Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право 2010 № 4-5

Подождите немного. Документ загружается.

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

Література

1. Збаразька Л.О. Управління проектами: навч посіб. / Л.О. Збаразька, В.С. Рижиков,

О.Ю. Ерфорт. – К.: Центр учб. л-ри, 2008. – 168 с.

2. Управление проектом. Основы проектного управления: Учебник / Кол. авт.: под ред. М.Л.Разу.

– КНОРУС, 2006. – 768 с.

3. Шумейко А.К. Проектний аналіз і управління проектами: Конспект лекцій / А.К. Шумейко,

А.П. Науменко, С.Ф. Худасова, Т.О. Гаврилко. – К.: НАУ, 2003. – 72 с.

4. Инновационное проектирование: Практ. руководство по экономическому обоснованию инвес-

тиционных проектов. – М.: Финстатинформ, 1995. – 238 с.

5. Кобиляцький Л.С. Управління проектами: Навч посіб./ Л.С. Кобиляцький. – К.: МАУП, 2002. –

200 с.

6. Нехаев С.А. Информационные технологии – интеграционный инструментарий развития эконо-

мических систем / С.А. Нехаев. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.nasled.ru/analit/internet/internet03.htm.

7. Ясперс К. Современная техника. Новая технократическая волна на Западе / К. Ясперс. – М.:

Прогресс. – 1986 – 243 с.

8. Бартенева М. Обоснование инфраструктурных ИТ-решений / Мария Бартенева. – [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://www.osp.ru/cio/2009/07/9422380/.

9. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Т.2. – 2-е изд., перераб. и доп. / И.А. Бланк– К.:

Эльга, Ника-Центр, 2004. – 624 с.

10. Грисюк Ю.С. Проектний та інвестиційний менеджмент: навч. Посіб.: у 2 ч. / Ю.С. Грисюк. – К.:

НАДУ, 2008. – Ч.2. Проектний менеджмент. – 94 с.

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

Ковалевський Л.Г., – к. е. н.,

доцент, професор кафедри світового господарства

і міжнародної економічної інтеграції УДУФМТ

ЗОВНІШНЯ ТОРГІВЛЯ УКРАЇНИ В УМОВАХ СВІТОВОЇ ФІНАНСОВО-

ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ

Досліджуються особливості зовнішньої торгівлі України в умовах сучасної фінансово-економічної кризи. Показа-

но необхідність державної підтримки експортної діяльності.

The features of Ukrainian foreign trade under the conditions of today financial-economic crisis are explored and the ne-

cessity of state support of export activity is demonstrated.

Постановка проблеми. Сучасний стан економічної ситуації в Україні оцінюється як фінансово-

економічна криза, найбільш відчутними проявами якої вже стали: «параліч» платіжно-розрахункової системи

і криза банківської ліквідності, зменшення доходів державного бюджету та валютних надходжень при знач-

ному нагромадженні зовнішньої і внутрішньої заборгованості, прискорений спад виробництва, обсягів ВВП

та інвестицій, скорочення імпорту та експорту, істотне зниження реальних доходів і рівня життя населення.

Фінансово-економічна криза у нашій державі настала у результаті дії як зовнішніх (це насамперед сві-

това фінансово-економічна криза, яка розпочалася у другій половині 2008 р.), так і внутрішніх чинників (пе-

редусім, макроекономічна криза в Україні, яка значною мірою зумовлена наявними диспропорціями в

економіці, прив’язкою гривні до долара, високим ступенем доларизації економіки). Якщо на початок 2005 р.

на іноземну валюту припадало 42% загального обсягу виданих кредитів, то на початок 2007 р. обсяги кредитів

в іноземній валюті зрівнялися із гривневими; на початок жовтня 2008 р. кредити в іноземній валюті переви-

щили гривневі і на початок 2009 р. становили 57,7% загальної заборгованості клієнтів банкам [1, с. 13]. До

цього слід також додати значне інституційне відставання розвитку економіки України, яка має низький сту-

пінь її диверсифікованості, тобто, вона не може обходитися без імпорту, що заміняє дефіцит внутрішнього

виробництва для споживання та економічного розвитку, він становив у передкризові роки 48-50% усього

споживання у країні (тоді як у диверсифікованих США близько 16%) [2, с. 10]. Необхідний імпорт, у свою

чергу, забезпечується валютними надходженнями від експорту та чистими іноземними фінансовими притока-

ми, з яких експорт товарів та послуг є визначальним і найбільшим. Зазначимо, що у загальних валютних при-

токах на експорт припадало у 2007 р. 56%, у І півріччі 2008 р. – 61%, а у ІІ півріччі 2008 р. –66% [2, с. 15].

