Друзяк М.Г. Як продовжити швидкоплинне життя

Подождите немного. Документ загружается.

хто нам покаже, а тим більше, доведе, яку питну воду нам слід

вважати оптимальною?

У вирішенні цього питання нам допоможе сама природа. Якщо

ми станемо чуйними й уважними співрозмовниками природи, то

зможемо зрозуміти, яку ж воду вона радить нам вибрати з величез-

ного розмаїття природних вод. На кожному кроці природа немов

кричить нам: "Візьміть мене в помічниці, і я врятую вас від перед-

часної смерті".

Хочу ще раз звернути увагу читачів на такі слова з попередньо-

го абзацу – "…яку ж воду вона радить нам вибрати з величезного

розмаїття природних вод". Ми чомусь звикли вважати, що якщо

вода природна, то це майже рівноцінно поняттю якісна, а тому

придатна для пиття. Але це далеко не так. Знайти в природі хорошу

питну воду дуже важко. Детальніше про це мовиться в 4-му розділі.

А зараз повернемося в райони довголіття.

Як уже було сказано вище, причиною великого числа довголіт-

ніх в деяких географічних районах є місцева природна вода. Але в

чому полягають особливі властивості цієї води – не було сказано. І

вчинив я так якраз навмисно. Мені хотілося пройти з читачами весь

той шлях, який пройшов я сам, і показати їм, як нелегко вівся по-

шук.

Мені завжди здавалася дещо дивною та обставина, що при по-

шуку причин довголіття всі дослідники неодмінно торкалися сис-

теми харчування, але ніхто і ніколи не звертав уваги ні на місцеву

природну воду, ні на питну воду взагалі. Правда, уважний читач

тут же помітить, що на початку цього розділу один вчений вже за-

являв, що довголіття пов'язане з особливостями клімату, ґрунту,

води і повітря, тобто, він хоч якось та звернув вже увагу на місцеву

природну воду. Так, усе це правильно, але він так і не сказав, в чо-

му ж конкретно полягають особливості цієї води.

У 1978-79 роках причини великої кількості довголітніх в Абха-

зії досліджувала спільна радянсько-американська експедиція (до її

складу входили вчені з п'яти радянських і двох американських ін-

ститутів). Її праці опубліковані у збірці під назвою “Феномен дов-

голіття” (Москва, 1982). У цих працях не тільки немає відповіді на

головне питання – в чому ж причина великого числа довголітніх в

Абхазії, але немає відповіді і на простіше питання – а яку ж воду

п'ють довголітні Абхазії? Як бачимо, на воду ніхто не звернув ува-

ги. Але яке цікаве зауваження мені хотілося б зробити стосовно

звіту цієї експедиції. Не давши відповіді на поставлене питання,

дослідники все ж таки пояснили, чому завдання не було виконано.

Виявляється, перед дослідниками стояло дуже складне завдання

(перша обставина) і не було аналогів (друга обставина). Ось ця дру-

га обставина і не дозволяла довгий час відповісти на питання: в

чому ж полягає головний чинник довголіття. Щось додати до апро-

бованого або позбутись вже добре відомого може багато хто, але як

важко зрозуміти саму суть явища.

Не інтригуючи і не стомлюючи більш читачів, скажу, що

скрізь, де є багато довголітніх, природна вода мала всього лиш од-

ну особливість: вміст іонів кальцію в ній не перевищував 20 мі-

ліграмів/л. А де кальцію було більше від вказаного вище інтервалу

– там число довголітніх різко знижувалося, хоча довголітні є скрізь,

де проживають люди. Остання обставина говорить нам про те, що

довголіття – не феномен, а природна властивість людей жити дов-

го, можливо, до 120-150 років, і лише всілякі несприятливі чинники

вкорочують людям життя. Одним із таких чинників виявився каль-

цій, а точніше, підвищене споживання кальцію і з питною водою, і

з продуктами харчування.

