Друзяк М.Г. Як продовжити швидкоплинне життя

Подождите немного. Документ загружается.

ся навчанням, заняттями спортом, а також відносинами з одноліт-

ками і вчителями.

І оскільки більшості з нас ні робота, ні навчання не приносять

задоволення, та і навколишнє оточення не дуже тішить нас, то в

такому разі ми постійно перебуваємо у сфері негативних емоцій і,

отже, у нас постійно підлужнюється кров. І тому, щоб нас не тільки

не поклав у ліжко черговий грип, але щоб не трапилося і чогось

серйознішого з нашим здоров'ям, ми постійно повинні підкислюва-

ти свою кров органічними кислотами. Підкислення крові – це голо-

вна протиотрута нашим стресам і головна умова нашого здоров'я.

Тепер ми можемо пояснити, і чому кури інфікувалися сибірсь-

кою виразкою, якщо вони тривалий час стояли в холодній воді, і

чому ми самі захворювали запаленням легенів, коли у нас тривалий

час ноги були в холоді. Якщо наші ноги піддавалися охолоджуван-

ню за допомогою холодної води, то наша кров починала інтенсивно

охолоджуватися (і кров, і вода мають однакову теплоємність). При-

чому, це охолодження не короткочасне, як при зануренні в ополон-

ку, а тривале. У такому разі організмові бракує хімічної теплопро-

дукції, і він починає використовувати на розігрівання тіла енергію,

запасену в АТФ. При цьому, природно, відбувається інтенсивне

підлужнення всієї крові. І віруси, які потрапляють з повітрям в ле-

гені, знаходять в них сприятливі умови для розмноження. Почина-

ється запалення легенів, а не ніг, які тривалий час були в холодній

воді і начебто першими повинні захворіти.

Але яким чином підкислена кров може захистити нас від вірус-

них інфекцій?

Спочатку поцікавимося думкою вчених-вірусологів з приводу

захисних можливостей організму від вірусних інфекцій. Ось що

мовиться із цього приводу в цікавій книзі В. М. Жданова, Ф. І. Єр-

шова і А. С. Новохатського “Таємниці третього царства” (царство

рослин, царство тварин і третє царство – вірусів, – прим. М. Д.):

“Як пригнітити специфічну згубну роботу генетичного матеріалу

вірусу, не пошкодивши, не зачепивши якнайтонших механізмів жи-

вої клітини?

Наразі вчені не можуть створити засобів, здатних впоратися

з цим завданням. А природа? Природа якось вирішує і це. Відомо,

що далеко не всі клітини гинуть після зустрічі з вірусами.

При нескінченному проходженні химерними шляхами еволюції

живої матерії природі вдалося створити інтерферон – чудовий

білок, здатний захистити клітини від вірусів, здатний розрізняти

клітинний і вірусний спадковий матеріал і специфічно пригнічува-

ти продукцію мікроскопічних гангстерів.

241

За вивчення інтерферону взялися багато вірусологів світу. Не-

забаром було виявлено, що він утворюється в організмі різних тва-

рин після зараження практично будь-яким вірусом. Інтерферон

має значно більшу активність, ніж відомі всім антибіотики.

Дослідження останніх років показали, що виробляти інтерфе-

рон здатні клітини всіх хребетних, від риб до людини. Програма

його утворення закодована в клітинному ядрі, але вона починає

діяти зазвичай лише після зараження клітин вірусом.

Механізм дії інтерферону вивчений недостатньо”.

Ці ж автори роблять коротке порівняння інтерферону з антиті-

лами (з імунною системою): “Антитіла специфічні відносно тільки

своїх вірусів, інтерферон же пригнічує розмноження більшості

(якщо не всіх) вірусів. Антитіла утворюються досить пізно, зазви-

чай через декілька днів після проникнення вірусу, інтерферон – вже

через декілька годин, тобто задовго до утворення антитіл. Наре-

шті, антитіла виробляються лише певною групою кровотворних

клітин, тоді як інтерферон – клітинами практично всіх тканин.

