Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право 2010 № 4-5

Подождите немного. Документ загружается.

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

111

ЄС вважає, що недостатній рівень співпраці між митницями й іншими урядовими органами призводить

до того, що вантажі не раз перевіряють у різних місцях. Тому, з-поміж усього іншого, країни зобов’язуються

[6, с. 32]:

– спрощувати вимоги та формальності, пов’язані з митним оформленням товарів, поліпшувати

прозорість та ефективність митних операцій;

– розробити процедури, які уможливили би збір імпортних та експортних даних єдиним органом,–

зменшити, спростити та стандартизувати дані, які потрібно зазначати в митних документах, за-

безпечити використання єдиного вхідного та вихідного документа згідно з міжнародними стан-

дартами;

– забезпечити координацію митних та інших контрольних органів для уможливлення офіційного

контролю над імпортом та експортом цим єдиним органом.

Таким чином, Угода про зону вільної торгівлі між ЄC і Чилі містить наступні заходи, що відсутні в ін-

ших угодах ЄС:

– комп’ютеризація митних процедур і можливе запровадження спільних стандартів;

– застосування сучасних митних технологій, включаючи управління ризиками, спрощену процеду-

ру ввезення та реалізації товарів, післяреалізаційний контроль, методи аудиту компаній;

– запровадження спільної позиції в міжнародних організаціях, що розглядають митні питання, –

СОТ, Світова митна організація.

Щодо судових та адміністративних заходів сторони зобов’язуються забезпечити ефективні та чіткі про-

цедури, що дадуть змогу виступати проти дій, правил і рішень митниці чи іншого органу, який має вплив на

імпорт чи експорт товарів. Сторони також домовилися, що їхні взаємні торгові, митні постанови і процедури

мають базуватися, з-поміж іншого, на правилі, що покарання за порушення митних правил чи процедурних

вимог не призводитимуть до суттєвої затримки процесу проходження митного огляду.

Угода також передбачає поширення співпраці між митними органами та суб’єктами господарювання:

країни зобов’язуються запроваджувати механізми консультацій між адміністраціями й економічними агента-

ми, робити загальнодоступною інформацію про час роботи митних органів, контактні дані для уточнення ін-

формації та з’ясування незрозумілих питань; усі зміни мають бути опубліковані не пізніше, ніж наберуть

чинності.

Угода запроваджує Спеціальний комітет з митної співпраці та правил походження товарів. Його мета,

з-поміж іншого, – контроль за питаннями, що стосуються взаємного доступу до ринків.

Слід додати, що саме Угода про ЗВТ між ЄС і Чилі відображає надзвичайне значення, якого сторони

надають питанню сприяння торгівлі. Щодо Чилі глибина угоди свідчить про готовність подальшої лібераліза-

ції та реформування економіки, оскільки зобов’язує цю країну, що розвивається, здійснити масштабні рефор-

ми та модернізацію. Насправді Чилі вже є прикладом країни, що широко лібералізує торгівлю та інвестиції,

тому й не дивно, що вона погодилася на глибокі зобов’язання в створенні ЗВТ з ЄС, які допоможуть закріпити

її внутрішні економічні й інституційні реформи.

На наше переконання, набутий досвід країн-партнерів ЄС у сфері сприяння торгівлі видається цікавим

для України в наступних аспектах [7, с. 11]:

1. Зростання прозорості та передбачуваності: відчутне зменшення адміністративних витрат для

суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності; мінімізація помилок митників і зменшення можли-

востей для корупції; зростання ПІІ; загальне поліпшення ефективності експортного й імпортно-

го секторів.

2. Швидше оформлення процедур призводить до зменшення: проблем зберігання товарів на скла-

дах; ризику погіршення якості товарів; небезпеки крадіжок; кількості відстрочених платежів;

ризику втрати інтересу до міжнародної торгівлі через блокування капіталу в товарах.

3. Поліпшення ефективності та безпеки: прозорість і спрощення митного оформлення обмежують

можливості злочинних дій; використання ресурсів, раніше задіяних в адмініструванні, для боро-

тьби зі злочинними діями.

У березні 2007 р. виконання політичних пріоритетів Плану дій Україна–ЄС дозволило розпочати пере-

говори щодо укладення нової посиленої угоди на заміну Угоди про партнерство та співробітництво. А вже під

час проведення паризького Саміту Україна–ЄС у вересні 2008 р. було досягнуто рішення щодо назви нової

посиленої угоди як Угоди про асоціацію.

Загалом станом на 8 жовтня 2010 р. проведено 13 раундів переговорів [8, с. 7] у рамках 3-х робочих

груп: 1) з політичного діалогу, зовнішньої і безпекової політики; 2) юстиції, свободи та безпеки; 3) з економі-

чних, секторальних питань та питань розвитку людського потенціалу. За домовленістю сторін переговорний

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

112

процес, починаючи з березня 2009 р., продовжується у режимі відеоконференцій, яких проведено вже понад

45 [9].

На даному етапі триває обговорення змістовного наповнення відповідних положень щодо створення

ЗВТ на основі проектів документів, узгоджених за результатами попередніх раундів.