Таким чином, довголіттю у вказаних вище географічних райо-

нах сприяє природна вода цих районів, яка містить дуже мало

кальцію. Наслідком цього є низький рівень кальцію у крові (близь-

ко 5 міліграмів на 100 г крові), що і слід вважати головною причи-

ною довголіття в цих районах. А як такий рівень кальцію познача-

ється на нашому здоров'ї – це дуже цікаве питання, і йому буде по-

вністю присвячений весь наступний розділ.

Тепер ми легко можемо зрозуміти, чому в Україні завжди було

мало довголітніх. Навіть тоді, коли річки ще не були забруднені

відходами виробничої діяльності людини, в Україні в жодній річці

ніколи не було того рівня кальцію, який нам необхідний. Напри-

клад, уже більше 100 років тому, коли тільки починав функціону-

вати Одеський водопровід, вміст іонів кальцію в дністровській воді

становив 30 міліграмів/л, що у півтора раза більше за верхній рі-

вень вказаного мною вище інтервалу для кальцію. І пояснюється це

тим, що водозбірна площа Дністра, як і решти річок України, ле-

жить на територіях, які були колись морським дном і тому містять

в собі у великій кількості вапнякові відклади, наприклад, всім ві-

домий черепашник. У теперішній же час, у зв'язку зі скиданням в

річку Дністер кислих стоків, вміст кальцію у воді зріс вдвічі порів-

няно з тим, що було 100 років тому, коли стан річки можна було

охарактеризувати як екологічно сприятливий, а воду в річці назва-

ти екологічно чистою, що, як ми тепер знаємо, майже нічого не го-

ворить про її справжні якості як питної води.

Як бачимо, і сто років тому дністровська вода не була сприят-

ливою для здоров'я людини, а сьогодні тим більше. І якщо якийсь

завод береться за очищення дністровської води, в якій міститься до

70 міліграмів/л іонів кальцію, і при цьому, пропустивши її через

своє устаткування, нітрохи не знижує концентрацію цього елемен-

ту у воді, то можна впевнено сказати, що від такої води нам гаран-

туються ті ж хвороби, що і від звичайної водопровідної. Та варто

тільки знизити концентрацію іонів кальцію в питній воді хоча б до

20 міліграмів/л, як люди відразу ж це відчують.

Так ми знайшли, мабуть, головний показник якості питної во-

ди: вона повинна бути дуже м'якою. Ми ж п'ємо переважно тверду

воду, в якій міститься дуже багато кальцію, а тому ми і не стаємо

довголітніми, та ще й часто хворіємо. У телевізійній рекламі нам

часто показують, як на твердій воді може швидко вийти з ладу на-

ша улюблена пральна машина, але ніхто не говорить нам, як ми

самі виходимо з ладу на твердій воді.

ДОВГОЛІТНІ ПРО СВОЮ ВОДУ

А що говорять самі довголітні про свою воду?

Довголітні Кавказу говорять, що вода, яку вони постійно п'ють,

бадьорить їх. Довголітні ж Якутії вже упевнено заявляють, що сек-

рет їх довголіття – в їх воді. Але в чому суть цього секрету – вони

не знають.

СКІЛЬКИ Ж КАЛЬЦІЮ НАМ НЕОБХІДНО?

Роль кальцію в організмі дуже велика, але чи означає це, що

чим більше його надходить в організм, тим краще?

Корисність багатьох продуктів ми часто розглядаємо через

призму насиченості їх мінеральними речовинами. Створюється та-

ке враження, що нам постійно не вистачає мінеральних речовин, у

тому числі й кальцію. Скільки дається порад, як підвищити спожи-

вання і засвоєння кальцію. Навіть літнім людям рекомендується

якомога більше поповнювати запаси кальцію в організмі, щоб у

результаті були міцнішими кістки. Але причина тут не в нестачі

кальцію, а в чомусь іншому, і про це детальніше буде сказано трохи

пізніше.

