Друзяк М.Г. Як продовжити швидкоплинне життя

Подождите немного. Документ загружается.

Але як усунути дефіцит імунітету, як нейтралізувати стресові

дії на організм, у чому можуть полягати помилки харчування – на

ці питання ми не знайдемо відповіді у Гоулера. Тоді навіщо ж я

приділяю стільки часу Янові Гоулеру і його книзі "Ви можете пе-

ремогти рак"? Відповідь дуже проста: у цій книзі все ж таки міс-

титься в прихованій формі і відповідь на поставлене питання – в

чому причина ракових захворювань, а також в ній міститься і бага-

то цікавих думок, звернути увагу читачів на які мені б хотілося.

Наприклад, така: "За симптомами раку ховається проблема, знач-

но ширша, ніж локальна пухлина: хворий весь організм. Проте рак

нерідко намагаються лікувати як локальне захворювання, неначе

вся проблема тільки в пухлинах, а в іншому пацієнт абсолютно

здоровий. Треба лікувати організм як єдине ціле – ось у чому поля-

гає новий підхід. Якщо вдасться відновити нормальний, здоровий

стан всього організму, то у відповідь на це він усуне всі злоякісні

пухлини, де б вони не містилися".

Все питання тільки в тому, хочу уточнити я, – як це зробити?

Янові Гоулеру вдалося цього досягти, на мою думку, не в ре-

зультаті якогось комплексу заходів, хоча він описує їх багато, а

лише завдяки строгому дотриманню певної дієти. І це нам вже має

бути цікаво – адже саме таким шляхом Ян Гоулер і видужав.

Я не торкатимуся всіх складових цієї дієти, а зупинюся лише на

тих її частинах, які є, на мій погляд, визначальними. Додатково по-

ясню, що про цю дієту Гоулер взнав випадково на одній з лекцій, і

вона була для нього лише однією із ланок складного оздоровчого

комплексу.

Ян Гоулер пише, що він вільний від забобонів, і тому готовий

випробувати будь-які засоби, аби лиш вони вели до мети.

(У дужках я наведу слова цікавої одеської тележурналістки

Марини Жуковської: “Недавно в моїй програмі брав участь кита-

єць – вчитель “Цигун”, стародавньої системи знань. Він уже 7

років живе в СНД і розповів, чим відрізняється психологія східних

людей від наших. Йому довелося поміняти методику проведення

навчання: на Сході люди спочатку пробують щось, а потім вирі-

шують, чи продовжувати їм це. А наші спочатку звичайно абсо-

лютно проти всього, що б їм не порекомендували. Спочатку їх

треба просто умовити спробувати", Вісник регіону, 1998, 26 бе-

резня).

А мета у Гоулера була одна – створити для організму такі умо-

ви, в яких він би вилікувався сам. Надати організмові можливість

виконувати головну роль, а не бути пасивним об'єктом терапії –

271

такий підхід до лікування раку для багатьох звучить незвично, але

він повен грандіозних можливостей.

Такі умови створюються головним чином в результаті підкис-

лення крові хворої людини. Хоча Ян Гоулер навіть не вживає тако-

го слова, як підкислення, але його рекомендації спрямовані саме на

це. Судіть самі - він радить таким хворим випивати впродовж 12

годин по 1,4-1,6 л (7-8 склянок) таких соків: апельсинового, яблуч-

ного, виноградного і морквяного. Перші три соки – це інтенсивне

підкислення крові органічними кислотами. А четвертий сік – морк-

вяний, мені здається, вже не потребує коментарів. При кожній хво-

робі його прописував і Вокер. Цей сік теж має кислу реакцію. Але

ще в ньому є каротин (з якого в організмі синтезується вітамін А) з

безліччю ненасичених зв'язків, і тому він може виконувати роль

антиоксиданту.

