Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право 2010 № 4-5

Подождите немного. Документ загружается.

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

Зубко О., аспірант КНТЕУ

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ ТЕХНОЛОГІЯМИ В

УМОВАХ ЗАГОСТРЕННЯ КОНКУРЕНТНОЇ БОРОТЬБИ

Охарактеризовано сучасні тенденції міжнародної торгівлі технологіями. Виокремлено головних гравців ринку

технологій. Визначено вплив корпорацій та їх об’єднань на розвиток технологічномістких галузей економіки. До-

сліджено платіжний баланс роялті та ліцензійних платежів окремих країн. Обґрунтовано роль виробництва ви-

сокотехнологічної продукції у забезпеченні економічного зростання.

The current trends of international technology trade were characterized. The main players of the technology market were

singled out. It was determined the influence of corporations and alliances to develop technology industries. The payment

balance of royalty and license fees was analyzed for some countries. Role of high-tech production was based in providing

economic growth.

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку світового господарства підвищення конкурентосп-

роможності національної економіки можливе лише за умови її технологічного переоснащення. Тому визнача-

льним фактором економічного зростання стає розвиток наукомістких галузей виробництва, що створюють

високу додану вартість. Така зміна орієнтації економічного розвитку супроводжується кардинальним зни-

женням рівня матеріалоємності та енергоємності виробництва, зростанням продуктивності праці та підви-

щенням конкурентоспроможності економіки країни загалом. В умовах загострення конкурентної боротьби,

такі завдання є досить актуальними для кожного з учасників міжнародної торгівлі. При чому вирішального

значення набуває зменшення витрат та часу на створення технологій. Враховуючи обмеженість власних при-

родних та матеріальних ресурсів, країни змушені вдаватися до торгівлі передовою технологічномісткою про-

дукцією.

Аналіз останніх досліджень. Особливості міжнародного ринку технологій є предметом досліджень ба-

гатьох іноземних та вітчизняних фахівців. Але більшості аналізів притаманне розкриття лише деяких особли-

востей торгівлі технологіями або фокусування на можливостях виробництва та надання послуг окремих країн.

Зокрема, сучасні напрями розвитку технологічного сектора виробництва освітлюються у дослідженнях

М. Бороуша, Ф. Моріса та Р. Вольфа. У роботах Д. Хіла проаналізовано інноваційні показники діяльності

окремих країн світу та охарактеризовано глобальний ринок високотехнологічних галузей. Зміна товарної

структури світової торгівлі на користь передових технологій стала предметом досліджень Р. Лемінга. Роль

корпорацій у міжнародній торгівлі технологіями визначали Дж. Дунінг та С. Люндман. Серед здобутків вітчи-

зняних науковців заслуговують на увагу праці В. Денисюка та А. Маркова, у яких розглянуто вплив на якість

економічного зростання високотехнологічних галузей світу. Ґрунтуючись на аналізі, здійсненому

Т. Нагачевською, можна виділити головні тенденції міжнародного трансферу технологій. Особливості розви-

тку ринку високотехнологічних послуг були висвітлені Л. Федуловою та С. Чимбай.

Мета статті – проаналізувати особливості розвитку ринку наукомісткої продукції та визначити голо-

вні тенденції міжнародної технологічної торгівлі.

Виклад основного матеріалу. Аналіз показників діяльності високотехнологічних ринків згідно з даними

Global Insight World Industry Service database по 70 країнах, які виробляють 97% обсягу світового ВВП, свід-

чить, що у світовій торгівлі відбуваються значні зрушення на користь високих технологій. Цей ринок має тен-

денцію до бурхливого розвитку [10]. Обсяги виробництва такої продукції у 2008 р. становили близько 4 трлн.

дол. США, з яких експортувалося більше половини (рис. 1) [2; 3].

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

19951996 19971998199920002001 20022003200420052006 20072008

трн. дол. США

Частка експорту в загальному

обсязі виробництва

високотехнологічної продукції, %

Виробництво високотехнологічної продукції Експорт високотехнологічної продукції

Рис. 1. Виробництво та експорт високотехнологічної продукції у 1995-2008 рр.

