Друзяк М.Г. Як продовжити швидкоплинне життя

Подождите немного. Документ загружается.

жемо багато дістати і мінеральних речовин. А оцет ми п'ємо чай-

ними ложечками – чи так багато в такій кількості оцту мінеральних

речовин? Видно, перевага фруктовим оцтам надається не тому, що

вони корисніші за звичний столовий оцет, а тільки тому, що офі-

ційна медицина чомусь наполегливо не хоче бачити того факту, що

будь-який оцет, перш за все, підкислює кров, і саме в цій дії і вияв-

ляються його оздоровчі властивості. Але нам демонструють в осно-

вному його допоміжні якості і цим розмазують головне – підкис-

лення крові.

У стародавній медицині оцет входив до складу більш ніж 150

лікарських засобів, рекомендованих для лікування різних захворю-

вань внутрішніх органів і шкірних покривів. І, звичайно ж, корис-

тувалися завжди фруктовим оцтом, тому що його найлегше у той

час було приготувати. У Середній Азії, наприклад, найчастіше ко-

ристувалися виноградним оцтом, який Вокер вважав руйнівним.

Але ми тепер знаємо, що в будь-якому фруктовому оцті головною

діючою речовиною є оцтова кислота. Знаємо ми також і те, що під-

кислюватися з однаковим успіхом можна будь-якою органічною

кислотою, окрім щавлевої. І якщо комусь здасться, що фруктовий

оцет все ж таки корисніший за звичний чистий столовий оцет, оскі-

льки в ньому містяться ще й якісь мінеральні речовини, то, будь

ласка, користуйтеся фруктовим. Але при цьому мені хотілося б до-

дати, що ми в даний час не страждаємо від нестачі мінеральних

речовин, але чомусь постійно говоримо про необхідність попов-

нення організму цими речовинами. Не виключено, що ми і хворіє-

мо постійно внаслідок відсутності чіткої концепції здоров'я, і роз-

мова про підкислення крові, яку я веду в цій книзі, є тому підтвер-

дженням. І якщо тільки уявити, що для здоров'я нам необхідне

всього лише підкислення, то наскільки спроститься вся охорона

здоров'я, нам не потрібно буде лікувати тих людей, які народилися

генетично здоровими – при нормальному внутрішньому середови-

щі організму не можуть виникнути жодні хвороби, в тому числі й

інфекційні.

У зв'язку з оцтовою кислотою слід сказати декілька слів і про

чайний гриб. У народі він відомий і як чайний, і як японський, ін-

дійський або морський гриб. Зовні він нагадує медузу, що плаває в

банці. Його культивують у багатьох сім'ях. У трилітрову банку на-

ливають охолодженого чаю з цукром (100 г цукру на 1 л), в цю ж

банку опускають і сам гриб – драглистий пухкий диск, який скла-

дається з колонії двох мікроорганізмів, які співіснують: дріжджо-

вих грибків та оцтовокислих бактерій. Ці мікроорганізми постійно

перебувають на поверхні фруктів і ягід, тому й вино з виноградного

соку виходить ніби саме собою. І яблучний оцет також виходить

без додавання в яблучний сік будь-яких мікроорганізмів. Пожив-

ним середовищем для чайного гриба є цукор. Дріжджові грибки в

процесі бродіння переводять цукор в етиловий спирт і вуглекислий

газ, а оцтовокислі бактерії окислюють спирт в оцтову кислоту. У

результаті виходить кисло-солодка, злегка газована рідина, яка міс-

тить від 0,05 до 0,5 % оцтової кислоти. Можуть бути в цій рідині в

незначних кількостях ще і молочна, глюконова і вугільна кислоти.