Окрім того, експортні галузі значно фінансують внутрішню економіку і ставлять її розвиток у велику

залежність від себе. Тому експорт має таке велике значення для нашої держави (у 2005 р. –51,4 %, у 2006 р. –

46,6%, у 2007 р.– 44,8%, у 2008 р. – 47% ВВП). З огляду на це можна стверджувати, що стабільність ситуації

на світових ринках має основне значення для розвитку нашої держави. Зважаючи на зазначене, аналіз україн-

ського експорту та імпорту в умовах фінансово-економічної кризи є вкрай актуальним.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблемою зовнішньої торгівлі України займаються такі ві-

тчизняні науковці, як В. Андрійчук, О. Білорус, В. Будкін, І. Бураковський, Т. Мельник, В. Новицький,

Ю. Пахомов, В. Юхименко. Віддаючи належне розробкам цих вчених, слід зазначити, що залишаються неви-

рішеними проблеми експортно-імпортної діяльності в умовах сучасної фінансово-економічної кризи, які по-

требують більш детального аналізу.

Метою статті є аналіз особливостей зовнішньої торгівлі України в умовах фінансово-економічної

кризи.

Виклад основного матеріалу. Українська економіка за своєю сутністю є експортоорієнтованою, знач-

ною мірою залежною від однієї галузі – металургійної, оскільки на цю галузь у докризовий період припадало

близько третини загального обсягу промислової продукції та майже 45% загального товарного експорту Укра-

їни [3, с. 30]. На металургію припадає 15% загальних прибутків, одержаних у національній економіці загалом,

та 30% прибутків, одержаних вітчизняними промисловими підприємствами. Звичайно, що така залежність є

загрозою для національної безпеки України, зайвим підтвердженням цього стало вирішальне значення скоро-

чення виробництва у металургії для формування загальної спадної динаміки.

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

Тому зміна кон’юнктури на зовнішніх ринках із початком світової кризи негативно вплинула на розви-

ток цієї галузі, експорт металургійної продукції, а також на сальдо зовнішньоторговельного обороту.

Зазначимо, що до початку кризи (упродовж 2006 – ІІІ кварталу 2008 р.) була вкрай сприятлива

кон’юнктура на світових товарних ринках, зокрема спостерігалося підвищення цін на товари традиційного

українського експорту – продукцію чорної металургії. Це давало змогу демонструвати упродовж зазначеного

періоду високі темпи зростання вартісних показників експорту товарів та послуг (27,1% у 2007р. та 34,9% у

2008 р.), хоча вони були нижчими за показники приросту імпорту. Але слід зазначити, що це зростання майже

повністю було зумовлене ціновою компонентою, а зростання фізичних обсягів становило за зазначений пері-

од лише 2%.

Водночас структура українського експорту залишалася неефективною і навіть погіршувалася. Так, най-

більшою в експорті товарів у 2008 р. була частка товарів проміжного споживання (82%), хоча ще у 2005 р. їх

частка біла суттєво нижчою – 74,1%. Відповідно частка готової продукції залишалася дуже низькою: спожив-

чих товарів – 9,1%, а засобів виробництва – 9,4% [4 с. 34].

Розгортання світової фінансово-економічної кризи суттєво вплинуло на розвиток зовнішнього сектору

України у IV кварталі 2008 р. Серед найсерйозніших шоків, із якими стикнулася економіка, – обвальне падін-

ня світового попиту, зниження цін на основні товари українського експорту, спад вітчизняного промислового

виробництва, скорочення доступу до міжнародних ринків капіталу.

Обвальне падіння світового попиту і зниження цін на світових товарних ринках призвели до зменшення

вартісних обсягів експорту товарів у IV кварталі 2008 р. на 35,8% порівняно з попереднім кварталом і стано-

вили 13,6 млрд. дол. (у жовтні-грудні 2007 р. експорт зріс на 8,4% до попереднього кварталу). Значний вплив

зовнішніх умов на динаміку експорту пов’язаний з його структурою. Як вже зазначалося, головне місце в екс-

порті товарів займають товари проміжного споживання (82% у 2008 р.), і саме ця категорія найбільше зале-

жить від світової цінової кон’юнктури. Падіння цін на світових товарних ринках визначило різке скорочення

експорту сировинних товарів у IV кварталі 2008 р. – на 38% порівняно з попереднім періодом. Так, якщо у

перших трьох кварталах 2008 р. половину приросту експорту забезпечували поставки металургійної продук-

ції, то у IV кварталі вартісні обсяги цієї групи знизилися на 50,7% порівняно з ІІІ кварталом (на 21,5% порів-

няно з відповідним кварталом 2007 р.) [4, с. 36]. Це було зумовлено як падінням цін на чорні метали (майже

на 40%), так і зменшенням фізичних обсягів їх поставок (на 27,8%) внаслідок обвального падіння зовнішнього

попиту.