Зауважимо, що 8 жовтня 2010 р. у Києві завершився 13-й раунд переговорів, під час яких європейська

сторона надала для вивчення українській свої пропозиції щодо доступу до ринку послуг. Зокрема, керівником

європейської делегації для проведення переговорів з Україною про створення зони вільної торгівлі в рамках

Угоди про асоціацію з ЄС було зазначено, що Україна «має зробити політичний вибір, при цьому слід розумі-

ти, що приєднання до союзу країн-неучасниць СОТ зруйнує переговори з ЄС щодо створення ЗВТ, а також

ускладнить торговельні відносини України з країнами-учасницями СОТ» [10, с. 1].

На початку жовтня 2010 р., коли міністри закордонних справ Чехії, Польщі та Швеції визнали факт іс-

нування значних труднощів у ході переговорів з Україною щодо підготовки угоди про ЗВТ, в ЄС висловили

думку, що угода може бути підписана мінімум через рік, а в Європарламенті взагалі засумнівалися в бажанні

Україні приєднатися до ЄС [11].

Очевидно, що непорозуміння сторін полягають у швидкості прийняття рішень. За словами голови пред-

ставництва Євросоюзу в Україні Жозе Мануеля Пінту Тейшейри, ЄС готовий вести з Україною переговори

щодо угоди про асоціацію, але не так швидко [12]. При цьому в Брюсселі вітають стабільність у відносинах

між президентом, урядом і парламентом, оскільки вважають, що вона сприяє реформам у країні.

ЄС зацікавлений у розширенні простору стабільності та добробуту на своїх сусідів, й України зокрема,

та у зміцненні своїх відносин у європейському регіоні. Тому замість Угоди про партнерство та співробітницт-

во (УПС), базового документа, який на правовому рівні регулює відносини між двома сторонами, ЄС готовий

запропонувати нову та амбітнішу посилену угоду про асоціацію з «глибокою та всеосяжною зоною вільної

торгівлі» (ЗВТ+), важливою частиною цієї нової угоди. Це означає, що навіть без визнаних перспектив членс-

тва Україна дістане доступ до внутрішнього ринку ЄС та можливості для активнішої політичної та економіч-

ної інтеграції [13, с. 7].

Формування ЗВТ+ Україна–ЄС була, є і залишається важливим пріоритетом для України. Проте підпи-

сання договору ще не означатиме створення ЗВТ. «Повинен пройти тривалий процес перекладу тексту угоди

на різні мови, вивірення термінів та їх значень у всіх варіантах тексту. Потім угоду ще має ратифікувати Єв-

ропарламент» [14, с. 1].

ЗВТ+ скасовує всі елементи, що спотворюють торгівлю. Україна вже розпочала гармонізацію законо-

давства – правил, регуляцій та норм з відповідними стандартами ЄС, а також ще більше лібералізуватиме

свою сферу послуг.

Слід наголосити, що посилена версія угоди потребує значних фінансових та людських ресурсів, а також

інституційних та законодавчих змін, саме тому вона реалістично здатна трансформувати модель економіки

країни та надати імпульсу інтеграції України до ЄС.

У короткостроковій перспективі адаптація вимагатиме витрат. Наразі доходи від митних тарифів, що їх

збирають на кордоні, становлять 4,4% всього державного бюджету України. Досвід свідчить, що коротко-

строкова втрата імпортного мита (через скасування імпортних мит у рамках ЗВТ) буде більш ніж скомпенсо-

ваною зростанням доходів, отриманих державою від непрямих податків (наприклад, ПДВ). Їх сплачуватимуть

компанії, які отримують нові ринкові можливості завдяки загальним імпульсам, що їх отримала економіка.

На додаток до цього стабільного доходу, ЄС продовжуватиме надавати Україні допомогу для приско-

рення модернізації. На здійснення бюджетних витрат для впровадження правових та інституційних реформ у

сферах, пов’язаних із торгівлею, Україна вже отримує підтримку від ЄС у рамках програм Всебічної інститу-

ційної розбудови та міжнародних фінансових інституцій. Загальний обсяг технічної допомоги Союзу для

України на 2011-2013 роки становить 552 млн. євро [13, с. 7].

Довгострокова перспектива має підвищити конкурентоспроможність товарів, що виробляються в Укра-

їні, а відтак, підвищити обсяг експорту на всесвітніх ринках. Окрім того, зі зростанням якості українських то-

варів зміцняться позиції національних виробників на внутрішньому ринку. Водночас українські споживачі

матимуть доступ до якісніших і дешевших товарів і послуг.

