Друзяк М.Г. Як продовжити швидкоплинне життя

Подождите немного. Документ загружается.

Так само ми можемо підкисляти воду однією з органічних кис-

лот і теж одержимо і знижений поверхневий натяг, і знижену в'яз-

кість такої води. Як бачимо, додаванням у воду спирту або органі-

чної кислоти ми зменшуємо число водневих зв'язків між молекула-

ми води, внаслідок чого знижується її в'язкість. А якщо перевести

все це на кров, то таким же способом можна знизити і в'язкість

крові. Саме в'язкість крові нас, перш за все, і повинна цікавити при

розгляді водневих зв'язків.

Яким же чином етиловий спирт і органічні кислоти можуть

знижувати в'язкість води або крові?

Однією з причин розриву водневих зв'язків є впровадження

крупних молекул спирту або кислоти між молекулами води. Але у

кислот є ще й інша специфічна властивість: вони збільшують кон-

центрацію іонів водню у воді, які і переривають багато водневих

зв'язків між молекулами води.

От чому Джарвіс і говорив, що "народна медицина рекомендує

збільшити щоденне споживання кислоти в органічній формі".

Так ми стисло познайомилися і з водневими зв'язками, і з їх

впливом на наше здоров'я. Тема ця дуже широка і цікава, але мені

довелося обмежитися найзагальнішими поняттями.

Медицина з давніх часів користується методом ослаблення во-

дневих зв'язків, от тільки ніде в медичній літературі ми не знайде-

мо методу з такою назвою.

Ми вже знаємо, що маломінералізовані води легше засвоюють-

ся організмом, і пояснюється це знову-таки тим, що вони мають

набагато менший поверхневий натяг, ніж більш мінералізовані во-

ди.

Легше засвоюється організмом і тепла вода, і теж внаслідок

ослаблення в такій воді водневих зв'язків і збільшенням у зв'язку з

цим її текучості.

Доречно зауважити, і оброблена магнітним полем вода (так

звана магнітна вода) теж набуває особливих властивостей в резуль-

таті ослаблення в ній водневих зв'язків (зовнішнє магнітне поле

повертає диполі молекул води в одну сторону, обриваючи цим ба-

гато водневих зв'язків). Але, звільнившись від дії магнітного поля,

молекули води дуже швидко відновлюють перервані водневі зв'яз-

ки, і з цієї миті повністю втрачаються всі незвичайні властивості

магнітної води.

Як бачимо, чим менше водневих зв'язків між молекулами води,

тим краща для нашого здоров'я така вода. Але стабільних водневих

зв'язків у рідкій воді не існує, вони є тільки в замерзлій воді. І якщо

хтось говорить, що воді можна задати певну структуру, то він або

свідомо вводить нас в оману, або сам не знає суті цього питання.

101

Нерідко ще говорять, що рідка вода може мати структуру льоду –

такого бути не може, про що буде сказано в наступному розділі.

