Друзяк М.Г. Як продовжити швидкоплинне життя

Подождите немного. Документ загружается.

А чому стовбурові клітини можуть піддаватися тривалому кис-

невому голодуванню (гіпоксії), нам добре відомо з 2-го розділу, а

також з 4-го, 7-го, 8-го, 10-го та 11-го розділів. Не останню роль у

виникненні гіпоксії виконує висока концентрація солей кальцію в

крові. Наприклад, для раку молочних залоз завжди характерні не-

великі відкладення солей кальцію – мікрокальцинати. Зрозуміло,

що якщо утворилися відкладення солей, то останніх у крові було

більш ніж достатньо.

У молочній залозі, в якій не утворюється молоко і не відбува-

ється підготовка до його секреції, залозиста тканина складається з

розгалужених систем вивідних проток, занурених у сполучну тка-

нину і покритих в секреторних ділянках одним шаром епітеліаль-

них клітин. Саме в протоках містяться стовбурові клітини, призна-

чені для оновлення популяції секреторних клітин. На першому ж

етапі підготовки до інтенсивного вироблення молока кінцеві відді-

ли проток починають рости і розгалужуватися (стимулюється за

допомогою гормонів), утворюючи невеликі розширення – альвеоли.

Клітини, які вистилають альвеоли, є секреторними, і вони почина-

ють виділяти молоко при народженні дитини. А коли годування

дитини припиняється, секреторні клітини дегенерують і макрофаги

знищують їх залишки. Велика частина альвеол зникає, і залоза пе-

реходить у стан спокою, поки нова вагітність не запустить знову

весь цикл. Як бачимо, в молочних залозах є дуже багато стовбуро-

вих клітин, яким властивий свій спосіб регуляції періодичності

оновлення клітин. Але ракові захворювання цих залоз пов'язані

тільки з тривалою гіпоксією стовбурових клітин.

У Англії спостерігається найвища в світі частота захворювань

раком молочної залози – 40 тисяч жінок в рік. І в Україні щорічно

діагностується близько 16 тисяч випадків захворювань раком мо-

лочної залози, а вмирає від цього захворювання більше 9 тисяч жі-

нок. Як можна пояснити ці факти, і яких профілактичних заходів

можна у зв'язку з цим вжити?

Світлий (або рудий) колір волосся і незначна пігментація шкіри

є найнаочнішими ознаками низького кислотного потенціалу в лю-

дей, наділених природою цими ознаками. Саме англійці і мають

найнижчий кислотний потенціал. А якщо до цього додати ще й ту

обставину, що й англійці, і українці живуть в зонах з підвищено

твердою (і підвищено лужною) водою і харчуються продуктами, які

значно залужнюють кров (молочні і хлібні продукти), то і в Англії,

і в Україні слід чекати високої частоти ракових захворювань, у то-

му числі і молочних залоз, що насправді і спостерігається.

291

Таким чином, при тривалій гіпоксії достатньо одній із стовбу-

рових клітин втратити свої мітохондрії і перейти в режим анаероб-

ного дихання, як організм отримує першу ракову клітину. І жодна

імунна система не зможе її знищити, оскільки ракова клітина міс-

тить той же геном, що і решта клітин організму, вона не чужа для

організму. Тут доречно навести слова італійського професора

Умберто Веронезі: "Ми повинні зрозуміти, чому організм, який у

принципі здатний захистити себе від всього шкідливого, не може

"розпізнати" чужорідні клітини і відторгнути їх.

Імунотерапія не дала відчутних результатів (у лікуванні рако-

вих хворих – прим. М.Д.). Ми сподівалися, що, зміцнюючи імунну

систему в комплексі, ми зможемо досягти наміченої мети. Але

цього не відбулося" (Проблиски великої надії // Літературна газета,

8 жовтня 1986).

Імунотерапія не дала відчутних результатів з тієї простої при-

чини, що в ракових клітинах вона не бачить нічого чужорідного.