Словом, інтерферон – простий та універсальний чинник захи-

сту від згубної дії вірусів. Він працює за типом сигналу “стоп” і

швидко обриває інфекцію, яка почалася. А головне, інтерферон бо-

реться з вірусами, які вже проникли всередину клітини. У цьому ще

одна його відмінність від антитіл, які знешкоджують лише віруси,

що перебувають поза клітинами, і тому можуть використовува-

тися головним чином для запобігання, профілактики інфекцій, але

не для їх лікування”.

І ще трохи цікавої інформації про інтерферон з тієї ж книги

“Таємниці третього царства”: “Інтерферон виконує важливу роль в

перебігу захворювання грипом у людини. Людський організм володіє

великими можливостями для утворення власного інтерферону.

При грипозній інфекції вже незабаром після зараження в крові

людини можна знайти помітні кількості інтерферону. Спеціальні

дослідження виявили, що важкість перебігу грипу в людини дуже

залежить від здатності її організму продукувати інтерферон.

Здатність утворювати інтерферон значно коливається залежно

від загального стану організму людини. Охолодження, нервові по-

трясіння – ці і багато інших несприятливих впливів прямо призво-

дять до втрати здатності організму виробляти інтерферон”.

Чому охолодження і нервові потрясіння можуть загальмувати

вироблення інтерферону в організмі – вищезгадані автори нам ні-

чого із цього приводу не говорять. Але ми вже знаємо, що і при

охолодженні, і при втомі відбувається підлужнення крові. Отже,

саме при лужній реакції крові гальмується вироблення інтерферо-

ну. А при нагріві організму, як, наприклад, в лазні, відбувається

242

підкислення крові, що сприяє виробленню інтерферону, внаслідок

чого і відбувається одужання організму.

У результаті ми бачимо, що кисла реакція крові сприяє вироб-

ленню організмом власного інтерферону, який і пригнічує віруси,

що вторглися в нього.

Тепер ми можемо відповісти і на питання: чому один організм

буває повністю несприйнятливий до вірусів, інший не захворює, є

вірусоносієм, а третій не чинить ніякого опору вірусам? Все зале-

жить тільки від кислотності крові кожного організму. Лужна кров

відкриває широкі ворота для всіх вірусних захворювань, а менш

лужна перешкоджає розмноженню вірусів, але не знищує їх повніс-

тю, і організм стає вірусоносієм, небезпечним для оточуючих. І

лише організм з кислою кров'ю (у нашому випадку з рН=6,9) здат-

ний повністю захистити себе. В зв'язку з цим цікава ситуація з

пташиним грипом і з ВІЛ-інфекцією. Дуже часто доводиться чита-

ти, що пташиним грипом наші домашні птахи заражаються від пе-

релітних птахів. Цілком серйозно пропонувалося навіть повністю

відстрілювати перелітних птахів поблизу наших пташиних ферм,

щоб у такий спосіб перешкодити інфікуванню пташиним грипом

домашніх птахів. Цілком можливо, що перелітні птахи і є перенос-

никами пташиного грипу, але чому вони самі масово не гинуть від

цього вірусу? Вони не гинуть від цього вірусу тільки тому, що при

перельотах вони у великій кількості витрачають жири і в результаті

цього підкислюють кров кетоновими тілами. Крім того, вони по-

стійно при перельотах відчувають певний кисневий дефіцит, вна-

слідок чого кров підкислюється молочною кислотою. Таке підкис-

лення крові перебудувало гіпоталамус птахів на постійну підтрим-

ку трохи кислої крові, чого цілком достатньо для перелітних птахів,

щоб не захворіти вірусною інфекцією, хоча носіями цих вірусів

вони можуть залишатися. Підтвердженням вищесказаного є добре

відомий факт, що домашні качки у В'єтнамі не хворіють на пташи-

ний грип, але є вірусоносіями, і від них легко інфікуються кури.

Організм курей настільки перероблений людиною на масове виро-

бництво яєць, що в крові у них постійно міститься дуже багато іо-

нів кальцію, а тому і кров у них постійно дуже лужна, що тільки

сприяє розвитку вірусів.