У 2008 р. значно прискорилося зростання імпорту, насамперед споживчого характеру: за перші три

квартали темпи проросту імпорту товарів становили 58%, а споживчих товарів – 74,4% до відповідного пері-

оду попереднього року. Як наслідок, від’ємне сальдо зовнішньоторговельного обороту за перші три квартали

2008 р. становило 9,2 млрд. дол., або 6,4% від ВВП, а в цілому за 2008 р. воно вже становило 13,3 млрд. дол.,

або 7,1% від ВВП. Нашій країні загрожує істотний ріст дефіциту зовнішньоторговельного балансу, який може

перевищити рівень у 10% ВВП, що є критичним для економік, які розвиваються [5, с. 34].

Однак, як і в попередні роки, від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі України фінансувалося переважно за

рахунок надходжень прямих іноземних інвестицій та зовнішніх боргових залучень: за перші три квартали

2008 р. позитивне сальдо рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій становило 15,5 млрд. дол.

Основні показники зовнішньої торгівлі України у 2006-2009 рр. подано у таблиці 1.

Таблиця 1

Роки

Показники

2006

2007

2008

2009

Експорт товарів та послуг (млн. дол.)

45873,5

58335,0

78695,7

49233,7

темп зростання/падіння, у % до попереднього року

13,5

27,1

34,9

- 37,5

Імпорт товарів та послуг (млн. дол.)

48758,0

65596,6

92003,3

50604,4

темп зростання/падіння, у % до попереднього року

25,1

34,5

40,2

- 45,0

Сальдо зовнішньої торгівлі товарами та послугами (млн. дол.)

- 2884,5

- 7261,6

- 13307,6

- 1380,7

Експорт товарів (млн. дол.)

38368,0

49296,1

66954,4

39712,9

темп зростання/падіння, у % до попереднього року

12,1

28,4

35,8

- 40,7

Імпорт товарів (млн. дол.)

45038,6

60616,0

85535,3

45435,6

темп зростання/падіння, у % до попереднього року

24,6

34,6

41,0

- 46,9

Сальдо зовнішньої торгівлі товарами (млн. дол.)

- 6670,6

- 11319,9

- 18580,9

- 5722,7

Укладено автором. Джерело: [6] Офіційний сайт Державного комітету статистики України – [Еле-

ктронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

Аналіз даних свідчить про різке погіршення показників зовнішньої торгівлі України, сталу тенденцію

до істотного перевищення темпів нарощування імпорту над темпами зростання експорту. Так, якщо у 2006 р.

український експорт товарів збільшився на 12,1%, то імпорт – на 24,6%, а у 2007 р. ці показники становили

відповідно 28,4% та 34,6%. У 2008 р. експорт товарів зріс на 35,8%, а імпорт – на 41%. Варто зазначити, що у

2009 р. експорт України скоротився порівняно з попереднім роком на 40,7%, а імпорт– на 46,9%.

При цьому значно швидше збільшується імпорт не тільки товарів, але й послуг, внаслідок чого погір-

шується не лише сальдо торгівлі товарами, але й загальне зовнішньоторговельне сальдо. Так, у 2006 р. загаль-

не зовнішньоторговельне сальдо було від’ємним (2,9 млрд. дол.), а від’ємне сальдо торгівлі товарами

становило 6,7 млрд. дол. У 2007 р. дисбаланс торговельних операцій поглибився, і від’ємне сальдо торгівлі

товарами збільшилось майже удвічі (до 11,3 млрд. дол.), а у 2008 р. загальне зовнішньоторговельне сальдо

сягнуло 13,3 млрд. дол. та 18,5 млрд. дол. у торгівлі товарами. Слід зазначити, що у 2009 р., хоча експорт ско-

ротився менше, аніж імпорт, від’ємне сальдо зовнішньоторговельного обороту скоротилося до 1380,7 млн.

дол. (порівняно з 13307,6 млн. дол. за 2008 р.). Це відбулося внаслідок девальвації гривні (на 58% у 2008 р. і

продовжувалося у 2009 р.) та падіння внутрішнього попиту.

Як відомо, девальвація є засобом стимулювання експорту. Але для вітчизняних підприємств першочер-

гові завдання полягають не в розширенні експорту, а в переоснащенні виробництва і відновленні основного

капіталу. Для цього потрібні інвестиції та кредити, які надходитимуть тільки при сильній національній валю-

ті.

За 2009 р. унаслідок обвального падіння світового попиту і зниження цін нас світових товарних ринках

обсяги товарного експорту становили лише 39,7 млрд. дол., що становить 59,3% до 2008р. У загальному об-

сязі експорту товарів порівняно із 2008 р. зменшилась частка чорних металів – з 34,3% до 25,8%.