Створення ЗВТ+ не має викликати побоювань з приводу неконтрольованого потоку імпорту з ЄС через

те, що:

– угода є взаємною, тому інтеграція до ЄС відкриє українським товарам доступ до ринку, який скла-

дається з 500 млн. споживачів [13, с. 7];

– товари з ЄС уже широко присутні на українському ринку через невелику кількість бар’єрів. Серед-

ній рівень українських тарифів до імпорту з ЄС є досить низьким. А тому наслідки лібералізації тор-

гівлі будуть скромнішими;

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

113

– Україна не є ключовим ринком для товарів з ЄС [13, с. 7];

– ЄС прагне відкрити свій ринок одразу з можливістю перехідного періоду для України. Власне вітчи-

зняний ринок не може бути повністю відкритим одразу після підписання угоди, адже українські ви-

робники не готові до серйозної зовнішньої конкуренції. Україна поступово створюватиме ЗВТ+,

зокрема, стосовно відкриття ринків. ЄС пропонує встановити десятилітній перехідний період адап-

тації своїх дій. Окрім цього, гармонізація законодавства, адаптування стандартів та норм і побудова

необхідних інституцій вимагають зовнішньої підтримки. Зважаючи на це, ЄС пообіцяв збільшити

технічну та фінансову допомогу Україні.

Європейська сторона на даному етапі пропонує квотування на близько 400 тарифних ліній, за якими

класифікується сільськогосподарська продукція. Зокрема, піти на взаємні поступки стосовно певних груп за-

значених товарів, знизивши мито на них до нуля одразу готова вітчизняна кондитерська галузь. У разі прийн-

яття цієї пропозиції кількість тарифних ліній, за якими ЄС пропонує квотування, суттєво скоротиться.

Наприклад, українській стороні вже запропоновано тарифну квоту по пшениці на 700 тисяч тонн. Проте квота

по ячменю оцінюється в 45 тисяч тонн, що не може влаштовувати, порівнюючи обсяги, які Україна сьогодні

експортує.

На нашу думку, на позитивні наслідки від відкриття кордонів завдяки впровадженню ЗВТ Україна–ЄС

доцільно очікувати, наприклад, у м’ясній, молочній, кондитерській галузях за такими напрямами:

підвищення ефективності органів, що контролюють якість та безпечність продуктів;

– посилення рівня санітарно-ветеринарного контролю та дотримання санітарно-гігієнічних вимог;

– покращення якості вітчизняної продукції;

– стимулювання припливу інвестицій в країну;

– орієнтація на модернізацію підприємств;

– поліпшення умов ведення бізнесу;

– посилення конкурентоспроможності галузей господарства;

– створення додаткових робочих місць.

Без сумніву, вітчизняний споживач, навіть з найменш платоспроможної верстви населення, однозначно

виграє від відкриття економічних кордонів з ЄС, бо спрацьовує механізм зростання конкуренції, продуктив-

ності, що змушує найслабші підприємства полишати вітчизняні ринки.

За словами заступника міністра економіки, «в переговорному процесі вже зроблено набагато більше,

аніж залишилося попереду» [8, с. 7]. Але невирішеними лишаються питання використання українськими ви-

робниками на європейських ринках певних географічних назв (наприклад, при виробництві винної продукції),

надання країнами ЄС експортних субсидій своїм виробникам та їхній вплив на доступ українських товарів на

європейські ринки. Працювати потрібно і над правом інтелектуальної власності та доступом українських ене-

ргетичних компаній на європейські ринки.

Висновки. Міжнародна регіональна економічна інтеграція на сучасному етапі є всезростаючим факто-

ром світового господарства. З огляду на це, вигоди, які отримує національна економіка від участі в інтегра-

ційних процесах, а також втрати, яких вона може зазнати, слід враховувати, розробляючи і реалізовуючи

зовнішньоекономічну політику країни.

Поняття «асоціації» та «асоційованого членства», що їх часто вживають, є неоднозначними. З одного

боку, асоційованого членства як формату відносин в ЄС взагалі не існує, тому це словосполучення можна

вважати позбавленим конкретного змісту. З іншого – поняття асоціації є надзвичайно широким, а його зміст,

безперечно, залежить від змісту угоди ЄС із конкретною країною, з якою він будує відносини. Адже від «Єв-

ропейської угоди» між ЄС та Польщею, що містила конкретну перспективу приєднання до ЄС, та «Угодою

про асоціацію» між ЄС та Чилі – дуже велика відстань.

Саме про це слід пам’ятати при вибудовуванні відносин між Україною та ЄС на шляху до підписання

угоди про асоціацію. Досвід втілених в життя угод про ЗВТ між ЄС і, зокрема, країнами, що розвиваються,

демонструє Україні те, що питання глибини угоди про ЗВТ з ЄС полягає не лише в бажанні країни, а й в її

спроможності реалізувати взяті на себе зобов’язання. І якщо перший аспект стосується економічної культури

та ідей, то другий лежить у площині саме інституційної можливості впроваджувати заходи, які, між іншим,

можуть потребувати масштабних технічних знань і величезних затрат.

Отже, що енергійніше країна, яка розвивається, бере на себе зобов’язання лібералізувати економічну

політику й інституційні реформи, то більше вона має прагнути взяти на себе міжнародні зобов’язання, що по-

глиблюють ці реформи. Так, останні угоди про вільну торгівлю ЄС з Мексикою та Чилі більш детальні в пи-

таннях сприяння торгівлі, аніж попередні, що є свідченням загальної світової тенденції до спрощення

торговельних і митних процедур.

