Друзяк М.Г. Як продовжити швидкоплинне життя

Подождите немного. Документ загружается.

питній воді нас перш за все повинен цікавити її хімічний склад і що

при кип'ятінні вода практично не втрачає потрібні нам мінеральні

речовини. Але якби вона і втратила всі солі, які містяться в ній, то

від цього вона би виграла в якості, оскільки стала б чистішою. Всі

необхідні нам мінеральні речовини ми в достатній кількості може-

мо одержати з продуктами харчування. Крім того, треба ще знати -

чи всі мінеральні речовини нам необхідні і в якій кількості. При-

кладом може слугувати той самий кальцій. І плач сироїдів за двову-

глекислим кальцієм – Са(НСО

)

який при кип'ятінні дійсно пере-

ходить в нерозчинну сіль – СаСО

, котра осідає на стінках чайника,

подібний до плачу за каменями в нирках, які могли б утворитися з

того, що накопичилося на стінках чайника, але могло б безпереш-

кодно з сирою водою потрапити в кров людини і забезпечити зрос-

тання каміння в нирках. Тому заклик сироїдів до вживання сирої

води просто нічого не вартує, це лише концепція сироїдства – вжи-

вання всього в сирому вигляді. Наприклад, всеїдні сироїди вжива-

ють у сирому вигляді не тільки рослинні, але і молочні продукти, і

яйця. І якщо в сирих рослинних продуктах містяться органічні кис-

лоти і лише ця обставина виправдовує сироїдіння, то навіщо їсти

сирі яйця або пити сире молоко. З сирими яйцями ми легко можемо

«заробити» сальмонельоз, а зі сирим молоком ще гірше – бруце-

льоз, не кажучи вже про те, що молочні продукти перекреслюють

саму ідею підкислення крові. Але так завжди і відбувається з ліку-

вальними або оздоровчими методиками, коли вони опираються на

нечітку концепцію. Якби сироїди знали, що в основі їх оздоровлен-

ня лежить тільки підкислення крові, то вони виключили б усю реш-

ту продуктів, які ведуть до залуження останньої, у тому числі і мо-

лочні.

Але так чинять тільки всеїдні сироїди. А що ж їдять ідеальні

сироїди? Виявляється, тільки фрукти, горіхи і зерна злаків. Та ще і

кажуть, що до ідеального харчування сироїдів повинно прагнути

все людство.

А зараз подивимося, чи все так ідеально в підборі продуктів у

ідеальних сироїдів? Горіхи і фрукти, без сумніву, ідеальні продукти

харчування. А зерна злаків? Ми вже знаємо, що більшість зернових

культур містить багато незбалансованих амінокислот, і в результаті

при переробці їх в організмі виділяється багато аміаку, який є отру-

тою для всього живого. Крім того, аміак ще і підлужнює кров, що

несприятливо позначається і на самопочутті, і на здоров'ї. У 15-му

розділі детальніше йдеться про амінокислотний склад білків всіх

171

зернових. Тому навряд чи розумно зараховувати зерна злаків до

ідеальних продуктів харчування.

У результаті ми бачимо, що позитивна роль сироїдства полягає

тільки в підкисленні крові органічними кислотами, які містяться в

рослинах. При варінні цих рослин органічні кислоти, як правило,

втрачаються (при високій температурі вони вступають у сполуки з

мінеральними речовинами й утворюють солі цих кислот, а самих

кислот або зовсім не залишається, або залишається дуже мало). На-

приклад, якщо ми варитимемо щавель, то частина щавлевої кисло-

ти залишиться і після варіння наша щавлева юшка буде ще досить

кислою. Але це тільки тому, що в щавлі міститься дуже багато ща-

влевої кислоти. Інші ж овочеві культури, які містять в собі менше

органічних кислот, у процесі варіння можуть повністю втратити

свої кислоти. З цієї точки зору процес варіння овочів і здається си-

роїдам несприятливим для здоров'я.