Далі Ян Гоулер говорить про необхідність вживання онкологі-

чними хворими вітаміну С. Таким хворим він рекомендує щодня

додавати до свого раціону по 18-20 г вітаміну С, а іноді й більше. А

те, що вітамін С – це лише одна з органічних кислот, нам вже відо-

мо з 3-го розділу, а тому прийом такої великої кількості цієї кисло-

ти можна однозначно розцінювати як інтенсивне підкислення кро-

ві.

У результаті ми бачимо, що онкологічним хворим Ян Гоулер на

довгий час (близько двох місяців) рекомендує інтенсивне підкис-

лення крові, хоча, підкреслюю, про підкислення немає ні слова. А

підкислення крові, як нам це вже відомо з 2-го розділу, сприяє по-

ліпшенню постачання всіх клітин організму киснем.

Цікава й інша рекомендація Гоулера щодо дієти таких хворих.

Цитую: "Коров'яче молоко містить високий відсоток жиру і часто

викликає харчову алергію. Воно нерідко буває причиною запалення

приносових (гайморових) пазух, стійких запалень горла, отитів

(запалення вуха) у маленьких дітей. Тим, хто практично здоровий

або чий стан стабілізувався (тобто тим, хто вилікувався від раку

або близький до цього), ми рекомендуємо виключити молочні про-

дукти зі свого раціону на якийсь час - від двох тижнів до двох мі-

сяців, а потім відновити споживання молока. При цьому будьте

уважні і не забувайте, що молоко входить до складу багатьох го-

тових продуктів і страв. Якщо після перерви виявляться негативні

реакції на коров'яче молоко, то спробуйте перейти на козяче або

скористайтеся замінником – соєвим молоком. Наш досвід показує,

що пацієнти в гострій стадії захворювання почувають себе краще,

якщо зовсім відмовляються від молока. Тому ми рекомендуємо ви-

272

ключати молоко і молочні продукти в гострий період, але при ста-

білізації стану можна поступово і потроху вводити їх у раціон".

Я хочу трохи прокоментувати цю цитату. Ян Гоулер не знає, в

чому полягає причина негативної ролі коров'ячого молока при лі-

куванні ракових хворих і подає нам її, як високий відсоток жиру (а

Брегг і Вокер бачили негативну роль молока у великій кількості

слизу, який міститься в ньому). Але хіба жир викликає запалення

пазух носа, горла або вуха? Справжньою причиною несприятливої

дії молока на наш організм є високий вміст кальцію в ньому. А

оскільки кальцій залужнює кров, тоді як для ефективної боротьби з

раковою хворобою необхідне підкислення крові, для чого і призна-

чені підвищені дози кислих соків і аскорбінової кислоти, то приро-

дно, що молочні продукти на період лікування необхідно повністю

виключити з раціону онкологічних хворих, щоб вони не перешко-

джали підкисленню. І хоча про підкислення крові в книзі Гоулера

немає ні слова, але практичний досвід йому підказував, що на пері-

од хвороби краще відмовитися від молочних продуктів. А ми вже в

змозі зрозуміти, що дає організму хворої людини така відмова від

молочних продуктів. Нижче буде також сказано, що іони кальцію

сприяють метастазуванню і прискорюють ділення ракових клітин, а

таких іонів найбільше в молочних продуктах, тому при всіх рако-

вих захворюваннях всі молочні продукти, у тому числі й кисломо-

лочні, повинні бути виключені з дієти хворого.

Цікаво, що ще в "Салерському кодексі здоров'я", а це XIV сто-

ліття, є така ж думка про шкоду молочних продуктів під час хворо-

би. Цитую:

"Козяче, на думку лікарів, молоко

і верблюже – корисні;

Більше поживи, проте, дає молоко від ослиці,

Більше ще – від корови,

Настільки ж – овече,

Якщо ж болить голова в лихоманці – будь-яке непридатне".

