Федулова Л.І. Сучасні концепції менеджменту

Подождите немного. Документ загружается.

вувати лише ті організації, які будуть зрощувати майбутніх

лідерів. Втрата талановитих людей чи використання їх поза

призначенням обернуться прямими збитками в умовах швид

ких змін [44]. За цими та іншими принципами різняться ор

ганізації ХХ та ХХІ ст. (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Порівняльна характеристика організацій ХХ та ХХІ століть

Ðîçä³ë 1

ÕÕ ñòîë³òòÿ

ÕÕ² ñòîë³òòÿ

Ñòðóêòóðà

Áþðîêðàòèçîâàíà

Äåáþðîêðàòèçîâàíà, ç ìåíøîþ

ê³ëüê³ñòþ ïðàâèë ³ ñêîðî÷åíèì

øòàòîì ñï³âðîá³òíèê³â

Áàãàòîð³âíåâà

Ê³ëüê³ñòü ð³âí³â îáìåæåíà

Ôóíêö³¿ óïðàâë³ííÿ çîñåðåäæåí³

ó âèù³é ëàíö³ êåð³âíèöòâà

Âèùå êåð³âíèöòâî âèêîíóº ôóíêö³¿

ë³äåð³â, à íèçîâ³ ëàíêè ð³øàþòü

ïîòî÷í³ óïðàâë³íñüê³ çàäà÷³

Æîðñòê³ âíóòð³øí³ çâ’ÿçêè

Ì³í³ìóì âíóòð³øí³õ çâ’ÿçê³â, ùî

âèçíà÷àºòüñÿ çàäà÷àìè îáñëóãîâó-

âàííÿ êë³ºíò³â

Ôóíêö³îíàëüí³ ñèñòåìè

²íôîðìàö³éí³ ñèñòåìè ç îáìåæå-

íîþ ê³ëüê³ñòþ ïîêàçíèê³â

²íôîðìàö³éí³ ñèñòåìè ç âåëèêîþ

ê³ëüê³ñòþ ïîêàçíèê³â, îñîáëèâî

òèõ, ùî ñòîñóþòüñÿ êë³ºíò³â

Äîñòóï äî äàíèõ ìàº âóçüêå êîëî

ìåíåäæåð³â

Äîñòóï äî äàíèõ íå îáìåæåíèé

Íàâ÷àííÿ òà êîíñóëüòàòèâíà äî-

ïîìîãà íàäàí³ âèêëþ÷íî ñòàð-

øèì ìåíåäæåðàì

Íàâ÷àííÿ òà êîíñóëüòàòèâíà äî-

ïîìîãà íàäàí³ øèðîêîìó êîëó îñ³á

Êóëüòóðà

Ðåãëàìåíòóº âíóòð³øí³ â³äíîñè-

íè

Îð³ºíòîâàíà íà â³äíîñèíè ³ç çîâ-

í³øí³ì ñâ³òîì

Çàáåçïå÷óº çáåðåæåííÿ öåíòðàë³-

çîâàíî¿ ñòðóêòóðè

Ïîâèííà çàáåçïå÷óâàòè äåöåíòðà-

ë³çàö³þ óïðàâë³ííÿ

Óïîâ³ëüíåííÿ ïðîöåñó ïðèéíÿòòÿ

ð³øåíü

Ìîæëèâ³ñòü øâèäêî ïðèéìàòè

÷èñåëüí³ ð³øåííÿ

Ïîë³òèçîâàí³ â³äíîñèíè

Â³äêðèò³ òà ÷åñí³ â³äíîñèíè ì³æ

ëþäüìè

Íå ñïðèéìàº ðèçèêó

Á³ëüøà òåðïèì³ñòü äî ðèçèêó

Розвиток управління знаннями і увага до нематеріальних

активів викликали багато суперечок між тими, хто вважає не

обхідним здійснювати повний облік усіх ресурсів

підприємства, включаючи і нематеріальні активи, і тими, хто

вважає за доцільне дотримуватись існуючої фінансової

звітності. Прибічники обліку нематеріальних активів стверд

жують, що це дозволить організаціям розширити кількість до

ступних стратегічних виборів. Але, як знайти зв’язок між не

матеріальними активами і результатами виробництва? Слід

зазначити, що багато організацій і спеціалістів намагалися

оцінити проблеми і можливості, пов’язані з нематеріальними

активами. В 2000 році Європейський союз розпочав роботи за

програмою вивчення “Тенденцій в політиці по відношенню до

нематеріальних активів” в семи країнахучасницях із засну

ванням Європейської експертної групи (HLEG). HLEG визна

чила нематеріальні активи як “нематеріальні фактори, які

поліпшують показники компанії в плані виробництва товарів

або наданні послуг і, які в майбутньому повинні принести еко

номічну вигоду організаціям або окремим особам, що контро

люють їх впровадження”.