Але не у всіх сирих овочах міститься достатня для здоров'я лю-

дини кількість органічних кислот. У такому разі сироїди вдаються

до додаткового підкислення деяких своїх страв лимонним або жу-

равлиновим соком. У лимонному соці в основному міститься ли-

монна кислота, а в журавлиновому - теж переважно лимонна. Як

бачимо, сироїди, навіть не відаючи того, будують свою систему

оздоровлення на підкисленні крові, використовуючи для цього кис-

лоти, які містяться або в самих сирих рослинах, або в їх соках. Але

якщо ми цілеспрямовано станемо підкислювати кров, то хіба для

нас важливо буде, яким способом ми будемо це робити? В такому

разі ми взагалі можемо відмовитися від сироїдства, а для підкис-

лення крові можемо використовувати лимонну кислоту, яка є у

продажу. І ніхто тоді не стане заперечувати той факт, що ті овочі,

які ми варимо, як правило, смачніші від сирих. Наприклад, та ж

картопля. Та і травній системі легше засвоювати варену їжу. Тому

про сироїдство як про якийсь незвичайний спосіб харчування, що

гарантує нам здоров'я, можна просто забути. Суть його нам тепер

відома. До певної міри сироїдство ми застосовуємо постійно – не

варимо ж ми свіжі фрукти, стиглі помідори, огірки, моркву або зе-

лену цибулю, але в цьому заслуга не апологетів сироїдства, а еле-

ментарного здорового глузду.

Мені здається, що люди достатньо розумно підходять до пи-

тання приготування їжі. Інша справа, що вони не завжди точно

знають, як різні продукти впливають на їх здоров'я. Наприклад,

сирою картоплею можна лікуватися – в її бульбах є і лимонна, і

яблучна, і щавлева, і низка інших кислот, але найбільше лимонної

172

(до 0,4-0,6%). Проте харчуватися щодня сирою картоплею немож-

ливо. І тому люди запікають її, варять або смажать, і в такому ви-

гляді вона стала у нас найпоширенішою та улюбленою продоволь-

чою культурою.

Але якщо картопля при цьому (при тепловій обробці) втратила

свої лікувальні властивості, а точніше – органічні кислоти, то цю

втрату легко поповнити будь-якою органічною кислотою, яка є на

нашому столі або в чистому вигляді, або у вигляді кислого напою.

Мабуть, саме з цієї причини (внаслідок підкислення крові) у бага-

тьох народів здавна популярний квас.

Ще в 14-му столітті в "Салерському кодексі здоров'я" мовило-

ся:

"Якщо ти вишень поїси, то одержиш чималі блага,

Буде хороша кров у тебе від м'якоті ягід".

Ми могли б довго шукати у вишнях ту речовину, яка робить

нам чималі блага для здоров'я, якби не знали, що в них є до 1,8%

органічних кислот (від сирої маси), тому вони і бувають нестерпно

кислими, а основна кислота в них - яблучна. Інтенсивне підкислен-

ня крові кислотами, які містяться у м'якоті вишень, і робить нашу

кров хорошою, як і сказано в "Салерському кодексі здоров'я". Але

якщо в 14-ому столітті ми довго чекали б того нетривалого періоду,

коли змогли б скористатися чудовими властивостями вишень, то

сьогодні у будь-яку пору року можемо користуватися тією ж яблу-

чною кислотою в чистому вигляді, абсолютно обходячись без ви-

шень, оскільки знаємо, в чому полягає їх оздоровчий секрет.