У народній медицині цей напій застосовується як протизапальний і

загальнозміцнюючий засіб, він покращує самопочуття і нормалізує

обмін речовин. І все це в результаті підкислення крові оцтовою ки-

слотою. Чи не простіше замість цього гриба користуватися готовим

оцтом? Безумовно, простіше, але для цього слід перш за все знати,

що в банці міститься не якесь незвичайне заморське цілюще чудо, а

звичайний виробник оцтової кислоти, і що оздоровлення настає не

від якихось невідомих ферментів, які виробляються цим грибом, а

всього лише від підкислення крові оцтовою кислотою. А саме під-

кислення – це теж не лікування організму, а всього-на-всього ство-

рення для нього оптимальної реакції крові, при якій він самостійно

відновлює працездатність усіх органів.

Але сам факт культивування чайного гриба теж говорить про

користь підкислення крові оцтовою кислотою. Люди давно поміти-

ли, що напій з чайного гриба дійсно покращує самопочуття, хоча і

не могли пояснити причину цього явища.

На прикладі чайного гриба ми бачимо, що лише просте підкис-

лення крові, тобто підвищення в ній кількості іонів водню, допома-

гає оздоровленню організму. І жодних ліків - тільки іони водню. І

несуттєво, якою кислотою вони будуть створені, адже на них немає

позначки, що вони вуглекислотні, оцтові або лимонні. І тому прак-

тикується безліч способів підкислення крові, в чому ми переконає-

мося нижче, хоча ніщо в назвах цих способів не говорить про під-

кислення крові.

А ще звичний столовий оцет можна використовувати при різ-

них пораненнях шкіри і проти укусів комарів – змазані оцтом порі-

зи і подряпини швидко заживають, а комарині укуси відразу ж пе-

рестають свербіти.

ПІДКИСЛЕННЯ МОЛОЧНОЮ КИСЛОТОЮ

Я переходжу до опису наступного способу підкислення крові, а

заразом ще раз хочу повторити, що практично всі випадки активно-

го одужання організму пов'язані саме з підкисленням крові, але ми

чомусь не тільки не бачимо самого підкислення, навіть якщо воно й

лежить на поверхні,проте дуже часто чомусь висловлюємося на

користь лужного режиму. У багатьох книгах мені доводилося чита-

ти, що людям необхідний лужний режим. Але це помилкова думка.

Вона тримається не на фактах, а на компіляції чужих необґрунто-

ваних поглядів.

Отже, де ж ми зустрічаємося з молочною кислотою? Перш за

все, вона є у всіх кисломолочних продуктах. Кислотність цих про-

дуктів обумовлена тільки наявністю в них молочної кислоти (від 1

до 1,5%). Відразу після вживання таких продуктів настає деяке по-

ліпшення самопочуття. І все це завдяки молочній кислоті, яку ви-

робляють з молочного цукру (лактози) молочнокислі бактерії.

Молочна кислота не затримується в шлунку: у неї низький по-

верхневий натяг і тому вона легко просочується через стінки шлун-

ка в кров. Але вона швидко згорає, і наша кров знову повертається

до свого початкового лужного стану, та ще й цьому допомагає ви-

пите нами молоко, яке вже і не кисле, оскільки в ньому вже немає

молочної кислоти, а лужне, оскільки в ньому міститься багато

кальцію. Тому ніколи не слід підкислюватись молочною кислотою,

яка міститься в кисломолочних продуктах. Детальніше про це буде

сказано в 7-у розділі.

НИЗЬКОТЕМПЕРАТУРНА ДІЯ НА ОРГАНІЗМ

У “Трьох китах здоров'я” Ю. Андрєєв детально описує, “як

можна увімкнути в своєму тілі протонний реактор”: “Відчувши

симптоми катастрофічного отруєння під час поїздки в потязі...,

мій друг і активний соратник в боротьбі за природний спосіб

життя... відмовився від негайної госпіталізації. Натомість хворий

попросив у провідників роздобути йому два відра з холодною водою.

