Друзяк М.Г. Як продовжити швидкоплинне життя

Подождите немного. Документ загружается.

На підтвердження вищесказаного (про наявність вапнякових

порід в горах Середньої Азії) наводжу дві цитати з книги І.Вєтрова

«Вершини сніжних барсів».

"Залишивши осторонь Чарджоу (місто на Амудар’ї), літак все

далі йшов від Амудар’ї. Його курс пролягав між Каршинським сте-

пом і землями стародавнього Самарканду. З цих місць і починалися

гори – спочатку Зеравшану, а потім і Гіссару. Починаючи від Гуль-

басу, тягнулися вапняні і сланцеві гори Гіссару".

"У скелях Паміру геологи дотепер знаходять скам’янілі корали,

зуби акул, раковини морських молюсків ".

Води середньоазіатських річок за вмістом кальцію в них при-

близно такі ж, як і дністровська вода, а тому і вплив на здоров'я

населення, яке використовує ці води як питні, повинен бути іден-

тичним і негативним, що і спостерігається насправді. Дністровська

вода за хімічним складом має такий склад в мг/л: Na – 62, Са – 65,

Мg – 25, НСО

– 255, CI – 50, SO

– 120, а всього – 577 мг/л.

Тут, до речі, слід сказати декілька слів про згадувану вище во-

ду, яка добувається французами з альпійських льодовиків. Ця вода

називається “Evian”, і її хімічний склад такий: Na – 5 мг/л, Са – 78,

Mg – 24, НСО

– 357, CI – 4,5, SO

– 10, SіO

– 13,5; а всього – 492,0

мг/л. За хімічним складом вона дуже схожа на дністровську воду, і

має точно такий самий вплив вона на здоров'я людей, а продається

вона в Одесі по одному долару за літр (все-таки закордонний то-

вар). Когось може здивувати такий склад альпійської води, а див-

ного в цьому нічого немає. Як і середньоазіатські води, збагачені

солями кальцію з вапняків, так і ця альпійська вода стікає з Доло-

мітових Альп. А доломіт – це карбонатні солі кальцію і магнію. А

зараз зведемо в одну таблицю всі наявні дані про хімічний склад

всіх перерахованих у цьому розділі вод і порівняємо їх.

Проникливі читачі вже давно здогадалися, що індигірська, бай-

кальська й абастуманські води подібні за своєю фізіологічною дією

на організм людини лише завдяки низькому вмісту в них іонів

кальцію – 10, 15, 12 і 18 відповідно. А ми вже знаємо, що довголіт-

тю в районах довголіття сприяють місцеві природні води, в яких

міститься не більше 20 мг/л іонів кальцію. Тому нам стає зрозумі-

ло, чому абастуманські води є ще й лікувальними, і чому користу-

ється такою популярністю байкальська вода.

Таблиця 1. Хімічний склад вод з різних джерел

Джерело води Na Ca Mg НСО

Cl SO

SіO

Загаль-

ний

вміст

солей

Річка Індигірка 0 10 2 30 1 7 – 50

Озеро Байкал 6 15 4 59 2 5 – 91

Джерело «Змії-

не»

132 12 – 28 92 132 – 396

Джерело «Золо-

тушне»

110 18 – 60 104 108 – 400

Річка Амудар’я 12 90 3 140 45 79 – 369

Річка Сирдар’я 1 105 1 150 40 103 – 400

Річка Дністер 62 65 25 255 50 120 – 577

Вода «Evian» 5 78 24 357 4,5 10 13,5 492

ВИРОБНИЦТВО ПИТНОЇ ВОДИ

Подивившись на хімічний склад вод лише деяких джерел, ми

переконалися, що природна вода може бути і хорошою, і не дуже.

Але люди п'ють ту воду, яку вони мають, і найчастіше вони корис-

туються неякісною питною водою. Ось тут, мені здається, будуть

доречні знамениті слова І. Мічуріна: "Не треба чекати милостей

від природи, взяти їх у неї – наше завдання!"

Високоякісна природна вода, за всіма показниками придатна

для пиття, – це, як ми вже переконалися, велика рідкість і, можна

сказати, – найбільша милість природи. Таких місць з хорошою пи-

тною водою на земній кулі дуже мало, та й розташовані вони най-

частіше не там, де б нам хотілося. Тому нам, перш за все, необхідно

знати, яка питна вода нам потрібна, а після цього вже можна буде

переходити і до виробництва такої води.