Деякі вчені пов'язують з дефіцитом кальцію не тільки кісткові,

але й інші захворювання. На їх думку, людям з європейським ти-

пом харчування потрібно не менше 800 міліграмів кальцію в день

(така норма прийнята і в нашій країні). Але такі твердження далекі

від істини, більш докладно про кальцій і про кісткову тканину мо-

виться в 14-ому розділі.

Свято віруючи в кальцій, американські лікарі намагалися вво-

дити його пацієнтам додатково, а для кращого засвоєння навіть да-

вали препарати фосфору і фтору. Але оздоровлення організму від

цього не наставало.

То скільки ж кальцію нам необхідно? У нас і у всіх європейсь-

ких країнах нормою для дорослих вважається 800 міліграмів на

добу. А в Японії, яка займає перше місце серед всіх розвинених

країн за середньою тривалістю життя (жінки – 82 роки, а чоловіки –

78 років), нормою вважається 300-350 міліграмів кальцію на добу,

причому молочних продуктів у них майже немає, а весь спожива-

ний кальцій надходить зі злаками, овочами, плодами і м'ясом.

Японії стосується і наступна цікава інформація. Вперше підсу-

мки моїх досліджень про зв'язок довголіття з якістю природної во-

ди були опубліковані в 1986 році в журналі “Хімія і життя” (№ 3). І

в тому ж році, але трохи пізніше (23 травня 1986 року) “Медична

газета” опублікувала маленьку замітку під назвою “ Секрети дов-

голітніх ”, в якій мовилося, що на острові Окінава тому так багато

довголітніх, що природна вода на цьому острові містить у 6 разів

більше кальцію, ніж в середньому по Японії. Ця інформація з'яви-

лася потім майже у всіх газетах і журналах, але вже під більш тен-

денційною назвою – “Де кальцій – там і довголітні ”. Це вже жур-

налісти внесли свій "вклад" в геронтологію. І якщо перша публіка-

ція про довголітніх острова Окінава була всього лиш неякісною,

оскільки не давала повної інформації про кількість кальцію в при-

родній воді цього острова, то подальші публікації під назвою “Де

кальцій – там і довголітні ” несли вже помилкову інформацію,

оскільки в них мовилося, що довголітніх багато там, де багато

кальцію у воді. І насіння такої помилкової інформації дало дружні

сходи: з'явилося безліч фірм, які стали “покращувати” якість питної

води за допомогою мелених коралів. А корали – це вапняки. Тільки

уявіть собі, наскільки підвищиться концентрація кальцію в тій же

дністровській воді, якщо присмачити її ще й коралами.

А повну інформацію про питну воду на острові Окінава дає ця

книга.

Японські острови складені з магматичних порід і тому вміст

кальцію в середньому по Японії дуже низький – близько 4 мілігра-

мів/л. Острів же Окінава кораловий, і вода там містить до 20 мі-

ліграмів/л іонів кальцію. Тобто жителі острова Окінава п'ють таку

ж воду, як і жителі Абхазії або інших районів довголіття. У цій воді

міститься не багато кальцію, а тільки його оптимальна кількість.

Якщо ж у цю воду додати ще і кораловий порошок, то якість її

тільки погіршає, а число довголітніх зменшиться. Тому я нікому не

раджу користуватися кораловим кальцієм.

Вміст кальцію в сироватці крові в більшості районів нашої кра-

їни сягає 8,5-12 міліграмів в 100 г крові, тоді як у районах довголіт-

тя – тільки 5-6 міліграмів. Однією з причин високої збудливості і

нестриманості деяких людей може бути високий рівень кальцію у

них в крові. Наприклад, петербуржці п'ють воду з Неви, в якій міс-

титься 8 міліграмів/л іонів кальцію, а одесити п'ють воду з Дністра,

в якій міститься у 8 разів більше цього елементу. Чи не тому перші

дуже спокійні, а другі надмірно збудливі?

