Федулова Л.І. Сучасні концепції менеджменту

Подождите немного. Документ загружается.

знань, засвоєних і закріплених у людському інтелекті,

уміннях, навичках, який стане основою розвитку особистості

як суб’єкта прогресивних перетворень [див. 5].

Знання мають свою структуру й підрозділяються на певні

групи. У загальному можна виділи знання загального характе

ру та специфічні знання. Загальні знання становлять основу

інтелекту індивіда, підвищують його продуктивність праці не

залежно від того, де він їх отримав і де він працює. Специфічні

знання носять суто професійний характер, цінні в межах кон

кретної установи, підприємства. Крім цього, у системі знань

можна виділити теоретичні й прикладні знання. Перші дають

комплексне, системне уявлення про об’єкт дослідження. Інші

– це інформація про конкретне явище та його особливості.

Сьогодні знання стають не лише важливим ресурсом, а й

вирішальним фактором виробництва, оскільки суспільний роз

виток все більше залежить не від матеріальних факторів вироб

ництва, а від здатності індивіда отримувати й використовувати

нові знання. Так, у 1955 p. у США всі галузі, які виробляли і по

ширювали знання та інформацію, реалізували продукцію, що

становила 25% від кінцевого продукту, у 1965 p. – вже понад

33% (оцінка П. Друкера), усередині 80х років – більше 60%. До

1990 p. на професії, в яких переважає інтелектуальна праця,

припадав основний приплив зайнятості (85% –у США, 89% – у

ФРН, 95% – у Великобританії, 90% – у Японії) [7].

У працях відомих економістів розглядаються зако

номірності становлення й розвитку “високоінформаційного

суспільства” та характер структурних зрушень, пов’язаних із

цим явищем. Зокрема, набувають поширення погляди, згідно з

якими суспільство поділятиметься на соціальні групи (класи)

не на основі відношення людини до власності, а з урахуванням

її належності до виконання певних суспільних функцій, досту

пу до інформації та можливості оволодіння нею.

Сучасне виробництво – це в більшості діяльність розуму,

тобто переважно нематеріальний вплив з боку інженерів, бух

галтерів, конструкторів, дизайнерів, спеціалістів з персоналу,

збуту й маркетингу, експертів інформаційних мереж. У багать

101

Ðîçä³ë 3

ох організаціях все більша частина отриманого ефекту стає ре

зультатом застосування спеціальних знань. Ось чому інфор

мація і знання являють собою унікальні ресурси, які носять

нематеріальний характер. Вони у процесі суспільного відтво

рення не можуть бути повністю витрачені чи знищені, як будь

який інший ресурс виробництва, і мають здатність прирощу

вати себе кількісно і/або якісно. Саме друга умова викорис

тання знань та інформації у виробничому процесі визначає їх

унікальність як виробничого ресурсу і відрізняє їх від інших

виробничих ресурсів.

Знання й інформація мають ряд специфічних рис, які

відрізняють їх від традиційних ресурсів. Ці відмінності зміню

ють усю сучасну економіку. Відмінності знань та інформаційно

го ресурсу від традиційних зведені у табл. 3.4 (адаптовано за

[8]). Порівняння традиційних ресурсів із інформаційними по

казує, що перші характеризуються, як правило, матеріальними

потоками і запасами, у той час як для знань та інформації харак

терними є нематеріальні потоки і запаси. Крім того, знання

збільшуються, коли вони передаються, тиражуються і викорис

товуються, і, навпаки, якщо знання не використовуються, то во

ни зменшуються та руйнуються. Цим вони відрізняються від

фізичних елементів капіталу, які чим більше використовують

ся, тим більшою мірою зношуються, зменшуючи свою вартість.

