Азаренкова Г.М. Фінансові потоки в системі економічних відносин

Подождите немного. Документ загружается.

241

Розділ 4. Організація та методологія управління фінансовими потоками банків

що мало залежним від банківської діяльності є ринок кредитів.

Тобто основна увага зосереджується на ринку депозитів (вхід-

них фінансових потоках банку). При цьому або пропозиція депо-

зитів розглядається як випадкова величина, або досліджується

залежність відповідної процентної ставки як аргумент функції

пропозиції коштів. Як часткові моделі банку також можна роз-

глядати сукупність моделей щодо аналізу фінансових інструмен-

тів кредитної політики банку, різних моделей управління ризи-

ком. Серед останніх найбільш відомими є моделі управління

кредитним ризиком, ризиком ліквідності та процентним ризи-

ком (тобто досліджується відповідна сталість руху фінансових

потоків банку).

Серед повних моделей банку переважно зустрічаються достат-

ньо агреговані моделі, які відображують лише загальне функціо-

нування банку. Прикладом повної моделі є модель Балтенспер-

гера [33], яка дозволяє визначити таке співвідношення активів і

пасивів, котре забезпечує максимальний прибуток банку. Іншим

прикладом є квазіповна модель Сілі [52], яка поєднує часткові

моделі діяльності банку, розглянуті вище.

Деякою мірою від зазначених моделей відрізняється загальна

модель банку відкритої складної динамічної системи у вигляді

такої залежності [9]:

(4.4)

де T – аналізований часовий інтервал;

X – множина можливих за відповідних умов внутрішніх

станів;

U – входи системи;

Ω – клас функціональних перетворень, що діють на задано-

му інтервалі часу;

Y – виходи системи;

Γ – множина припустимих вихідних значень (чи обмежень на

виходи), що обумовлюється функціональними зв’язками Z екзоген-

них факторів у фіксований момент часу з вхідними параметрами;

242

ФІНАНСОВІ ПОТОКИ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

G – функціональні перетворення, що зв’язують внутрішні

стани системи в два моменти часу з входами системи в перший

з них.

Утім, базисом такої системи моделювання є компоненти, що

визначають особливості кредитної діяльності. Тобто загальна

модель банку розглядається переважно з погляду окремого виду

фінансового потоку.

Таким чином, певним недоліком усіх зазначених вище моде-

лей є розгляд окремих напрямків банківського менеджменту і

деяких його фінансових потоків. Так, навіть повні моделі банку

не охоплюють усіх сторін діяльності банку, потоків його фінан-

сових ресурсів. Тож побудова повної, хоча і агрегованої моделі

банку залишається до кінця не вирішеним завданням. Проте така

модель більш повно розкриває основні завдання банківського

менеджменту і дозволяє більш точно описати окремі напрямки

у моделюванні банківської діяльності. Разом з тим досить сут-

тєвим моментом у моделюванні банківської діяльності є наочне

зображення аналізованих процесів. Утім, переважна частина мо-

делей цього не передбачає.

Крім того, слід зазначити, що більшість моделей спирається

на класичні математичні методи: математичне програмуван-

ня, дослідження операцій, теорію ігор, теорію оптимізації. Але

значна кількість економічних явищ і процесів через активний

вплив на них суб’єктивних факторів є слабко формалізовани-

ми. Тому досить важливим при розробці повної моделі банку є

застосування підходів теорії нечіткої множини, яка досить доб-

ре зарекомендувала себе при прийнятті рішень у сфері управ-

ління банківськими ресурсами або в теорії нейронних мереж.