За оцінками експорту 172 країн Світовим банком було виявлено, що 40 держав світу експортують по-

над 10% власного виробленого обсягу передових технологій, а ще 3 із них (Філіппіни, Сінгапур, Мальта) –

понад 50%. З огляду нарощення обсягів глобального виробництва технологій важливо, що спостерігається

несуттєве зменшення об’ємів експорту високотехнологічної продукції більшості країн. Це свідчить про появу

або посилення позицій в експорті технологій нових гравців, тобто даний ринок стає все більш глобалізованим.

З іншого боку, така ситуація пояснюється збільшенням власного споживання високих технологій, за якого

весь прибуток залишається у країні-виробнику (табл. 1) [5].

Таблиця 1

Частка експорту високотехнологічної продукції в обсязі виробництва технологічномісткої проду-

кції окремих країн у 1995-2008 рр. (%).

Країна

1995

2000

2005

2006

2007

2008

Велика Британія

27,34

32,07

28,02

33,64

19,51

19,26

Китай

10,53

18,58

30,60

30,30

29,71

28,66

Мальта

71,76

51,98

58,10

52,52

50,16

Нідерланди

23,82

35,45

30,52

28,60

25,71

22,21

Німеччина

12,90

18,01

16,95

16,70

14,22

13,52

Норвегія

14,00

17,13

17,31

18,56

18,05

19,88

Сінгапур

53,92

62,56

56,58

57,79

46,40

50,77

США

30,79

33,66

29,92

30,08

28,54

27,12

Угорщина

6,82

26,42

25,69

23,99

25,20

24,15

Філіппіни

36,81

72,58

70,73

67,64

68,86

66,27

Фінляндія

14,70

27,33

26,41

22,50

21,48

21,23

Франція

18,72

24,30

20,02

21,20

18,86

20,24

Швейцарія

13,91

19,31

21,93

21,88

21,67

23,01

Швеція

16,08

24,61

16,67

15,85

15,70

15,84

Японія

26,13

28,35

22,47

21,61

18,96

17,87

Не зважаючи на глобальний характер виробництва та експорту провідних технологій, на перших пози-

ціях цього ринку упродовж останнього десятиріччя перебувають країни Азії-9 (Індія, Індонезія, Малайзія, Фі-

ліппіни, Сінгапур, Корея, Тайвань, Таїланд та В’єтнам), США, ЄС та Японія. Їхня частка експорту

високотехнологічної продукції у 2008 р. становила близько 67% від його загальних обсягів. Помітно зменши-

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

лась, більш, ніж у 2 рази, частка світового високотехнологічного експорту Японії з 18% у 1995 р. до 8% у

2008 р. Натомість відповідний показник Китаю зріс у понад 3 рази з 6% у 1995 р. до 19% у 2008 р. Присут-

ність інших країн в експорті технологій залишається несуттєвою, але має тенденцію до поступового зростан-

ня з 1995 р. зросла з 10% до 13% у 2008 р. Розширення кола країн-експортерів передових технологій

підкреслює поступовий перехід країн до постіндустріального етапу економічного розвитку, заснованого на

власному інноваційному виробництві (рис. 2) [3].

100

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

Азія-9 США ЄС Японія Китай Інші країни

Рис. 2. Частка в експорті високих технологій країн у 1995-2008 рр.

Таким чином трійку експортерів провідних технологій формують країни Азії-9, Китай та країни ЄС,

що, у свою чергу, вказує на подальше поглиблення асиметрії інноваційного розвитку країн.

Власне ринок технологій у 2008 р. характеризувався зростанням обсягів експорту усіх рівнів техноло-

гій, який було оцінено у 7,1 трлн. дол. США. Хоча у загальній структурі експорту товарів та послуг частка

такої продукції зменшилася з 40% у 2001 р. до 36,5% у 2008 р., технологічно місткий сегмент світового ринку

мав позитивні тенденції для усіх рівнів виробництва. При цьому зростання обсягів експорту високих техноло-

гій відбувається швидшими темпами, аніж інших галузей технологічного виробництва (рис. 3) [3; 7].

2500

5000

7500

10000

12500

15000

17500

20000

1995 1998 2001 2004 2006 2008

млрд. дол. США

35,0

37,0

39,0

41,0

Частка технологічномістого експорту в

світовому експорті товарів та послуг, %

Високотехнологічна

продукція

Середньо-

високотехнологічна

продукція*

Середньо-

низькотехнологічна

продукція*

Низькотехнологічна

продукція*

Світовий експорт

товарів та послуг

Рис. 3. Динаміка експорту продукції за рівнями технологій у світовому експорті, 1995-2008 рр.

