Федулова Л.І. Сучасні концепції менеджменту

Подождите немного. Документ загружается.

них та базисних інновацій, які відкриють дорогу до

постіндустріального технологічного засобу виробництва, що

дозволить багаторазово підвищити продуктивність праці (ВВП

на одного зайнятого) та абсолютно скоротити споживання пер

винних (природних) ресурсів та шкідливі викиди в навколишнє

середовище [див. 31]. При цьому слід враховувати, що інно

ваційний розвиток економіки здійснюється нерівномірно

циклічно. Змінюють один одного висхідні хвилі та падіння

інноваційної активності на різних фазах циклів (кондрать

євських). Приблизно один раз в десятиріччя в провідних аван

гардних країнах та галузях проходить зміна переважаючих тех

нологічних укладів, один раз в декілька століть – технологічних

засобів виробництва. Кожній зміні передує технологічна та еко

номічна криза, які долаються шляхом інноваційного оновлення,

хвилі базисних та поліпшуючих інновацій.

На сьогодні інновації стають основним засобом збільшен

ня прибутку господарюючих суб’єктів за рахунок поліпшення

задоволення ринкового попиту та зниження виробничих вит

рат порівняно з конкурентами.

В загальноприйнятому контексті під інноваціями ро

зуміємо такі результати наукових досліджень та розробок, які

спроможні поліпшити технічні, економічні, споживчі характе

ристики існуючої продукції, процесів, послуг або стати осно

вою нової.

Інновації в сполученні з професійним менеджментом в су

часній світовій економіці стають основою поліпшення конку

рентоспроможності продукції, засобів та механізмів уп

равління різними технологічними, економічними, соціальни

ми процесами. В промислово розвинутих країнах за різними

оцінками від 75 до 100% приросту промислового виробництва

забезпечується за рахунок використання інновацій [36].

Сутність розуміння місця та специфіки інноваційного роз

витку в напрямку постіндусріалізації представлена в дослі

дженнях В.Іноземцева [37], через наведені наступні ознаки:

• радикальна зміна природи економічного росту, його

нової якості на основі переоцінки, переосмислення важливості

Ðîçä³ë 2

людського фактору, зміни характеру і форм людської діяль

ності;

• зміна інституційної структури сучасного суспільства,

яка складається із шести основних елементів: економічні

підприємства, соціальний комплекс, наукові установи, підпри

ємства з виробництва суспільних благ і домашні господарства.

На відміну від індустріального суспільства, де ключовим

інститутом є фірма, у постіндустріальному суспільстві основ

ним елементом і двигуном соціальноекономічного прогресу

стають наукові установи, які виконують провідну роль джере

ла інновацій і знань. Звідси, погоджуємося з думкою [див.17],

що сьогодні для переходу до інноваційного розвитку еко

номіки України на перший план виходить проблема не просто

дослідження та засвоєння реальних механізмів здобуття ново

го знання та його перетворення в технологічні нововведення

як основи структурної трансформації економіки. З погляду

довгострокового росту соціальноекономічних, культурних,

творчих стандартів суспільства, потрібно розглядати не

стільки суто економічну політику, скільки весь зміст політики

уряду, спрямованої на розвиток творчих здібностей людей,

принципи політичної організації суспільства тощо.

На думку провідних фахівців [38], тенденції, які можна

спостерігати на сьогодні в розвитку глобальних та макроеко

номічних умов, в цілому, сприяють технологічному прогресу,

й будуть залишатися протягом найближчих десятиріч. Це такі

тенденції: наявність економічної політики країн, які наполег

ливо прагнуть реального росту, структурних зрушень в еко

номіці; постійне зростання продуктивності, оскільки конку

ренція сприяє нововведенням; послаблення обмеження дій

ринкових сил; зниження ступеня державного регулювання;

подальша лібералізація світової торгівлі, розвиток практики

зарубіжних інвестицій та міжнародного обміну технологіями;

інтеграція зростаючої кількості країн, в тому числі й тих, що

мають великі внутрішні ринки, в світову економіку.

Але при цьому потрібно враховувати той факт, що на

явність даних тенденцій не може автоматично привести до

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

широкого розповсюдження в економіці України наукомістко

го виробництва та високих технологій. Для цього необхідні

створення та всебічна підтримка механізму науковотехно

логічного розвитку як системи взаємовідносин між державою,

науковотехнологічною сферою та ринковими силами, покли

каними забезпечити постійне вдосконалення та оновлення

технологічної бази виробництва. Індикатором утвердження

інноваційної моделі економічного розвитку має стати мас

штабне відтворення інноваційних процесів, які спроможні

викликати радикальні зміни у всіх галузях економіки з пере

важанням їх результативності в лідируючих наукомістких

сферах, що складають ядро передового технологічного укладу

в структурі національної економіки.

