Друзяк М.Г. Як продовжити швидкоплинне життя

Подождите немного. Документ загружается.

Французький історик медицини Е. Літтре так описує епідемії:

"Деколи доводиться бачити, як ґрунт раптово коливається під

мирними містами, і будівлі падають на голови жителів. Так само

раптово і смертельно зараза виходить з невідомої глибини і своїм

згубним подихом зрізає людські покоління, як жнець зрізає колоски.

Причини невідомі, дія жахлива, поширення незмірне: ніщо не може

викликати сильнішої тривоги. Здається, що смертність буде без-

межна, спустошення буде нескінченне і що пожежа, раз спалахну-

вши, припиниться тільки за браком поживи..."

Але сьогодні ми вже не боїмося таких епідемій, оскільки впев-

нені, що вони не зможуть повторитися у наш час. І все це завдяки

сучасному рівню медицини. Правда, задля справедливості, варто

сказати, що ми і сьогодні майже безсилі перед епідеміями грипу,

ми панічно боїмося СНІДу і ракових захворювань. Але і в цій ситу-

ації ми й далі сподіваємося на медицину. Мабуть, так само ми по-

кладаємо надії на медицину і в проблемі довголіття – от-от буде

знайдений еліксир здоров'я, який кожному з нас додасть не один

десяток років життя - і все це без жодних клопотів і турбот з нашо-

го боку.

Можливо, колись ця проблема і вирішиться саме таким чином.

Невідомо лишень, скільки часу нам доведеться цього чекати, а вже

сьогодні поряд з нами живе багато довголітніх, і нам би хотілося

довідатись від них, як це їм вдалося продовжити своє життя. Крім

того, є чимало географічних районів, в яких особливо велика кіль-

кість довголітніх. І в цих районах довголітніх було багато навіть у

ті далекі часи, коли медицини як такої просто не існувало. Тому,

якщо нас цікавить, як прожити довше, не хворіючи при цьому, ми,

перш за все, повинні звернути особливу увагу на довголітніх, на їх

спосіб життя, на стан їх здоров'я, на особливості харчування і на

середовище їх проживання. Останнє, мабуть, виконує головну роль

в тих географічних районах, де особливо багато довголітніх. В да-

ному випадку природа ніби ставить широкомасштабний експери-

мент над людьми, а нам залишається тільки спостерігати за ним і

робити відповідні висновки. Англійський філософ Френсіс Бекон,

який проголосив метою науки збільшення влади людини над при-

родою, писав: "Перемагати природу можна, тільки наслідуючи її".

Зрозуміло, якщо ми хочемо збільшити тривалість життя за своїм

бажанням, то ми повинні взнати, як це ж саме робить природа в

районах довголіття. Але наскільки мав рацію Л. Пастер, коли гово-

рив: "Вивчаючи природу, як важко вгадувати істину! І при цьому

хіба упереджені ідеї не завжди тут як тут, готові накласти по-

в'язку нам на очі"? Тому досі наука не може відповісти на таке ва-

жливе для людей питання – чому в деяких географічних районах

дуже багато довголітніх?

Вивчення способу життя людей в районах довголіття цікаве і в

такому аспекті. Сьогодні нам пропонується безліч оздоровчих ме-

тодик. Чи всі вони рівнозначні і яку нам варто вибрати, щоб не по-

милитися? Звичайно, довіряти можна тільки тим методикам, які

пройшли тривалі дослідження, випробувані на людях. Але яким би

тривалим не був поставлений нами експеримент, він завжди буде

обмеженим і в часі (порівняно з людським життям), і за масштаба-

ми (порівняно з чисельністю населення якогось певного району

довголіття). Тому ми завжди можемо поставити під сумнів будь-

яку з оздоровчих методик, якщо вона не дійшла до нас із районів

довголіття, і якщо цією методикою не користувалися довголітні.

