Друзяк М.Г. Як продовжити швидкоплинне життя

Подождите немного. Документ загружается.

Таблиця 2. Споживання кисню (I, л/хв.) і рівень молочної кис-

лоти (II, ммоль/л) у крові при роботі різної потужності, виконува-

ної в умовах стійкого стану впродовж 5 хв. (за: Аstrand, Podahl,

1970).

Потужність робо-

ти,

Вт

I II

100

150

200

250

300

0,9

1,5

2,1

2,8

3,5

3,8

2,9

3,6

5,0

7,0

8,7

9,0

Як бачимо, основним оздоровчим чинником при бігу є підкис-

лення крові молочною кислотою. А що настає за підкисленням – ми

вже знаємо.

Але підкисленню крові при бігу сприяє не тільки молочна кис-

лота. При підкисленні крові як енергетична сировина починають

використовуватися і жири (детальніше про це мовиться в 8-у розді-

лі), які при окисленні виділяють у кров кетонові тіла, а останні та-

кож підкислюють кров. Тому при бігу на зміну підкисленню моло-

чною кислотою приходить підкислення кетоновими тілами. І якщо

на самому початку бігу при анаеробному й аеробному окисленні як

початкова сировина витрачалася практично сама глюкоза, то при

сталому рівномірному бігу анаеробне окислення дає не більш 5%

енергії, а все інше дає окислення аеробне, при цьому за рахунок

вуглеводів – 13-42 %, а за рахунок жирних кислот – 58-87 %. Тому

при бігу так інтенсивно витрачаються жирові запаси. Тому біг мо-

жна вважати і найефективнішим методом в боротьбі з надмірною

вагою.

У результаті ми бачимо, що підкислена в результаті бігу кров

повною мірою забезпечує організм киснем, що дає повноцінне здо-

ров'я як окремим органам, так і всьому організмові в цілому.

При інтенсивному підкисленні крові на 1 кв. мм поперечного

перетину м'яза відкривається до 2500 дрібних капілярів, тоді як при

лужній реакції крові їх відкривається всього 30-80. До речі, в цьому

полягає одна з причин зниження артеріального тиску крові у тих

хворих, які систематично бігають. Але головна причина зниження

тиску крові у бігунів – поліпшення кровопостачання мозку при бігу

(детальніше про це мовиться в 11-ому розділі).

Принагідно висловлю свою думку про роль фізкультури і спор-

ту в нашому житті. Звичайно, тільки в плані збереження і зміцнен-

ня здоров'я. Про те, що великий спорт не додає нам здоров'я, а тіль-

ки забирає його, мабуть, не варто і говорити. Це зрозуміло всім. І

взагалі великий спорт – це професійне заняття, яке вимагає для під-

тримки необхідної спортивної форми великих фізичних наванта-

жень. А великі фізичні навантаження ведуть тільки до руйнування

здоров'я. Але хіба мало у нас професій, які прямо пов'язані зі шко-

дою для здоров'я, а тому не варто дивуватися з того, що і ще одна

професійна діяльність людини (спорт) йде не на користь її здоро-

в'ю. Але ми вже давно привчені до штампу: «Спорт – це здоров'я».

Тим часом будь-який спортсмен знає, що спорт – це тяжка праця,

граничне напруження сил, самовіддача і готовність добиватися ре-

зультату крізь біль, зціпивши зуби.

Ось що говорить про спорт олімпійський чемпіон з важкої ат-

летики Олексій Петров (Росія): "Після Олімпіади в Афінах я думаю

спортивну кар'єру закінчити. У великому спорті я з 1992 р. (з 18-ти

років – прим. М.Д). А це – чемпіонати світу, регулярні збори. Уяв-

ляєте, яке це постійне нервове напруження? Плюс багато травм –

спина, коліна, лікті. Стає все важче показувати результати сві-

тового рівня. Молодість у спорті закінчується рано. І її трива-

лість, як і здоров'я, багато в чому залежить від секретів подолан-

ня травм. Спорт без травм не обходиться. Але я не думаю, що

спортсмени ризикують більше за шахтарів або, скажімо, металу-

ргів. Отже, не бійтеся великого спорту – якщо є дані, у спорт по-

трібно йти. Це моє переконання. Ну а якщо великих здібностей

немає, тоді обов'язково займайтеся фізкультурою – це для здоро-

в'я вже точно корисно!" («Аргументи і факти», № 48, 2003).