Тепер ми бачимо, що теоретично легко запобігти самому заро-

дженню ракових клітин – лише необхідно подбати, щоб кров у нас

була достатньо підкисленою. Цій темі присвячена вся ця книга. Але

особливо мені хотілося б ще раз підкреслити тут ту обставину, що

без повної відмови від всіх молочних продуктів (окрім вершкового

масла), у тому числі і кисломолочних, проблема ракових захворю-

вань ніколи не буде розв'язана, оскільки солі кальцію, як ми вже

знаємо, залужнюють кров, внаслідок чого погіршується постачання

всіх клітин організму киснем, але, крім того, іони кальцію сприя-

ють і метастазуванню.

Метастазування – це процес перенесення в організмі кровонос-

ною системою пухлинних клітин, в результаті якого виникають

вторинні патологічні осередки – метастази. При перенесенні кров'ю

пухлинних клітин утворюються емболи (на зразок тромбів), які

складаються з безлічі пухлинних клітин. Враховуючи той факт, що

пухлинні клітини несуть на собі негативний заряд, вони можуть

коагулювати за допомогою іонів кальцію за тим же принципом, що

й еритроцити, особливо в лужній крові (детальніше про це мовить-

ся в 9-му розділі). Тому у всіх методиках лікування ракових хворих

виключаються всі молочні продукти (окрім масла), у тому числі й

кисломолочні. Кров же у онкологічних хворих, як правило, дуже

лужна – РОЕ близько 60-ти. Емболи приживляються легше, ніж

окремі ракові клітини, і дають вторинні пухлинні вогнища. І якщо

лужна кров може служити першопричиною гіпоксії епітеліальної

тканини і подальшого утворення пухлини, то надалі лужна кров

292

може сприяти метастазуванню. Крім того, всі лікувальні методи

боротьби з пухлинами (хірургічне втручання, променева терапія

або хіміотерапія) сприяють додатковому залужненню крові. Знач-

ному залужненню крові сприяє і стресовий стан хворого з того са-

мого моменту, коли він дізнається свій діагноз. Всі ці негативні

чинники тільки посилюють перебіг хвороби. Тому так важко буває

подолати метастазування, якщо не підкислювати кров. До речі, ду-

же часті випадки інфарктів та інсультів у онкологічних хворих піс-

ля оперативних втручань пояснюються тільки додатковим залуж-

ненням і без того лужної крові у таких хворих.

Дотепер ми вели розмову лише про невірусну природу пухлин,

які якраз і називаються раковими. Приблизно 90% всіх злоякісних

утворень у людей мають невірусне походження. Але є і вірусні пу-

хлини – саркоми. Якщо сказати точніше, то саркоми – це пухлини

неепітеліального походження. Вони розвиваються з малодиферен-

ційованих клітин мезенхіми (по суті тих же стовбурових, але ще

функціонально визначених клітин) – це ніби вільні клітини у м'язо-

вій масі. Мезенхіма – це зародкова тканина і філогенетично (родо-

відно) найстародавніша форма мезодерми, а мезодерма – це певна

сукупність клітин ембріона. Багато злоякісних пухлин неепітеліа-

льного походження, такі, наприклад, як лейкоз, у строгому значенні

цього терміну не можуть бути названі саркомами, але це теж мезе-

нхимальні пухлини.

Радянський вірусолог Л. О. Зільбер ще в 1946 році розробив ві-

русогенетичну теорію ракової хвороби. Згідно з цією теорією, ге-

ном онковірусу впроваджується як фрагмент у геном клітини і стає

начебто його складовою частиною, внаслідок чого нормальна клі-

тина перетворюється на ракову, і з цієї миті пухлинна клітина вже

не потребує вірусу. Професор М.Д.Франк-Каменецький з цього

приводу говорив таке (1983 р.): "Останніми роками вдалося надій-

но довести вірусну природу пухлин людини, які досить рідко зу-

стрічаються. Але разом з тим стало зрозуміло, що найпоширеніші

види раку мають безумовно не вірусне походження".

