Друзяк М.Г. Як продовжити швидкоплинне життя

Подождите немного. Документ загружается.

старіших жителів цих островів, і один кардіолог сказав мені, що

йому ніколи не доводилося бачити людей похилого віку, що так до-

бре збереглися. Вони здорові та живуть довго тільки завдяки дис-

тильованій воді".

Так, можливо, у тубільців немає гіпертонії, як і інших хвороб,

не тому, що вони мало їдять кухонної солі, а виключно тому, що

вони живуть не на твердій воді, як у Вірджинії, а на дуже м'якій,

майже безкальцієвій воді? А це автоматично веде до зміни реакції

крові в кислий бік. А ще у тубільців немає молочних продуктів.

Усі ці цитати з книги Брегга демонструють нам, як один і той

самий автор дає різні пояснення причин одного і того ж явища.

Треба, проте, віддати належне спостережливості Брегга: він бачив,

що якість здоров'я прямо залежить від якості питної води, чого ба-

гато хто не бачить навіть у наш час. Але механізму зв'язку між які-

стю води і рівнем здоров'я, Брегг, звичайно ж, не знав.

Бразильський лікар Манчила, який тривалий час вивчав життя

індіанських племен у дельті Амазонки, зі здивуванням констатував,

що місцеві жителі практично не знають гіпертонії. Цей лікар нази-

вав дві основні причини такого явища. По-перше, індіанці не вжи-

вають тваринних жирів (навіть у дичини жир старанно забираєть-

ся). По-друге, конфлікти що виникають, вирішуються в спокійній

обстановці.

Я сподіваюся, що читачі зі мною згодяться, що жодна з назва-

них причин відсутності гіпертонії в індіанців не відповідає дійсно-

сті. Так, надмірні жирові накопичення можуть сприяти підвищен-

ню артеріального тиску. Але, як ми знаємо вже з 8-го розділу, і в

надмірної ваги є своя причина – значне підлужнення крові при вуг-

леводному харчуванні. І це підлужнення може бути викликане різ-

ними причинами, головна з яких – підвищений вміст кальцію в

крові. А саме по собі споживання тваринних жирів не призводить

до підлужнення крові. Індіанці, мабуть, не вживають тваринні жи-

ри через їхню високу калорійність, коли жири тільки сприяють ро-

зігріванню їх організму, тоді як вони, перебуваючи в жаркому і во-

логому кліматі, потребують постійно охолоджувати свій організм.

А справжньою причиною відсутності гіпертонії в індіанців є вода

Амазонки, яка містить всього 5 міліграмів/л іонів кальцію. Та і

продуктів з високим вмістом кальцію у них немає (корів вони не

тримають). Переважно вони харчуються рослинною їжею, яка має

кислу реакцію. Кисла вода і кисла їжа створюють і кислу реакцію

крові в індіанців. А при кислій реакції крові не може бути і гіпер-

тонії. До речі, і друга, так звана причина відсутності гіпертонії у

індійців – розв’язання конфліктів у спокійній обстановці - теж є

231

лише наслідком низького рівня кальцію в крові, хоча сам по собі

стресовий стан може значно залужнити кров і підвищити її тиск.

Таким чином, життя не окремих людей, а цілих популяцій по-

казує нам як саму залежність гіпертонії від зовнішніх умов, так і те,

в чому ця залежність виявляється.

Повернімося ще раз до нейрогенної теорії розвитку гіпертонії,

мова про яку йшла на початку цього розділу і яку запропонував

академік Ланг. Чи можна вважати, що ця теорія помилкова і не за-

слуговує нашої уваги? Ні, звичайно. Вона просто логічно вписуєть-

ся у висловлену в цьому розділі концепцію, що головною причи-

ною гіпертонічної хвороби є лужна реакція крові. У книзі Д. Карне-

гі "Як перестати турбуватися і почати жити" мовиться, що "сімде-

сят із кожних ста хворих, які звертаються до терапевтів, могли б

вилікувати себе самі, якби тільки вони зуміли позбутися своїх

страхів і тривог". "Ці люди не страждають уявними хворобами.