Роздягнувшись до плавок, морозною темною ніччю він на ходу по-

тяга увійшов до тамбура і там облив себе з головою цими відрами

холодної води, після чого повернувся у вагон вже твердою ходою

людини, яка практично звільнилася від неймовірних болів, що її му-

чили перед тим.

Такий ось реальний випадок ліквідації наслідків отруєння, при-

чому один з багатьох. Але в чому ж його розгадка? Що за механізм

визначає таку ефективну дію холодної води на хворобу?”

І таку ось відповідь на це питання дає нам Ю. Андрєєв. На його

думку, видужати організму допомагають приспані в ньому до пев-

ного часу резерви величезних прихованих сил на молекулярному

рівні, ключ до визволення яких криється в різкому холодовому

ударі. У відповідь на холодовий удар організм викидає “безкошто-

вну” протонну енергію.

Чесно кажучи, в такому поясненні більше фантазії, ніж істини,

але ж щось і справді допомогло хворій людині, про яку йшла мова

у вищевикладеній цитаті.

А зараз послухаємо Джарвіса, який описує аналогічну ситуа-

цію: “Дві сестри захотіли риби на обід. Вони понюхали її, і одна з

сестер сказала, що риба несвіжа і її потрібно викинути. Інша ви-

знала рибу придатною для їжі. Рибу приготували і подали на стіл.

Раніше я мав нагоду навчити одну з сестер у разі підозри, що їжа

несвіжа, випити склянку води з двома чайними ложками оцту.

Перед їжею вона випила два-три ковтки суміші з двох чайних

ложок яблучного оцту на склянку води і порадила своїй сестрі зро-

бити те ж саме, але та не вважала за потрібне це зробити. Неза-

баром у господині будинку з'явився пронос, тоді як у гості було все

гаразд".

І далі: “…за інших обставин, коли я був на конференції лікарів і

жив у готелі, якось один з моїх колег-медиків попросив мене негай-

но піднятися в номер, пояснюючи, що він хворий і що йому потріб-

на допомога. Вночі він прокинувся від розладу травного тракту, у

нього був пронос і блювота.

Я приніс зі свого номера пляшку з яблучним оцтом, яку завжди

беру з собою, якщо виїжджаю з дому. Я давав йому по одній чайній

ложці суміші (одна чайна ложка оцту на склянку води) через кож-

ні п'ять хвилин.

Після того як мій колега осушив одну склянку, я приготував

йому другу, але збільшив дозу і давав по дві чайні ложки через ко-

жні п'ять хвилин. Третю склянку потрібно приготувати і випити

поступово невеликими ковтками з перервами в 15 хвилин”.

Що ж є спільного між цими випадками, описаними Ю. Андрєє-

вим і Джарвісом? Спільне, звичайно, те, що в обох випадках ми

маємо справу з отруєнням. Але у Джарвіса воно було нейтралізова-

не яблучним оцтом, тобто кислота вбила мікроорганізми, які ви-

кликали отруєння, а в Ю. Андрєєва ми ще не знаємо, що ж сприяло

одужанню, але спробуємо розібратися і з цим випадком.

Однією з важливих сторін функціонування теплокровного жи-

вого організму є регульований тепловий обмін. Життєві процеси в

організмі теплокровних тварин і людини можливі тільки в певних

температурних межах. Тепловий обмін тварин і людини з навко-

лишнім середовищем визначається взаємовідношенням між утво-

ренням тепла в організмі в результаті його життєдіяльності і відда-

чею або отриманням тепла із зовнішнього середовища. В основі

теплового обміну тваринних організмів лежить властивість термо-

регуляції. А одним з основних механізмів пристосування такого

організму до змін температури зовнішнього середовища є зміна

кількості його теплопродукції в результаті хімічних реакцій.

Хімічна терморегуляція має особливо велике значення при ни-

зькій температурі середовища. У разі різкого охолодження організ-

му утворення великої кількості тепла відбувається в результаті

окислювальних екзотермічних (при яких у навколишнє середовище

виділяється тепло) реакцій, які протікають в різних його органах і

тканинах. Найінтенсивніше процес теплоутворення відбувається в

м'язовій системі.

