Друзяк М.Г. Як продовжити швидкоплинне життя

Подождите немного. Документ загружается.

яке призвело до різкого залужнення крові, що вкрай несприятливо

для хрящової тканини. А другою негативною причиною для наших

суглобів виявилася нестримна пропаганда кальцію. (Після прочи-

тання останнього рядка уважніше придивіться до реклами по теле-

баченню – жодного дня не обходиться без реклами чогось кальціє-

вого.)

Артрити – це запальні захворювання суглобів. До таких захво-

рювань відносяться ревматизм і ревматоїдний артрит. На останніх

двох ми коротко і зупинимося. Причина цих захворювань дотепер

недостатньо зрозуміла. Участь інфекції в їх походженні до тепері-

шнього часу залишається недоведеною. У клінічній картині артри-

тів є ознаки, які вказують на те, що в розвитку цих захворювань

велике значення має психологічний чинник, проте конкретно роль

нервової системи в патогенезі артритів поки що не ясна. А ми вже

можемо припустити, що зв'язок тут пролягає через додаткове залу-

жнення крові при стресових станах. І ось чому. І ревматизм, і рев-

матоїдний артрит відносять до колагенових хвороб. При цих хво-

робах спостерігається ураження сполучної тканини і судин. Ми вже

знаємо одну таку хворобу, при якій спостерігаються і суглобові

болі, і кровоточивість дрібних кровоносних судин. Це цинга. Прав-

да, це не чисто колагенове захворювання, але в ньому є його озна-

ки. Знаємо ми також і те, що цинга обумовлена недостатністю в

організмі вітаміну С, а простіше – недостатнім підкисленням крові

будь-якими органічними кислотами. Чому ж при цій хворобі кро-

воточать дрібні судини? Та тому, що вони складаються всього з

одного шару еластину (білок, подібний до колагену), який при лу-

жній реакції крові руйнується, внаслідок чого починається крово-

теча. А чому болять суглоби? Теж тому, що в суглобах багато кола-

гену і він починає руйнуватися при лужній реакції крові.

Дуже детально описує процес одужання від ревматоїдного арт-

риту американський журналіст Норман Казінс (Анатомія хвороби

очима пацієнта // Фізкультура і спорт. 1990. № 8-12. 1991. № 1, 2).

Наведу декілька цитат з цієї статті.

"Ліки. Наголос робився на болезаспокійливі ліки – аспірин, бу-

тадіон, кодеїн, колхіцин, снодійне. Аспірин і бутадіон використо-

вувалися як протизапальні препарати, і їх прийом вважався тера-

певтично виправданим. У лікарні мені давали максимальні дози: 26

пігулок аспірину і 12 пігулок бутадіону в день. Чи варто дивувати-

ся, що у мене все тіло покрилося кропив'янкою, а свербіння було

таке болісне, неначе мене день і ніч гризли мільйони червоних му-

рашок".

261

"Як бути з болем? У мене всі кістки, особливо хребет і сугло-

би, боліли так, ніби мене переїхала вантажівка. Я зміг би терпіти

біль досить довго, якби знав, що мій стан зрушив з мертвої точки

у бік покращення й організм здатний запобігти подальшому руйну-

ванню сполучної тканини".

"І ще одна проблема стояла переді мною – сильний запальний

процес. Якщо припинити приймати аспірин, то як вдасться подо-

лати запалення? Я пригадав, яку користь дає аскорбінова кислота

в єдиноборстві з цілою низкою хвороб, починаючи від бронхіту і

закінчуючи деякими типами хвороб серця. Чи зможе аскорбінова

кислота подолати запальний процес?

Я хотів поділитися своїми роздумами з лікарем Хітцигом. Лі-

кар Хітциг добре сприйняв ідею аскорбінової кислоти, хоч і попе-

редив мене про серйозні питання, підняті в наукових дослідженнях.

Він також застеріг мене, що при великих дозах аскорбінової кис-

лоти з'являється певна ймовірність порушення роботи нирок.

Проте в даний момент найважливішим для мене були не нирки.

Мені здавалося, що якщо порівнювати хворі нирки з повною неру-

хомістю, то варто ризикнути. Я запитав у лікаря Хітцига про ві-

домі йому дослідження з великими дозами вітаміну С. Він повід-

омив, що в клініці були випадки, коли пацієнти одержували до 3

грамів при внутрішньом'язових ін'єкціях.

Я сподівався почати з 10 грамів на день і довести щоденну до-

зу до 25 грамів.