Те ж саме властиве і ВІЛ-інфекції. Носії цієї інфекції можуть

ніколи не захворіти СНІДом, але можуть у будь-який момент зара-

зити цим вірусом іншу людину, тим вони і небезпечні в суспільстві.

Але носіїв цієї інфекції турбує не та обставина, що вони виклика-

ють цілком обґрунтовану тривогу в суспільстві, а власна доля,

оскільки ця прихована інфекція у будь-який час може перерости в

хворобу - СНІД. Носіїв цього вірусу дуже багато, а хворих СНІДом

243

набагато менше. І пояснюється все це дуже просто. У більшості

людей кров слаболужна, при такій реакції крові людина ще не за-

хворює СНІДом, але є вірусоносієм. А люди з більш лужною кро-

в'ю захворюють цією хворобою. І вірусоносій легко може перейти в

категорію хворого, варто йому перенести ще якесь захворювання,

при якому додатково підвищиться лужність його крові. Тому на-

дійною профілактикою проти всіх вірусів може бути тільки систе-

матичне підкислення нашої крові.

Окрім інтерферону, природа передбачила і ще один противіру-

сний бар'єр – нуклеази. Це ферменти, які викликають швидке роз-

щеплення нуклеїнових кислот вірусів, внаслідок чого ці кислоти

втрачають свою активність і швидко руйнуються. І про це мовиться

в книзі “Таємниці третього царства”: “Існує думка, що нуклеази є

частиною системи противірусного захисту організму. Доведено,

що вміст рибонуклеази в спинномозковій рідині хворих на кліщовий

енцефаліт у гострому періоді хвороби підвищується, причому, чим

вищий вміст нуклеази, тим легший перебіг захворювання. На ко-

ристь гіпотези про причетність нуклеаз до оборонного бар'єру

організму говорять і багато інших фактів. Встановлено, що при

зараженні клітин вірусами завжди відбувається збільшення акти-

вності клітинних нуклеаз”.

Активність цих ферментів теж зростає при підкисленні крові.

Принагідно хочу відзначити, що і такий природний антибіотик,

як лізоцим, має, мабуть, прямий зв'язок з кислотністю крові – його

вміст у сироватці крові підвищується при підвищенні кислотності

крові. Тому, якщо ми хочемо підвищити концентрацію лізоциму в

крові, ми, перш за все, повинні підвищити концентрацію в ній іонів

водню.

І останнє, чим мені хотілося б закінчити цей розділ, це погово-

рити про СНІД і про розсіяний склероз.

ПРОТИДІЯ СНІДу

Сьогодні у всьому світі стрімкими темпами розростається ВІЛ-

інфікування. У цьому розділі вже йшлося про латентну, або замас-

ковану вірусну інфекцію, коли вірус проникає в клітину, але не ги-

не в ній і не розмножується. Однак через тривалий час цей вірус

може заявити про себе вибухом хвороби. Те ж саме відбувається і з

ВІЛ-інфікуванням. Носії цієї інфекції можуть ніколи не захворіти

СНІДом, але можуть у будь-який момент заразити цим вірусом ін-

шу людину, тим вони і небезпечні в суспільстві. Але носіїв цієї ін-

фекції турбує не та обставина, що вони викликають цілком обґрун-

товану тривогу в суспільстві, а власна доля, оскільки ця прихована

інфекція у будь-який час може перерости в хворобу - СНІД.

244

Про походження вірусу СНІДу висловлювалося багато припу-

щень. Але найвагомішою, на мій погляд, слід вважати ідею амери-

канських вчених з Алабамського університету, які вважають, що

цей вірус дійшов нас із Західної Екваторіальної Африки. А носіями

цього вірусу є шимпанзе. Вже неодноразово реєструвалися випадки

передачі вірусів від тварин до людини. Так, мабуть, відбулося і з

цим вірусом. Не виключено, що колись мисливець покуштував си-

рого м'яса шимпанзе, зараженого цим вірусом. Але що важливо:

шимпанзе, можливо, і є носіями цього вірусу вже не одну тисячу

років, але випадків СНІДу в них останнім часом не було зареєстро-

вано. Мабуть, цей вірус для шимпанзе нешкідливий. Але чому?