Підкислення крові може бути ефективним захистом і проти он-

ковірусів – вони можуть бути знищені власним інтерфероном клі-

тини ще на стадії впровадження їх у клітину (див. 12-й розділ), і

проти вірусного ракового захворювання, яке вже почалося, - про це

нам красномовно розповів і Ян Гоулер, мова про якого йшла вище і

який переміг остеогенну саркому.

При підкисленні крові в клітинах виробляється достатньо такої

високоефективної противірусної речовини, як інтерферон. Тому

293

слід вважати, що Ян Гоулер вилікувався власним інтерфероном,

інтенсифікації вироблення якого сприяло підкислення крові.

В зв'язку з цим цікаво буде порівняти ефективність двох різних

методів лікування однієї і тієї ж ракової хвороби. Ось що пишуть

автори книги "Таємниці третього царства" (В.М.Жданов і інші):

"Шведський вчений Странджер використовував інтерферон при

лікуванні 40 дітей, які страждали так званими остеогенними сар-

комами, які дають навіть після ампутації уражених кінцівок до

80% метастазів. Інтенсивна і тривала інтерферонотерапія при-

вела до того, що більше половини хворих жили понад 5 років (тер-

мін спостереження), тоді як в контрольній групі вижили менше

25%.

Інтерферон виявився ефективним і при інших злоякісних за-

хворюваннях (лейкемії, аденокарценомі, раку шийки матки та ін.),

де його застосування показане, принаймні, для попередження вто-

ринних вірусних ускладнень, що виникають внаслідок застосуван-

ня цитостатиків (речовин, які зупиняють ділення клітин) та імуно-

депресантів (речовин, які пригнічують імунні реакції організму)".

Як бачимо, Странджер застосовував лікарський інтерферон,

який і дуже дефіцитний, і дуже дорогий, а Гоулер застосовував під-

кислення крові, внаслідок чого організм зміг самостійно виробити

необхідну для зцілення кількість інтерферону. Мені здається, що

другий шлях (підкислення крові) перспективніший і для профілак-

тики, і для лікування ракових захворювань.

І вірусні, і невірусні ракові захворювання об'єднує одна важли-

ва обставина: всі вони розвиваються тільки за допомогою анаероб-

ного (безкисневого) дихання. Інтенсивному анаеробному гліколізу

в ракових клітинах сприяє значно збільшена проникність для глю-

кози зовнішніх мембран цих клітин. Але поки до ракових клітин не

підійдуть кровоносні судини, розвиток пухлини може стримувати-

ся тривалий час, іноді впродовж років. Коли ж пухлина починає

одержувати поживні речовини з кровоносних судин, які підійшли

до неї, то тоді вона і починає інтенсивно рости.

Одна американська фірма уклала контракт з Гарвардським уні-

верситетом на пошуки речовини, відповідальної за розвиток крово-

носної системи в ракових пухлинах. Вартість контракту складала

12 млн. доларів. Після декількох років досліджень була отримана

невтішна відповідь: кровоносні судини проростають в пухлину зі

здорової тканини, але за командою з пухлинної, а в чому полягає

суть цієї команди - з'ясувати не вдалося.