Застосування саме цих підходів обумовлене й тим, що при до-

слідженні багатьох динамічних процесів та об’єктів (до яких без-

перечно відноситься сучасний банк і його діяльність) ставить-

ся вимога ефективної роботи у будь-яких умовах, у тому числі

в умовах невизначеності. Разом з тим, на думку автора, роботу

банку варто представити у вигляді управління безпосередньо

(а не опосередковано через різновиди банківської діяльності)

243

Розділ 4. Організація та методологія управління фінансовими потоками банків

різними потоками, серед яких з погляду структури балансу бан-

ку можна виділити:

 потік зобов’язань банку, який є вхідним потоком банківсь-

ких ресурсів;

 потік активів банківської установи, який є вихідним потоком

ресурсів банку;

 потік капіталу банку, який можна розглядати як комбінова-

ний, тобто вхідний і вихідний потоки ресурсів банку.

Застосування такого підходу обумовлене й тим, що інформація

про діяльність банку набуває стислої форми та легко читається.

Крім того, безпосереднє потокове відображення діяльності бан-

ку значно полегшує як оперативне управління, так і перспективне

планування роботи банку. Це пов’язано з тим, що більшість задач

з управління фінансовими потоками зводиться до раціонального

формування і перерозподілу фінансових ресурсів з метою ефек-

тивного управління конкретними суб’єктами господарюван-

ня і досягнення визначених фінансових результатів. До того ж

управління активами та пасивами банків передбачає перш за

все координацію фінансових потоків з метою досягнення визна-

ченої системи цільових настанов. Слід зазначити, що саме без-

посереднє потокове відображення банківської діяльності може

розкривати й існуючі підходи до аналізу діяльності банку. При-

кладом цього є побудова повної моделі аналізу ліквідності банку

на підставі аналізу різних режимів ліквідності, що передусім пе-

редбачає визначення динаміки різних типів потоків банківських

ресурсів [12].

У графічному вигляді потокову модель діяльності банку доціль-

но представити у тривимірному просторі руху ресурсів банку,

які зазначені вище, з використанням конструкційного принципу

(рис. 4.9, запропоновано автором [8]).

Тоді в даній моделі банк являє собою певну структуровану три-

вимірну фігуру із зовнішніми та внутрішніми поверхнями. Зов-

нішні поверхні утворюють рух банківських ресурсів між банком

та зовнішнім середовищем. При цьому слід зазначити, що зов-

244

ФІНАНСОВІ ПОТОКИ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

нішні множини різних поверхонь є відображенням відповідної

структури активів, зобов’язань і капіталу банку, які застосову-

ються для класичного аналізу банківської діяльності. Тобто мож-

на зауважити, що запропонована на підставі потокового підходу

модель перш за все є узагальненням існуючих простих відобра-

жень банківської діяльності, що в кінцевому підсумку визначає

її несуперечливість. Внутрішні поверхні зумовлюють відповідні

трансформації ресурсів, які знаходяться як під впливом зовніш-

ніх поверхонь, так і під впливом визначеної системи нормативів,

певних обмежень на банківську діяльність та особистих вимог з

боку банківської установи до напрямків свого розвитку.

Рис. 4.9. Загальна тензорна модель руху фінансових потоків банку

При цьому взаємодію між окремими елементами різних повер-

хонь можна представити:

 або у вигляді багатошарової нейроної мережі, зважена сума

виходів якої розраховується на підставі відповідних вхідних

потоків та крайніх обмежень, які ототожнюють відповідні

вимоги до резервів, нормативів тощо;

 або у вигляді нечіткої множини, де окремі трансформації ре-

сурсів зумовлюють деякі рівневі відображення та узагальню-

ють певні операції над нечіткими множинами.