P.S. На початку цього розділу мовилося, що лікарі призначають

хворим як ліки для розрідження крові аспірин. Чому саме аспірин,

а не щось інше? При прийомі пігулок аспірину (інша назва аспіри-

ну – ацетилсаліцилова кислота) відчувається, що вони кислі, але не

настільки, щоб їх не можна було приймати всередину. Але в шлун-

ку і в кишках він гідролізується з утворенням оцтової і саліцилової

кислот. Наскільки сильна оцтова кислота - ми знаємо і з особистого

досвіду, а саліцилова кислота в 25 разів сильніша від оцтової і в 15

разів сильніша від лимонної, і в чистому вигляді її неможливо ви-

пити – настільки вона кисла. Як бачимо, за допомогою аспірину

відбувається інтенсивне підкислення крові, перш за все, саліцило-

вою кислотою. І призначають її для прийому всередину достатньо

багато – 2-4 г в добу, а при хорошому сприйнятті добова доза може

бути збільшена до 6-8 г. І нічого іншого, окрім підкислення крові,

аспірин не дає організму. Тоді чом би нам не підкислювати кров з

метою її розрідження тією ж лимонною кислотою? Все пояснюєть-

ся дуже просто. Аспірин виступає як ліки, а лимонна кислота всьо-

го-на-всього як харчовий продукт. І варто комусь сказати, що що-

дня можна випивати з профілактичною метою по 1/3 чайної ложки

кристалічної лимонної кислоти (а це всього близько 2 г), як тут же

почуєш заперечення на зразок того, що як би вона не роз'їла стінки

шлунка. А сильнішу кислоту (ацетилсаліцилову) без страху при-

ймають у великих дозах. Але лимонна кислота нікому ще не на-

шкодила, і в організмі вона згорає до води і вуглекислого газу, а

тому немає і жодних проблем з її виведенням з організму. Оцтова

кислота також згорає до води і вуглекислого газу. А ось саліцилова

кислота лише частково виводиться в незмінному вигляді, а в осно-

вному - у вигляді продуктів біотрансформації (наприклад, у вигляді

саліциловосечової або ди- і триоксибензойної кислот), що значно

ускладнює роботу нирок. Крім того, при тривалому застосуванні

аспірину можливі приховані шлунково-кишкові кровотечі, утво-

рення виразок у шлунку і дванадцятипалій кишці. Як бачите, бої-

мося лимонної кислоти, яка ще нікому не завдала шкоди, але з лег-

кістю приймаємо не зовсім нешкідливий для нашого здоров'я аспі-

рин. Але він же – ліки!

102

Розділ 6

ТАЛА ВОДА. ЯКА В НІЙ ТАЄМНИЦЯ?

Живу в краю, де немає сивини,

Де тануть брили вічних крижин.

Дагестанський поет С. Стальський

ЖИТТЄДАЙНА ВОДА

З 4-го розділу ми вже знаємо, яке величезне значення для нас

має хороша питна вода. Про те ж говорить і Ю. Андрєєв у "Трьох

китах здоров'я": "Найважливішим законом здорового харчування є

вживання життєдайної води". Ми тільки що з'ясували, яку воду

можна прийняти за оптимальну питну, а в наведеній вище цитаті

йдеться про якусь незнайому для нас життєдайну воду. Нижче ми

ще побачимо, що розуміють під цією водою, а зараз я хотів би тіль-

ки відзначити, наскільки правильна сама думка Ю. Андрєєва, що не

може бути конструктивної розмови про здорове харчування без

урахування якості тієї води, яку ми п'ємо і на якій готуємо їжу і

напої. Навіть якісну горілку готують на дистильованій воді. Так

само повинні готуватися і всі напої – на високоякісній питній воді,

чого, на жаль, найчастіше не робиться.

103

А зараз подивимося, яку ж конкретно воду має на увазі Ю. Ан-

дрєєв під визначенням "життєдайна". Стисло охарактеризувавши

воду електролізну, намагнічену, дистильовану та інші, він зупиняє

свій вибір на ТАЛІЙ воді. Цитую: "А зараз я особливу увагу надам

тому її різновиду, до якого врешті-решт прийшов, як найпрактич-

нішого зі всіх різновидів життєдайної води, – талої. Вона утворю-

ється в результаті танення льоду і, отже, заздалегідь повинна

бути заморожена. У цьому переході в твердий стан під дією міну-

сових температур відбувається якісне перетворення кристалічної

структури льоду: практично всі 100% її молекул перетворяться в

єдиний тип – при тому, що у звичній водопровідній воді до замо-

рожування налічується до тридцяти різних видів цієї безбарвної

речовини. Ця властивість впорядкованості води дозволяє вислови-

ти, як вельми правдоподібну, гіпотезу, чому найбільша кількість

довголітніх у нас в Росії проживає на Північному Кавказі і в Яку-

тії. Нічого спільного в цих районах, які розташовані на далекій від-

стані, немає, за винятком того, що люди там переважно п'ють

воду, яка утворилася в результаті танення льоду. До цієї ж гіпо-

тези благодатної дії одноманітно структурованої води: чому ба-

гато птахів роблять переліт по п'ять-десять тисяч кілометрів з

райських прекрасних південних країн у наші холодні широти саме

до моменту розкриття річок? Чи не тому, що, напившись талої

води, вони на повну потужність вмикають свій механізм розмно-

ження?"