Зокрема в експорті передових технологій найвищий темп зростання мала фармацевтична промисло-

вість, обсяг якої у 1999 р. становив 75,3 млрд. дол. США, а в 2008 р. – 309,8 млрд. дол. США. Дещо меншими

темпами зростали обсяги експорту наукових приладів та засобів зв’язку, об’єм яких за останні 10 років зріс

майже у 2,5 разу і в 2008 р. становив понад 354,7 млрд. дол. США та 1031 млрд. дол. США відповідно. Най-

менші темпи зростання притаманні експорту авіаційно-космічної, комп’ютерної та офісної техніки. Їхній об-

сяг зріс у 1999 р. з 80,5 млрд. дол. США та 289,1 млрд. дол. США до 140 млрд. дол. США та 459,1 млрд. дол.

США у 2008 р. відповідно (рис. 4) [3].

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

302 ,5

349 ,9

398 ,2

444 ,0

533 ,2

103 1,0

174 ,4

233 ,4

289 ,1

331 ,1

401 ,9

459 ,1

124,6

129,4

128,2

135,8

148,9

354,7

74,7

74,8

140,0

309,8

80,5

500

1000

1500

2000

2500

1995 1997 1999 2001 2003 2008

млрд. дол. США

А віаційно-косм ічна

пром исловысть

Фарм ацевтична

пром исловість

Наукові прилади

Ком пю терна та

оф існа техніка

Засоби зв'язку

Рис. 4. Експорт високих технологій за галузями промисловості, 1995-2008 рр.

З огляду на підвищення ефективності виробничих можливостей така ситуація свідчить про поступову

переорієнтацію розвинених країн і окремих із тих, які розвиваються, з аграрного сектора на виробництво тех-

нологічномістких товарів та послуг. Так, їхня частка у секторальній структурі ВВП окремих країн у 2008 р.

коливається від 20% до 49% для товарів та від 40 % до 79% для послуг [3].

Поступові зміни у структурі виробництва країн на користь інноваційних продуктів відіграють головну

роль у зростанні додаткової вартості у процесі доопрацювання, переробки і просування товару на ринок, тоб-

то доданої вартості [8].

Відомо, що в галузях різного рівня технологічної місткості створюється додана вартість, що істотно

відрізняється за своїми розмірами. Наприклад, добування вугілля дає додану вартість лише 1-2%, виробницт-

во теплової енергії – 3-4%, виплавка сталі – 5-7%, виробництво сучасного комп’ютера – 1500%. У вартісному

вимірі виплавка 1 кг металу приносить 0,01 дол. США прибутку, добування 1 кг сирої нафти – 0,05 дол. США

прибутку, виробництво 1 кг сучасної побутової техніки – 50 дол. США прибутку, 1 кг сучасного авіалайнера –

1000 дол. США прибутку, 1 кг комп’ютерних мікропроцесорів («чіпів») новітнього покоління – 5000 дол.

США прибутку [8]. Тому передові країни орієнтують розвиток своєї економіки таким чином, щоб основний

приріст ВВП забезпечували додана вартість високоприбуткових галузей. Загалом упродовж 1995-2007 рр.

глобальне виробництво продукції створило додану вартість обсягом від 5,1 трлн. дол. США до 8,4 трлн. дол.

США (рис. 5) [3].

1000

2000

3000

4000

5000

6000

7000

8000

9000

1995 1997 1999 2001 2003 2007

млрд. дол. США

Додана вартість

високотехнологічної

продукції

Додана вартість середньо-

високотехнологічної

продукції

Додана вартість середньо-

низькотехнологічної

продукції

Додана вартість

низькотехнологічної

продукції

Додана вартість світового

виробництва

Рис. 5. Динаміка світової доданої вартості, створеної промисловістю за рівнями технологій, 1995-

2007 рр.