Вони тривалий час залишаються здоровими, не вдаючись ні до

уринотерапії, ні до обливання холодною водою, ні до бігу, ні до

голодування. Тому нам важко повірити, що всі ці оздоровчі мето-

дики можуть сприяти довголіттю.

Звичайно, нам би хотілося досягнути і здоров'я, і довголіття без

особливих старань з нашого боку. Нам би хотілося займатися тіль-

ки своїми улюбленими справами, залишаючись при цьому здоро-

вими. Але для цього – для збереження здоров'я – нам все ж таки

довелося б якось змоделювати умови нашого життя за зразком тих

умов, які існують, мабуть, в районах довголіття. Залишається тіль-

ки з'ясувати ці умови, а точніше, знайти ті чинники, які сприятливо

впливають на здоров'я людей в районах довголіття.

Розділ 1

ГОЛОВНА ПРИЧИНА ДОВГОЛІТТЯ

Я прийшов, щоб ви мали життя –

щоб достоту мали.

Євангеліє від Йоана (10, 10).

Отже, ми вирішили питати тільки у довголітніх, в чому ж сек-

рет їх довгого і здорового життя? І скоро ми переконуємося, що

деякі з них вважають свій спосіб життя найбільш оптимальним, а

більшість цілком не знає, чому їм доля подарувала і здоров'я, і дов-

голіття.

Ми не випадково ставимо завжди поряд ці два слова – здоров'я

і довголіття, оскільки нас цікавить, перш за все, довге і здорове, а

не довге і затьмарене хворобами життя, коли людина впродовж ба-

гатьох років, а іноді й десятиліть, прикута хворобами до ліжка і не

може елементарно обслуговувати себе. Таке життя стає не в радість

ні їй, ні її близьким.

То що ж говорять про себе довголітні?

СЕКРЕТИ ДОВГОЛІТТЯ МАХМУДА ЕЙВАЗОВА

З великим бажанням ділився своїми секретами довголіття азер-

байджанський довгожитель Махмуд Ейвазов, який прожив 152 ро-

ки (з 1808 по 1960 р.). Його вік був документально підтверджений

багатьма дослідниками. Він жив у азербайджанському селі Пірас-

сура на висоті 2200 м в Талиських горах. Ціле життя він працював

пастухом. Махмуд Ейвазов вважав, що секрети його довголіття

криються в п'яти умовах життя: загартоване тіло, здорові нерви і

добрий характер, правильне харчування, клімат і щоденна праця.

“Мої роки – мої союзники в суперечках про “секрети” довго-

ліття, – говорив Ейвазов. – Я бачив людей, які купалися в золотому

потоці. Вони мали багато хліба, багато м'яса, багато рису... Їх голо-

вною турботою в житті було... їсти. Спухав і жирів живіт, а тіло

вмирало від нестачі повітря, від себелюбства і пожадливості... Ба-

чив і бачу людей, які всі свої сили, енергію дають нашій загальній

справі, працюючи часто вдень і вночі. Це золоті люди, але вони

гублять себе недосипанням, зневагою до розпорядку дня, частенько

забувають пообідати. Ми караємо людину за порушення правил

нашого суспільства, але не караємо за те, що вона не загартовує

свій організм, за те, що вона запустила свої хвороби...словом, за

порушення п'яти умов довголіття. Але найстрогіший суддя – життя.

А життя на стороні тих, хто його любить і ним дорожить!”

Важко сперечатися з автором цих правил, адже і справді його

союзниками є прожиті ним роки. Але все-таки спробуймо критично

подивитися на всі ці п'ять умов.

Гартування організму. Цьому нас вчать з дитинства, і раціо-

нальне зерно в цьому, можливо, і є, але чи достатня ця умова для

довголіття? Скільки можна навести прикладів, коли людина займа-

лася і ранішньою зарядкою, і “моржуванням”, і щоденним бігом,

але загинула в розквіті сил від раптової зупинки серця. Такі випад-

ки відомі багатьом, і тому вважатимемо, що гартування – це всього

лиш незначна підмога для нашого здоров'я.