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

114

Тому країни з менш розвиненими торговими інституціями та/або менш ліберальним торговим та еко-

номічним середовищем беруть на себе менш деталізовані зобов’язання зі сприяння торгівлі, тимчасом як кра-

їни, чиї торгові інституції порівняно розвиненіші та/або вже вдалися до великих торговельних й економічних

реформ, погоджуються на глибші умови.

ЄС, як один з головних прибічників сприяння торгівлі в СОТ, займає стійку позицію: експоненційне

зростання світової торгівлі повинно супроводжуватися потужними й ефективними заходами зі спрощення то-

рговельних процедур. Водночас ЄС розуміє потребу в особливому ставленні до країн, що розвиваються. Так,

запропоновані ЄС асиметричні угоди дозволяють відмінності в зобов’язаннях і довші перехідні періоди цим

країнам, зокрема, щоб зобов’язання зі сприяння торгівлі не застосовувалися раніше, аніж країни, що розвива-

ються, будуть здатні їх упровадити.

Створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі як складової частини Угоди про асоціа-

цію визначатиме правову базу для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів, частково робочої сили

між Україною та ЄС, а також – визначатиме систему для регуляторного наближення, спрямованого на посту-

пове входження економіки України до спільного ринку ЄС.

Зона вільної торгівлі з ЄС має підвищити рівень довіри зовнішніх інвесторів до української економіки

та стимулювати як притік прямих зовнішніх інвестицій, так і інтеграцію країни до світової економіки.

Література

1. Асоціація чи асоційоване членство? Моделі співпраці з Європейським Союзом // Вісник для

журналістів. – 14 квітня 2008 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.delukr.ec.europa.eu/page46972.html?SESSID=6dc9794e48ff507e3aa3088ca1b5530a&tem

plate=print#_Toc195935582.

2. Європейська угода [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%B9%D

1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%83%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B0.

3. Сушко О., Філіпчук В. Угода про асоціацію з ЄС: чи така вже й необхідна? // Дзеркало тижня. –

2005. – №9(637). – 12-18 березня. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.dt.ua/1000/1600/49478/.

4. Фомін С. Жадоба інтеграції // Політика і час. – 2001. – № 4. – С. 70 – 81.

5. European Commission trade issues [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://europa.eu.int/comm/trade/issues/sectoral/facilitation/index_en.htm.

6. Оцінка наслідків угоди про вільну торгівлю між Україною та ЄС / Ахтирко Є., Блінов О., Бор-

дюг Б, Газізуллін І., Калачов О. та ін.; За ред. О. Шумило. – К. : МЦДП, 2007. – 319 с.

7. Trade facilitation – impact and potential gains. – Stockholm : National Board of Trade, 2002. – 32 p.

8. Білоусова Н. Це угода про правила торгівлі, а не про бар’єри для неї // День. – 2010. – 29 жовт-

ня. – №197. – С. 7.

9. Угода про асоціацію, включаючи створення ЗВТ [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article%3fart_id=224167817&cat_id=223345034.

10. Синовец Е. Мы не ставим перед собой цель «победить» в переговорах // Коммерсантъ. – 2010. –

№172. – С. 1.

11. ЄС: Україна повинна обирати між СОТ та Митним союзом. – 11 жовтня 2010 р. – [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://news.dt.ua/news/43056.

12. ЄС сподівається, що угоду про асоціацію буде підписано у 2011 році, але бажає бачити в Украї-

ні більше демократії. [Електронний ресурс]. – 11 жовтня 2010 р.– Режим доступу:

http://www.newsru.ua/ukraine/11oct2010/assoc.html.

13. Пінту Тейшейра Жозе Мануел. Від вільної торгівлі виграють і ЄС, і Україна // День. – 2010. – 29

жовтня. – №197. – С. 7.

14. Савицький О. Зона вільної торгівлі з ЄС: от-от? // День. – 2010. – 29 жовтня. – №197. – С. 6-7.

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

115

Тронько В.В., аспірант кафедри

міжнародної економіки КНТЕУ

МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ ПРОЦЕСІВ ТРАНСНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ НА

РИНКУ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ ПОСЛУГ

Розглянуто методологічні підходи до оцінки процесів транснаціоналізації бізнесу у сфері надання телекомуніка-

ційних послуг. Визначено потенціал теорій та концепцій для пояснення тенденцій розвитку корпоративних сис-

тем через механізми злиття та поглинання, створення спільних підприємств, аутсорсингові схеми міжфірмової

співпраці. Визначено особливості процесів транснаціоналізації на вітчизняному ринку телекомунікаційних послуг.

The methodological approaches of business transnationalization estimation in provision of telecommunication services

sphere are regarded in the article. Theories and concepts potential for explanation of the corporate systems development

tendencies through the M&A’s mechanism, joint ventures and the intercompany cooperation outsourcing schemes is de-

fined. The transnationalization peculiarities in the telecommunication services native market are determined.

Постановка проблеми. У сучасних умовах швидких змін в економічному розвитку країн світового ава-

нгарду, великого значення набуває інноваційно-комунікаційна компонента економічного зростання. Саме за-

вдяки упровадженню інформаційних досягнень технологічного прогресу у щоденне життя суспільства,

доступнішими стають засоби спілкування, співпраця з іноземними контрагентами, умови виробництва та збу-

ту товарів і послуг як всередині держави, так і за її межами, доступність знань та обмін ними; пришвидшуєть-

ся виконання угод між підрозділами глобальних збутових та виробничих мереж ТНК у різних кутках світу.

