Абрамян В.Ц. Театральна педагогіка

Подождите немного. Документ загружается.

МОВНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ...

тим самим дозволити педагогу "включити" весь його педагогічний потенціал. Згідно з даними

вітчизняних досліджень

, учень є дуже чутливим до емоційного стану вчителя. Він, як правило,

"заражається" настроєм учителя, крім цього, учень переживає атмосферу, яка постає в класі. У

театральній педагогіці є доволі стара вправа "на стани". Двом студентам пропонується вийти на

майданчик і почати діяти в протилежних станах. Наприклад, один повинен бути радісним, а інший

— вбитий горем. Обидва учасники, опинившися водночас на майданчику, починають діяти

(впливати), вигадуючи свої інструментарії. Найчастіше вправа завершується так — перший стає не

таким радісним, другий — не таким сумним. їхні самопочуття немовби нейтралізуються

почуттями партнера. Стає очевидним — вони залежні від товариша на майданчику. На підставі

зазначених вище досліджень і цієї вправи маємо право підтвердити первинне твердження про

взаємозалежність партнерів, у нашому випадку вчителя та учня. У річищі нашого дослідження

слід зазначити, що у педагогічному процесі головним джерелом атмосфери в класі є вчитель. Його

зацікавленість предметом навчання та інтересами учнів, відкритість, почуття гумору та інші

якості, описані вище, безпосередньо впливають на емоційний настрій класу. Отже, психофізична

непідготовленість (ненастроєність, невміння перебудуватися тощо) вчителя до уроку здатна звести

нанівець будь-яку методику та відмінне знання навчального предмета. Ось чому й виникає

необхідність у навчанні майбутнього педагога керувати своїм станом (настроєм, темпераментом,

негативною установкою тощо). Пропоноване настроювання ми умовно назвали "вбирання

педагога". Воно складається з таких завдань і вправ: 1. Щоденні (індивідуальні) вправи (до ЗО

хвилин):

а) мовлення (дикція, орфоепія, дихання, практична робота над текстом майбутнього уроку);

б) увага (довільна та мимовільна);

Див.: Брудньш А.А. О проблеме коммуникации // Методологические проблемьі социальной психологии. — М.,

1975; Вилюнас В.К. Психология змоциональньїх явлений. — М., 1976; Кан-Калик В.А. Педагогическая деятельность

кактворческий процесе. — Грозний, 1976; Сухомлинский В.А. Мудрая власть коллектива. — М., 1981; Страхав И.В.

Психическое состояние и такт учителя // Вопросьі психологии. — 1966. — № 3 та ін.

197

РОЗДІЛ 4

в) спостереження (аналіз попередніх уроків з точки зору уваги як своєї, так і учнів);

г) психофізична свобода.

2. Групові регулярні заняття (1—2 рази на тиждень по 1,5 — 2 години):

а) увага;

б) уява та фантазія;

в) психофізична свобода;

г) психофізична дія.

3. Мовлення:

а) дикція;

б) дихання;

в) практична робота над текстом.

Ми не обмежуємо вибір вправ для занять наведеними у дослідженні, можна використовувати

й інші, головне, щоб вони допомагали розв'язувати завдання, застережені вище.

Завершуючи цей розділ, ми вважаємо необхідним зробити деякі попередні висновки:

1. Емоційно-виразна діяльність учителя має системний характер. Отже, проектування й

прогнозування емоційної чутливості тих, хто навчається, неможливі без урахування тих чинників,

які справляють на учнів певний вплив. Ми маємо на увазі не тільки смисловий зміст матеріалу та

методику його викладу, але й особистість учителя, його взаємовідносини з учнями, загальну

атмосферу уроку тощо.

2. Педагогічна інтерпретація матеріалу, яка викликає у учнів емоційний відгук, формування

установок і світогляду неможливі без розвиненої емоційно-виразної царини особистості вчителя.

3. Сума чинників, які сприяють об'єктивному та суб'єктивному характерові сприйняття

учнями навчального матеріалу, кращому його засвоєнню, може бути досягнута за допомоги

розв'язання таких завдань:

а) створити стан невизначеності, очікування стосовно викла-дуваних подій і фактів і на цій

підставі бажання отримати нову цікаву інформацію;

б) змінити ставлення учнів до певних знань і понять;

в) максимально наблизити навчальний предмет до інтересів і потреб учнів;

198

МОВНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ...

г) створити у тих, хто навчається, почуття внутрішньої єдності з педагогом, на підставі якого

має виникнути співпереживання;

д) розбудити діяльність уяви та фантазії тих, хто навчається.

ПЛАН

семінарського заняття з теми

"Мовна підготовка майбутнього вчителя

як синтез елементів театральної педагогіки"

1. Мовлення вчителя як першоджерело педагогічних завдань.

2. Техніка мовлення, культура мовлення, технологія мовлення.

3. Логіка мовлення.

4. Інтонаційно-мелодійна виразність мовлення.

5. Навички творчого самопочуття.

6. Вправи на опанування технології й техніки публічного мовлення.

7. Вправи для розвитку дикції та дихання.

8. Вимоги щодо захисту голосу та профілактика професійних голосових захворювань.

9. Що таке "вбирання педагога" та з яких компонентів воно складається?

10. Системний характер емоційно-виразної діяльності вчителя.

11. Проаналізуйте схему формування засад педагогічної майстерності засобами театральної

педагогіки.

199

висновки

Тут ми ще раз заторкнемо театральну педагогіку як таку, шляхи й засоби її застосування для

формування засад педагогічної майстерності як майбутнього вчителя, так і вчителя-практика, а

також наведемо схему взаємозалежностей педагогічної та акторської діяльності.