Вода має велику теплоємність і тому охолоджує тіло (що також

в основному складається з води) в 14 разів сильніше, ніж повітряне

середовище тієї ж температури. Нам відомо, що гарячу воду нам

найлегше зробити менш гарячою, доливши до неї холодної води.

Так само відбувається і з нашим тілом – обливши його холодною

водою, ми різко знижуємо температуру нашого тіла.

А щоб підвищити температуру води, яка має велику теплоєм-

ність, потрібно витратити величезну кількість тепла. Так само, щоб

підвищити температуру тіла людини масою 70 кг всього на 1

, слід

витратити 58 ккал. Можна тому уявити собі, якої ж величини котел

вмикається в нашому організмі для виробництва теплопродукції

при короткочасному зануренні нашого тіла в холодну воду або при

обливанні його такою ж холодною водою.

Дослідження, проведені на “моржах”, дали такі результати.

При короткочасному перебуванні (приблизно 30 сек.) в дуже холо-

дній воді (близько 0

) різко (у 4-5 разів) збільшується споживання

кисню організмом, активізується дихання, підвищується м'язова

активність. Нормальна температура тіла відновлюється дуже швид-

ко – впродовж 10-15 хвилин після купання.

Остуда, або тремтіння на холоді – це прояв рефлекторної регу-

ляції температури тіла шляхом підвищення теплоутворення в м'я-

зах. Наскільки тремтіння може підвищити теплоутворення, видно з

того, що штучна імітація тремтіння збільшує теплоутворення на

200%.

У хімічній терморегуляції, крім того, значну роль виконують

печінка і нирки.

Отже, всього через 15 хвилин після холодного душу (або, як

деякі говорять, холодового удару) система терморегуляції нашого

організму поверне нас до початкового за температурою, але вже

здоровішого і бадьорішого стану. І все це відбудеться лише тому,

що в результаті інтенсивних окислювальних процесів в організмі

(пригадайте, що в 4-5 разів підвищується споживання кисню) у

кров у великій кількості надходить вуглекислий газ (який у крові

утворює вугільну кислоту) і молочна кислота (про молочну кислоту

буде додатково сказано дещо пізніше). І знову ми є свідками інтен-

сивного підкислення крові, хоча спосіб, вживаний для цього, зда-

ється вже дуже далеким від самого поняття підкислення. Це підки-

слення і врятувало пасажира потяга, який відчув симптоми катаст-

рофічного отруєння. І порятунок цей, по суті, нічим не відрізняєть-

ся від випадку, описаного Джарвісом, коли проти отруєння був за-

стосований яблучний оцет, а точніше – оцтова кислота.

А якщо шукати безпосередніх виконавців, що перемогли хво-

роботворні мікроорганізми, то ними були, звичайно ж, іони водню,

а по-іншому їх ще можна назвати протонами. Тому Ю. Андрєєв був

близький до істини, коли говорив, що при холодовому ударі в ор-

ганізмі вивільняється безкоштовна протонна енергія. Так, при хо-

лодовій дії на організм в ньому вивільняються у великій кількості

іони водню, або протони, що одне і те ж. Але при цьому виділяєть-

ся не якась протонна енергія, а звична теплова, побічною дією якої

є ще й підкислення крові.

Як бачимо, основним інструментом захисту нашого організму

від зовнішньої хвороботворної дії природа вибрала іони водню (де-

тальніше про це мовиться у 12-ому розділі). І чи не тому, що ми

більш ніж на 60% складаємося з атомів водню? Можливо, що по-

няття, яке саме тут найбільш застосовне, часто вживається в меди-

чній літературі, “подібне лікують подібним”, хоча воно мені і не

подобається, оскільки, по суті, воно нам ні про що не говорить - ні

про який механізм дії на хворобу.