ЖИРИ ЯК ПРОДУКТИ ХАРЧУВАННЯ

Жири мають високу калорійність, а сучасна людина, як прави-

ло, витрачає мало енергії, тому їй, можливо, і не потрібні такі про-

дукти. На Кіпрі, наприклад, при продажу свинячого м'яса прода-

вець зрізає жир і викидає його в корзину для відходів. Але це на

спекотному Кіпрі. А в холодній Якутії спеціально відгодовують

коней, щоб мати кінський жир. Цей жир допомагає якутам перено-

сити довгу і морозну зиму. Як бачите, там, де немає необхідності в

енергонасичених продуктах – там ними нехтують, а де вони потрі-

бні – там їх навіть спеціально виробляють. Недарма тому і наші

селяни прагнуть вирощувати жирну свинину: вони працюють пере-

важно в полі, виконуючи важку фізичну роботу, та ще у несприят-

ливих кліматичних умовах, і енергонасичене свиняче сало їх влаш-

товує як жоден інший продукт. Але чи потрібні жири для більшості

людей, не обтяжених фізичною роботою чи екстремальними при-

родними умовами? Скажу тут стисло, що навіть голодування з ме-

173

тою схуднення слід починати з використовування невеликої кіль-

кості жирів, які можуть допомогти нам у прискоренні мобілізації

своїх власних жирів. Але чи слід людині з нормальною вагою ви-

користовувати жири як продукти харчування або ж їй варто дотри-

муватися тільки двох видів продуктів – білків і вуглеводів, як нам

радять чинити наші лікарі? Ми поки що не будемо ділити жири на

тваринні і рослинні, а обговорюватимемо в цілому проблему спо-

живання жирів як енергетичних продуктів. І на самому початку

такого обговорення я знову нагадаю, що майже всі довголітні на

Кавказі вживають жирне м'ясо і прекрасно себе почувають, а дов-

голітні Якутії взагалі у великих кількостях вживають тваринні жи-

ри і залишаються при цьому здоровими людьми. Але ми вже знає-

мо, що і на Кавказі, і в Якутії кров у довголітніх кисла і цим ство-

рюються сприятливі умови для обміну жирів в організмі. Жирні

кислоти за таких умов легко згорають, даючи організму у великій

кількості енергію, та ще і підкислюють кров при цьому.

І в світі тварин роль жирів дуже велика і різноманітна. Це і те-

плоізоляційний матеріал, і енергонасичена сировина. Птахи роб-

лять тисячокілометрові перельоти, харчуючись тільки запасеними

жирами.

Про незвичайну роль жирів у житті тварин нам красномовно

можуть повідати і бджоли. Й оцінювати цю роль ми будемо за та-

ким об'єктивним та істотним показником, як тривалість життя

бджіл. А допоможуть нам розібратися в тонкощах життя бджіл

Е.Васильєва і І.Халіфман – автори книги "Бджоли".

Відомо, що медоносні бджоли, які з'явилися на світ навесні або

влітку, живуть в середньому не більше шести тижнів, тоді як ті, які

народилися восени, живуть шість місяців і навіть довше.

Отже, одні покоління бджіл живуть шість тижнів, а інші –

шість, сім і навіть більше місяців. Чому так відбувається?

У науці подібні явища іменуються "сезонною мінливістю три-

валості життя особин різних поколінь". Проте, дати назву якоїсь

закономірності ще не означає пізнати істинну суть її.

У бджолиній сім'ї, яка не міняла матки, всі бджоли, хоч би і рі-

зних поколінь, є рідними сестрами. Вони народилися від одних і

тих же батьків, вони розвинулися з однакових яєць і вигодувані

нібито однаковою їжею. То чом би їм і не жити однаковий термін?

Але в цій же сім'ї і, отже, від одних батьків і з такого ж яйця, з

яких розвинулася і вся решта бджіл, зростає матка. Вигодовується

вона все тими ж бджолами, які годують і всі інші личинки. Але ма-

тка здатна прожити навіть п'ять років. І немає ніяких даних, які б

174

говорили, що матка, виведена в сім'ї навесні, буде менш довговіч-

ною, ніж виведена восени. Отже, сам по собі час народження не

має істотного значення для бджіл. Тоді в чому ж тут справа?

Якщо термін життя літніх бджіл (шість тижнів) перевести в ма-

сштаб середнього людського життя, наприклад, в 50 років, то три-

валість життя осінніх бджіл досягатиме 200 років, а наддовголіття

матки вимірюватиметься вже двома тисячоліттями. Такі відміннос-

ті в тривалості життя рідних сестер здаються просто фантастични-

ми. А зародки у всіх трьох випадках були однакові – це все ті ж

півтораміліметрові перлинно-білі яєчка, відкладені маткою. Тому

ніяк не можна не зацікавитися тим, звідки виникає і чим визнача-

ється ця запаморочлива різниця в середніх термінах життя істот, які

розвинулися з однакових зародків?