У цій цитаті, принаймні, є ще одна гіпотеза на тему довголіття,

і мимоволі хочеться погодитися з нею: адже і справді на Кавказі

можуть пити талу воду майже цілорічно. І наведені в епіграфі слова

дагестанського поета Сулеймана Стальського, і слова іншого дагес-

танського поета Расула Гамзатова – "...де річки схожі на барсів і

стрибають з гірських вершин", – вказують на льодовикове джерело

вод цього краю. І число довголітніх у гірських районах Дагестану

майже наближається до теоретично можливої величини – як же при

цьому не погодитися із запропонованою Ю. Андрєєвим гіпотезою.

Але не поспішатимемо з висновками. Ми вже знаємо, яку воду

п'ють в районах довголіття, але, можливо, до того, що ми вже знає-

мо, додається й елемент "талості" води. Тому нам все ж таки слід

з'ясувати, що ж це таке – тала вода?

Чи є у Ю. Андрєєва достатньо переконлива відповідь на це пи-

тання? На мій погляд, такої відповіді у нього немає. Ю. Андрєєв, як

і багато інших авторів, бачить причину незвичайних властивостей

талої води в зміні її кристалічної структури. Він навіть підкреслює,

що при мінусових температурах практично всі 100% молекул води

перетворяться в єдиний тип. Так, при заморожуванні води утворю-

ється кристалічна структура льоду. Ця структура однотипна. Але це

ж не питна вода з упорядкованою структурою, а лід, міцність якому

забезпечують водневі зв'язки.

Одна з головних умов структури льоду – строга спрямованість

водневих зв'язків, а відхилення від лінійності призводить до різкого

їх ослаблення, рівносильного розриву. Подивимося, як відбувається

танення льоду. При температурі 0

С жорсткі зв'язки між молекула-

ми води під дією теплового руху молекул води починають розрива-

тися, і кристалічна структура льоду, природно, починає руйнувати-

ся. Але водневі зв'язки між молекулами води все ж таки залиша-

ються, хоча вже і неврегульовані. Можна сказати так, що довготри-

валих водневих зв'язків між молекулами води в рідкій фазі не існує,

кожен зі зв'язків короткочасний, але у будь-який момент абсолютна

більшість молекул води зв'язана між собою водневими зв'язками.

Таким чином, при таненні льоду у воду переходять ті молекули, у

яких послабшали водневі зв'язки, і вони просто відриваються від

кристалічних ґраток льоду і набувають рухливості. Від структури

льоду в цих молекулах не залишається зовсім нічого. Але в той же

час рідка вода залишається такою субстанцією, яка має ситуативну

структуру у вигляді рухомих водневих зв'язків (зі швидкою пере-

104

дислокацією цих зв'язків від однієї молекули води до іншої). І ця

структура властива їй внаслідок особливого облаштування її моле-

кул. Але ця обставина не дає нам підстав маніпулювати терміном

"структурована вода", маючи на увазі під ним якимсь чином штуч-

но створювану структуру рідкої води (ту ж талу воду, одержувану

при розморожуванні льоду), оскільки інакше ми повинні будемо

визнати можливість існування неструктурованої рідкої води, якої в

природі не існує. Неструктурована вода може бути тільки в газопо-

дібному стані.

І на питання: чи залишається в рідкій воді хоча б якась льодо-

подібна структура, – ми упевнено можемо відповісти: ні, не зали-

шається.

А зараз розглянемо декілька прикладів, пов'язаних з льодом і з

його кристалічною структурою.