Друга умова Ейвазова – здорові нерви і добрий характер. До-

брий характер – це, мабуть, закладено в нас ще при народженні.

Такий характер може сприяти довголіттю. Але тут же виникає на-

ступне питання, на яке нам нелегко буде відповісти: яким чином в

районах з великим числом довголітніх добрим характером наділена

велика кількість людей?

А здорові нерви? Мені здається, що чималий вплив на стан на-

шої нервової системи мають умови нашого життя. І тут знову саме

собою напрошується чергове питання: чому це в тому селі, де жив

Махмуд Ейвазов і багато інших наддовголітніх, чому у дуже бага-

тьох людей були такі здорові нерви?

Відповіді на це питання ми теж наразі не знаємо.

Третя умова Ейвазова – правильне харчування. Головне, що

мав на увазі автор цієї умови – це, звичайно ж, помірність у харчу-

ванні. Якихось особливих продуктів харчування ніде в районах до-

вголіття немає. В Абхазії, наприклад, у цій маленькій країні, де ба-

гато довголітніх, дуже поширена мамалига – густа каша з кукуру-

дзяної муки, яка щодня присутня в їх раціоні з дитинства. Та невже

можна вважати, що мамалига лежить в основі довголіття в Абхазії?

Ні, напевно. Але третя умова, без жодного сумніву, може суттєво

позначатися на нашому здоров'ї. Шкода тільки, що ще ніхто не на-

писав, як же правильно нам слід харчуватися. Навіть помірність у

харчуванні – поняття неоднозначне і воно теж може бути залежне

від зовнішніх причин. Наприклад, в тому селі, де жив Ейвазов і де

було багато довголітніх, ця умова, мабуть, виконувалося багатьма

людьми. Чи сприяла цьому культура харчування мешканців тої мі-

сцевості або якийсь інший чинник – і на це питання ми наразі не

можемо відповісти. Одне лише можна з певністю ствердити, що

помірність в харчуванні слід віднести до однієї з необхідних, але не

головних умов для досягнення довголіття. А точніше можна було

сказати так, що непомірність в харчуванні є, можливо, наслідком

якихось причин, виключивши які, ми виключимо і непомірність у

харчуванні.

Четверта умова Ейвазова – це хороший клімат. Так, багато

хто може згодитися з тим, що в Азербайджані клімат приємний і

що при такому кліматі можна довго жити.

Клімат в багатьох районах буває різним. Але які параметри

клімату слід вважати сприятливими для довголіття людини? У нау-

ці довгий час існувала точка зору, що довголіття – це щасливий

квиток для жителів певних високогірних регіонів з м'яким півден-

ним кліматом. Але “південна” теорія довголіття виявилася помил-

ковою. Хоча більшість районів з відносно високим числом довголі-

тніх розташована на Кавказі, проте такі райони є і в Сибіру, де клі-

мат, відверто кажучи, не подарунок. А ось високогірний елемент

клімату в науці ще продовжує залишатися як імовірний чинник

продовження життя людини, але при цьому не мовиться, які ж із

параметрів гірського клімату нам особливо можуть бути сприятли-

ві. Окрім чистоти і прозорості повітря та великої кількості сонця,

нам нічого не відомо про високогірний клімат. Правда, ми знаємо,

що в горах через розрідженість атмосфери спостерігається ще й

кисневе голодування, яке аж ніяк не сприяє довголіттю, але, проте,

в самому високогір'ї деякі вчені бачать ніби ідеальні умови для

здорового і довгого життя.

Тому не такою безперечною для нас є і четверта умова Ейвазо-

ва, що клімат - одна з обов'язкових умов довголіття.

І остання з умов Ейвазова – це щоденна праця.