Таблиця 3.4

Порівняння властивостей традиційного ресурсу із знаннями

та інформаційним ресурсом

102

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

Òðàäèö³éíèé ðåñóðñ

Çíàííÿ òà ³íôîðìàö³éíèé ðåñóðñ

Ìàòåð³àëüí³ ïîòîêè ³ çàïàñè

Íåìàòåð³àëüí³ ïîòîêè ³ çàïàñè

Ó ïðîöåñ³ âèêîðèñòàííÿ

çìåíøóºòüñÿ

Ó ïðîöåñ³ âèêîðèñòàííÿ çá³ëüøóºòüñÿ

Áëàãî âëàñíèêà

Ñóñï³ëüíå (çàãàëüíå) áëàãî

Îáìåæåíèé

Íåîáìåæåíèé

Òèðàæóºòüñÿ ç³ çíà÷íèìè

çàòðàòàìè

Òèðàæóºòüñÿ ç ìàëèìè çàòðàòàìè

Óáóâàþ÷à ãðàíè÷íà

êîðèñí³ñòü

Ìåðåæåâ³ åôåêòè ³ çðîñòàþ÷à

ãðàíè÷íà êîðèñí³ñòü

Традиційний ресурс зазвичай являє собою таке благо, спо

живання якого одним споживачем виключає його споживання

іншим споживачем. Інформаційний ресурс найчастіше висту

пає як загальне суспільне благо, споживання якого одним спо

живачем не виключає його споживання іншими. Інакше кажу

чи, знання, інформація, як правило, не є відчуженими. По мірі

того, як сучасне виробництво розширяє використання знань,

інформації, у нього втягується усе більша кількість суспільних

благ. Ця фундаментальна характеристика сучасного світу зму

шує поновому осмислити багато традиційних уявлень еко

номічної теорії і класичні методи управління.

Традиційні ресурси носять переважно обмежений харак

тер. Інформаційні ресурси, які відтворюються людьми, най

частіше необмежені. Яскравим прикладом необмеженості

інформаційного ресурсу може слугувати Інтернет. Ці ресурси

можуть “тиражуватися” зі значними затратами. Так, щоб виго

товити, наприклад, ще один автомобіль, необхідно витратити

майже стільки ж праці і капіталу, скільки було витрачено на

виробництво попереднього автомобіля. При тиражуванні

інформаційного ресурсу ситуація зворотна: вартість процесу

копіювання інформації, як правило, мізерна. У зв’язку із цим

особливого значення у новій економіці набуває питання

зберігання, систематизації і ефективного використання вже

накопиченої інформації.

Слід відмітити, що використання інформаційних ресурсів

характеризується так званим “ефектом мережевої взаємодії”.

Він обумовлений тим, що багато одиниць сучасної техніки

(комп’ютери, факси, телефони) працюють спільно в рамках

розгалуженої мережі. Мережі характеризуються позитивним

зовнішнім ефектом (екстерналією). У звичайних умовах

цінність кожного окремого апарату чи пристрою визначається

його індивідуальними властивостями і практично не залежить

від того, наскільки поширені аналогічні апарати. У випадку з

мережею це не так. Чим більше елементів у мережі, тим

більшою виявляється корисність і відповідний економічний

ефект кожного окремого апарату. Це стає зрозумілим на при

103

Ðîçä³ë 3

кладі телефонної мережі. Чим більше абонентів, тобто чим

більше людей та організацій, яким можна зателефонувати, тим

більша цінність кожного телефонного апарату. Виникає свого

роду позитивний зворотній зв’язок. Коли всі власники уже

існуючих апаратів зацікавлені у розширенні цієї мережі і отри

мують приріст ефекту від такого розширення. Чим більший

розмір мережі, тим більш привабливим є приєднання до неї.

Такий же ефект відбивається й у комп’ютерних мережах. Зок

рема, чим більше вузлів у Інтернеті, тим краще (це стосується

й багатьох видів програмного забезпечення).

Мережевий ефект взаємодії породжує нові явища зростаю

чої граничної корисності і зростаючої граничної продуктив

ності. Чим більший масштаб діяльності у таких умовах, тим ви

ще ефективність використання додатково залучених ресурсів.

