Федулова Л.І. Сучасні концепції менеджменту

Подождите немного. Документ загружается.

ти характер робочого процесу, структурну організацію і куль

туру виробництва, залишаючись тісно пов’язаними між собою

на вищому управлінському рівні. Таким чином, ор

ганізаційний розподіл здійснюється за рахунок жорстко інтег

рованої управлінської команди, які називаються “білатераль

ними” [44]. З теоретичної точки зору структура білатеральних

організацій дозволяє взаємний обмін ідеями, досвідом та ре

сурсами між підрозділами і одночасно попереджує негативний

вплив один на одного. Тісне співробітництво на управлінсько

му рівні дозволяє створеним новим підрозділам використову

вати важливі ресурси інших підрозділів – фінанси, кадри, екс

пертну підтримку, клієнтуру.

Організація інноваційної діяльності направлена на упо

рядкування процесів генерації нових ідей, пошуку і розробки

технічних рішень, створення новацій, а також їх впроваджен

ня. Здійснюватись така робота може в різних формах, основ

ними із яких є створення, поглинання, ринкова інноваційна

інтеграція, виокремлення [45].

Таким чином, відтворювальний характер створення та ре

зультативного використання інновацій як фактору стра

тегічного розвитку вимагає формування особливих ор

ганізаційноуправлінських умов ефективного здійснення

інноваційної діяльності. На зміну концепціям і принципам

традиційного менеджменту повинні прийти нові моделі інно

ваційного управління, а саме – інноваційний менеджмент.

Ë²ÒÅÐÀÒÓÐÀ

1. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства на

родов / Серия “Классика экономической мысли”. – М.: ЗАО “Изда

тельство “Экономика”, 2000. – Книга 2. , Гл. 3. – 456 с.

2. Hume D. оf Commerce. Архивная копия Mac Master

University of Social Science (Канада). http: // cocserv2.socsci. mas

ter.сa.

3. Солоу Р.М. Переспективы развития теории роста // МЭ и

МО. – 1996. – № 8. – С. 28.

Ðîçä³ë 2

4. Тинберген Я., Бос Х. Математические модели экономическо

го роста. – М.: Прогресс, 1967. 412 с.

5. Харрод Р. К теории экономической динамики / Классики

кейнсианства. Серия “Экономическое наследие”. – М. : Экономика,

1997. – 628 с.

6. Domar E. D. Capital Expansion, Rate of Growth and

Employment. 1946. Vol. 14.

7. Корчагин А.Д. Экономический рост и интеллектуальная соб

ственность // Патенты и лицензии. – 2002. – № 1. – С. 47.

8. Дагаев А.А. Фактор НТП в современной рыночной экономи

ке. – М.: Наука, 1994. – С. 5154.

9. Шумпетер Й. Теория экономического развития / Исследо

вание предпринимательской прибыли, капитала, процента и цикла

конъюнктуры: Пер. с нем. – М. Прогресс, 1982. – 455 с.

10. Дагаев А.А. Экономический рост и глобализация технологи

ческого развития // Менеджмент в России и за рубежом. – 1999. –

№ 2. – С. 89104.

11. Кондратьев Н. Проблемы экономической динамики. – М.:

Экономика, 1989. – 325 с.

12. Bell D. The Social Frame work of Information Society. Oxford,

1980.

13. Дракер П. Посткапиталистическое общество / Новая по

стиндустриальная волна на Западе. – М.: Academia, 1999. – 412 с.

14. Инновационная экономика. – М.: Наука, 2004. – 352 с.

15. Гринев Б,В., Гусев В.А., Редько В.В. Инновационные перспек

тивы Украины. – Харьков, 2003. – 118 с.

16. Гальчинський А.С., Геєць В.М., Кінах А.К., Семиноженко В.П.

Інноваційна стратегія українських реформ. – К.: “Знання України”,

2002.

17. Онишко С.В. Фінансове забезпечення інноваційного розвит

ку: Монографія. – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2004.

– 434 с.

18. Економіка України: стратегія і політика довгострокового

розвитку / За ред. акад. НАН України В.М.Гейця. – К.: Інт екон.