Ймовірно, тільки тому, що кров у шимпанзе кисла. Шимпанзе хар-

чуються переважно рослинною їжею, включаючи соковиті плоди,

листя, горіхи, молоді пагони. Іноді вони не гребують термітами і

мурашками. І вода в Південній Африці містить в собі дуже мало

кальцію. Наприклад, річка Ньонг в Камеруні (а це Західна Еквато-

ріальна Африка) містить від 4 до 7 міліграмів/л іонів кальцію. У

результаті такий режим харчування підтримує у шимпанзе кислу

реакцію крові, що не дає можливості вірусові СНІДу проявити всю

свою агресивність.

Як бачимо, за певних умов внутрішнього середовища організму

можна бути носієм вірусу СНІДу і в той же час можна бути застра-

хованим від переростання цього інфікування у хворобу. Це хоро-

ший, безпечний варіант для носіїв вірусу, хоча все-таки небезпеч-

ний для тих людей, які контактують з цими носіями. Ідеальним був

би варіант, коли б повністю виключалося зараження цим вірусом. І

такий варіант можливий. У тій же Екваторіальній Африці є немало

сучасних гетер, які мали численні контакти з носіями вірусу СНІ-

Ду, але самі не були заражені ним, не вдаючись при цьому до жод-

них запобіжних засобів. І все це, мабуть, тільки завдяки високому

кислотному потенціалу цих жінок. Цей потенціал і сприяє вироб-

ленню в клітинах їх організму високих доз інтерферону, який і при-

гнічує вогнища ВІЛ-інфікування в самому їх зародку (у клітині), не

даючи цій інфекції не тільки перерости в хворобу, але і не залиша-

ючи організм у стані вірусоносія.

І ще про одне латентне (або приховане) вірусне захворювання

слід сказати декілька слів. Це захворювання – розсіяний склероз –

впродовж тривалого часу повільно, але неухильно вражає нервову

систему людини. Який вірус винен у цьому захворюванні - одно-

значної відповіді на це питання немає і донині, вважається тільки,

що це вірус звичайного дитячого кору, який чомусь не викликав

бурхливого розвитку кору в початковий період зараження, а зали-

245

шився надовго в організмі і поступово доводить справу до трагіч-

ного кінця.

Вважається, що ця хвороба має якусь кліматичну прив'язку:

вона розвивається тільки в країнах з холодним кліматом. Тобто во-

на має звичну ознаку застудного вірусного зараження, коли в холо-

дний час організм людини додатково підлужнюється, у зв'язку з

чим вироблення інтерферону в клітинах майже припиняється і на-

ступає благодатний час для всіх вірусів. Все йде точно так, як і з

вірусом грипу: він може носити назву “гонконзький”, а епідемії

викликає не в Гонконзі, а в Лондоні, де набагато холодніше і де

люди мають дуже низький кислотний потенціал. А якби англійці

мали кислу кров, то і жодного грипу у них не було б. Аналогічна

ситуація відбувається і з розсіяним склерозом. Хоча і говориться,

що це хвороба країн з холодним кліматом, але в такій холодній ре-

спубліці, як Якутія, цього захворювання немає. І немає тому, як

вважаю я, що кров у якутів кисла і цей вірус гине від інтерферону в

перший момент зараження, а тому він не може вести латентний

спосіб життя. Тобто проти цієї хвороби є тільки один дієвий засіб –

додаткове підкислення крові.

Про захист здоров'я за допомогою кислотного потенціалу слід

було б потурбуватися і тим людям, яким зроблена пересадка яко-

гось органу. У таких випадках доводиться штучно пригнічувати

імунну систему, щоб вона не відторгала пересаджений орган. Але

попутно з цим виникає загроза для життя від будь-якої незначної

вірусної інфекції, оскільки імунна система при цьому не діятиме. А

ось кислотний потенціал не боротиметься з чужорідними білками

пересадженого органу, але боротиметься (за допомогою інтерферо-

ну) з вірусною інфекцією.