Приклад перший. Про настання морозів ми взнаємо не тільки

за термометром або за прогнозом погоди, але й за замерзлими ка-

люжами. А допитливіші при цьому ще й намагаються з'ясувати, як

це на поверхні брудної калюжі утворюється такий прозорий лід?

Приклад другий. Ескімоси при приготуванні питної води бе-

руть морський лід, чудово розуміючи, що одержать з нього прісну

воду. Чому?

І третій приклад. У Японії під час зимових свят створюють

крижані скульптури. Вони прозорі, як і належить бути льоду. Всі

спроби японців одержати кольоровий лід не мали успіху, оскільки

ввести в кристалічні ґратки льоду речовини-барвники практично

неможливо. Кристали льоду не допускають всередину себе якихось

інших молекул, окрім молекул води. Тому стає прозорим і лід, який

утворюється на поверхні брудної калюжі. Тому і лід, який утворю-

ється з морської води, витісняє з себе всі мінеральні солі, які є в

ній. І зрозуміло, що з такого льоду виходить прісна вода. У наш час

на цьому принципі будуються опріснювачі морської води. Але ко-

лись навіть Ломоносов помилявся, вважаючи, що прісні льоди Льо-

довитого океану мають річкове походження.

Наведені приклади показують нам, що структура льоду не до-

пускає розташування в кристалах льоду жодних інших молекул,

окрім молекул води. Добре це чи погано з погляду фізіологічної

ролі води в нашому організмі? Комусь може здатися, що це дуже

добре, що вода в організмі перебуватиме у виключно чистому ста-

ні. Але наш організм не є просто посудиною для зберігання такої

води. Він більше схожий на величезну хімічну лабораторію, де од-

ночасно відбуваються тисячі хімічних реакцій, і протікають вони у

105

водних розчинах. І однією з основних функцій води в нашому ор-

ганізмі є функція розчинника. Вона розчиняє всі корисні речовини

їжі, щоб організм міг забезпечити себе і будівельними, й енергети-

чними матеріалами, вона ж розчиняє і виводить з організму всі не-

потрібні йому речовини, які ми звичайно називаємо шлаками, щоб

утримувати організм у чистоті. Так чи може з цією роллю першо-

класного розчинника впоратися льодоподібна вода, яка не допускає

в свої структури жодних інших речовин? Очевидно, що ні.

Але що ж тоді нам слід розуміти під терміном, як пише

Ю.Андрєєв, "одноманітно структурованої води"? А багато авторів

і взагалі називають воду, яка утворилася після танення льоду, "льо-

доподібною".

Ми вже знаємо, що у льоді спостерігається картина повного

збереження всіх чотирьох водневих зв'язків, але з підвищенням те-

мператури тепловий рух молекул призводить до ослаблення і роз-

риву водневих зв'язків, і структура льоду руйнується – утворюється

рідка вода, в якій молекули теж схильні до водневих зв'язків, але не

так жорстко, як в структурі льоду. Тобто, з льоду у воду переходять

ті молекули, тепловий рух яких перевищив водневі зв'язки, і вони

просто відриваються від кристалічних ґраток льоду і набувають

рухливості. Все тут абсолютно зрозуміло: вода з одного фазового

стану (твердого) переходить в інший (рідкий), і межа цього перехо-

ду - 0

С.

У результаті можна сказати, що молекули води в твердій фазі

(лід) жорстко зв'язані між собою водневими зв'язками, а в рідкій

фазі ці зв'язки вже не стабільні, вони постійно змінюються, проте

вони ситуативно забезпечують зв'язок кожної молекули з сусідніми

молекулами, тому вода і називається асоціативною рідиною. Але

нічого льодоподібного в рідкій воді немає, і ніяку задану структуру

рідкій воді не можна надати, можна лише частково або навіть по-

вністю розірвати водневі зв'язки між молекулами води.

І якщо ми вже переконані, що не льодоподібна структура ви-

значає незвичайні властивості талої води, тоді що ж?