Говорячи про правомочність застосування театральної педагогіки в процесі підготовки

вчителя, не можна обминути увагою одну з найдавніших праць. Вона має назву "Людина як

предмет виховання. Досвід педагогічної антропології" й належить перу К.Д.Ушинського, а

надрукована аж 1868 року. Вчений пише: "Педагогіка — не наука, а мистецтво, — найбільше,

найскладніше, найвище й найнеобхідніше з усіх мистецтв. Мистецтво виховання спирається на

науку. Як мистецтво складне й обсяго-ве, воно спирається на безліч обсягових і складних наук

(три найголовніші з них, на думку К.Д.Ушинського, — фізіологія, психологія та логіка. — Авт.)\

як мистецтво, воно, крім знань, вимагає здібності й нахилу, і як мистецтво ж воно прагне до

ідеалу, якого вічно намагається досягти і який цілком ніколи не досяжний: до ідеалу досконалої

людини"

Крім цього, педагогічна діяльність у всіх прогресивних учителів була сполучена з

мистецтвом, яке виникало тільки там, де навчальний матеріал був першоосновою й збагачувався

емоціями та почуттями вчителя та учнів. Слід підкреслити, що творчість учителя не є настільки ж

вільною, як, наприклад, ученого; педагог пов'язаний певними обставинами — до них можна

зарахувати поведінку учнів, свій власний стан та інші як внутрішні, так і

Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори: В 2-х т. — Київ, 1983. — Т.1. — С.205.

200

висновки

зовнішні причини. Творити ж треба сьогодні й зараз. Досвід показує, що відсутність творчого

стану не може бути компенсована ніякими вольовими зусиллями. Неефективними виявляються й

так звані педагогічні завдання. Не є надійним опертям і зовнішня техніка — вміння володіти

пластикою, мімікою, мовленням. Довільно, тобто "на замовлення", викликати творчий стан

неможливо. Ті, хто вміє робити це на своє бажання, у педагогіці не працюють. Але і в інших

царинах людської діяльності таких людей обмаль. Отже, будувати систему виховання педагога

можна тільки на правилах, а не на винятках, що їх ми, звичайно, не заперечуємо. Таким чином,

головним помічником може стати внутрішня техніка педагога від свідомості до підсвідомості.

Шлях цей вторований через цілковиту свободу тіла, тобто звільнення м'язів від зайвого

напруження. Інакше кажучи, вміння звільнювати тіло від психофізичного напруження — це спосіб

усунення однієї з найістотніших перешкод у творчій діяльності педагога. Це ж означає вміння

володіти своїм тілом у точній відповідності до потрібних м'язових зусиль, що й є головним

законом пластики.

Наступний момент полягає в тому, що присутність учнів істотно гальмує творчу діяльність

педагога. Вони заважають йому зосередитися на педагогічних завданнях і немовби "зв'язують"

внутрішню свободу. У вчителів-майстрів творче піднесення пов'язане, як правило, з

концентрацією уваги на педагогічних цілях і завданнях, з "відволіканням" від учнів. Зрозуміло, тут

не йдеться про повне відволікання уваги від тих, хто навчається. Навпаки, увага на них більше

зосереджена, ніж у звичайних випадках, проте вона має свою професійну специфіку. Необхідно

пам'ятати, що у учнів можуть бути дві ролі в класі — в одному випадку вони глядачі, в іншому —

партнери вчителя. До речі, зловживання тією чи тією роллю майже завжди призводить до

низького коефіцієнта корисної діяльності у процесі навчання й виховання. Таким чином, на

першому місці перебуває вміння розосереджувати (перемикати) увагу. Ми не заторкували у

дослідженні поняття "кола уваги". Це поняття з театральної педагогіки стосовно вчителя

достатньо повно розглянуто у наявній літературі

. Відзначимо тільки те, що педагог, котрий має

відповідну навичку,

Див.: Основи педагогического мастерства / Под ред. И.А.Зязюна. — М., 1989.

201

висновки

може обмежувати чи розширювати коло своєї уваги відповідно до цілей і завдань

педагогічного процесу.

Поряд з цим підкреслимо, що педагогічна діяльність як при підготовці уроку, так і у процесі

його втілення вимагає повної зосередженості фізичних і психічних якостей вчителя, задіяності

всіх педагогічних здібностей.

Далі нам уявляється важливим зробити застереження щодо правила успішної педагогічної

(виконавської) діяльності. Не можна "на замовлення" "включатися" в педагогічний процес,

викликати потрібні емоції та почуття, почати за довільним бажанням переживати ті почуття, яких

вимагає урок. Для цього, зрозуміло, за наявності психофізичної свободи та розвиненої уваги,

необхідні уява та фантазія. Без рухливої уяви та розвиненої фантазії неможлива ніяка творчість —

ні інстинктивна, ні довільна, ні інтуїтивна.

Сукупність зазначених вище навичок, а саме — психофізичної свободи, уваги, уяви та

фантазії, є засадовою стосовно внутрішньої техніки педагога, яка, у свою чергу, відіграє головну

роль у формуванні педагогічної майстерності. Водночас з розвитком внутрішньої техніки має

відбуватися й удосконалення техніки зовнішньої, тобто міміки, пластики й голосу.

Якщо все наведене вище подати у вигляді схеми, то вона матиме такий вигляд, як на рисунку

У сучасній педагогічній науці є закон, який визначає якість результатів педагогічної праці:

формування людського досвіду у будь-якій діяльності безпосередньо залежить від чуттєвої

чутливості особистості щодо ситуацій його трансляції й засвоєння.

