Федулова Л.І. Сучасні концепції менеджменту

Подождите немного. Документ загружается.

сультаційної фірми “МакКінс 7С”, ситуаційні теорії, теорії

стратегічного управління І.Ансоффа, Б.Карлоффа, М. Порте

ра, теорії біхевіоризму Д. МакГрегорі, В.Оучі, які, в свою чер

гу, дали імпульс розвитку теорії людських відносин, що

підкреслювало значення в менеджменті людського фактору.

Так звані хоторнські експерименти в 19201930 рр. показали,

що такі соціальні фактори, як моральний стан, почуття належ

ності до групи та міжособистісні навички розуміння людської

поведінки підвищують продуктивність праці. Спираючись на

їхні данні Е. Мейо та Ротлісбергер створили нову уп

равлінську теорію “людських взаємовідносин”, яка констату

вала, що людський фактор відіграє важливу роль в підвищенні

продуктивності праці шляхом постійного вдосконалення

практичних знань працівників.

Ч. Барнард спробував поєднати теорії менеджменту, роз

роблені вченими, які дотримувалися протилежних поглядів і

створити теорію організації, в основі якої принципи ділового

адміністрування. Його погляди на знання можна визначити

так:

1) знання не може бути зведено виключно до логічних по

ложень, які можуть бути виражені словами, деякі його аспек

ти можуть мати “поведінковий”, “нелінгвістичний” характер;

2) керівники продукують цінності, переконання та ідеї

для підтримки життєздатності системи і для управління ор

ганізацією як єдиною системою. Таким чином, Ч. Барнард

виділив із процесу мислення логічну та нелогічну складові:

логічні процеси вміщують усвідомлене мислення, яке може

виражатися словами та знаками; нелогічні – це невиразні про

цеси мислення, в яких відсутній усвідомлений елемент, а саме

з них породжується знання.

Продовжуючи погляди Ч. Барнарда, особливо щодо ролі

керівників в організації, Г.Саймон вважав їх основною

функцією прийняття управлінських рішень. Він досліджував

природу розвязання людиною проблем та прийняття рішень і

розглядав організацію як “машину для обробки інформації”. В

своїх працях Г. Саймон надавав особливого значення логічно

Ðîçä³ë 1

му аспекту людського мислення, процесу прийняття рішень в

організації та обмеженості пізнавальних здібностей людини.

Тобто, він вважав людей нездатними на дієве вивчення про

блем і на створення знання, необхідного для їх вирішення. Та

в процесі взаємодії він упустив важливий аспект: організація

не тільки здійснює дієву обробку інформації, але й сама ство

рює як інформацію, так і знання. Тобто враховувати потрібно

не тільки стратегію скорочення часу обробки інформації, але й

заходи, прийняті організацією для самовдосконалення шля

хом розвитку багасторонності, руйнування старих і створення

нових схем мислення та поведінки.

Діяльність провідних компаній показує, що ознаками су

часних організацій є:

••

надання ієрархічним пірамідам (структурам) більш

плоскої форми за рахунок “утончення” середньої ланки уп

равління і розвитку горизонтальних зв’язків;

••

орієнтація на роботу в командах, проектних і цільових

групах замість постійних відділів;

••

організація і автоматизація різноманітних ділових

центрів замість традиційних ієрархій.

В усіх сферах діяльності на сьогодні спостерігаються

зміни, які приводять до виникнення неієрархічних ор

ганізацій, характерними ознаками яких є:

••

чітка тенденція до усунення ієрархічного розподілу

праці: усуваються відмінності в статусі, рангу, розмірах за

робітної плати; розповсюджуються “рамкові” посадові

інструкції, орієнтовані не на визначення чітких завдань та по

вноважень, а на досягнення певних результатів чи розвязання

завдань;

••

середній розмір організацій (вимірюється кількістю

працівників) зменшується внаслідок як зростання кількості

малих та середніх підприємств так і виведення із складу ком

паній підрозділів, які можуть функціонувати як самостійні

бізнесодиниці;