Тепер ми знаємо, що питна вода повинна містити, передовсім,

дуже мало кальцію. А якщо пригадати ще і слова Лозінського, що

“…чим менша мінералізація води, тим легше вона проникає в тка-

нини через слизові оболонки”, і в цьому він мав рацію, то нам неба-

жано було би при приготуванні питної води доводити до певного

рівня тільки її твердість, не турбуючись при цьому про зниження її

мінералізації. Не треба забувати, що є багато джерел природної во-

ди з підвищеним вмістом (вище 1г/л) розчинених у ній солей, і лю-

ди вимушені пити іноді й таку воду, за відсутності іншої. Тому при

виробництві питної води було б доцільно сумістити зниження

твердості зі зниженням загального вмісту солей. А простіше, пер-

шим етапом при виробництві питної води з некондиційної початко-

вої слід було б вважати знесолення останньої. А другим етапом

було б доведення знесоленої води до питних кондицій, тобто міне-

ралізація останньої строго визначеними солями.

Знесолення води можна проводити багатьма способами, але я

вважаю, що для приготування питної води найбільш прийнятні

тільки два з них – дистиляційний і мембранний (зворотний осмос).

Дистиляційний спосіб вимагає нагріву води до кипіння. Пара,

що утворюється, майже не містить ніяких солей, і дистильована

вода, отримувана таким методом, теж не міститиме ніяких солей.

Дистиляцію можна проводити не тільки при 100

С, але і при ниж-

чих температурах (50-60

С) під глибоким вакуумом, цим досяга-

ється значна економія енергоресурсів.

Але простіший і дешевший спосіб знесолення води можливий

при використовуванні зворотного осмосу на мембранних установ-

ках. Цей метод дає зниження вмісту солей майже на 95-98%, чого

цілком достатньо для першого етапу при виробництві питної води.

Так ми поступово дійшли висновку, що питну воду високої

якості необхідно спеціально готувати, а не черпати з колодязя або з

річки, особливо якщо нам відомо, що в цих джерелах вода не най-

кращої якості. І тому на першому етапі виробництва питної води

ми повинні знесолити початкову воду.

Тут ми зробимо невеликий відступ і поміркуємо на тему – а чи

не використовувати нам як питну воду тільки знесолену або дисти-

льовану воду, не вдаючись до її подальшої мінералізації? Питання

це не зайве. Останнім часом у продажу з'явилося багато мембран-

них фільтрів, які дають нам майже дистильовану воду. Отже, на-

чебто передбачається, що таку воду можна пити. Чому я пишу, що

передбачається? Тому що в сертифікатах на такі установки мовить-

ся лише про ступінь очищення води, але не мовиться, що одержу-

вана вода може бути використана як питна. Та й офіційна медицина

чомусь не дозволяє використовувати дистильовану воду як питну.

Дистильована вода легко вимиває з організму не тільки всі

шлаки, але й такі елементи, як калій і натрій. І якщо з натрієм у нас

немає проблем – він у нас завжди на столі, то з калієм не все прос-

то. Лише деякі продукти відносно багаті калієм, тому ми найчасті-

ше відчуваємо дефіцит калію. І в питній воді його практично немає.

І це великий недолік усіх природних вод. Чого тільки немає в цих

водах, і все це найчастіше не потрібно організму, а ось необхідного

для нього калію в них або зовсім немає, або є дуже мало. Ось і ка-

жіть після цього, що найкраща вода –природна.

На противагу солям натрію, які легко вимиваються з ґрунту,

сполуки калію міцно утримуються в ньому (в результаті поглинан-

ня глинами). І ця обставина має величезне значення для розвитку

наземної рослинності, оскільки рослинам дуже необхідний калій.

Після багаторазового збирання урожаю окремі ділянки ґрунту мо-

жуть відчувати калієвий голод, що негайно позначається знижен-

ням продуктивності таких полів. Внесення ж калійних добрив су-

проводжується в подібних випадках різким підвищенням врожай-

ності. Тому така важлива та обставина, що ґрунти затримують ка-

лій і не дають йому легко розчинитися в природних водах. Але ця

ж обставина зумовлює відносну бідність природних вод на солі

калію. Наприклад, води нижньої течії Волги містять калію в 25 ра-

зів менше, ніж натрію. В результаті доля обох елементів на земній

поверхні складається прямо протилежно: тоді як солі натрію кон-

центруються в морях, основним напрямом геохімічної історії калію

є розсіювання його солей у ґрунті.