Це та ж гіпертонія, безсоння, головний біль і багато інших хвороб,

які розвинулися на ґрунті нервового розладу. Страх, занепокоєння,

ненависть, безмірна самолюбність і невміння пристосуватися до

реальних умов – ось що призводить до нервових розладів, а вони

породжують більшість сучасних хвороб".

А тим часом, продовжує Карнегі, посилаючись на висновки ба-

гатьох відомих вчених, патологоанатомічні дослідження нервів

хворих з такими хворобами показали, що їх нерви нічим не відріз-

няються від нервів здорових людей. І Карнегі ставить питання – як

же можна це пояснити? "Відповіді ніхто не знає", – так відповідає

він собі.

А відповідь полягає ось у чому. Ми вже знаємо, що наш мозок

споживає 20% усього кисню, який надходить в організм. Цей ки-

сень іде на ресинтез АТФ, який витрачається мозком. А занепоко-

єння викликає підвищену витрату АТФ – мозок безупинно шукає

вихід з критичної ситуації. Але нам вже відомо, що клітина, запов-

нена енергією у вигляді АТФ, отримує зовнішній позитивний заряд

і що вивільнення енергії та накопичення її у вигляді АТФ відбува-

ється за безпосередньої участі іонів водню. Так от, при інтенсивно-

му вивільненні енергії в клітинах мозку при всіляких занепокоєн-

нях або стресах, як ми звичайно називаємо такі явища, клітини

втрачають свій зовнішній позитивний заряд (іони водню йдуть все-

редину клітини), і рідина, яка омиває клітини (а це кров), отримує

додаткову лужність. А додаткова лужність крові призводить до мі-

цнішого утримування кисню гемоглобіном, внаслідок чого почина-

ється кисневе голодування мозку і підвищення кровоплину, а по

суті, підвищення кров'яного тиску. Так само підвищена лужність

крові, викликана стресовим станом, може провокувати і багато ін-

232

ших хвороб. Колись М.Амосов говорив, що всі наші хвороби від

нервів. Але механізму зв'язку хвороб з нервами він нам не дав. Те-

пер ми знаємо, що хвороби при стресах розвиваються на ґрунті до-

даткового підлужнення крові.

І якщо Дейл Карнегі у вищеназваній книзі тільки вчить нас

управляти своїми емоціями, щоб уникнути, таким чином, негатив-

них для здоров'я наслідків, а управляти емоціями дуже і дуже важ-

ко, а деколи й неможливо оволодіти собою (як, наприклад, при

втраті близьких), то ця книга дає нам надійний засіб для нейтралі-

зації всього того негативу, який пов'язаний з нашими нервами. І

цей засіб – підкислення крові. Тобто ми завжди повинні знати, що

наслідком хвилювання є додаткове підлужнення крові. А його ми

можемо легко подолати додатковим підкисленням крові. І тому,

якщо ми хвилюємося, то неодмінно повинні підкислювати свою

кров.

Крім того, підвищений рівень кальцію в крові підсилює нерво-

ве збудження людини, про що вже мовилося в цій книзі, і такий

стан тільки сприяє всіляким стресам.

А зараз я хочу надати трохи уваги ще одній гіпотезі з приводу

гіпертонії. Двоє вчених зі Сухумі намагалися довести (у 1986 році),

що причиною гіпертонічної хвороби є прямоходіння людини, а

простіше – ходіння на двох ногах. Їх не збентежила та обставина,

що всі люди ходять на двох ногах, а хворіють на цю хворобу тільки

деякі. Як доказ правильності своєї ідеї вони наводять результати

досліджень на мавпах. Як відомо, мавпи переважно ходять на чо-

тирьох кінцівках. Дослідники за допомогою спеціальних комбіне-

зонів позбавили деяких мавп можливості використовувати верхні

кінцівки для пересування, і тим самим вимусили їх освоїти прямо-

ходіння. І що ж у результаті? Чотириногі мавпи не мали проблем з

тиском крові, а у їх родичів, які освоїли прямоходіння, вже через

два місяці експерименту розвинулася артеріальна гіпертонія, яка

прогресувала і надалі. Дослідникам здавалося, що вони знайшли

доказ своїй ідеї. А насправді підтвердилася ідея Карнегі, що по-

стійне занепокоєння, викликане невластивим для мавп ходінням на

двох кінцівках стало причиною гіпертонії. А ми можемо додатково

пояснити підвищення тиску крові у прямоходячих мавп тим, що

інтенсивна робота їх мозку (як би звільнитися від пут, які сповили

їх верхні кінцівки) призводила до значного підлужнення їхньої

крові.

