Друзяк М.Г. Як продовжити швидкоплинне життя

Подождите немного. Документ загружается.

ше, якщо частіше відпочиватиме. Тобто , така людина даватиме

можливість своїм м'язам відновлювати витрачені ними запаси

АТФ.

Мені здається, що читачам буде цікаво трохи детальніше по-

знайомитися з дослідженнями Тейлора. наводжу невеликий уривок

з книги Д.Карнегі "Як перестати турбуватися і почати жити".

"За його спостереженнями (за спостереженнями Тейлора, який

працював інженером з наукової організації праці в одній з компа-

ній, - прим М.Д.), робітники, зайняті на вантаженні чавуну в чуш-

ках на вантажівки, вимотувалися до полудня, завантаживши в

середньому по дванадцять з половиною тонн кожен. Провівши на-

укове дослідження всіх чинників, які викликають втому, він зробив

висновок, що робітники повинні вантажити не по дванадцять з

половиною, а по сорок сім тонн чавунних чушок в день! Він підраху-

вав, що вони повинні робити майже в чотири рази більше за те,

що вони робили, не втомлюючись при цьому. Але це треба було ще

довести.

Тейлор вибрав з робітників якогось містера Шмідта, якому

було дано розпорядження працювати за секундоміром. Від хроно-

метриста Шмідт діставав команду: "Зараз піднімай чушку і не-

си… Тепер сідай і відпочивай… Неси… Відпочивай, "- і так всю

зміну.

Що ж з цього вийшло? Шмідт щодня переносив сорок сім

тонн чавунних чушок, тоді як інші робітники - тільки по дванад-

цять з половиною тонн. І він практично жодного разу не понизив

заданого темпу роботи впродовж тих трьох років, поки Тейлор

залишався у своїй компанії. Шмідт виявився здатний виконувати

таку роботу тому, що своєчасним відпочинком він попереджав

появу відчуття втоми. Двадцять шість хвилин в годину він працю-

вав і тридцять чотири відпочивав, тобто він відпочивав більше,

ніж працював, і при цьому робив майже в чотири рази більше за

інших!"

А зараз мені б хотілося приділити декілька слів рекомендаціям

Амосова з проблеми здорового способу життя. З його легкої руки

багато хто у нас почав бігати. Нічого поганого в цьому немає, оскі-

льки легкий нетривалий біг має оздоровчі якості, хоча Амосов і не

міг пояснити, в чому вони полягають. Почали бігати і ті хворі, яким

біг був небезпечний. Але оскільки Амосов переконував, що всім

органам необхідне постійне та інтенсивне тренування, у тому числі

й серцю, а він до того ж був фахівцем-кардіохірургом, то багато хто

просто повірив йому на слово. І в результаті багато хто не тільки не

161

втік від інфаркту, але навіть наблизив його. Окрім бігу, Амосов

виконував ще безліч фізичних вправ, причому повторював їх часом

по тисячі разів. Але всякі фізичні вправи, які приносять нам втому,

сильно підлужнюють кров і цим завдають шкоди нашому здоров'ю.

І ось у сімдесятирічному віці в інтерв'ю журналові "Фізкультура і

спорт" (1991, № 6) Амосов говорив: "А хребет у мене поганий, то-

му я не жалію часу на вправи для шиї, навантаження даю велике.

Таким чином я запобігаю окостенінню шийного відділу хребта". А

я можу розповісти про випадок повного позбавлення від шийного

остеохондрозу 76-річної жінки, яка не вдавалася ні до яких фізич-

них вправ, але повністю відмовилася від усіх молочних продуктів і

пила тільки м'яку питну воду. Але ця розмова у нас буде не по темі.