прогнозув..; Фенікс, 2003. – 1008 с.

19. Бабурин В.Л. Инновационные циклы в российской економи

ке. – М.: Эдиториал УРСС, 2002. – С. 17.

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

20. Безчасний Л.К.. Мельник В.П. Формування інноваційної мо

делі економічного зростання в Україні // Актуальні проблеми еко

номіки. – 2002. – № 7. – С. 715.

21. Гусєв В.О. Інноваційна діяльність в Україні у світових коор

динатах розвитку // Статистика України. 2003. – № 3. – С. 41.

22. Рубан О. Страна победившего хайтека // Эксперт. – 2004.

№ 20. – С. 64.

23. Макаров В. Контуры экономики знаний // Экономист. 2003.

– № 3. – С. 14.

24. Roman D. Science. Technology and Innovation: a System

Approach: Ohio, 1980. P. 291

25. Лукинов И., Мельник В. Перпективы экономического роста в

Украине и проблемы инноваций // Общество и экономика. – 2001. –

№ 9. – С. 5253.

26. Гальчинський А., Геєць В., Семиноженко В. Україна: наука та

інноваційний розвиток. – К., 1997. – 312 с.

27. Стратегія політичної реформи. Виступ Президента Ук

раїни Л.Д. Кучми у Верховній Раді України // Урядовий кур’єр. –

2003. – 16 квітня.

28. Миндали Л., Заварухин В. Международные аспекты россий

ской национальной политики // МЭ и МО. – 2001. – № 5. – С. 18.

29. Николаев А. Инновационное развитие та инновационная

культура // Проблемы теории и практики управления. – 2002. – №

1. – С. 28.

30. Концепція інноваційного розвитку України // Наука та на

укознавство. – 2002. – № 1. – С. 3.

31. Кузык Б.Н., Яковец Ю.В. Россия – 2050: стратегия иннова

ционного прорыва. – М.: ЗАО: “Издательство “Экономика”, 2004. –

632 с.

32. Капица С.П. Общая теория роста человечества. Сколько лю

дей жило, живет и будет жить на Земле. – М.: Наука, 1999.

33. Моисеев Н.Н. Расставание с простотой. – М.: Аграф, 1998.

34. Всемирный банк. Доклад о мировом развитии 2003 года. Ус

тойчивое развитие в меняющемся мире. – М.: Весь мир, 2003.

35. Якове Ю.В. Циклы. Кризисы. Прогнозы. – М.: Наука, 1999.

36. Арзамасцев Н. Интеллектуальные ресурсы. Интеллектуаль

ная собственность. Интеллектуальный капитал. – М.: АНХ, 2001. –

424 с.

Ðîçä³ë 2

37. Иноземцев В. Очерки истории экономической общественной

формации: Научное издание. – М.: Таурус Альфа, Век, 1996. С. 201

322.

38. Современные информационные технологи и общество. – М.:

ИНИОН РАН, 2002. – С. 188.

39. Шумпетер Й. Теория экономического развития. –М.: Про

гресс, 1982. – 453 с.

40. Лунев В.Л. Тактика и стратегия управления фирмой. – М.:

Финпресс, НГАЭиУ, 1997.212 с.

41. Друкер П. Рынок: как выйти в лидеры. Практика и принци

пы. – М.: Сп “Бук Чембер: Интернейшнл “, 1992. 162с.

42. Ландрам Дж. Н. Тринадцять мужчин. Которіе изменили

мир. – Ростов –наДону: Фенікс, 2000. – 248 с.

43. Игельник М. Преимущества и проблемы // Мысль. – 2006. –

апрель. – С. 1820.

44. О Райли Чарльз А., Тушман Майкл Л. Билатеральная модель

организации компании // Мысль. – 2006. – апрель. – С. 2430.

45. Инновационный менеджмент: Многоуровневые концепции,

стратегии и механизмы инновационного развития: Учеб. пособие /

Под ред. В.М. Аньшина, А.А. Дагаева. – М.: Дело, 2006. – 584 с.