Це відноситься, перш за все, до програмного забезпечення та до

технічних пристроїв мережевої взаємодії. Особливо яскраво

ефект масштабу проявляється у рамках мережі, яка використо

вує вироблені нею стандарти. Саме у зв’язку із цим стандарти у

новій економіці набувають ролі основного фактору конкурен

тоспроможності. Тут ми маємо справу з так званим зовнішнім

ефектом або з екстерналією, який проявляється в мережах. Цей

ефект може виникнути з різних причин. Одна з них – зв’язки

між споживачами. Кожен споживач зацікавлений, щоб текст,

оброблений і набраний за допомогою одного текстового редак

тору, міг бути прочитаним і в подальшому оброблений іншими

користувачами. Точно так же споживач зацікавлений у тому,

щоб телефонний апарат стільникового зв’язку працював одна

ково надійно і в конкретному місті, і в будьякій іншій точці

країни, і за кордоном. Таким чином, всі користувачі одночасно

зацікавлені в єдиних стандартах.

Ринки з мережевими ефектами мають особливі власти

вості. Убуваюча доходність на них змінюється зростаючою.

Механізми конкуренції набувають нетрадиційної форми. Сьо

годні важливим є вже на стільки технічна досконалість чи

рівень витрат, скільки забезпечення монополізму шляхом по

ширення стандартів на продукцію у всьому світі. Та фірма, яка

104

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

стає володарем стандартів, одночасно починає домінувати у

галузі і отримує особливі монопольні права. Прикладом може

слугувати конкуренція операційних систем Macintosh про

дукції фірми Microsoft. У даному випадку головним інстру

ментом конкуренції стала не технічна досконалість і не ціна, а

найбільш швидке розповсюдження з метою утвердження но

вого стандарту для галузі. Яскравим прикладом нових еко

номічних відносин слугує також продукція фірми Netscape:

вона розповсюджується безкоштовно, але якщо на її базі ство

рено програмний продукт, то за нього потрібно платити. Точ

но така ж ситуація на ринку з мовою програмування Java: во

на є безкоштовною, але за готову продукцію, створену з її до

помогою, споживачу потрібно платити.

Отже, у новій економіці ефект масштабу набуває важливо

го значення. Цей ефект змінює традиційні процеси конкурент

ної боротьби і стимулює розвиток процесів глобалізації.

Інформація, як і інші виробничі ресурси, має таку влас

тивість як рідкість, хоча будьякі знання, будучи власністю од

ного, через певний час стануть здобутком багатьох. Більш то

го, знання, як і інформація, це той ресурс, володіючи яким

можна безмежно користуватися. Проте у цей традиційний ме

ханізм використання інформації втручаються сучасні реалії:

поперше, інформація й знання вимагають витрат на їх отри

мання й здобування, причому досить значних; подруге, і знан

ня, й інформація мають якісні характеристики, що знову ж та

ки ускладнює видиму простоту і легкість їх використання у

виробничому процесі. Наприклад, використання неякісної

інформації може дорого обійтися виробнику; потретє, у су

часному суспільстві включаються юридичні механізми вико

ристання інформації й знань (патенти, ліцензії і т.д.), які та

кож обмежують використання даних ресурсів у відтворюючо

му процесі суспільства.

Загальноприйнятими стали положення про об’єктивність

переходу до суспільства, в якому “інформація та знання набува

ють статусу основного виробничого ресурсу”. Як стверджують

західні вчені, навіть та країна, яка не має достатніх матеріальних

105

Ðîçä³ë 3

і фінансових ресурсів, може досягати високих темпів зростання

та технологічного прориву за рахунок використання інтелекту

ального потенціалу нації й “людського капіталу”. Ці тверджен

ня вкрай актуальні для сучасної України.

Отже, за останні десятиліття у економіці і бізнесі відбулися

докорінні зміни, які стимулювали інтерес до управління знан

нями. До них можна віднести наступні: знання стають основним

ресурсом економічного розвитку й зростання. галузі, які базу

ються на знаннях, стають провідними. знання займають все

більшу питому вагу у структурі вартості продуктів і послуг.

Здатність національної економіки абсорбувати знання й

продуктивно їх використовувати буде у все більшій мірі виз

начати економічну силу нації та її добробут. Відкритість

суспільства для імпорту різноманітних знань, ідей та інфор

мації, здатність економіки продуктивно їх використовувати –

це те, від чого залежить успішний соціальноекономічний роз

виток.

