Друзяк М.Г. Як продовжити швидкоплинне життя

Подождите немного. Документ загружается.

жен день випивати по 1/3-1/2 чайної ложки харчової лимонної кис-

лоти, розведеної в горнятку води (200 мл) кімнатної температури. В

цю воду треба додати до смаку одну чи дві чайні ложки цукру або

меду. Пити обов’язково через трубочку, після чого прополоскати

рот водою.

Деколи впродовж дня можна випити дві, три або й чотири такі

порції кислоти, але тільки з проміжком не менше однієї години.

Частіше це варто робити взимку при значному переохолодженні. В

меншій кількості лимонною кислотою можна постійно підкислюва-

ти чай, компоти і різні соки.

Але якщо комусь не подобається харчова лимонна кислота, то

її можна замінити лимоном, але для цього треба з'їдати впродовж

дня приблизно половину лимона.

Відгук на книгу М.Друзяка "Як продовжити швидкоплинне

життя?"

(Одеська газета "Юг", 27 вересня 2001): "Як продовжити

швидкоплинне життя?")

"Відповідь на це риторичне питання, яке хвилює людство весь

час його розумного існування, намагається знайти в своїй книзі

академік Одеської регіональної академії наук Микола Григорович

Друзяк. Без перебільшення цю працю можна назвати якщо не уні-

кальною, то визначною, такою, що помітно виділяється із всього,

написаного раніше на дану тему.

У результаті п‘ятирічної праці автор зумів звести разом до-

свід і дослідження багатьох вчених, проаналізувати, прокоменту-

вати їх і розвести по розділах різні аспекти як причин, які вкоро-

чують наше з вами життя, так і способів, як цим причинам акти-

вно протистояти…

Не сумніваюсь, що книга «Як продовжити швидкоплинне

життя», рецензентами якої, до речі, є відомі одеські вчені, співро-

бітники ОДМУ А.А.Свірський, Г.Ф.Латишева, Ю.Я.Дзюба і

Г.Ф.Кривда, приверне увагу як спеціалістів, так і широке коло гро-

мадськості. На жаль, у видання один суттєвий недолік – малий

наклад, який не перевищує 1000 примірників, цього замало – ми всі

хочемо продовжити наше таке швидкоплинне життя …"

Михайло Сєргєєв.

Розділ 4.

НОВА ПИТНА ВОДА.

А хто вірує в Мене –

не матиме спраги ніколи

Євангеліє від Іоана, гл.6, ст35.

Кожна клітина в нашому тілі містить водні розчини різних ре-

човин. Наша кров більш як на 9/10 складається з води. Наші м'язи

теж на 75% складаються з води. Навіть наш скелет містить до 28%

води. І в цілому, ми, як фізичне тіло, не менше, ніж на 70% від ва-

ги, складаємося з води, причому значна її частина міститься усере-

дині клітин організму, а інша припадає на позаклітинну рідину.

Поль Брегг говорив: "Вода є найважливішим компонентом, не-

обхідним для виживання і людини, і всіх тварин. За своїм значен-

ням вона займає друге місце після кисню. Але в більшості випадків

вода – основна причина старіння і людини, і багатьох тварин. На-

віть більше, вода не тільки викликає передчасне ослаблення функ-

цій організму, але і завдає людині багато страждань через насиче-

ність багатьма неорганічними мінеральними речовинами, шкідли-

вими для тіла".

Щорічно ми випиваємо кількість води, яка не менше ніж у п'ять

разів перевищує вагу нашого тіла. А впродовж усього життя ми

випиваємо близько 25 тонн води. Як бачимо, зв'язок між водою і

життям настільки тісний, що ми не можемо говорити про здоров'я і

довголіття без урахування такого вагомого чинника, як наша питна

вода.

Колишній президент Всесвітнього союзу охорони природи

Шрідат Рамфел говорив: "Брудна вода стала найнебезпечнішим

вбивцею у світі. Від її використання кожен день у світі помирає,

щонайменше, двадцять п'ять тисяч осіб".

Те, що людина постійно забруднює навколишнє середовище, у

тому числі й воду, нам відомо давно. Під визначення "брудна" сьо-

годні підпадають практично всі природні води. Тому такими необ-

хідними стали різні установки з очищення води.