І тут з'ясовується, що на тривалості життя бджіл позначається і

харчування, і весь спосіб життя.

Спочатку анатоми встановили, що жирове тіло і кормові залози

у осінніх бджіл розвиваються значно краще, ніж у літніх. Цей ви-

сновок доповнили фізіологи, які показали, що стан жирового тіла і

кормових залоз у бджіл обумовлений рівнем білкового харчування,

а точніше – концентрацією пилку в кормі личинок. Ретельні аналі-

зи, які проводилися численними дослідниками (один з них проана-

лізував молочко, зібране з десяти тисяч маточників), показали, що

личинки матки одержують в кормі більше жирів і білків, але менше

цукру в порівняно з личинкою робочої бджоли. Є також немало

доказів того, що будь-яка личинка може перетворитися на матку

тільки в результаті зміни складу корму. Наприклад, якщо з якоїсь

причини бджолина сім'я залишається без матки, то робочі бджоли

можуть перетворити на матку будь-яке з відкладених колишньою

маткою яєць або будь-яку достатньо молоду бджолину личинку. У

звичних умовах з відкладеного маткою яйця виходить робоча

бджола – одна з десятків тисяч безплідних трудівниць вулика. І з

моменту виходу з комірки і до останньої хвилини вона проводить

все своє шеститижневе життя (влітку) в безнастанній трудовій дія-

льності у вулику на стільниках або поза вуликом у польоті і на кві-

тках.

Але бджола, яка розвивається зі звичного яйця, може мати іншу

долю. Якщо робочі бджоли вирішать вигодувати собі матку, то за-

мість меду з пергою, який приблизно з четвертого дня життя стано-

вить корм звичайної бджолиної личинки, вони починають годувати

вибрану ними личинку гострим, з кислуватим присмаком молоч-

ком, яким у перші три дні життя живляться всі личинки без винят-

175

ку. І з робочої бджоли, яка передбачалася, зростає матка. В основі

такого перетворення лежить всього лиш якісна зміна в раціоні хар-

чування. Впродовж трьох днів споживання маткового молочка ли-

чинки робочих бджіл розвиваються найшвидшими темпами, і їх

вага збільшується приблизно в 250 разів, а майбутня матка, яка

споживає тільки маткове молочко, досягає зрілості на 5 днів раніше

за робочих бджіл і при повному розвитку важить удвічі більше, ніж

робоча бджола.

Про маткове молочко (його ще називають королівським желе)

складені справжні легенди. Це молочко оголошене якщо не елікси-

ром вічної молодості, то, в усякому разі, ліками, які зцілюють від

безлічі хвороб. Японія щорічно закуповує до 500 т цього молочка в

Китаї і США. Але що є головним складником цього молочка – од-

нозначної відповіді не дано досі. Мені здається, що нас більше

влаштовує якась загадковість деяких речовин, ніж прості та чіткі

відомості про них. Так само виглядає справа і з матковим молоч-

ком. Найчастіше його незвичайні властивості пояснюють наявніс-

тю в ньому цілого букету вітамінів. Але я хочу звернути увагу чи-

тачів не на вітаміни, які містяться в ньому, а на щось прозаїчніше й

істотніше.