І ще трохи про те ж. В. Платонов, професор, заслужений діяч

науки і техніки України, перший віце-прем'єр Національного Олім-

пійського комітету України (2002) так говорить про спорт: "Спорт

– екстремальна, яка не має аналогів, кар'єра, що, як правило, три-

ває 5-10 років. А навантаження в сучасному спорті настільки сер-

йозні, що без фармакологічної підтримки, або, простіше кажучи,

без допінгу, не обійтися. Інакше можна просто загробити здоров'я

спортсмена".

Як бачимо, спорт – це тільки спорт. І нічого до здоров'я він не

додає. Ми ніколи не говоримо, що праця шахтаря або металурга

може оздоровити нас. У цих професіях навіть на пенсію йдуть ра-

ніше звичайного. А не менш важка праця, пов'язана зі спортом, чо-

мусь вважається оздоровчою. Погодьтеся, що у твердженні «спорт

– це здоров'я» багато від лукавого. Спорт – це змагальна, але не

оздоровча діяльність людини. І якщо ми ведемо в цьому розділі

мову про ті види діяльності, які провадять до оздоровлення нашого

організму, то спорт повинен бути виключений з такого переліку.

Спорт – це досягнення спортивних результатів за будь-яку ціну. І,

перш за все, ціною здоров'я самого спортсмена. Я не намагаюся

сказати, що спорт нам зовсім не потрібен. Спортом повинні займа-

тися тільки ті люди, які самі вирішили присвятити себе цьому виду

діяльності. Але якщо ми хочемо підвищити рівень здоров'я всього

населення країни, то спорт нам у цій справі не допоможе.

А що ж фізкультура? Вона, на мою думку, взагалі нікому не

потрібна, оскільки нічого оздоровчого в ній немає. Хіба що вранці

варто трохи розім'ятися після сну. А викладання фізкультури в

школах і у всій решті начальних закладів – це лише марна трата

часу. Для оздоровчих цілей в дитячому і юнацькому віці необхідні

короткочасні швидкісні заходи – біг і рухливі ігри. Останні можна

назвати і спортивними іграми (футбол, волейбол, гилка, хокей), і їм

слід приділяти належну увагу, але це не великий спорт. Але і при

цьому повинна бути врахована головна умова проведення всіх цих

заходів – це добровільна участь дітей, хлопців і дівчат у всіх таких

заняттях. Примусово нікого не можна оздоровити. І, звичайно ж, за

такі заняття не повинні виставлятися оцінки, тоді дітям будуть ці-

каві й уроки фізкультури, на яких можна буде розважитися, побіга-

ти, пограти в рухливі ігри або просто відпочити. Сьогодні школа

дуже перенавантажує дітей, і все це шкодить здоров'ю, а слід було

б закладати витоки здоров'я дітей саме в школі.

Замість певної кількості уроків фізкультури (або інших непо-

трібних уроків) бажано було би ввести в школах уроки танців, на

яких діти вчилися б і красиво рухатися, і красиво виглядати, і, зви-

чайно ж, красиво танцювати. І ще в загальноосвітніх школах необ-

хідні такі уроки, на яких діти навчалися б здорового способу життя.

Ось що із цього приводу писав відомий авіаконструктор

О.Антонов: “Справжня фізична культура – це розумне ставлення

до організму – вмістилища нашого розуму – всі 24 години на добу.

