Друзяк М.Г. Як продовжити швидкоплинне життя

Подождите немного. Документ загружается.

на вода, яка містить дуже мало кальцію, а також низьке порівняно з

багатьма іншими країнами споживання молочних продуктів.

Про шкоду молочних продуктів говорить також ідея роздільно-

го харчування. В цілому ця ідея спирається не на певні закони фізі-

ології людини, а, навпаки, побудована на помилкових уявленнях

про цю саму фізіологію. І тут логічно поставити цілком правомірне

питання – як же може помилкова концепція приводити до позитив-

них результатів?

Ця ідея була вперше запропонована Р. Шелтоном. І він досить

успішно застосовував її в своїх оздоровчих комплексах. Та й Надія

Семенова пише в своїх книгах ("Мій шлях до здоров'я" і "Зціли се-

бе сам"), що при роздільному харчуванні худнуть товстуни, відсту-

пає первинна гіпертонія, міняється душевний настрій людини. І

цьому не можна не вірити. Мабуть, щось корисне все ж таки є в

роздільному харчуванні.

Без сумніву, до позитивної сторони роздільного харчування

слід віднести те, що воно мимоволі сприяє помірності в їді. Це так

ніби хтось заважав би нам обідати, безперервно нагадуючи: не об'-

їдайся, не об'їдайся. Саме це й відбувається при роздільному хар-

чуванні: з'їв трохи м'ясного і перечекай дві години, щоб закусити

хлібом. Зрозуміло, що ні м'яса, ні хліба окремо багато не з'їси. Всі

наші зусилля при роздільному харчуванні йдуть в основному на

регламентацію їжі, а сама їжа залишається на другому плані. У

цьому мені бачиться те раціональне зерно, яке може дати нам роз-

дільне харчування. Але помірності в їжі можна дотримуватись і без

роздільного харчування, а тільки вольовими зусиллями. Проте у

нас не завжди є ці зусилля. Але ж і роздільне харчування теж неми-

слиме без вольових зусиль. А тому, якщо у нас вистачить волі, щоб

дотримуватися помірності в їді, то навіщо нам потрібна тоді буде і

ця премудрість з роздільним харчуванням, щоб тільки у такий спо-

сіб дотримуватися тієї ж помірності? Ні, звичайно. Тому не це го-

ловне в роздільному харчуванні.

У роздільному харчуванні є і щось більше, ніж помірність у їді.

І це більше – повна відмова від молочних продуктів. Хоча Н. Семе-

нова і пише, що молоко несумісне зі всіма продуктами, і звідси мо-

гло б випливати, що його треба вживати окремо від інших продук-

тів, але ні, вона з великим емоційним натиском виступає взагалі

проти вживання всіх молочних продуктів. І в цьому вона, безумов-

но, має рацію. І саме з цієї причини – внаслідок повної відмови від

всіх молочних продуктів – і відбувається помітне оздоровлення

організму у тих людей, які дотримуються роздільного харчування.

151

Шелтон чинив точнісінько так само. Він одним з перших за-

пропонував відмовитися від усіх молочних продуктів, не знаючи

напевно причини негативної дії останніх на організм людини. І ус-

піх оздоровчим комплексам Шелтона приносило саме виключення

з дієт його пацієнтів молочних продуктів. А якщо сказати точніше,

то Шелтон застосовував таку систему роздільного харчування, в

якій просто не знаходилося місця молочним продуктам, і тому вони

не використовувалися взагалі, тому й випадали з поля зору, а зали-

шалася лише сама система роздільного харчування. І вона за такої

умови давала помітний оздоровчий ефект. Але у результаті людей

оздоровлювало не роздільне харчування, як таке, а повне виклю-

чення з нього молочних продуктів. І ось що з цього приводу пише

Н. Семенова: "Дивовижно міняється зовнішній вигляд людини, яка

відмовилася від молочних продуктів. Живішим стає колір обличчя,

очищається шкіра вух, ясніють очі, зникають набряки, болі в суг-

лобах, у кишках, відступають закрепи".