Але від чого нам слід очищати воду? Одні очищають її від хло-

ру і важких металів, а інші – взагалі від усього, даючи нам практи-

чно дистильовану воду. Який нам слід зробити вибір? Попутно ви-

никає й інше питання – а чи досить якісну воду нам дає сама при-

рода? У природі немає хімічно чистої води. Вода є добрим розчин-

ником, і тому практично немає таких речовин, які б не розчинялися

у ній. У природному стані вона є складним розчином різних речо-

вин, який і прийнято називати природною водою. За хімічним

складом вода надзвичайно різноманітна. Повсюдно її склад визна-

чають ті гірські породи і мінерали, де вона збирається. Мінімаль-

ний вплив на її мінералізацію чинять магматичні породи, а найбі-

льше – мінерали і солі, які перебувають у вигляді скупчень або по-

кладів (вапняк, гіпс, доломіт, кам'яна сіль). Як бачимо, природа не

готує нам питну воду згідно з нашими вимогами, і тому в кожній

місцевості є тільки своя особлива вода, характерна для цієї місце-

вості, і за хімічним складом вона може бути найрізноманітнішою.

Навіть дощова вода має хоч і малу, але різну для кожної місцевості

мінералізацію. І вибору питної води у нас переважно ніколи і не

було: ми брали для своїх потреб ту воду, яка була ближче до нас

або яка взагалі була. І ми ніколи особливо не замислювалися над

питанням – а як впливає на наше здоров'я вода, яку ми вживаємо, а

тим більше над питанням – а яка ж вода найбільш прийнятна для

нас як питна.

З першого розділу ми вже знаємо, що в районах довголіття

сприяє довголіттю людей місцева природна вода, яка містить не

більше 20 мг/л іонів кальцію. Мабуть, за цим показником ми пови-

нні в першу чергу оцінювати і свою питну воду. Правда, питна вода

може бути забруднена ще й безліччю інших шкідливих речовин,

але не враховувати її твердість, яку переважно створюють солі

кальцію, ми вже не маємо права.

ЯКУ Ж ВОДУ МИ ЗМУШЕНІ ПИТИ?

Ось що ми дізнаємося про якість питної води в Одеській облас-

ті з офіційного документу (Рішення Одеської обласної Ради народ-

них депутатів від 30 січня 1991 р. "Про заходи з забезпечення насе-

лення області якісною питною водою"): "Аналіз якості питної води

в містах і населених пунктах області дозволив визначити, що у

низці районів області вода, яка вживається для пиття, не відпові-

дає санітарно-технічним нормам. В Ізмаїльському, Болградському,

Килійському, Ренійському, Арцизському, Саратському, Татарбу-

нарському і Тарутинському районах для питних цілей використо-

вується вода, яка за хімічними показниками недоброякісна. У де-

яких випадках вміст у воді хлоридів перевищує граничнодопустимі

концентрації (ГДК) в 3-5 разів, нітратів – у 2-3 рази, загальна

твердість - у 7-8 разів. Тільки в деяких селах якість води відповідає

вимогам ГОСТу "Питна вода".

Овідіопольський, Біляївський, Комінтернівський райони і місто

Одеса забезпечуються питною водою з одеського водопроводу,

якість води в якому за останні роки постійно погіршується. Спо-

стерігаються перевищення у декілька разів ГДК за хлорорганікою,

фенолом, відзначене перевищення ГДК важких металів і пестици-

дів".

Через 14 років після ухвалення вищезгаданого документу ситу-

ація з питною водою не покращала не тільки в Одеській області,

але і в цілому по всій Україні. І Верховна Рада України змушена

прийняти Закон "Про Загальнодержавну програму "Питна вода

України" (Президент України підписав цей Закон 3 квітня 2005 ро-

ку). У цьому Законі, зокрема, мовиться, що найбільші відхилення

від установлених вимог до якості питної води в даний час є в Дніп-

ропетровській, Донецькій, Київській, Луганській, Миколаївській,

Одеській і Черкаській областях. Загальнодержавна програма "Пит-

на вода України" розрахована на виконання в три етапи упродовж

15 років (2006-2020 роки).