Лікар Хітциг був приголомшений, очі його розширилися від по-

диву, коли він почув про 25 грамів. Така кількість набагато пере-

вищувала будь-які зареєстровані дотепер дози. Він сказав, що по-

винен попередити мене про можливість негативних наслідків не

тільки для нирок, але й для вен на руках. Він особисто не знає, чи

організм у змозі засвоїти 25 грамів аскорбінової кислоти більш

ніж за 4 години інакше, ніж видалити надлишки з сечею.

Як і раніше, мені, проте, здалося, що гра вартує свічок: най-

важливіше подолати того невидимого ворога, який роз'їдає мою

сполучну тканину.

Аскорбінова кислота діяла позитивно. Ми почали з 10 грамів

аскорбінової кислоти і вводили її через внутрішньовенну крапель-

ницю. Поступово ми збільшили дозу і до кінця тижня досягли 25

грамів. Я повністю припинив приймати всі ліки і снодійні. Я спав

безтурботно, як немовля. До кінця восьмого дня я зміг без болю

поворушити великими пальцями".

262

І ще: "Я вже не сумнівався, що доб'юся свого і поверну собі

здоров'я. Я міг рухатися, неможливо описати, наскільки прекрасне

це відчуття!"

Як бачимо, цьому хворому допомогло звичайне підкислення

крові аскорбіновою кислотою.

Про те ж пише і Джарвіс, тільки в його випадку допоміг яблуч-

ний оцет, а простіше – оцтова кислота. "Якось один з фермерів роз-

повів мені, як він позбувся артриту. До того, як він почав прийма-

ти по 10 чайних ложок яблучного оцту на склянку води за кожною

їжею, у нього були уражені всі суглоби тіла. У перший день після

того, як він почав пити яблучний оцет, його кульгавість зменшила-

ся на 20%, на другий день він відчув себе ще краще. На четвертий

день він відзначив 50% поліпшення, а до кінця місяця 75%. Крім

того, у всіх суглобах він відчував біль, який слабнув у міру зникнен-

ня кульгавості. Врешті-решт біль в суглобах абсолютно припинив-

ся, так само як і біль у потилиці і задній частині шиї». (Якщо вва-

жати, що цей фермер всього три рази на день випивав по 10 чайних

ложок яблучного оцту, то разом це 100 мл 6%-ного яблучного оцту,

тобто 6 г 100%-ної оцтової кислоти - прим. М. Д.)

У книзі П. М. Куреннова «Російський народний лікарський по-

радник» (1975 р.) мовиться про лікування ревматизму таке: «Най-

жорстокіші форми ревматизму виліковуються назавжди в цій

благословенній точці земної кулі, і доказом тому служать купи

милиць, кинуті хворими-напівінвалідами ревматиками, які виліку-

валися (включаючи і хворих на суглобовий ревматизм). Відомий ви-

падок, коли в Халун Аршан привезли хворого ревматика на ношах, а

через три тижні цей недавній інвалід ходив навіть без палички».

Джерело Халун Аршан – це джерело з великим вмістом вугле-

кислоти у воді. Отже, хворі на цьому джерелі одержували інтенси-

вне підкислення крові, внаслідок чого і виліковувалися.

Що сьогодні відомо про причину розвитку ревматоїдного арт-

риту? Відомо, що це неінфекційне хронічне захворювання сполуч-

ної тканини (колагену) з прогресуючим ураженням переважно пе-

риферичних суглобів. Разом з цим уражаються і кровоносні суди-

ни, але переважає ураження дрібних судин. Картина приблизно

така ж, як і при цинзі. А отже, і причина повинна бути аналогічною

– недостатнє підкислення крові. Але медицина цієї аналогії чомусь

не бачить і застосовує навіть рентгенівське опромінювання ураже-

них місць. А це додаткове залужнення крові. Застосовують і радо-

нові ванни, а це знову-таки веде до додаткового залужнення крові.

263

Ця хвороба призводить до руйнування хрящів з подальшим за-

міщенням колагенової тканини на кісткову, наслідком чого стає

нерухомість суглобів. Як бачимо, надмірне споживання кальцію

сприяє й залужненню крові, і розвитку колагенових хвороб, і зне-

рухомленню суглобів, тобто врешті-решт призводить до інвалідно-

сті.