Я хочу ще раз підкреслити: не ранкова зарядка, навіть не спортив-

ні заняття кілька разів на тиждень, а постійна цілодобова куль-

тура ставлення до самого себе, оптимальний фізичний спосіб

життя роблять існування людини повноцінним”.

З приводу фізичних вправ і занять спортом цікаві і такі слова

відомого скульптора Льва Кербеля: “Аніскільки не применшуючи

значень фізичного навантаження, занять спортом, я все ж таки

не впевнений, що правильно чинять ті, хто весь вільний час віддає

хокею, футболу, басейну, купанням в крижаній воді, модному бігу

підтюпцем. Час іде, а що залишається?” (“Здоров'я”, 1985, № 4).

ГОЛОДУВАННЯ

А зараз ми розглянемо ще один цікавий спосіб підкислення

крові – це голодування.

Подивимося, як позначається на реакції крові сам режим голо-

дування? Поль Брегг неодноразово повторював, що при голодуван-

ні організм не витрачає ніякої енергії на перетравлення і засвоєння

їжі, а тому всю енергію спрямовує на очищення організму (бага-

тьом відома його книга "Чудо голодування"). Але звідки береться

взагалі енергія при голодуванні – про це він не говорив ні слова.

Адже організму в цей час теж потрібна енергія, і не тільки для

очищення, але також і для підтримки всіх життєво важливих функ-

цій – на роботу серця і легенів, та й на виконання якоїсь фізичної

роботи. І енергії потрібно все ж таки досить багато.

Голодування впродовж 24-36 годин призводить практично до

повної витрати запасів глікогену, нагромаджених в організмі (про

глікоген детальніше мовиться у 8-му розділі). І надалі як енергети-

чний матеріал використовуються жири (а частково і білки). І якщо

концентрація глюкози в крові при голодуванні опускається до ниж-

ньої граничної норми (близько 60 мг/дл), то концентрація жирних

кислот на 3-4-й день голодування збільшується в 3-4 рази порівня-

но з тією, яка була до голодування. У печінці частина жирних кис-

лот перетворюється на так звані кетонові тіла – ацетооцтову і β-

гідроксиолійну кислоти. Через дві доби голодування концентрація

кетонових тіл у крові зростає до 5-6 мг/дл, тоді як до голодування

кетонові тіла в крові або повністю відсутні, або ж їх концентрація

не перевищує 3 мг/дл. А через тиждень голодування концентрація

кетонових тіл зростає до 40-50 мг/дл. Ці кислоти надходять в кров і

теж використовуються як джерела енергії в деяких органах і ткани-

нах. Кетонові тіла можуть знижувати і рН крові. При концентрації

цих тіл, яка сягає 50 мг/дл і вище, рН крові наближається до 7,0,

тобто кров стає нейтральною. Але якщо врахувати ще і використо-

вування дистильованої води при голодуванні, рН якої завжди ниж-

че 7,0, та ще й той факт, що ця вода зовсім не містить кальцію, і

тому буферна місткість крові додатково знижується, як це було по-

казано в попередньому розділі, то у результаті рН крові може на-

близитися до цифри 6,9, а в деяких випадках і до меншої, тобто

кров стане кислою. А підкислення дистильованої води лимонним

соком при голодуванні тільки закріпить кислотність крові.

Таким чином, голодування на дистильованій воді – це режим зі

зсувом рН крові в кислий бік, і воно стоїть в одному ряду і з урино-

терапією, і з холодовою дією на організм, – всі ці методи оздоров-

лення базуються на одній дії – на підкисленні крові. І якщо хтось

захоче голодувати і після прочитання цього розділу, то я порадив

би не виключати при цьому дистильовану воду, та ще й підкислену

лимонною кислотою. І відчуття голоду не докучатиме вам з першо-

го ж дня голодування. Таке голодування з інтенсивним підкислен-

ням я виправдовую тільки в одному випадку – коли вам необхідно

позбутися надмірної ваги (про це детальніше мовиться у 8-ому роз-

ділі). Але використовувати голодування тільки для підкислення

організму з одночасною втратою необхідних організмові енергети-

чних і будівельних запасів – навряд чи це буде виправданим рі-

шенням. Адже при тривалому голодуванні витрачаються у великій

кількості і білки – до 20 г в добу, а це призводить до непоправних

втрат здоров'я, до передчасного старіння, а іноді може призвести і

до загибелі.