А по темі в Амосова далі почалися проблеми з серцем. Спочатку

йому поставили електростимулятор серця. А потім… Послухаймо,

що із цього приводу говорить його донька Катерина Амосова (всі

цитати узяті з київської газети "Бульвар", № 48, 2004): "У тата

приблизно за рік розвинувся інфаркт – просторий, великий, але не

супервеликий. Він не міг у це повірити. Влітку, мабуть, трапився

другий інфаркт. Напевно, був ще і третій. Вони були малосимпто-

мними. Але кожен з них призводив до наростання серцевої недо-

статності". І далі: "Він довго не хотів лягати в лікарню. Нарешті

я його умовила". І вже в лікарні: "Було три інфаркти: точно. На-

ростала серцева недостатність, погіршали показники серця. Сам

механізм смерті був раптовий. Лікуючий лікар підійшов до тата,

той поскаржився на біль між лопаток і попросив пігулку нітроглі-

церину. Наступила миттєва зупинка серця. Мої колеги розцінили,

що був повторний інфаркт" (Про атеросклероз мовиться в 10-му

розділі).

На питання журналіста – чи були останніми роками якісь сум-

ніви в Амосова, що він чогось не підозрював – його дочка відпові-

ла: "З'явилися сумніви, можливо, відносно надмірності тренувань,

але вже на фоні виявленої патології серця. Як чесний вчений, він

писав про це. Кількість тих вправ, які виконував кожен день, він

нікому не нав'язував. І, думаю, нічим не нашкодив суспільству".

Як бачите, йдеться вже не про користь, яку принесла суспільс-

тву його методика, а всього лише про нешкідливість.

Хочу ще раз звернути увагу на слова Катерини Амосової:

"З'явилися сумніви відносно надмірності тренувань". Саме надмір-

ні тренування і призвели до патології серця, оскільки вони підлуж-

нюють кров.

162

Така оцінка діяльності Амосова з пропаганди здорового спосо-

бу життя зроблена тільки для усунення всього непотрібного, неар-

гументованого на шляху до реального оздоровлення. Патологоана-

томи роблять розтин для того, щоб установити істину і застерегти

живих від можливого повторення помилок. В Амосова було вели-

чезне бажання вчити нас здоровому способу життя, але у нього не

було чіткого поняття про цей спосіб. Знову цитую його доньку: "…

батько придумав свою оздоровчу систему для літніх людей, у яких

переважає розпад білків. Для того, щоб цьому протистояти, тре-

ба збільшити фізичні навантаження. Тобто знову-таки напружу-

ватися. Це не було для нього такою ось відчайдушністю. Він на

декілька років випередив світ. І я переконана як лікар, що якби він

не робив фізичних вправ, то прожив би набагато менше". І сказано

це було в грудні 2004 року. Як бачимо, міф про Амосова має своє

продовження. Треба відзначити, що реальних заслуг у Амосова бу-

ло багато. Він створив Інститут серцево-судинної хірургії в Києві і

довгі роки був його незмінним директором. Він врятував більше

п'яти тисяч хворих, провів унікальні операції на серці. Але його

система оздоровлення була помилковою. Тривалі фізичні наванта-

ження ведуть тільки до втоми організму, що неодмінно сприяє до-

датковому залуженню крові. А лужна кров веде до розпаду білків.

Тому в літньому віці треба більше приділяти уваги підкисленню

крові, а не виснажливому зношуванню свого організму.

І знову ми продовжимо розмову про білок. Тепер ми знаємо,

що в середньому на 1 кг ваги людини достатньо всього 0,55 г біл-

ків, а для дітей до 1,5 г на 1 кг ваги. А якщо ми приділимо належну

увагу підкисленню крові, то цим тільки поліпшимо засвоюваність

білків і літніми людьми.

Але білки бувають різні. Бувають білки тваринні і рослинні,

бувають повноцінні і неповноцінні. І якщо ми ведемо мову про

якісь вагові категорії, то в таких випадках йдеться тільки про пов-

ноцінний білок. Людський організм не може синтезувати 8 амі-

нокислот і вимушений одержувати їх з їжею. Ці амінокислоти

називаються незамінними, і всі білки за наявністю в них цих

амінокислот поділяються на повноцінні, в яких є всі незамінні

амінокислоти, і неповноцінні, в яких або відсутня котрась з амі-

нокислот, або її дуже мало, або не дотримана потрібна пропор-

ція амінокислот. Неповноцінними є майже всі рослинні білки, за

винятком декількох.