••

великі компанії, збільшуючи обсяги виробництва,

зменшують кількість зайнятих, внаслідок автоматизації робіт,

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

впровадження інформаційних технологій, залучення

зовнішніх ресурсів за контрактами для здійснення робіт, що в

цілому призводить до зменшення кількості рівнів управління;

••

розробка і впровадження комп’ютерних програм дозво

ляють групам людей в організації спілкуватися між собою і

спільно розв’язувати проблеми, підвищуючи рівень ефектив

ності технологій прийняття управлінських рішень, не викори

стовуючи традиційний ієрархічний механізм управління.

Сучасний розвиток інформаційних технологій змінив та

кож методи координації і контролю, знизив роль особистого

спостереження за роботою підлеглих і бюрократичних форм

узгодження тих чи інших рішень. Новим явищем в ор

ганізаціях стали “віртуальні офіси“, які підвищили са

мостійність працівників, а також дозволили розширити ділян

ки прямої роботи з клієнтами (frontline work).

Основні типи організацій, що використовують нову техно

логічну побудову структури:

••

оболонні (пустотілі)

••

мережеві

••

віртуальні організації.

“Пустотіла” організація – це керуюча фірма, яка наймає

невелику кількість менеджерів, що координують роботу сто

ронніх підрядників. Така організація бере на себе трансакційні

витрати, залишаючи за собою лише функцію загального уп

равління всім процесом – від розробки ідеї товару до продажу

його кінцевому споживачеві. Вона не вкладає кошти у вироб

ництво, а інвестує в бренд, так як бренд – найефективніший

засіб мінімізації трансакційних витрат. В той же час, на думку

експертів, суттєвим недоліком “пустотілої” форми бізнесу є

складності в організації належного контролю якості вироб

ництва продукції.

Створення мережевих організацій як особливої форми

взаємовідносин між членами даної організації та іншими ком

паніями, також сприяє реалізації можливостей, що отримує

компанія від навколишнього середовища. Прикладами мереж

можна назвати фірму і її постачальників; розробників нової

Ðîçä³ë 1

продукції як всередині фірми, так і поза нею; фахівців з питань

дослідження і розробок в будьякій галузі та інші. Таким чи

ном, мережу можна визначити як рухливу, гнучку та компакт

ну модель робочих взаємозв’язків, які перехрещують різні

межі всередині організацій та між ними.

Розвиток глобальної мережі Інтернет привів до створення

так званих динамічних віртуальних організацій, функціону

вання яких започатковується на активній взаємодії їх членів і

підрозділів через глобальні комп’ютерні мережі великої

кількості незалежних підрядників для розв’язання конкретної

проблеми. Віртуальні структури забезпечують серйозні кон

курентні переваги через суттєве зниження витрат на основні

та обігові кошти, різкого зниження бази оподаткування. Так,

наприклад, віртуальна організація фірми Digital Equipment

Corporation International має структуру витрат, в якій перше

місце займає оплата праці – близько 45%, друге – експлуа

таційні витрати, включаючи експлуатацію інформаційної

техніки та утримання будівель близько 3%, третє – фіксовані

витрати – 10% [29].

Набирає силу тенденція стимулювання працівників за ре

альний поточний внесок в діяльності групи, відділу

підприємства. При оплаті праці менеджерів і персоналу в ціло

му зростає значення преміювання за підсумками роботи,

внутрішніх соціальних програм, автономних “підприємниць

ких центрів” в межах підприємств, які самі продають свої по

слуги внутрішнім чи зовнішнім клієнтам.

Отримують нові якості такі функції, як постачання, ви

робництво і збут за рахунок вдосконалення управління цілями

поставок, що дозволяє мінімізувати складські запаси. Бри

гадні методи виробництва стимулюють передачу значної час

тини відповідальності і прийняття рішень безпосередніми ви

конавцями. Індивідуалізація послуг, розвиток електронної

торгівлі, створення банків даних про споживачів і розрахунки

індексів їх задоволення перетворює клієнтів в одне із важли

вих завдань підприємства. Управління усіма аспектами якості

(TQM) означає розповсюдження відповідальності за якість на

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

всі ланки і етапи процесу виробництва товарів і послуг та до

ведення їх до споживання.