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

Ðîçä³ë 3. ÐÅÑÓÐÑÍÀ ÊÎÍÖÅÏÖ²ß

3.1. Ðåñóðñè ÿê êðèòåð³é ðîçâèòêó åêîíîì³÷íèõ ñèñòåì

Суспільне виробництво ґрунтується передусім на природ

них факторах. У загальному плані виробнича взаємодія люди

ни й природи здійснюється шляхом залучення у господарсь

кий обіг відповідних ресурсів та обміну речовин між людиною

і навколишнім природним середовищем. У результаті праці

природні ресурси набувають конкретних властивостей, які за

довольняють певні потреби суспільства. Всі матеріальні блага,

що споживаються людьми, а також засоби виробництва явля

ють собою модифіковані людською працею елементи природи.

Основною проблемною темою в сучасній економічній те

орії вважається безмежність людських потреб у світлі обмеже

ності ресурсів, що можуть бути використані для їх задоволен

ня. Економічна система будьякої країни світу працює з метою

задоволення існуючих у суспільстві на цей час потреб. Задово

лення потреб відбувається шляхом виробництва товарів та по

слуг, яке неможливе без застосування необхідних для цього

ресурсів. Проблема ж полягає в тому, що ресурсів, які можуть

бути задіяні у процесі виробництва на цей час, завжди вияв

ляється недостатньо для створення такої кількості товарів та

послуг, за допомогою якої можна було б задовольнити всі існу

ючі в даному суспільстві потреби.

Протягом останніх століть розвиток відтворювальних

процесів характеризувався постійним кількісним зростанням

обсягів споживання ресурсів. За підрахунками спеціалістів, за

останні 50–70 років у світі перероблено стільки сировини,

скільки за всю попередню історію людства [1]. За минуле

століття обсяги промислового виробництва зросли приблизно

в півсотні разів, причому в 30 разів зросли обсяги енергоспо

живання (очікується, що енергоспоживання зросте ще наполо

вину до 2010—2015 pp.). Пов’язані з цим ресурсноекологічні

проблеми загострювалися нерівномірно, і кількісне нарощу

вання, витратний характер окремих технологічних видів ви

робництва надали цьому процесу безпрецедентних масштабів.

У другій половині XX ст. ця тенденція призвела до небезпеч

ного загострення ресурсної кризи, адже 4/5 приросту вироб

ництва та 3/4 зростання споживання палива припадають саме

на цей невеликий термін [2]. Означена криза відбивається на

умовах практично всіх видів економічної діяльності людини в

усіх країнах світу, і ситуація продовжує загострюватися. Тому

реалії життя, які можна спостерігати нині, багато в чому вима

гають згаданої принципової переоцінки цінностей.

Сьогодні можна спостерігати радикальну зміну моделі ре

сурсокористування, яка докорінно змінює традиційні

міжлюдські стосунки на виробництві, охоплюючи навіть

соціальні конструкції (зокрема, соціальну структуру – поділ

суспільства на класи, соціальні групи).

Причин зміни моделі природокористування:

поперше, неможливістю слідування попередній, вит

ратній парадигмі через її вже очевидні катастрофічні руйнівні

наслідки, а особливо екологічні;

подруге, фізичною обмеженістю доступних матеріальних

ресурсів, яка унеможливлює задоволення дедалі більших по

треб у споживанні;

потретє, очевидно більшою ефективністю інфор

маційної економіки, її здатністю краще задовольняти ті самі

потреби;

по–четверте, виникненням нових потреб, які втілюються

в нові види та форми попиту, причому такі потреби, як прави

ло, вимагають інноваційності в організації суспільного вироб

ництва, змістом якої є дематеріалізація відтворення та самих

потреб, дедалі більша вага інформації, знань, інтелектуальних

умінь та способів самореалізації індивідів. Відтак можна гово

рити про складну систему зворотних зв’язків між ресурсоко

ристуванням та господарськими системами. А взагалі світове

виробництво як таке можна вважати економічно доцільним

переробленням людством глобальних природних ресурсів [3].

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

На зламі тисячоліть людство зіткнулося зі складними та

принципово новими для себе проблемами забезпеченості, ви

користання та наслідками обробки ресурсів у процесі еко

номічної діяльності. Ситуація, що при цьому виникла, є по

справжньому загрозливою. Можна навіть сказати, що вона

обумовила принципові виклики традиційним моделям

суспільногосподарської діяльності в масштабах усього світу.