До речі, до гіпертонії схильні всі люди, чия діяльність пов'язана

з роботою на комп'ютері. В цьому випадку мозок витрачає велику

енергію на розшифрування зорового сигналу, і в результаті підлу-

233

жнюється кров. Варто у такому випадку вдатися до підкислення

крові, і у таких людей не буде жодних проблем зі здоров'ям.

Цей розділ написаний не як допомога для самолікування, ні.

Він лише показує витоки підвищеного артеріального тиску, а також

вказує шляхи профілактики цієї хвороби, проте лікуватися завжди

необхідно під наглядом лікаря. Як сказано в Біблії: "А й лікаря при-

місти, бо й він Господом створений: хай тебе не полишає, бо й йо-

го ти потребуєш". ("Книга премудрості Ісуса, сина Сириха", 38,

12).

Нормальний артеріальний тиск у 15-50-річних повинен бути

105-120 на 60-80 мм рт.ст., а у старших за віком – 135-140 на 80,

але і 150 на 90 в такому віці не повинне викликати занепокоєння.

Розділ 12

ЗАПОБІГАННЯ ВІРУСНИМ ЗАХВОРЮВАННЯМ

Віруси є всюди, де є життя. Вони супроводжують нас завжди і

скрізь. І шкода, яка вони нам заподіюють, дуже велика - понад по-

ловину всіх наших хвороб провокують віруси. Віруси тисячоліття-

ми викликали спустошливі епідемії, приносячи людям відчай і

смерть.

Навіть застудні захворювання викликають віруси. Більшість за-

студних захворювань увійшла до медичної номенклатури під на-

звою "гострі респіраторні захворювання" - ГРЗ. І якщо ми сьогодні

знаємо, що у виникненні застудних захворювань винні віруси, то і

засобом проти цих хвороб повинне бути щось противірусне.

Не так просто йдуть справи і з застудними захворюваннями,

хоча ми вже і знаємо, що це захворювання вірусні. У Великій ме-

дичній енциклопедії написано, що патогенетичні механізми впливу

застуди на зниження реактивності організму вивчені недостатньо.

Надається значення рефлекторним вазомоторним розладам, пору-

шенням циркуляції крові, холодовій алергії, метаболічним пору-

шенням, підвищенню вірулентності мікробної флори носа і горла. І

схильність до застуди у багатьох людей вельми різна: одні хворі-

ють щорічно, та й ще багаторазово, а інші не хворіють жодного

разу впродовж декількох років.

Незнання всього механізму застудних захворювань ускладнює і

їхню профілактику. Сьогодні серед основних таким заходів щодо

попередження застудних захворювань на перше місце висувається

гартування, потім іде дотримання гігієнічних правил, які виключа-

ють несприятливі форми охолоджування, а потім і санація хроніч-

них осередків інфекції. Але чи така велика роль гартування в запо-

біганні застудним захворюванням? Я можу згодитися з тим, що

234

якщо щодня обливатися холодною водою, то застудних захворю-

вань частково можна уникнути. Але чи багато хто зможе щоденно

виконувати цю процедуру, а крім того, варто ненадовго відмовити-

ся від холодного душу - і ми вже не застраховані від усіляких ГРЗ.

У дорослих людей ефект гартування зникає впродовж місяця після

припинення процедур гартування, а у дітей ще раніше - через 5-7

днів.

А зараз спробуємо стисло розглянути весь ланцюжок розвитку

застудних захворювань. Вважається, що чинник тривалого охоло-

джування знижує загальну і місцеву опірність, а гартування ніби

укріплює цю саму опірність. Ось тільки що нам слід розуміти під

терміном "опірність" - чіткої відповіді ми наразі не знайдемо, а то-

му і важко боротися з застудою, не знаючи, що ж конкретно потрі-

бно зміцнювати в організмі.