Працювати, працювати і працювати – чи в цьому запорука на-

шого здоров'я і довголіття? Мудрий народ придумав із цього при-

воду приказку: від роботи коні мруть. Безумовно, така приказка

народилася в умовах безпросвітної важкої і примусової праці. Ей-

вазов був пастухом і, мабуть, любив свою роботу, а тому вона і

приносила йому задоволення. Він відчував свою потрібність для

суспільства. Тому щоденну працю він і визначив як одну з обов'яз-

кових умов для досягнення довголіття. І я вважаю, що улюблена

робота іноді може приносити не менше задоволення сама по собі,

ніж матеріальна винагорода за неї. Але коли немає ні того, ні іншо-

го, то навряд чи така робота нас може тішити.

Ось що говорив про працю Л. М. Толстой: „Безперечна умова

щастя – це праця: по-перше, улюблена і вільна праця, а по-друге,

праця тілесна, що дає апетит і міцний спокійний сон.

Але тілесна праця не тільки не виключає можливості розумо-

вої діяльності, не тільки підносить її гідність, але й заохочує її ”.

Стосовно нашої теми слова письменника можна було б тлума-

чити ще й так, що можливість працювати в похилому віці є вели-

ким щастям для людини. Таке щастя пізнав і Ейвазов, оскільки міг

трудитися до останніх днів свого життя. Але і ця умова Ейвазова не

є достатньою для довголіття і здоров'я, оскільки дуже часто ми ба-

чимо поряд з нами літніх людей, які вже після 60-ти років переста-

ють трудитися не тому, що їм не подобається робота, а тому, що їм

дошкуляє безліч хвороб. Часто ці люди просто не можуть ходити –

чи то внаслідок відкладення солей в суглобах, чи то внаслідок ви-

сокого тиску крові. І уявіть собі, як буває прикро таким людям чи-

тати або чути, що довголітні в якомусь із регіонів Кавказу тому так

довго живуть і не хворіють, що щоденно працюють у себе в саду

або навіть на суспільній роботі. А трудяться ці довголітні тільки

тому, що таку можливість їм дає їхнє здоров'я. А чому вони здорові

і в такому похилому віці, вони й самі не знають.

Я вважаю, що в даному випадку відбувається підміна причини

наслідком. Слід було б говорити, що довголітні Кавказу тому так

довго залишаються працездатними, що цьому сприяє їхнє здоров'я,

але ніяк не навпаки, що їх здоров'ю сприяє тривала трудова актив-

ність.

А чому вони так довго залишаються при здоров'ї – це питання

ми й намагаємося з'ясувати. Не прояснює його і п'ята умова Ейва-

зова – щоденна праця. Хоча вона і є необхідною, але все таки не

достатньою умовою для довголіття. Мабуть, є ще якась одна або

декілька головних, але невідомих нам умов, внаслідок яких так ба-

гато років прожив не тільки Махмуд Ейвазов, але і його мати – 150

років, і його старша дочка – 120 років, та і багато його односельців

не по спорідненій лінії переступили за сто років, а Ширалі Муслі-

мов прожив навіть 168 років.

ДУМКА ВЧЕНИХ ПРО ПРИЧИНУ ДОВГОЛІТТЯ

Послухаємо тепер не окремих довголітніх, а вчених-

геронтологів, які вивчають проблему довголіття.

Можна було б сказати коротко і зрозуміло, що вчені цієї про-

блеми до останнього часу не розв'язали, але краще поцікавимося і

їх думкою.

Р. Д. Бердишев в книзі “Реальність довголіття та ілюзія безсме-

ртя ” так підсумовує роботу геронтологів: “ Через особисте об-

стеження нами були детально вивчені спосіб життя й особливос-

ті здоров'я понад тисячі довголітніх, тобто осіб у віці 90 років і

старших. У цій роботі брали участь не тільки науковці, але й аспі-

ранти, студенти деяких вишів і науково-дослідних інститутів кра-

їни. Після тривалого аналізу способу життя і спадковості бага-

тьох довголітніх було встановлено, що довголіття людини визна-

чається складним комплексом як екологічних, так і генетичних

чинників, які тісно взаємодіють і взаємозв'язані один з одним. З

екологічних чинників відзначимо клімат, здорову екологічну обста-

новку в регіоні проживання, так зване “коригуюче і збалансоване

харчування”, високу фізичну активність".