Далі група дійшла наступного висновку: “Навіть, якщо ми

зможемо візуалізувати нематеріальні активи, їх особливості не

дозволять їх відслідкувати. Ми не можемо побачити, торкатися

і зважити їх, тому ми і не зможемо їх виміряти, і щоб визначити

їх роль, ми повинні покластися на непрямі показники” [45].

На сьогодні існує багато різних інструментів і методик для

виміру ефективності діяльності і потенціалу інтелектуального

капіталу (ІК). Так, Е.Мейо розробив “монітор людського

капіталу”; компанія PWC пропонує “аналітику людського

капіталу”; К.Е.Свейбі в науковій праці “Нове багатство ор

ганізацій” пропонує “моніторинг нематеріальних активів”;

Д.Андрієссен пропонує “дослідника цінності”; ICAB – “рей

тинг інтелектуального капіталу”; Г. Рус – “індекс інтелекту

ального капіталу”, Л.Барух розробив “індекс капіталу знань”.

З точки зору ретроспективи, в науковій літературі понят

тя “інтелектуальний капітал” використовується з 1990 року,

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

коли Грилихес З. [46] визначив ті нематеріальні цінності, які

визначають різницю між ринковою власністю корпорації (до

буток ціни акції на кількість акцій) і відтворювальною

власністю її активів, корегованою з врахуванням фактору

“діючого підприємства”. Більш конкретно говорити про інте

лектуальний капітал як про ключовий ресурс сучасних корпо

рацій стали після публікацій 1993 та 1994 років звітів фірми

“Скандія” про фактори, що визначають дійсну вартість ком

паній та після публікації книги Брукинга Е. “Інтелектуальний

капітал” [47]. Вітчизняні дослідники в даному напрямі також

мають певні напрацювання, більшість яких стосується визна

чення теоретичної сутності концепції інтелектуального

капіталу [48], економікоправових засад управління інтелек

туальною власністю [49]. Однак актуальними залишаються

проблеми, пов’язані з процесом формування інтелектуального

капіталу на рівні окремих корпорацій.

Досвід чисельних західних компаній показує, що на сьо

годні менеджмент в організації все більше наполегливо шукає

шляхи до підвищення продуктивності праці людських ре

сурсів, активізації їх інтелектуального потенціалу. Саме пошу

кова активність персоналу є головним джерелом успішного

функціонування компаній, так як більшість змін, що прово

дяться, в організації здійснюються з метою активізації людсь

кого фактору. Так, компанія “Жиллетт” інтенсивно працює

над просуванням свого основного продукту, акцентує увагу

при цьому на нових технологіях, використовує інтелектуаль

ний потенціал при модернізації своїх виробів і створення но

вих; компанія “Моторола” вкладає більш 50% свого капіталу в

науководослідні роботи. В цілому ж, аналіз факторів форму

вання виробничих стратегій сучасних провідних компаній

дозволив систематизувати та ранжирувати їх за ступенем зна

чущості, а основним фактором конкурентної переваги вироб

ничої стратегії визнати освоєння компаніями новітніх техно

логій, що обумовлено стрімкими темпами розвитку науково

технологічного прогресу. Безперечною умовою філософії

провідних світових лідерів виробництва є усвідомлення, що

Ðîçä³ë 1

навіть незначне відставання може привести до зниження за

гального рівня конкурентоспроможності. Тому, практично всі

компанії щорічно інвестують значні ресурси на наукові

дослідження та розробки, хоч деякі віддають перевагу купівлі

knowhow, не здійснюючи самостійних досліджень. Важливе

місце займають також фактори швидкого реагування на зміну

потреб ринку та професійного росту персоналу, для реалізації

яких компанія повинна володіти гнучкою організаційною

структурою та культурою.

Практика діяльності українських компаній свідчить, що в

більшості організацій збереглися колективні норми і спільні

цінності, які перешкоджають здійсненню змін. Але все ж таки

організаційна культура повинна допомагати пристосуватися

до нових обставин, якщо її цінностями є поліпшення роботи

всіх складових, підвищення компетентності керівництва та

управління, якщо вона стимулює командний стиль роботи

провідних менеджерів і виступає за скорочення до мінімуму

ієрархічних рівнів та бюрократичного апарату.