Але що ж є визначальним чинником при вірусному зараженні

організму в результаті охолоджування останнього - саме зниження

температури організму чи щось інше?

Л. Пастер першим експериментально підтвердив той факт, що

тривале охолоджування організму сприятливе для вірусної інфек-

ції. Він заражав вірусом сибірської виразки курей, які за нормаль-

них умов стійкі проти цієї хвороби. Але якщо ці ж кури постоять

тривалий час у холодній воді, то вони неодмінно захворіють сибір-

ською виразкою. Так був доведений прямий зв'язок між охолоджу-

ванням організму і його сприйнятливістю до вірусних захворювань.

Вивчення температурного режиму для вирощування вірусів

показало, що вірус грипу добре розмножується при +35

С, гірше

при +37

С і майже не розмножується при +39 - +40

С. Те ж саме

відбувається і з вірусом поліомієліту, розмноження якого при тем-

пературі +39

С йде менш інтенсивно, ніж при +37

С.

Якщо вірус не розмножується при температурі тіла вищій за

+37

С, то, мабуть, саме тому організм піднімає свою температуру

вище за нормальну, щоб погасити таким чином вірусну агресію.

ЯК ВІРУС АТАКУЄ ОРГАНІЗМ?

Віруси живуть лише в живих клітинах, і тому будь-яка вірусна

інфекція починається з проникнення вірусів у клітину. Вірус скла-

дається з нуклеїнової кислоти, покритої міцною білковою оболон-

кою. При проникненні в клітину вірус "роздягається" і нуклеїнова

кислота вже без захисного білкового покриття проникає всередину

клітини.

Після проникнення всередину клітини доля вірусу може склас-

тися по-різному. Або він буде повністю знищений клітиною і жод-

ної агресії на організм не буде, або він розмножиться всередині клі-

тини, і в зовнішнє середовище вийде безліч вірусів, і почнеться

235

хвороба, або ж вірус залишиться жити в клітині, тривалий час не

розмножуючись. Клітина при цьому зберігає зовні здоровий ви-

гляд, хоча вона вже заражена вірусом.

ЯК ОРГАНІЗМ БОРЕТЬСЯ З ВІРУСАМИ?

Ми поки що не розглядатимемо той сприятливий для організму

випадок, коли вірус, який вторгнувся всередину клітини, тут же

пригнічується клітиною, а розглянемо другий випадок, коли через

деякий час після контакту вірусу з клітиною починається масове

розмноження вірусів і загибель клітини, тобто коли починається

інфекційна хвороба.

Віруси, які розмножились та виходять з клітини, тут же “одя-

гають” на себе білкову оболонку. За білковою оболонкою імунна

система розрізняє своїх та чужих і починає виробляти проти остан-

ніх антитіла. Але не так швидко будуть вироблені антитіла, а хво-

роба розростається, і в цьому випадку організм застосовує свій

улюблений і перевірений прийом – він підвищує температуру тіла

вище за норму, щоб таким чином стримати розмноження вірусів.

Ми ще повернемося до розгляду температурного чинника в бо-

ротьбі організму з вірусною інфекцією, а зараз приділимо трохи

уваги імунній системі. Мені здається, що медицина дещо перебі-

льшує роль імунної системи в захисті нашого здоров'я. Безперечно,

що роль цієї системи у підтримці нашого здоров'я досить велика. За

допомогою вакцин та імунної системи переможені такі небезпечні

вірусні хвороби, як віспа і поліомієліт, як і багато інших. Але в той

же час ця система практично безсила проти такої, здавалося б, не-

значної хвороби, як грип. Проте на грип хворіють щорічно багато

мільйонів людей, і він забирає немало життів. В одній тільки Англії

впродовж новорічного тижня у 1970 році від грипу загинуло більше

трьох тисяч людей, а в далеких від нас 1918-1919 роках від епідемії

грипу, так званої "іспанки", загинуло близько 50 мільйонів людей.