СЛ.Рубінштейн вважає, що головний вихідний момент, який визначає природу й функції

почуття, полягає в тому, що між перебігом подій, що відбуваються відповідно або всупереч

потребам індивіда, перебігом його власної діяльності, спрямованої на задоволення цих потреб, з

одного боку, та плином внутрішніх органічних процесів, від яких залежить життя організму

загалом, — з іншого, зв'язок установлюється в емоційних процесах, і в результаті індивід

"налаштовується" для відповідної дії чи протидії.

"Чи не полягає взагалі мистецтво виховання у створенні правильного поєднання

"усвідомлюваних мотивів" та мотивів "ре-

202

Рис. 9. Схема формування засад педагогічної майстерності засобами театральної педагогіки.

203

висновки

ально існуючих", а разом з тим у вмінні вчасно надати більше високе значення успішному

результату діяльності, щоб цим забезпечити перехід до більш високого типу реальних мотивів, які

керують життям особистості"

Нам здається, що це зауваження О.МЛеонтьєва, зроблене немовби побічно, у формі

"посилання", набраного петітом, має неперебутну цінність для студентів саме педагогічних вузів,

оскільки надає можливість поступово готувати зміну провідної діяльності студента, уникати криз,

але домагатися природного зрушення, природного перелому в свідомості й психіці особистості,

котра остаточно обрала творчість як провідну й єдино можливу потребу й мету існування.

Гармонія розуму й почуттів — підґрунтя педагогічної технології й техніки, що за умови

вдосконалення дає педагогічну майстерність, яка, у свою чергу, є передумовою педагогічної

творчості. Одним з найважливіших компонентів, які зумовлюють педагогічну майстерність і

педагогічну творчість, є сила переживань педагога, розвиненість його чуттєво-емоційної царини

особистості й усього психофізичного апарату загалом.

Наведемо висловлювання А.С.Макаренка: "Потрібно вміти читати на людському обличчі, на

обличчі дитини, й це читання може бути навіть описане у спеціальному курсі. Нічого хитрого,

нічого містичного немає в тому, щоб за обличчям дізнаватися про деякі ознаки душевних порухів.

Педагогічна майстерність полягає й у постановці голосу вихователя, і в управлінні своїм

обличчям... Педагог не може не грати. Не може бути педагога, котрий не вмів би грати"

Тобто для того, щоб осягнути таємницю володіння учнями, необхідно навчитися володіти

собою. Доки аудиторія залишається загадкою, педагог не отримає влади над нею. А це триватиме,

доки вчитель не осмислить і не опанує практично свої психофізичні можливості впливу на тих,

хто навчається.

Театральна педагогіка впродовж свого вікового розвитку й видатних наукових відкриттів у

царині впливу на психіку людини виробила й експериментально перевірила систему формування й

Леонтьев А.Н. Проблеми развития психики. — М., 1981. — С.518 — 519.

Макаренко А.С. Сочинения: В 7-ми т.

— М., 1957. — Т.5. — С.268 —269. 204

висновки

виховання вмінь і навичок, завдяки яким такий вплив здійснюється. К.С.Станіславський

писав: "Враження, народжені художньою правдою та вірою в неї, органічно зливаються з нами;

вони, немов гострим знаряддям, глибокими подряпинами врізаються в пам'ять. Дивуєш їхній

глибині й міцності. Час не тільки не стирає, але, навпаки, поглиблює їх у почутті, розширює в

уявленні, доповнює в змісті й назавжди зливає їх з нашою природою. Такі сценічні враження

дбайливо зберігаються у схованках нашої душі нарівні з найсвітлішими враженнями, здобутими у

природі й у житті нашого духу власним життєвим досвідом"

. Хочеться завершити книжку

висловлюванням згаданого вище видатного театрального педагога М.О.Кнебель: "Пізнання...

означає неодмінне вміння перетворювати. Знати — означає вміти"

. Це перевірене тривалою

практикою та експериментально правило уявляється найбільш істотним у сучасному процесі

навчання педагога. Воно спрямоване передусім на подолання дистанції між знаннями теоретичних

тез та практичними вміннями — найскладнішою проблемою у практичній діяльності майбутніх

учителів. Якщо подивитися на розглядувану проблему дещо під іншим кутом зору, то краще, ніж

це зробив видатний вітчизняний вчений Ю.М.Лотман, навряд чи можливо. Він писав: "Наука і

мистецтво — це немовби два ока людської культури. Саме їх відмінність (і рівноправність)

створюють обсяговість нашого знання"

. І далі: "Мистецтво — форма мислення, без якого

людської свідомості не існує, як не існує свідомості з однією півкулею"

. Завдання професійної

педагогічної школи у тому й полягає, щоб підготувати із студентів "двопівкульних" майбутніх

учителів.

Станиславасий К.С. Моє гражданское служение России. Воспоминания. Статьи. Очерки. Речи. Беседьі. Из

записних книжек. — М., 1990. — С.456.

Кнебель М.О. Поззия педагогики. — М, 1976. — С.47.

Учительская газета. — 1992. — № 12.

Там же.

205

ДОДАТКИ

Приблизний план одного заняття з техніки мовлення педагога

1. Короткі вдихи та максимально довгі видихи.

2. Короткий вдих, на видиху лічити вголос до повного видиху.

3. Вдих. На різке згинання корпусу вимовляються звуки "ф, с".

4. Присісти. На вставання вимовляється звук "с".

5. Руками стискати уявлюваний м'яч, випускаючи з нього повітря: звук "с".

6. "Відганяти" уявлювану муху: звук "з".