Написано це в 1989 році. Все начебто сказано правильно. Зга-

дано і про здорову екологічну обстановку, і про харчування, і про

високу фізичну активність, але зрозумілої відповіді як не було, так і

немає. Чому, наприклад, в Дагестані дуже багато довголітніх, а в

сусідній Калмикії їх майже немає, але знову ж таки багато довголі-

тніх в далекому і холодному Евенкійському автономному окрузі в

Красноярському краю Росії, де середня температура в січні від -30

С до -40

С, а в липні всього 15-20

С, і де, окрім риби й оленини,

нічого іншого не їдять? І чи можна вважати такий тип харчування

збалансованим?

А ось що говорить керівник медико-демографічної лабораторії

Інституту експериментальної морфології Академії наук Грузії, док-

тор медичних наук Шота Гогохія про проблему довголіття в Абха-

зії: “ Суть нашої позиції полягає у тому, що феномен довголіття є

наслідком не одного, а цілого комплексу чинників: генетичних, еко-

логічних, пов'язаних, зокрема, з особливостями клімату, ґрунту,

води, повітря; етнографічних, які включають, серед іншого, соціа-

льний статус абхазьких довголітніх, що склався тут, якщо хочете,

їх “культ особи”, який дозволяє їм брати активну участь у житті

сім'ї і суспільства. Враховуються спосіб життя довголітніх: їх

схильність до щоденної посильної фізичної праці, режим харчуван-

ня, сну, відпочинку; психофізіологічні особливості, як правило, урів-

новажена і життєрадісна вдача, помірність, зведена в життєвий

принцип”.

Що ж з цієї позиції можна взяти конструктивного? А зовсім ні-

чого.

ЧИМ І ЯК ХАРЧУЮТЬСЯ ДОВГОЛІТНІ?

А зараз спробуймо все ж таки знайти ті чинники, які сприяють

здоров'ю і довголіттю.

Перш за все звернемося до проблеми харчування. У районах

довголіття ця проблема більш ніж доречна. Чи немає в цих районах

якихось харчових компонентів, які продовжують життя? У науці це

називається аліментарною пролонгацією життя, тобто збільшенням

його тривалості за допомогою зміни в харчуванні. Експерименти на

тваринах дають надію, що, змінюючи харчування, ми певною мі-

рою можемо продовжити тривалість життя людини. Чи не відбува-

ється щось подібне і в районах довголіття? А раптом в одному з

районів щоденно жують коріння женьшеню, а в іншому це коріння

замінюють набором з декількох трав, а в третьому просто щодня

застосовують роздільне харчування?

Але й тут нас чекає чергове розчарування. Якщо, наприклад,

поцікавитися, чим і як харчуються довголітні Кавказу і Закавказзя,

то ніяк не можна дійти якоїсь єдиної думки. Можна відзначити ли-

ше одне, що харчуються вони помірно, що серед довголітніх немає

любителів переїдати. А в іншому вони дотримуються національних

смаків і багаторічних звичок своєї місцевості. Продукти скрізь, зро-

зуміло, місцеві. І якщо якісь продукти (або способи їх приготуван-

ня) виключаються в одному місці, то в іншому їм може віддаватися

перевага. Якщо, наприклад, довголітні Нагірного Карабаху уника-

ють жирної їжі, вважаючи, що вона погано перетравлюється і при-

скорює процес старіння, то довголітні Південної і Північної Осетії,

Казбекського району Грузії і Нахічеванської республіки харчують-

ся баранячим м'ясом з високим вмістом жирів, і майже не знають

про атеросклероз. Якщо в Західній і Східній Грузії їдять м'ясо пе-

реважно у вареному вигляді, то в Азербайджані віддають перевагу

шашликам. У одних місцях більше їдять курятину і яловичину, а в

інших - баранину. У Закавказзі довголітні мало споживають цукру,

але в достатній кількості мед, виноград і сухе вино. Вживають та-

кож трави, овочі, фрукти і молочні продукти, а в деяких місцях –

багато бобів.