Приблизно те ж саме говорив і Шелтон про молочні продукти

на самому початку цього розділу.

Чому при відмові від молочних продуктів зникають болі в суг-

лобах – про це буде сказано в 14-му розділі.

Усі ці приклади можуть здатися деяким читачам бездоказови-

ми, але я вирішив опублікувати їх, щоб дати поживу для роздуму,

хоча сам я не сумніваюся в коректності зроблених мною висновків.

Навіть більше, стисло я б сказав, що першим кроком на шляху до

здоров'я повинна бути відмова від усіх молочних продуктів (окрім

вершкового масла). Це стосується будь-якого віку. Тільки до одно-

го року дітей можна годувати молочними сумішами, близькими за

складом до жіночого молока. Але і ці суміші треба робити не на

коров'ячому молоці.

У результаті ми бачимо, що природа справді створила дивови-

жну їжу – молоко. Але використовувати цю їжу можна тільки за її

прямим призначенням – для грудних дітей. Як сказано в Біблії: "Я

живив вас молоком, а не твердою їжею, бо ви були ще не в силах"

(Перше послання до коринфян святого апостола Павла, 3, 2). І тому

має рацію Шелтон, називаючи молочну дієту фальшивою дієтою. І

підтвердив він свою правоту довгим і здоровим життям; він трагіч-

но загинув у віці близько 100 років, повний сил і творчої енергії.

Ось що значить вчасно відмовитися від молочних продуктів. Але

багато хто з нас із принципових міркувань ніколи від них не відмо-

виться. Так, одна моя знайома, за фахом санітарний лікар, якій, як і

мені, вже за сімдесят, постійно харчується молочними продуктами і

152

постійно лежить з високим тиском крові. У відповідь на мою про-

позицію хоча б на місяць відмовитися від цих продуктів вона з гор-

дістю відповіла, що все життя харчувалася і до кінця днів своїх ха-

рчуватиметься молочними продуктами. Хіба це не приклад вольо-

вої і принципової людини?

Розділ 8

ЧИМ НАМ НАЙКРАЩЕ ХАРЧУВАТИСЯ?

Бо хто їсть і п'є негідно, не розважаючи

про тіло, той суд собі їсть і п’є! Через це

поміж вами багато недужих та хворих, а

чимало й умирають.

Перше послання коринфянам святого

апостола Павла, 11, 29, 30.

Близько тисячі років тому перський поет і філософ Омар Хайям

сказав з приводу харчування слова: "Ти краще голодуй, аніж будь-

що їси". Але можна вказати і на раніші слова на цю ж тему, яким

вже не менше трьох тисяч років: "Не їж ніякої мерзоти" (Біблія,

Второзаконня, 14). А вже у двадцятому столітті відомий багатьом

читачам автор книги "Лікування сирими овочевими соками" Вокер

говорив на цю ж тему таке: "Неосвічений обиватель вважає себе

"гігантською наскрізною трубою", в один кінець якої входить їжа,

а з іншого виходять покидьки. Кидай в трубу все, що хочеш, - все в

ній згорить! – так думають майже всі. Так, згоріти згорить, але,

якщо в цю "трубу" кидати не ті продукти, що належить в неї ки-

дати, то в ній можуть згоріти і від 25 до 50 років вашого жит-

тя!" І він, безумовно, має рацію. Не всі продукти рівною мірою

потрібні і корисні нам. І розумні люди вже давно замислювалися

над цим питанням, оскільки помічали, що багато хвороб ми ство-

рюємо собі самі нераціональним харчуванням. Прикладів на цю

тему можна навести багато, ну, хоча б пригадаємо тезу про шкідли-

вість цукру. Але чи вироблена за всі століття ідеальна система хар-

чування? На це питання упевнено можна дати заперечну відповідь.

І як приклад розглянемо систему харчування найрозвиненішої і

найбагатшої країни світу.