ТАЄМНИЧА "ТАЛІСТЬ"

Так що ж нам слід розуміти під поняттям тала вода? Певною

підказкою для відповіді на це питання нам може послужити метод

очищення водопровідної води в домашньому холодильнику, який

запропонував інженер з Москви А. Лабза. Цей багатоступеневий

метод полягає в очищенні початкової водопровідної води від орга-

ніки і пестицидів, а також, буцімто, і від важкої води, а у результаті

дає незвичайної якості талу воду. Про якість цієї води автор запро-

106

понованого методу судив за наслідками відновлення свого здоров'я

при вживанні тільки цієї води.

Я наразі не торкатимуся питання очищення початкової води від

важкої води за цим методом, а відразу перейду до стадії приготу-

вання талої води, яка полягає в заморожуванні не всієї маси узятої

води, а тільки частини її (30-50%). У процесі заморожування в не-

замерзлу воду переміщаються майже всі розчинені у воді солі і не-

розчинні домішки. І якщо ми перервемо на цьому етапі заморожу-

вання, і зливатимемо всю воду, яка залишилася, в каналізацію, а

льоду дамо розтанути, то в результаті одержимо талу воду. Така

вода має оздоровчі властивості, які досягнуті, на думку А. Лабзи,

завдяки очищенню цієї води від шкідливих домішок і від важкої

води, а також завдяки набутим нею в холодильнику властивостям

"талості" (тільки невідомо яким, відзначу я).

Автор цього методу помітив і важкий лід (з важкої води, що не

відповідає дійсності), який утворюється, і каламутний осад у не-

вживаній воді, і кришталеву чистоту готової води, але він не звер-

нув уваги на хімічний склад початкової й очищеної води. А я можу

вже наперед сказати, що хімічний склад води, одержаної за цим

методом, значно відрізняється від хімічного складу початкової во-

ди. І це легко перевірити, але тільки в лабораторних умовах. І чи не

в певному хімічному складі води слід було б пошукати таємницю її

"талості"? І чому всі автори, які пишуть про талу воду, повністю

ігнорують саму суть хімічного складу води, неначе для питних ці-

лей ми використовуємо тільки відому зі шкільного курсу хімії ідеа-

льну Н

О? Мабуть, тому, що хімічному складу води ми ніколи не

надавали належної уваги. А тим часом, природна вода розчиняє в

собі практично всі солі, які вона зустрічає на своєму шляху. І тому

хімічний склад природних вод може бути дуже різним, і не всі вони

можуть бути питними, а тим більше ще і мати оздоровчу дію (про

це і йшла мова в 4-му розділі). Так чому ж нам не почати дослі-

дження таємничих властивостей талої води саме з її хімічного

складу, який легко визначається (але не у себе удома).

Дослідження талої води, одержаної за методом інженера Лабзи

(часткове заморожування води в морозильній камері холодильни-

ка), дало такі результати. Якщо як висхідну взяти дністровську во-

ду, в якій буває до 65 мг/л іонів кальцію, то в одержаній з неї талій

воді кальцію буде не більше 16 мг/л. Приблизно така вода є в озері

Байкал, куди впадають річки з території Якутії. Пригадаємо тепер і

про гіпотезу Ю. Андрєєва, за якою він велике число довголітніх в

Якутії пояснює тим, "що люди там переважно п'ють воду, яка

107

утворилася в результаті танення льоду". А яка ж вода утворюєть-

ся в результаті танення льоду? Перш за все, це безкальцієва і взага-

лі вода без солі. Але така вода лише в окремих випадках викорис-

товується як питна. І не тому, що її не можна пити, а лише тому, що

по дорозі до людини вона встигає збагатитися солями. А наскільки

вона насичується солями – це нам вже відомо. У Якутії, як ми вже

знаємо, вода постійно залишається маломінералізованою і з низь-

ким вмістом кальцію, а ось на Кавказі не все складається так само

щасливо, як в Якутії, і тому на більшій частині Кавказу відносне

число довголітніх значно нижче за якутський показник. А в Серед-

ній Азії люди теж п'ють воду (з річок Амудар’ї і Сирдар’ї), яку по-

стачають танучі льодовики, але у результаті їх здоров'я тільки погі-

ршується від такої води, і ми вже знаємо, чому це відбувається.