Звідси – справедливо можна констатувати, що тільки якісний

стрибок у всій еволюції людського мислення може допомогти

усвідомити сучасні небезпеки зростання та прокласти новий

курс.

Модель господарського розвитку в XXI ст. характери

зується необхідністю забезпечувати зростання та поліпшення

якості продукції за умов обмеженості ресурсів. Це ставить за

вдання не просто підвищити ефективність використання ре

сурсів, остаточно замінити екстенсивні механізми ресурсопе

рероблення на інтенсивні, а сформувати принципово відмінну

від індустріальної парадигму прогресу. Відтепер розвиток

суспільства дедалі більшою мірою базуватиметься на інфор

мації, яка замінює собою (у межах, визначених об’єктивними

фізичними та ментальнодуховними потребами, а також

рівнем прогресу) традиційний природноресурсний потенціал

у матеріальноречовинній формі. Ця парадигма має базувати

ся на новій якості знань, новій відповідальності людини перед

іншою людиною, природним оточенням, планетою.

Людські потреби задовольняються за допомогою благ, які,

як правило, не зустрічаються в природі в готовому вигляді.

Процес отримання необхідних для задоволення потреб благ –

це процес суспільного виробництва, що потребує застосуван

ня певних ресурсів. Деякі визначення поняття “ресурси” наве

дено у табл. 3.1.

Ресурси, що використовуються в процесі суспільного ви

робництва називають економічними ресурсами. Визначення

поняття “економічні ресурси” окремими науковцями наведені

у табл. 3.2.

Ðîçä³ë 3

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

Àâòîð, íàçâà ðîáîòè

Çì³ñò âèçíà÷åííÿ

Åêîíîì³êà çàðóá³æíèõ

êðà¿í: Ï³äðó÷íèê /

À.Ñ.Ô³ë³ïåíêî. – Ê.:

Ëèá³äü., 1998 – Ñ.18.

Ðåñóðñè (ôð. ressources – çàñîáè, çàïàñè,

ìîæëèâîñò³, äæåðåëà) â åêîíîì³ö³ ðîç-

ãëÿäàþòüñÿ ÿê ñêëàäîâ³ åëåìåíòè âèðîá-

íè÷îãî ïîòåíö³àëó, ÿêèìè âîëîä³º îêðåìà

êðà¿íà ÷è ñâ³òîâå ñï³âòîâàðèñòâî ³ ÿê³

âèêîðèñòîâóþòüñÿ äëÿ åêîíîì³÷íîãî,

ñîö³àëüíîãî, íàóêîâî-òåõí³÷íîãî ðîçâèò-

êó.

Åêîíîì³÷íà åíöèêëîïåä³ÿ:

Ó òðüîõ òîìàõ. Ò.3

/Ðåäêîë.: Ñ.Â.Ìî÷åðíèé

(â³äï. ðåä.) òà ³í. – Ê.: Âè-

äàâíè÷èé öåíòð “Àêà-

äåì³ÿ”, 2002. – Ñ. 206.

Ðåñóðñè (ôð. ressourñe – äîïîì³æíèé

çàñ³á) – îñíîâí³ åëåìåíòè âèðîáíè÷îãî

ïîòåíö³àëó, ÿê³ ìàº â ðîçïîðÿäæåíí³ ñèñ-

òåìà ³ ÿê³ âèêîðèñòîâóþòüñÿ äëÿ äîñÿã-

íåííÿ êîíêðåòíèõ ö³ëåé åêîíîì³÷íîãî

ðîçâèòêó.

Íîâèöüêèé Â.ª.

Åêîíîì³÷í³ ðåñóðñè

öèâ³ë³çàö³éíîãî ðîçâèòêó:

Íàâ÷. ïîñ³á. – Ê.: ÍÀÓ,

2004. – Ñ. 31.