У 1977 році в США була опублікована доповідь під назвою

"Доповідь Макговерна", присвячена питанням здоров'я і харчуван-

ня. В ті роки медицина в США активно розвивалася, проте кіль-

кість хворих зростала ще швидше. І ось тоді в Сенаті створили спе-

ціальний комітет на чолі з сенатором Макговерном. Спільно з про-

153

відними медиками і дієтологами члени комітету вивчили причини

швидкого зростання захворюваності в США, а також обробили ста-

тистичні дані, які дозволили судити про зв'язок харчування зі здо-

ров'ям. Результати роботи комітету й увійшли до "Доповіді Макго-

верна", яка запропонувала змінити систему харчування американ-

ців. У "Доповіді" переконливо доводилося, що причиною низки

хвороб є неправильне харчування, і якщо американці хочуть бути

здоровими, то вони неодмінно повинні інакше харчуватися. Допо-

відь зайняла п'ять тисяч сторінок.

На той час у США була популярна калорійна їжа з високим

вмістом білків і жирів. У "Доповіді Макговерна" цей тип харчуван-

ня був розкритикований, а натомість була запропонована ідеальна

система харчування – японська дієта епохи імператора Генроку

(1688-1703), основу якої складали страви з круп і сезонних овочів,

морські водорості і невелика кількість риби.

І тут я хочу особливо підкреслити, як ця країна (США) відреа-

гувала на неблагополучний стан здоров'я свого населення. А як

окремо взятій людині в нашій країні, якщо навіть вона дуже стур-

бована станом свого здоров'я, вибрати правильний режим харчу-

вання, якщо йому не підкаже рідний уряд або Мінохоронздоров'я?

Мабуть, буде покладатися тільки на себе, вибираючи в хаосі всіля-

ких рекомендацій тільки ті, які спираються не на віру, а на вагомі

докази.

А зараз ми знову повернемося до американців і подивимося, які

ж у них відбулися зміни в стані здоров'я в подальші тридцять років

після публікації "Доповіді Макговерна"? І допоможе нам відповіс-

ти на це питання один з американців, активний пропагандист здо-

рового способу життя, автор книги "Основи абсолютного здоров'я і

довголіття: Функціональне харчування" К. Монастирський (ця кни-

га видана в Нью-Йорку 2005 року, а її автор в 1978 році закінчив

Львівський медичний інститут і емігрував до Америки). Він пише,

що в даний час доктрина про правильне харчування в США базу-

ється на так званому провідному принципі харчової піраміди. Три

десятиліття пропаганди цієї переважно фруктово-злакової піраміди

харчування призвели до епідеміологічної катастрофи в країні: тіль-

ки серцево-судинні захворювання забирають за рік півтора мільйо-

на життів, а кількість повних людей збільшилася за цей час з 15%

до 62%, і більше 200 тисяч людей упродовж року передчасно вми-

рають від цукрового діабету. І це, як пише Монастирський (до речі,

практикуючий лікар), тільки початок проблем. "Нація, здоров'я якої

засноване на такій піраміді, - колос на глиняних ногах: фундамент

154

з хліба, каш, рису, локшини, фруктів і соків гниє так само швидко,

як його початкові компоненти…"

І що ж пропонує цей автор замість тієї харчової піраміди, на

якій, за його словами, "розпухла і вироджується Америка"? Він

знов пропонує Америці повернутися до м'яса і жирів, плюс харчові

добавки. За його словами, "оптимальна пропорція компонентів у

харчуванні повинна відповідати пластичним потребам організму, в

якому близько 60% води, 20% жирів, 15% білків і 4% мінералів та

мікроелементів". "Чим більший дефіцит кожного з них, тим шви-

дше відбувається разюча трансформація струнких хлопців і дів-

чат у роздутих людей похилого віку і старих… Чим ближча відпо-

відність поживних елементів до ідеалу – тим довше людині дано

насолоджуватися здоров'ям і молодістю…"

На мій погляд, у цій рекомендації не враховані енергетичні по-

треби організму, адже вони теж покриваються якимись продукта-

ми, а ці продукти теж можуть якось впливати на наше здоров'я. І

споживання м'яса теж не безперечне. Ось що із цього приводу пи-

ше інший практикуючий американський лікар (гастроентеролог)