Бджолам, так само, як і нам, необхідний білок. І він міститься в

квітковому пилку. Медоносні бджоли збирають пилок і утрамбо-

вують його в комірки, заздалегідь обробивши їх для консервації

молочною кислотою. Потім заливають ці комірки медом. У цій мо-

лочній кислоті і слід шукати нам, перш за все, ключ до довголіття

бджіл. Осінні бджоли годуються саме цим кислим білково-

вуглеводним кормом. А весняні і літні бджоли проводять свій жит-

тєвий шлях у сім'ї, яка безперервно розростається, і в якій, отже, з

кожним днем стає все більше личинок, які вимагають корму, в сім'ї,

яка будує стільники і витрачає величезну кількість енергії на

польоти за кормом. Ця бджолина сім'я живе за рахунок нектару і

пилку, щойно зібраного з квіток. Це все одно, якби люди, безперер-

вно зайняті фізичною працею, харчувалися б тільки хлібом і цук-

ром. І хліб, і цукор підлужнюють кров, хоча і містять в собі і білки,

і вуглеводи, а більше нам, начебто, нічого і не треба. Вітаміни в

такому бджолиному кормі теж є, але цього, як видно, ще не досить,

щоб забезпечити весняним або літнім бджолам тривале життя. І

лише матка постійно годується спеціально підготовленим годува-

льницями молочком. У ньому білок вже присмачений молочною

кислотою, і тому такий білок вже не буде підлужнювати кров мат-

ки. Точнісінько таким молочком годувальниці годують впродовж

176

трьох днів і всіх личинок. Але вже з четвертого дня ці личинки, з

яких повинні вирости робочі бджоли, переводяться на загальне ха-

рчування, тобто на ті продукти, які будуть зібрані з квіток і без жо-

дної обробки будуть подані і цим личинкам, і всім робочим бджо-

лам. В цей час у бджолиній сім'ї не стоїть питання про якість кор-

му. Сім'ю в цей час цікавить прозаїчніше питання – як би швидше і

без особливих клопотів вигодувати покоління, яке підростає, і

швидше залучити його до трудової діяльності.

Дослідники з'ясували і таке питання. Якщо личинок вирощува-

ти на пилку, зібраному не бджолами, а людьми, то виростуть бджо-

ли, які житимуть трохи менше, ніж їх рідні сестри-ровесниці, ви-

рощені на пилку, зібраному на тих же квітках самими бджолами.

Так ще раз підтверджується висновок про те, що робочі бджоли

хоча б частково обробляють білковий корм, більше чи менше під-

кислюючи його молочною кислотою.

Істотно різняться і трудові витрати літніх і зимових бджіл. Літ-

ні безперервно працюють, у них навіть крила можуть передчасно

зношуватися. А в пору інтенсивного цвітіння медоносів у роботу

включаються і зовсім молоді бджоли, які не встигли ще достатньо

зміцніти. Можна сказати, що бджоли у такому разі використовують

і дитячу працю. Внаслідок цього літня бджола швидко спалює себе

і непосильною працею, і неповноцінним кормом. Народжені ж во-

сени, так звані "зимові" бджоли, проводять весь свій термін життя в

сім'ї, яка не збільшується в розмірах і має достатні запаси кормів.

Тому ці бджоли без вильоту живуть у вулику, майже нічого не роб-

лять, і лише годуються заготовленим підкисленим кормом. Правда,

і в них є певні обов'язки – вентилювати і підтримувати постійну

температуру повітря у вулику і годувати матку. Але за енерговит-

ратами це вже далеко не та робота, яку виконують літні бджоли. Чи

це не наочне підтвердження того факту, що працювати треба помі-

рно, якщо ми хочемо прожити якомога довше?

І ще про бджіл. Якщо ж і літніх бджіл почати годувати так са-

мо, як зимових, і не утрудняти їх роботою, то і вони зможуть про-

жити не шість-сім тижнів, як завжди проживають такі бджоли, а до

чотирьохсот днів. Так вдалося довести, що тільки від якості корму

та від інтенсивності праці залежить тривалість життя бджіл.

Окрім кислоти (а в матковому молочку міститься до 0,5% мо-

лочної кислоти), до якості корму бджолиної матки слід віднести

також і наявність у ньому жирів. У результаті до складу маткового

молочка входить 12,3% білків, 12,5% вуглеводів і 6,5% жирів. Ма-

буть, таким повинен бути оптимальний склад і нашої їжі. І при

177

цьому не треба забувати ще і про те, що ця їжа повинна мати кислу

реакцію.