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

Хоча найбільшу додану вартість забезпечує продукція низьких (2,55 трлн. дол. США) та середньонизь-

ких технологій (2,52 трлн. дол. США), помітно зросли обсяги глобальної доданої вартості технологій серед-

ньовисокого (2,13 трлн. дол. США) та високого рівнів (1,2 трлн. дол. США). Варто зазначити, що передові

технологічні галузі промисловості, наприклад, засоби зв’язку, фармацевтична, медичного, точного та оптич-

ного обладнання створили продукцію з доданою вартістю у 2007 р. розміром 445 млрд. дол. США, 319 млрд.

дол. США та 189 млрд. дол. США відповідно (рис. 6) [3].

73,9

88,5

97,8

103,2

94,5

153

77,5

108,7

144,1

154,5

170,2

114

115,5

126,4

133,7

139,9

138,0

189

148,0

162,2

182,5

211,7

220,3

213,9

277,3

383,7

437,6

532,9

319

445

200

400

600

800

1000

1200

1995 1997 1999 2001 2003 2007

млрд. дол. США

Засоби зв'язку

Фармацевтична

промисловість

Медичне, точне та

оптичне обладнання

Компютерна та офісна

техніка

Авіаційно-космічна

промисловість

Рис. 6. Динаміка світової доданої вартості, створеної високотехнологічною продукцією за галузя-

ми промисловості у 1995-2007 рр.

Саме отримання найбільшої доданої вартості зумовлює загострення міжнародної конкуренції на ринку

інновацій. Тому, спрямовуючи економічний розвиток країни на базі високоприбуткових галузей виробництва,

зростає роль держави та міжнародних корпорацій як головних гравців – власників інноваційних продуктів. З

огляду на це простежується тенденція до концентрації тріадних патентів за такими країнами як ЄС, США та

Японія. Їх частка у зареєстрованих патентах майже не змінилася із 1999 р. і становила у 2007 р. 29%, 31% та

28% відповідно. Також спостерігається поступове розширення кола країн-власників дорогих патентів, частка

яких зросла з 5% у 1999 р. до 9% у 2007 р. (рис. 7) [6].

2064

792; 2%

255; 1%

14686

32%

1999

12664

28%

14023

32%

США

Японія

ЄС 27

Швейцарія

Китай

Інші країни

4894

587; 1%

899; 2%

15883

31%

2007

14665

28%

15062

29%

Рис. 7. Кількість зареєстрованих тріадних патентів за країнами у 1999р. та 2007 р.

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

Інтенсивний розвиток ринку інновацій спричинений переважно активними діями різноманітних корпо-

рацій. Головні суб’єкти ринку, наприклад, ТНК та БНК за різними оцінками володіють майже 90% усіх пате-

нтів. Відповідна тенденція монополізації ринку простежується ще з 90-х років ХХ ст. (рис. 8) [2; 3].

<0,5

винахідники

резиденти США

винахідники

нерезиденти

США

100

Корпорації Приватні

особи

Уряд Корпорації Приватні

особи

Уряд

1992 1999 2008

Рис. 8. Власники патентів, зареєстрованих в Офісі патентів та торгових марок США(USPTO).

Хоча у 1992 р. патентна активність приватних осіб становила близько 20%, надалі спостерігалось її

зменшення унаслідок зростання витрат на НДДКР, які не під силу окремим винахідникам. Варто зазначити,

що за оцінками Всесвітньої організації інтелектуальної власності патент отримує лише кожний 3-4 винахід-

ник, який подав заяву за процедурою PCT (Patent Cooperation Treaty – Міжнародний договір у сфері патентно-

го права) [6]. А це свідчить, що ринок технологій надалі стане більш динамічним, задаватиме темп реалізації

результатів провідних країн-інноваторів та поглиблюватиме асиметрію технологічного розвитку країн світу.

Інтенсивність ринку інновацій підштовхнула до міжнародної співпраці шляхом створення альянсів між

корпораціями різних країн для спільного вирішення науково-технічних проблем. Офіційні дані CATI

(Cooperative Agreements and Technology Indicators – Угоди про співпрацю і технологічні індикатори) підтвер-

джують, що у 2006 р. з 900 новостворених технологічних альянсів принаймні дві третіх включали компанію

резидента США. При цьому спостерігається посилення кооперації між фірмами США та ЄС. Кількість утво-

рених ними альянсів зросла з 1995 р. майже у півтора рази і становить до 30% усіх об’єднань. Співпраця аме-

риканських та японських компаній має менш позитивну динаміку і за цей період зменшилася з 20% всіх

альянсів до 10% [1, с. 381]. Отже, відбувається концентрація технологічних можливостей розвинених країн,

яка ґрунтується на стратегічних технологічних альянсах. Як наслідок, новітні технології переважно викорис-

товуються у країні базування, а в міру їх старіння передаються у філії і далі продаються за кордон у вигляді

ліцензій. Тому головним напрямком торгівлі інноваціями став внутрішньокорпораційний обмін. На нього

припадало у 2005 р. близько 60% усіх платежів [1, с. 356], а в 2008 р. – майже 90% [9].