Потік вкладень банку

Потік

зобов’язань

банку

Поверхні зовнішніх

елементів потоку

банківських ресурсів

Потік

капіталу

банку

Внутрішні елементи

зміни потоку

банківських ресурсів

245

Розділ 4. Організація та методологія управління фінансовими потоками банків

Інакше кажучи, взаємозв’язок між окремими елементами різних

поверхонь (тобто відповідне узгодження окремих завдань управ-

ління банківською діяльністю) може розглядатися як відбиття

однієї нечіткої множини на іншу, де ймовірність такого перехо-

ду визначається або розраховується також на підставі існуючих

нормативів, резервів, обмежень. Наприклад, трансформація ре-

сурсів методом послідовних заміщень, при якій відбувається за-

міщення короткострокових депозитів або позик, терміни яких

закінчуються, іншими, може означати відбиття однієї нечіткої

множини на іншу. При цьому перший внутрішній шар повер-

хонь такої моделі доцільно розглядати як деякий фільтр, який

забезпечує дотримання відповідних нормативів та резервів у

банківській діяльності. Крім того, серед елементів цих повер-

хонь можуть бути й окремі вимоги банку щодо його діяльності

за визначеними напрямками. Як приклад наведемо графічне зо-

браження зазначеного вище методу послідовних заміщень з по-

гляду загальної моделі руху фінансових потоків банку (рис. 4.10,

запропоновано автором [8]).

Рис. 4.10. Взаємодія зовнішньої поверхні потокової моделі банку

із поверхнею фільтрів при трансформації ресурсів відповідно

до методу послідовних заміщень

Кредити в інвестиційну

діяльність

Короткострокові

поточні кредити

Міжбанківські

кредити

Строкові

депозити

Визначені кредитні

ставки

Резервні

вимоги

Визначені депозитні

ставки

Депозити

до запитання

246

ФІНАНСОВІ ПОТОКИ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

Разом з тим зазначений потоковий підхід та відповідна модель

дозволяють виділити низку перетинів та профілів, які можуть

характеризувати різні аспекти банківської діяльності, що де-

якою мірою наближує цю модель до АСФ-технології, але відріз-

няється тим, що характеризує діяльність банку не у порівняль-

ному аспекті з іншими відповідними установами. Перетини та

профілі пропонованої моделі відображують лише ефективність

роботи досліджуваного банку. Серед таких профілів можна на-

звати, наприклад, взаємозалежність потоку зобов’язань банку

від встановлених депозитних ставок, співвідношення кредитних

і депозитних ставок банку, залежність потоку кредитних вкла-

день від наявної структури зобов’язань банку тощо.

Окремо також зазначимо, що більшість існуючих лінійних мо-

делей визначення ефективності діяльності банку не дають одна-

кових результатів за різними напрямками оцінки. Це пов’язано

з тим, що у різних вимірах утворюються різні результати. Утім,

запропонована модель дозволяє побудувати процедуру узагаль-

неної оцінки діяльності банку, бо вона є тензорною. Такий ви-

сновок заснований на тому, що діяльність банку розглядається

з точки зору різних поверхонь, які утворюють загальну модель

банку. Тобто у даній моделі банк може описуватися різним на-

бором даних, що забезпечує оцінку його діяльності у різних так

званих системах координат. До того ж просте порівняння з ін-

шими банками може бути засноване, наприклад, на порівнянні

профілів відповідних фільтрів, які у загальному досить суттєво

впливають на ефективність банківської діяльності.

Таким чином, розглянутий підхід до побудови графоаналітичної

моделі банківської діяльності на підставі аналізу руху його фі-

нансових потоків, на думку автора, найбільш суттєво та адекват-

но описує банк. При цьому розмежування структурованої три-

вимірної моделі на низку різних поверхонь дозволяє провести

комплекс досліджень банківської діяльності, побудувати про-

цедури порівняльного аналізу з іншими банками. При цьому слід

відзначити, що в більшій мірі запропонований підхід дозволяє

сформулювати основні принципи побудови модельної оцінки

247

Розділ 4. Організація та методологія управління фінансовими потоками банків

банківської діяльності з погляду потокового відображення руху

його ресурсів. Сутність цих принципів, на нашу думку, може

бути зведена до такого:

по-перше, діяльність банку – це діяльність, яка спрямована

на управління рухом його фінансовими потоками, що опосе-

редковують та узагальнюють відповідні банківські операції;