Як видно з цих документів, ми п'ємо воду далеко не кращої

якості, тому з'явився попит на очищену воду. Але що з води треба

прибрати при очищенні, а що залишити, – на це питання ще немає

чіткої відповіді. Наприклад, у дністровській воді, яку Одеса бере як

питну, міститься до 70 мг/л іонів кальцію. Це набагато більше, ніж

в районах довголіття, а тому без зниження концентрації кальцію в

нашій питній воді ми не досягнемо належного рівня здоров'я. І бі-

льше 100 років тому, коли тільки починав працювати одеський во-

допровід, дністровська вода містила 30 мг/л іонів кальцію, що зна-

чно більше, ніж в районах довголіття, а тому, за статистикою, ніде

в Україні, навіть в той час, не було багато довголітніх. Адже більше

ста років тому в дністровській воді не було ні хлору, ні пестицидів,

ні гербіцидів. Можна сказати, що у той час вода в Дністрі ще була

екологічно чистою. Проте довголітніх в Україні завжди було дуже

мало, оскільки не було в нашій країні жодної річки, вода якої міс-

тила б мало кальцію.

До речі, саме визначення "екологічно чиста вода" не несе в собі

нічого конструктивного, найчастіше до такого визначення вдають-

ся в тих випадках, коли взагалі нічого сказати про воду.

Треба відверто визнати, що на питну воду ми все ще не диви-

мося як на харчовий продукт, а лише як на природний ресурс, який

можна використовувати для різних цілей, у тому числі і для пиття.

Але якщо ми почнемо розглядати питну воду як першоджерело

нашого здоров'я, то тоді нам знадобиться знати не тільки її оптима-

льний хімічний склад, але й звикнути до думки, що питну воду нам

слід готувати так само ретельно, як і будь-який інший харчовий

продукт. І тому на зміну терміну “очищення води" повинен прийти

термін “виробництво води". Адже не виключено, що нам доведеть-

ся не тільки прибирати з води деякі шкідливі або непотрібні в ній

хімічні речовини, але й додавати компоненти, яких у ній бракує.

ЯКУ ВОДУ П'ЮТЬ У НІМЕЧЧИНІ?

Те, що в нашій країні все йде не так, як треба, знає вже і дити-

на. І питна вода у нас, мабуть, набагато гірша, ніж в інших країнах.

Але чи так добре насправді виглядає справа з питною водою у ви-

сокорозвинутих країнах? Ось що говорить наш колишній співвітчи-

зник (прізвище його я не називаю), за фахом лікар-гігієніст-

епідеміолог, який вже десять років живе в Берліні. «Після прибут-

тя до Німеччини я так само, як і всі, був упевнений, що вода в Ні-

меччині хорошої якості, відповідає європейським нормативам і,

отже, не становить жодної загрози для нашого здоров'я. Але після

певного часу я переконався, що видавав бажане за дійсне. Виявило-

ся, що вода містить багато шкідливих речовин. І, як я зрозумів,

якість води кращою не буде. Підприємства водопостачання Берлі-

на (4,5 млн. жителів) працюють з величезним навантаженням,

намагаючись одержати воду «прийнятної якості». Насправді це

означає, що нам пропонують, по суті, воду, приготовану тільки

для технічних потреб. Ця вода містить у своєму складі мало не

всю таблицю Менделєєва, солі важких металів, пестициди, залиш-

ки медикаментів і бактерії. На підтвердження моїх слів у пресі

пройшла інформація, що забруднення в багатьох районах Берліна в

4 рази перевищує допустиму норму, а в решті районів міста на-

віть в 18 разів. Те, що у водопровідній воді можна знайти віруси і

хвороботворні бактерії, вже нікого не дивує. В кінці лютого 2004

року жителі Берліна були проінформовані по радіо і через пресу,

що відразу в декількох районах Берліна у водопровідній воді знайде-

ний небезпечний для здоров'я вид бактерій і що вода в цих районах

додатково хлоруватиметься".

ЯКУ ВОДУ П'ЮТЬ АМЕРИКАНЦІ?

Влітку 2004 року жителі американського міста Атланти (штат

Джорджія на південному сході США) були вражені тим, що з водо-

провідних кранів полилася гидота, непридатна не тільки для пиття,

але навіть для того, щоб помити руки. “Не пийте воду з-під крана”,

– попереджали місцеві власті по радіо і телебаченню. І люди кину-

лися в магазини, буквально змітаючи з полиць каністри з очище-

ною водою.

Незважаючи на те, що державні і приватні постачальники по-

стійно говорять про безпеку і високу якість води, яка подається в

будинки, мабуть, справи з водопостачанням в Америці йдуть не так

уже безхмарно.