За даними Світового банку торгівля ліцензіями зросла у понад 3 рази з 1995 р. і принесла прибуток

розміром 180,56 млрд. дол. США у 2008 р. (табл. 2) [5].

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

Таблиця 2

Платіжний баланс роялті та ліцензійних платежів окремих країн у 1995-2008 рр. (млрд. дол. США).

Платежі

Надходження

Баланс платежів

Країна

995

2005

2008

1995

2005

2008

1995

2005

2008

ЄС 27

5,28

56,68

81,29

16,02

41,01

51,55

-9,26

-15,67

-29,74

Велика Британія

5,20

9,46

10,61

6,08

13,30

13,90

0,88

3,84

3,29

Ірландія

2,72

19,22

30,08

0,13

0,77

1,32

-2,59

-18,45

-28,76

Нідерланди

3,01

3,69

3,53

2,37

3,87

4,87

-0,64

0,17

1,34

Німеччина

5,92

7,44

11,96

3,13

7,14

8,79

-2,78

-0,30

-3,17

Франція

2,32

3,09

4,92

1,85

6,22

10,27

-0,47

3,12

5,35

Швеція

1,00

1,51

2,00

0,89

3,48

4,94

-0,12

1,97

2,93

Канада

1,89

6,90

8,77

0,37

2,77

3,43

-1,51

-4,14

-5,33

Китай

5,32

10,32

0,16

0,57

-5,16

-9,75

Сінгапур

1,70

9,31

9,15

0,07

0,62

0,84

-1,63

-8,69

-8,31

США

6,92

24,61

26,62

30,29

64,40

91,60

23,37

39,78

64,99

Японія

9,42

14,65

18,31

6,01

17,66

25,70

-3,41

3,00

7,39

Всього у світі:

51,99

138,04

184,82

53,90

131,79

180,56

1,91

-6,25

-4,26

Здійснивши аналіз світової динаміки показників торгівлі ліцензіями, слід підкреслити, що зміна надли-

шку платіжного балансу за статтею роялті та ліцензійних платежів розміром 1,19 млрд. дол. США на його де-

фіцит розміром 4,26 млрд. дол. США свідчить про розвиток як позитивних, так і негативних тенденцій. По-

перше, у ліцензійну торгівлю все більше залучаються фірми-посередники, які, не створюючи інновацій, спри-

яють їх швидкій комерціалізації. По-друге, країни накопичують технології, зменшуючи цим самим власні ви-

трати та час проведення НДДКР, що набуває виняткового значення з огляду скорочення життєвого циклу

товарів і технологічних процесів. По-третє, країни-інноватори почали проводити НДДКР не з метою упрова-

дження їх результатів у виробництво, а для продажу патентів менш розвиненим країнам.

Поступове зростання обсягів профіциту платіжного балансу роялті та ліцензійних платежів таких країн,

як США, Японія, Франція, Швеція, Велика Британія та Нідерланди, свідчить саме про останню ситуацію. Так,

для Японії, Франції та Нідерландів експорт ліцензій забезпечив надходження розміром 25,7 млрд. дол. США,

10,27 млрд. дол. США та 4,87 млрд. дол. США відповідно у 2008 р. При цьому експорт роялті та ліцензійних

платежів покривав імпорт, частка якого не перевищувала 72% надходжень, а в грошовому еквіваленті стано-

вив 18,31 млрд. дол. США, 4,92 млрд. дол. США та 3,53 млрд. дол.США для відповідних країн.