Все це свідчить, що суспільство стає більш інформатизованим, а світ – глобальним. За умов інтенсифікації

глобалізаційних процесів та всезагальної інформатизації зростаючого значення набуває світовий ринок теле-

комунікаційних послуг, що швидко формується та демонструє навіть в умовах світової фінансової кризи ви-

нятково високі темпи зростання. Особливістю цього ринку є високі бар’єри на входження та короткі життєві

цикли послуг, які надаються. Це вимагає від операторів ринку консолідації ресурсів, проведення постійних

масштабних НДДКР, орієнтацію на досягнення ефекту масштабу за рахунок транснаціоналізації діяльності.

Зазначене зумовлює формування відповідної структури та логіки розвитку корпоративних систем на ринку

телекомунікаційних послуг. З огляду на це, дослідження, у якому розкриваються методологічні засади аналізу

процесів транснаціоналізації на одному із найбільш динамічно зростаючих сегментів світового ринку послуг є

актуальним та має практичне значення для прогнозування подальшого розвитку конкурентної структури рин-

ку телекомунікаційних послуг в Україні.

Ступінь розробки наукової проблеми. Дослідженню мотивів та організаційних форм транснаціоналізації

бізнесу присвячені розробки вітчизняних та зарубіжних дослідників, наприклад, ЗолоторьоваІ.О., Рогач О.І.,

Шнирков О.І., Філіпенко А.С., Якубовський С.О., російських фахівців – Владімірова І.Г., Ліман А.М., Єфре-

мов В.С, Іноземцев В.Л. та іноземних науковців, наприклад, Данінг Дж., Хантінгтон С., Льюіс Б., Бжензинсь-

кий З., Хаймер С., Гелбрейт Дж., Киндлебергер Ч., Вернон Р., Дикен П., Спопфорд Дж., Уельс Л., Коуз Р.,

Алчіан А., Барцель Й., Норт Д.

Однак, наразі бракує секторальних досліджень процесів транснаціоналізації, зокрема це стосується ри-

нку телекомунікаційних послуг. Не зважаючи на велику кількість досліджень, багато аспектів, які пов’язані

саме з особливостями розвитку галузі, залишаються поза увагою науковців.

Мета дослідження полягає у визначенні методологічних засад аналізу процесів транснаціоналізації у

сфері надання телекомунікаційних послуг; розкритті сутності і специфіки функціонування ТНК на вітчизня-

ному та світовому ринку телекомунікаційних послуг на основі концепцій та теорій транснаціоналізації, пря-

мого інвестування, теорії власності.

Виклад основного матеріалу. Апелювання до сучасних робіт, як вітчизняних, так і зарубіжних вчених,

присвячених дослідженню процесів транснаціоналізації засвідчує поліваріантність підходів до розкриття сут-

ності та ознак транснаціоналізації бізнесу, її форм та макроекономічних ефектів як для національних еконо-

мік, так і для світової економіки загалом. На сьогодні, незважаючи на всю сукупність підходів та поглядів на

процес транснаціоналізації, їх можна умовно поділити на два великих напрямки. Прибічники першого з них

розглядають процеси транснаціоналізації з огляду суб’єктивної спрямованості, розуміючи їх як практичне

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

116

упровадження ери економічного глобалізму та ідеології домінування у світовому масштабі окремих корпора-

цій, які належать невеликій групі країн [1, с. 58-73].

Теоретичною базою подібних доктрин слугують розробки таких видатних авторів, як родоначальники

концепції «протистояння цивілізацій» С. Хантінгтона, Б. Льюіса, З. Бжезинського. Зазначені автори та прибі-

чники такого підходу намагаються обґрунтувати необхідність прямої економічної інтервенції з боку США та

їхніх союзників проти держав, що отримали термін «які розвиваються», чи країн «третього світу». Однак, як

свідчить практика, за політичними та навіть військовими діями прибічників «агресивної» транснаціоналізації

майже завжди стоять все ті ж конкретні економічні цілі, зокрема, прагнення максимально забезпечити перева-

гу власному національному бізнесу.

Прибічники другого підходу, такі як Д. Даннінг, С. Хаймер, Дж. Гелбрейт, Ч. Кіндлебергер, Р. Вернон,

П. Дикен намагаються виразити сутність транснаціоналізації через аналіз та емпіричні дослідження

об’єктивних процесів, які відбуваються на сучасному етапі та радикально змінюють весь повсякденний образ

життя сучасного людства у багатьох сферах. Причиною такого явища слугує та обставина, що феномен

транснаціоналізації найяскравіше та найінтенсивніше проявляється в економічній сфері. Саме у цій галузі

процеси транснаціоналізації вже стали важливим реальним аспектом сучасних світогосподарських зв’язків.

Зокрема, реальним втіленням транснаціоналізації світової економіки стає стрімке формування єдиного глоба-

льного економічного та політичного простору.