А чи варто повертатися до молочних продуктів після одужан-

ня? Це цілком резонне питання і на нього обов'язково треба відпо-

вісти. Яка необхідність примушує нас після одужання знову пере-

ходити якщо не на коров'яче, то на козяче або соєве молоко? Соєве

молоко, звичайно, можна пити, в ньому немає тієї кількості каль-

цію, яка міститься в коров'ячому або в козячому молоці, але все ж

таки багато кальцію і в ньому. Дивно, чому наші думки постійно

повертаються до молока, як до якогось вже дуже необхідного для

нас продукту? Окрім традиції, іншої причини я не бачу. Але якщо,

273

як пише Гоулер, "пацієнти в гострій стадії захворювання почува-

ють себе краще, якщо зовсім відмовляються від молока", то чи не

логічно припустити, що молочні продукти якось могли і спровоку-

вати цю хворобу? А тому чи не краще спробувати звикнути до ду-

мки, що на всі молочні продукти ми повинні накласти табу, щоб

навіть психологічно (а фізіологічно це більш ніж виправдане рі-

шення) ми оптимістичніше дивилися в своє майбутнє стосовно мо-

жливого виникнення у нас ракових захворювань.

Статистика показує, що у віковому інтервалі від 25 до 65 років

частота раку збільшується приблизно в 50 разів. Йдеться про роки

найбільшого надлишку кальцію в крові. А сприяють такому над-

лишку кальцію в першу чергу молочні продукти і питна вода з ви-

соким змістом кальцію – про це вже достатньо багато йшлося в по-

передніх розділах.

Існують вельми серйозні дослідження (переважно американсь-

ких онкологів), що споживання молока вже до 25 років несе в собі

потенційну загрозу виникнення раку. До цього я хочу додати свою

думку, що без відмови від молочних продуктів нам ніколи не

розв'язати проблему ракових захворювань.

З книги Яна Гоулера "Ви можете перемогти рак" я роблю єди-

ний прийнятний для мене висновок, що одужанню від ракової хво-

роби сприяє підкислення крові, а захворюванню – навпаки, прямо

протилежна ситуація – залужнення крові.

Продовжимо і далі розглядати можливі причини ракових за-

хворювань і пропоновані методи боротьби з ними.

Японський професор Ніші відомий як вчений, який успішно лі-

кував ракові захворювання. Він розробив свою систему здоров'я ще

у 1927 році. Ніші вважав, що розвитку ракових захворювань сприяє

накопичення в організмі окису вуглецю (СО), нестача в ньому ас-

корбінової кислоти, а також зашлакування останнього.

Про зашлакування мені навіть не хочеться говорити – це вже

достатньо заїжджена тема. А чому в організмі накопичується окис

вуглецю – зрозумілої відповіді на це питання Ніші не дав. Посила-

ються на окис вуглецю і багато інших авторів, які пишуть про при-

чину ракових захворювань. І пояснення такому накопиченню окису

вуглецю багато хто з них бачить в нестачі кисню при спалюванні в

організмі тієї ж глюкози, подібно до того, як чадний газ утворюєть-

ся в печі, в якій немає достатньої для нормального горіння тяги. Чи

правомірна така аналогія, важко сказати, адже окислення в органі-

змі відбувається при низькій температурі (37

С) і за допомогою

ферментів, і недоокислення як такого не повинно відбуватися. При

274

недостатньому ж надходженні кисню до клітин буде окислена ме-

нша кількість глюкози і клітини отримають меншу кількість енер-

гії. У зв'язку з цим заслуговує належної уваги лише сама думка, що

ракові захворювання можуть бути спровоковані недостатнім над-

ходженням кисню до клітин, наслідком чого може бути або нако-

пичення в крові окису вуглецю, що в принципі малоймовірне, або

ж недостатнє енергозабезпечення клітин, що більш імовірно.