Інтернаціоналізація бізнесу і економіки в цілому при всіх

її перевагах перетворилась в глобальну проблему.

Підприємства все в більшій мірі набувають міжнародного ха

рактеру, і в науці та освіті все частіше підкреслюється вимога

інтернаціоналізувати погляди менеджерів, що означає не

обхідність більш широкого врахування відмінностей

національних культур. Особливо нагальним постає це питан

ня в процесі злиття і поглинання компаній. В результаті дея

ких досліджень встановлено, що результативність нової ком

панії тим нижче, чим сильніше культурні відмінності. Але

існують й інші точки зору. Так, Р. Шонберг, фахівець в сфері

менеджменту (Великобританія) говорить: “Це спірне питання,

так як вплив національної культури на справді є не таким

сильним, як ми звикли вважати. В культурних відмінностях є

як задовільні, так і негативні сторони, які можуть взаємно ней

тралізовуватись.” В його дослідженнях оцінювалися

відмінності стилів керівництва в 129 європейських компаніях,

придбаних британськими інвесторами в 1990х роках. Єдиним

значимим фактором, що вплинув на результативність, вияви

лось відношення компанії до ризиків: чим більше відрізнявся

підхід до управління ризиками у покупця і компанії, що купу

валась, тим менше була ймовірність досягнення цілей створе

ним бізнесом [30]. За таких умов потрібні нові методологічні

рішення, які б вбирали накопичений зарубіжний і вітчизня

ний досвід господарювання. Найбільш придатним для цього є

системологія економіки як методологічний інструментарій

пізнання, орієнтований на вивчення системних властивостей

економічних процесів та явищ. З цих позицій слід аналізувати

наступне коло проблем:

• самостійне підприємство як цілісна економічна систе

ма, основна ланка господарювання, важливою системною вла

стивістю якого є розширене відтворення;

• цільова функція підприємства – накопичення власного

капіталу для розширеного відтворення;

Ðîçä³ë 1

• першочергове завдання науки – розробка методів, ор

ганізаційних форм управління, механізмів, принципів узгод

ження інтересів на макро та мікрорівнях і т. інше.

Лише тоді можна розв’язати задачу пізнання процесу уп

равління, коли вивчати економічну систему в русі, цілісності,

розвитку, єдності і в протиріччі її структурних елементів. Важ

ливе значення при цьому має моніторинг таких основних сис

темних властивостей, які характеризують, з одного боку, влас

ний потенціал економічної системи – самоорганізацію, само

управління, саморегулювання; з іншого – адаптивність,

гнучкість, сумісність, автономність, ієрархічність, безпека,

надійність.

Співставляючи відомі методи науки про підприємства та

актуальні проблеми управління ним, виявляється наявність

розриву між теорією та реальною дійсністю. Він проявляється,

зокрема, в тому, що сучасна теорія управління підприємством

не враховує в достатній мірі вплив великих технологічних

змін на виробничогосподарську діяльність. Існуючі уявлення

про підприємство і управління започатковуються на чи

сельній кількості теорій і підходів, більша частина яких ви

никла ще на початку ХХ ст. і розвивалась століття. З одного

боку, це були роботи, які орієнтувались на основні

функціональні аспекти підприємства, і розробляли питання

стосовно організації праці, використання людських ресурсів,

прийняття управлінських рішень, стратегічного управління,

виробництва, збуту, маркетингу, управління фінансами. З

іншого боку, потрібно виділити роботи, які розглядали

підприємство як єдине ціле і з цих позицій розробляли за

гальні рекомендації стосовно системи управління ним.