Як стверджує статистика, щорічно в США реєструється більше

237 тисяч аварій труб і очисних споруд, через що в період з 1971 по

1998 рік було зареєстровано 619 великих епідемій шлунково-

кишкових захворювань.

За словами фахівців, перегляду повинна підлягати і практика

знезараження води, яка впродовж десятиліть залишалася без змін.

Метод хлорування води, прийнятний для запобігання розповсю-

дженню мікробів холери, тифу і найбільш небезпечних збудників

шлунково-кишкових хвороб, вже не може вважатися прийнятним з

багатьох причин. По-перше, говорять біологи, у водосховищах

з'явилися мікроби, які можуть протистояти хлоруванню. По-друге,

цей метод сам додатково забруднює воду хлорорганічними сполу-

ками.

Згідно з даними “U.S. Geological Survey”, в країні практично не

залишилося річок або інших джерел прісної води, які б не були за-

бруднені тими або іншими хімічними елементами, в тому числі й

такими екзотичними, як наркотичні речовини, що використовують-

ся у фармакології.

В таких умовах багато американців переходять на альтернатив-

ні джерела питної води. Лише в Каліфорнії сьогодні більше 76%

жителів користуються фільтрами тонкого очищення (зворотний

осмос). “Зрозуміло, це коштує грошей, - говорить один з жителів

Каліфорнії, - але ж ідеться про здоров'я наших дітей, та й про

наше теж".

А деякі американці покладаються лише на воду, яка продається

в пляшках і каністрах. Але не варто думати, що в них набрана кри-

шталево чиста вода з якихось незвичайних гірських джерел. Ком-

панії, які продають воду, беруть її з міської системи водопостачан-

ня, але при цьому застосовують найсучасніші методи очищення. І

тому вода, яку вони заливають у пляшки, дійсно не містить ні не-

безпечних хімічних домішок, ні небезпечних мікробів.

Наприкінці 2008 року приїхала з Америки моя знайома, яка

прожила в Чикаго 9 місяців. Вона розповіла, що американці прак-

тично не беруть воду з водопроводу, оскільки вважають її неприпу-

стимо брудною. Чикаго бере воду з озера Мічиган, і в це ж озеро

скидає каналізаційну воду. А п'ють вони воду з пляшок, яку приво-

зять в більшості випадків з Італії та з острова Фіджі (це недалеко

від Австралії). На етикетці води з Фіджі написано, що це дощова

вода, зібрана в екологічно чистому районі.

Мабуть, не варто нам вже і сподіватися на те, що колись ми

зможемо узяти з водопроводу якісну питну воду. Тому питання

виробництва питної води не тільки назріло, але вже і спізнюється з

втіленням в життя.

ЯКУ Ж ВОДУ НАМ ВИРОБЛЯТИ?

І знову ми повертаємося до пошуку відповіді на питання: яка ж

питна вода найбільш прийнятна для нашого організму? На перший

погляд здається, що відповідь на це питання вже знайдена – це

природна вода районів довголіття.

Але для більшої упевненості в правильності зробленого нами

вибору зробимо порівняння деяких відомих джерел питної води і за

хімічним складом їх вод, і за їх, скажімо так, репутацією.

Озеро Байкал – найбільша прісноводна водойма. В даний час

цистернами возять байкальську воду навіть до Москви. Чим же

примітна ця вода? Наведу невелику цитату з газети “Известия” (N

192 за 1991 р.).

“Людство розхотіло пити воду з відкритих і закритих джерел

– воду хлоровану, зі зміненим хімічним складом, яка не додає ні

здоров'я, ні довголіття. Японські ділові люди, наприклад, нерідко

прихоплюють зі собою в СРСР пластикові пляшки з очищеною во-

дою. Французи фасують воду, добуту з альпійських льодовиків, і

торгують нею в Європі і в Америці, в Японії і на Близькому Сході.

Фірми-“водоноси” тримають конкурентів на дальніх підступах до

ринку, бо чиста питна вода сьогодні – стратегічний ресурс і спра-

вжнє золоте дно.

Один з найбільших японських банків “Міциноку банк” виступив

ініціатором отримання з Байкалу натуральної чистої води, найчи-

стішої води на планеті.”