Тут мені хотілося б дати ще одну невелику інформацію, яка для

багатьох читачів буде несподіваною. Концентрація іонів кальцію

зовні клітини у 25 тисяч разів перевищує концентрацію

цих же іо-

нів у клітині.

Вхід кальцію всередину клітини строго контрольова-

ний, і якщо з якоїсь причини (найчастіше при стресових ситуаціях)

його виявиться більше від необхідної кількості, то клітина негайно

починає відкачувати його в міжклітинну рідину. Тому, підвищуючи

рівень кальцію в крові без належної на те потреби, ми тільки

ускладнюємо життя клітин нашого організму.

Чому ж ми такі заклопотані тим, як забезпечений наш організм

кальцієм? Важко відповісти на це питання. Мотивом для цього мо-

гли послужити, мабуть, деякі хвороби, такі, наприклад, як рахіт,

остеопороз, карієс та інші, причину яких бачать у недостатньому

надходженні кальцію в організм, тоді як насправді ці хвороби ви-

никають з іншої причини. Про все це мовиться в багатьох подаль-

ших розділах.

Отже, головною причиною довголіття в названих вище районах

слід вважати низький рівень кальцію в крові їх мешканців, що до-

сягається низьким споживанням кальцію з продуктами харчування

і з питною водою.

А яким чином низький рівень кальцію в крові сприяє нашому

здоров'ю – про це буде сказано в багатьох подальших розділах цієї

книги.

Але, прочитавши наступний розділ, ми побачимо, що визна-

чення поняття головної причини довголіття потребує деякої корек-

ції, що й буде зроблено.

І насамкінець мені б хотілося зробити невелике зауваження за

матеріалом цього розділу. Деякою мірою він нам показав, що нау-

кове пізнання таїть у собі багато захоплюючого і парадоксального.

З хаосу фактів, нагромаджених багатьма дослідниками, несподіва-

но народжується просте пояснення раніше загадкових явищ. Так

поступово оголюється сама суть речей.

Розділ 2.

ПРО КИСЕНЬ І ВУГЛЕКИСЛИЙ ГАЗ

В НАШОМУ ОРГАНІЗМІ

Слова й ілюзії гинуть – факти залишаються.

Д. І. Писарєв

З попереднього розділу ми дізналися, що довголіттю сприяє

вода, яка містить у собі дуже мало кальцію. Така вода безпосеред-

ньо впливає на рівень кальцію в крові – він теж стає нижчим від

звичного. І люди з таким зниженим рівнем кальцію в крові стають

здоровішими, і вік їх подовжується. Тут я відразу хочу заспокоїти

моїх опонентів, які можуть заявити, що дуже низький рівень каль-

цію в крові небезпечний для здоров'я. Насправді такої небезпеки не

існує. Якщо ми не хворіємо на якусь специфічну недугу, пов'язану

з інтенсивним виведенням кальцію з організму, або не вживаємо в

непомірних кількостях якихось речовин, що можуть ефективно

зв'язувати кальцій, як, наприклад, щавлеву кислоту, то наш орга-

нізм завжди збереже в крові необхідний йому рівень кальцію. Цей

рівень може бути в два-три рази нижчим за звичний, і такий рівень

кальцію буде навіть сприятливішим для організму, ніж вищий.

Але яким чином рівень кальцію в крові позначається на нашо-

му здоров'ї – це нам і належить з'ясувати в даному розділі.

Питання це складне, і відповідь могла б зайняти немало сторі-

нок з важким текстом, а тому мені доведеться обмежитися найко-

ротшими висновками.