То чому ж не робити щеплень проти грипу? Можна робити і вони

робляться, але вірус грипу дуже часто міняє свою білкову оболон-

ку, а імунна система спрямовує свої антитіла саме проти цієї обо-

лонки. Крім того, грипоподібні захворювання викликають також

інші віруси, які не відносяться до групи вірусів грипу. У результаті,

щоб вберегти організм і від грипу, і від йому подібних захворювань

за допомогою імунної системи, довелося б щепити людині більше

100 всіляких вакцин. Мабуть, природа не могла б покладатися тіль-

ки на такий уразливий захист, як імунна система, коли організм

спочатку наражається на смертельну небезпеку в результаті вірус-

ної інфекції і лише в процесі боротьби з інфекцією ця система ви-

робляє антитіла. Очевидно, що імунна система – це лише друга си-

стема оборони організму проти вірусів, а як першу природа вибра-

236

ла щось ефективніше. І прикладом цього можуть служити акули, у

яких дуже слабка імунна система, але у той же час їх ніяк не можна

заразити вірусними хворобами.

А зараз прислухаємося до думки Джарвіса з приводу застуди і

боротьби організму з нею: “Народна медицина вважає, що хвороба

з'являється тоді, коли змінюються чинники, пов'язані з основними

законами життя організму.

Хвороба не підкрадається несподівано, як злодій вночі. Перш

ніж шкідливі мікроорганізми почнуть атакувати організм, роз-

множуватися і чинити руйнівну дію, вони мають проникнути в

клітини. Тому ми повинні прийти на допомогу клітинам тіла”.

І далі Джарвіс показує, як це можна зробити – як можна "при-

йти на допомогу клітинам тіла": “Перший показник вашого здоро-

в'я – це сеча. Народна медицина вважає, що про появу ознак захво-

рювання свідчить лужна реакція сечі. Перше спостереження, яке

стосується цього питання, було зроблене у зв'язку із звичайною

застудою. Ймовірно, реакція змінюється у бік лужності в період,

коли хвороба перебуває ще в латентній стадії, тобто за декілька

днів до появи симптомів хвороби. В міру одужання від застуди ре-

акція сечі поверталася до кислої і залишалася на цьому рівні. Шля-

хом зміни реакції сечі виявилося можливим стимулювати одужан-

ня від застуди”.

В останніх словах Джарвіса (а в них мовиться про зміну лужної

реакції сечі хворої людини на кислу, тобто йдеться, по суті, про

підкислення крові під час хвороби) закладена передумова і для по-

вного запобігання застудним захворюванням.

Про те ж – про запобігання застудним захворюванням за допо-

могою підкислення крові – говорив і лауреат Нобелівської премії Л.

Полінг. Він був переконаний, що за одне-два десятиліття можна за

допомогою вітаміну С ліквідувати застудні захворювання в більшій

частині світу. Для цього він рекомендував вживати від 0,25 до 10 г

вітаміну С на добу. А оптимальною дозою він вважав 1 г на добу (в

даний час нормою для дорослої людини вважається 80 міліграмів

цього вітаміну на добу). При контакті з хворим, а також при втомі

або переохолодженні, він пропонував збільшувати дозу цього віта-

міну. При застудному захворюванні, яке почалося, можна вживати

до 4 г вітаміну С.

Ми вже знаємо, що вітамін С – це аскорбінова кислота, яка ні-

чим не краща за будь-які інші органічні кислоти. Полінг пропону-

вав її і як профілактичний засіб проти застудних захворювань, і як

лікувальний. Ні про яку реакцію крові мову він, звичайно, не вів,

він просто вбачав магічну силу у вітаміні С. Але, по суті, це зви-

чайне підкислення крові органічною кислотою. Тому більш послі-

237

довним і ближчим до істини був, звичайно ж, Джарвіс. Він прямо

зв'язав реакцію сечі і з захворюванням, і з процесом одужання.

Багато досліджень Джарвіс проводив на тваринах, і зокрема, на

коровах. В результаті експериментів він дійшов висновку, що при

щоденному додаванні в раціон корів яблучного оцту у них була

ліквідована застуда, не спостерігалося випадків грипу і пневмонії.