Падіння обсягів імпорту у 2009 р. було спричинене насамперед звуженням внутрішнього споживчого та

інвестиційного попиту внаслідок зниження реальних доходів і скорочення кредитування та подорожчанням

імпортних товарів через девальвацію гривні. Внаслідок цього фізичні обсяги товарного імпорту зменшилися

до 45,4 млрд. дол., тобто, більш як удвічі порівняно з 2008 р. У той же час ціни імпорту падали не так різко

(лише на 5% у І півріччі порівняно з відповідним періодом 2008 р.). Таке незначне зниження цін імпорту по-

рівняно з цінами експорту (і відповідне погіршення умов торгівлі) було зумовлене, з одного боку, підвищен-

ням цін на імпортований газ, а з другого – вищою питомою вагою інвестиційних товарів та товарів

споживчого призначення (відповідно 19,5% і 23,7% у І півріччі 2009 р.), ціни на які є менш волатильні.

Особливе занепокоєння викликає те, що упродовж 2006-2008 рр. найвищими темпами зростав імпорт

легкових автомобілів (у 2006 р. більш як удвічі, у 2007 р. – ще на 60%, а за вісім місяців 2008 р. – ще майже на

80%), а у 2008 р. на друге місце за темпами зростання вийшов імпорт споживчих товарів. Імпорт легкових ав-

томобілів – це не просто підтримка іноземних товаровиробників. Ці автомобілі, переважно, купуються у кре-

дит, тобто у ІІ півріччі 2008 р. на стрімке погіршення ситуації у фінансовій сфері також вплинуло розширення

масштабів кредитування населення для придбання автомобілів і нерухомості [7, с. 41].

При порівнянні динаміки імпорту товарів України з іншими країнами спостерігаються аналогічні про-

цеси, що й для експорту, тобто Україна була серед лідерів за темпами зростання у 2008 р., і серед лідерів – за

темпами падіння у 2009 р. Так, упродовж ІІ-ІІІ кварталів 2008 р. темпи зростання імпорту товарів в Україні

суттєво перевищували цей показник для інших країн, а у 2009 р. падіння імпорту в Україні було одним із най-

більших. Це стало результатом як найбільшої девальвації в Європі, так і суттєвого скорочення внутрішнього

попиту, свідченням чого були найвищі темпи падіння обсягів ВВП серед європейських країн.

Крім того, на зменшення імпорту вплинуло прийняття Закону «Про внесення змін до деяких законів

України з метою поліпшення стану платіжного балансу України у зв’язку зі світовою фінансовою кризою» від

4 лютого 2009 р. №923-VI, яким було введено тимчасову надбавку 13%до імпортних мит на широку номенк-

латуру конкретних товарів – від продуктів харчування та одягу до автомобілів та ядерних реакторів і палива

до них. Але вже у березні 2009 р. під міжнародним тиском додаткове мито майже на всі товарні позиції було

скасоване (крім автомобілів та холодильників).

Економіка України, яка сильна постраждала від кризи, почала подавати ознаки зростання. Почала від-

новлюватися сталеливарна галузь – у І кварталі 2009 р. експорт української сталі збільшився на 15% порівня-

но з аналогічним періодом 2008 р.

І хоча динаміка макроекономічних показників у другій полонині 2009 р. була сприятливішою завдяки

поліпшенню ситуації на зовнішніх ринках, зменшення ВВП у 2009р. становило 15,1% за інфляції 12,3%. За-

значимо, що темпи інфляції сягнули 16,6% у 2007 р. та 22,3% у 2008 р. [8, с. 41].

Складною макроекономічна ситуація залишається і у 2010 р. Світовий банк прогнозує зниження реаль-

ного ВВП в Україні на 1,5% (уряд прогнозує його зростання на рівні 3,7% за інфляції 13,1%.

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

У 2010 р. очікується зростання українського експорту майже за всіма товарними групами, чому, крім

покращення зовнішньоекономічної кон’юнктури (зростання цін на окремих товарних ринках на чорні метали

на 10-15%) також сприятиме використання переваг від членства у СОТ через зменшення антидемпінгових

розслідувань і полегшення вирішення спірних питань. Загальний приріст експорту товарів і послуг прогнозу-

ється на рівні 15,1%.

Поряд із цим, поступове розширення платоспроможного попиту населення, дія процесів імпортозамі-

щення стимулюватиме внутрішнє виробництво та стримуватиме зростання споживчого імпорту. Як наслідок

– збільшення обсягу імпорту товарів та послуг прогнозується меншим, ніж експорту– на 14,4% [9, с. 10-11].