7. Присісти. На вставання вимовляти звуки "Зу-і-е-а-о-и-у" (зуммер).

8. "Йдучи на лижах", вимовляти звуки "Су-і-е-а-о-у-у".

9. Сидячи на стільці. Руки розведені вбік. Зводити руки, вимовляючи звуки "з-м".

10. Те саме. Руки зведені. Розводити руки, вимовляючи звуки "Д-м".

11. Те саме. Руки підняті вгору. З опусканням рук донизу розслабляти весь корпус, вимовляючи звуки

"жжжжжжж".

12. Вібраційний масаж резонаторів, стоячи на місці.

13. Вібраційний масаж резонаторів, рухаючися по колу.

14. Довгий глибокий вдих. Вимовляти звуки "Ні-е-а-о-у-и-і", "Мі-е-а-о-у-и-і".

15. Довгий глибокий вдих. Hoc затиснути пальцями. Вимовляти звуки "Мні-е-о-у-и-а-і".

16. Те саме. Вимовляти звуки "Бмі-е-у-а-и-і".

17. "Паровоз" з прискоренням та сповільненням. Вимовляти звуки "Кі-гі-хі, є, а, у, и".

206

ДОДАТКИ

18. "Годинник". Вимовляти звуки "Тік-тук-так", поступово підвищуючи силу звуку, і в зворотному порядку

довести до шепотіння. Наприкінці вправи вимовляти звуки "Бом-бом-бом".

19. Вправи для розминки язика, губ, нижньої щелепи.

20. Вправи для розвитку та адаптації дихання з текстом та без тексту.

21. Гімнастика або елементи гімнастики О.І.Стрельнікової.

22. Скоромовки.

23. Скоромовки з партнером.

24. Посилання звуку на різну відстань. Покликати товариша — далеко; на середній відстані; близько.

25. Гра з уявлюваним тенісним м'ячем та ракеткою. Вимовляти звуки "Пім, пам, пом, пум, пам, пім".

Партнер відповідає тими самими звуками.

26. Вправи на розслаблення мовленнєвого апарату.

План проведення одного заняття з розвитку емоційно-виразної царини майбутнього

вчителя

Вихідна поза. Всі стоять у колі у спортивній одежі. Взуття м'яке. Педагог у центрі або поза колом.

1. Активне потирання пальців 'рук, кисті, повороти кісті, інтенсивне стряхування кистями. ("Руки у

киплячій смолі".)

2. Очі заплющені. Тримати в руках уявлювану скляну кульку. ("Кулька поступово може нагріватися".)

3. Очі заплющені. Руки на рівні пліч. Погойдуючися з боку в бік, вимовляти звук "м". Можна торкатися

партнерів руками. ("Дуже болить голова".)

4. Очі розплющити. Руки вільні. Зосереджуватися й одночасно сплеснути долонями, не домовляючися.

Повернутися навколо й ще раз сплеснути.

5. Ведучий (педагог) задає ритмічний малюнок сплескувань. Всі разом повторюють. Відтак по одному

сплеску, дотримуючися заданого ритму.

6. Те саме, тільки за основу ритму береться ритм знайомої пісні.

7. Повертання голови ліворуч-праворуч, вгору-вниз та по колу. ("Нестерпно болить зуб".)

207

ДОДАТКИ

8. Повертання тулуба в різні боки та по колу. ("На тулуб намотується шнур".)

9. Всім одночасно повернути голову праворуч, відтак ліворуч. ("Почули небезпечний звук".)

10. Присідати з заплющеними очима до повного глибокого вдиху, відтак різкий видих. ("Накачування

камери, камера луснула".)

11. Стряхування кистей рук ("Струсити гарячу рідину"), відтак пліч, стоп, ніг і рук.

12. Розминка язика, губ, нижньої щелепи. ("Людожер перед вечерею".)

13. Повертання очей донизу, вгору, по колу. ("Супроводження поважного начальника".)

14. Розмова з власною кистю або пальцем тарабарською мовою.

15. Строїти гримаси в уявлюване дзеркало та партнерові.

16. "Відклеїти шкіру від обличчя й викинути".

17. "Розрубати" уявлюване павутиння й "розідрати" уявлюва-ну шкіру. Павутиння розрубати однією

рукою, шкіру роздирати двома.

18. Всі рухаються по колу. За сплескуванням педагога набрати найнеймовірнішої постави.

19. На всіх згори повільно, але невблаганно "суне стеля". Вона "сунутиме" до самої підлоги.

Виправдати.

20. Лежачи на спині. Рука — паросток рослини, яка тягнеться до сонця. Тіло рухається за рукою.

"Рослина росте", на скільки їй дозволяє зріст виконавця.

21. Всі рухаються по колу, вимовляючи звук "м". ("Дуже злющі тварюки".)

22. Те саме, але "обжерлися й дуже болить живіт".

23. Всім дуже весело — регочуться.

24. Повна байдужість до геть усього.

25. Рух за власною кистю руки. ("Літак".)

26. Від видиху педагога всі вилетіли з класу. ("Сніжинки".)

К.С.Станіславський попереджав: "Між ідеєю, принципом, новим підґрунтям, хоч би якими

правильними вони були, та між їхнім здійсненням — величезна відстань. Щоб наблизити їх, не-

208

ДОДАТКИ

обхідно багато, тривалий час працювати над технікою нашого мистецтва, яка перебуває ще у

первісному стані"

Ми сподіваємося, що описане вище допоможе розвинути й удосконалити за допомоги засобів

театральної педагогіки такий важливий аспект педагогічної професії, як педагогічна технологія й

техніка, які, будучи поєднаними зі здібностями, розвиненими почуттями, майстерністю та

творчістю, дадуть у підсумку педагогічне мистецтво.