Хиромі Шинья: "М'ясо не примножує життєву енергію. Найшкід-

ливіше в м'ясі те, що в ньому немає клітковини, зате з лишком

жирів і холестерину". На ці слова ми знаходимо прямо протилежні

в книзі Монастирського: "Підвищений холестерин, атеросклероз і

ймовірність інфаркту – городні опудала в псевдонауковій боротьбі

проти м'яса. Боротьба з холестерином – далеко не перший і не

останній абсурд, нав'язаний і лікарям, і пацієнтам фармацевтич-

ною індустрією – ініціатором і спонсором антихолестеринової

компанії. Не бійтеся, нашкодити собі ні м'ясом, ні натуральними

жирами ви не зможете, швидше, навпаки – виключивши м'ясо з

раціону, ви дійсно можете ослабити ваше здоров'я, працездат-

ність, зовнішній вигляд і довголіття". І ще декілька слів Монас-

тирського, але вже про клітковину: "Нерозчинна клітковина - спри-

ятливе середовище для процвітання мільярдів патогенних бакте-

рій, які потрапляють у кишки з їжею. Чому "експерти" і лікарі

рекомендують харчування, багате клітковиною? Причин безліч:

необмежене використовування антибіотиків і ліків, які знищують

кислотність; важкі метали в продуктах, воді і стоматологічних

матеріалах; міцні алкогольні напої, пестициди, гербіциди й анти-

біотики в їжі, і, нарешті, знежирена дієта – все це вбиває симбі-

отичні бактерії та ускладнює травлення. Клітковина в їжі (як і

препарати з клітковини) в повному розумінні цього слова набиває

кишки водоабсорбуючою масою, як фарш ковбасу. Уникайте про-

155

дуктів, багатих нерозчинною клітковиною – броколі, цвітної капу-

сти, листових салатів, капусти, редьки, редиски, каш і хліба з ви-

сівками і под.".

Всі ці цитати я навів не в докір вищеназваним авторам і без мо-

їх коментарів до них тільки для того, щоб показати читачам, як в

один і той же час два фахівці в галузі харчування, які, без жодного

сумніву, бажають нам добра, по-різному оцінюють переваги і недо-

ліки одних і тих самих продуктів харчування.

Наведу ще один подібний приклад. У 1950-х роках вивченням

раціону харчування довголітніх Абхазії займався І. Б. Шафіро. Він

писав: "Багато хто переконаний, що довголітні люди тому так

довго живуть, що харчуються головним чином вегетаріанською

рослинно-молочною їжею. Думають, що м'ясна їжа шкідлива для

старої людини, заважає продовженню її життя. Проте обсте-

ження довголітніх людей Абхазії показує, що така думка не обґру-

нтована. Серед абхазьких довголітніх немає вегетаріанців. Навпа-

ки, вони всі їдять м'ясну їжу. Улюблена їх їжа – м'ясна". У цих

словах ми вже бачимо якусь правоту Монастирського, який пропо-

нує американцям перейти виключно на м'ясну і жирну їжу. Але,

задля істини, треба сказати, що якщо абхази і люблять м'ясну їжу,

то їдять вони її не кожен день. А найпоширеніша їжа серед абхазів

– це мамалига – каша з кукурудзяної муки, яка щодня присутня в їх

раціоні з дитинства. Так невже можна вважати, що мамалига ле-

жить в основі довголіття в Абхазії? Звичайно ж, ні.