ПРО ЕНЕРГЕТИКУ ОРГАНІЗМУ

Нерідко можна прочитати, що люди одержують енергію безпо-

середньо з космосу або від Сонця, що дуже корисні продукти, які

накопичили в собі енергію нашого світила. Мабуть, це всього-на-

всього красива фантазія. Так, для підтримки життя необхідна енер-

гія, і вона виробляється в самому організмі в результаті окислення

киснем жирів, білків і вуглеводів. Саме від забезпечення нашого

організму енергією, в першу чергу, і залежить наше здоров'я і дов-

голіття. Наш організм складається з безлічі клітин, і лише здорове

життя кожної клітини може забезпечити повноцінне здоров'я нам.

Вся робота, яка відбувається в клітинах, – хімічна, механічна, елек-

трична і осмотична – виконується зі споживанням енергії. Давно

вже стало очевидним, що ключ до вирішення будь-якої біологічної

проблеми слід шукати саме в клітині, бо кожен живий організм –

це, перш за все, клітина або, в усякому разі, був клітиною на яко-

мусь етапі свого розвитку. І тому, щоб у будь-якому віці ми зали-

шалися і здоровими, і життєздатними, – ми повинні передовсім по-

вною мірою забезпечувати свій організм енергією. Але це зовсім не

означає наповнювати його тільки жирами, білками і вуглеводами і,

перевівши математично все це в кілокалорії, задовольнятися досяг-

нутим. Щоб одержати необхідну для організму енергію, треба ще

зуміти спалити запасене в ньому паливо. Тобто треба ще доставити

в організм достатню для цього кількість кисню. Здавалося б, що

може бути простіше: нічого не треба купувати, а всього лише треба

узяти з повітря необхідну кількість цього самого кисню - і жодних

проблем. Але, виявляється, що проблем тут ще більше, ніж з про-

дуктами харчування. Людина практично все життя відчуває кисне-

ве голодування (гіпоксію). І якщо при нестачі кисню клітина може і

не загинути, то ділитися при цьому вона у жодному разі не буде, а

це вже прямий шлях і до наших хвороб, і до передчасного старіння.

Чому ж ми зазнаємо кисневого голодування? Причин для цього

існує безліч, ознайомитися з ними можна у спеціальній медичній

літературі. Всі ці причини можна розділити на дві групи. До першої

слід віднести ті, які перешкоджають насиченню крові киснем. Най-

відоміша з них – це знижений парціальний тиск кисню у повітрі.

Таке може трапитися не тільки при підйомі в гори, але в деяких

випадках і для особливо чутливих людей - і на низинних місцях

при різкому падінні барометричного тиску. Але нас в даний момент

цікавить не ця група причин, а інша, при якій кров достатньо наси-

чена киснем, проте окремі органи або організм в цілому відчувають

кисневе голодування. Найчастіше окремі органи відчувають таке

голодування в результаті атеросклерозу судин, які забезпечують їх

кров'ю. Атеросклерозу присвячений спеціальний розділ (10-ий), а

тому ми приділяємо зараз увагу тільки кисневому голодуванню

всього організму, не загостреному атеросклерозом, при нормаль-

ному насиченні крові киснем.

Вдихаючи повітря, ми втягуємо в легені кисень, де він всмок-

тується в кров і розноситься по всіх частинах тіла. Там він окислює

жири, білки і вуглеводи. Енергія, яка виділяється при окисленні,

використовується, а вуглекислий газ, який утворюється в результа-

ті цього, видаляється з організму з видихуваним повітрям. Цю іс-

тину ми знали давно, не надаючи тільки особливого значення тій

частині вуглекислого газу, яка при видиху все ще залишалася в ор-

ганізмі. Безперечним для нас завжди було і те, що першорядним

завданням дихання є постачання організму киснем. Варто нам збі-

льшити витрату енергії в організмі, як, наприклад, під час бігу, і

відразу ж, без жодного вольового зусилля з нашого боку настає збі-

льшення інтенсивності дихання: організму в підвищеній кількості

потрібен кисень.

При фізичному навантаженні потреба організму в кисні може

зрости майже в 25 разів порівняно зі станом спокою (у тренованих

спортсменів споживання кисню може збільшитися з 200 до 5000 мл

на хвилину – це максимальне споживання кисню людиною).