Цікава і позиція Вокера стосовно цієї хвороби. Він вважає, що

артрит розвивається унаслідок відкладення неорганічного кальцію

в хрящах суглобів. Ми тут не сперечатимемося про правомірність

застосування означення «неорганічний», для нас достатньо вже й

того, що і Вокер вважав причиною артриту кальцій. І який же ме-

тод лікування він застосовував, щоб позбутися цієї хвороби? Чита-

ємо у нього («Лікування сирими овочевими соками»): «Так, щоден-

не вживання півлітра свіжого соку плоду грейпфрута допомагає

розчиненню цієї чужорідної речовини (мається на увазі кальцій –

прим. Н. Д.)».

Як бачимо, Вокер не запропонував зменшити споживання

кальцію, але запропонував інтенсивне підкислення крові – сік

грейпфрута містить до 5% органічних кислот.

Але якщо вести мову не про лікування, а про профілактику ко-

лагенових хвороб, то легко зрозуміти, що для цього необхідно

перш за все зменшити споживання кальцію (все ті ж молочні про-

дукти), а також і систематично підкислювати кров.

Декілька слів про ревматизм. Це захворювання також вражає

сполучні тканини (колаген) тих же суглобів і серцево-судинної сис-

теми. Часто розвивається як ускладнення після ангіни або стрепто-

кокових захворювань. Стрептококи, як відомо, добре розвиваються

у лужному середовищі (pH від 7,4 до 7,6). І тому наявність стрепто-

кокових захворювань говорить нам перш за все про те, що у хворо-

го підвищена лужність крові. Ангіна теж розвивається при лужній

крові, та ще й збільшує лужність крові. Чи не говорять нам такі по-

передники (ангіна і стрептококові захворювання) про те, що і рев-

матизм є наслідком лужної реакції крові. Тому і профілактичними

заходами проти ревматизму є зміна реакції крові в кислий бік за

допомогою підкислення крові. Пригадаємо знову Вокера – він го-

ворив: «Подагра і ревматизм - майже близнята». Стисло скажу,

що подагра залежить не стільки від рівня сечової кислоти в крові,

скільки від реакції крові: при лужній крові сечова кислота погано

вимивається з організму і залишається в ньому, а при кислій реакції

крові сечова кислота легко виводиться з організму і не буває ніякої

подагри. Тому наявність подагри свідчить передовсім про лужну

264

реакцію крові. При такій реакції крові розвивається і ревматизм.

Мабуть, тільки тому Вокер і вважав, що ревматизм і подагра є бли-

знятами, а слід було б сказати, що обидві ці хвороби є наслідком

однієї причини.

ОСТЕОПОРОЗ

Це захворювання характеризується розрідженням кісткової

тканини на обмеженій ділянці якоїсь кістки або в багатьох кістках.

Достовірно встановлено, що нестача марганцю може призводити до

розвитку остеопорозу. Про це свідчать дослідження, проведені в

Бельгії, які показали, що в крові жінок, які страждають остеопоро-

зом, вміст марганцю значно знижений (близько 25% від рівня, який

спостерігається у здорових людей).

Це захворювання часто намагаються вилікувати підвищеним

споживанням кальцію, але бажаного результату не досягають, тому

що кальцій утруднює засвоєння марганцю в організмі, тим самим

посилюючи його дефіцит. А без марганцю порушується синтез кіс-

ткової тканини.

Для довідки: "Марганець є біогенним хімічним елементом, він

активує багато ферментативних процесів, він необхідний для си-

нтезу хрящової тканини і утворення гемоглобіну".(Велика медична

енциклопедія).

Чи є остеопороз наслідком дефіциту кальцію в організмі, як

нам про це говорять лікарі? Мабуть, ні, оскільки найчастіше такі

хворі починають у збільшених кількостях поглинати продукти, ба-

гаті кальцієм, але задовільного результату не досягають.

До остеопорозу може призводити і надмірне виведення кальцію

з організму при захворюваннях щитовидної залози.

Для довідки. «Мінеральні сполуки кістки забезпечують нале-

жний рівень кальцію і фосфору в крові лише при низькому вмісті в

ній гормонів прищитоподібних залоз. Підвищення вмісту гормонів

супроводжується руйнуванням кістки і виділенням солей кальцію в

кров'яне русло» (Велика медична енциклопедія).

Цікаві і висновки Вокера з приводу остеопорозу. Нагадаю чи-

тачам, що Вокер практикував як лікар більше 50 років, і його до-

свідом та інтуїцією ми можемо скористатися і сьогодні, хоча не всі

явища він міг пояснити достатньо переконливо і правильно. Так от,

Вокер пише, що «порушення структур кісткової тканини відбува-

ється внаслідок наявності в дієті великої кількості молочних про-

дуктів».