Хочу звернути увагу читачів також на те, що Полінг рекомен-

дував збільшувати дозу вітаміну С і при контакті з хворою люди-

ною – мабуть, щоб уберегти таким чином себе від зараження вірус-

ною інфекцією, і при втомі, і при переохолодженні. Те, що при пе-

реохолодженні нам найчастіше і слід чекати застудних (а в дужках

скажемо – вірусних) захворювань – це нам вже зрозуміло, якби не

ясний зв'язок самого охолоджування з вірусним захворюванням. А

ось чому при втомі слід приймати вітамін С, а точніше, чому при

втомі потрібно підкислювати кров, – це нам належить ще з'ясувати.

У книзі Дейла Карнегі “Як перестати турбуватися і почати жи-

ти” є цікаве твердження, що “розумова робота сама по собі не

може викликати втоми”. “Кров, узята з вени фермера, який оре

землю, у середині робочого дня, містить велику кількість “токси-

нів втоми” та інших її продуктів. Але взявши краплю крові з мозку

Альберта Ейнштейна, ви не знайшли б у ній жодних “токсинів

втоми” навіть в кінці трудового дня.

Що стосується мозку, він здатний працювати так само добре

і швидко в кінці восьми- або навіть дванадцятигодинного робочого

дня, як і на його початку. Мозок абсолютно невтомний… так що

ж робить Вас втомленим? Нудьга, відчуття образи, свідомість

того, що тебе не цінують, відчуття непотрібності, необхідність

поспішати, тривога, занепокоєння – ось емоційні чинники, які до-

водять до знемоги тих, хто сидить за письмовим столом. Саме ці

чинники роблять їх такими схильними до застуд, знижують про-

дуктивність праці і примушують повертатися додому з невралгіч-

ним головним болем. Саме так виглядає справа, ми втомлюємося

тому, що наші емоції створюють нервову напругу в нашому орга-

нізмі”.

До сказаного в цій цитаті я хочу додати те, що ще Гіппократ

(близько 400 років до Р. Хр.) говорив, що смуток, туга, страх і гнів

руйнують тіло.

Я не знаю, що мав на увазі Карнегі, коли говорив, що кров фе-

рмера, який оре, містить велику кількість “токсинів втоми”. Не

згоден я і з тим, що розумова робота не може викликати відчуття

втоми, і що мозок абсолютно невтомний. Недарма ж існує приказ-

ка, що ранок від вечора мудріший. Тільки вранці і буває найпроду-

ктивнішою розумова робота. Отже, в цій частині Карнегі не має

238

цілковитої рації. Від фізичної роботи, якою б важкою вона не була,

втомлюєшся менше, ніж від розумової. Але Карнегі, безумовно,

мав рацію у тому, що навіть застудні захворювання пов'язані з на-

шими емоціями. Але яким чином, який механізм цього зв'язку? Од-

на справа – сказати людині, щоб вона менше переживала зі всякого

приводу, оскільки це збільшує ймовірність захворіти застудою, і

зовсім інша справа – дати людині можливість навіть у несприятли-

вій для неї емоційній обстановці нейтралізувати негативну дію

емоцій на її здоров'я. І в цьому нам теж може допомогти Джарвіс.

Читаємо у нього: “…наведу приклад свого приятеля-медика. Він

якось нагадав про свою звичку влаштовувати “турецьку лазню”

(парова ванна з подальшим прохолодним душем), якщо відчував се-

бе розбитим, і зрозумів, що вона приносить полегшення. Я запи-

тав, а не чи не хоче він перевірити свою сечу після прийняття ван-

ни, і він відразу згодився. Пізніше він повідомив мене, що безпосе-

редньо перед прийманням ванни сеча вказувала на явище втоми

своєю лужною реакцією, тоді як після неї реакція змінювалася на

кислу. Очевидно, під впливом зігрівання відбулася хімічна зміна в

організмі. Це навело мене на думку попросити моїх 24-х пацієнтів

перевірити вплив стану фізичної втоми на реакцію сечі. З повідом-

лень з'ясувалося, що чинники, які викликають появу відчуття вто-

ми, виробляють зміну реакції сечі. Один дорослий пацієнт, який

дослідив динаміку змін реакції сечі впродовж доби, визначив, що

після проведення ним півдня в лісі на полюванні лужна реакція знову

змінювалась до кислої. Якщо важке фізичне навантаження, яке не

має нічого спільного із заняттями спортом або розвагами, викли-

кало лужну реакцію сечі, то, саме собою, виникає питання: який

вплив має розумова праця на реакцію сечі. З 12-ти моїх дорослих

пацієнтів 5 займалися розумовою працею; з їх допомогою було

встановлено зі спостережень, що тривале заняття розумовою

працею викликає лужну реакцію сечі”.