До Байкалу впадає 336 річок, вони збирають вологу з 550 тисяч

кв. км, що дорівнює площі всієї України. А загальна мінералізація

байкальської води не перевищує 100 мг/л. Ось її хімічний склад в

мг/л:

Na – 6, Са – 15, Mg – 4, HCO

– 59, CI – 2, SO

– 5, а всього со-

лей – 91 мг/л.

Ця вода за загальною мінералізацією вже близька до дощової

(40–70 мг/л). А благотворний вплив дощової води на організм лю-

дини відомий давно. Авіценна говорив: "До хорошої води нале-

жить і дощова вода".

Але чим сприятлива байкальська вода для здоров'я – чи то сво-

єю ідеальною чистотою, чи то низькою мінералізацією – точної

відповіді нам наразі ніхто не дав, але ми вже можемо припускати,

що вона сприятлива для здоров'я малим вмістом в ній іонів каль-

цію. Але, можливо, нам вдасться знайти ще якісь особливі якості в

цій маломінералізованій воді. Процитую у зв'язку з цим невеликий

уривок з книги професора А. Лозінського “Лекції із загальної баль-

неології”, виданої ще в 1949 році.

"Перш за все, нагадаю вам, що чим менша мінералізація води,

тим легше вода проникає в тканини через слизові оболонки. Міцні

розсоли і гіркі води всмоктуються з кишок тільки в невеликій кіль-

кості, тоді як ми можемо допустити повне всмоктування маломі-

нералізованих вод. Ця властивість вод і зумовила їх лікувальне за-

стосування. Згідно з афоризмом, висловленим французьким тера-

певтом, професором Юшаром, при внутрішньому вживанні міне-

ральних вод "часто важливе не те, що вода вводить в організм, а

те, що вона виводить з організму".

Оскільки досить велике число хронічних захворювань пов'яза-

не із затримкою в тканинах продуктів порушеного обміну речовин,

то ми маємо підставу застосовувати для виведення цих продуктів з

організму саме такі води. Згідно з дослідженням Маєра, при про-

миванні організму маломінералізованою водою в сечі в перші дні

спостерігається збільшення кількості сечовини, а в наступні дні її

виведення зменшується. З цього можна зробити висновок, що сечо-

вина, яка виділяється, а також сечова кислота та інші продукти не-

повного згорання вимиваються цією водою з тканин, у яких вони

затримались.

Що маломінералізовані води дійсно корисні для промивання

організму, можуть підтвердити досліди румунських лікарів Даніеля

і Попеску, які дійшли висновку, що вода курорту Оланешти (на

Дністрі в Молдові) має в цьому відношенні енергійнішу дію, ніж

звичайна водопровідна вода.

Я вже говорив вам, що в раніше хворі випивали на курортах

велику кількість мінеральної води, особливо часто це мало місце

саме на курортах з маломінералізованими водами. В даний час ми

звичайно призначаємо хворим для промивання організму впродовж

доби від 3 до 6 склянок маломінералізованої води. Оскільки ці води

містять малу кількість мінеральних речовин і, по суті, дійсно мало

відрізняються від звичайної води, яку в тому або іншому вигляді

п'ють усі, то можна зробити висновок, що менша кількість такої

води, яка вводиться з лікувальною метою, навряд чи могла б мати

помітну дію".

Як приклад низькомінералізованої води в Якутії я наведу воду

річки Індигірки, в районі якої багато довголітніх. Її хімічний склад

такий:

Na – 0 міліграмів/л, Са – 10, Mg – 2, HCO

– 30, Cl – 1, SO

– 7,

а всього 50 мг/л.

Це, практично, звичайна дощова або тала вода, її рН = 6,6.

"Таємницю маломінералізованих вод, – говорить Шобер (з тієї

ж книги А. Лозінського "Лекції із загальної бальнеології"), – нама-

галися розгадати хіміки, фізики, представники фізичної хімії, але

вони не могли досягти мети".

І далі читаємо у Лозінського: "Дія цих вод стає зрозумілою

тільки тоді, коли ми не шукатимемо пояснення виключно в самому

складі цієї води, а візьмемо до уваги взаємодію води і організму."