Тому гіпотеза Ю. Андрєєва про довголіття була б недалека від іс-

тини, якби він після слів "п'ють воду, яка утворилася після танен-

ня льоду", додав хоча б такі слова – "в якій міститься дуже мало

солей кальцію".

А зараз ми знову продовжимо обговорення методу отримання

талої води, запропонованого інженером Лабзою. Ми бачимо, як за

допомогою морозильної камери можна одержати хорошу воду типу

байкальської з поганої дністровської води. Я не наводжу тут дані

про величину всієї решти компонентів хімічного складу одержаної

води, оскільки вони не мають в даному випадку істотного значення,

але вміст кальцію в результаті цієї нескладної операції знизився

більш, ніж на 70 %, і ця обставина перевела воду з одного якісного

стану (погана питна вода) в інший (хороша вода). Я ще раз хочу

підкреслити, що особливі сприятливі якості воді, одержуваній за

методом А. Лабзи, не задає жодна її "талість", а всього-на-всього

низька концентрація іонів кальцію в ній. На зміну хімічного складу

одержуваної в результаті такого часткового заморожування води

ніхто не звернув уваги, але ця вода мала оздоровчі якості, а тому їх

необхідно було якось пояснити. І оскільки позитивна дія талої води

– оздоровлення організму – наступала після заморожування води,

то заморожування і визнавалося за істинну причину нової якості

води. Поступово цей метод був непродумано "вдосконалений":