294

Всі тканини потребують кровопостачання, а воно, у свою чер-

гу, залежить від ендотеліальних клітин. Всі кровоносні судини ви-

стелені зсередини надзвичайно тонким одинарним шаром ендотелі-

альних клітин, який відділяє від навколишніх шарів базальна мем-

брана

. А стінки найтонших капілярів складаються тільки з ендоте-

ліальних клітин і базальної мембрани. Таким чином, ендотеліальні

клітини вистилають усю судинну систему. Нові ендотеліальні клі-

тини утворюються шляхом простого ділення існуючих ендотеліа-

льних клітин. У всій судинній системі дорослого організму ендоте-

ліальні клітини зберігають здатність до поділу і пересування. Як-

що, наприклад, ділянка аорти буде пошкоджена і позбудеться свого

ендотеліального вистилання, то в навколишньому ендотелії утво-

рюються нові клітини, які перемістяться так, щоб покрити пошко-

джене місце. Але вони не тільки відновлюють вистилання існую-

чих кровоносних судин, але і створюють нові судини. Нові судини

спочатку виникають як капіляри, які відгалужуються від уже наяв-

них дрібних судин. Новий кровоносний капіляр утворюється шля-

295

Базальна мембрана – неклітинне утворення, яке відмежовує від ниж-

ньої сполучної тканини епітелій. Базальна мембрана виконує механіч-

ну (зв'язувальну) функцію, а також бере участь у процесах проникності

й обміну речовин між відмежованими нею клітинами і відповідною

сполучною тканиною. Функції базальної мембрани з регуляції проник-

ності багато в чому визначаються наявністю в її складі вуглеводовміс-

них біополімерів, які мають здатність формувати оборотні зв'язки з

іншими сполуками, сорбувати воду й іони. Крім вуглеводів, базальна

мембрана містить два білки, один з яких є колагеном (а колагенові

завжди необхідна кисла реакція крові), а інший – глікопротеїдом. По-

рівняно з колагеновими білками сполучної тканини колаген базальної

мембрани відрізняється великим вмістом оксилізину, оксипроліну,

гексози і цистину. Будова базальної мембрани непостійна, з віком вона

товщає (і це теж одна з умов несприятливого постачання киснем стов-

бурових клітин). Ці зміни пов'язані зі зменшенням сульфатованих кис-

лих мукополісахаридів, сиаломуцинів і значним накопиченням нейт-

ральних мукополісахаридів (нова назва мукополісахаридів – глікозамі-

ноглікани). Базальна мембрана утворює строго дотримувану межу між

двома компартментами – епітелієм і ннижніми тканинами. У нормаль-

них умовах тільки небагато спеціалізованих клітин, такі, як лімфоцити,

макрофаги і відростки нейронів можуть перетинати цей бар'єр. При

злоякісних розростаннях базальна мембрана руйнується. Відсутність

базальної мембрани враховується при діагностиці злоякісних ново-

утворів.

хом "відбрунькування" ендотеліальної клітини від стінки існуючої

малої судини.

У живому організмі ендотеліальні клітини утворюють нові ка-

піляри тільки там, де в них є потреба. Наприклад, при загоєнні рани

в ділянці, яка примикає до пошкодженої тканини, індукується ко-

роткочасний "спалах" зростання капілярів. Зростання капілярної

мережі регулюють чинники, які виділяються навколишніми ткани-

нами.

Той факт, що тканини можуть подавати сигнал до ангіогенезу

(ангіогенез – утворення судин), найпереконливіше демонструється

при дослідженні росту пухлини. Пухлина, яка росте у вигляді

щільної маси, залишається тривалий час дуже невеликою, поки не

буде забезпечена капілярами. Без постачання внутрішньої частини

кров'ю вона може існувати тільки за рахунок дифузії поживних ре-

човин з периферії, і тому не може швидко рости. Але коли пухлин-

ні клітини починають індукувати утворення капілярної мережі, яка

проростає в пухлинну масу, то ріст пухлини відбувається швидко.

Є переконливі дані, які показують, що пухлина здатна до необме-

женого росту, виділяючи речовину, звану пухлинним чинником

ангіогенезу. Наприклад, якщо маленький шматочок пухлини пере-

садити в рогівку, то він викликає швидке зростання кровоносних

судин в напрямі від судинного краю рогівки до імплантанту. Ма-

буть, і нормальні клітини, яка відчувають нестачу кисню, можуть

стимулювати ріст кровоносних судин, виділяючи такий же ангіоге-

незний чинник.