Але якщо природа все ж таки вибрала основним інструментом

захисту нашого організму від усіх хвороб саме іони водню, то на-

скільки спрощується і система профілактики хвороб, і методика

лікування багатьох хвороб. А ми все урізноманітнюємо методи

оздоровлення, не помічаючи, що в основі їх лежить підкислення

крові, і що відрізняються вони один від одного не стільки своєю

ефективністю, скільки своєю трудомісткістю. Тому для оздоров-

лення, а тим більше для профілактики захворювань, нам необхідно

підкислювати кров, і робити це слід найпростішим і доступним

способом.

І ще декілька слів про боротьбу зі всілякими отруєннями. Най-

простіше і найдоступніше у разі отруєння - скористатися лимонною

кислотою: випити чашку води кімнатної температури з розчиненою

в ній однією чайною ложкою цієї кислоти (з пакету з харчовою ли-

монною кислотою), а через півгодини повторити. Цього буває до-

статньо при найважчих отруєннях. Але при нагоді треба, звичайно

ж, звернутися до лікаря.

БІГ

Бігати ми починаємо, як правило, коли занедужуємо, коли ви-

пробували всі методи лікування. І біг виправдовує покладені на

нього надії, йому, здається, підвладне все.

На підтвердження цього висновку наведу цитату з маленької

замітки під назвою “Хочеш вижити – бігай”, опублікованої в газеті

“Радянський спорт” (1990, 26 грудня): “Живу і бігаю з гаслом, яке

було висічене дві з половиною тисячі років тому в Елладі на величе-

зній скелі: “Хочеш бути сильним – бігай! Хочеш бути красивим –

бігай! Хочеш бути розумним – бігай!.. бігай!.. бігай!”

Іншого, щоб вижити і бути здоровим, не існує.” (Р. Овечкіна).

Таку категоричну заяву міг зробити тільки той, хто пройшов

через відчай, викликаний хворобами, а потім відчув на собі благо-

творний вплив бігу. Автору цієї замітки 52 роки (в 1990 р.), бігає 5

років, долаючи по 5 км три рази на тиждень.

Сам тільки той факт, що бігом займається жінка, у якої завжди

безліч турбот, дуже красномовно говорить про користь бігу.

Любителі бігу стверджують, що регулярний і нетривалий біг

допоміг їм позбутися багатьох хвороб. Офіційна медицина не запе-

речує цього і не забороняє користуватися бігом з лікувальною ме-

тою, але тут же й застерігає, що займатися ним треба не безконтро-

льно, а відповідно до рекомендацій, розроблених фахівцями. Інак-

ше результат може бути вельми сумним. Наприклад, зачинатель

масового захоплення бігом в США Джеймс Фікс раптово помер у

52 роки під час чергової пробіжки.

А щоб виробити рекомендації, які могли б увійти до повсяк-

денної лікувальної практики, потрібне, принаймні, наукове обґрун-

тування лікувального застосування бігу. Треба сказати, що окремі

спроби такого обґрунтування вже були. Але, мабуть, вони повинні

за своєю кількістю і ступенем переконливості досягти якогось кри-

тичного рівня, щоб стати базою для нормативних клінічних при-

значень.

Німецький доктор Дітер Кляйнманн у книзі “Біг – це медици-

на” пропонує рецепти лікування різних захворювань за допомогою

бігу. Пише він і про нормалізацію кров'яного тиску: “Після підви-

щеного рівня холестерину і куріння високий тиск вважається

третьою причиною ранньої дегенеративної зміни кровоносних су-

дин атеросклерозного характеру, яка веде до порушення кровопо-

стачання серця, ніг, мозку і провокує інфаркт, інсульт, ураження

нирок та інше. У нормі артеріальний тиск не повинен перевищу-

вати цифр 140 на 90 у спокої. З віком ці показники нерідко зроста-

ють, що, проте, не можна вважати нормою, зміни ці викликає, в

першу чергу, нездоровий спосіб життя, об'їдання, куріння".