Ë²ÒÅÐÀÒÓÐÀ

1. Макаров В. Контуры экономики знаний // Экономист. –

2003. – № 1. – С. 315.

2. Бажал Ю. Знаннєва економіка: теорії і державна політика //

Економіка і прогнозування. – 2003. – № 3. – С. 77.

3. Економіка знань: виклики глобалізації та Україна. Під заг.

Ред. А.П. Гальчинського, С.В. Льовочкіна, В.П. Семиноженко. – К., –

261 с.

4. Україна у вимірі економіки знань / За ред.

5. Левченко О.М. Економіка знань: управління розвитком

людських ресурсів Великобританії. – К.: Видавничий дім “Корпо

рація”, 2005. – 202 с.

6. Беккер Г. Экономика семьи и макроповедение // США: эко

номика, политика, идеология. – 1994. – № 23. – С. 2436.

7. Андрусенко Т. Управление знаниями: опыт зарубежных ком

паний // Корпоративные системы. – 2004. – № 4. – С. 1518.

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

8. Кузнецов С. Технологии управления, основанного на знани

ях // Проблемы теории и практики управления. – 2004. – № 6. – С.

8586.

9. Букович У., Уилльямс Р. Управление знаниями: руководство

к действию: Пер. с англ. – М.: ИНФРАМ, 2002. – 504 с.

10. Marshall A. Principles of Economics. London Macmillan, 1965.

11. Schumpeter J. A. Theory of Economic Development. Cambridge,

MA: Harvard University Press, 1951

12. Nelson R. R. , Winter S. G. An Evolutionary Theory of Economic

Change. Cambridge: MA Harvard University Press, 1982.

13. Денисон Э. Исследование различий в темпах экономическо

го роста. / Пер с англ. – М.: Прогресс, 1971. – 645 с

14. Romer P.M. Endogenous technological change// Journal of

Political Economy. – 1990. № 5. – V. 98, pp 71102.

15. Drucker P. F. PostCapitalist Society / Oxford : Butterworth

Heinemann, 1993 .

16. Toffler A. Powershift: Knowledge, Wealth and Violence at the

Edge of the 21

Century. New York: Bantam Books, 1990.

17. Quinn J. B. Intelligent Enterprise: A Knowledge and Service

Based Paradigm for Industry. New York: The Free Press, 1992.

18. Нонака Икуджиро, Такеучи Хиротака. Компания – созда

тель знания. Зарождение и развитие инноваций в японских фирмах

/ Пер. с англ. – М.: ЗАО “Олимп – Бизнес”, 2003. – 384 с.

19. Брукинг Э. Интеллектуальный капитал / Пер. с англ. Под

ред. Л.В. Ковалик. – СПб: Питер, 2001. – 228 с.

20. Шрайдер Ю.А. Концепции интелектуальных систем. Науч

ноаналитический обзор. – М.: ИНИОН АН СССР, 1998. – 382 с.

21. Davenport T. Information Ecoloqy: Mastering the Information

and Knowledqe Environment. – : New York Oxford University Press,

1997.

22. Prusak L., Cohen D. British PetroleumsVirtual Teamwork

Program / Case Study – Ernst & Young Center for Business Innovation.

– June. 1996.

23. Климов С.М. Интеллектуальные ресурсы общества. – СПб.:

ИВЭСЭП, Знание. 2002. – 199 с.

24. Багриновский К.А. Механизмы технологического развития

России: Макро и мезоэкономические подходи / К.А. Багриновский,

М.А. Бендиков; Е.Ю. Хрусталев; Центральный экономикоматема

тический инт. – М.: Наука, 2003. – 376 с.

Ðîçä³ë 1

25. Кредісов А. Менеджмент: основні концепції 2ї половини ХХ

ст. І і деякі тенденції розвитку на початку ХХІ ст.// Економіка Ук

раїни. – 2005. – № 11. – С. 1220.

26. Taylor F. W. The Principles of Scientific Management. – New

York: Harper and Brothers, 1911. – p. 36.

27. Barnard C. I. The Functions of te Executitive. Cambridge, MA:

Harvard University Press, 1938.

28. Simon H. A. Applying Information Technology to Organization

Design // Public Administration Review, 1973, 33, p. 268278.

29. Смирнов Э.А. Основы теории организации: Учеб. Пособие

для вузов. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998. – С. 288.

30. Мейтленд Э. Успешное слияние: как преодолеть культур

ные различия // Мисль. – 2006. – апрель. – С. 106107.