Внаслідок підвищеної швидкості переробки глюкози в пухлин-

них клітинах швидкість її надходження відстає від швидкості її об-

міну в тканинах, і тому в пухлинах підтримується низький, майже

невловимий вміст глюкози. Завдяки цій особливості пухлини здатні

"насмоктувати" глюкозу з крові, що викликає істотні зрушення в

гомеостазі (вміст цукру в крові хворого може знижуватися до 6-15

міліграмів на 100 мл крові, тоді як в нормі – 80, а мінімальний –

50), і в результаті цього може настати глибока глікемія. Пухлина

може додатково поглинати глюкозу, яка вводиться ззовні, у величе-

зних кількостях. З цього можна зробити однозначний висновок, що

для припинення зростання пухлини або навіть для повного її зни-

щення необхідно повністю виключити зі споживання вуглеводні

продукти, особливо мед, цукор і взагалі всі солодощі, а також ви-

сококрохмалисті продукти, такі, як картопля і все борошняне.

Злоякісна пухлина, яка розвивається в епітеліальній тканині,

руйнує потім базальну мембрану і пухлинні клітини вростають в

296

навколишні тканини. Здатність проникати в сусідні тканини і роз-

ростатися в них – головна відмінність злоякісної пухлини від доб-

роякісної. Доброякісна пухлина, так само як і злоякісна, має експа-

нсивне зростання, в результаті якого навколишні тканини відсову-

ються або розсовуються, іноді стискуються, але вона не проникає в

сусідні тканини.

АНАЛІЗ РАКОВИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

Вже досить впевнено ми можемо сказати, що головною причи-

ною ракових захворювань слід вважати тривале кисневе голоду-

вання стовбурових клітин. Таке голодування може залежати і від

підвищеної лужності крові, і від проникності базальної мембрани,

через яку стовбурові клітини отримують живлення, і від втрати мі-

тохондрій цими клітинами.

І тут мені хотілося б зробити деякий аналіз ракових захворю-

вань. Якщо з віком збільшується частота онкологічних захворю-

вань, коли і кров значно залужнюється, і в багатьох місцях спосте-

рігаються відкладення солей кальцію, то така картина нікого вже не

може здивувати. Але як можна у такому разі пояснити виникнення

ракових захворювань у дітей? Нічого подібного начебто і не пови-

нно бути у дітей. Так, раковими захворюваннями, тобто епітеліаль-

ними пухлинами, хворіють всього лише близько 2% дітей. Діти

переважно хворіють на саркому. Що ж із цього випливає? Тільки

те, що у дітей живлення стовбурових клітин через базальну мем-

брану відбувається без проблем, ця мембрана ще не забита солями

кальцію. А у дорослих проблеми з солями кальцію вже наявні –

вони погіршують проникність базальної мембрани, залужнюють

кров і в результаті - сприяють онкоутворенням. У багатьох пухли-

нах спостерігається осифікація (звапніння міжклітинної речовини) і

відкладення солей кальцію. Вище наводилися цифри смертності від

злоякісних пухлин у США і Японії (смертність від злоякісних пух-

лин на 100 тисяч населення в 1950 і в 1976 роках склала в США

141,2 і 175,8, а в Японії 79,8 і 125,3). Це дві високорозвинуті країни.

Чому ж смертність від ракових захворювань в Японії нижча, ніж в

Америці? В першу чергу тому, що в Японії природна вода містить

дуже мало кальцію (близько 5 міліграмів/л), а в Америці нижня

межа по кальцію перебуває на відмітці 30 міліграмів/л. Крім того, в

Америці (майже, як і в нас) ще багато вживають молочних продук-

тів. Довоєнна Японія не мала молочних продуктів, і рівень ракових

захворювань був дуже низьким, але потім японський стіл став на-

бувати європейських рис з неодмінними молочними продуктами на

297

ньому, і рівень ракових захворювань поповз догори, хоча і не досяг

американських показників.