Станиславский К.С. Собрание сочинений: В 8-ми т. — М., 1954. — Т. 2. —

С.373.

209

...............J

Л1ТЕРАТУРА

1. Абдуллина О.А. Общепедагогическая подготовка учителя в системе высшего

педагогического образования. — М., 1984. — 207 с.

2. Абуло Т. И. Культура, философия и духовный мир человека: теоретико-методический

аспект. — Минск, 1986. — 149 с.

3. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. — М., 1980. — 335 с.

4. Авдеев А.Д. Происхождение театра: Элементы театра в первобытно-общинном строе. —

М., 1959. — 249 с.

5. Азаров Ю.П. Искусство воспитывать: Книга для учителя. — М., 1985. - 449 с.

6. Азаров Ю.П. Методика воспитательной работы. — М., 1989. - 436 с.

7. Азаров Ю.П. Тематические проблемы мастерства воспитателя современной

общеобразовательной школы: Дис. ...д-ра пед. наук. — М., 1973.

8. Акимов Н.П. Театральное наследие: В 2-х ч. — Л., 1978.

9. Акимова О.В. Педагогическое исследование и стимулирование как средство

всестороннего развития будущего учителя: Дис. ...д-ра пед. наук. — Киев, 1989. — 193 л.

10. Актуальные вопросы формирования интереса в обучении: Учебное пособие для

слушателей ФАК. — М., 1984. — 176 с.

11. Алексюк А.Н. Педагогические основы коммунистического воспитания студентов. —

Киев, 1984. — 32 с.

12. Алперс Б. Театральные очерки: В 2-х ч. — М., 1977.

13. Амонашвили Ш.А. Обучение. Оценка. Отметка. — М., 1987. - 96 с.

14. Амонашвили Ш.А. Психологические основы педагогики сотрудничества: Книга для

учителя. — Киев, 1991. — 111с.

210

Л1ТЕРАТУРА

15. Ананьев Б.Г. Опыт психологической трактовки системы К.С.Станиславского // Записки

Ленинградского театрального института. — Л.; М., 1941. — С.22 — 40.

16. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания // Избранные психологические труды: В 2-х

т. — М., 1980. — Т. 1. — 232 с.

17. Андрэ А. Дневник директора театра. — М.; Л., 1939. — 291 с.

18. Артемьева Т.И. Методологический аспект проблемы способностей. — М., 1977. — 104 с.

19. Архангельский СИ. Учебный процесс в высшей школе, его закономерные основы и

методы. — М., 1980. — 368 с.

20. Асеев Ю.А. Проблема речевого воздействия на аудиторию в зарубежной социально-

психологической литературе. — Л., 1973. — 107 с.

21. Асмолов А.Г. Личность как предмет психологического исследования. — М., 1984. — 104

с.

22. Бабанский Ю.К. Интенсификация процесса обучения. — М., 1987. - 78 с.

23. Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса: Методические основы.

— М., 1982. — 192 с.

24. Банфи А. Философия искусства. — М., 1989. — 384 с.

25. Барро Ж.-Л. Воспоминания для будущего. — М., 1979. — 420 с.

26. Батракова С.Н. Педагогические принципы эмоционального воздействия на учащихся. —

Ярославль, 1982. — 97 с.

27. Бахтин М.М. Проблемы поэтики Достоевского. — М., 1972. - 471 с.

28. Бачелис Т.И. Шекспир и Крэг. — М., 1983. — 352 с.

29. Белозерцев Е.П. Подготовка учителя в условиях перестройки. — М., 1989. — 208 с.

30. Бенедр Н.А. Принципы системы Станиславского в творчестве чтеца. — М., 1954. — 48 с.

31. Бергман о Бергмане: Сборник. — М., 1986. — 523 с.

32. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. — М., 1989. - 192 с.

33. Блейхер В.М., Бурлачук Л.Ф. Психологическая диагностика интеллекта и личности. —

Киев, 1978. — 268 с.

34. Близнова В., Шевцов М. Сопоставление психологических особенностей студентов

университетов и института культу-

211

Л1ТЕРАТУРА

ры // Теоретические и прикладные исследования по психологии. — Казань, 1977.

35. Блок В.Б. Диалектика театра. — М., 1983. — 207 с.

36. Блок В.Б. Репетиции Лобанова. — М., 1962. — 138 с.

37. Бобошко Ю.М. Режиссер Лесь Курбас. — Киев, 1987. — 146 с.

38. Богоявленская Д.Б. Психологические основы интеллектуальной активности: Автореф.

дис. ...д-ра психол. наук. — М., 1987. - 49 с.

39. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. — М., 1968. — 464 с.

40. Болдырев Н.И. Основы нравственного воспитания молодого поколения. — Киев, 1962.

— 223 с.

41. Бояджиев Г.Н. Душа театра. — М., 1974. — 368 с.

42. Бояджиев Г.Н. От Софокла до Брехта за сорок театральных вечеров. — М., 1981. — 336

с.

43. Брехт Б. Театр: В 5-ти т. — М., 1965.

44. Бритаева Н.Х. Эмоции и чувства в сценическом творчестве. — Саратов, 1986. — 157 с.

45. Брук П. Пустое пространство. — М., 1976. — 240 с.

46. Бурлака Я. Бесща як метод навчання I п застосування на уроках 4-го класу: Дис. ...канд.

пед. наук. — КиТв, 1963. — 305 с.