ЗАХИСНА ДІЯ КИСЛОТИ

Хочу ще раз пояснити, що підкислення крові органічними кис-

лотами слід робити лише як додатковий засіб для зміни реакції

крові в кислий бік. А основне підкислення повинно робитися вуг-

лекислим газом, який міститься в крові. Але щоб таке підкислення

було успішним, необхідно, перш за все, знизити рівень кальцію в

крові. А це і відмова від молочних продуктів, і м'яка питна вода.

Крім того, необхідно враховувати і вплив різних продуктів на реак-

цію крові, про що мова йшла в 7-му і 8-му розділах. І якщо в 2-му

розділі йшлося про оптимальну реакцію крові як про неодмінну

умову нашого здоров'я, то основна увага при цьому надавалася по-

стачанню організму киснем. Саме оптимальне енергозабезпечення

всіх клітин організму і є головною умовою нашого здоров'я. А до-

датковою умовою нашого здоров'я слід вважати несприйнятливість

організму до інфекційних захворювань. І у результаті виявляється,

246

що й оптимальне енергозабезпечення організму, і несприйнятли-

вість його до інфекцій залежать від одного і того ж чинника – від

достатньої наявності в крові іонів водню.

Як мав рацію Дж. Армстронг, коли говорив (мова про це йшла

в 3-му розділі), “що в людському організмі повинна міститися ре-

човина для лікування хвороб цього організму, як би вона не назива-

лася". Як нам тепер відомо, ця речовина називається іоном водню.

А простіше, ця речовина називається кислотою.

Розділ 13

ЯКЩО ВНОЧІ ВАМ НЕ СПИТЬСЯ…

Ляж і засни,

Встань і будь здоровий.

Російське прислів'я.

Відомо, що третину свого життя людина спить. Вчені намага-

ються підняти завісу над загадкою цієї поки що не зовсім пізнаної

частини нашого існування, але на багато питань з приводу цього

звичного для нас явища так і не знайдено відповіді.

Справді - навіщо ми спимо? Чому природа дозволяє нам вики-

дати з нашого активного життя цілих 25-30 років? А можливо, у

такий спосіб природа подовжує наш вік?

На перший погляд відповідь на питання - навіщо ми спимо -

може бути найпростішою: спимо для того, щоб відпочити духовно і

фізично, щоб зняти втому, яка виникає за період денної активності,

щоб «зарядити батареї» тіла і духу.

Дійсно, під час сну клітини тіла заповнюються універсальним

енергоносієм - чудовим АТФ. Але якщо під час сну створюється

резерв АТФ, необхідний для активного денного життя, то невже

такий резерв не можна було б створити і при неактивному неспан-

ні? Мабуть, можна було б, якщо враховувати тільки ту енергію, яку

ми витрачаємо при виконанні фізичних робіт.

Американський інженер Тейлор ще на початку двадцятого сто-

ліття довів, що людина, зайнята фізичною працею, зробить набага-

то більше, якщо частіше відпочиватиме. Тобто така людина дава-

тиме можливість своїм м'язам не просто відпочивати, але віднов-

лювати витрачені ними запаси АТФ.

Як бачите, відпочити тілом ми можемо і без сну. А тому, якщо

врахувати, що в живій природі все побудовано як найраціональні-

ше, мимоволі напрошується думка, що сон, перш за все, пов'язаний

з відпочинком нашого мозку, хоч ми і не зовсім собі уявляємо, що

входить у це поняття, але очевидно, що для такого відпочинку по-

трібне відключення нашої свідомості. Як влучно помітив Йоганн

Вольфганг Ґете, сон розв'язує "вузли важких думок" і "обплутані в

247

приємне безумство, ми занурюємося в небуття і перестаємо існу-

вати".

Ми "перестаємо існувати", а мозок в цей час заряджається ти-

ми ж АТФ. А для утворення АТФ потрібна глюкоза, кисень і кисле

середовище. Так, під час сну (при фазі "швидких рухів очей" -

ШРО) організм споживає глюкозу навіть більше, ніж у стані не-

спання. А оскільки мозок живиться в основному глюкозою, то ми

можемо припустити, що таке підвищене споживання глюкози під

час сну призначене теж тільки для мозку.