Для нормального обміну речовин співвідношення калію і на-

трію в організмі повинне бути 1:2. У сучасних же умовах, коли лю-

дина споживає багато кухонної солі, це співвідношення між калієм

і натрієм стає далеким від оптимального, й організм постійно від-

чуває калієвий голод. А тривале користування дистильованою во-

дою як питною (більше одного місяця) ще більше підсилює цей

голод, оскільки відбувається значне вимивання калію з організму. І

це, на мою думку, єдиний недолік дистильованої води як питної.

Але якщо ми поповнюватимемо втрати калію, то зможемо постійно

користуватися дистильованою водою як питною.

Подібно чинять і довголітні. Вода з дуже низьким вмістом

кальцію в районах довголіття за своєю дією на організм майже ні-

чим не відрізняється від дистильованої, а тому необхідно поповню-

вати втрати калію. На Кавказі роль постачальника калію в основ-

ному виконує квасоля, от чому такими улюбленими там є страви з

квасолі. А влітку якусь частину калію постачають трави, часто ви-

користовувані в їжу на Кавказі.

У Пакистані, де проживають довголітні Хунза і де дуже м'яка

вода, постачальниками калію є абрикоси, які у великій кількості у

висушеному вигляді заготовляють на зиму. Постійна потреба в аб-

рикосах відображена і в незвичайній, на наш погляд, приказці цьо-

го народу: "Жінка Хунза ніколи не піде за своїм милим туди, де не

ростуть абрикоси". Але ми тепер здогадуємося, в чому тут справа:

ця жінка нічого, звичайно, не знає про особливості своєї питної во-

ди, яка інтенсивно вимиває калій з організму, але досвід – великий

вчитель, і він говорить їй, що без абрикосів неможливо залишатися

здоровою, а тому вона вважає, що і в інших місцях також не можна

буде прожити без них.

А ось що із цього приводу пише Джарвіс: “Кілька років тому

лікар Вістон А. Прайс приїхав у Барре, щоб поговорити зі мною

про ті знання, які я надбав за роки мого вивчення народної медици-

ни. Він щойно повернувся з поїздки в Перу, де досліджував і фото-

графував зуби людей, які живуть на великій висоті в горах. Сам він

не міг підійматися вище, ніж на 12000 футів (1 фут рівний 30 см –

прим. ред.), але він збирав відомості про людей, які живуть на ви-

соті 16000 футів. За домовленістю, вони спускалися до нього, щоб

він міг проводити свої дослідження.

Під час роботи він випадково звернув увагу на те, що всі ці лю-

ди носили невеликі мішечки і поводилися з ними дуже дбайливо й

акуратно. З цікавості він заглянув у ці мішечки і знайшов в них бурі

водорості. На його питання аборигени відповідали, що дістали їх з

океану. Він був дуже здивований цим, оскільки поїздка до узбе-

режжя і назад тривала місяць. Для чого вони використовували во-

дорості? Вони пояснили йому, що для збереження здоровим серця”.

Як можна прокоментувати цю цитату? На висоті більше чоти-

рьох тисяч метрів над рівнем моря люди п'ють практично дисти-

льовану воду, і п'ють її впродовж усього життя. зрозуміло, що вони

при цьому теж стикаються з проблемою браку калію в організмі, і

це, в першу чергу, позначається на здоров'ї серця. І вони знайшли

надійний, хоча і не зовсім простий, спосіб підживлення організму

калієм за допомогою бурих водоростей, в яких його міститься до

12% (у перерахунку на зольний залишок – прим. М. Д.).

У нас постачальником калію може бути квасоля, але вона чо-

мусь не така популярна у нас. Тому основним постачальником ка-

лію в нас є картопля. Багато калію також у куразі і в родзинках.

Основними постачальниками всіх мінеральних речовин в наш

організм є, звичайно ж, продукти. А з питною водою можуть над-

ходити лише деякі мінеральні речовини, і набір їх завжди є випад-

ковим для кожної конкретної місцевості, як ми не раз могли в цьо-

му переконатися. Тому питна вода у принципі може бути ідеально

чистою і не містити жодних мінеральних речовин. Але в цю ідеа-

льно чисту воду ми могли б спеціально ввести необхідні нам міне-

ральні речовини, такі, наприклад, як калій. І тоді він автоматично

поповнюватиме втрати калію, викликані високою вимивальною

здатністю цієї ж води.

А для чого організмові необхідний калій?