Таким чином, на сьогодні назріла необхідність перегляну

ти існуючі методологічні підходи до розвитку інноваційної

діяльності в світі в цілому, та в Україні, зокрема; адаптації

відомих, а при необхідності і розробленні нових принципів та

механізмів інноваційного розвитку економіки, враховуючи

існуючі умови. Інтенсивність впровадження інноваційної мо

делі розвитку залежить від наявності ряду правових, фінансо

воекономічних, соціальних та інституційних умов в

підприємницькому секторі, промисловості, в сфері НДДКР, в

сфері міжнародного співробітництва та інших. Своєчасне

створення та підтримка цих умов є головним завданням, що

вирішуються національними інноваційними системами

(НІС).

2.2. ²ííîâàö³éíèé ìåíåäæìåíò ÿê ïðàêòè÷íèé

³íñòðóìåíò âïðîâàäæåííÿ ³ííîâàö³éíî¿ òåîð³¿

Відомий класик інноваційної теорії розвитку Й. Шумпе

тер розробив перші підходи до пояснення феномену науково

технічного прогресу на мікрорівні. Зокрема, у своїй праці “Те

орія економічного розвитку” (1911 р.) він розмежував два бло

ки господарського життя: рутинний кругообіг і розвиток, чи

Ðîçä³ë 2

інновацію, стверджуючи, що розвиток економіки (тобто не

просто її механічне розширення, а постійні якісні зміни) не

може з’явитися із рутини. Збуджувачем спокою в такій ситу

ації є Підприємець (слово “Підприємець” в шумпетерському

розумінні пишуть з великої літери) [39]. Відокремивши ресур

си із рутинного кругообігу, Підприємець використовує їх на

свій розсуд. Й.Шумпетер називає це новими комбінаціями ре

сурсів, яких він нараховує як п’ять можливих різновидів:

••

створення нового товару чи послуги;

••

створення нового методу виробництва;

••

відкриття нового ринку збуту;

••

застосування нового джерела або виду сировини;

••

введення нових принципів організації діяльності

фірми.

Підтвердженням класичних постулатів є досвід провідних

компаній світу, який доводить, що успіх чи невдача нововве

дення залежить від обсягу попиту на новий чи аналогічний то

вар, обсягу пропозиції аналогічних товарів, якості, ціни ново

го товару та інше, тобто визначаються звичайними ринковими

факторами.

Історичний досвід також показує, що люди з новаторськи

ми здібностями очолювали найрізноманітніші фірми. Але

можливість проявити ці здібності далеко не однакова в ком

паніях, що дотримуються різних стратегій конкурентної бо

ротьби. У кожного типу фірм є свої переваги: сила у великих

компаній; гнучкість у дрібних фірм; пристосованість до особ

ливих сегментів ринку у спеціалізованих компаній. Різно

типні компанії постійно існують поряд одна з одною, створю

ючи взаємну загрозу їх діяльності. Ринок завдяки цьому захи

щений від засилля будьякої однієї групи компаній та немину

чого у такому разі застою, завищення цін, зниження якості та

інших недоліків монополізму.

Таким чином, розвиток сучасної економіки визначається

науковотехнічним прогресом, а його механізм, з точки зору

впливу на нього тих чи інших фірм, можна розподілити на чо

тири послідовні етапи [40]:

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

1) основна роль належить фірмампіонерам. Сполучення

одержимості ідеєю з повною фінансовою відповідальністю за

справу забезпечує ефективність їх розробок, а невеликі

розміри компанії та її незалученість в поточне виробництво

створюють організаційні передумови успіху;

2) лідерство у здійсненні науковотехнічного прогресу пе

реходить до великих фірм. На цьому етапі новаторів витісня

ють з подальших стадій просування нового продукту на ринок;

3) подальший розвиток процесу проходить на масовому,

контрольованому великими фірмами ринку, де недавня но

винка вже перетворена ними у стандартний товар. Виникає

тенденція до пошуку ніш, адаптованого до науковотехнічного

прогресу, пристосуванню товару до спеціальних запитів окре

мих груп споживачів. Центральна роль тут належить

спеціалізованим фірмам;

4) великі компанії продовжують поточне вдосконалення

товару. Лише постійне поліпшення характеристик дає змогу

великим фірмам зберігати свої позиції на конкурентних рин

ках. Якщо ж великі фірми спробують загальмувати прогрес,

міцний удар їм завдають дрібні фірми, а саме компаніїімітато

ри. Користуючись зростанням незадоволеності споживачів

якістю стандартних товарів, вони захоплюють все нові сегмен

ти ринку, а тим часом нове покоління фірмноваторів готує

черговий прорив у принципово новій галузі.