На наш погляд, підходи щодо пояснення сутності ТНК принципово не суперечать один одному, вони в

певній мірі перетинаються та містять спільні елементи. Зазначимо також, що перераховані вище підходи до-

зволяють провести оцінку процесів транснаціоналізації як на світовому ринку телекомунікаційних послуг так

і в Україні за останні роки до кризового періоду та в перебігу активної фази світової фінансової кризи.

Розглянемо концепції, які відображають окреслені нами підходи для оцінки стану та тенденцій на рин-

ку телекомунікаційних послуг.

Теорія розміщення пояснює суть ТНК через розміщення підрозділів компанії в інших, крім країни-

базування, країнах. Рішення про розміщення виробництва пов’язане передусім з наявністю та дешевизною

ресурсів та сировини для виробництва в інших країнах, (що знижує витрати ТНК). Тому корпорації організо-

вують свою виробничу діяльність через підрозділи там, де є відповідні умови зменшення витрат виробництва

[2, c. 2]. Зазначена теорія дозволяє визначити мотиви інвестування ТНК із економічно розвинених ТНК на те-

рени країн Третього світу та країн з перехідною економікою. Адже саме чинник цінової переваги ресурсної

компоненти діяльності у цих групах країн створюють додаткову мотивацію для провідних ТНК у сфері теле-

комунікаційних послуг. Так, якщо у 2005 році лідером за показником доходів від надання телекомунікаційних

послуг був регіон, що охоплював Європу, Близький Схід та Африку (його частка становила за оцінкою експе-

ртів ЮНКТАД близько 34.2%), за ним йшли Північна Америка (32.2%) та азійсько-тихоокеанський регіон

(27%), то до кінця 2010 року за прогнозом фахівців міжнародної організації UCT, частки цих регіонів у фор-

муванні доходів ТНК будуть приблизно однакові. Це свідчить про те, що за п’ять років сформувалися перед-

умови для посилення ролі тих регіонів, які донедавна розглядались як світова периферія і були вилучені із

міжнародного інноваційного розвитку. З огляду перспективи можна впевнено прогнозувати і в подальшому

бурхливий розвиток у галузі телекомунікаційних послуг саме на ринках країн, що розвиваються та держав з

перехідною економікою.

Теорія еклектичної парадигми. Згідно з підходами американського вченого Д. Даннінга, за умов здійс-

нення іноземного інвестування та виробництва, компанія зазнає величезних витрат. Задля компенсування та-

ких витрат цільовий ринок або галузь, у які вкладаються кошти, мають забезпечити інвестора сприятливими

умовами та конкурентними перевагами, що у майбутньому компенсують витрати та принесуть інвестору при-

буток. Д. Даннінг запропонував підхід щодо виявлення таких переваг під назвою «OLI-підхід» [3, c. 45-69],

згідно з яким для здійснення іноземного інвестування необхідні три умови: по-перше, фірма повинна мати

перевагу власності (ownership advantage), тобто те, що дає фірмі достатньо ринкової влади, щоб компенсувати

втрати від закордонного виробництва; по-друге, іноземний ринок повинен пропонувати перевагу розташуван-

ня (location advantage). Така перевага означає, що виробництво в іноземній компанії буде вигіднішим, аніж

виробництво вдома та експорт; по-третє, ТНК повинні володіти перевагами від інтерналізації (internalization

advantage). «Переваги власності» у діяльності ТНК на ринку телекомунікаційних послуг досягаються шляхом

активного прагнення більш потужних операторів галузі нарощувати свою ринкову частку на ринку шляхом,

передусім, злиття та поглинання. Більшість ринків телекомунікаційних послуг, як у Західній Європі, так і в

країнах Центральної та Східної Європи, мають тяжіння до олігопольних форматів. «Перевага розташування»

для ТНК у сфері надання телекомунікаційних послуг кореспондується із зазначеною нами теорією розміщен-

ня та пов’язана із ціновими перевагами у діяльності на ринках із нижчими виробничими витратами, врахову-

ючи персонал. Переваги від інтерналізації зазвичай пов’язані із можливістю подовження життєвого циклу

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

117

технологічних продуктів ТНК за рахунок їх пропозиції на зарубіжні ринки. Це дозволяє зменшувати фінансо-

ве навантаження компанії на її інноваційні заходи, які є обов’язковою умовою конкурентноздатності операто-

ра у такій інноваційній галузі як телекомунікації.

Близькою за підходами Д. Даннінга є також теорія виходу на зарубіжні ринки, яка фокусує увагу на фо-

рми зовнішньої експансії ТНК на новий для неї ринок. Відповідно до цієї теорії, компанії обирають три осно-

вні методи виходу на іноземний ринок з метою здійснення виробничої діяльності: створення нового

підприємства; створення спільного підприємства; поглинання [4, c. 73]. Створення нового підприємства ТНК

на зарубіжному ринку на прикладі телекомунікаційної сфери зазвичай існує у країнах, що розвиваються, або

окремих країнах з перехідною економікою, де відсутні взагалі або перебувають у неналежному технологічно-

му та технічному рівні відповідні національні потужності. Адже, якщо для послуг на рівні стаціонарного

зв’язку у країнах третього світу матеріально-технічна база для діяльності все таки ще існує, то при наданні

послуг мобільного зв’язку ТНК доводиться здійснювати масштабне інвестування саме у нові потужності.