Ðåñóðñè – ìàòåð³àëüí³ òà ³íôîðìàö³éí³

îá’ºêòè, äæåðåëà ³ ïåðåäóìîâè îòðèìàííÿ

íåîáõ³äíèõ ëþäÿì ìàòåð³àëüíèõ ³ äóõîâ-

íèõ áëàã, ÿê³ ìîæíà âèêîðèñòîâóâàòè òà

ðåàë³çóâàòè ïðè ³ñíóþ÷èõ òåõíîëîã³ÿõ ³

ñîö³àëüíî-åêîíîì³÷íèõ â³äíîñèíàõ. Ðå-

ñóðñè ïîä³ëÿþòüñÿ íà âèäè (ãðóïè, òèïè)

â³äïîâ³äíî äî ñâîº¿ ïðèðîäè òà

ôóíêö³îíàëüíèõ îñîáëèâîñòåé.

Îñíîâè åêîíîì³÷íî¿

òåîð³¿: Ï³äðó÷íèê /Çà çà-

ãàëüíîþ ðåäàêö³ºþ

Î.Î.Ìàìàëóÿ – Ê.:

Þð³íêîì ²íòåð, 2003. – Ñ.

133.

Ðåñóðñè – öå êàï³òàë ô³ðìè, òîáòî áëàãî,

âèêîðèñòàííÿ ÿêîãî äàº ìîæëèâ³ñòü

çá³ëüøèòè ìàéáóòí³ áëàãà.

Ñîâåòñêèé ýíöèêëîïåäè-

÷åñêèé ñëîâàðü /Ãë.ðåä.

À.Ì.Ïðîõîðîâ. – Ì.: Ñîâ.

ýíöèêëîïåäèÿ, 1983. –

Ñ. 1118.

Ðåñóðñè (â³ä ôðàíö. ressource – äî-

ïîì³æíèé çàñ³á (äîïîì³æí³ êîøòè)) –

ãðîøîâ³ êîøòè, ö³ííîñò³, äæåðåëà (çà-

ñîá³â) êîøò³â, äîõîä³â (íàïðèêëàä ïðè-

ðîäí³ ðåñóðñè, åêîíîì³÷í³ ðåñóðñè).

Таблиця 3.1

Зміст визначення категорії “ресурси”

Таблиця 3.2

Зміст визначень категорії “ресурси економічні” у різних

дослідженнях

Ðîçä³ë 3

Àâòîð, íàçâà ðîáîòè

Çì³ñò âèçíà÷åííÿ

Åêîíîì³÷íà åíöèêëîïåä³ÿ:

Ó òðüîõ òîìàõ. Ò.3 /Ðåäêîë.:

… Ñ.Â.Ìî÷åðíèé (â³äï.

ðåä.) òà ³í. – Ê.: Âèäàâíè-

÷èé öåíòð “Àêàäåì³ÿ”,

2002. – Ñ. 206.

Ðåñóðñè åêîíîì³÷í³ – äæåðåëà ³ çàñîáè

(ôàêòîðè) çàáåçïå÷åííÿ ïðîöåñó âèðîá-

íèöòâà é ðîçøèðåíîãî â³äòâîðåííÿ. Îñ-

íîâíèìè ôàêòîðàìè º: çåìëÿ, çàñîáè

ïðàö³, ï³äïðèºìíèöüê³ çä³áíîñò³, íàóêî-

âî-òåõí³÷íèé ïðîãðåñ, âèêîðèñòîâóâàí³

ëþäüìè ñèëè ïðèðîäè, ôîðìè é ìåòîäè

îðãàí³çàö³¿ âèðîáíèöòâà, ô³íàíñîâ³ òà

³íôîðìàö³éí³ ðåñóðñè, ìàòåð³àëüí³ é

ñèðîâèíí³ ðåñóðñè. Äæåðåëî çàáåçïå-

÷åííÿ ïðîöåñó âèðîáíèöòâà ³ ðîçøèðå-

íîãî â³äòâîðåííÿ – ëþäèíà òà ëþäñüêà

ïðàöÿ, à òàêîæ ñèíåðã³÷íèé åôåêò, ùî

âèíèêàº çà âçàºìîä³¿ ëþäèíè ç ³íøèìè

ôàêòîðàìè âèðîáíèöòâà, ïåðåäóñ³ì ³ç

çàñîáàìè ïðàö³.