Для оцінки якості білків у рослинних продуктах доцільно ви-

користовувати еталонний склад амінокислот, запропонований ФАО

163

(продовольча і сільськогосподарська організація ООН): лізин – 5,6,

треонін – 4, валін – 5, метіонін – 1,7, ізолейцин – 4, лейцин – 7, фе-

нілаланін – 2,6, триптофан – 1.

Будь-яка з амінокислот, якої бракуватиме для вказаного спів-

відношення, буде визначальною, вона і визначатиме якість даного

білка. Амінокислоту, якої бракує, можна узяти з іншого продукту,

де її досить.

Зі всього вищесказаного не слід, звичайно, робити висновок,

що треба користуватися тільки тваринними білками. Майже повно-

цінні білки ми знаходимо в картоплі, але їх у ній дуже мало (1,3-

2%), а також у бобах (квасоля і горох по 19,6%, а соя – 34%).

Але якщо серед рослинних білків і можна знайти повноцінні

замінники тваринних білків, то чи легко визначити, що ми спожили

достатню їх кількість? Тому відмовлятися від тваринних білків у

жодному разі не можна.

Найцінніший білок міститься в курячому яйці. Він засвоюється

майже на 100% і тому його приймають за еталонний і з ним порів-

нюють всі решта білки.

В яєчному білку білків міститься менше (10,8%), ніж у жовтку

(16,3%). А в цілому в одному яйці міститься 12,8% білків. З двох

яєць, які разом важать приблизно 100 г, ми отримуємо 12,8 г цієї

цінної поживної речовини. У яйцях багато фосфоліпідів, головним

чином лецитину. Лецитин бере участь в обміні холестерину в орга-

нізмі, він входить до складу біологічних мембран. Препарати леци-

тину застосовуються в медицині як загальнозміцнювальні засоби

при занепаді сил, недокрів'ї і неврозах.

Не вдаючись у докладний опис ролі фосфоліпідів в нашому ор-

ганізмі, слід підкреслити, що вони необхідні нам хоча б тому, що

несуть в собі такий необхідний нам фосфор.

Відносно багато в яйцях і холестерину, що відлякує багато лю-

дей від цього продукту. Але співвідношення його з фосфоліпідами

таке (1:6), що задля фосфоліпідів не варто звертати на нього уваги,

а тим більше ще і тому, що холестерин, який надходить з їжею,

практично не має жодного впливу на загальний рівень холестерину

в крові. Тому необхідно по-новому поглянути на яйця як на особ-

ливо цінний продукт харчування, в якому зібрані тільки необхідні

для нашого організму речовини і нічого зайвого або шкідливого. У

яйцях містяться також такі необхідні елементи , як фосфор, сірка,

залізо і цинк. Багато людей виключають із споживання жовтки че-

рез холестерин, який міститься в них. Це прикра помилка, і тому не

слід нехтувати таким цінним продуктом харчування. І щодня мож-

на було б використовувати одне яйце на сніданок.

164

Але пити сирі яйця у жодному разі не можна, оскільки яєчний

білок містить речовину авідин, який зв'язує в шлунково-кишковому

тракті вітамін Н (біотин). Біотин важливий для обмінних процесів

шкіри, він сприяє синтезу метіоніну. Біотин – чинник росту для

всіх вищих тварин і людини. Є в сирих яйцях ще й овомукоїд – ін-

гібітор шлункового ферменту трипсину. При нагріванні до 100

С ці

небажані речовини руйнуються.

Але найголовніше, чому не можна пити сирі яйця, - це тому,

що таким шляхом ми можемо заразитися сальмонелами. А при ва-

рінні яєць ці мікроорганізми гинуть.

Повноцінний харчовий білок постачає нам і куряче м'ясо.