Найбільшим експортером роялті та ліцензійних платежів залишається США, чий експорт у 2008 р. сяг-

нув 91,6 млрд. дол. США або 0,6% від обсягу ВВП; 16,8% від експорту усіх послуг, 5% – загального експорту

[4; 5] та понад 50% світових надходжень від торгівлі ліцензіями. Таким чином, чистими експортерами ліцен-

зійних платежів та роялті є США, Японія, Франція та Нідерланди.

Провідну роль в імпорті ліцензій відіграють країни ЄС (81,29 млрд. дол. США), Сінгапур (9,15 млрд.

дол. США), Канада (8,77 млрд. дол. США) та Китай (8,19 млрд. дол. США). Виплати цих країн у 2008 р. ста-

новили близько 60% світових ліцензійних платежів та роялті або 109,52 млрд. дол. США. Серед країн ЄС най-

більш залежними від імпорту технологій є Ірландія та Німеччина. На їх частку у платежах припадає понад

50% ліцензійних платежів ЄС або 30,08 млрд. дол. США та 11,96 млрд. дол. США відповідно.

Висновки. Для нинішньої структури світового технологічномісткого виробництва характерна диспро-

порційність, спричинена економічною трансформацією країн з метою отримання стратегічних конкурентних

переваг. Негативний вплив на розвиток наукомісткого сектора менш розвинених країн спричиняє відставання

сфери НДДКР від потреб у технологічному розвитку, що викликано нерівномірним розподілом науково-

технічної активності країн. Як наслідок відбувається розширення кола країн-учасників торгівлі технологічно-

го ринку, що забезпечує її інтенсивний та випереджаючий розвиток порівняно із іншими сферами діяльності.

Головними представниками торговельних відносин стають корпорації та їх об’єднання, що забезпечує зрос-

тання ступеня монополізації технологічного ринку та визначає головний напрям торгівлі у межах утворених

технологічних альянсів.

У контексті зазначеного для отримання стратегічних переваг у глобальній конкурентній боротьбі краї-

нам слід розробляти механізми формування та розвитку технологічномісткого виробництва, передусім висо-

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

кого рівня, ґрунтуючись на системних засадах. Одним з основних чинників упровадження такого механізму

має стати економічний розвиток з наданням пріоритету управлінню, координації, мотивації та комплексному

ресурсному забезпеченню функціонування високотехнологічного сектора країни.

Література

1. John H. Dunning, Sarianna M. Lundan Multinational enterprises and the global economy (2nd ed.) –

2008. – 920 р. – ISBN: 1847201229; 978-1847201225.

2. National Science Board. 2006. – [Електронний ресурс]: Science and Engineering Indicators 2006.

Two volumes. Arlington, VA: National Science Foundation (vol. 1, NSB 06-01; vol. 2, NSB 06-01A).

– Режим доступу: http://www.nsf.gov/statistics.

3. National Science Board. 2010. – [Електронний ресурс]: Science and Engineering Indicators 2010.

Arlington, VA: National Science Foundation (NSB 10-01). – Режим доступу:

http://www.nsf.gov/statistics.

4. The International Trade Administration. – [Електронний ресурс]: 2008 Export Statistics Released. –

Режим доступу: http://trade.gov.

5. The World Bank. – [Електронний ресурс]: World Development Indicators. Science & technology. –

Режим доступу: http://data.worldbank.org.

6. The World Intellectual Property Organization. – [Електронний ресурс]: International Patent Filings

Dip in 2009 amid Global Economic Downturn – Режим доступу: http://www.wipo.int.

7. The World Trade Organization. – Режим доступу: http://www.wto.org

8. Денисюк В. Фактори та модель інноваційно орієнтованого економічного розвитку / В. Денисюк,

А. Марков // Економіст. – 2009. – №4. – С. 20-25.

9. Нагачевська Т.В. Сучасні тенденції міжнародного трансферу технологій та перспективи Украї-

ни // Збірник наукових праць «Науковий вісник Академії муніципального управління», серія

«Економіка», випуск 7, 2009. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua.

10. Федулова Л.І. Особливості розвитку ринку високотехнологічних послуг / Л.І. Федулова,

С.В. Чимбай // Проблеми науки. – 2009. – №4. – С. 8-15.