Як бачимо, жодних особливих речовин у матковому молочку

немає, важливий лише його склад, і такий склад ми можемо забез-

печити собі повсякденно. Перше, на що я хочу звернути увагу чи-

тачів, так це на високий вміст білків у матковому молочку. Але

бджолиного рівня споживання білків ми навряд чи колись досягне-

мо, а тому необхідно все ж таки підвищувати споживання білків

хоча б до рівня 1 г на 1 кг ваги для дорослої людини, і до 1,5 г для

дітей і немолодих (це добова норма). Бажаний, звичайно, тварин-

ний білок – його необхідно від 70 до 80% від загального споживан-

ня білків.

Тут мені можуть заперечити, що такий корм з високим вмістом

білка призначений тільки для особин, які ростуть, і для матки, яка

витрачає багато білка при відкладанні яєць. Все це, здається, пра-

вильно. Але матка не відкладає яйця цілорічно, а тільки у весняно-

літній період, а харчується кормом одного і того ж складу все жит-

тя, міняється тільки його кількість. І той факт, що личинки тільки

три дні харчуються таким кормом, а матка все життя, говорить нам

і про високу якість цього корму, і про високі трудові витрати при

його виробництві, а тому бджолина сім'я не може забезпечити та-

ким кормом всіх своїх членів, а лише ви- браних, від яких залежить

довголіття такого комплексу, як бджолина сім'я. Тому слід визнати,

що природа в даному випадку знайшла вдалу композицію оптима-

льного корму - маткове молочко.

Скільки зусиль докладається багатьма авторами, щоб відверну-

ти людей від м'ясної їжі. Описується безліч випадків, коли в спор-

тивних змаганнях між м’ясоїдами і вегетаріанцями перемогу неод-

мінно здобували останні. Але життя довше за будь-яке змагання, і в

ньому перемогу здобуває той, хто дбає про білкове забезпечення

свого організму. Крім того, ніхто з противників м'ясної їжі не гово-

рить, по суті, в чому ж полягає причина її негативного впливу на

наш організм. А вона полягає тільки у тому, що білкова їжа може

залужнити кров. Бджоли давно знайшли протиотруту такій дії біл-

кової їжі і стали її підкислювати. А люди прагнуть просто утриму-

ватися від неї. Але обійтися без неї ми практично не можемо.

Друга особливість маткового молочка полягає у тому, що в

ньому однакову частку енергії дають і жири, і вуглеводи. Здавалося

б, що забезпечити енергією бджолину матку можна повністю вуг-

леводною їжею – у вулику запасається багато меду. Але так можуть

вважати люди, а природа вирішила цю проблему інакше.

178

Таке поєднання жирів і вуглеводів забезпечує одночасне окис-

лення в організмі жирних кислот і глюкози, тоді як при переважно-

му надходженні в кров глюкози при вуглеводному харчуванні оки-

слення жирних кислот майже повністю припиняється і вони йдуть в

жирові депо. Крім того, підвищений рівень глюкози в крові теж

переводиться організмом в жирові накопичення. Тому ми не пови-

нні виключати жири з нашого повсякденного раціону, і за калорій-

ністю їх має бути не менше, ніж вуглеводів.

НЕЗАМІННІ ЖИРНІ КИСЛОТИ

Дотепер ми вели розмову про жири тільки як про джерела

енергії.

І для цієї мети придатні всі жири – і тваринні, і рослинні. Але жири

мають ще одне особливе значення: вони входять до складу клітин-

них мембран та інших структурних елементів тканин. І для цієї ме-

ти годяться вже не всі жири. Тому варто розглянути особливості

жирів і з погляду вмісту в них жирних кислот. Всі жирні кислоти,

які існують у природі, поділяються на три групи: насичені (з одним

зв'язком між атомами вуглецю), ненасичені (з одним подвійним

зв'язком між атомами вуглецю) і поліненасичені (з двома і більше

подвійними зв'язками).