Як правило, окис вуглецю надходить в організм з повітрям, на-

приклад, при курінні (у тютюновому димі міститься близько 400

мільйонних часток СО). З'єднавшись з гемоглобіном (здатність

зв'язуватися з гемоглобіном крові людини приблизно в 210 разів

вища, ніж у кисню), він утворює дуже стійку сполуку – карбокси-

гемоглобін (СОНb), який вже не несе клітинам необхідного їм кис-

ню. От чому у людини, яка викурила підряд декілька цигарок, роз-

вивається кисневе голодування, яке виявляється головним болем,

запамороченням, нудотою, блідістю шкірних покривів (у курців

зміст COHb складає від 3,0% до 6,2%). А в свіжому незабруднено-

му повітрі рівень змісту СО невеликий: приблизно від 0,05 до 0,1

мільйонних часток. На міських же транспортних магістралях кон-

центрація СО часто може досягати 50 мільйонних часток, тому у

людей, які працюють в зонах з високою щільністю транспортного

руху, наприклад, у постових регулювальників, вміст карбоксигемо-

глобіну у крові аномально високий в порівнянні з рештою населен-

ня (у некурців у великому місті зміст СОНb досягає 2%, а у некур-

ців в сільській місцевості – до 1,1%). Як бачимо, якась частина кар-

боксигемоглобіну є практично у всіх людей, але чи пов'язано це з

надходженням чадного газу з атмосфери хоча б у невеликій кілько-

сті або з його виробництвом в самому організмі у зв'язку з недоста-

тнім надходженням кисню до клітин організму, на це питання важ-

ко відповісти. Але навряд чи ці незначні відсотки (від 1,1% до 2%

СОНb в крові) можуть так різко понизити надходження кисню до

клітин організму. Найшвидше, кисневе голодування може наступа-

ти при лужній реакції крові, коли постачання клітин киснем здатне

знижуватися мало не на 50% порівняно з нормою (мова про це

йшла в 2-му розділі).

А зараз про нестачу аскорбінової кислоти в організмі. Цю умо-

ву Ніші можна розглядати як недостатнє підкислення крові, внаслі-

док чого може погіршуватися постачання організму киснем. Але

сам Ніші не дає механізму зв'язку нестачі аскорбінової кислоти з

розвитком ракової хвороби. А оскільки підкислення крові можна

робити будь-якою органічною кислотою, то і питання про вітамін С

275

у зв'язку з раковими захворюваннями можна зняти з обговорення,

це лише питання підкислення крові.

І якщо ми уважно проаналізуємо методику лікування раку Ні-

ші, то побачимо, що головною ланкою в ній є підкислення крові.

Все решта – просто безкоштовний додаток, який завжди супрово-

дить будь-які методики, які не мають чіткої концепції.

Яким же способом підкислюється кров за системою здоров'я

Ніші? Це і збільшення споживання вітаміну С, і голодування (а це

теж підкислює), і прийом кислотоутворюючої їжі, і пиття кислих

фруктових соків. Ніші нічого не говорив про молочні продукти, і,

мабуть, тільки тому, що таких продуктів на той час у Японії прак-

тично не було.

Як бачимо, і в Гоулера в Австралії основною ланкою в методи-

ці лікування раку було підкислення крові, і у Ніші в Японії також

підкислення крові виліковувало ракових хворих. А підкислення

крові сприяло збільшенню надходження кисню до клітин організму

(див. 2-й розділ). Звідси можна зробити логічний висновок, що

причиною ракових захворювань є незадовільне постачання клітин

організму киснем.

ПРИЧИНИ РАКУ ЗА СТРОГАТОМ

У 1990 році в Нью-Йорку вийшла книга американського про-

фесора, лікаря-онколога Лева Строгата "Рак". На підставі багатьох

статистичних даних він дійшов висновку, що у виникненні ракових

захворювань головну роль виконують не забрудненість атмосфери

або нервові стреси, не куріння і непомірне м’ясоїдство, хоча він і

визнає, що всі ці чинники теж сприяють розвитку і прискоренню

цієї страшної хвороби століття, але провідну роль відіграє спожи-

вання очищеної пшениці. І чим вищий відсоток відсіву висівок, тим

вищий рівень захворювань.