по-друге, адекватність, достовірність і точність моделі забез-

печуються наявністю низки простих уявлень про функціону-

вання банку, які поєднуються в моделі більш високого уза-

гальнення завдяки аналізу руху відповідних ресурсів банку,

де регулятивні та нормативні обмеження банківської діяль-

ності слід вважати елементами такого руху;

по-третє, тотожним відображенням аналізу руху фінансо-

вих потоків банку є побудова структурованих графоаналі-

тичних моделей;

по-четверте, необхідною умовою є врахування активного

впливу суб’єктивних факторів і непередбачених змін зовніш-

нього середовища відносно взаємодії різних фінансових по-

токів банків, що в кінцевому підсумку позначається на слаб-

кій формалізації окремих процесів банківської діяльності та

визначає застосування певного різновиду апарату такої фор-

малізації.

Водночас слід зазначити, що у зв’язку з тим, що грошово-кре-

дитна політика впливає на економіку тільки через якийсь часо-

вий проміжок (лаг), центральному банку країни теж необхідно

складати прогнози розвитку та відповідного регулювання си-

стеми загалом. Тож для того щоб здійснити таку оцінку, цент-

ральні банки також мають потребу в економічних моделях, до

складу яких входять як вже згадані раніше моделі (регресійні та

оптимізаційні), так і такі:

 моделі «ядра» системи, які характеризують ключові макро-

економічні взаємозв’язки у русі відповідних фінансових по-

токів. При цьому в розрізі міжнародного порівняння моделі

«ядра» відрізняються між собою ступенем значущості споді-

248

ФІНАНСОВІ ПОТОКИ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

вань агентів щодо руху тих або інших фінансових потоків.

Проте ці моделі використовуються переважно для середньо-

строкового прогнозування;

 моделі економічної поведінки, в аналізі яких ключове місце

займає якась змінна, що характеризує очікування економіч-

них агентів відносно подальшої зміни ситуації загалом. Ці

моделі зручно застосовувати для аналізу альтернативних

варіантів грошово-кредитної політики, тому вони зазвичай

доповнюють моделі «ядра» і забезпечують їх перехресний

контроль;

 моделі векторної авторегресії, які доцільно використовува-

ти для виявлення статистично значущих макроекономічних

індикаторів та специфічних питань, наприклад, як роль різ-

них грошових агрегатів у прогнозуванні інфляції та еконо-

мічного зростання.

При цьому загалом моделі такого аналізу можна поділити

на статичні і динамічні. Статичні моделі побудовані, виходячи

виключно зі стану справ, що склалися в банку у базисний мо-

мент часу, тоді як динамічні дозволяють прораховувати можливі

зміни в майбутньому та дію їх наслідків. Перевагою статичних

моделей є простота реалізації. Динамічні моделі відрізняються

більшою складністю, але вони допомагають істотно полегшити

задачу, оскільки в результаті впровадження моделей даного типу

управління зосереджується на визначенні напрямків зміни бан-

ківської політики в сфері регулювання фінансових потоків, бо в

цілому модель управління фінансовими потоками банку повин-

на відповідати на такі запитання: «Де знаходиться банк у даний

момент?», «В якому напрямку банк рухається?», «Як банк зби-

рається досягти поставлених цілей?».

Іншими словами, модель повинна дати можливість побачити

і проаналізувати альтернативні шляхи розвитку, обравши з них

оптимальні відповідно до сформованих уявлень відносно за-

гального розвитку ринку. Також слід враховувати, що ступінь

складності і вартість моделі аналізу фінансових потоків мають

відповідати можливостям банку.

249

Розділ 4. Організація та методологія управління фінансовими потоками банків

Тож необхідно пам’ятати, що для того щоб акцентувати увагу на

ключових проблемах руху фінансових потоків банківської діяль-

ності та уникнути надмірної деталізації, слід використовувати

невеликі економетричні моделі, які можуть загалом служити го-

ловним робочим інструментом середньострокового прогнозу-

вання. Саме ці моделі і розглянуті в наступних підрозділах.