Сучасний світ є ареною дуже жорсткої конкурентної боротьби за ринки збуту і сфери впливу, до того ж

він рухається з шаленою швидкістю. Без вчасних та ефективних реформ Україна назавжди залишиться краї-

ною з недорозвиненим внутрішнім ринком, неефективною структурою експорту й імпорту, високою заборго-

ваністю. Україна зараз перебуває у дуже скрутному становищі, вихід із якого потрібно шукати за допомогою

власних економічних, фінансових, політичних, сировинних, трудових, інтелектуальних та інших ресурсів і

обов’язково спільними зусиллями основних гілок влади.

Сьогодні Україна залишається чи не єдиною країною у Східній Європі, яка не має належної системи

державної фінансової підтримки експортної діяльності, що негативно впливає на просування товарів і послуг

українських підприємств на міжнародні ринки. Звичайно що в таких умовах іноземні конкуренти мають пере-

ваги перед українськими експортерами за рахунок дешевих кредитів, компенсованих своїми державами на

захист від політичних і частково від комерційних ризиків [10, с. 41].

Саме тому конче необхідною є державна підтримка експортної діяльності в Україні. Насамперед йдеть-

ся про: часткове компенсування українським експортерам відсоткової ставки за наданими кредитами; надання

кредитів під час участі українських експортерів у тендерах за кордоном; страхування експортних кредитів,

наданих банками-кредиторами українським експортерам.

Важливим для цього є прийняття Верховною Радою України проекту закону «Про систему державної

підтримки експорту товарів (робіт, послуг) українського походження» – реєстраційний №4145 від 3 березня

2009 р. Цим законопроектом передбачається створення державної акціонерної страхової компанії «Українська

компанія страхування експорту» та утворення або визначення фінансової установи як уповноваженої держав-

ної установи з реалізації державної підтримки національного експорту.

Висновки:

1. Різке погіршення ситуації в економіці України з початком світової фінансово-економічної кризи

дало змогу відчути, наскільки дуже вітчизняна економіка залежна від ситуації на світових рин-

ках сировини і на глобальних ринках капіталу, та наскільки вразливою вона є до зовнішніх шо-

ків. Для України сьогоднішня криза – це криза економічної несамодостатності,

недиверсифікованої економіки, що залежить від експорту у розвинені країни та імпорту з них

для покриття дефіциту власного виробництва. І тому, коли виробництво у ЄС і попит на україн-

ський експорт зменшилися і спричинили падіння імпорту, в Україні, як у залежній країні, поча-

лася криза експорту, виробництва і споживання, фінансова криза– економічна криза.

2. Україна може і повинна прагнути до диверсифікації своєї економіки і отримати від цього ко-

ристь у вигляді економічної стабільності, стійкості до криз та росту рівня життя. Цінова конку-

рентоспроможність, набута за рахунок девальвації національної валюти, матиме лише тимчасові

ефекти, а в довгостроковому періоді визначальне значення мають структурні (якісні) фактори

конкурентоспроможності за рахунок проведення ряду внутрішніх структурних реформ, перехід

до справді ринкової моделі інноваційного розвитку, спрямованої на підвищення рівня техноло-

гізації та капіталізації виробництва, зниження енергозатратності українських товарів, підви-

щення їх якості.

3. Зовнішньоекономічна політика України потребує суттєвого перегляду, вона має базуватися на

принципах послідовності у досягненні свого стратегічного вибору щодо євроінтеграції, наполе-

гливості у захисті національних інтересів на міжнародній арені.

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

Література

1. Сивульський М.І. Національні особливості фінансової кризи / М.І. Сивульський // Фінанси

України. – 2009. – №7. – С. 3-13.

2. Курза Ю. Україна в світовій економічній кризі / Ю. Курза // Економіст. – 2009. – №12. – С. 6-32.

3. Макогон Ю. Стратегия выхода экономики Украины из кризиса / Ю. Макогон // Економіст. –

2009. – №12. – С. 28-32.

4. Ніколайчук С. Вплив глобальної фінансово-економічної кризи на платіжний баланс України та

динаміку його основних показників / С. Ніколайчук, І. Каушан // Вісник Національного банку

України. – 2009. – №11. – С. 32-39.

5. Білорус О. Сучасна світова фінансово-економічна криза як прояв тотальної кризи системи гло-

балізму / О. Білорус // Економічний часопис – ХХІ. Науковий журнал. – 2008. – №11-12.

6. Офіційний сайт Державного комітету статистики України – [Електронний ресурс]. – Режим до-

ступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

7. Кузнєцова Л. Цінові шоки 2006-2009 рр. та їх наслідки для економіки України / Л. Кузнєцова //

Економіка України. Науковий журнал. – 2010. – №5. – С. 70-83.