Але головне, що необхідне для накопичення АТФ у мозку, це,

звичайно ж, виключення мозку з активної діяльності, тобто сон.

ЯКОЮ ПОВИННА БУТИ ТРИВАЛІСТЬ СНУ?

І хоча ми вже знаємо, що сон займає у нас приблизно третину

нашого життя, але все таки хотілося б точніше з'ясувати, а якою ж

повинна бути його нормальна тривалість.

Перш за все, слід нагадати, що спимо ми не безперервним

сном, а окремими циклами, тривалість яких становить приблизно

90 хвилин. Після кожного такого циклу ми майже прокидаємося,

наш сон стає легким і триває такий стан всього декілька хвилин, а

потім ми знову засинаємо. І за ніч ми проходимо декілька таких

циклів.

То скільки ж часу ми повинні спати, щоб по-справжньому ви-

спатися?

Досвід більше як 800 тисяч американців показав, що лише пів-

процента населення США сплять менше 5 годин і лише 2% - понад

10 годин. Абсолютна ж більшість людей проводить уві сні від 7 до

9 годин.

При тривалому обстеженні понад мільйона американців з'ясу-

валося, що люди, які спали менше 4-х годин на добу, вмирали в

середньому раніше, ніж ті, які проводили уві сні 7-8 годин.

І ще: маленькі діти сплять довше, а старі люди - менше, ніж

молоді. Всім відомо, що сон людей похилого віку короткий. Добре

це чи не дуже, яка причина лежить в основі короткого сну?

І ще: у горах люди сплять довше, ніж на рівні моря. "Жителі

гір проводять уві сні на 20, а то й на 60 хвилин більше, ніж жителі

рівнин" - так стверджує французький нейрофізіолог П’єр Пассонан.

Але пояснення цій обставині він не дає.

Все це цікаві факти. І сон нам, безумовно, потрібен, навіть як-

що ми й не знаємо напевно, для чого він нам потрібен. І з особисто-

го досвіду ми знаємо, що ми просто не можемо не спати. В той же

час, як вважають лікарі, кожна третя людина на нашій планеті по-

терпає від безсоння. Безсоння, або "білі ночі", як його називають

французи, - явище повсюдне. Увечері хочеться спати, але важко

заснути. Ми у такому разі говоримо: безсоння замучило. За даними

248

Мінохорони здоров'я України, люди у віці понад 60 років стражда-

ють від безсоння втричі частіше, ніж молодші. Погіршення сну по-

чинається вже після 40 років. Чому це відбувається?

ПРИЧИНИ БЕЗСОННЯ

Однією з причин безсоння, як стверджують деякі вчені, є по-

рушення звичного життєвого ритму. Це стосується людей, які пра-

цюють по змінах: і вдень, і вночі, і ввечері. І в таких випадках, коли

людина, згідно зі всіма канонами природи, повинна спати, а вона

далі не спить, то в її мозку геть збивається синхронізація роботи

окремих типів нервових клітин і вузлів. Відбувається це в шишко-

подібній залозі (епіфізі) - у внутрішньому годиннику людського

організму.

Але мені здається, що ця причина не така істотна. Мені дово-

дилося багато років працювати в змінному цілодобовому режимі, і

я знаю по собі і по своїх колегах, що в молоді роки легко спиться

при будь-якому режимі, а з роками все важче і важче вдається за-

синати, навіть якщо працювати доводиться тільки вдень. А тому

нам слід пошукати істотнішу причину безсоння, хоча і безсистем-

ний режим життя варто враховувати.

Якщо люди і майже всі тварини сплять переважно вночі, то в

організмі і одних, і других повинен бути закладений якийсь меха-

нізм зв'язку між настанням темряви і схильністю до сну. І такий

механізм є - й у ссавців, і в людини світловий сигнал, який іде від

очей до кори головного мозку, підтримує стан неспання. Коли ж дія

світлового сигналу припиняється, то від кори головного мозку до

шишкоподібної залози надходить нервовий імпульс, який сприяє

розкладанню гормону мелатоніну, який є в цій залозі, що і служить

сигналом до засинання.