А саркоми у дітей розвиваються переважно через недостатню

кислотність крові. Не треба годувати дітей молочними продуктами

вже з однорічного віку і більше уваги слід приділити підкисленню

їхньої крові.

На рак хворіють не тільки люди, але й тварини. І у людей, і у

тварин причина ракових захворювань одна і та ж. І тому цікаво бу-

ло б подивитися, в чому є відмінності і в чому схожість цих захво-

рювань у людей і у тварин. А якщо бути точнішим, то хотілося б

знати, від чого нас можуть застерегти тварини. Рак легенів, шлунка

і товстої кишки є частими злоякісними пухлинами людини і рідко

трапляються у більшості видів ссавців (відразу видно, що тварини

не палять і не пересичуються молочними продуктами, а також не

п'ють лужні мінеральні води). Але у самок собак найчастішими є

пухлини молочних залоз, чи не тому, що з кістками собаки вносять

в організм багато кальцію, а в шлунку всі кістки розчиняються со-

ляною кислотою і виходить добре знайомий всім хлористий каль-

цій.

Якщо у людей приблизно 90% всіх злоякісних пухлин мають

епітеліальне (стовбурові клітини містяться під епітелієм, тому і

використовується таке визначення) походження, то у коней і сви-

ней таких пухлин всього лише близько 20%, а в овець - близько

10%. Майже як у дітей. І пояснення цьому може бути тільки одне –

рослинна їжа і підкислює кров тварин, і не містить в собі надлишку

кальцієвих солей.

У гусей і качок пухлини трапляються рідше, ніж у курей. Гуски

і качки менш яйценосні порівняно з курми, а тому і солей кальцію

споживають значно менше, ніж кури.

75% всіх пухлин курей становлять гемобластози (пухлини,

джерелом яких є кровотворні клітини, або лейкоз). При введенні в

раціон курей таких продуктів, як кісткова і рибна мука, частота пу-

хлин кровотворної системи у них зростає. Що містить в собі кіст-

кова і рибна мука – всім відомо. До цього слід додати, що такі ре-

зультати виявлені у курей на птахофабриках, де для міцності шка-

ралупи яєць курям постійно в корм додають вапнякові мінеральні

речовини. "Це забезпечує постійність процесу всмоктування каль-

цію і сприяє оптимізації кальцифікації шкаралупи, запобігає утво-

ренню вад шкаралупи яєць і пролонгується період циклу яйцекладки

при збереженні якості шкаралупи на високому рівні", – так сказано

в одній інструкції щодо кальцій-фосфатного живлення сільськогос-

298

подарських тварин і птахів. Нам зрозуміло, що на першому місці в

цій інструкції стоїть не здоров'я курей, а якість шкаралупи яєць

упродовж всього періоду яйценосності курей, а потім несучок виб-

раковують і використовують за іншим призначенням. Ми ж пови-

нні бачити навіть на прикладі цих курей, що підвищене постачання

організму кальцієм негативно позначається на нашому здоров'ї. Чи

не тому і діти часто хворіють на лейкоз, що їх годують переважно

кальцієнасиченими продуктами, а простіше кажучи, молочними

продуктами?

ЧИМ НЕБЕЗПЕЧНЕ КУРІННЯ?

У звіті Головного лікаря США за 1990 рік наводяться нові під-

твердження правоти тих, хто кинув палити, і суворі попередження

американським курцям, які залишилися. Основні висновки з цього

звіту під назвою "Користь для здоров'я від припинення куріння"

такі:

"Припинення куріння приносить величезну користь для чолові-

ків і жінок будь-якого віку. Це стосується і тих, у кого вже є хворо-

би, пов'язані з курінням, а також і тих, у кого таких хвороб немає.

Колишні курці живуть довше за тих, хто продовжує палити.