31. Организация нового типа // Мысль. – 2006. – апрель. – С.

3638.

32. Хуго Чирки. На пути к целостной науке о предприятии //

Проблемы теории и практики управления. – 2000. № 2. – С. 94.

33. Патюрель Д. Создание сетевых организационных структур

// Проблемы теории и практики управления. – 1997. – № 3. – С. 76.

34. Журавлев А. Управление ресурсным обменом // Проблемы

теории и практики управления. 2002. – № 5. – С. 7980.

35. Kaplan R. S., Norton D. P . The Balanced Scorecard – Measures

then drive Performance // Harvard Business Review. 1992 . Vol . 70.

№ 1. – P. 7179.

36. Амабил Т.М. Как погубить творческий подход // Мысль. –

2006. – апрель. – С. 6. – 9.

37. Новопашин А.И. Менеджмент в условиях глобализации ми

ровой экономики: Монография. – М.: Высш. шк., 2001. – 230 с.

38. Фидельман Г.Н. Альтернативный менеджмент: Путь к гло

бальной конкурентоспособности / Г.Н.Фидельман, С.В.Дедиков,

Ю.П. Адлер – М.: Альпина Бизнес Букс, 2005. – 189 с.

39. Окрепилов В.В. Управление качеством: Уч. М.: ОАО “Изд

во “Экономика”, 1998. – 639 с.

40. Друкер Питер Ф. О профессиональном менеджменте: Пер. с

англ.. – М.: Издательский дом “Вильямс”, 2006. – 320 с.

41. Фомин И. Эволюция украинского менеджмента // ТОП 100.

Лучшие топменеджери Украины. – 31 января 2006 года. – С. 1011.

42. Р. Каплан, Д.Нортон Офис стратегического управления //

Мысль. – 2006. – апрель. – С. 1015.

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

43. Эдвинссон Л. Корпоративная долгота. Навигация в экономи

ке, основаной на знаниях. – М.: ИНФРАМ, 2005. – 248 с.

44. Коттер Джон П. Впереди перемен / Пер. с англ. – М.: ЗАО

“ОлимпБизнес”, 2003. – 256 с.

45. Nussenbaum M., Karsenti Cl., Chastenet E., Guerineau T.

Comment evaluer une dot.com? // Problemes econ. – P., 2000. –

№2666. – P. 49.

46. Griliches Z. Patent Statistics as Economic Indicators: A Survey

// Journal of Economic Literature. Vol. XXYIII. December 1990, pp.

16611707.

47. Брукинг Э. Интеллектуальный капитал/ Пер. с англ. Под.

ред. Л.В.Ковалик. – СПб: Питер, 2001. – 228с.

48. БутнікСіверський О. Інтелектуальний капітал: теоретич

ний аспект // http://www.ndiiv.org. ua

49. Паладій М. Реалізація програми інтеграції України до ЄС у

сфері охорони інтелектуальної власності // Інтелектуальна

власність. – 2001. – № 12. – С. 2428.

Ðîçä³ë 1

Ðîçä³ë 2. ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒ

Â ²ÍÍÎÂÀÖ²ÉÍ²É ÑÔÅÐ²

2.1. ²ííîâàö³éíà òåîð³ÿ åêîíîì³÷íîãî ðîçâèòêó

Рівень науковотехнологічного прогресу в сучасному світі

є одним із важливих показників не лише соціальноеко

номічного розвитку країни, але й основним ресурсом її еко

номічного зростання та визначає місце країни в світовій еко

номіці. Визнання провідної ролі науковотехнічної сфери в ста

новленні та зміцненні господарства ставить на перший план

необхідність розроблення та реалізації активної політики,

здатної концентрувати національні ресурси та зусилля на

пріоритетних напрямах науковотехнічного та соціальноеко

номічного розвитку. Тому, серед основних макроекономічних

проблем, проблеми економічного зростання є найвагомішими,

а прогнози щодо перспектив економічного розвитку постійно

перебувають в центрі уваги науковців.

Науковотехнічна сфера, результати якої все більш інтен

сивно залучаються в господарський обіг, формуючи економіку

інноваційного типу, є важливим фактором глобалізації. Роз

винута наука, доступ до новітніх технологій та ефективні

освітні технології є важливими складовими моделі стійкого

розвитку передових країн в сучасну епоху. Розбудова такої

моделі сприяє конкурентоспроможності та світовому науково

технічному лідерству: країни, які спроможні забезпечити без

перервну та інтенсивну конвертацію наукових знань в нові

технології і товари, отримують незаперечні переваги та мають

стійкі темпи економічного розвитку.

