ЧАСТИНА І. Загальні положення
„граматичні”, „логічні”, „історичні” і „систематичні” засадничі
моменти, на які спирається смисл закону
1
.
“Граматичне” тлумачення повинне з'ясувати, який смисл
можуть набувати слова закону виходячи з загальновживаної
мови відповідного мовного середовища і мовних правил, якими
користувався законодавець. При цьому йдеться про те, що
потрібно з'ясувати „можливий смисл слів”, тобто обсяг значень,
яких можуть набувати слова закону. Цей смисл може випливати
з звичайного, загальноприйнятого мовного контексту або зі
спеціальних визначень, дефініцій; при визначенні смислу спів за
допомогою дефініцій застосовуються „логічні” прийоми,
елементи тлумачення.
Савіньї особливо виділяв ці „логічні” елементи
тлумачення, тобто логічні взаємозв'язки, які поєднують
елементи думки, покладені в основу норми права
2
. Ці логічні
взаємозв'язки мають вигляд наприклад синтаксичних
конструкцій, які утворюються окремими словами норми, або ж
вони можуть мати вигляд логічно утворених конструкцій, якими
шляхом поєднання з іншими легальними („нормативними,
тобто встановленими нормами права”) дефініціями описуються
відносини, для регулювання („вирішення”) яких і створена
норма права (див. §9 част. І). Щоправда такі самі логічні
відносини, які існують не в одній і тій самій нормі, а між окремими
нормами в рамках системи права, Савіньї описував не як “логічні”,
а як „систематичні” взаємозв'язки.
„Систематичне” тлумачення поєднує окремі норми права,
„розташовуючи” їх у контексті одні до одної, або, за словами
Савіньї, „у внутрішньому взаємозв'язку, який поєднує всі
інститути права і окремі правила в єдине ціле”. Савіньї брав до
уваги певний загальний контекст, в якому поєднані правові
норми, оскільки думка законодавця „лише тоді розпізнається з
достатньо чіткістю, коли існує чітке уявлення про її
1
Доводи щодо попередньої історії цього канону можна знайти в Б.
Мааш, Тлумачення норм права, Часопис всього комерційного права,
1986, S.360f.; Райш, 1995, S.72ff.-
2
Савіньї, 1840, S.214.