Дуже часто доводиться чути, що для здоров'я потрібне розмаїт-

тя продуктів, а особливо - вживання зелені, овочів і фруктів, які

містять необхідні для організму вітаміни. Теза, начебто, і безпереч-

на, але тоді чому в Абхазії дуже багато довголітніх, а в Україні їх

дуже мало? Можливо, тому, подумають деякі, що в Абхазії більше

продуктів, багатих вітамінами, та й взагалі стіл в абхазів, мабуть,

багатший і різноманітніший, ніж в українців, хоч не можна сказати,

що Україна обділена овочами і фруктами. Спробуємо порівняти

стіл абхазів і стіл українців. Основні продукти в Абхазії: кукурудза,

яйця, м'ясні і молочні продукти, овочі, фрукти і сухе виноградне

вино. Перші страви готуються 1-2 рази на тиждень. Це не найкра-

щий спосіб харчування. І гігієнічна освіта відносно харчування у

абхазів, не в образу їм сказано, не вища, ніж в Україні. Мало приді-

ляючи уваги організації свого харчування, абхази вважають його

достатнім, а одну з причин здорового життя і довголіття вбачають у

його раціональності, хоча в чому вона полягає – ніхто чіткої відпо-

віді не зміг дати.

Характер харчування українців вельми відмінний від абхазів.

Українці більше вживають м'ясних продуктів, більше риби і рибних

продуктів, стільки ж молочних продуктів, але менше фруктів. В

українців ширший асортимент харчових продуктів, яких налічуєть-

ся більше 100, тоді як у абхазів всього 35-40.

Порівнюючи харчування абхазів і українців, дехто з найуваж-

ніших читачів може зробити висновок, що українці більше спожи-

вають м'ясних продуктів, ніж абхази, а тому в Україні і менше дов-

голітніх. І варто трохи зменшити споживання м'ясних продуктів і

збільшити споживання фруктів – і в Україні буде стільки ж довго-

літніх, скільки і в Абхазії. Але от заморока – в холодній Якутії від-

носне число довголітніх майже таке ж, як і в Абхазії, хоч мешканці

Якутії не мають ні овочів, ні фруктів, а все життя харчуються м'я-

сом, рибою і тваринними жирами.

Як бачите, навіть у важких умовах людина може жити довго, та

й тваринні жири начебто не шкодять здоров'ю, а тільки допомага-

ють вижити в таких суворих умовах.

Коротко можна сказати, що, розглядаючи системи харчування

багатьох народів, нам не вдалося ні на крок просунутися до розгад-

ки таємниці довголіття. Ба більше, в багатьох районах довголіття

харчування можна визнати не тільки не різноманітним, а по суті

мізерним. Можливо, недоїдання ближче до довголіття, ніж об'їдан-

ня? Це безперечно. Але ми шукаємо точнішу відповідь на постав-

лене питання. Навіть така якість, як помірність в їжі, про що не раз

доводилося чути в районах довголіття, насправді виявляється не

стільки неодмінною частиною культури харчування довголітніх,

скільки наслідком того ж чинника, який є вирішальним і в продов-

женні життя людей в цих районах. Але про це трохи згодом.

І ще одне невелике зауваження з приводу харчування. Необач-

но було б робити такий висновок, що як би ми не харчувалися, на

здоров'ї це не позначиться, оскільки є щось інше, що і дає нам здо-

ров'я. Так, це щось інше і справді існує, й ми зараз перейдемо до

нього, але і до харчування ми ще повертатимемося, оскільки і в си-

стемі харчування щось може бути раціональним, а щось і не зовсім

таким. Окремі продукти харчування можуть бути і корисними, і не

дуже, що у результаті теж не байдуже для нашого здоров'я. Але про

всі ці деталі все ж таки краще поговорити після виявлення головно-

го чинника довголіття.