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

Іринчина І.Б., к. е. н.,

доцент, кафедра міжнародної торгівлі

ДВНЗ КНЕУ імені Вадима Гетьмана

ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ІНТЕГРАЦІЙНИХ НАМІРІВ УКРАЇНИ ШЛЯХОМ НАУКОВО-

ВИРОБНИЧО-ЗБУТОВОЇ КООПЕРАЦІЇ

Робота присвячена комплексному дослідженню потенціалу трансформації зовнішньоторговельної структури

шляхом участі у міжнародній науково-виробничо-збутовій кооперації як засобу підвищення ефективності інтег-

раційних інтересів України на шляху до глобальної відтворювальної системи. Досліджено передумови міжнарод-

ної кооперації у секторах хімічної та машинно-технічної продукції і запропоновано низку практичних

рекомендацій щодо її оптимізації.

Work is devoted complex research of potential of transformation of foreign trade structure the mean of participating in in-

ternational to the naukovo-virobniche-sale to co-operation as mean of increase of efficiency of integration interests of

Ukraine on a way to to the global reproductive system. Investigational pre-conditions of international co-operation in the

sectors of chemical and machine-technical to the products and the row of practical recommendations is offered in relation

to its optimization.

Постановка проблеми. Модернізація структури зовнішньої торгівлі України є стратегічно важливим

напрямом реформування і розвитку національної економіки на шляху до глобалізованого світового торгове-

льного простору. Переважання товарів із незначною часткою доданої вартості та сировинних товарів в експо-

рті є, на нашу думку, бар’єром на шляху якісної інтеграції економіки України у глобальну економічну

систему, структуру якої визначають високотехнологічні, наукомісткі товари та послуги. Світ стає глобальним

торговельним центром, у якому ідеї та продукти доступні всюди одночасно, проте, спожити найновітніші,

найбажаніші досягнення для прибуткового ефективного функціонування держави можливо або за умови за-

лучення у процес їх винайдення, виготовлення та збуту або за умови наявності значних фінансових ресурсів.

Відсутність достатньої кількості фінансових ресурсів робить перший варіант єдино можливим для трансфор-

маційної національної економіки. Раціонально скористатися можливостями залучення у процес спільного ви-

найдення, виготовлення та реалізації затребуваного світовим ринком товару – міжнародної науково-

виробничо-збутової кооперації – Україні украй необхідно задля рівноправної, прибуткової участі у міжнарод-

ній торгівлі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемі пошуку шляхів підвищення ефективності інтегра-

ційних намірів України присвячено багато праць видатних вітчизняних науковців і практиків. Так, украй цін-

ними є результати дослідження механізмів інноваційної модернізації Андрійчука В.Г. Ґрунтовними є

рекомендації щодо структуризації національної економіки у контексті світових тенденцій Онищенка В.П. Ва-

гомий внесок у наукове пізнання законів економічної інтеграції України у глобальну відтворювальну систему

вніс Лук’яненко Д.Г. досліджуючи проблематику суперечностей та асиметрії глобалізації. Потребує уваги

розроблений новий курс реформ в Україні на 2010-2015 рр. В.М. Гейця. Багато інших видатних вітчизняних

учених працюють над проблемами ефективної трансформації зовнішньо орієнтованої національної економіки

в умовах глобалізаційних викликів. Проте, дослідження здійснюються переважно у спектрі макроекономічних

питань. Стосовно ж комплексної оптимізації макроекономічних та мікроекономічних реалій на шляху підви-

щення рейтингових позицій держави у системі міжнародних торговельно-економічних відносин залишається

ціла низка невирішених питань. Зокрема, залишаються питання у процесі розробки стратегії та механізмів

реалізації міжнародної кооперації національних експортерів із закордонними партнерами як засобу підви-

щення якості інтеграційних намірів України. Цій проблематиці і присвячене дане дослідження.

Мета дослідження. Розробити рекомендації щодо напрямків модернізації структури зовнішньої торгів-

лі України задля підвищення ефективності розвитку національної економіки та її якісної інтеграції у глобаль-

ний торговельний простір.

Зважаючи на мету дослідження, у роботі поставлено такі конкретні завдання:

– визначити потенційні напрями розвитку міжнародної торговельної кооперації;

– проаналізувати структуру зовнішньої торгівлі України;

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

– розробити рекомендації щодо модернізації структури зовнішньої торгівлі України шляхом нау-

ково-виробничо-збутової кооперації задля підвищення якості інтеграції національної економіки

до глобального торговельного простору.