ПІДКИСЛЕННЯ МУРАШИНОЮ КИСЛОТОЮ

Мурашина кислота міститься у хвої, в пекучій кропиві і в їдких

виділеннях червоних мурашок. За силою вона трохи перевершує

молочну кислоту, але в 4 рази поступається лимонній. Вона має

різкий специфічний запах.

Підкислення крові за допомогою мурашиної кислоти нічим не

відрізняється від підкислення будь-якою іншою органічною кисло-

тою, хіба що своєю екзотичністю. Ось що із цього приводу можна

прочитати в книзі В. Суворова “Акваріум”: “Хворіють тільки ле-

дачі. Невже важко раз на місяць вибратися в ліс і покласти край

всім хворобам, запобігти всім прийдешнім недугам? Я такий час

завжди знаходжу.

Я далеко в горах. Мене чекають мурашки. Великі руді лісові

мурашки. Ось їх царство, місто-держава. На сонячній галявині,

між сосен. Я роздягаюся і кидаюся в мурашник, як в холодну воду.

Їх тисячі. Натовп. Побігли по руках і ногах. Ось один боляче вку-

сив, і тут же вся мурашина зграя вчепилася в мене. Якщо посидіти

довше – з'їдять цілого. Але якщо витримати тільки хвилину – ліку-

вання. На мурашок часу багато не треба. Знайшов величезний му-

рашник, та й стрибай у нього!

Рідина, яка виділяється залозами мурашок, консервує і зберігає

все, що завгодно. А з живим тілом і поготів дива відбуваються. Ні

зморшок, ні жовтизни на обличчі ніколи не буде. Зуби всі цілі зали-

шаться. Мій дід в дев'яносто три роки помер без зморшок і майже

зі всіма зубами.

Мурашиними секретами не один мій дід користувався. Вся

Русь. А до неї Візантія. А ще раніше Єгипет. Мурашка в Єгипті

першим лікарем вважалася".

У цьому уривку йдеться, безумовно, про підкислення крові му-

рашиною кислотою, хоча саме слово “підкислення” в ньому і не

зустрічається. Але оскільки ця кислота нічим не краща ні за молоч-

ну, ні за лимонну кислоту, то навіщо ж нам потрібно піддавати себе

катуванню мурашками тільки тому, щоб наша кров підкислялася

саме мурашиною кислотою?

А чому при підкисленні крові краще зберігаються і зуби – про

це мовиться у 14-ому розділі.

ПІДКИСЛЕННЯ АСКОРБІНОВОЮ КИСЛОТОЮ

Ця кислота дістала свою назву від її протицингової дії (цинга –

скорбут). Вважалося, та і зараз повністю ще не відмовилися від та-

кої думки, що тільки ця кислота рятує нас від цинги. А міститься ця

кислота в різних кількостях практично у всіх рослинах.

Але ця кислота має й іншу назву, яка навіть превалює над пер-

шою. Це всім відомий вітамін С.

Термін “вітамін” в перекладі означає “необхідний для життя

амін”, що не зовсім точно відображає суть цих речовин, оскільки

багато вітамінів не містять аміногруп, але це не так важливо для

нас.

У чому ж полягає специфічність вітаміну С? Сьогодні ми з ци-

нгою практично не стикаємося, а про необхідність споживання ві-

таміну С ми говоримо майже щодня. Для чого ж він нам необхід-

ний?

Цей вітамін бере участь у всіх окислювально-відновних проце-

сах в організмі. Він не синтезується в організмі, а потреби в ньому

великі. Для дорослих необхідно 50-70 міліграмів цього вітаміну на

добу, а для дітей і підлітків – 80-90 міліграмів. А для запобігання

цинзі достатньо всього 10 міліграмів цього вітаміну. Як бачимо,

цинга починається там, де цей вітамін взагалі не надходить в орга-

нізм.