Переваги «OLI-підходу» є ілюстрацією ситуації на вітчизняному ринку телекомунікаційних послуг.

Наразі можна вести мову про олігопольну структуру ринку через домінування чотирьох потужних гравців на

сегменті мобільних послуг, які є підрозділами могутніх зарубіжних ТНК. Йдеться про компанії: «Київстар»

(43% ринку мобільного зв’язку станом на початок 2010 року), 57% якої належить норвезькій компанії Telenor

та 43% – російській ТНК «Альфа-Груп»; МТС (33% ринку) – 100% компанії належать російським «Мобиль-

ным телесистемам»; «Астеліт» (20% ринку) належить турецькій компанії Turkcell; «Українські радіосистеми»

(4% ринку) належить російській групі «Вымпелком», що здійснює зовнішньоекономічну експансію на тере-

нах СНД. Таким чином, ринок мобільного зв’язку України розподілений між зарубіжними ТНК, представни-

ками яких є їхні дочірні підприємства.

На наш погляд, методологічним підґрунтям для пояснення процесів транснаціоналізації бізнесу у сфері

надання телекомунікаційних послуг може слугувати низка досліджень, присвячених закономірностям вибору

підприємством того або іншого методу проникнення на іноземний ринок залежно від специфічних характери-

стик самої фірми, її цілей і стратегії, а також особливостей ринку приймаючої країни. Однією з перших таких

теорій була розроблена американськими вченими Дж. Стопфордом і Л. Уельсом модель методу виходу на

міжнародних ринок. Відповідно до цієї моделі, вибір залежить передусім від наявності у фірми досвіду, пов'я-

заного з діяльністю на іноземних ринках і ступенем диверсифікованості виробленої нею продукції [5, c. 75-

79].

Більш пізні дослідження також акцентували увагу на залежності між вибором методу входу на інозем-

ний ринок та культурними й іншими відмінностями країни-реципієнта і країни базування. На основі проведе-

них досліджень була сформульована теорія залежності (contingency theory), відповідно до якої обраний метод

входу на ринок повинен відповідати умовам та вимогам визначеної галузі, фірми і країни, з якими зустріча-

ється компанія у кожному конкретному випадку [6, c. 273-289].

Апелюючи до практики, яка засвідчує відповідність цієї тези тенденціям транснаціоналізації бізнесу у

телекомунікаційній сфері, можна акцентувати увагу на тому, що входження великих міжнародних операторів

у сфері надання телекомунікаційних послуг на китайський ринок здійснювався під чітким контролем та знач-

ними регламентаціями уряду КНР. Найбільш поширеним форматом розвитку бізнесу для міжнародних ком-

паній стало укладання угод через створення спільних підприємств (СП) із більшою часткою китайського

капіталу в активах СП. На противагу цій практиці, і це є особливість політико-правового та інституціонально-

го середовища, в Україні питома вага національних операторів у сфері телекомунікаційних послуг, зокрема,

послуг мобільного зв’язку, є вкрай незначною. Домінуючими за обсягами є внески та активи іноземних ком-

паній.

Розгляд нами окремих теорій та концепцій транснаціоналізації дозволяє нам зробити висновок, що ці

дослідження фокусують увагу на двох ознаках: причини та методи виходу компаній на іноземні ринки. При

цьому методи створення підрозділів у приймаючих країнах залежать від факторонасиченості країн, стратегіч-

них цілей самої компанії та специфічних факторів, якими ТНК може володіти при інвестуванні у країни-

реципієнти. Теорії пояснюють вибір методу входу на іноземний ринок залежно від потреби у ресурсах, орга-

нізаційному контролі, параметрів, які мають тимчасове значення.

Однак, на наш погляд, обов’язкового висвітлення потребують методологічні підходи до аналізу проце-

су ендогенного зростання ТНК та «виробничих можливостей», а також олігополістичних тенденцій та струк-

турних, як і пов’язаних із трансакційними витратами, вад та недоліків ринку телекомунікаційних послуг. Він

дозволить більш глибоко ідентифікувати цілі зростання, обмеження зростання, диверсифікацію та напрям

експансії ТНК у сфері надання телекомунікаційних послуг, а також вибір інституціональної форми даного

процесу.

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

118

Вперше ґрунтовний аналіз у розрізі теорії зростання був здійснений С. Хаймером. Згідно з положення-

ми його теорії, зростання фірми здійснюється за рахунок внутрішнього розширення масштабів діяльності,

злиттів та поглинань, вертикальної інтеграції та диверсифікації, розвитку на внутрішньому ринку, а потім –

шляхом експансії і в інших країнах. Загальним мотивом розширення фірми є прагнення до отримання прибут-

ку.

Наразі можна говорити про те, що існує досить багато інтерпретацій теорії С. Хаймера, більшість із них

зосереджують увагу на перевагах (перевагах володіння), особливо на необхідності попереднього існування

характерних переваг потенційної ТНК [7, c. 32-69].