3.2. Ñó÷àñíà ðåñóðñíà êîíöåïö³ÿ â ìåíåäæìåíò³

Ресурсна теорія (resourcebased theory) – одна з теорій

існування фірми в економіці – отримала застосування в стра

тегічному менеджменті завдяки роботам К.Вернерфельта,

Р.Румельта, Дж.Барні, Д.Тіса та ін. [9, 10, 11].

З початку 1990х років у світовій теорії і практиці стра

тегічного управління формувався і розвивався так званий ре

сурсний підхід в управлінні фірмою. Ресурсна теорія виявляє

зв’язки і пояснює фактори конкурентних переваг, їх динаміку.

Мета ресурсної концепції полягає у тому, щоб пояснити ство

рення, використання й відновлення конкурентних переваг в

термінах ресурсів фірми.

Ключові положення ресурсної теорії [12]:

1. Існують системні розбіжності між фірмами, що викли

кані відмінностями у ресурсах, якими управляє фірма, і які не

обхідні для реалізації стратегії.

106

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

2. Ресурсна теорія передбачає, що ресурси нерівномірно

розподілені серед фірм, що є причиною конкурентних переваг

чи уразливості компанії.

3. Ресурсна теорія передбачає, що ресурси відносно

стабільні. Якщо конкурентні переваги фірми ґрунтуються на

володінні якимось ресурсом, то фірма намагається блокувати

чи уповільнити поширення таких ресурсів.

Каркас ресурсної концепції (табл. 3.5) набуває заверше

ності, коли вищевикладені положення комбінуються з наступ

ними припущеннями, запозиченими в економічній теорії. Мо

ва йде про такі передумови: поперше, розбіжності між ресур

сним багажем фірм породжує розбіжності в їх господарських

результатах; подруге, фірми прагнуть підвищити (якщо не

максимізувати) ці результати. Головна теза ресурсної кон

цепції полягає у тому, що стійкий успіх фірми залежить від на

явності у неї унікальних ресурсів й організаційних здатностей

(компетенцій), які, являючись причиною недоступних супер

никам економічних рент, визначають конкурентні переваги

даної фірми.

Таблиця 3.5

Зв’язок економічних теорій з ресурсним підходом

107

Ðîçä³ë 3

Åêîíîì³÷í³

òåîð³¿

Àâòîðè òà

ïðåäñòàâíèêè

òåîð³¿

Îñíîâí³ (êëþ-

÷îâ³) ðåñóðñè

(Ôàêòîðè âè-

ðîáíèöòâà)

Îñíîâí³

ïîëîæåííÿ

Ìåðêàíòèë³çì

Ó.Ñòàôôîðä,

Ò.Ìåí,

Äæ.Ëîêê

Çîëîòî, ñð³áëî

(Ãðîøîâ³ ðå-

ñóðñè )

Áàãàòñòâî êðà¿íè

âáà÷àëè ó çîëîò³

³ ñð³áë³, à éîãî

äæåðåëîì ââà-

æàëè çîâí³øíþ

òîðã³âëþ.

Êëàñè÷íà

åêîíîì³÷íà

òåîð³ÿ

À.Ñì³ò,

Ä.Ð³êàðäî,

Æ.-Á.Ñåé,

Ô.Áàñò³à,

Ò.Ìàëüòóñ,

Ñ.Ì³ëëü

Ïðàö³

Çåìëÿ

Êàï³òàë

Íå òîðã³âëÿ, à

ñôåðà âèðîáíèö-

òâà º îñíîâíèì

äæåðåëîì áàãàò-

ñòâà.

Продовження табл. 3.5

108

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

Ã.Ãîññåí,

Ê.Ìåíãåð,

Ô.Â³çåð,

Î.Áåì-Áàâåðê,

Ó.Äæåâîíñ

–”–

Ïðîâ³äíó ðîëü ó

ïîáóäîâ³ ö³º¿ òåî-

ð³¿ ìàþòü òàê³ ôó-

íäàìåíòàëüí³ ïî-

íÿòòÿ, ÿê êîðèñ-

í³ñòü ³ ö³íí³ñòü.