У яловичині в середньому 18,6% білка, у свинині – 15,4%, в ку-

рячому нежирному м'ясі – 22,5%.

Засвоюваність білків м'яса – 70-75%, риби – 70-80%.

Прикидаючи, скільки нам необхідно на кожен день білкової

їжі, ми повинні враховувати і кількість білків в тому ж м'ясі, і за-

своюваність їх. І відразу побачимо, що не так вже багато нам по-

трібно м'ясної їжі.

А зараз поговоримо трохи про рослинний білок.

РОСЛИННІ БІЛКИ

Якщо м'ясною їжею нас час від часу лякають як взагалі не-

прийнятним для нашої травної системи харчем, то про рослинну

їжу, у тому числі і про рослинний білок, складені мало не поеми.

Скільки хороших слів мовиться, наприклад, про вегетаріанство.

Але головний недолік цього методу харчування якраз і полягає в

постійному браку білків. Крім того, на відміну від тваринних, рос-

линні білки в більшості своїй є неповноцінними, а тому вони вико-

ристовуються в основному на енергетичні потреби з відповідним

виділенням в нашу кров аміаку, що призводить до залуження крові.

А повноцінних рослинних білків дуже мало. Тому нам бажано було

б знати, які білки нам дає та ж пшениця, адже білий хліб ми їмо

повсякденно, чи гречка, чи овес, з яких ми готуємо наші каші. Але

спочатку ми поговоримо про повноцінний рослинний білок.

Повноцінні білки дають нам всілякі горіхи. Волоські горіхи ще

в давнину оцінювали як їжу богатирів. І. В. Мічурін називав горіхи

хлібом майбутнього. У них міститься 17-20% білків, 12-16% вугле-

водів і 60-65% жирів, багатих на моно- і поліненасичені жирні кис-

лоти.

Білки горіхів добре збалансовані по незамінних амінокислотах,

особливо багато в них лізину. Лізин – це незамінна амінокислота,

якої бракує в багатьох рослинних білках, тому доводиться вдавати-

165

ся до синтетичного лізину, яким збагачують корми для тварин і

харчові продукти.

Олійні культури також містять білки, близькі за складом до бі-

лка тваринного походження, та ще й у великій кількості – до 30%.

Дорослій людині бажано було б включати в щоденний раціон

до 100 г горіхів, цим на одну третину задовольнялися б потреби в

білку і повністю - потреби в рослинних жирах.

Повноцінні білки за амінокислотним складом мають боби –

квасоля, горох, соя. Але сої у нас практично немає, горох не дуже

популярний, а квасоля чомусь вважається важкозасвоюваним про-

дуктом. На боби слід було б більше звертати уваги, особливо на

квасолю, в якій міститься багато і білків, і калію, і магнію, і фосфо-

ру, і все це нам необхідне. Не дарма ж на Кавказі культивується так

багато квасолі. Лобіо – улюблена страва багатьох кавказців, а готу-

ється вона з квасолі і нагадує наше картопляне пюре.

Але сьогодні ми найбільше вживаємо пшеничні білки. Білий

хліб у багатьох людей є мало не основним постачальником білків.

Пшениця містить в середньому до 15% білків. Це немало для рос-

линного продукту, якби це були повноцінні білки. Але виявляється,

що з 15% пшеничних білків тільки 4% збалансовані по незамінних

амінокислотах, а тому інші 11% будуть використані організмом як

паливо, як енергетичний матеріал. А ми вже знаємо, що при окис-

ленні білків утворюється аміак, внаслідок чого реакція крові зсува-

ється в лужний бік.

Так що ж робити людям у зв'язку з тим, що пшеничний хліб

підлужнює кров? Відмовитися від цього хліба і вживати тільки жи-

тній? Ні. З чорним хлібом ситуація майже така ж, як і з білим, але

трохи все ж таки краща – в житньому хлібі значно менше білків,

ніж у пшеничному, а крім того, білки в цьому хлібі збалансованіші.