Отже, ми можемо сказати, що остеопороз може розвиватися в

результаті безлічі причин. Однією з них може бути підвищена луж-

265

ність крові, при якій порушується обмін кальцію в організмі, але

ніяк це захворювання не є наслідком низького споживання кальцію.

Наприклад, в Японії рівень споживання кальцію майже втричі ни-

жчий, ніж у нас, але цієї хвороби там немає. Дуже низький рівень

споживання кальцію в Африці, де майже немає молочних продуктів

і дуже м'яка вода, але і такого рівня споживання кальцію (близько

350 міліграмів на добу) достатньо для нормальної побудови кістко-

вого скелета у населення Африки.

Другою істотною причиною остеопорозу може бути підвищене

споживання молочних продуктів, а якщо сказати точніше, то взага-

лі споживання молочних продуктів в будь-яких мінімальних кіль-

костях.

А третьою, і, можливо, головною причиною остеопорозу є не-

достатнє споживання марганцю.

Ось що говорить з приводу цієї хвороби Борис Хаїт, керівник

Тель-Авівського інституту альтернативної медицини: "Йдеться

про стан, званий остеопенією. Це збірне поняття, яке позначає

низьку масу кісток. Напевно, багатьом більш знайома назва «ос-

теопороз». Але це не зовсім одне і те ж. Давайте розбиратися.

Маса кісток зростає у людини приблизно до 30 років, а потім

поволі починає знижуватися. Це і є остеопенія. У неї декілька при-

чин, але найчастіші – це остеопороз і остеомаляція.

Остеопороз, як багато хто помилково вважає, безпосередньо-

го відношення до зменшення кальцію не має. Остеопороз – це зме-

ншення основної речовини кістки, і, в першу чергу, внаслідок зни-

ження її білкової частини. Тому в аналізах крові показники мінера-

лів залишаються нормальними.

Основними клінічними проявами остеопорозу вважаються болі

в кістках, найчастіше в спині, підвищена схильність до переломів.

У віці 60-70 років остеопороз трапляється переважно у жі-

нок, але після 70 років може бути і в чоловіків.

Остеомаляція – це порушення мінералізації кістки, за влучним

виразом німецького професора Р. Хеггліна, це «рахіт дорослого».

Цей процес, як і остеопороз, найчастіше відбувається в постклі-

мактеричному періоді. Він виявляється невизначеними болями в

спині, стегнах, рідше у області плеча і грудної клітки. З часом з'яв-

ляються викривлення ніг. При цьому в аналізі крові є певне знижен-

ня вмісту кальцію і фосфору".

У цій цитаті немає жодного слова про реакцію крові, але вказа-

ний в ній віковий період виразно говорить нам про те, що в такому

віці кров у людей, як правило, лужна. Тому і знижується білкова

266

складова (колаген) кісток при остеопорозі, оскільки колаген в луж-

ному середовищі руйнується. І цю ситуацію ми легко можемо ви-

правити в будь-якому віці простим підкисленням крові.

І порушення мінералізації кісток також може бути викликане

різким залужненням крові, оскільки при цьому погіршується обмін

кальцію в організмі. Цей висновок легко можна зробити, вивчивши

дієту хворого. Якщо у такого хворого у харчуванні переважно мо-

лочні продукти, то ні про який дефіцит кальцію в їжі не може йти-

ся. В даному випадку проблема полягає тільки в його засвоєнні і в

ефективному обміні в організмі. А перешкодою цьому може бути

тільки лужна реакція крові.

Нічого не сказано у вищенаведеній цитаті і про марганець, але

нам достатньо вже і того, що автор пов'язує остеопороз не зі змен-

шенням кальцію в кістці, а зі зменшенням в ній органічної частини,

тобто колагену.

Я не можу зрозуміти, чому у нас виникло таке занепокоєння

щодо забезпечення організму кальцієм. Цим елементом ми завжди

забезпечені в достатній або навіть у надмірній кількості. Сьогодні

для нас важливіше інше – як зменшити його надходження в орга-

нізм? А якщо хтось ще продовжує турбуватися про кальцій, то я

прошу такого читача звернути увагу на звичайне теля, яке харчу-

ється коров'ячим молоком не більше 2-3 місяців, а потім живе на

самій травичці і впродовж трьох років виростає до великої корови,

у якої цілком вистачило кальцію для побудови могутнього скелета

без жодного вживання молочних продуктів. А ми ростемо набагато

довше, і скелет наш набагато менший за коров'ячий, то невже нам

так не вистачає кальцію у звичній їжі, що ми ніяк не можемо обі-

йтися без молочних продуктів і нас постійно гризе тривога – де ж

іще нам дістати кальцій?