47. Бурлака Я. Утвердження у вибор1 професц педагога. — КиТв, 1986. — 87 с.

48. Варпаховский Л.В. Наблюдения. Анализ. Опыт. — М., 1978. - 280 с.

49. Василько В. Театру вщдане життя. — КиТв, 1984. — 407 с.

50. Вахтангов Е.Б. Евгений Вахтангов: Сборник. — М., 1984. - 571 с.

51. Верхола А.П. Оптимизация процесса обучения в вузе. — Киев, 1979. - 176 с.

52. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. — М., 1976. - 143 с.

53. Владимиров СВ. Об исторических предпосылках возникновения режиссуры // У истоков

режиссуры: Труды ЛГИТМиК. — Л., 1976.

54. Вовк Л.Е. Педагогическое общение молодого учителя как фактор его профессионального

становления: Автореф. дис. ...канд. пед. наук. — Киев, 1988. — 24 с.

212

Л1ТЕРАТУРА

55. Войтенко Т.П. Сенсорная тренировка как фактор развития чувствительности: Автореф.

дис. ...канд. психол. наук. — М., 1989.

56. Вопросы профессиональной педагогики / Под ред. М.Н.Скаткина. — М., 1968. — 429 с.

57. Вопросы психологии речи и мышления // Труды Института психологии / Под ред.

Б.М.Теплова и А.П.Соколова. — М., 1954. - 192 с.

58. Вопросы театральной педагогики: Сборник статей / Под ред. Ю.С.Калашникова. — М.,

1979. — 400 с.

59. Выготский Л.С. Психология искусства. — М., 1968. — 379 с.

60. Выготский Л.С. Развития высших психических функций: Из неопубликованных трудов.

— М., 1960. — 500 с.

61. Гей Н.К. Искусство слова. — М., 1967. — 364 с.

62. Гершунский Б.С. Педагогическая прогностика. — Киев, 1986. - 200 с.

63. Гиппиус СВ. Гимнастика чувств: Тренинг творческой психотехники. — М.; Л., 1967. —

295 с.

64. Голубовский Б.Г. Пластика в искусстве актера. — М., 1986. - 191 с.

65. Гоноболин Ф.Н. О некоторых психических качествах личности учителя // Вопросы

психологии. — 1975. — № 11.

66. Гончаров А.А. Режиссерские тетради. — М., 1980. — 375 с.

67. Горчаков Н.Н. Режиссерские уроки К.С.Станиславского. — М., 1951. — 566 с.

68. Граудина Л.К., Мискевич Г.И. Теория и практика русского красноречия. — М., 1989. —

256 с.

69. Гринер В.А. Ритм в искусстве актера. — М., 1966. — 157 с.

70. Гройсман А.Л. Психогигиена творческого труда студентов театральных вузов: Учебное

пособие. — М., 1982. — 287 с.

71. Гришин Э.А. Профессионально-этическая подготовка учителя в системе высшего

педагогического образования. — Владимир, 1973. — 312 с.

72. Гришин Э.А. Формирование профессиональной направленности студентов

пединститутов. — Владимир, 1975. — 240 с.

73. Демин В.П. Формирование личности режиссера. — Саратов, 1983. - 203 с.

213

Л1ТЕРАТУРА

74. Дидро Д. Театр и драматургия // Собрание сочинений. — М.; Л., 1936. - Т.5. - 657 с.

75. Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения: Книга для учителя и

родителей. — М., 1987. — 436 с.

76. Дранков В.Л. О природе художественного таланта: Авто-реф. дис. ...д-ра психол. наук. —

Л., 1973.

77. Дюллен Ш. Воспоминания и заметки актера. — М.,

1958. - 343 с.

78. Жинкин Н.И. Механизмы речи. — М., 1958. — 370 с.

79. Жураковский Г.Е. Педагогический талант и педагогическая техника в области

педагогики общей, художественной, музыкальной, театральной. — М., 1958. — 131 с.

80. Завадский Ю.А. Об искусстве театра. — М., 1975. — 347 с.

81. Завадский Ю.А. Учителя и ученики. — М., 1975. — 327 с.

82. Загвязинский В.И. Педагогическое творчество учителя. — М., 1987. - 160 с.

83. Зак А.З. Как определить уровень развития мышления школьников. — М., 1982. — 153 с.

84. Заседателев Ф.Ф. Научные основы постановки голоса. — М., 1937. - 42 с.

85. Затонский Д.В. Зеркала искусства. — М., 1975. — 343 с.

86. Захава Б.Е. Воспоминания. Спектакли и роли. Статьи. — М., 1982. - 398 с.

87. Захава Б.Е. Мастерство актера и режиссера: Учебное пособие. — М., 1978. — 326 с.

88. Захаров М.А. Контакты на разных уровнях. — М., 1987. — 270 с.

89. Ершов П.М. Технология актерского искусства. — М.,

1959. - 308 с.

90. Изард К. Эмоции человека. — М., 1980. — 428 с.

91. Ильенков Э.В. Философия и культура. — М., 1991. — 464 с.

92. Ильин Е.Н. Искусство общения. — М., 1982. — 110 с.

93. Ильин Е.Н. Рождение урока. — М., 1986. — 142 с.

94. Интеллектуальная культура специалиста. — Новосибирск, 1988. - 270 с.

95. Кабалевский Д.Б. Воспитание ума и сердца. — М., 1981. — 192 с.

214

Л1ТЕРАТУРА

96. Калмановский Е.А. Книга о театральном актере. — Л., 1984. - 222 с.

97. Кан-Калик В.А. Педагогическая деятельность как творческий процесс. — Грозный, 1976.