“Що стосується мого досвіду, – продовжує Кляйнманн, – то я

переконався, що пацієнти з високим артеріальним тиском добива-

ються відмінного терапевтичного результату, якщо бігають що-

дня не менше однієї години".

Такий біг не тільки покращує об'єктивні показники здоров'я,

але і чудово позначається на самопочутті, а отже, і на емоційній

сфері.

Але чому біг дає оздоровчий ефект, або хоча б, чому він зни-

жує артеріальний тиск?

Дітер Кляйнманн так відповідає на останнє питання:

“Тому, що людина, яка тренується на витривалість, неминуче

знижує надмірну вагу, яка, як відомо, впливає на артеріальний

тиск.

Тому, що інтенсивне потовиділення при бігу веде до зниження

кількості кухонної солі в організмі, що також пов'язане з підвище-

ним артеріальним тиском.

Тому, що при тривалому фізичному навантаженні розширя-

ється просвіт кровоносних судин, що, звичайно, знижує в них тиск.

Тому, що при регулярних тренуваннях на витривалість зміню-

ються звички – зменшується або повністю припиняється куріння,

збільшується потяг до овочів і фруктів, знижується інтерес до

щедрих застіль".

Мені здається, що в цих відповідях немає чогось істотнішого.

Наприклад, знизити вміст кухонної солі в організмі можна і не бі-

гаючи, а всього лише обмежуючи її споживання, але гіпертонія від

цього не виліковується (дивіться детальніше про причину гіперто-

нії в 11-у розділі).

Доктор Кеннет Купер, відомий багатьом як творець аеробіки,

теж застосовував біг як лікарський засіб від багатьох хвороб. І так

само, як і ліки, дозував його, вважаючи, що для підтримки здоров'я

цілком достатньо пробігати не більше 15-20 км на тиждень. Звер-

нув він увагу і на лікувальну дію бігу при гіпертонічній хворобі.

“Зібрані серйозні факти, – писав він у своїй книзі “Біг без страху”,

– які підтверджують вплив бігу на гіпертонію і, значить, на три-

валість активного життя. Але належить ще багато попрацюва-

ти, щоб добитися достатньо повного розуміння причинового зв'яз-

ку між фізичними вправами і зниженням артеріального тиску”.

Питання про причиново-наслідкові зв'язки в системі “організм-

хвороба” чи не найголовніше. На всіх етапах розвитку медицини,

включаючи і донауковий, пропонувалися найрізноманітніші теорії

походження хвороб. У цьому розділі ми розглядаємо різні способи

підкислення крові, виходячи з переконання, що значне підлужнен-

ня крові породжує безліч хвороб, а зсув реакції крові в кислий бік

сприяє оздоровленню організму. І нетривалий біг за своїми наслід-

ками подібний до зсуву реакції крові в кислий бік. Але чи так це

насправді – нам ще належить з'ясувати.

Всім любителям бігу добре відомо, що оздоровчим слід вважа-

ти нетривалий, біля півгодини, біг в сповільненому темпі.

Чому сповільнений і чому нетривалий – це нам проясниться

трохи пізніше.

Отже, що ж слід вважати оздоровчим чинником при бігу?

Будь-яке фізичне навантаження організму характеризується,

перш за все, інтенсивністю поглинання кисню. Наприклад, при рів-

номірній ходьбі зі швидкістю 4 км на годину потреба в кисні зрос-

тає в 4 рази порівняно зі станом спокою, а при бігу на середні дис-

танції – приблизно в 30 разів. Але таке співвідношення між наван-

таженням і споживанням кисню справедливе тільки для стійкого

стану навантаження, коли майже вся енергія постачається в резуль-

таті аеробного дихання (окислення за допомогою кисню).