Але взагалі всі зернові культури характеризуються великою незба-

лансованістю білків, що у результаті негативно позначається на

нашому здоров'ї. Проте замінити хліб нам практично нічим. Він дає

нам багато вуглеводів, нашу основну енергетичну сировину, та й

якусь частину повноцінних білків. А, крім того, треба зважати і на

традиції: без хліба у нас і обід не обід. У країнах Прибалтики, на-

приклад, дуже часто замість хліба вживають картоплю. У ній хоч і

мало білків (до 2% від сирої маси), але вони повноцінні. І така за-

міна хліба картоплею була б більш прийнятна для здоров'я, але на-

ші звички нам не переробити. Та й як обійтися без всіляких виробів

з білої муки? А тому треба не відмовлятися від хліба, а всього лише

навчитися контролювати споживання білого хліба – за обідом мож-

166

на насититися і однією невеликою скибочкою хліба, варто тільки

спробувати. А негативну дію неповноцінних білків усіх зернових

культур треба нейтралізувати кислотою. Варто лише подбати про

підкислення крові, коли ми вживаємо вироби із пшеничної муки

або ж якісь каші зі всіляких круп.

“А як був час обідати, Вооз сказав їй: Іди лишень сюди й їж

хліб і вмочай шматок в оцет’’ (Біблія, Книга Рути, 2, 14).

І сказано це було три тисячі років тому. Ніякої теоретичної ба-

зи під це не підводилося, але досвід говорив людям, що так треба

робити.

ВЕГЕТАРІАНСТВО

Вегетаріанство є одним з найдавніших напрямків у дієтології.

У нашій країні вегетаріанський тип харчування поширений серед

дуже незначної частини населення. За даними зарубіжної літерату-

ри, вегетаріанський тип харчування сприяє зниженню числа поши-

рених хвороб сучасної людини: атеросклерозу, ішемічної хвороби

серця, гіпертонії, діабету, онкологічних і багатьох інших захворю-

вань. І це легко пояснити з позиції цієї книги: захворювань не буває

тільки при кислій реакції крові, а чисте вегетаріанство сприяє під-

кисленню крові, і в цьому я бачу його позитивну сторону. Але воно

має і негативну сторону – недостатнє забезпечення організму біл-

ками. А тому вегетаріанства в чистому вигляді практично ніде не-

має, а в основному це змішане вегетаріанство – молочно-яєчне ве-

гетаріанство. І все це внаслідок недостатнього надходження білків

з рослинною їжею. Змішане ж вегетаріанство повністю перекрес-

лює саму суть поняття вегетаріанства і достатньо переконливо під-

тверджує ту обставину, що чисте вегетаріанство є незабезпеченою

білками системою харчування.

Вегетаріанці стверджують, що в м'ясі немає нічого такого, чого

б ми не знайшли в рослинних продуктах. Тут мова йде передусім

про білок. І якщо у принципі можна згодитися з таким тверджен-

ням вегетаріанців, то в реальному житті воно не завжди здійсниме,

оскільки рослинні білки найчастіше бувають неповноцінними за

амінокислотним складом. І тому м'ясо має беззаперечну перевагу

перед рослинною їжею в постачанні нашого організму повноцін-

ними білками. І якщо джерела енергії (жири і вуглеводи) ми легко

можемо одержати з рослинної їжі, а іноді можемо обійтися тільки

одним із цих джерел, або замінити їх білками, то самі білки заміни-

ти нічим, і вони якраз бувають дефіцитними при вегетаріанстві.

Ось думка про вегетаріанство автора популярної у нас книги

“Жива вода” – Дж. Армстронга. Він говорив: “Істинні вегетаріан-

167

ці, як відомо, хочуть переконати всіх, що споживання в їжу м'яса є

причиною всіх хвороб і всього зла. Я абсолютно з ними в цьому не

згоден на підставі того, що бачив у різних людей, і на підставі сво-

го особистого досвіду”.

Виходить, що вегетаріанство не заслуговує особливої уваги і

без нього ми можемо обійтися.