В організмі дорослої людини міститься близько 140 г калію:

98,5% його є всередині клітин, а 1,5% поза ними. Це найважливі-

ший внутріклітинний елемент, активатор функцій низки ферментів.

Найбільша його кількість зосереджена в еритроцитах. Він необхід-

ний для діяльності м'язів, зокрема міокарда. Іони калію підтриму-

ють автоматизм серцевої діяльності, і при їх нестачі спостерігають-

ся болі в серці. Понижений вміст калію в організмі звичайно при-

зводить до астенії (психічного і фізичного виснаження, швидкої

стомлюваності), порушення функції нирок і виснаження функцій

наднирників, ризику порушення обмінних процесів і провідності в

міокарді, пролапсу мітрального клапана, порушення регуляції ар-

теріального тиску, розвитку ерозійних процесів у слизових оболон-

ках (наприклад, шлунково-кишкового тракту – виразкова хвороба,

ерозійний гастрит), уповільнює загоєння ран, веде до порушення

нервово-м'язової провідності.

Калій відіграє величезну роль у життєдіяльності всіх клітин,

підвищуючи їх енергетичний баланс. Останніми роботами амери-

канських вчених встановлено, що додавання калію до раціону кос-

монавтів значно підвищує обмін речовин в організмі.

Калій виконує основну роль в регуляції секреції соляної кисло-

ти і виділяється в шлунок разом з нею. До речі, підвищену кислот-

ність шлункового соку (що є причиною печії) багато хворих усуває

лужними мінеральними водами, а деколи і просто содою (гідрокар-

бонатом натрію). Але це лише тимчасове вирішення проблеми. Ви-

правити цю неприємність (підвищену кислотність) можна відносно

швидко (впродовж 2–3 тижнів), збільшивши споживання калію і

відмовившись від молочних продуктів, оскільки саме поява в під-

вищеній кількості іонів кальцію в дванадцятипалій кишці (а вони

надходять з молочними продуктами) і служить сигналом для дода-

ткової подачі соляної кислоти в шлунок. Підвищена кислотність

шлункового соку багатьма розглядається як надмірне забезпечення

організму кислотою. Нічого подібного. Це лише в шлунку може

бути підвищена кислотність, а в цілому кров у цей час може бути

лужною з усіма наслідками. Таким людям (з підвищеною кислотні-

стю шлункового соку) підкислювати кров можна через шкірні по-

криви, а також можна пробувати пити трохи підкислені соки або

воду. Але ще краще таким людям нормалізувати кислотність шлун-

кового соку.

Як бачимо, у створюваній нами питній воді обов'язково пови-

нні бути солі калію. Нестача калію в їжі може супроводжуватися

дистрофією навіть при нормальному споживанні білків.

А що ще нам слід було б увести в питну воду? Можливо, солі

магнію. У більшості питних вод міститься дуже мало солей магнію.

І з продуктами харчування ми найчастіше недобираємо цього еле-

менту. Тому можна було б частково з питною водою постачати в

організм і магній. У книзі А.Чакліна "Географія здоров'я" сказано,

що простежується підвищена частота ракових захворювань на те-

риторіях, бідних магнієм. І багато лікарів при ракових захворюван-

нях призначали і призначають тривалі сеанси сірчанокислої магне-

зії (сульфату магнію). Чіткого механізму розвитку ракової хвороби

при нестачі магнію мені знайти не вдалося, хоча на поверхні ле-

жить судинорозширювальна дія магнію і пов'язане з цим поліп-

шення кровопостачання тканин, а по суті – поліпшення забезпе-

чення тканин киснем, а саме кисневе голодування найчастіше і на-

зивається головною причиною раку, але не виключено, що це може

бути пов'язано і з порушенням вуглеводного обміну, в регуляції

якого магній виконує вирішальну роль.

В організмі дорослої людини міститься близько 25 г магнію.

Він, як і калій, відноситься до основних внутріклітинних елементів

(95% його міститься всередині клітин). Магній входить до складу

більше 300 ферментів, в основному тих, які регулюють біоенерге-

тичні процеси в організмі, а також впливає на діяльність серцево-

судинної системи і на рівень жирів у крові. Магній регулює вугле-

водний обмін, стимулює утворення білків, знижує збудливість нер-

вових клітин, розслабляє серцевий м'яз.