ВОДА В РАЙОНАХ ДОВГОЛІТТЯ

Мої дослідження показали, що головним чинником довголіт-

тя у всіх перерахованих вище районах є місцева природна вода.

Мені здається, що, прочитавши слово вода, багато читачів з

розчаруванням подумають: нічого нового, загадкового, а всього

лиш звична вода. А чи не чергове це захоплення водою? Адже

останнім часом стільки доводилося чути про незвичайні властивос-

ті і талої води, і магнітної, і дегазованої, і, зовсім як в казках, про

“живу” і “мертву”. І ось знову йдеться про якусь воду, яка продов-

жує життя.

Не вірити будь-яким новим повідомленням про воду підстав у

читачів більш як достатньо. Чи багато людей відчуло на собі вплив

обробленої магнітним полем води? Можливо, що всього декілька

осіб. Але невідомий і сам вплив її дії на організм людини, і невідо-

мі можливі наслідки її тривалого використання. А вже довголітні,

тим більше, ніколи не користувалися цією водою.

Або візьмімо талу воду. Теж немає переконливого пояснення її

властивостей. Можливо, що деякі довголітні і п'ють талу воду, пе-

ребуваючи в безпосередній близькості від льодовиків. Але як бага-

то довголітніх живе в теплих краях і далеко від льодовиків. Про

талу воду в цій книзі буде сказано нижче.

З недовір'ям сприймаються нові відомості про воду і внаслідок

наших недостатніх знань про необхідні якості питної або лікуваль-

ної води, про її роль в організмі. І хоч наш організм в середньому

на 70% складається з води, ми майже ніколи не цікавимося по-

справжньому якістю води, яку п’ємо. Так само, як ми не помічаємо

повітря, яким безперервно дихаємо, – ми не помічаємо й води, яку

щоденно п'ємо. Іноді, правда, ми читаємо, що вода в річці, з якої ми

беремо питну воду, забруднена важкими металами, гербіцидами

або радіонуклідами, але оскільки наяву ми цього не бачимо, то й

далі без страху беремо все ту ж воду з-під крана, до якої ми давно

вже звикли. І так триває з року в рік. А потім ми бігаємо і шукаємо

дорогі ліки, якщо у нас раптом щось не в порядку зі здоров'ям. Але

хай нам хтось скаже, що занедужуємо ми в основному через погану

якість нашої питної води – не дуже ми й повіримо в це, вважатиме-

мо все це лише рекламним трюком. І якщо нам навіть і запропону-

ють чисту і здорову воду, то ми її вже точно не захочемо. І причин

тому немало. По-перше, чисту воду треба буде купувати. Не важ-

ливо, скільки вона коштуватиме, хай навіть зовсім не дорого, але

хто ж стане купувати те, що можна узяти безкоштовно з крана на

кухні? А по-друге, що, напевно, найголовніше в питанні про чисту

питну воду: адже нам ніхто не довів, що більшість наших хвороб

прямо випливає з поганої якості нашої питної води. Крім того, ми

навіть не припускаємо, що людина тривалий час може не хворіти.

Ми розглядаємо хворобу як неодмінне явище нашого життя і тому

зорієнтовані тільки на лікування хвороб. Тому ми із задоволенням

купуємо за досить високою ціною так звані лікувальні, або мінера-

льні води, вважаючи, що якщо пити таку воду, то здоров'я нам буде

забезпечене. Але райони довголіття нам показують, що якщо по-

стійно пити не якусь лікувальну, а найприйнятнішу для організму

питну воду, то дуже і дуже багатьох хвороб не буде впродовж всьо-

го нашого життя, і нам, можливо, ніколи не доведеться лікуватися.

Вода у такому разі виступає вже не в лікувальній, а в профілактич-

ній ролі. І такий варіант багатьох би влаштував. Але, знову ж таки,