В той же час практика свідчить, що можна отримати

порівняльні переваги в конкурентній боротьбі, оснащуючи

своє підприємство висококласним обладнанням, але зберегти

ці переваги протягом багатьох років можна, лише постійно

створюючи нові вироби та застосовуючи нові технології. Роз

робка нової продукції лежить в основі боротьби за ринок.

Ефективне сполучення двох процесів – розробка нових ви

робів і створення нових технологій – збільшує віддачу від

кожного із них. Недаремно показник оновлення асортименту

нової продукції посідає друге місце (після частки ринку) в си

стемі пріоритетів вищого керівництва провідних японських

фірм.

Ðîçä³ë 2

Підхід підприємства до вибору інноваційної стратегії за

лежить від видів його підприємницької діяльності, яка повин

на бути спроможною забезпечити вироблення правил і прий

омів для економічно ефективного досягнення стратегічних

цілей, започаткованих на збудженні зацікавленості усіх учас

ників процесу, розробці та реалізації стратегічних програм. З

цих позицій, доречно звернути увагу на теоретичні та прак

тичні аспекти підприємницьких стратегій, які детально описав

класик сучасного менеджменту П.Друкер [41]. Це такі чотири

типи підприємницьких стратегій: 1) увірватися першим та за

вдати масовий удар; 2) напасти швидко і раптово; 3) знайти та

захопити “економічну нішу”; 4) змінити економічні характе

ристики продукту, ринку чи галузі.

Ці стратегії не є взаємовиключними. Нерідко один

підприємець у своїй діяльності використовує певну

комбінацію, що складається з елементів двох, а може, й трьох

стратегій. Але все ж застосування кожної із стратегій пов’яза

но із дотриманням певних умов, кожна з яких застосовується

лише до певних видів нововведень і потребує певного відно

шення і поведінки менеджерів. Серед важливих умов можна

назвати забезпечення тісного зв’язку між науковцями і спожи

вачами; створення груп спеціалістів з мінімальним рівнем уп

равління; конкурентний рівень якості нової продукції; розши

рення частки ринку тощо.

З точки зору системного підходу, реалізувати всі складові

названих вище стратегій повинен окремий функціональний

підрозділ організації – інноваційний менеджмент. Слід зазна

чити, що на сьогодні існує чисельна кількість наукової та на

вчальної літератури з проблем інноваційного менеджменту,

але чіткого визначення самого терміну не існує. Ось лише де

які із них (табл. 2.1).

В умовах організації виробництва на підприємствах пере

шкодою на шляху до змін є керівники, яким притаманні такі

риси, як: мислення категоріями сьогоднішнього дня; впев

неність у власній правильності суджень; байдужість до прояву

індивідуалізму та самостійності; неприйняття організаційних

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

інновацій. Для усунення таких перешкод розвиток інно

ваційної діяльності потребує кадрового забезпечення та фор

мування і раціонального використання інноваційного по

тенціалу підприємства. Зокрема, для посилення інноваційної

складової в організації виробництва необхідно усвідомлення

керівниками усіх ланок підприємства з поширенням на весь

Ðîçä³ë 2

Äæåðåëî

Ñóòí³ñòü îçíà÷åííÿ

Óïðàâë³ííÿ ³ííîâàö³ÿìè/ çà

ðåä. À.². Ñóõîðóêîâà. – Ê.:

“Âèäàâíè÷èé ä³ì Êîìïþòå-

ðïðåñ”, 2003. – 206 ñ.

– öå ñóêóïí³ñòü ïðèíöèï³â, ôóíêö³é,

ìåòîä³â ³ ôîðì ðåãóëþâàííÿ ³ííîâàö³é-

íèõ ïðîöåñ³â ó âèðîáíè÷î-åêîíîì³÷íèõ

ñèñòåìàõ. Â³í çàâæäè ñïðÿìîâàíèé ó

ìàéáóòíº, îáñëóãîâóº îíîâëåííÿ ïðî-

äóêö³¿ òà âèðîáíèöòâà ç ìåòîþ ï³äòðè-

ìêè êîíêóðåíòîñïðîìîæíîñò³ âíóòð³-

øíüî¿ åêîíîì³÷íî¿ ñèñòåìè â ðèíêîâî-

ìó ñåðåäîâèù³ ( Ñ. 66 ).