СИРОЇДСТВО

А зараз приділимо декілька слів сироїдству.

У чому полягає суть сироїдства, чому час від часу нам так на-

стирливо пропонують цей тип харчування?

У декількох номерах журналу “Фізкультура і спорт” (1991,

№№ 5-8) під назвою “Салат з кульбаб” друкувалися матеріали

шістдесятирічної давності з книги В. М. Тарасова і М. І. Боханов-

ської “Сира їжа й її приготування (300 рецептів)”.

Мабуть, нічого не змінилося в методиці сироїдства з моменту

виходу цієї книги (1931 рік), оскільки жодних коментарів до тексту

в журналі не було. Тому я теж скористаюся публікацією “Салат з

кульбаб” і спробую прокоментувати деякі місця з неї. Ось характе-

рна цитата з "Салату": “Рослинна сира їжа – нормальна, природна,

жива, надана нам природою пожива. Вона містить у собі сонячну

енергію і є якнайкращим її постачальником для людини. Разом з

рослинами ми поглинаємо сонячну енергію. У рослинній їжі прису-

тні в незмінному вигляді всі необхідні для здорового життя віта-

міни і мінеральні солі. Вона містить більше лугів, ніж кислот, а

луги дуже цінні для здоров'я, оскільки допомагають організму бо-

ротися з інфекціями. Крім того, в рослинній їжі немає ніяких шкі-

дливих для здоров'я домішок”.

Про те, що рослинна їжа – це нормальна, природна, так до того

ж ще й чомусь жива їжа, надана нам самою природою, я вважаю, не

варто навіть говорити, оскільки такі визначення нічого в собі не

несуть. Так само як і твердження, що рослинна їжа містить у собі

сонячну енергію. Правильно слід було б сказати, що завдяки енергії

Сонця рослини виробляють білки, жири, вуглеводи, вітаміни й ор-

ганічні кислоти. Цими речовинами ми і користуємося, але аж ніяк

не сонячною енергією.

А чого вартує твердження, що “в рослинній їжі немає ніяких

шкідливих для здоров'я домішок”? У рослинній їжі містяться і ві-

домі нам нітрати, і шкідливі для здоров'я алкалоїди. Навіть корови,

як ми знаємо за Джарвісом, не їдять усю траву підряд, а вибирають

тільки придатну для їжі.

168

У наведеній вище цитаті також стверджується, що рослинна

їжа “містить більше лугів, ніж кислот, а луги дуже цінні для здо-

ров'я, оскільки допомагають організму боротися з інфекціями”.

Уся ця книга побудована за принципом, що тільки підтримка

оптимальної реакції крові (рН=6,9) сприяє нашому здоров'ю, а це

слабокисла реакція. Лужна ж реакція крові сприяє розвиткові всі-

ляких хвороб. У 12-му розділі мовиться, як кисла реакція крові

оберігає нас від всіх вірусних захворювань, а в наведеній вище ци-

таті висловлюється прямо протилежна думка, причому без жодних

доказів. Можна впевнено сказати, що в 1931 році, коли видавалася

обговорювана нами книга про сиру їжу, ніхто не вимірював рН тієї

ж сирої рослинної їжі. Всі міркування про рослинний і тваринний

світ велися образно й емоційно. Але відтоді минуло багато часу, і

наука про рослини не стояла на місці. Відкриємо книгу доктора

біологічних наук Б. П. Плешкова “Біохімія сільськогосподарських

рослин”, видану в 1980 році, і подивимося, яку ж реакцію мають

соки хоча б деяких овочів і фруктів. Капуста білокачанна має рН

6,2, капуста цвітна – 6,5, цибуля ріпчаста – 5,9, огірки – 6,9, шпинат

– 6,9, цибуля зелена – 6,0, ревінь – 3,8, яблука – 2,5-4,2, груші – 4,0-

5,0, персики – 3,8-4,5, вишня – 3,2-3,8, слива – 3,3-4,0, малина – 3,1-

3,3, смородина – 3,0-3,3. Така реакція обумовлена наявністю в ово-

чах і фруктах органічних кислот. Концентрація цих кислот в овочах

в середньому становить 0,3-0,6%, але іноді досягає і 1% сирої маси.