Професор Строгат порівнює показники смертності від раку у

народів, які споживають переважно пшеницю (США, Канада, Єв-

ропа), рис (країни Сходу) або кукурудзу (індіанці Північної Амери-

ки), і показує, що найвища смертність від раку в "пшеничних" краї-

нах (американські вчені говорять, що за останні 30 років особливо

зросло число ракових захворювань - кожен третій американець

стикається з цією проблемою). І механізм зв'язку пшеничної муки

тонкого помолу з раковими захворюваннями Строгат бачить у

клейковині, яка міститься у цій муці. Він припускає, що коли тонкі

кишки входять в контакт з клейковиною зерна, то слизова оболон-

ка, яка покриває кишки, втрачає м'яку структуру і стає твердою,

внаслідок чого кишки зменшують здатність вбирати поживні речо-

276

вини. Він припускає також, що в зерні пшениці міститься якась

речовина, яка здатна розчиняти клейковину, але при відсіві висівок

вона не залишається в муці. Можливо, вважає далі Строгат, що та-

кою речовиною є вітамін Е, якого так багато в зародках зерен пше-

ниці і майже немає в борошні тонкого помолу.

Роблячи огляд по республіках колишнього СРСР, Строгат від-

значає, що відносно ракових захворювань справи виглядають до-

сить непогано в Молдові, відомою своєю прихильністю до кукуру-

дзи. Проте найменше випадків захворювань раком у Грузії, і все це

завдяки тому (так вважає Строгат), що тут традиційне харчування

включає багато горіхів, ярину і знову ж таки кукурудзу. Правда, як

визнає Строгат, вживається і пшениця (а за моїми спостереження-

ми, вироби з пшениці там вживаються не менше, ніж із кукурудзи),

з якої печуть коржики. Але, і це головне, на думку Строгата, - кор-

жики печуть без яєць. А білок яєць, з'єднуючись з клейковиною

муки, робить її надзвичайно важкорозчинною, незасвоюваною.

Тут я хотів би зауважити, що все нерозчинне навряд чи пови-

нно нас турбувати, оскільки воно не може потрапити в нашу кров і

надалі в клітини нашого організму. Все, що не засвоюється в киш-

ках, створює нам менше проблем, ніж, те, що засвоюється, але

шкодить нашому організму.

А зараз ми знову перейдемо до клейковини пшениці і спробує-

мо реально оцінити її передбачуваний вплив на розвиток ракових

захворювань. На мою думку, Строгат правильно вловив наявний

взаємозв'язок підвищеного споживання пшеничного хліба з підви-

щеною частотою ракових захворювань, але пояснити причину такої

залежності він не зміг.

Строгат проаналізував також статистичні дані по багатьох кра-

їнах і виявив пряму пропорційну залежність між частотою ракових

захворювань і рівнем споживання пива.

Причиною такої фатальної залежності Строгат вважає білок

глютелін, який міститься і в клейковині пшениці, і в клейковині

ячменю, хоча в ячмені його набагато менше, ніж у пшениці. Але

ячмінь створює і додаткову трудність у поясненні залежності рако-

вих захворювань від величини змісту глютеліну в зернових культу-

рах. Якщо з пшениці робити муку грубого помолу, коли в ній за-

лишається багато висівок, у тому числі і зародкові частини зерна,

то частота ракових захворювань знижується. З цього Строгат ро-

бить висновок, що в цілому зерні повинна міститися якась речови-

на, здатна розчиняти клейковину і, таким чином, знижувати нега-

тивну дію пшеничної муки на наш організм. Але при виробництві

277

пива використовується цільне зерно ячменю. Тоді чому ж в зерні

ячменю немає якихось речовин (адже при виробництві пива зерно

ячменю використовується повністю), які б розчиняли клейковину

ячменю? І Строгат висловлює припущення, що антиканцерогенний

агент, присутній у цільному зерні ячменю, яке використовується

для приготування пива, руйнується на якихось стадіях його вироб-

ництва.