8. Вахненко Т. Трансформація боргової моделі України у кризовий період / Т. Вахненко // Вісник

Національного банку України. – 2009. – №11. – С. 40-45.

9. Основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України від нового

уряду // Економіст. – 2010. – №3. – С. 10-11.

10. Курищук В. Державна фінансова підтримка експортної діяльності в Україні / В. Курищук //

Економіст. – 2009. – № 6. – С. 39-41.

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

Максимець О.В., к.е.н., доцент кафедри

менеджменту зовнішньоекономічної діяльності,

Національний лісотехнічний університет України

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ НАЦІОНАЛЬНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

УКРАЇНИ ТА РОСІЇ

Розглянуто методичні підходи до оцінки національної конкурентоспроможності країни. Виявлено сукупність фа-

кторів та здійснено порівняльний аналіз конкурентоспроможності України та Росії в умовах глобалізації та еко-

номічної кризи. Запропоновані напрями підвищення конкурентоспроможності України у сучасних умовах.

The methodical approaches to country’s national competitiveness assessment are studied. Comparative analysis of

Ukraine’s and Russia’s national competitiveness is made taking into account globalization processes and conditions of

economic crisis. Directions for improvement of Ukraine’s national competitiveness in the modern conditions are proposed.

Постановка проблеми. Аналіз національної конкурентоспроможності є необхідним в умовах глобальної

конкуренції та посилення стратегічних викликів українському суспільству. Окрім того, треба досліджувати

національну конкурентоспроможність не лише з урахуванням окремих індикаторів, а й вивчаючи її як процес,

на який впливає сукупність факторів, що розвиваються і змінюються.

Аналіз останніх досліджень. В економічній літературі проблеми національної конкурентоспроможності

стали одним із ключових аспектів. Такі західні вчені, як: К. Кетелз, К. Лінд, Б. Олін, М. Портер, Дж. Сакс,

К. Сала-і-Мартін, Л. Саммерс, Дж. Харт, Е .Гекшер зробили значний внесок у дослідження проблеми. Приро-

да глобалізації, а також вивчення впливу економічних та інших факторів на конкурентоспроможність нації

досліджувалися такими вченими, як: К. О’Рурк, Дж. Вільямсон, Р. Робертсон, П. Кеннеді, Д. Хелд. Серед

українських та російських вчених доцільно відзначити науковий внесок у розвиток теоретичних та методич-

них аспектів національної конкурентоспроможності таких економістів, як: Я. Базилюк [2], М. Гельвановській

[1], Я. Жаліло [2], Д. Лук’яненко [5], Т. Прахова [4], Р. Фатхутдінов [6; 7] та ін.

Економічна глобалізація змінює процеси конкуренції на світовому ринку зі зростанням лібералізації і

транснаціоналізації, що робить конкурентне середовище будь-якої країни відкритим до зовнішніх впливів. У

сучасному економічному лексиконі з’явилося також поняття «глобальність» (globality) – новий етап світової

гіперконкуренції, «коли всі конкурують з усіма звідусюди за все» [14]. У таких умовах стає неможливим під-

вищити конкурентоспроможність окремої країни лише за рахунок зусиль її самої. Відповідно позиціонування

України в глобальному середовищі повинно зосереджуватися на основних проблемах національної конкурен-

тоспроможності, порівнянні з іншими країнами, а також на передумовах необхідних змін. А цей аспект поки

що залишається недостатньо дослідженим.

Метою дослідження є виявлення важливих та специфічних факторів і умов, які визначають зміни у по-

тенціалі конкурентоспроможності України в глобальному середовищі, а також порівняння цих змін зі зміна-

ми, що відбуваються у конкурентоспроможності Росії.

Виклад основного матеріалу. Для оцінки та порівняльного аналізу конкурентоспроможності України і

Росії були використані дослідження та методичні підходи Світового економічного форуму (World Economic

Forum (WEF)) [12, 13], Міжнародного інституту розвитку менеджменту (International Institute for Management

Development (IMD)) [16] та Світового банку (World Bank (WB)) [15].

З часів першої публікації звіту WEF методологія оцінки національної конкурентоспроможності постій-

но удосконалювалась, і на сьогоднішній день вважається однією з кращих у світі. Звіт з глобальної конкурен-

тоспроможності – The Global Competitiveness Report (GCR) – упродовж тривалого часу визнається як один із

найавторитетніших для оцінки позицій країни згідно з її конкурентоспроможність, а також як інструмент для

бенчмаркінгу слабких і сильних сторін країни [12].