Аеробне окислення відбувається при достатньому забезпеченні

організму киснем. Але в початковий момент бігу навіть при інтен-

сивному і глибокому диханні м'язи отримують менше кисню, ніж

їм необхідно. У цей момент різко зростає анаеробний шлях (окис-

лення глюкози без кисню) ресинтезу АТФ. Наприклад, щоб пробіг-

ти 100-метрову дистанцію зі спортивною швидкістю, треба витра-

тити таку кількість енергії, яку можна одержати при окисленні

глюкози 7 л кисню. Але навіть фізично розвинена людина за одну

хвилину може поглинути близько 5 л кисню, а біг на 100 м триває

всього 10-12 секунд, причому багато спортсменів пробігають цю

дистанцію із затриманим диханням, зробивши лише глибокий вдих

на старті. І у результаті за час бігу спортсмен може поглинути не

більше 0,5-0,7 л кисню. А за витратами енергії потрібно 7 л. Вини-

кає кисневий дефіцит, який становить 90-95% від тої кисневої по-

треби, яка необхідна на цій дистанції. А такі і довші дистанції до-

водиться пробігати з великою швидкістю не тільки на спортивних

змаганнях. Щоб встигнути до трамвая або автобуса, ми також бі-

жимо і відчуваємо кисневий дефіцит, і тому користуємося анаероб-

ним окисленням глюкози. А в тваринному світі дуже часто дово-

диться рятуватися від ворогів втечею – і знову виручає анаеробне

дихання.

При тривалішому і менш інтенсивному бігу кисневий дефіцит

буває трохи менший: на дистанції 400-1500 м він становить 30-50

%, а при марафонському бігу – близько 10%. Тому через 4-5 хви-

лин бігу (дистанція близько 1,5 км) енергія постачається майже по-

рівну анаеробним і аеробним процесами окислення глюкози, а че-

рез 30 хвилин бігу (близько 10 км) – дихання майже повністю аеро-

бне.

Анаеробний процес окислення глюкози використовує всього

7% закладеної в глюкозі енергії, але швидке вивільнення цим спо-

собом великої кількості енергії дає можливість досягати більшої

потужності, ніж це можливо при аеробному диханні, до того ж і в

будь-який момент.

Кінцевим продуктом анаеробного процесу є молочна кислота,

концентрація якої в крові різко зростає в перші ж миті бігу. Якщо в

стані м'язового спокою в крові міститься 5-20 мг/дл молочної кис-

лоти, то при бігу її рівень може зростати до 50-100, а іноді і до 200

мг/дл. Таке нагромадження молочної кислоти в крові може знизити

рН в ній до 6,0. Тобто кров при цьому може стати достатньо кис-

лою. Ось у цій зміні реакції крові від лужної до кислої і полягає

оздоровча ефективність бігу, але ніяк не в результаті тільки фізич-

них дій на всі системи організму, як про це найчастіше говориться.

Таким чином, ми бачимо, що нетривалий біг (біля півгодини)

сприяє значному підкисленню крові. Але нам вже відомо (з 2-го

розділу), що згідно з ефектом Вериго-Бора, при зростанні кислот-

ності крові слабне зв’язок гемоглобіну з киснем і кров починає в

більшій мірі забезпечувати всі клітини організму киснем. Саме з

цієї причини організм може при рівномірному бігу майже повністю

відмовитися від анаеробного дихання і перейти на аеробне. Справ-

ді, легені і на початку бігу, і через якийсь час пропускають через

себе приблизно рівну кількість повітря, але на початку бігу орга-

нізм відчуває значний кисневий дефіцит, а потім кількість кисню,

що його споживають клітини, різко зростає. При зростанні спожи-

вання кисню велика частина енергії, необхідної для бігу, постача-

ється вже аеробним диханням. Таким чином, накопичення в крові

молочної кислоти дозволяє поліпшити постачання організму кис-

нем при заданій потужності навантаження (див. табл. 2).