Всім нам також добре відомо, що якщо з якоїсь причини ди-

хання припиняється хоча б на п'ять хвилин, то негайно припиняєть-

ся і саме життя. Тому недарма стародавні греки говорили: “Поки

дихаю – сподіваюся".

Як бачимо, наше життя підтримується безперервним і контро-

льованим організмом окисленням киснем органічних речовин. Так

організм добуває необхідну йому енергію.

Невелика замітка з газети “Радянський спорт” (1990, 12 жовтня,

“Скільки “важить” повітря?"): “Мало хто знає, скільки “важить”

повітря, яке ми вдихаємо. Здорова людина робить близько 20000

вдихів за 24 години, пропускаючи через легені 15 кілограмів повіт-

ря. Для порівняння: на добу нам в середньому потрібно 1,5 кг їжі і

2 л води. Людина може жити 5 тижнів без їжі, 5 днів без води,

але тільки 5 хвилин без повітря. Відомо, що один француз провів

під водою без руху 6 хвилин 24 секунди. Його попередники-

рекордсмени не могли протриматися під водою довше 4 хвилин 40

секунд".

Колись кисню зовсім не було в атмосфері Землі (первинна ат-

мосфера складалася з водяної пари, двоокису й окису вуглецю, амі-

аку, азоту і сірководню) і перші живі організми здобували необхід-

ну їм енергію без допомоги кисню, лише частково розщеплюючи

глюкозу з подальшим утворенням двох молекул піровиноградної

кислоти. Остання за відсутності кисню перетворювалася на молоч-

ну кислоту. Таким шляхом вивільнялася без участі кисню запасена

в глюкозі енергія. Це анаеробне дихання.

Енергозабезпечення клітин при анаеробному диханні – украй

неефективний процес, тому що значна частина енергії, яку можна

було б отримати при повному окисленні глюкози, все ще залиша-

ється невикористаною.

Коли ж у процесі фотосинтезу рослини почали виділяти кисень

як побічний продукт і він поступово став накопичуватися в атмос-

фері, то використання його живими організмами при аеробному

диханні дало можливість їм отримувати більше енергії з поживних

речовин. З цієї миті і почався своєрідний вибух у розвитку життя на

Землі.

Тепер нам зрозуміло, що анаеробний шлях отримання енергії

виник на найраніших етапах розвитку життя, коли кисню в атмос-

фері Землі зовсім не було. Коли ж в атмосфері з'явився кисень, то

живі організми не забарилися скористатися ним, оскільки тепер у

процесі метаболізму стало можливим отримувати з вуглеводів у 18

разів більше енергії порівняно з анаеробним диханням. Сумарний

вихід АТФ (аденозинтрифосфат, який виконує роль “розмінної мо-

нети” в реакціях енергетичного обміну у всіх живих організмів)

при аеробному диханні становить 36 молекул замість двох при ана-

еробному.

Проте, що особливо примітно, таке зростання отримання енер-

гії відбувається не шляхом простої заміни анаеробних реакцій на

аеробні, а шляхом приєднання реакцій аеробів до вже існуючих

анаеробних. Таким чином, еволюція не відмовилася від своєї пер-

винної знахідки – анаеробного дихання. І ми ще не раз зустрічати-

мемося з цим способом отримання енергії живими істотами. Але

основну частину енергії живі організми отримують за допомогою

аеробного дихання, і тому для нас так важливо з'ясувати всі питан-

ня, пов'язані з безперешкодним постачанням нашого організму ки-

снем.

ЕФЕКТ ВЕРИГО-БОРА

При великому парціальному тиску кисню гемоглобін (Нb) спо-

лучається з киснем, утворюючи оксигемоглобін (НbО

), а при низь-

кому парціальному тиску кисню оксигемоглобін (оксигемоглобін –

це гемоглобін, сполучений з киснем; він переносить кисень від ор-

ганів дихання до тканин і надає яскраво-червоного кольору артері-

альній крові) віддає приєднаний раніше кисень.