За словами Boston Consulting Group, найбільш розповсюд

женою моделлю й до цього часу залишається так званий

“імперіалістичний корпоративний центр”, а компанії, які спро

бували децентралізувати систему прийняття рішень, нерідко

повертаються до минулої моделі при виникненні труднощів. Та

по мірі включення компаній в процес глобалізації, функції

підрозділів і співробітників стали перехрещуватись – з’явило

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

ся те, що МакКінсі назвав “матричним перекриттям”. Яскра

вим прикладом в цьому напрямі може стати голландський кон

церн Philips, який, щоб скласти уяву про особливості

національних ринків та мати можливість враховувати їх в май

бутньому, налаштував на них значну кількість своїх

функціональних підрозділів. Таким чином, перебудова сучас

них організацій обумовлена низкою різноманітних змін бізнес

середовища, в першу чергу тих, що стосуються комунікаційних

технологій, процесів глобалізації виробництва та торгівлі, а та

кож перерозподілу відповідальності за виконання донедавна

основних функцій компаній шляхом аутсорсинга, утворення

спільних підприємств та інших дій, що передбачають послаб

лення контролю над ключовими витратами [31].

Сучасна концепція цілісної науки про підприємство по

винна започатковуватись на передбаченні, що всі релевантні

емпіричні та теоретичні знання, які необхідні для його опису,

не мають ніяких перешкод для дослідження об’єктивної сфери

(охоплює все підприємство і визначає формальні межі науки

про нього) та проблемної сфери (включає всю сукупність не

традиційних проблем управління та реалізації управлінських

рішень) [32]. За таких умов, структура та зміст такої концепції

повинні визначатись тим, що всі необхідні для пояснення та

прогнозування діяльності підприємства знання із різних на

укових дисциплін залучаються в повній мірі. Це можливо за

наступних обставин:

••

уявленні економічного, технологічного, соціального та

екологічного оточення підприємства та динаміки його

розвитку;

••

сприйнятті підприємства в його соціальнотехно

логічному індивідуалізмі;

••

аналізі факторів, від яких залежить прийняття рішень

на інституційному, стратегічному та оперативному

рівнях;

••

організації та використанні управлінського інструмен

тарію;

••

оцінці поведінки управлінської системи.

Ðîçä³ë 1

Аналіз наукової думки початку ХХІ ст. дозволяє констату

вати, що з’являються роботи, що відображають сучасні погля

ди на теорію фірми, економіки підприємства та управління

ним. В зв’язку з тим, що виробнича і комерційна діяльність все

більше ускладнюється, підприємства для свого виживання та

розвитку повинні шукати методи адаптації до змін середови

ща та швидше засвоїти управління новим стратегічним ресур

сом – інформацією. Один з таких методів є метод управління,

пов’язаний з мережевими організаційними структурами. Саме

розуміння мережизації – це один з методів стратегічного ме

неджменту, що полягає у формуванні мережі з її вузькими

зв’язками для досягнення цілей відповідно до потреб і очіку

вань партнерів та ділової кон’юнктури. Концепція мережизації

порівняна з методами звуження власної виробничої діяль

ності, коли підприємство перестає саме займатись якимись ви

дами виробництва і доручає їх зовнішнім виконавцям.

Мережеві структури можна також побудувати в межах

стратегії, що передбачає пошук підприємством перспектив

створення продуктів (ринків), технологій, використовуючи

партнерські відносини з іншими підприємствами. Таким чи

ном, управління мережами дозволяє скоротити витрати і

підвищити доходи, забезпечити швидкість реакції

підприємства на зміни кон’юнктури.