Я вважаю, що це занепокоєння безпричинне. Але до цього я б

додав ще й таке. Хто читав книги американського вченого Ф. Бат-

мангхеліджа про воду, той пам'ятає, як він називав американське

Міністерство охорони здоров'я – міністерством охорони хвороб. У

нас такого міністерства немає, але що кальцій виконує у нас роль

охоронця хвороб – у цьому немає жодного сумніву.

267

Розділ 15

РАКОВІ ЗАХВОРЮВАННЯ. У ЧОМУ ЇХ ПРИЧИНА?

Діагноз "рак" завжди викликав у людей панічний страх. Цей

страх і сьогодні спирається на незнання причин цієї хвороби і на

переконання, що всі методи лікування раку болісні і в більшості

випадків безрезультатні. Тому люди ніколи і не замислювалися над

тим, як запобігти цій хворобі, але завжди сподівалися, що от-от

буде знайдений якийсь ефективний засіб, який і вилікує всіх нас від

цієї хвороби.

Проблема ракової хвороби, а це проблема чотирьохтисячоліт-

ньої давності й одна з найскладніших проблем сучасної біології і

медицини, не розв'язана і у наш час. Ми живемо вже в 21-му сто-

літті, але ситуація з раковими захворюваннями на краще не зміни-

лася. Ось що говорить із цього приводу В. Мосієнко – професор-

онколог з Київського інституту онкології і радіобіології: "Онкологія

зайшла в безвихідь. Це визнає більшість вчених і мислячих практи-

ків. Я переконався в хірургічному і хіміотерапевтичному лікуванні

онкологічних хворих. Ми намагаємося лікувати клінічні прояви хво-

роби, а причини хвороби залишаються. На мою думку, в 75-90%

хвороба виникає з нашої вини: забруднення навколишнього середо-

вища, шкідливі звички (куріння, алкоголь, наркотики та об'їдання)".

("Урядовий кур'єр", 27 березня 2004)

Як бачимо, ніякого успіху в лікуванні онкологічних хворих на-

разі не спостерігається. Тому нам варто більше уваги приділити

профілактиці ракових захворювань. Треба сподіватися не стільки

на медицину, скільки на себе. Треба навчитися самим піклуватися

про своє здоров'я. Тут, мені здається, буде доречно навести одну

цитату з невеликої замітки в журналі “ФіС” (М. Номоконов, “Нуль

уваги”, 1991 р., №7): “Людина має таке здоров'я, яке сама хоче

мати. До цього висновку підводять всі дослідження вчених-

соціологів, які стверджують, що людину не можна примусити бе-

регти й укріплювати своє здоров'я ні домовленостями, ні погроза-

ми. Це може вийти лише в тому разі, вважають психологи, якщо

людина повірить в необхідність такого способу життя".

Я аніскільки не намагаюся применшити роль медицини в на-

шому суспільстві, її заслуги перед людством величезні, але можли-

вості її все ж таки не безмежні. Один стародавній римлянин (Квін-

тілліан, початок н.е.) говорив, що ніщо не є таке обов'язкове для

всього роду людського, як медицина. А інший такий же стародав-

ній римлянин (Овідій, початок н.е.) вносив деяку поправку в його

слова: "Не завжди у владі лікаря зцілити хворого. Часом хвороба

268

виявляється сильнішою за медицину". Так і ракова хвороба у бага-

тьох випадках виявляється сильнішою за медицину. Як не допусти-

ти такої хвороби – про це і піде мова нижче.

ПРИЧИНА РАКОВИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

ЗА ГОУЛЕРОМ І НІШІ

Міжнародне Агентство з вивчення раку пов'язує 85% злоякіс-

них пухлин з екологічною обстановкою і впливом канцерогенів

навколишнього середовища. Але деякі вчені стверджують, що 35%

всіх випадків раку залежить від харчування, а 30% - від куріння.

В економічно розвинених країнах рак займає друге місце (15-

23% за даними ВООЗ) у загальній структурі смертності, а на пер-

шому місці, як і скрізь, стоїть смертність від серцево-судинних за-

хворювань. І в таких країнах, як США і Японія, показники смерт-

ності від злоякісних пухлин на 100 тисяч населення в 1950 і в 1976

роках склали 141,2 і 175,8, (США) та 79,8 і 125,3 (Японія).