В традиційній уяві економічне зростання визначається як

стійкий процес росту виробничих можливостей економіки та

збільшення внаслідок цього національного доходу. Вивченню

причин економічного зростання присвячені дослідження бага

тьох вченихекономістів. Так, перші спроби дослідження цьо

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

го процесу належать А. Сміту. До середини ХVШ ст. перева

жала думка, згідно якої єдиним засобом збільшення

національного багатства було досягнення задовільного

торгівельного балансу. Д. Юм заперечував цю думку і стверд

жував, що для економічного росту має основне значення

торгівельний обіг, тобто експорт і імпорт. За А. Смітом для

економічного зростання необхідне постійне збільшення за

пасів капіталу завдяки інвестиціям, але важливою є якість са

мого капіталу. Інвестиції низької якості ведуть до зростання

коефіцієнта зносу і повільним темпам зростання протягом

тривалого часу або навіть до незадовільного зростання.

В подальшому принципово важливим висновком було те,

що економіка характеризувалась нейтральним впливом на

уковотехнічного прогресу. Р. Харрод визначав нейтральний

прогрес як прогрес, при якому темп прирощення капіталу

дорівнює породженому ним темпу приросту доходів [5]. Мо

дель ХарродаДомара [6] є теоретичним обгрунтуванням не

обхідності активної державної економічної політики, так як

будьяке відхилення від її умов призводить до подальшої роз

балансованості економіки, а розвиток в нерегульованих умо

вах обов’язково приводить або до зростання безробіття, або до

гострої нестачі робочої сили, депресії чи перегріву економіки.

Це логічний висновок із багатьох інших розробок кейнсіансь

кої школи.

Р. Солоу подолав надмірну визначеність моделі Харрода

Домара і встановив, що якщо економіка знаходиться в умовах

стійкого стану, то починають діяти сили, що призводять до її

довгострокової рівноваги. Особливість його моделі лежить в

основі доведення не лише можливості стійкого стану еко

номіки, але й наявності природних тенденцій, що приводять її

в такий стан, тобто модель Р. Солоу описує стабільний ди

намічний процес зростання.

Cтійкий розвиток можливий лише за відсутності еко

номічного росту. Факти ж доводять, що випуск продукції і

капітал повинні зростати швидше робочої сили. Зростає

капіталоозброєність працівників та продуктивність праці. От

Ðîçä³ë 2

же, модель чогось не враховує. Це – науковотехнічний про

грес. З врахуванням цього показника і випуск продукції, і

капітал можуть зростати з часом швидше робочої сили.

Постійний потік інновацій в змозі, якщо не нейтралізувати, то

послабити та посунути в часі дію закону убуваючої продуктив

ності. Таким чином, випливає один із найбільш важливих вис

новків, зроблених на основі моделі Р. Солоу – це провідна

роль досягнень науковотехнічного прогресу в економічному

зростанні, яке б в його відсутність залежало б виключно від

темпів зростання робочої сили, а зростання доходу на душу на

селення переривалось. Тобто можна говорити про існування

двох можливих типів політики, націленої на економічне зрос

тання: заходи, що призводять до зростання знань, і заходи, на

правлені на збільшення частки сукупного продукту, що йде на

акумулювання фізичного та людського капіталу.

Існує багато моделей економічного зростання, але завжди

критерієм оцінки внеску теорії економічного зростання у

розв’язання економічних проблем була і залишається її спро

можність або неспроможність відповісти на питання, безпосе

редньо пов’язані з економічним розвитком. Особливої акту

альності набула ця проблема на початку ХХI ст. і викликана

вона збільшенням розриву у рівні розвитку провідних

індустріальних країн та рештою світу. Пошук відповідей

призвів до прагнення визначити існування деякого універ

сального рецепту забезпечення стійкого довгострокового зро

стання. До того ж, коли мова йде про країни, що розвиваються,

нерідко постає питання про формування умов для досягнення

темпів зростання в 1012%, щоб населення більшості з них

змогло вирватися із злиднів [7].

Завжди припускається, що темпи науковотехнічного про

гресу можуть змінюватись, і навіть значно, в тому числі під

впливом економічних факторів. Сучасні моделі передбачають,

що якщо не буде знайдено спосіб постійного прискорення

НТП, то всі одноразові заходи лише тимчасово прискорять

економічне зростання і після поглинання цих заходів, май

бутній темп зростання знову буде обмеженим темпом зростан

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