Ôàòõóòäèíîâ Ð.À. Èííîâà-

öèîííûé ìåíåäæìåíò:

Ó÷åáíîå ïîñîáèå. – 5-å èçä.

– ÑÏá.: Ïèòåð, 2005. – 448 ñ.

Èííîâàöèîííûé ìåíåäæìåíò ÿâëÿåòñÿ

èíñòðóìåíòîì óïðàâëåíèÿ êîíêóðåíòî-

ñïîñîáíîñòüþ ðàçëè÷íûõ îáúåêòîâ,

êîòîðàÿ â ñâîþ î ÷åðåäü, ÿâëÿåòñÿ óñëî-

âèíì ïîâûøåíèÿ êà÷åñòâà æèçíè íàñå-

ëåíèÿ ( Ñ. 11 )

Ãðèíåâ Â.Ô. Èííîâàöèîí-

íûé ìåíåäæìåíò: Ó÷åá. Ïî-

ñîáèå. – 2-å èçä. – 152 ñ.

Èííîâàöèîííûé ìåíåäæìåíò – ýòî ñî-

âîêóïíîñòü ìåòîäîâ è ôîðì óïðàâëåíèÿ

èííîâàöèîííûì ïðîöåññîì, à òàêæå

çàíÿòèåì ýòîé äåÿòåëüíîñòüþ îðãàíè-

çàöèîííûìè ñòðóêòóðàìè è èõ ïåðñî-

íàëîì.

Åêîíîì³êà é îðãàí³çàö³ÿ

³ííîâàö³éíî¿ ä³ÿëüíîñò³:

Ï³äðó÷íèê/ Î.². Âîëêîâ.

Ì.Ï. Äåíèñåíêî, À.Ï.Ãðå-

÷àí òà ³íø³. – Ê.: ÂÄ “ Ïðî-

ôåñ³îíàë”, 2004. – 960 ñ.

²ííîâàö³éíèé ìåíåäæìåíò – ñóêóïí³ñòü

ôîðì, ïðèíöèï³â òà ìåòîä³â óïðàâë³ííÿ

ïðîöåñàìè ñòâîðåííÿ ³ âïðîâàäæåííÿ

íîâøåñòâ ó ï³äïðèºìíèöüêèõ ñòðóêòó-

ðàõ ç óðàõóâàííÿì îñîáëèâîñòåé ðèí-

êîâî¿ åêîíîì³êè òà ñó÷àñíèõ òåíäåíö³é

ÍÒÏ ( Ñ. 950 ).

Таблиця 2.1

Підходи до визначення поняття “інноваційний менеджмент”

колектив співробітників того факту, що інновації виникають

як форма розвязання протиріччя між зростаючими потребами

і обмеженими можливостями перш за все у виробничому про

цесі і виконують декілька соціальноекономічних функцій: 1)

так як всі винаходи направлені на зменшення витрат та ма

теріалів, енергії, живої праці, то інновації створюють можли

вості залучення у виробництво нових продуктивних сил,

підвищують ефективність праці та виробництва; 2) поліпшен

ня якості виробничих продуктів, що веде до зростання рівня

виробництва та споживання, сприяє підвищенню якості жит

тя; 3) поліпшуючи якість, знижуючи витрати і вдосконалюю

чи споживання, інновації в умовах ринку сприяють підтримці

пропорцій між попитом і пропозицією, між виробництвом і

споживанням.

Переконливим в цьому напрямі є досвід розвинутих країн,

де економічний розвиток набув якісно нового характеру, а виз

начальними його рисами є постановка інноваційного процесу

як процесу створення, розповсюдження та використання інно

вацій в центр якісних, кількісних та структурних змін; пере

творення інноваційного процесу в постійно діючий фактор;

надвисока швидкість змін. Названі риси характеризують пе

рехід економіки до інноваційного типу розвитку.

Слід також визнати той факт, що на сьогодні проходить

зближення процесів добування знань, технічного прогресу та

впровадження новацій. П.Друкер відмічає: “На сьогодні знан

ня систематично і цілеспрямовано застосовуються для того,

щоб визначити, які нові знання потрібні будуть, чи є отриман

ня таких знань доцільним і що слід зробити, щоб забезпечити

ефективність їх використання. Іншими словами, знання засто

совуються для систематичних нововведень і новаторства”

[див. 41]. А для здійснення інновацій потрібний новатор, здат

ний до такого інноваційного типу діяльності. Доречним буде

зауваження, що Дж. Н. Ландрам зробив на основі досліджень

діяльності провідних підприємцівноваторів: їм притаманні

такі риси: прагнення до змін, до “розбудовчого руйнування”;

бунт проти традицій; робота – вище за все; непохитний оп

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

тимізм; харизматичне лідерство, вміння впливати на людей;

прагнення до ризику в роботі і житті; підприємливість; нова

торське передбачення [42].