Все, здається, зрозуміло, і з настанням темряви ми всі начебто,

як за командою, повинні засинати. Але багато хто, виявляється, не

засинає.

Можливо, Місяць своїм світлом якось збиває наш біологічний

ритм?

Так, в одній тільки Німеччині в місячні ночі погано засинають

понад 12 мільйонів людей. Але Місяць нам не вимкнути, як елект-

ричну лампочку, хоча, мабуть, і не в ньому справа. Як же в такій

ситуації (при безсонні) обійтися без транквілізаторів, які у вигляді

заспокійливих і снодійних засобів тільки у Німеччині щорічно при-

ймають понад 630 мільйонів разів?

Проте й зі снодійними засобами дива чекати не варто: вже піс-

ля короткочасного вживання цих речовин їх ефективність різко па-

дає. Врешті – підвищення дозування і повна залежність від цих

препаратів. Але і після цього ми все ж таки важко засинаємо.

То що ж робити?

249

Ось які поради від безсоння дають фізіологи, психологи і ліка-

рі. У вечірні години бажано зняти напругу, усунути стрес. Треба

також забезпечити для себе тишу і спокій. Жодних розкішних ве-

чер, ніякої їжі "до відвалу", жодної кави після 16 години, оскільки

кофеїн може діяти впродовж трьох годин. Але й ці поради не ряту-

ють нас від безсоння, якщо воно вже оволоділо нами. А тому спро-

буємо знайти ту головну причину, яка викликає у нас безсоння.

Через декілька хвилин ми цю причину знайдемо, але перед тим до-

звольте мені процитувати невеликий уривок зі статті

В.Преображенського "Тому, хто погано спить" ("ФІС", 1992, №3).

Цій статті передував лист М.Верейкіна з міста Тули в редакцію жу-

рналу "Фізкультура і спорт": "Проїздом був у Москві, обійшов ап-

теки у пошуках снодійних. Порожньо! А у мене безсоння, змучився.

Чи немає якогось іншого засобу?"

І ось що відповідає М.Верейкіну В.Преображенський, лікар за

фахом: "Я дуже радий, що без пігулок реладрому знову нормалізу-

вав свій сон: після роботи надягаю пластикові лижі і тікаю в суті-

нок лісопарку. Туди йду "ковзановим ходом" і одночасними ходами,

назад – поперемінними, поволі-поволі, щоб заспокоїтися. Одна бі-

да: з кожним разом доводиться подовжувати свої прогулянки.

Весь фокус у тому, що сон наступає після роботи "до втоми" в

ногах і м'язах, а я з підвищенням тренованості втомлююся все піз-

ніше. І десь у глибині, коли ковзаю, вже ворушиться тривожна ні-

кчемна думка: "скільки ж доведеться пересуватися через півроку,

рік, щоби втомитися і досягти снодійного ефекту?"

Всі читачі вже зрозуміли, що снодійного ефекту

В.Преображенський досягав підкисленням крові молочною кисло-

тою (про це йдеться у 3-му розділі). Так, все в цій книзі зводиться

до підкислення крові. І безсоння є наслідком, перш за все, лужної

реакції крові. З цієї позиції ми і спробуємо поглянути на всі факти,

які стосуються сну і про які мова йшла на початку цього розділу.

Як говорить американський нейролог Еліот Войтцман, "весь орга-

нізм в тому або іншому вигляді бере участь у системі сну".

МЕХАНІЗМ ЗАСИНАННЯ

Почнемо з механізму засинання. Ми вже знаємо, що за відсут-

ності світлового подразника шишкоподібна залоза подає команду

на розпад гормону мелатоніну. А продукти дисоціації цього гормо-

ну і служать сигналом для засинання.

Але які продукти утворюються при дисоціації мелатоніну і

який механізм їх дії при засинанні?

Американські вчені Ф.Блум, А.Лейзерсон і Л.Хофстедтер в

книзі "Мозок, розум і поведінка" (англійською вона видана в 1985

році, а російською - видавництвом "Мир" у 1988 році) говорять про

дві групи клітин мозку, які можуть виконувати певну роль у регу-

250