал складається із знання та організації...

Знання – один із потужних двигунів виробництва... ор

ганізація допомагає знанню” [10]. Фрідріх фон Хайєк та Йо

зеф Шумпетер також надавали великого значення ролі знання

в економічних процесах. Вони прагнули описати динаміку

змін в економіці, звертаючи особливу увагу на унікальні знан

ня, які знаходяться в розпорядженні кожного економічного

суб’єкта, а не на знання, якими володіють декілька еко

номічних суб’єктів. Так, Шумпетер Й. наголошував, що поява

нових товарів, методів виробництва, ринків, матеріалів та ор

ганізацій – це результат нових “комбінацій” знання [11].

Пенроуз Е., Р. Нельсон, С.Вінтер в межах своїх ево

люційних економічних теорій розглядали фірму в якості схо

вища знань. Так, на думку Р.Нельсона та С. Вінтера, інновації

за своєю сутністю – це не передбачувані мутації рутини [12].

Ці дослідники висунули також концепцію шляху технічної

еволюції, а сутністю технології вважали знання, але не визна

вали зв’язку створення знань в сфері технології з більш широ

кими організаційними процесами.

Відомий вченийекономіст Е. Денісон детально розглядав

особливу роль знання в економічному розвитку індустріаль

них країн. В своїй знаменитій праці [13], він доводить, що са

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