Таким чином, готовність до змін складає сутність інно

ваційної економічної поведінки та мислення. Щоб створити

дійсно сприятливий інноваційний клімат потрібне широке

розповсюдження базових знань про інноваційні процеси. Це

підвищує ступінь сприйняття інновацій в соціальному та еко

номічному аспектах, забезпечує довіру до інноваційних про

грам уряду, мотивацію у працівників.

В свою чергу кадрове забезпечення інноваційної діяль

ності на сьогодні неможливе без підготовки інноваційних мене

джерів, які б відповідали наступним вимогам: 1) ініціативність,

самостійність, ерудиція, фантазія; 2) глибокі економічні знан

ня, включаючи і сферу загального менеджменту; 3) певний

рівень інженерних знань, 4) психологічна культура та інші.

Таких фахівців у вітчизняній практиці на сьогодні неприпус

тимо мало. Об’єктивну незатребуваність інноваційного ме

неджменту (інноваційного менеджера) в Україні можна пояс

нити наявністю високого рівня традиційних форм діяльності,

що, в свою чергу, пов’язано з інформаційною непрозорістю

ринку, відсутністю стимулів для переключення інвестицій у

власне інноваційні проекти. В той же час, з позицій результа

тивності, розвиток інноваційного менеджменту і наявність

інноваційних менеджерів мають принципове значення: висока

культура та професіоналізм в управлінні інноваційними про

ектами дозволить заощадити ресурси та час для подальшого

розвитку.

Досить популярними на сьогодні є твердження і на рівні

політиків, і науковців, і практиків про особливості українсько

го менталітету, який проявляється в неспроможності до дис

циплінованого ведення справ, постійних сумнівах в правиль

ності інструкцій і разом з тим із здатністю за певних умов

здійснювати надзусилля та надфункції. Але те, що протипока

зано в рутинних технологічних процесах, може бути з успіхом

реалізовано в унікальних інноваційних проектах. Підготовка

Ðîçä³ë 2

інноваційних менеджерів, здатних перетворювати результати

наукових досліджень в наукомісткий товар і організовувати

його виробництво повинна бути доповнена поліпшенням

підготовки конкурентоспроможних інженерних кадрів,

орієнтованих, перш за все, на потреби бізнесу; перепідготов

кою робітників; створенням та підтримкою на всіх рівнях вла

ди нової системи підготовки спеціалістів на основі інтеграції

“середня школа – університет – НДІ – промислове

підприємство“, що забезпечить відтворення наукових та інже

нерних кадрів; формуванням надійної контрактної системи

відносин із співробітниками і партнерами по бізнесу для утри

мання конкурентних переваг, пов’язаних із використанням

інтелектуальної власності.

Досвід роботи провідних компаній показує, що інно

ваційний менеджмент слід розглядати з двох сторін: поперше,

– це необхідна наявність керівників, спроможних здійснювати

і направляти інноваційну політику; подруге – персонал, що

володіє достатньою професійною компетентністю та рівнем

мотивації. Інноватор – це людина з високими креативними

здібностями. Але також потрібно мати відповіді на питання

стосовно типу інтелекту інноватора, який визначає характер

мислення, вибір цінностей та пріоритетів; та стосовно двох

етапів інноваційного процесу: а) висування, формування тео

ретичної конструкції новизни; б) реалізації новації в макси

мально повному обсязі з мінімальними викривленнями сфор

мульованої ідеї. Якщо сутністю будьякого управлінського

рішення є невизначеність, то дія в умовах невизначеності пе

редбачає систематизацію інноваційної діяльності, започатко

вану на кібернетичному методі спроб і помилок. При цьому

зміни сприймаються як нормальне явище, а не перешкода в

роботі, як сприятливі можливості для безперервного зростан

ня і оновлення. Особливого значення в умовах, коли зміни

стають головним фактором економічної діяльності, набуває

така властивість особистості, як адаптована мобільність, тобто

здатність жити і працювати в атмосфері змін, почуття нового,

прагнення вчитись та навчати інших, інтелектуальна, вольова

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