При кожному даному парціальному тиску кисню існує певне

кількісне співвідношення між гемоглобіном і оксигемоглобіном.

Якщо побудувати графік залежності кількості оксигемоглобіну від

парціального тиску кисню, то ми одержимо криву кисневої дисоці-

ації, яка показуватиме, яким чином ця реакція залежить від парціа-

льного тиску кисню.

Але на криву кисневої дисоціації чинить вплив не тільки парці-

альний тиск кисню - на неї чинить істотно впливає і рН крові. При

підвищенні реакції крові (коли кров стає більш лужною) зв’язок

кисню з гемоглобіном посилюється, що утруднює перехід кисню з

капілярів у тканини, а при пониженні реакції (рН), коли кров стає

кислішою або просто менш лужною, зв’язок гемоглобіну з киснем

послаблюється і клітини організму одержують більше кисню. Це

явище сьогодні відоме як ефект Вериго-Бора. Цей ефект був від-

критий незалежно один від одного російським вченим Вериго

(1898р.) і данським фізіологом Ч. Бором (1904 р.).

ОПТИМАЛЬНА РЕАКЦІЯ КРОВІ

І якщо ми бачимо, що постачання організму киснем залежить

від реакції крові, тобто від одного з параметрів внутрішнього сере-

довища самого організму, то, мабуть, що організм нормально фун-

кціонує тільки при оптимальній реакції крові. Але яку реакцію кро-

ві слід вважати оптимальною – це нам ще належить з'ясувати, хоча

здається, що і з'ясовувати тут нічого: в медицині міцно вкоренило-

ся поняття про кислотно-лужну рівновагу в крові, звідки логічно

випливає, що кров повинна бути і не кислою, і не лужною, а тільки

нейтральною. Але насправді все далеко не так. У більшості людей,

як відомо, реакція (рН) артеріальної крові дорівнює 7,4, а венозної

– 7,35. Як бачимо, ні одна, ні друга кров не є нейтральною, а тільки

лужною. Але в медичній літературі все ще продовжує нещадно

експлуатуватися термін кислотно-лужної рівноваги (КЛР), хоча

такої рівноваги в організмі немає. Задля справедливості треба ска-

зати, що останнім часом стали говорити просто про кислотно-

лужний стан крові. І це правильніший підхід до оцінки реакції кро-

ві. Але точніше слід було б говорити про ситуативну реакцію крові.

І, безумовно, слід було б з'ясувати, яка ж реакція крові може бути

найсприятливішою для нашого організму. А про кислотно-лужну

рівновагу можна просто забути – немає такого стану крові в органі-

змі людини, як і немає жодного механізму для здійснення такої рі-

вноваги, хоча для підтримки постійності деякої випадкової величи-

ни реакції крові в організмі є відповідні механізми: це і буферна

система крові, і нирки, і легені.

Б.Ф.Вериго працював в лабораторіях І. М. Сєчєнова, І. Р. Тарханова

та І. І. Мєчникова.

Ч. Бор – батько Нільса Бора, фізика, творця теорії атома, за що йому

була присуджена Нобелівська премія. А Нільс Бор

– батько Оге Бора,

теж фізика, і теж лауреата Нобелівської премії. Це рідкісний випадок

талановитої сім'ї в багатьох поколіннях. До цього слід додати і таку

деталь. Як часто ми неправильно оцінюємо здібності дітей. Наприклад,

мати Нільса і Гаральда Борів дуже любила своїх синів, але довший час

була об’єктом співчуття рідних і знайомих, які вважали її дітей розу-

мово відсталими. Але вона все ж таки дочекалася того часу, коли Нільс

став всесвітньо відомим фізиком, а Гаральд – першим математиком

Данії.