І ще: "Заперечувати лікувальне значення маломінералізованих

вод було б зовсім неправильно. Покази для лікування на курортах з

маломінералізованими водами завжди були дуже різноманітні і,

мабуть, дотепер є ширшими, ніж покази для інших класів вод. За

уявленням багатьох курортних лікарів, це доводить незвичайні ці-

лющі властивості саме маломінералізованих вод. На нашу думку,

правильніше буде сказати, що в сумі моментів, які впливають на

курортне лікування, величезна частка успіху належить не тим

твердим речовинам, які розчинені у воді, а самій воді, яку п’ють.

Як приклад курорту, який входить до 1 класу нашої класифіка-

ції (маломінералізовані води), можемо вказати на курорт Абасту-

мані Грузії, розташований за 220 км від Тбілісі в одній з бічних

ущелин гірського хребта на висоті 1275 – 1340 м над рівнем моря".

Хімічний склад вод з джерел на курорті Абастумані такий (в

мг/л):

"Зміїне": Na – 132, Са – 12, НСО

– 28, СI – 92, SO

– 132, а

всього – 396 мг/л,

"Золотушне": Na – 110, Са – 18, НСО

– 60, CI – 104, SO

– 108,

а всього 400 мг/л.

Чим же примітні води перерахованих вище джерел, якщо на їх

базі побудований курорт і вони визнані лікувальними? На перший

погляд, це звичні питні води: за загальною мінералізацією питні

води не повинні перевищувати 1000 мг/л. Але чому вони є ще й

лікувальними – це ми незабаром з'ясуємо. Можна припустити, що

лікувальними вони є не внаслідок якогось хімічного складу, а всьо-

го лише унаслідок їх малої мінералізації, як про це і говорив нам А.

Лозінський. Але Лозінський не мав рації. Якась таємниця в абасту-

манських водах все ж таки є, і багато хто з читачів вже здогадався,

в чому вона полягає. А полягає вона в низькому вмісті в цих водах

іонів кальцію.

І щоб спростувати Лозінського, я наведу тут хімічні склади вод

двох великих річок, які чисто випадково за загальною мінералізаці-

єю збігаються з абастуманськими водами, тобто ці води теж можна

назвати маломінералізованими, але вони не мають ніяких лікуваль-

них властивостей, а навпаки, самі сприяють збільшенню частоти

захворювань.

Всім відомі дві великі річки Середньої Азії – Амудар’я і Сир-

дар’я. І ось як виглядають води цих річок за хімічним складом в

мг/л:

Амудар’їнська: Na – 12, Ca – 90, Mg – 3, НСО

– 140, Cl – 45,

– 79, а разом – 369 мг/л;

Сирдар’їнська: Na – 1, Ca – 105, Mg – 1, НСО

– 150, Cl – 40,

SO4 – 103, а разом – 400 мг/л.

Порівняйте: в абастуманських водах вміст солей дорівнює 396 і

400, а в названих вище середньоазіатських водах – 369 і 400. Як

бачите, жодної різниці за вмістом солей, але прямо протилежний

вплив на здоров'я людини.

Ось що говорить про якість вод річок Амудар’ї та Сирдар’ї і

про вплив цих вод на здоров'я людей президент Академії наук Уз-

бекистану П. Хабібуллаєв: "Солі кальцію і магнію надають водам

цих річок високої твердості. Погана вода завдає шкоди здоров'ю

багатьох людей. У Каракалпацькій республіці, Кзил-Ординській і

Ташаузькій областях вживання цієї води призвело до зростання

захворювань шлунково-кишкового тракту, печінки і нирок. Корінне

населення регіону прагне покинути небезпечні зони." (Арал – не-

оплачений кредит // Наука і життя, № 11, 1987).

Порівнюючи хімічні склади вод цих двох середньоазіатських

річок, слід зазначити, перш за все, що вони настільки схожі, неначе

витікали з одного джерела. Таким джерелом, що забезпечує одно-

типність хімічного складу їх вод, є водозбірні площі цих річок, які

складаються з вапнякових відкладень стародавнього моря. В ре-

зультаті в цих водах дуже багато іонів кальцію. І хоча за загальною

мінералізацією вони такі ж, як і абастуманські води, але вони не

тільки не можуть бути лікувальними, а навпаки, сприяють розвитку

багатьох хвороб. І як наслідок таких вод в Середній Азії дуже мало

довголітніх, хоча гір там багато, та ще й яких величних гір, адже

саме якимсь гірським чинником і намагаються пояснити деякі ав-

тори численність довголітніх у деяких гірських районах.