Не торкаючись проблеми цинги, обговоримо інші дії цього ві-

таміну. Відразу треба відзначити, що навіть за вказаними вище но-

рмами вітаміну С потрібно в десятки разів більше, ніж решти віта-

мінів. Але Лайнус Полінг (лауреат Нобелівської премії) приділяв

настільки велике значення цьому вітаміну (для зміцнення здоров'я

людини), що пропонував ще збільшити його споживання – аж до 10

г на добу, а в середньому близько 1 г на добу. Він вважав, що люди

повинні споживати вітамін С як харчову добавку (цей термін особ-

ливо популярний в США і поступово насаджується і в нас), внаслі-

док чого поліпшиться і якість здоров'я, і збільшиться тривалість

життя (про це він написав книгу “Як прожити довше і почувати

себе краще”).

Так в чому ж полягає секрет вітаміну С?

Якоюсь строго специфічною дією він не володіє – навіть цинзі

можна запобігти й оцтом, і багатьма іншими кислотами. Тому мо-

жна вважати, що вітамін С, або просто аскорбінова кислота, разом

зі всіма решта органічними кислотами, всього-на-всього підкислює

кров. Ця кислота приблизно в півтора рази слабша за вугільну і мо-

лочну кислоти, в п'ять разів слабша від оцтової і вдесятеро – від

лимонної.

Правда, це “всього-на-всього” і лежить в основі нашого здоро-

в'я, а тому так наполегливо нам рекомендують більше вживати ві-

таміну С. Все це правильно – нашу кров необхідно підкислювати,

але чи обов'язково аскорбіновою кислотою? Чому взагалі така ува-

га приділяється аскорбіновій кислоті і чому вона удостоїлася назви

“вітамін”?

Пояснення цього факту найпростіше. Люди давно помітили, що

в рослинних продуктах є якась речовина, яка не тільки позбавляє їх

від цинги, але й оздоровлює. Але оскільки на цингу переважно

хворіли люди середніх широт північної півкулі, де ростуть в основ-

ному овочеві культури і в них знаходиться переважно аскорбінова

кислота, то її, врешті-решт, і знайшли. Вперше в чистому вигляді

ця кислота була одержана тільки в 1933 році. Не зовсім зрозумілий

і механізм дії цієї кислоти, але вона ефективно впливала на діяль-

ність всіх ферментів в організмі, а тому її дія була прирівняна до дії

вітамінів, і вона була названа вітаміном С.

Але сьогодні, коли ми знаємо, що для оздоровлення організму

необхідно тільки достатнє підкислення крові і що аскорбінова кис-

лота виконує в організмі тільки роль постачальника іонів водню і

не більше, то чи варто називати цю кислоту вітаміном C?

Колись вітаміном F вважалася група якихось жирних кислот,

які необхідні для організму, але не синтезуються ним (довго не мо-

гли визначити, які ж це кислоти). Згодом було встановлено, що це

поліненасичені жирні кислоти, і тому термін “вітамін F” перестав

існувати. І тут мені хотілось би підвести читачів до такого логічно-

го висновку, що так само, як це сталося з терміном “вітамін F” – він

перестав існувати, хоча деколи ще і з’являється у рекламних роли-

ках, так само скоро перестане існувати і термін “вітамін С”, оскіль-

ки це всього лиш одна з органічних кислот, і її дія (підкислення

крові) аналогічна до дії всіх інших органічних кислот. І нам надалі

не доведеться вишукувати ті овочі і фрукти, в яких особливо багато

аскорбінової кислоти, для нас будуть однакові всі органічні кисло-

ти. Якось мені потрапила на очі стаття, в якій категорично говори-

лось, що слід знищити всі яблуневі сади і на їх місці почати виро-

щувати суницю, бо в яблуках мало вітаміну С (від 5 до 30 мг в 100

г), тоді як в суниці цього вітаміну значно більше (до 60 мг в 100 г),

та не бралося до уваги, що в яблуках набагато більше інших орга-

нічних кислот, ніж у суниці, а саме ці кислоти загалом і надають

яблукам цілющих властивостей.