Насичені жирні кислоти використовуються організмом в осно-

вному як енергетичний матеріал. Максимальну кількість цих кис-

лот містять тваринні жири.

Ненасичені і поліненасичені жирні кислоти містяться переваж-

но в рослинних жирах, а у тваринних можуть бути лише деякі з

них, причому в незначній кількості.

Організм людини може синтезувати тільки дві ненасичені кис-

лоти – олеїнову і пальмітоолеїнову. Обидві вони мають по одному

подвійному зв'язку. А жирні кислоти з декількома подвійними зв'я-

зками організм людини не може синтезувати, тому він повинен

одержувати їх з продуктами харчування. Це лінолева, ліноленова та

арахідонова кислоти. Ці кислоти за аналогією з незамінними аміно-

кислотами також називаються незамінними жирними кислотами.

Колись їх називали вітаміном F, але у наш час вже ніхто не називає

їх вітаміном.

Арахідонова кислота особливо потрібна організму. З неї орга-

нізм виробляє групу гормонів-простагландинів, які утворюються не

залозами, а в самих клітинах різних тканин в мізерно малих кілько-

стях. Простагландини мають різноманітну короткочасну фізіологі-

чну дію. Наприклад, в 10-му розділі мовиться про простагландин

, який зв'язує кальцій в крові. Так само простагландином F

ко-

179

ристуються п'явки Hirudomedicinalis (ми їх називаємо медичними

п'явками). За допомогою вприскуваного в ранку простагландину F

п'явка зв'язує кальцій і кров не згортається. Це полегшує п'явці

всмоктування крові. А хворі користуються цими п'явками також

для запобігання надмірному згортанню крові і запобігають, таким

чином, підвищеному тромбоутворенню (про це йдеться в 9-му роз-

ділі).

Лінолева кислота і продукти її перетворення утворюють своє-

рідну родину – родину омега 6. Ця кислота становить більше поло-

вини всіх жирних кислот у соняшниковій і кукурудзяній оліях.

Не менш важливе значення для нашого організму має і ліноле-

нова кислота. Не у кожній олії є ця кислота. Наприклад, у соняш-

никовій її зовсім немає, і лише трохи - в кукурудзяній олії. Але во-

на є в лляній, конопляній, горіховій і соєвій оліях, у яких також

міститься в достатній кількості і лінолева кислота. Ліноленова кис-

лота і продукти її перетворення теж утворюють своєрідну родину –

родину омега 3. Представники одної родини ніяк не можуть пере-

ходити в іншу, а тому організму потрібні в готовому вигляді обидві

ці кислоти. Потреба в ліноленовій кислоті оцінюється як 1/8-1/10

потреби в лінолевій кислоті. Тільки в соєвій олії витримується таке

співвідношення. Тому соєву олію і слід вважати якнайкращою се-

ред олій – вона за всіма показниками найбільш прийнятна для на-

шого організму. А з наших традиційно вживаних олій найкращі

конопляна і кукурудзяна. До речі сказати, дуже часто рекламована

у нас оливкова олія набагато поступається навіть соняшниковій за

всіма ненасиченими жирними кислотами. Я б навіть сказав, що во-

на нічим не краща за той же свинячий жир, а серед рослинних жи-

рів я б її поставив на передостаннє місце: гірша за неї тільки коко-

сова олія.

Якщо проблеми з лінолевою кислотою у нас немає, то ліноле-

нову, а також арахідонову кислоту нам треба ще пошукати. Найдо-

ступнішим джерелом цих кислот у нас є волоські горіхи. 100 г ядер

цих горіхів на добу забезпечать нас і всіма ненасиченими кислота-

ми, і вітаміном Е (токоферолом). Одночасно горіхи дадуть нам і

повноцінні білки. Тому, піклуючись про здоров'я, не слід забувати і

про волоські горіхи.

ВУГЛЕВОДИ

Зі всіх харчових продуктів, які ми споживаємо, головними в

енергетичному забезпеченні нашого організму є, на жаль, переваж-

но вуглеводні. На їх частку припадає від 50 до 70% калорійності

денного раціону.

180