Виклад основного матеріалу. Світове середовище бізнесу прискореними темпами вкривається щільною

мережею виробничо-коопераційних зв’язків, що втягує все більше держав у глобальну відтворювальну систе-

му. Зокрема, у міжнародній торгівлі машинами та обладнанням процес обміну сировиною, матеріалами і на-

півфабрикатами між спеціалізованими підприємствами на підставі міжнародних коопераційних контрактів

сягає 45% обсягу [2]. Динаміка по-вузлової та по-детальної кооперації зумовлена:

– ростом капіталомісткості та наукомісткості нових виробничих програм, перенесенням центру

тяжіння міжнародної співпраці зі сфери традиційної торгівлі до сфери виробництва;

– розвитком комплексних форм міжнародної співпраці, які охоплюють повний цикл: наука – тех-

ніка – виробництво – обмін;

– розширенням сфер зовнішньоекономічної співпраці;

– умовами національних систем митно-тарифного регулювання.

Залучення до процесу міжнародної торговельно-виробничої кооперації стає чи не єдиним засобом сти-

мулювання обміну новими технологіями що сприятиме економічному розвитку країн. Подальше ж нарощу-

вання науково-технічного, інноваційного потенціалу держави за рахунок імпорту призводить до негативних

макроекономічних наслідків [3].

Рецесія у світовій економіці вкрай суттєво вплинула на міжнародну торгівлю, звужуючи товарні струк-

тури у експорті й імпорті держав-членів до найнеобхідніших для життєдіяльності націй, переважно, сировин-

них статей. Об’єм світової торгівлі у 2009 р. скоротився на 12,2% [2]. Аналогічна ситуація засвідчена у

світовому господарстві останнього разу опісля Другої світової війни. За даної ситуації питання ресурсної без-

пеки ставали визначальними при вирішенні питань стратегічного зовнішньоторговельного партнерства для

держав суб’єктів світового торговельного простору. СОТ оприлюднила результати аналізу даних зовнішньо-

торговельної діяльності 70 країн світу, питома вага яких у світовій торгівлі сягає 90% [2]. Зростання у І квар-

талі 2010 р. глобального експорту на 27% та глобального імпорту на 24% порівняно з аналогічним періодом

2009 року засвідчує неабиякий оптимізм стосовно подальшого розвитку міжнародної торгівлі після глобаль-

ного «синхронізованого торговельного колапсу» 2008-2009 рр. Позитивна динаміка розвитку міжнародної

торгівлі надає оптимізму і перспективам інтенсифікації економічної інтеграції України. Проте, забезпечити

позитивну динаміку розвитку зовнішньої торгівлі України можуть тільки чітко вивірені кроки відповідно до

тенденцій та структурних трансформацій глобальної відтворювальної системи, що, на нашу думку, гарантува-

тиме залучення національних експортерів до міжнародної науково-виробничо-збутової кооперації.

На сьогодні, найбільш прискореними темпами міжнародна торговельна кооперація розвивається пере-

важно у рамках обробної промисловості, яка і в індустріально розвинених країнах і в країнах, які розвивають-

ся зростає набагато швидше унаслідок техніко-технологічних причин, аніж с/г та добувна промисловість. Так

у 1950-2010 рр. об’єм світового виробництва готових виробів (у незмінних цінах) збільшився у 10,1 разу, тоді

як продукція добувних галузей зросла у 4,2 разу, сільського господарства – лише у 3,5 разу [10, c.17]. Це по-

яснюється тим, що обробна промисловість дозволяє безкінечно диверсифікувати виробництво на скільки за-

вгодно дрібні галузі та підгалузі, відокремлення яких автоматично збільшує кількість напівпродуктів, які

циркулюють між вузькоспеціалізованими виробництвами у міжкраїнному просторі. Австрія, Бельгія, Велика

Британія, Німеччина, Гонконг, Данія, Індонезія, Ірландія, Іспанія, Італія, Канада, Китай, Південна Корея, Ма-

лайзія, Мексика, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Сінгапур, США, Таїланд, Тайвань, Філіппіни, Фінляндія,

Франція, Швейцарія, Швеція, Японія це ті країни які є безпосередніми учасниками процесів інтенсифікації

міжнародної торговельної кооперації у найвитонченіших її формах.