пропонувалося заморожувати воду вже не частково, а в повному

об'ємі, з переконанням, що вода набуває таким чином міфічної "та-

лості". Але будь-яка вода, у тому числі й тала, може бути дослі-

джена за хімічним складом. І зрозуміло, що взята з льодовиків тала

вода міститиме дуже мало всіляких солей, у тому числі і солей

кальцію. Останній чинник і робить таку воду, яку ми називаємо

108

талою, сприятливою не тільки для організму людини, але й для

всього живого. Якщо така тала вода пройде якусь відстань до спо-

живача, то вона може і зберегти свої особливі якості, якщо по доро-

зі в ній не буде розчинено багато солей кальцію, але може і втрати-

ти їх, якщо в ній з'явиться багато кальцію. Про все це детально

йшлося у 4-му розділі. Деякі ж автори, які оповідають про талу во-

ду, висловлюють думку, що "талість" води – явище нетривале, а

тому тала вода від льодовиків може дійти тільки до певного місця,

а далі вона вже не володітиме властивостями "талості". Логічно

тому припустити, що серед людей, які п'ють талу воду, що вже

втратила свої властивості, буде менше довголітніх, ніж трохи вище

в горах, де ця вода ще мала такі властивості. Приблизно така кар-

тина спостерігається і в маленькій Абхазії, де дуже багато довголі-

тніх мешкає на схилах Кодорського хребта, а біля підніжжя хребта

і біля самого гирла річки Кодорі довголітніх не дуже багато: ма-

буть, і справді не доходить до цих місць справжня тала вода з вер-

шин Кодорського хребта. Але якщо ми подивимося на геологічну

будову Кавказу, то побачимо, що в одних місцях зосереджено бага-

то покладів кальцієвих солей (вапняків) і вода там містить багато

кальцію, а в інших місцях магматичні породи зберігають воду в її

первозданному вигляді і в ній дуже мало кальцію. Кодорський хре-

бет складений з магматичних порід, і в його межах природні води

містять дуже мало кальцію, і там багато довголітніх, а біля його

підніжжя лежать вапняки, а тому і вода в цих місцях містить багато

кальцію, і в результаті там так мало довголітніх. І тому довголітніх

багато не там, де тала вода ще зберігає свою “талість”, а тільки там,

де вона ще не містить багато кальцію. Але якщо не робити хімічних

аналізів води, то можна й далі нескінченно довго дотримуватися

думки, що тільки сам факт заморожування води вже надає їй не-

звичайних властивостей. Нічого подібного. Якщо при частковому

заморожуванні за методом Лабзи відбувається, по суті, зміна хіміч-

ного складу тієї ж дністровської води і вона стає вже високоякіс-

ною, то варто нам заморозити всю узяту нами ту ж дністровську

воду, а потім дати розтанути всьому льоду, як ми одержимо все ту

ж погану дністровську воду, а не покращену талу. І жодного оздо-

ровчого ефекту така вода мати не буде, хіба що психологічно нам

легше буде її пити.

Можна провести деяку аналогію між хімічним складом талої

води і спектральним складом сонячного світла. Якщо не розкладати

за допомогою призми сонячне світло на його складові, то можна

нескінченно довго стверджувати, що воно безбарвне. Так само, як-

109

що не робити хімічного аналізу талої води, то можна стверджувати,

що за хімічним складом у ній немає нічого особливого, що тільки

саме заморожування і надає позитивних рис такій воді. А оскільки

в природі тала вода народжується з льоду або снігу, які містить у

собі мізерно малу кількість мінеральних речовин, у тому числі й

кальцію, то в результаті виходить дуже м'яка вода, що і визначає її

особливі властивості.

А зараз обговоримо слова Ю.Андрєєва про птахів, які поспі-

шають попити талої води: "Багато птахів роблять переліт по

п'ять-десять тисяч кілометрів з райських прекрасних південних

країн у наші широти саме до моменту розкриття річок, щоб, по-

пивши одноманітно структурованої талої води, вони могли б на

повну потужність увімкнути свій механізм розмноження". Мені

здається, що практично неможливо з позиції птахів оцінювати, яка

з країн для них краща – південна і гаряча чи північна і холодна. Та і

з позиції людей теж – пригадуєте слова Лермонтова: "З милої пів-

ночі у сторону південну". Тому варто просто визнати, що птахи

можуть скупчено зимувати в південних країнах, але для гніздівлі їм

потрібні великі і відокремлені місця, а також певний корм для пта-

шенят. І у зв'язку з цим момент перельоту птахів може збігатися з

моментом розкриття річок тільки тому, що не можуть же птахи

прилітати в морозний час, ризикуючи замерзнути, та й не можуть

вони особливо зволікати з перельотом, оскільки їм за короткий літ-

ній період треба вигодувати і підняти на крило молодняк. Та і ще

може бути багато інших причин, через які птахи щорічно здійсню-

ють перельоти, але тільки не тала вода є тому причиною: розмно-

жуються ж птахи південних країн, які і не міняють своїх місць

проживання, і не користуються талою водою. Не виключено, проте,

що вода, яка має певні хімічні параметри – з малим змістом каль-

цію і злегка підкислена вуглекислим газом (розчинність СО

при

С в два рази вища, ніж при 20

С), може зробити вплив на репро-

дуктивні органи. Наприклад, у водах Амазонки живуть неонові ри-

бки, які сьогодні є прикрасою наших акваріумів. Амазонка несе

дуже м'яку воду – в ній міститься не більш 5 мг/л іонів кальцію.

Спочатку була знайдена рибка Неон (Paracheirodon innesi). Назва

Неон прийнята у всьому світі. Впродовж багатьох років акваріуми

безуспішно намагалися розвести цю рибку, поки не з'ясували, що їй

потрібна незвичайно м'яка і кисла вода (загальна твердість допус-

кається всього 1-2 німецькі градуси, але карбонатна твердість по-

винна дорівнювати нулю, а рН=6,2). А ми вже знаємо з 2-го розді-

лу, що саме карбонатна твердість, як її найчастіше називають в лі-

110