Водночас банкам необхідно спиратися не на одну, а на кілька мо-

делей. Наприклад, модель з великою деталізацією може дати висо-

коточний короткостроковий прогноз, а більш проста модель буде

кориснішою в аналізі довгострокового зв’язку між інструментами

і цілями впровадженої грошово-кредитної політики.

4.4. Методика аналізу фінансових потоків, які

знаходяться у взаємозв’язку із формуванням

портфеля цінних паперів банків України

Відповідно до зроблених у підрозд. 4.3 зауважень розглянемо

конкретні моделі аналізу фінансових потоків з по гляду сталості

функціонування банків. Одним з об’єктів такого розгляду, на

нашу думку, повинна виступати модель взаємодії фондового і

банківського секторів економіки, бо саме вони, з одного боку,

входять до скелетону потоків фінансових ресурсів, а з іншо-

го – є певними посередниками у перерозподілі фінансових ре-

сурсів між різними суб’єктами господарювання. Крім того, слід

враховувати, що структурна перебудова економіки, динамічне

зростання сукупного продукту реального сектора виробництва

потребують постійного залучення додаткових фінансових ре-

сурсів. Як зазначалося раніше, обіг цінних паперів є одним з ін-

струментів грошово-кредитної політики, з яким тим або іншим

чином пов’язаний рівень банківських відсотків, обсяг грошової

пропозиції та розвиток інвестиційного клімату загалом. Далі

аналіз проводили з погляду банків. Це обумовлено тим, що особ-

ливістю розвитку фінансового сектора в Україні є динамічність

функціонування системи банків на фоні недостатньої динаміки

розвитку фондового ринку. До того ж банки домінують серед

250

ФІНАНСОВІ ПОТОКИ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

структур, які здійснюють професійну депозитарну діяльність

зберігача цінних паперів. Водночас й посередницькі послуги

банків на ринку цінних паперів мають широкий спектр: це депо-

зитарні послуги банку як зберігача фондових активів, купівля-

продаж цінних паперів у власних інтересах і на замовлення,

кліринговий облік руху цінних паперів, діяльність як первин-

них дилерів при організації розміщення паперів, портфельні й

трастові варіанти інвестування коштів у цінні папери інших емі-

тентів, підтримка необхідного рівня ліквідності окремих цінних

паперів на біржових і позабіржових майданчиках тощо.

Тобто як напрямок подальшого дослідження доцільно визначи-

ти побудову моделі оцінки руху цінних паперів у структурі фі-

нансових потоків комерційних банків, що знаходить своє відо-

браження у зміні обсягів та дохідності портфеля цінних паперів.

Разом з тим на підставі такого розгляду окресленої проблемати-

ки можна встановити й вплив ринкової структури регіонального

розподілу на сталість руху фінансових потоків, зокрема з ураху-

ванням структури регіонального розподілу банків відносно обігу

цінних паперів. При цьому зауважимо, що визначення взаємоза-

лежного впливу ринкової структури розподілу суб’єктів госпо-

дарювання та їх окремих економічних показників (враховуючи

рух відповідних фінансових ресурсів) є домінуючим у працях

західних дослідників [41; 42; 46] та в роботах російських вчених,

які стосуються виробничих підприємств [24; 26].

З приводу цього слід підкреслити, що сталість розвитку фінан-

сового сектора, а отже, і стійкість руху фінансових потоків, як

й інших секторів економіки, багато в чому визначається тен-

денціями до концентрації певних операцій. Ці тенденції мають

як географічний, так і інституціональний аспекти, що загалом

позначається і на сталості потоків відповідних фінансових ре-

сурсів. У даному випадку мається на увазі сталість руху фінансо-

вих ресурсів між фондовим ринком, банківськими установами

та підприємствами промисловості, що знаходить відповідне ві-

дображення у русі фінансових потоків, опосередкованих форму-