Треба визнати, що Строгат виявив реальну пряму залежність

частоти ракових захворювань від рівня споживання і хліба, і пива,

але, повторюся, він не зміг правильно пояснити таку залежність.

А зараз ми спробуємо знайти своє пояснення такої залежності,

але для цього потрібно буде спочатку хоча б стисло познайомитися

з білковими фракціями і пшениці, і ячменю, а також торкнутися в

цьому плані і жита, і кукурудзи, і рису.

ЗЕРНОВІ КУЛЬТУРИ. У ЧОМУ ЇХ НЕДОЛІК?

Основними речовинами, які визначають поживну цінність зер-

нових культур, є білки і крохмаль. Крохмалю завжди міститься

значно більше, ніж білків. Крохмаль зернових нічим не примітний,

крім того, що це виключно енергетичний матеріал. А на склад біл-

ків зернових слід звернути особливу увагу. Найбільше білків у зер-

нах пшениці. Жито, овес і ячмінь містять значно менше білків. А

найменшу кількість білків серед зернових культур містять кукуру-

дза і рис.

Білки зернових культур розділяються на чотири фракції: це вже

знайомі нам з молочних продуктів альбуміни і глобуліни, а також

проламіни і глютеліни.

Альбуміни – це легкорозчинні у воді білки. У більшості злаків

вони складають відносно невелику частку загальної кількості білків

у зерні. Наприклад, якщо в зерні пшениці в середньому міститься

до 15% білків, то на частку альбумінів припадає 0,7-2,0% від маси

зерна. Стільки ж альбумінів і в зерні кукурудзи та ячменю, а у житі

їх міститься вдвічі більше. Ці білки добре збалансовані за аміноки-

слотним складом. А зосереджені вони головним чином в зародках

насіння, тому при отриманні пшеничного борошна високої якості

ці білки йдуть з висівками і не потрапляють в наш раціон, а в жит-

ньому вони залишаються.

Глобуліни – це також легкорозчинні і легкозасвоювані білки. У

всіх злакових їх міститься дещо більше, ніж альбумінів, а в житі їх

знову ж більше, ніж у всіх інших. Ці білки вже гірше збалансовані

за амінокислотним складом: у них недостатньо лізину і метіоніну.

278

Проламіни – це білки, які розчиняються тільки в спиртових

розчинах і тому наш організм їх майже не засвоює. Але в зернових

культурах їх буває вдвічі більше, ніж альбумінів і глобулінів, разом

узятих. Наприклад, в зерні пшениці проламінів буває від 4 до 8% до

загальної маси зерна, і стільки ж, а то і більше, їх міститься в зерні

ячменю. Білки ці вкрай незбалансовані за амінокислотним складом:

в них дуже мало лізину і триптофану, а також недостатня кількість

треоніну, метіоніну і валіну. Як бачите, з восьми незамінних аміно-

кислот у цих білках є в достатній кількості лише три.

Глютеліни – це білки, які добре розчиняються у слабких лугах,

і тому вони легко засвоюються в кишках. Це саме ті білки (вони

входять до складу клейковини), які американський професор Стро-

гат вважає причиною розвитку ракових захворювань у "пшенич-

них" і в "пивних" районах світу. Вміст їх у пшениці та в ячмені та-

кий же високий, як і проламінів (25-40% від загального вмісту біл-

ків), а от у рисі на їх частку припадає більша частина білків (60-

70%), проте "рисові" райони виглядають краще щодо ракових за-

хворювань, а мали б випереджати "пшеничні" райони у цих захво-

рюваннях, якщо дотримуватися думки Строгата, що глютеліни

сприяють розвиткові раку.