Наприклад, у тих, хто кинув палити до 50-річного віку, на 50% ме-

нше ризику померти впродовж наступних 15 років в порівнянні з

тими, хто продовжує палити.

Припинення куріння знижує ризик захворювання раком леге-

нів, а також іншими видами раку, знижує ризик інфаркту, інсульту

і хронічних легеневих хвороб".

Професор Моріс Тюбіана (Франція) говорить, що більше 50%

пухлинних захворювань визначає спосіб життя і самого пацієнта, і

того суспільства, в якому він живе. "Кожен четвертий європеєць у

певний момент свого життя захворює раком (в інших країнах чис-

ло смертних випадків з цієї причини досягає 22%). Нам треба кра-

ще, глибше і детальніше вивчити складний механізм цих захворю-

вань, природа яких у більшості випадків нез'ясовна. Звичайно,

більш-менш визначальними тут можуть бути такі чинники, як

смог, забруднена атмосфера, їжа, багата тваринними жирами і

м'ясом, спиртні напої і куріння… Але якщо є упевненість, що курін-

ня – ворог №1 для легенів, оскільки саме куріння в основному викли-

кає рак легенів, то відносно харчування наразі не вироблені чіткі

критерії і нам доводиться обмежуватися лише скромними реко-

мендаціями".

Професор Умберто Веронезі (Італія) вважає, що вітамін А ви-

конує значну роль у протираковому захисті клітин. Курці, напри-

299

клад, які систематично вживають в їжу моркву (хоча б по тарілці в

тиждень), менше ризикують захворіти раком легенів.

За статистичними даними Росії, 98% раку легенів припадає на

курців, крім того, куріння є причиною смерті 300 тисяч людей в цій

країні впродовж одного року.

Відома олімпійська чемпіонка в танцях на льоду Людмила Па-

хомова померла у віці 39 років від раку легенів. Вона палила безпе-

рервно, прикурюючи одну цигарку від іншої. "Я хочу жити повно-

цінним життям", - відповідала вона своєму чоловікові на його за-

уваження з приводу куріння.

На сьогодні Україна є лідером в Європі за числом курців. У нас

палить трохи більше 40% працездатного населення. Чотири міль-

йони курців становлять жінки. Крім того, палить третина дітей і

підлітків (Одеський вісник, 31 травня 2003 р.).

Що ж несе в собі тютюновий дим?

Перш за все, відомий всім нікотин. Він вважається однією з

сильних отрут, в сільському господарстві його використовують як

інсектицид. Кожен орган по-своєму реагує на нікотин. Першими

подають сигнал біди наднирники. Вони викидають у кров адрена-

лін – речовину, яка підвищує вміст цукру в крові та артеріальний

тиск.

Кров, "збагачена" нікотином, викликає спазм судин головного

мозку. Це проявляється головним болем, важкістю в потилиці, на-

ростанням втоми. Нікотин, розчиняючись у крові, залужнює її.

Хронічний спазм периферичних судин у курців може стати

причиною облітеруючого ендартеріїту, що супроводжується посту-

повим звуженням судин ніг аж до повного закриття їх просвітів з

омертвінням позбавлених кровопостачання тканин (спонтанна ган-

грена).

Ще в тютюновому димі є чадний газ (СО). З'єднавшись з ге-

моглобіном (здатність СО зв'язуватися з гемоглобіном крові люди-

ни приблизно в 210 разів вища, ніж у кисню), він утворює дуже

стійку сполуку – карбоксигемоглобін (СОНb), який вже не несе

клітинам необхідний їм кисень. От чому у людини, яка викурила

підряд декілька цигарок, розвивається кисневе голодування, що

виявляється головним болем, запамороченням, нудотою, блідістю

шкірних покривів.

Тютюновий дим спрямовується до ніжних альвеол. Вони теж

піддаються найбільш руйнівній дії продуктів горіння тютюну. По-

ступово вони покриваються тютюновим дьогтем, і їх проникність

для атмосферного кисню різко знижується.

300