Як бачите, за Джарвісом ознакою фізичної і розумової втоми, а

також і емоційного дискомфорту, є лужна реакція сечі. Можливо,

що “токсини втоми” слід ототожнювати з лужною реакцією сечі, а

ще точніше, на мою думку, з лужною реакцією крові. Тоді нам ста-

не зрозумілим і механізм зв'язку втоми з застудними хворобами. В

основі цього зв'язку – лужна реакція крові.

З 2-го розділу нам відомо, а тут я повторюся, що при інтенсив-

ній розрядці АТФ (а це пов'язано і з важкою фізичною роботою, і з

тривалою розумовою роботою, і зі стресами) відбувається підлуж-

нення крові. Стреси в даному випадку можуть виконувати винятко-

ву роль, оскільки вони звичайно тривають довго і непідконтрольні

нам.

239

Яким чином стреси впливають на наше здоров'я? І що таке

стрес узагалі? Стрес – це стан підвищеної нервової напруги у від-

повідь на якусь сильну дію (фізичну або емоційну). У такому стані

мозок інтенсивно працює. А при такій роботі мозку витрачається

АТФ більше, ніж поновлюється, тому кров інтенсивно підлужню-

ється, що у результаті і сприяє захворюванню.

Американський інститут стресу опублікував статтю "Головна

загроза здоров'ю американців", в якій наголошується, що сьогодні

якнайбільше здоров'ю людей загрожує не рак і не СНІД, а стрес.

"За деякими оцінками, 75-90% всіх випадків звернень по першу ме-

дичну допомогу пов’язані зі стресом".

Згідно з даними американської Національної ліги споживачів,

робота – головна причина стресу у дорослих (39%). Друга за поши-

реністю причина стресу – сімейні розлади (30%). Крім того, причи-

ною стресу є стурбованість здоров'ям (10%), економікою (9%).

Але не тільки у США люди перебувають під гнітом стресу. За

даними одного дослідження, проведеного в Англії в 2002 році, "бі-

льше півмільйона британців в 2001-2002 роках визнали, що стрес,

викликаний роботою, був таким сильним, що завдав шкоди їх здо-

ров'ю", і що "через стрес, депресію і тривогу, викликаних роботою,

втрачається приблизно 13,5 мільйонів робочих днів у році".

У країнах Європи картина не менш сумна. На думку Європей-

ського агентства з безпеки та гігієни праці на виробництві, "стрес

на роботі відчувають мільйони європейців, зайнятих у різних сфе-

рах виробництва". Згідно з одним дослідженням, "щорічно від

стресу, пов'язаного з роботою, страждають близько 41 мільйона

людей, які живуть у країнах Європейського союзу".

За даними ВООЗ, за останні 70 років захворюваність неврозами

зросла у 24 рази. Росте і кількість людей, які страждають депресі-

єю. Цьому сприяє невпевненість у завтрашньому дні, конкуренція,

безкомпромісна боротьба за існування, стреси на роботі, сімейна

дисгармонія, конфлікти з самим собою.

У всьому світі лікарі відзначають появу "неврозів очікування",

"інформаційних неврозів", "неврозів вихідних днів" (особливо нега-

тивно на здоров'ї людей позначаються щотижневі і довші вихідні

дні).

Різні розлади нервової системи стали медико-соціальною про-

блемою нашого часу. Не випадково в Японії лікування починається

з рекомендацій медичного психолога, а в США психіатрію почи-

нають викладати майбутнім лікарям вже на першому курсі.

Не легше живеться і дітям. Щодня учні в школі стикаються з

проблемами і труднощами, а значить і зі стресом, який викликаєть-

240