Дефіцит магнію веде до розвитку захворювань серцево-

судинної системи, гіпертонічної хвороби, судом у дітей, підвищує

ризик онкологічних захворювань, посилює перебіг променевої хво-

роби. Стомлюваність, дратівливість, перебої в роботі серця і запори

– часті наслідки нестачі магнію в організмі. Якщо в крові не виста-

чає магнію, то кальцій відкладається там, де йому не слід відклада-

тися. Відбувається, наприклад, кальцинація клапанів серця, круп-

них судин, і вони стають патологічно крихкими (експериментально

встановлено, що зниження концентрації магнію в плазмі крові ви-

кликає звапніння кровоносних судин). Магній має судинорозши-

рювальну і заспокійливу дію, цим він захищає від руйнування сер-

цево-судинну і нервову системи. Дослідження показали, що чим

вища у людини відповідальність на роботі, тим більше виражена

недостатність магнію в її організмі. У серцевому м'язі людей, по-

мерлих від інфаркту, на 40% менше магнію, ніж у людей, загиблих,

наприклад, в автомобільній катастрофі.

Згідно з численними спостереженнями, серед населення, яке

забезпечується питною водою з високим вмістом солей магнію,

смертність від серцево-судинних захворювань істотно нижча.

"Провідною ланкою в макроелементопатії в тканинах шлунка

при ерозивно-виразкових пошкодженнях є порушення балансу маг-

нію".

(Л.Н.Рогова, "Вплив бішофіту на макроелементний баланс в

тканинах шлунка щурів при його ерозивно-виразкових пошко-

дженнях" //"Мікроелементи в медицині", том 2, вип. 3, 2001).

За рекомендаціями Московської ветеринарної академії та Все-

союзного інституту тваринництва (в СРСР) солі магнію застосову-

валися в багатьох тваринницьких господарства як біологічна доба-

вка. При включенні таких добавок у раціон тварини ефективнішим

ставав обмін речовин і той самий приріст маси досягався меншими

витратами фуражу. Нова питна вода, мова про яку йде в цьому роз-

ділі, теж містить у собі магній, і в результаті вживання цієї води

майже в два рази скорочується потреба в продуктах харчування.

Магній, який міститься в питній воді в іонній формі, легко за-

своюється організмом.

Вводити ще якісь макроелементи в питну воду навряд чи по-

трібно. Немає також потреби вводити в цю воду і мікроелементи.

Вони повинні надходити в організм в основному з продуктами хар-

чування. І якщо вам здається, що вам бракує якогось елементу, на-

приклад, літію, то подивіться, в яких продуктах він є, і заповніть

цими продуктами його нестачу (літій у нас є, наприклад, в цибулі).

Може виникнути необхідність введення якогось із мікроелементів

лише на території біогеохімічної провінції, де такий елемент є в

недостатній кількості або повністю відсутній, і тоді його не буде і в

продуктах харчування. Наприклад, для України проблема мікро-

елементів – це проблема виживання нації. Інститут гігієни і медич-

ної екології (у м. Києві) в 2004 році вивчав добовий раціон мешка-

нців деяких областей України, і виявилося, що багатьох життєво

важливих мікроелементів в ньому містилося в 2-3 рази менше від

норми. Причина мікроелементної недостатності полягає, перш за

все, у виснаженні земель, а тому продукти, вирощені на таких зем-

лях, не містять в собі і 50% тих мікроелементів, які повинні бути в

них, а крім того, половина земель України завжди була бідна на

життєво необхідні макро- і мікроелементи.

Всім відома залізодефіцитна анемія – недокрів'я. Це хвороба

60% наших жінок і дітей. Причина хвороби не тільки в дефіциті

заліза, як це може здатися на перший погляд, але й у тому, що кро-

вотворні клітини не в змозі зробити з нього гемоглобін. Щоб нор-

мально продукувати гемоглобін, кровотворній клітині потрібні,

окрім заліза, ще й такі мікроелементи, як цинк і марганець. А мар-

ганцю в раціоні українців в 1,3 рази менше від норми. А якщо вра-

хувати ще і ту обставину, що засвоєнню марганцю перешкоджає

кальцій, якого якраз надлишок в Україні, то проблема з марганцем

ще більше зростає. З нестачею марганцю в організмі пов'язані і

хвороби опорно-рухового апарату (детальніше про це мовиться в

14-му розділі).

При дефіциті марганцю спостерігається зниження росту й ано-

мальний розвиток скелету. Низькорослі діти споживають всього

лише близько 60% марганцю, засвоюваного дітьми високого росту.

Низьке споживання марганцю веде до затримки росту волосся і

нігтів.