І останній штрих до аскорбінової кислоти. Її специфічність

вбачають ще і в тому, що без її участі починають руйнуватися ко-

лаген та еластин, близькі за властивостями білки. У цьому, до речі,

і є причина кровоточивості ясен: дрібні кровоносні судини висте-

лені всього одним шаром еластину, і коли він починає руйнуватися,

то починають кровоточити й судини. Але, виявляється, що аскорбі-

нова кислота не має відносно колагену чи еластину жодної специ-

фічної дії: просто колаген і еластин руйнуються в лужному середо-

вищі, а добре зберігаються і синтезуються в кислому середовищі.

Тому зрозуміло, що розвитку цинги можна запобігти не тільки ас-

корбіновою, але й оцтовою кислотою, і будь-якою іншою кисло-

тою. Й аскорбінова кислота при цьому поступається багатьом ін-

шим кислотам. Якщо аскорбінова кислота не зовсім легко виво-

диться нирками, то, наприклад, лимонна кислота згорає до води й

вуглекислого газу, і все це легко виводиться з організму.

ПІДКИСЛЕННЯ ЛИМОННОЮ КИСЛОТОЮ

Ми вже переконалися, що у різних місцях люди використову-

ють для підкислення крові переважно ту кислоту, котру легко мо-

жуть взяти чи отримати в цих місцях. Там, де ростуть виноградни-

ки і фруктові дерева, – там користуються в основному фруктовими

оцтами. А де немає фруктів – там аскорбіновою кислотою. А де

ростуть апельсини й лимони – там підкислюються лимонною кис-

лотою.

В апельсинах міститься до 1,3% органічних кислот, а в лимонах

до 6%, але основною і в тих, і в тих плодах є лимонна кислота.

Збереглись джерела, в яких мовиться, що ще за 2 тисячі років

до Р. Хр. лікарі Давнього Єгипту успішно лікували апельсиновим

соком багато хвороб. Тобто підкислення крові лимонною кисло-

тою, як ми можемо тепер про це сказати, практикується уже впро-

довж 4-х тисяч років. Особливо широко використовується лимонна

кислота в багатьох сучасних оздоровчих рецептах – тільки і чита-

єш, що для складання тої чи іншої оздоровчої композиції треба взя-

ти стільки-то лимонів. Більшість кремів для обличчя мають у своє-

му складі лимонну кислоту.

У лимонах міститься й аскорбінова кислота, але її там прибли-

зно в 100 разів менше, ніж лимонної. Але ми і лимони звикли вва-

жати перш за все джерелом вітаміну С, а наявній в них у значно

більшій кількості лимонній кислоті не надавали особливого зна-

чення, в той час як саме підкислення крові лимонною кислотою і є

головним фактором оздоровлення при вживанні лимонів. І в цьому

помилялись не тільки непрофесіонали, але і вчені. Так, лавреат Но-

белівської премії американський біохімік Альберт Сент-Дєрді,

один із засновників біоенергетики, досліджуючи цілющі властивос-

ті вітамінів, виявив, що чистий вітамін С "працює" гірше, ніж сік

лимона, з якого він виділений. Він вирішив, що цілюща суть у ре-

човині, яка залишається в соку лимона після вилучення вітаміну С.

Як ви вже здогадались, основні цілющі властивості лимонного соку

криються в лимонній кислоті.