Важливою віхою у дослідженні став запропонований професором Дж. Саксом у 2000 році Індекс зрос-

тання конкурентоспроможності (Growth Competitiveness Index) [9]. Того ж року професор М. Портер запро-

понував Індекс бізнесової конкурентоспроможності (Business Competitiveness Index), що був націлений на

виявлення мікроекономічних факторів процвітання [10]. У 2004 році група вчених на чолі з професором К.

Сала-і-Мартіном запропонувала Індекс глобальної конкурентоспроможності (ІГК) – Global Competitiveness

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

Index (GCI) [11], який і було використано для порівняння національної конкурентоспроможності України та

Росії.

Щорічник Інституту розвитку менеджменту представляє ранг і аналіз спроможності націй створювати

та зберігати середовище, в якому підприємства можуть конкурувати, а також розставляє 57 країн у рейтингу

конкурентоспроможності на основі виміру різних факторів [16]. Критерії, що використовуються для порів-

няння, поділені на 4 групи: Економічний розвиток, Ефективність уряду, Ефективність бізнесу та Інфраструк-

тура, які місять 20 факторів і 329 критеріїв для оцінки. Окрім результатів загальної оцінки конкуренції країн

було використано дані Стрес-тесту для порівняння прогнозу розвитку конкурентоспроможності.

Також для порівняння були використані результати Звіту щодо легкості ведення бізнесу [15].

Україна була включена до Індексу глобальної конкурентоспроможності у 1997 році і тоді посіла 52 міс-

це з 56 країн. З того часу можна спостерігати незначні поліпшення, зважаючи на збільшення кількості аналі-

зованих країн. Найкращий рейтинг було досягнуто у 2006-2007 роках, якщо порівнювати з усіма країнами,

включеними до звіту, і у 2006-2007 та 2007-2008-му, якщо порівнювати з тими країнами, що були включені

1997 року (рис. 1) [3]. Порівняння з європейськими країнами також не сприяє конкурентним позиціям Украї-

ни, навіть за найкращої оцінки (4,07) вона була значно позаду країн ЄС-15 (середня оцінка 5,06), а також но-

вих країн членів ЄС-12 (4,29) [12].

100

120

2003-2004 2004-2005 2005-2006 2006-2007 2007-2008 2008-2009 2009-2010

З усіх країн, що були аналізовані в звіті даного періоду З країн, що входили до звіту 1997 року

Рис. 1. Зміна рейтингу конкурентоспроможності України згідно з ІГК.

Згідно з ІГК у 2009-2010 рр. Україна значно погрішила свої позиції, опустившись у рейтингу на 10 схо-

динок порівняно з рівнем 2008-2009 рр. і, таким чином, опинилася на 82 місці. Слід також відмітити, що за

даними Звіту 2010-2011 Україна посіла 89 місце [13]. Після основного прогресу у 2006-2007 рр., який відо-

бражав позитивні бізнес-очікування, Україна не змогла продовжити суттєве поліпшення. Так, у 2008-2009 рр.

ми спостерігаємо незначний позитив унаслідок приєднання до СОТ, однак економічна та фінансова кризи, а

також відсутність прогресу в пріоритетних сферах, стали основними причинами зниження рейтингу.

Порівняльний аналіз національної конкурентоспроможності України та Росії показує, що обидві країни

погіршили свої позиції у 2009-2010 рр. порівняно з 2007-2008 рр. (табл. 1).

Україна опустилася на 9 сходинок (з 73 до 82), а Росія на 5 (з 58 63). Очевидно, що РФ має загалом зач-

ну перевагу над Україною згідно з ІГК – вона була на 15 позицій попереду у 2007-2008 році, збільшивши різ-

ницю до 19 у 2009-2010 рр. Основна відмінність між двома країнами спостерігається у загальних вимогах –

Україна опинилася на 22 позиції позаду в 2007-2008 рр. та на 30 – у 2009-2010 рр.

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

Таблиця 1

Порівняння конкурентоспроможності України та Росії за ІГК, 2007-2010 рр.

Росія

Україна

2009-2010

2007-2008

2009-2010

2007-2008

Показник

Ранг

Оцінка

(1-7)

Ранг

Оцінка

(1-7)

Ранг

Оцінка

(1-7)

Ранг

Оцінка

(1-7)

ІГК

4,2

4,0

3,9

Основні вимоги

4,4

4,0

3,9

Підсилювачі ефективності

4,2

4,0

3,8

Фактори інновацій-ного розвитку

3,5

3,4

3,3

Джерело: сформовано автором на основі [12; 13].

Діаграми представляють порівняння двох країн згідно з оцінками у межах ІГК за 12-ма складовими

(рис. 2).

Рис. 2. Порівняльний аналіз конкурентоспроможності України та Росії за окремими складовими ІГК.

Джерело: сформовано автором на основі [12; 13].