І знову я пропоную ненадовго повернутися до Америки і спро-

бувати зрозуміти логіку Монастирського, який радить американцям

повернутися до того режиму харчування, від якого вони пішли

тридцять років тому (а на той час у США була популярна калорійна

їжа з високим вмістом білків і жирів). Рекомендація Монастирсько-

го дуже схожа на колись популярну в Америці дієту доктора Аткін-

са, згідно з якою можна було схуднути, всього лише обмеживши

споживання вуглеводів. І Монастирський не заперечує цього факту:

"Доктор Аткінс дійсно рекомендував харчування, близьке до функ-

ціонального (а функціональне – це за Монастирським)". Тоді в чому

ж відмінність Монастирського від Аткінса? "Дієта Аткінса ігнорує

фізіологічні аспекти харчування, такі, як стать, вік, попередній

стиль харчування, хронічні хвороби, операції, відсутність жовчно-

го міхура, закрепи та інше. Дієта Аткінса для непідготовлених

пацієнтів закінчується, в кращому разі, мігренню, нудотою, алер-

гією і закрепами, а в гіршому – госпіталізацією через токсикоз,

оскільки травний тракт більшості людей не готовий до вживання

156

тільки м'яса і риби", – так відповідає Монастирський на поставлене

нами питання. По правді кажучи, важко все ж таки зрозуміти, в чо-

му ж кардинально відрізняється дієта Аткінса від дієти Монастир-

ського, якщо навіть після слів останнього "травний тракт більшо-

сті людей не готовий до вживання тільки м'яса і риби", а саме він і

наполягає знов повернутися до того ж м'яса. У результаті ми бачи-

мо, що проблема раціонального харчування не розв'язана дотепер і

в Америці. Але, не дивлячись на Америку, ми вже можемо сказати

в цій книзі, в чому ж полягає раціональне харчування. І в цьому

нам допоможе все та ж Абхазія. А в Абхазії харчуються дуже

скромно. Мало приділяючи уваги організації свого харчування, аб-

хази вважають його все ж таки достатнім, і одну з причин здорово-

го життя і довголіття вбачають в його раціональності, хоча в чому

вона полягає – ніхто з них чіткої відповіді не зміг дати. А проблема

раціонального харчування полягає, як ми вже знаємо, у тому, що

абхази п'ють м'яку воду, яка містить не більше 20 міліграмів/л іонів

кальцію. Така вода завжди має дещо кислу реакцію, в результаті і

кров у людей, які постійно вживають таку воду, теж може бути де-

що кислою. А кисла кров і більше кисню віддає нашому організму,

підвищуючи його енергетику, й успішно бореться зі всіма вірусами.

У таких умовах ми і хворіти не будемо, і жити будемо довго.

Кисень має підвищену спорідненість до електронів і викликає

окислення інших речовин, відщеплюючи від них електрони. А в

результаті окислення киснем інших речовин (у нашому випадку -

глюкози, жирних кислот і білків) вивільняється необхідна для на-

шого організму енергія. І якщо рослини черпають необхідну їм

енергію з сонячного проміння, то живі організми повинні самі ви-

робляти таку енергію. І отже, в організмі повинен бути створений

сприятливий для окислювального процесу режим. У 6-му розділі

вже йшлося про окислювально-відновний потенціал (ОВП), який

показує спрямованість протікання окислювально-відновних реак-

цій: чим менший ОВП (від’ємні величини), тим легше йдуть проце-

си відновлення – це стосується рослин, а вищі значення ОВП (до-

датні величини) сприяють протіканню окислювальних процесів, що

важливо для життя тварин. А, отже, і наша кров, і наша питна вода

повинні мати позитивні значення ОВП. І якщо для рослин живою

водою є лужна вода, оскільки в них протікають відновні процеси,

то для нас живою водою може бути тільки кисла вода, оскільки для

нашого організму головним є окислювальний процес. І кров наша

повинна бути легко кисла (рН=6, 9). І ми вже знаємо, як питна вода

впливає на реакцію крові. А в цьому розділі ми розглянемо, як про-

157

дукти харчування впливають на реакцію крові, а також поговоримо

і про кількість тих чи інших продуктів, необхідних нам у по-

всякденному житті. Наперед можу сказати, що нам потрібні різні

продукти, і ми не можемо обмежуватися лише тими з них, які не

підлужнюють кров. Нам можуть знадобитися продукти, які під-

лужнюють нашу кров, якщо ми без них з якихось міркувань не

можемо обійтися. Тому ми розглядатимемо в цьому розділі всю

систему харчування не тільки з позиції впливу продуктів харчу-

вання на реакцію крові, але і з позиції необхідності деяких з них.