— 288 с.

98. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. — М., 1987. - 192 с.

99. Кащенко В.П. Педагогическая коррекция. — М., 1992. — 224 с.

100. Кларин М.В. Педагогическая технология в учебном процессе. — М., 1989. — 78 с.

101. Кнебель М.О. Вся жизнь. — М, 1967. — 588 с.

102. Кнебель М.О. Поэзия педагогики. — М., 1976. — 527 с.

103. Ковалев А.Г. Психология личности. — М., 1965. — 288 с.

104. Ковалев Г.А. Психологическое воздействие: теория, методология, практика: Автореф.

дис. ...д-ра психол. наук. — М., 1991.

105. Коломинский Я.Л. Беседы о тайнах психики. — Минск, 1990. - 192 с.

106. Колчин Е.Е. Экспериментальная психология в театральном вузе: первый опыт работы //

Художественное творчество "83". - Л., 1983.

107. Кондратенков А.Е. Труд и талант учителя: Встречи. Факты. Мысли: Книга для учителя.

— М., 1989. — 208 с.

108. Коротяев Б.И. Педагогика как совокупность педагогических теорий. — М., 1986. — 208

с.

109. Кох И.Э. Основы сценического движения: 38 уроков. — Л., 1962. - 231 с.

ПО. Красовский Ю.М. Некоторые проблемы театральной педагогики В.Э.Мейерхольда (1905

— 1907): Лекция. — М., 1981.

111. Кристи Г.В. Воспитание актера школы Станиславского. - М., 1978. -431 с.

112. Кропивницький М.Л. Зб1рник статей, спогад1в 1 мате-р1ал1в. — КиТв, 1955. — 391 с.

113. Крупська Н.К. Про юних щонер1в. — КиТв, 1956. — 119 с.

114. Кузьмина Н.В. Очерки психологии труда учителя. — Л., 1967. - 183 с.

115. Куракин К.В. Основы техники речи в трудах К.С.Станиславского. — М., 1959. — 103 с.

215

Л1ТЕРАТУРА

116. Курбас Л. Статьи и воспоминания о Л.Курбасе. Литературное наследие. — М., 1988. —

464 с.

117. Ланг Ф. Рассуждения о сценической игре // Старинный спектакль в России. — Л., 1928.

118. Левиновский В.Я. Процесс воспитания режиссера музыкального театра: Автореф.

дис. ...канд. искусствоведения. — М., 1990.

119. Лобанов А.М. Документы, статьи, воспоминания. — М., 1980. - 407 с.

120. Левитов Н.Д. О психических состояниях человека. — М., 1964. - 344 с.

121. Леонарди Е.И. Дикция и орфоэпия. — М., 1967. — 238 с.

122. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. — М., 1977. - 304 с.

123. Лотман Ю.М. Структура художественного текста. — М., 1970. - 384 с.

124. Лук А.Н. Мышление и творчество. — М., 1976. — 144 с.

125. Лук А.Н. Психология творчества. — М., 1978. — 127 с.

126. Лук А.Н. Эмоции и личность. — М., 1982. — 176 с.

127. Лукиан. Анархасис, или Упражнения тела. — М., 1987. — 623 с.

128. Луначарский А.В. О народном образовании. — М., 1958. - 537 с.

129. Малочевский И.Б. Выразительные средства спектакля: Учебное пособие. — Л., 1985.

— 78 с.

130. К.Маркс, Ф.Энгельс об искусстве: В 2-х т. — М., 1983.

131. Мартынова Л.Н. Проблемы режиссерской педагогики Г.А.Товстоногова (1965 —

1975): Автореф. дис. ...канд. искусствоведения. — Л., 1982. — 23 с.

132. Мастерство актера в терминах и определениях К.С.Станиславского. — М., 1961. — 519

с.

133. Мейерхольд В.Э. Статьи, письма, речи, беседы: В 2-х ч. - М., 1968.

134. Методы изучения профессиональной направленности личности учителя: Сборник

научных трудов / Под ред Ю.Н.Ку-люткина и Г.С.Сухобской. — Л., 1980. — 490 с.

135. Михоэлс СМ. Статьи, беседы, речи. — М., 1964. — 612 с.

136. Молибог А.Г. Вопросы научной организации педагогического труда в высшей школе.

— Минск, 1975. — 288 с.

216

Л1ТЕРАТУРА

137. Мочалов Ю. Композиция сценического пространства (поэтика мизансцены). — М.,

1981. — 239 с.

138. Наука о театре: Межвузовский сборник трудов преподавателей и аспирантов / Под ред.

Е.З.Юфит. — Л., 1975. — 534 с.

139. Научное мировоззрение и коммунистическое воспитание: Материалы Всесоюзной

научно-практической конференции "Формирование научного мировоззрения — основа

коммунистического воспитания". Москва, 17 — 18 апреля 1984 года/ Под ред. Л.П.Буевой. — М.,

1985. — 145 с.

140. Нелл В.О. Про режисуру. — КиТв, 1977. — 208 с.

141. Немеровский А.Б. Пластическая выразительность актера. - М., 1976. - 144 с.

142. Немирович-Данченко В.И. Статьи. Речи. Беседы. Письма. — М., 1952. - 442 с.

143. Немирович-Данченко В.И. Избранные письма. — М., 1954. — 640 с.

144. Немирович-Данченко В.И. О творчестве актера. Хрестоматия: Учебное пособие для

театральных учебных заведений. — М., 1984. — 623 с.

145. Немирович-Данченко В.И. Рождение театра. Воспоминания, статьи, заметки, письма.