Íîâèöüêèé Â.ª.

Åêîíîì³÷í³ ðåñóðñè

öèâ³ë³çàö³éíîãî ðîçâèòêó:

Íàâ÷. ïîñ³á. – Ê.: ÍÀÓ,

2004. – Ñ.13.

Ï³ä åêîíîì³÷íèìè ðåñóðñàìè ìè ìî-

æåìî ðîçóì³òè ò³ ìàòåð³àëüí³ îá’ºêòè

(åëåìåíòè áóòòÿ, ÿê³ â³äïîâ³äíî äî ñâîº¿

ïðèðîäè ï³ääàþòüñÿ ô³çè÷í³é îö³íö³), à

òàêîæ ö³ííîñò³ ìåíòàëüíî-åñòåòè÷íîãî

õàðàêòåðó, ùî ï³ääàþòüñÿ âèðîáíè÷îìó,

ô³ç³îëîã³÷íîìó, ³íòåëåêòóàëüíî-äóõîâ-

íîìó ïåðåðîáëåííþ àáî çàñòîñóâàííþ ç

ìåòîþ âèêîðèñòàííÿ ¿õí³õ âëàñòèâîñòåé

òà/àáî çðîñòàííÿ ¿õ êîðèñíîñò³ äëÿ ëþ-

äèíè (ñóñï³ëüñòâà).

Åêîíîì³÷íà òåîð³ÿ /Ï³ä ðåä.

À.Â.Ïðåäáîðñüêîãî – Ê.:

Êîíäîð, 2003. – Ñ. 98.

Åêîíîì³÷í³ ðåñóðñè — öå âñ³ ïðèðîäí³,

ëþäñüê³ òà âèðîáëåí³ ëþäèíîþ ðåñóðñè,

ùî âèêîðèñòîâóþòüñÿ äëÿ âèðîáíèöòâà

òîâàð³â òà ïîñëóã.

Отже, характеризуючи природу економічних ресурсів,

варто відзначити, що вона включає як матеріальну складову,

так і нематеріальну (духовну), тобто те, що може збагнути

тільки розум, що зумовлюється світоглядом, духовно–есте

тичними властивостями, знаннями самої людини.

Ще у XVIІІ сторіччі А. Сміт наголошував, що основою ба

гатства народів є “земля” та “праця”, які виступають “батька

ми” благ, що створюються у процесі виробництва. Ідея про не

обхідність поєднання матеріального (речового) та людського

(особистого) чинників виробництва для створення продуктів

та послуг, що задовольняють людські потреби, залишається в

основі класифікації економічних ресурсів і сьогодні.

До складу матеріальних ресурсів входять “земля” і

“капітал”. Особистим чинником процесу виробництва висту

пають людські ресурси: праця та підприємницькі здібності.

Усі вищеназвані економічні ресурси обмежені. До того ж

кількість природних ресурсів обмежена не тільки у зв’язку із

їх вичерпаністю, а й через абсолютну обмеженість на нашій

планеті. В кожний конкретний проміжок часу тільки обмеже

на їх кількість використовується у процесі виробництва (як

правило, недостатня для задоволення існуючих потреб). Ще

більше це стосується такого ресурсу, як капітал. Як ресурс, що

створюється людською працею, капітал може не лише

постійно зростати, але й залишається у числі обмежених ре

сурсів порівняно з потребами суспільства. Праця іноді може

здаватись навіть надлишковим ресурсом, що проявляє себе,

наприклад, у проблемі безробіття в країнах з ринковою еко

номіки. Але й цей ресурс чітко визначений і обмежений для

кожної країни у кожний конкретний проміжок часу. Це сто

сується і підприємницьких здібностей, що в сучасних умовах

повинні бути підкріплені відповідними знаннями про ме

ханізми функціонування економічної системи суспільства.

Відповідно мова йде про обмежену кількість людей, що в дано

му проміжку часу мають можливість виступити кваліфікова

ними організаторами виробництва з обмеженою кількістю ре

сурсів, які можуть бути використані для їх задоволення. Це ре

альність для будьякої економічної системи.

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