Наприклад, білкові продукти в більшості випадків підлужнюють

кров, але без них ми не можемо обійтися, а тому ми повинні ви-

користовувати ці продукти, але якимось способом при цьому

повинні і нейтралізувати їх негативний вплив на реакцію крові, а

простіше сказати, повинні тут же вживати заходи для підкислен-

ня крові.

Але почнемо ми розмову про харчування з найпростішого пи-

тання – а для чого ми взагалі харчуємося? Відповісти на це питання

не так вже і важко – харчуємося, щоб жити. А щоб жити, нам необ-

хідно постійно поповнювати ті джерела енергії, які організм витра-

чає і на здійснення своїх внутрішніх функцій, і на здійснення зов-

нішньої роботи. Тому з їжею ми повинні одержувати і ті речовини,

окислення яких може дати нашому організму необхідну йому енер-

гію. Основна маса органічного матеріалу, використовуваного лю-

диною в їжу, складається з білків, вуглеводів і жирів. Окислення і

білків, і жирів, і вуглеводів дає людині ту хімічну енергію, яка і

підтримує життя у всіх її проявах. І тут ми зустрічаємося з першим

парадоксом, пов'язаним із забезпеченням нашого організму енергі-

єю. Виявляється, що при виробництві енергії всередині організму

найчастіше виникає проблема не з продуктами харчування (мало

хто з нас сьогодні голодує), а з окислювачем – з киснем. Кожна

одиниця кисню, яка йде на окислення білків, жирів і вуглеводів,

виділяє приблизно однакову кількість теплопродукції – 4,5 ккал/л

, 4,7 і 5,0. Як бачимо, використання 1 л кисню спричиняє до ви-

вільнення майже рівних кількостей енергії для всіх трьох головних

груп поживних речовин. Але при окисленні 1 г цих речовин енер-

гетичний вихід для білків і вуглеводів приблизно однаковий – 4,3

ккал/г і 4,2, а жири дають вдвічі більше енергії, ніж білки і вугле-

води – 9,4 ккал/г.

Зі всього вищесказаного ми можемо зробити перший висновок,

що для енергозабезпечення нашого організму майже рівною мірою

придатні і білки, і вуглеводи, і жири, правда, останні на одиницю

158

ваги дають в два рази більше енергії, ніж уся решта продуктів, але

це істотно, очевидно, не для їжі, як такої, а для створення енергети-

чних запасів всередині організму, про що мова йтиме дещо пізніше.

Окрім енергетичних матеріалів, їжа повинна постачати в орга-

нізм і будівельні - для побудови й оновлення всіх клітинних струк-

тур живого організму. А це білки, жири і мінеральні речовини. Але

перш за все нам потрібні білки. Треба завжди пам'ятати, що нестача

білків прискорює старіння, адже завдяки амінокислотам обновлю-

ються і регенеруються клітини організму. І коли амінокислот дуже

мало, то кров не доносить до клітин ту “цеглу”, яка необхідна для

вічного “ремонту”, який відбувається в організмі кожної людини. В

результаті симптоми старіння виявляються дуже рано, а на старості

років стають дуже помітними. І в цьому дуже часто буваємо винні

тільки ми самі, не забезпечуючи свій організм білками в достатній

кількості. Але при цьому і білки бувають різні, а тому нам слід де-

тальніше розглянути, якими продуктами нам найкраще харчувати-

ся, наскільки вони нам необхідні і в якій кількості, а також з'ясува-

ти, який вплив вони мають на реакцію крові, а, отже, на наше здо-

ров'я. З цієї точки зору ми і розглядатимемо всю систему харчуван-

ня.