Ця фракція білків (глютеліни) збалансованіша по незамінних

амінокислотах, ніж попередня (проламіни), але в ній (у пшениці)

бракує лізину, метіоніну і триптофану, а в ячмені - лізину і метіоні-

ну. А нам вже відомо, що якщо бракує хоча б однієї з восьми неза-

мінних амінокислот, то такий білок використовується організмом

тільки як енергетична сировина, а в такому разі у кров виділяється

багато аміаку і кров залужнюється. Тому причиною високої часто-

ти ракових захворювань в "пшеничних" районах слід вважати не

клейковину, як таку, а незбалансованість пшеничних білків, внаслі-

док чого відбувається значне залужнення крові, яке веде і до кисне-

вого голодування всіх клітин організму, що може бути безпосеред-

ньою причиною виникнення ракових захворювань, а крім того, лу-

жна кров сприятлива для проникнення в клітини організму онкові-

русів, що також може призвести до ракових захворювань.

А чому пиво сприяє раковим захворюванням?

Пиво готується на ячмінному зерні і в ньому глютелінів значно

менше, ніж у пшениці, а саме глютеліни, на думку Строгата, є при-

чиною ракових захворювань. А в рисі таких білків (глютелінів)

удвічі більше, ніж в ячмені. Але пиво, приготоване на ячмені, про-

вокує рак, а рис не тільки не провокує цієї хвороби, але ще й відне-

сений до сприятливих зернових культур щодо цих захворювань.

279

Мабуть, у пиві якісь інші білки провокують ці захворювання, але

не глютеліни.

Тут довго не ворожитимемо, які ж це білки, а відразу відпові-

мо, що це проламіни. Це якнайменше збалансовані білки у всіх зе-

рнових культурах, але вони розчиняються тільки в спиртових роз-

чинах, а тому вони практично не використовуються нашим органі-

змом. Цю частину білків можна навіть не враховувати в нашому

хлібі, оскільки в жодному вигляді ми їх не використовуємо. Але в

пиві вони повністю розчиняються (у спирті, який міститься у ньо-

му) і легко всмоктуються в кишках. І оскільки їх багато в ячмені і

вони майже повністю не збалансовані, то саме вони сприяють зна-

чному залужненню крові. У результаті ми бачимо, що пиво сприяє

залужненню крові і розвитку всіляких хвороб, серед них і раку.

Незалежно від Строгата, радянські вчені В.І.Книш та

Ю.М.Тімофєєв пишуть: "Алкогольні напої, і передовсім пиво, збіль-

шують ризик виникнення злоякісних пухлин товстої кишки. Про це

свідчать низка наукових праць і дані статистики". (1984)

Пшениця зі всіх зернових культур містить найбільшу кількість

незбалансованих білків, а тому вона і є лідером у провокації рако-

вих захворювань. А оскільки нам подобається і гарно випечений, і

смачний білий хліб, то ми повинні знати і про його негативні якості

й усувати їх систематичним підкисленням крові.

У Строгата в його книзі "Рак" є претензії ще до одних продук-

тів – до м'ясних. Він, правда, не називає м'ясні продукти ракотвор-

ними, але відзначає, що вони ускладнюють процес лікування онко-

логічних хворих. Як нам відомо з 8-го розділу, м'ясо теж може за-

лужнювати кров. І якщо онкологічному хворому для успішного

одужання вимагається робити підкислення крові, то, звичайно ж,

треба виключити на цей період споживання і м'ясних продуктів.

АКУЛИ І РАК

У ХІХ столітті акули були предметом промислу тільки через

жир, який отримують з їх печінки. У деяких акул до 80% жиру де-

понувалося в печінці. В даний час акули не мають промислового

значення, але раптом стала з'являтися рекламна інформація, що

хрящі акул чинять антиракову профілактичну дію. Так це чи ні, але

вже саме лише марновірний страх перед раком може примусити

багатьох удатися і до допомоги акул.

Але якимсь протираковим секретом акули все-таки володіють.

Останнім часом американські вчені намагалися викликати ракові

пухлини в акул, але їм це ніяк не вдавалося. Акули виявилися не-

сприйнятливими до ракових захворювань, і невідомо чому. Ба бі-

280