— М., 1989. — 576 с.

146. Нечаев Н.Н. Психолого-педагогические аспекты подготовки специалистов в вузе. — М.,

1985. — 112 с.

147. Никитин Б.П. Возникновение и развитие творческих способностей // Радянська школа.

— 1989. — № 7. — С.43 — 51.

148. Новицкая Л.П. Тренинг и муштра. — М., 1969. — 272 с.

149. Новицкая Л.П. Уроки вдохновения. — М., 1984. — 374 с.

150. Новые педагогические мышления / Под ред А.В.Петровского. — М., 1989. — 280 с.

151. О воспитании актера: Сборник статей. — М., 1982. — 290 с.

152. Оптимизация педагогической работы в вузе: Тематический сборник научных трудов. —

Челябинск, 1989. — 119 с.

153. Оптимизация речевого воздействия / Под ред. Р.Г.Кото-ва. - М., 1990. - 240 с.

154. Падалка Г.М. Естетична культура майбутшх вчител1В та умови п формування // Вища 1

середня педагопчна осв1та. — Кшв, 1991. - № 15.

217

Л1ТЕРАТУРА

155. Педагогическая диагностика в школе / Под ред. А.И.Ко-четова. — Минск, 1987. — 223 с.

156. Петров В.А. Нулевой класс актера. — М., 1985. — 226 с.

157. Пилипчук Р.Я. Микола Садовський у спогадах сучас-ниюв // Микола Садовський:

Зб1рник. — Кит, 1984. — 390 с.

158. Платонов К.К. Проблемы способностей. — М., 1982. — 312 с.

159. Полякова Т.С. Анализ затруднений в педагогической деятельности начинающих

учителей. — М., 1983. — 129 с.

160. Пономарев Я.А. Психология творчества и педагогика. — М., 1976. - 280 с.

161. Попов А.Д. Творческое наследие. — М., 1980. — 480 с.

162. Попов А.Д. Творческое наследие. — М., 1979. — 520 с.

163. Проблемы и перспективы театрального образования: Сборник. — Л., 1986. — 354 с.

164. Прокофьев В.Н. В спорах о Станиславском. — М., 1962. - 272 с.

165. Рапопорт И.М. Работа актера. — М., 1947. — 132 с.

166. Режиссерские экземпляры К.С.Станиславского, 1898 — 1930: В 6-ти т. - М., 1980.

167. Ремез О.Я. Введение в режиссуру: Учебное пособие. — М., 1987. -212 с.

168. Рождественская Н.В. Проблемы и поиски в изучении художественных способностей //

Художественное творчество "83". — Л., 1983.

169. Рубинштейн С.Л. О мышлении и путях его исследования. - М., 1968. - 147 с.

170. Савина В.Ф. Проблема способностей режиссера и ее освещение в литературе // Пути

повышения эффективности учебно-воспитательной работы в вузах культуры: Межвузовский

сборник научных трудов. — М., 1979.

171. Савкова З.В. Как сделать голос сценическим. — М., 1975. -254 с.

172. Сибиряков Н.Н. Мировое значение Станиславского. — М., 1988. - 365 с.

173. Симакова Л.А. Оптимизация процесса обучения сценической речи: Автореф.

дис. ...канд. искусствоведения. — М., 1986.

218

Л1ТЕРАТУРА

174. Симонов П.В. Метод Станиславского и физиология эмоций. - М., 1962. - 139 с.

175. Симонов П.В. Эмоциональный мозг. — М., 1981. — 142 с.

176. Симонов П.В. Теория отражения и психофизиология эмоций. — М, 1970. — 141 с.

177. Скаткин М.Н. Совершенствование процесса обучения. — М, 1971. — 206 с.

178. Сластенин В.А. Формирование школы в процессе профессиональной подготовки. — М.,

1976. — 60 с.

179. Станиславский К.С. Мое гражданское служение России. Воспоминания. Статьи. Очерки.

Речи. Беседы. Из записных книжек. — М., 1990. — 656 с.

180. Станиславский К.С. Собрание сочинений: В 8-ми т. — М., 1954 - 1963.

181. Страхов И.В. Психическое состояние и такт учителя // Вопросы психологии. — 1966. —

№ 3. — С.153 — 164.

182. Стромов Ю.А. Путь актера к творческому перевоплощению. — М., 1975. — 112 с.

183. Стукалова Г.Е. Социально-психологические основы видения: Автореф. дис. ...канд.

филос. наук. — Л., 1973. — 24 с.

184. Сундукова В.Н. Воспитание художественно-образного мышления актера: Автореф. дис.

...д-ра искусствоведения. — СПб., 1991.

185. Сухомлинский В.А. Воспитание личности в советской школе. — Киев, 1965. — 213 с.

186. Сухомлинский В.А. Мудрая власть коллектива // Избранные педагогические сочинения:

В 3-х т. — М., 1981. —Т.З.— 640 с.

187. Сценическая педагогика: Сборник трудов / Под ред. С.В.Гиппиус. — Л., 1973. — 320 с.

188. Сценическая педагогика: Сборник трудов / Под ред. С.В.Гиппиус. —Л., 1976. — Вып.2.

189. Талызина Н.Ф., Карпов Ю.В. Педагогическая психология. Психодиагностика

интеллекта: Учебно-методическое пособие. — М., 1987. — 63 с.

190. Тарасевич Н.Н., Кривонос И.Ф. Обучение будущих учителей основам педагогического

мастерства // Советская педагогика. — 1983. — № 7.

219

Л1ТЕРАТУРА

191. Теоретические проблемы управления познавательной деятельностью человека: Доклады