БІЛКИ

Головним складником нашого харчового раціону, звичайно ж, є

білки. Але з цього не слід робити висновок, що тільки м'ясом ми і

повинні харчуватися. І ось чому. У принципі білки потрібні нам для

зростання білкової маси і ремонту або заміни власних зношених

білкових структур організму, а надмірні білки організм не накопи-

чує про запас, а використовує їх вже на енергетичні потреби, вна-

слідок чого (в процесі окислювального розкладання білків - дезамі-

нування) виділяється багато аміаку, який не тільки токсичний, але

ще й підлужнює кров, що негативно позначається на нашому здо-

ров'ї. Тому нам бажано було б знати не тільки свою норму спожи-

вання білків, щоб не перевищувати її понад міру, а крім того, нам

слід було б пам'ятати, що навіть незначне перевищення норми спо-

живання білків підлужнює нашу кров. А споживати білки треба все

ж таки з невеликим перевищенням норми, щоб не виникало дефі-

циту білків в організмі. З цієї розмови про білок і про аміак можна

зробити короткий висновок: білки нам, безумовно, необхідні, і ми в

змозі оцінити, яка кількість білків нам повсякденно потрібна, а щоб

виключити негативний вплив на наш організм невеликого надлиш-

ку білків, нам слід всього лише подбати про підкислення крові у

цей момент, тобто випити після м'ясної їжі якийсь кислий напій.

159

Тому недаремно і в Бірмі, і в Індії, і на Кавказі всі м'ясні страви

запивають кислим вином.

Скільки ж білків нам потрібно?

У 1974 році Всесвітня Організація Охорони Здоров'я опубліку-

вала матеріали досліджень Міжнародного комітету з білкових по-

треб, з яких виходило, що на 1 кг ваги людини достатньо всього

0,55 г білків. Ця норма стосується в основному населення серед-

нього віку. Для людей після 60 років норма споживання білків по-

винна бути трохи збільшена, а для дітей збільшена навіть до 1,5 г

на 1 кг ваги. Як бачимо, бабусі і дідусі повинні їсти більше білко-

вих страв, ніж їх дорослі діти, але менше, ніж внуки. Для немоло-

дих необхідно більше білків хоча б тому, що вони погано засвою-

ються в цьому віці. Чому погано засвоюються? Тому, що в літньо-

му віці значно залужена кров, а якщо її підкислити до оптимальної

величини (про підкислення йшлося в 3-му розділі), то і в такому

віці білки засвоюватимуться нормально.

Тут я хочу зробити маленьке зауваження з приводу втоми і

зношування нашого організму, і з приводу його залуження. При

інтенсивних фізичних навантаженнях витрачається більше АТФ,

ніж поновлюється. А при кожному розпаді молекули АТФ з крові

забираються іони водню і кров підлужнюється, а коли ми відпочи-

ваємо і ресинтез АТФ перевищує їх витрату, то у кров з клітин над-

ходять іони водню і кров підкислюється. Тому інтенсивні фізичні

навантаження не тільки не оздоровлюють наш організм, оскільки

при цьому відбувається залуження крові, але ще й зношують наш

організм, оскільки його можливості не безмежні. Втома є наслідком

великої витрати АТФ, коли запасів АТФ практично не залишається.

Тому завжди треба працювати тільки до перших ознак втоми, а по-

тім треба трохи відпочити, щоб поповнити запаси АТФ. Як відомо,

фізіологічною основою сну (про це мовиться в 13-му розділі) є на-

копичення в мозку запасів АТФ. І тому реакція крові після сну зав-

жди нижча (зниження рН – це зсув у кислий бік, хоча в цілому кров

може бути і трохи лужною), ніж до сну. Під час сну всі клітини

нашого тіла заповнюються універсальним енергоносієм - чудовим

АТФ. І якщо під час сну створюється резерв АТФ, необхідний для

активного денного життя, то невже такий же резерв не можна ство-

рити і при неактивному неспанні? Мабуть, можна, якщо мати на

увазі тільки ту енергію, яку ми витрачаємо при виконанні фізичної

праці.

Американський інженер Тейлор ще на початку ХХ століття до-

вів, що людина, зайнята фізичною працею, зробить набагато біль-

160