Лимонна кислота є важливим проміжним продуктом в обміні

речовин в організмі людини. І найважливіша система реакцій, які

забезпечують організм енергією, називається циклом трикарбоно-

вих кислот, чи просто циклом лимонної кислоти. Наявність лимон-

ної кислоти в крові людини - не менше 2-3 мг в 100 г крові. Тому

лимонна кислота була відома нашому організму задовго до того, як

ми самі познайомилися з нею. Крім того, лимонна кислота постійно

є в сечі і надає їй кислу реакцію. Така реакція сечі свідчить про пе-

вне благополуччя зі здоров’ям, а лужна реакція – про захворювання

організму.

І ще варто відзначити, що лимонна кислота міститься не тільки

в лимонах, а і в багатьох овочах, плодах і ягодах, які ростуть і в

нас. Вона міститься, наприклад, в нашій картоплі.

Даніель Дефо у “Пригодах Робінзона Крузо” так описує випа-

док оздоровлення з допомогою лимонної кислоти: “Був сильний

приступ пропасниці; впродовж семи годин мене кидало то в жар,

то в холод. Страх, що хвороба повернеться, весь день не покидав

мене, і раптом я згадав, що жителі Бразилії майже від всіх недуг

лікуються тютюном. Я приготував тютюнову настойку на ромі з

тим, щоб випити її години за дві до сну.

Настойка виявилась настільки міцною і гидкою на смак, що я її

ледве проковтнув. Вона відразу вдарила мені в голову, і я міцно за-

снув. Коли я прокинувся на другий день, було, судячи за сонцем, коло

третьої години пополудні; мені здається, що я проспав тоді не

одну, а дві ночі і прокинувся тільки на третій день.

Як би там не було, цей сон мене освіжив: я встав свіжий і ве-

селий. У мене помітно додалось сил, шлунок не турбував. Пропас-

ниця в той день не повторилась, і взагалі відтоді я почав швидко

поправлятися”.

Чим же особливий цей епізод? А тим, що в листках тютюну ба-

гато лимонної кислоти, і тому Робінзон Крузо виздоровів, по суті,

від підкислення крові лимонною кислотою.

А настойка на ромі сприяє кращому засвоєнню рідини організ-

мом – детальніше про це мова у 5-му розділі.

І в іншому місці тої ж книги: “Тут було багато кокосових

пальм, апельсинових і лимонних дерев, але всі вони були дикорослі і

лише на небагатьох з них були плоди. Проте я нарвав зелених ли-

монів, які були не тільки приємні на смак, але й дуже корисні для

мене. Я пив згодом воду з лимонним соком, і вона дуже мене осві-

жала й підкріпляла".

Так майже триста років тому Д.Дефо висловився на користь

підкислення крові, а ми і сьогодні все ще продовжуємо сумніватися

в цьому.

До речі, про тютюн. Хоча Д.Дефо й пише, що в Бразилії ліку-

ються тютюном, але я хотів би застерегти читачів від такого спосо-

бу лікування, бо в листі тютюну, крім лимонної кислоти, є ще і ні-

котин, а він шкідливий для здоров’я.

І на завершення цього розділу я хочу ще раз зупинитися на те-

рміні "підкислення крові". Він не означає, що кожен день ми пови-

нні з цією метою пити якусь кислоту. Наша кров може бути кислою

і від вуглекислоти, яка є в ній, якщо ми не будемо залужнювати її

або лужною водою, або якимись продуктами (про питну воду мова

у 4-му розділі, а про продукти у 7, 8 і в 15-му розділах). А тому

підкислення крові слід розуміти як комплексні заходи, в яких по-

винні бути враховані всі продукти, які підкислюють кров, і вживати

треба питну воду тільки з кислою реакцією.

А для підстрахування необхідної нам реакції крові бажано три

рази в день випивати по склянці кислих соків (яблучного, журавли-

ного, апельсинового або тільки яблучного).

Всі перелічені дії роблять реакцію крові кислою. Але при необ-

хідності – або коли ви знаєте, що прийнята вами їжа (як, наприклад,

м’ясна) підлужнює кров, або при поганому самопочутті, або в хо-

лодну погоду, чи з наближенням епідемії грипу – можна майже ко-