Як бачимо, Росія мала значно вищу оцінку щодо макроекономічної стабільності (5,4 – оцінка для Росії,

4,1 – оцінка для України) та розміру ринку ( відповідно 5,5 – 4,8). Різниця у цих складових значно посилилася

у 2009-2010 рр. – Росія опинилась на 70 позицій попереду щодо макроекономічної стабільності (відповідно

5,2 – 4) та на 22 позиції попереду щодо розміру ринку (відповідно 5,8 – 4,7). У свою чергу, Україна мала кон-

курентні переваги за такими складовими як розвиток фінансового ринку, хоча оцінка для країн була низькою

в обох аналізованих періодах.

2007-2008

-1

Інституційний розвиток

Інфраструктура

Макроекономічна стабільність

Охорона здоровя та початкова

освіта

Вища освіта та підвищення

кваліфікації

Ефективність товарних ринків

Ефективність ринку праці

Удосконалення фінансових

ринків

Технологічна готовність

Ррозмір ринку

Удосконалення ведення бізнесу

Інновації

Росія Україна

2009-2010

-1

Інституційний розвиток

Інфраструктура

Макроекономічна стабільність

Охорона здоровя та початкова

освіта

Вища освіта та підвищення

кваліфікації

Ефективність товарних ринків

Ефективність ринку праці

Удосконалення фінансових ринків

Технологічна готовність

Ррозмір ринку

Удосконалення ведення бізнесу

Інновації

Росія Україна

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

100

Також Україна дещо попереду у складовій розвитку бізнесу в обох періодах та в сфері вищої освіти і

підвищення кваліфікації у 2009-2010 рр.

Більш детальний аналіз критеріїв національної конкурентоспроможності дозволив виявити конкурентні

переваги для обох країн. Відповідно до представлених даних, можемо зробити попередній висновок, що Росія

є значно більше конкурентоспроможною, ніж Україна. Тим не менше, Україна посідала кращі позиції щодо

втрат від тероризму, а також злочинності та насильства. Крім того, значно кращі позиції були відмічені щодо

обсягу прийому до середніх шкіл, тарифних бар’єрів, ефективності ринку праці та індексу захисту юридичних

прав.

У дослідження Міжнародного інституту розвитку менеджменту Україна була включена 2007 року і бу-

ла тоді на 47-ій сходинці з 57 країн. 2008 року позиції у рейтингу значно погіршились – Україна опинилась на

54 та 56 місцях у 2008 році та 2009 роках відповідно [16]. Найбільший регрес спостерігався за такими факто-

рами як економічний розвиток (43 місце у 2007 році і 55-те у 2009 р.) та ефективність уряду (48 – 56). Росія, за

результатами Міжнародного інституту розвитку менеджменту, також мала кращі, ніж Україна, конкурентні

позиції (табл. 2) [17].

У загальному рейтингу Росія посіла 43-тє місце у 2007 р. та 49-те у 2009 р. (на 7 позицій попереду

України). За останні три роки Росія, на відміну від України, поліпшила результати в економічному розвитку і

піднялася з 52-го місця 2007 року до 49-го у 2009 році (6 позицій попереду України).

Таблиця 2

Фактори конкурентоспроможності України та Росії у 2009 році згідно з Міжнародним інститутом

розвитку менеджменту.

Показник

Роки

Україна

Росія

2007

2008

Загальний рейтинг

2009

2007

2008

Економічний розвиток

2009

2007

2008

Ефективність уряду

2009

2007

2008

Ефективність бізнесу

2009

2007

2008

Інфраструктура

2009

Джерело: сформовано автором на основі [16; 17].

За цей самий період Україна показала зворотній результат, спустившись із 43-ї позиції (2007) до 55-ї

(2009). Кращі позиції в Росії були і щодо ефективності уряду – вона опинилася на 39 місці, що є на 19 позицій

попереду України.

Ефективність бізнесу була оцінена найгірше для Росії – вона втратила 6 позицій, опустившись із 48 до

54 місця, і таким чином опинилася на одне місце позаду України. Інфраструктура була оцінена як найкращий

фактор конкурентоспроможності як для Росії, так і для України. Росія опинилася на 38-му місці 2009 року,

Україна – на 10 позицій позаду.

Конкурентний аналіз країн за 20-ма різними критеріями показує, що Україна мала лише незначну кон-

куренту перевагу щодо умов міжнародної торгівлі (20-те місце) завдяки процесу лібералізації торгівлі внаслі-

док вступу до СОТ (табл. 3). Росія має значно кращі позиції – 7 місце – завдяки значним обсягам та темпам

росту експорту енергетичних ресурсів, а також позитивному сальдо зовнішньої торгівлі.