À.Ìàðøàë

Çåìëÿ, ïðàöÿ,

êàï³òàë ³ ï³ä-

ïðèºìíèöüê³

çä³áíîñò³

Ïðîáëåìè â³ëüíî-

ãî ö³íîóòâîðåííÿ

íà ðèíêó. Ïîíÿòòÿ

åëàñòè÷íîñò³ ïî-

ïèòó.

Äæ. Êëàðê

Êàï³òàë ó ãðî-

øîâ³é ôîðì³

Êàï³òàëüí³

áëàãà (çàñîáè

âèðîáíèöòâà ³

çåìëÿ)

Ä³ÿëüí³ñòü

ï³äïðèºìöÿ

Ïðàöÿ ðîá³ò-

íèêà

Òåîð³ÿ åêîíîì³÷-

íî¿ ñòàòèêè òà äè-

íàì³êè. Ãðàíè÷íà

ïðîäóêòèâí³ñòü.

Ìàðæèíàë³çì

Â.Ïàðåòî

–”–

Òåîð³ÿ äîáðîáóòó,

ñóòü ÿêî¿ â îïòè-

ìàëüíîìó ðîçïî-

ä³ë³ åêîíîì³÷íèõ

ðåñóðñ³â ³ áëàã.

Ìàðêñèçì

Ê.Ìàðêñ,

Ô.Åíãåëüñ

Êàï³òàë (ïî-

ñò³éíèé, çì³í-

íèé), ðîáî÷à

ñèëà

Êàï³òàë – çàñ³á

åêñïëóàòàö³¿ ðîá³-

òíèêà. Òåîð³ÿ âàð-

òîñò³, çàñíîâàíà íà

âèì³ð³ òðóäîâèõ

âèòðàò. Òåîð³ÿ äî-

äàòêîâî¿ âàðòîñò³.

Продовження табл. 3.5

109

Ðîçä³ë 3

É.Øóìïåòåð

Çåìëÿ, ïðàöÿ,

êàï³òàë, ³ííî-

âàö³¿

Êîíêóðåíö³ÿ íî-

âîââåäåíü – ìîãó-

òí³é çàñ³á çá³ëü-

øåííÿ ðîñòó ïðè-

áóòêó.

Êîíöåïö³ÿ

åêîíîì³÷íî¿

äèíàì³êè òà

ï³äïðèºìíèöòâà

Ð.Ñîëîó,

Ä.Õ³êñ,

Ä.Ðîá³íñîí,

Ð.Õàððîä

Çåìëÿ, ïðàöÿ,

êàï³òàë, ÍÒÏ

Òåîð³ÿ íåäîñêîíà-

ëî¿ êîíêóðåíö³¿.

Òåîð³ÿ åêîíîì³÷-

íî¿ äèíàì³êè.

Êåéíñ³àíñòâî

Äæ.Ì.Êåéíñ,

Ð.Õàððîä, À

Õàíñåí

–”–

Òåîð³ÿ äåðæàâíîãî

ðåãóëþâàííÿ åêî-

íîì³êè.

Åêîíîì³÷íà ð³âíî-

âàãà âèçíà÷àºòüñÿ

ð³âí³ñòþ ì³æ çà-

îùàäæåííÿì ³ íà-

ãðîìàäæåííÿì.

²íñòèòóö³îíàë³çì

Ò.Âåáëåí,

Äæ.Ð.Êîììîíñ,

Ó.Ê.Ì³ò÷åëë,

Äæ.Ãåëáðåéò,

Ð.Êîóç,

Äæ.Á’þêåíåí

–”–

Ïðîáëåìè òðàíñ-

ôîðìàö³¿ ñóñï³ëüñ-

òâà. Ôîðìè îðãàí³-

çàö³¿ ñîö³àëüíîãî

êîíòðîëþ.