З іншого боку – для реструктуризації підприємств в ме

жах стратегічного планування з метою збереження провідного

бізнесу пропонується використовувати реінжиніринг – фунда

ментальне пере усвідомлення ділових процесів організації

для досягнення різких, стрибкоподібних поліпшень за основ

ними параметрами діяльності: вартість, якість, сервіс і темпи

розвитку. Слід зауважити, що реінжиніринг не є а ні реор

ганізацією, а ні вирівнюванням організаційної структури. Ба

гато підприємств вбачають причину своїх негаразд в бюро

кратії і прагнуть боротись з нею, що є помилкою, так як при

традиційній ієрархічній структурі, робота розмита на фраг

менти. Уникнути бюрократії можливо лише за допомогою

реінжинірингу, який не дозволяє розбити процеси на фраг

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

менти. Досвід провідних компаній показує, що використання

процедури реінжинірингу допомагає досягти наступних ха

рактеристик:

••

горизонтальне та вертикальне стиснення робіт;

••

процеси та їх частини виконуються в звичайному по

рядку, тобто, вивільнені від лінійного впорядкування

робіт;

••

зменшення перевірок та управлінських дій, мінімізація

узгоджень;

••

оцінка ефективності роботи і оплати праці змінюються

від оцінки діяльності до оцінки результатів та інше.

Спеціальна література, присвячена проблем контролінгу,

на відміну від публікацій по контролю, констатує чисельні

визначення контролінгу. Найбільш розповсюдженими серед

них є наступні:

1) спочатку контролінг розглядався, посуті, як функція

інформаційного збереження. Основним джерелом інформації

був, як правило, бухгалтерський облік;

2) інші автори визначають контролінг як орієнтоване на

результат управління підприємством. Його завдання полягає

в перетворенні цілеустановок в заходи щодо їх здійснення та

ідентифікації відхилень, а також забезпечення реакції на них;

3) головне завдання контролінгу – координація різних

підсистем управління підприємством. Для виконання коорди

наційних завдань та інших цільових установок сфера завдань

контролінгу охоплює також контрольну функцію. Як бачимо,

визначення різноманітні, але все ж поєднує їх той факт, що

концепція контролінгу пов’язана безпосередньо з уп

равлінням підприємством, а не відноситься до сфери бухгал

терського та управлінського обліку, як вважають деякі вітчиз

няні науковці та практики.

Широкого визнання набула концепція управління ресур

сним обміном, яка виходить з того, що обмін являє собою

підсумок всієї управлінської діяльності відповідної еко

номічної системи. При цьому для отримання задовільного

кінцевого результату необхідно, щоб всі елементи управління

Ðîçä³ë 1

якісно і синхронно застосовувались в кожному обмінному

циклі. Предметною сферою даної теорії є вимоги системи

обміну при безпосередньому споживанні товару; проектуван

ня переміщення ресурсів на етапі укладення контрактів; інсти

туційні обмеження ресурсного обміну; технологія визнання

права власності на ресурси та інше. Тобто предметом теорії ре

сурсного обміну є узгодження методологій економічної теорії

в точках перехрещення їх предметних сфер. Застосування цієї

теорії повинно дати синергічний ефект завдяки системному

об’єднанню досягнень всіх економічних напрямків на мікро

та макрорівнях.

Особливо популярною на сьогодні є концепція збалансо

ваної системи показників, яка відповідає прагненням менедж

менту підприємства отримати виважений набір монетарних і

немонетарних показників для внутрішньофірмових уп

равлінських цілей. Впровадження цієї концепції означає ши

року перебудову всього процесу здійснення організаційної

стратегії. Але при цьому важливо враховувати дві обставини:

••

поперше, застосування збалансованої системи показ

ників – це процес не розробки стратегії, а її реалізації;

••

подруге, нову концепцію слід розглядати не лише як

систему показників, але й як всеохоплюючу систему уп

равління підприємством. На сьогодні потрібні подальші

дослідження для розробки самих засобів оцінки.

В науковому менеджменті існують різні підходи до визна

чення організації в якості самоорганізуючої. Так, класичний

кібернетичний підхід, акцентуючи увагу на управлінні, визнає

в якості самоорганізації ту систему, в якій структурування уп

равляється ізсередини і детерміновано процесом досягнення

цілей. Синергічна модель не вимагає цілі і звертає увагу на

спонтанність виникнення організації, тобто не заданість із

зовні. З цих позицій, на рівні формальних організацій можливі

два варіанта самоорганізації:

1) спонтанне формоутворення на основі ініціативної коо

перації співробітників;

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