Марганець є важливим чинником, який лімітує синтез інсуліну.

Дефіцит марганцю в експериментальних тварин призводить до

зменшення числа панкреатичних острівців (острівців Лангерганса)

в підшлунковій залозі і до погіршення засвоєння глюкози.

При дефіциті марганцю знижується також активність низки

ферментів вуглеводного обміну, відбувається жирова інфільтрація

печінки і підвищене відкладення жирів, підвищується концентрація

ліпопротеїдів низької густини (які сприяють атеросклерозу), обме-

жується синтез статевих гормонів і погіршуються відтворювальні

функції.

Нестача марганцю сприяє й анемії: існує прямо пропорційна

залежність між вмістом марганцю в раціонах і рівнем гемоглобіну в

крові. Еритроцити відрізняються від складу плазми не тільки тим,

що в них міститься гемоглобін, але ще і тим, що в них міститься

багато іонів калію, магнію, цинку і марганцю.

А зараз поговоримо про цинк. Нестача цинку досить поширена

по всьому світу. Нестача цинку – це і низький ріст, і проблеми зі

статевим розвитком, й огрубіння шкіри, і летаргія (різке пригнічен-

ня всіх ознак життя), і пониження апетиту, й апатія, і депресія. До

ознак гіпоцинкозу (понижений вміст цинку) відноситься і підвище-

на дратівливість, і порушення координації рухів. Описані випадки

важких депресій при дефіциті цинку. Один з перших проявів недо-

стачі цинку – діарея. При недостачі цинку чоловіки лисіють. Одним

із чинників, який викликає або посилює нестачу цинку, може слу-

жити харчовий раціон, який складається переважно з бездріжджо-

вого хліба, випеченого з цільної пшениці, багатої фітином, який

перешкоджає всмоктуванню солей цинку. Дефіцит цинку може ви-

никнути й у вагітних жінок внаслідок інтенсивного переходу його в

організм плоду.

Цинк в організмі міститься переважно в еритроцитах і в перед-

міхуровій залозі.

З продуктів харчування, багатих цинком, слід виділити яловичу

печінку, яловичину і жовтки курячих яєць.

У підсумку можна сказати, що при виробництві нової питної

води на першому етапі слід знесолити початкову воду, а на другому

– мінералізувати знесолену воду солями калію, магнію, цинку і ма-

рганцю.

А зараз розглянемо, у вигляді яких солей нам найкраще ввести

вказані вище елементи. Якщо у вигляді хлористих, то ми підвищи-

мо і без того високий вміст хлору в нашій крові. Найкраще нам це

зробити, мабуть, у вигляді сульфатних солей.

Сульфатний аніон (SO

) відносно шлункової секреції виконує

роль антагоніста гідрокарбонат-іону і хлор-іону, які підсилюють

секрецію шлункового соку. Багато такого аніону (сульфатного) у

воді Карлових Вар. І хоча він дещо гальмує виділення шлункового

соку, проте цей аніон не тільки не затримує шлункового травлення,

а навіть сприяє йому. Сульфати в кишках за допомогою мікроорга-

нізмів перетворяться в сірководень, який тут же легко засвоюється

організмом, підкислюючи при цьому кров. Крім того, сірководень

дає організмові сірку, яка входить до складу окремих амінокислот

(метіонін, цистеїн), вітамінів (тіамін) і ферментів (інсулін).

У численних експериментах встановлено, що введення сульфа-

тних вод в дванадцятипалу кишку викликає рефлекс жовчного мі-

хура. Підвищене жовчовиділення запобігає згущуванню жовчі й

утворенню жовчного каміння, тому навіть при нетривалому вжи-

ванні цієї води (впродовж 2–3 місяців) розчиняється каміння в жов-

чному міхурі.

З курортної практики також відомо, що систематичне вживання

сульфатних вод супроводжується деякою втратою ваги хворих. І

пояснюється це різким впливом сульфатних вод на обмін речовин.

В результаті знижується потреба в продуктах харчування. Сульфа-

тні води особливо корисні при тій формі ожиріння, яка виявляється

вже у молодому віці як спадкова схильність. Сульфатні води усу-

вають скупчення газів у кишках і нормалізують їх роботу. Ці якості

притаманні і новій питній воді. Всі літні люди, які користувалися

цією водою, в першу чергу відзначали хорошу роботу кишок: ні-

яких закрепів і жодних неприємних відчуттів. Прекрасно почува-