Òåîð³ÿ

ï³äïðèºìíèöüêî¿

åêîíîì³êè òà

³íôîðìàö³éíîãî

ñóñï³ëüñòâà

Ï.Äðóêåð,

Ð.Ò³áîëüä, À

Òîôôëåð,

Ä.Áåëë

²ííîâàö³¿,

³íôîðìàö³ÿ,

çíàííÿ

Òåîð³ÿ ³ííîâàö³é

åêîíîì³êè ³ ï³ä-

ïðèºìíèöüêîãî

ñóñï³ëüñòâà. Òåî-

ð³ÿ „òðåòüî¿ õâè-

ë³”. Òåîð³ÿ ³íäóñò-

ð³àëüíî-

òåõíîêðàòè÷íîãî

ñóñï³ëüñòâà.

Ñêëàäåíî çà: ²ñòîð³ÿ åêîíîì³÷íèõ ó÷åíü: Ï³äðó÷íèê /Çà ðåä. Ë.ß.Êîðí³é÷óê,

Í.Î.Òàòàðåíêî. – Ê.: ÊÍÅÓ, 1999. – 564 ñ. Èñòîðèÿ ýêîíîìè÷åñêèõ ó÷åíèé

/Ïîä ðåä. Â.Àâòîíîìîâà, Î.Àíàíüèíà, Í.Ìàêàøåâîé: Ó÷åá. ïîñîáèå. –

Ì.:ÈÍÔÐÀ-Ì, 2000. – 784 ñ. Ìî÷åðíèé Ñ.Â., Äîâæåíêî Ì.Â. ²ñòîð³ÿ åêîíîì³-

÷íèõ â÷åíü (Ñó÷àñíà åêîíîì³÷íà äóìêà): Íàâ÷àëüíèé ïîñ³áíèê. – Ëüâ³â: “Íî-

âèé Ñâ³ò–2000”, 2005. – 448 ñ. Þõèìåíêî Ï.²., Ëåîíåíêî Ï.Ì. ²ñòîð³ÿ åêîíîì³-

÷íèõ ó÷åíü. – Ê.: Çíàííÿ-Ïðåñ, 2002. – 514 ñ

Піонерною для цієї філософії бізнесу була стаття 1984 ро

ку професора Вищої школи бізнесу Мічиганського універси

тету К.Вернерфельта “Ресурсна трактова фірми”. Однак вибух

інтересу наукових та ділових кіл до ресурсного підходу стався

після публікації у 1990 році статті К.К.Прахалада і Г.Хамела

“Ключова компетенція корпорації”, в якій у доступному стилі

й переконливо, на прикладах компанійлідерів, були роз’яс

нені переваги концепції фірми як портфеля компетенцій, а не

як портфеля бізнесодиниць [13].

Вчені зробили висновок, що дійсні джерела конкурентних

переваг полягають не стільки у вдалих інвестиціях у привабли

вий бізнес, скільки в умінні менеджменту консолідувати розо

середжені по компанії технології й виробничі навички в компе

тенції (наприклад, управління якістю, системна інтеграція), які

наділяють окремі бізнеси потенціалом швидкої адаптації до

мінливих ринкових умов. Зокрема, роботи Хамела і Прахалада

(особливо книги “Конкуруючи за майбутнє” та “На чолі рево

люції у майбутнє”) не тільки популяризували ресурсний підхід,

а й пояснили менеджерам необхідність відмови в сучасних умо

вах конкуренції від традиційних концепцій стратегій.

Якщо раніше (в рамках, наприклад, шкіл планування І.Ан

соффа і позиціювання М.Портера) суть стратегій прогляда

лась в оптимальній адаптації фірми до її специфічного

зовнішнього оточення і концепція стратегій була, таким чи

ном, реактивною, то в ресурсному підході вона стала проак

тивною: тепер від фірми вимагається випереджаюче створен

ня, утримання і розвиток специфічних для неї ресурсів і ком

петенцій.

Ресурсний підхід підкреслює, що ключем до стійких висо

ких прибутків є не повторення моделі поведінки інших фірм

(які потрібно, звичайно, вивчати), а усесторонній розвиток

унікальності компанії як основи пропозиції нею споживачам

неповторних товарів та послуг. Фактично змістом успішних

стратегій стало вважатися не придушення будьякою ціною

суперника у ринковій конкуренції, а створення власних ор

ганізаційних компетенцій, які важко піддаються копіюванню

110

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