У плодах томатів переважають лимонна і яблучна кислоти (відпо-

відно 0,4 і 0,5 г в 100 мл соку зрілих плодів), а в перезрілих плодах

досить багато бурштинової кислоти. У капусті вміст органічних

кислот коливається від 0,05 до 0,2%, в значній кількості наявна ли-

монна кислота, а ще в невеликій кількості є щавлева, яблучна і оц-

това кислоти. У листі і цибулинах столової цибулі міститься 0,15-

0,3% органічних кислот, в основному яблучна і бурштинова. А в

ревені кількість щавлевої кислоти досягає 0,5%. В інших овочах

найчастіше трапляється лимонна й яблучна кислоти. У більшості

овочів кислоти містяться у вільному стані.

У фруктах і ягодах найпоширенішими є яблучна, лимонна і

винна кислоти. У незначній кількості також можуть бути буршти-

нова, щавлева, саліцилова, аскорбінова, бензойна, хінна та деякі

інші кислоти. У яблуках яблучна кислота займає перше місце (0,3-

0,4 % від сирої маси) порівняно з іншими кислотами. У горобині і

барбарисі міститься тільки яблучна кислота – 1,5-3% і 6% відповід-

но. Яблучна кислота має приємний кислий смак, нешкідлива для

169

організму людини і тому її широко застосовують при приготуванні

фруктових вод і кондитерських виробів.

Лимонна кислота переважає в ягодах (у малині, смородині, су-

ниці) і в плодах цитрусових. У плодах лимона (у м'якоті) міститься

до 6% лимонної кислоти, в апельсинах – 1,5%, а в мандаринах –

1%.

Як бачимо, здорове зерно в сироїдстві все ж таки є – це підкис-

лення крові тими органічними кислотами, які містяться в овочах і

фруктах. Тільки підкислення – і більше нічого.

Нічим, по суті, не відрізняється від сироїдів і методика Вокера

– він теж пропонує лікуватися овочевими і фруктовими соками,

тобто теж вдається до підкислення крові, тільки вже не безпосеред-

ньо овочами і фруктами, а соками з них.

Здавалося б, що ми повинні лише вітати сироїдство. Але це

тільки в моїй інтерпретації так чітко позначена суть сироїдства.

Насправді ж ідеологія сироїдства не має чіткої концепції і за бага-

тьма своїми позиціями неприйнятна як система оздоровлення. Ось

деякі з них. Цитую.

“Розрізняються два типи сироїдів:

1. Всеїдні – всі сирі рослинно-молочно-яєчні продукти і хліб.

2. Ідеальні – тільки фрукти, горіхи і зерна злаків.

До ідеального харчування повинне прагнути все людство, але

воно можливе і досяжне лише для сироїдів, які підготувалися до

харчування вищим сортом повноцінної їжі з величезним запасом

сонячної енергії.

При сироїдстві вживається, по можливості, також і сира во-

да, але вона повинна бути чистою і приємною на смак. Це єдиний

корисний напій для людини. При кип'ятінні вода втрачає значну

частину мінеральних речовин, і двовуглекислий кальцій переходить

у нерозчинну сполуку, яка погано всмоктується”.

Почну обговорення цієї цитати з останніх слів – з сирої води.

Ще в 1921 році Володимир Маяковський писав:

“Гражданин!

Чтоб не умереть от холеры,

заранее принимай такие меры:

не пей сырой воды,

воду оную

пей только кипяченую".

А нам в кінці ХХ століття і в багатьох виданнях вже ХХІ сто-

ліття пропонують як один з оздоровчих засобів сиру, чисту і при-

ємну на смак воду. З 4-го, 5-го і 6-го розділів ми вже знаємо, що в

170