А зараз я пропоную читачам хоча б стисло ознайомитися з ду-

мкою деяких авторів про причину ракових захворювань. Такий від-

ступ допоможе читачам підготуватися до відповідних висновків на

тему цього розділу.

Почну я з короткого переказу змісту книги австралійського

письменника Яна Гоулера "Ви можете перемогти рак". Він пише,

що йому ампутували ногу з приводу остеогенної саркоми (рак кіст-

ки). Перспектива була невтішна: за статистикою, тільки 5% хворих

після такої операції мають шанс прожити довше, ніж 5 років. Його

попередили, що якщо пухлина з'явиться знову, то хвороба швидко

перейде в остаточну фазу: більшість пацієнтів вмирає через 3-6 мі-

сяців після появи вторинних ракових утворень цієї форми. І в Яна

Гоулера через десять місяців після операції відбувся рецидив раку,

а ще через чотири місяці стан його настільки погіршав, що, на дум-

ку лікарів, йому залишалося жити не більше двох тижнів.

Далі Ян Гоулер стверджує, що подальше його одужання стало

підсумком цілого комплексу різноманітних видів лікування. І через

два роки він одержав офіційне підтвердження, що у нього не зали-

шилося ніяких слідів активного раку.

Надалі він заснував у Мельбурні Групу допомоги онкологічним

хворим. Ідея Групи допомоги виникла з потреби поділитися тим

багатим досвідом боротьби з хворобою, який Гоулер набув за час

свого лікування.

"Запитайте будь-якого онкологічного хворого, – пише Ян Гоу-

лер, - що перше спало йому на думку, коли він дізнався про діагноз. І

269

ви почуєте стандартну відповідь: "Чому я? Чому це трапилося

саме зі мною?"

Така реакція на діагноз цілком зрозуміла, оскільки в суспільстві

все ще існує помилкове уявлення, ніби причини раку невідомі. Тому

хворий нерідко відчуває себе безпорадною жертвою жорстокої і

безглуздої випадковості.

Впродовж багатьох років всі шукали причину раку (одну-

єдину): якась речовина, продукт харчування, вірус, що завгодно!

Зараз стало очевидним, що все не так просто. Існує не один, а ціла

низка чинників, які у фіналі викликають появу видимих симптомів

хвороби під назвою рак.

Подібно до того, як втомлений верблюд довго надривається

під непосильною ношею, поки його не доконає одна остання соло-

минка, людський організм роками бореться з безліччю шкідливих

впливів, доки його сили не вичерпаються і якийсь один зі шкідливих

чинників – медики називають його "чинником тригера" – не стане

безпосередньою причиною раку. Мені здається, що ця звістка по-

винна втішити онкологічних хворих більше, ніж будь-що інше!

Адже якщо ми усунемо всі шкідливі чинники, знімемо всі соломинки

із спини верблюда, ми тим самим створимо умови для зцілення.

Онкологічне захворювання – це динамічний процес, який реагує

на зовнішні дії. Розвиток хвороби можливий не тільки у бік погір-

шення. Замінивши хвороботворні дії протилежними, зцілюючими,

можна повернути втрачене здоров'я.

Як початковий пункт вимагається визнати, що ваша хвороба

– не випадковість, а процес, і постаратися зрозуміти, що ж дало

поштовх цьому процесу".

Але і після прочитання всієї книги Яна Гоулера важко зрозумі-

ти, що ж автор цієї книги вважає істинною причиною онкологічних

захворювань. Він вказує і на зв'язок цих захворювань зі станом

імунної системи, а точніше - з імунним дефіцитом. Говорить він і

про психологічні чинники: "Наскільки я знаю з досвіду, психологіч-

ні чинники є важливою причиною більшості онкологічних захворю-

вань. Зі всіх пацієнтів, з якими я розмовляв (а їх число за час моєї

роботи в мельбурнській Групі підтримки і ведення семінарів у всіх

австралійських штатах перевалило за тисячу), у 95% присутній

один і той же комплекс особових особливостей, так званий типо-

вий психологічний портрет". Говорить Гоулер і про зв'язок цих

захворювань з харчуванням: "Ні у кого вже не викликає сумніву, що

помилки в харчуванні є одним з вирішальних чинників при виникнен-

ні раку".

270