С. Хаймер був також одним із перших вчених, який намагався обґрунтувати процес інтернаціоналізації

виробництва та капіталу через свою теорію привласнення. ЇЇ суть полягає у мистецтві використання ТНК ри-

нкової недосконалості та здатності формувати попит на свою продукцію до початку її виробництва.

С. Хаймер перший з дослідників довів, що в боротьбі за монополістичне положення на ринку компанії вико-

ристовують всі наявні засоби, а, досягнувши його, воно і стає конкурентною перевагою [8, c. 79-91] ТНК у

їхній подальшій експансії. Також, згідно з думкою С. Хаймера, прямим іноземним інвестором є монополіст

або олігополіст на товарних ринках. Причина інвестування в іноземні підприємства – послаблення конкурен-

ції та захист своєї ринкової влади. Підхід С. Хаймера пояснює досить поширену серед ТНК у сфері телекому-

нікаційних послуг стратегію «захисного інвестування». Багато компаній засновують закордонні підприємства,

які не є прибутковими, з метою обійти своїх основних конкурентів на закордонних ринках. Прикладом такої

компанії є оператор мобільного зв’язку «Астеліт». Перші три роки свого існування на теренах України ком-

панія працювала збитково при низьких тарифах за з’єднання задля завоювання частки ринку. Зважаючи на

нинішні 20% ринку компанії, можна сказати, що поставлену компанією мету було досягнуто. Також даною

теорією можна пояснити прагнення телекомунікаційних компаній не лише збільшити ринкову частку через

механізм злиття та поглинання, але й добитись укладання угод у форматі стратегічних альянсів, особливо під

час фінансової кризи. Яскравим прикладом даної тенденції слугує злиття величезного мобільного оператора

на ринку України «Kyivstar» з набагато меншим оператором «Beeline» у 2009 p.; укладання стратегічного аль-

янсу між потужними компаніями – постачальниками телекомунікаційного обладнання «Alcatel-Lucent Украї-

на» та «НР». Також помітною була угода про поглинання оператора «Голден Телеком» зі всім його частотним

ресурсом та абонентами компанією «УРС» у 2007 р [9, c. 26-29].

Безумовно, не можна оминути увагою у розрізі проблем транснаціоналізації бізнесу у високотехнологі-

чних галузях теорію прав власності Р. Коуза, розробку якої у подальшому продовжили А. Алчіан, Й. Барцель,

Д. Норт. Для успішного функціонування ринку важливе значення мають як трансакційні витрати (витрати на

пошук інформації про ціни, попит, пошук партнерів, укладання контрактів тощо), так і права власності (по-

няття «власність» прихильники теорії замінили терміном «право власності»). Власність є не ресурс сам по

собі, а низка прав або принаймні частка права використання ресурсу). Якщо трансакційні витрати невеликі, а

права власності чітко визначені і виконуються суб’єктами господарювання – ринок здатний до саморегулю-

вання настільки, що може усувати навіть соціально значущі зовнішні ефекти (екстерналії) [10, c.14].

Зазначена теорія слугує ілюстрацією активізації сучасних тенденцій щодо передачі непрофільних фун-

кцій телекомунікаційних компаній на аутсорсинг іншим компаніям задля скорочення витрат, часу та оптимі-

зації досягнення власних стратегій за умов зростаючої конкуренції, динамічного зростання ринків, виявлення

та задоволення новітніх потреб як фізичних, так і юридичних осіб. Ринок аутсорсингу як у світі, так і в Украї-

ні зростає із року в рік. Важливо зазначити, що, якщо бути конкурентним оператором у сфері надання телеко-

мунікаційних послуг вітчизняним компаніям не вдається, то увійти у співпрацю із ТНК через механізм

аутсорсингу, зберігши тим самим перспективи щодо іноваційності вітчизняного бізнесу, цілком реально. Ще

один важливий сектор ринку аутсорсингових послуг, який вітчизняні оператори мають можливість охопити –

це інтегроване системне програмування, технологія якого застосовується переважно у персональних

комп’ютерах, телекомунікаціях, та у сферах медицини і автоматизації. Наразі обсяг цього ринку перевищує 80

млрд. доларів, і Україна з її сильним потенціалом у сфері інженерії та електроніки має всі передумови влитися

у цей перспективний сегмент світового ринку [11].

Якщо розглядати ринок телекомунікаційних послуг України, то за оцінками експертів, завдяки аутсор-

сингу можна отримати сумарне зниження витрат на операційну діяльність телекомунікаційних компаній на

15-40%. За роки незалежності ринок аутсорсингових послуг у ІТ-сфері в Україні з’явився і зріс до показника

250-300 мільйонів доларів на рік (у 2007 р. цей показник становив 260,1 млн. дол., у 2008 р. – 303,2 млн. дол.,

у 2009 з огляду на глобальну фінансову кризу відбулося певне згортання до рівня у 216,9 млн. дол.). Вітчиз-

няні підприємства наразі контролюють близько 10% тримільярдного «аутсорсингового пирога» країн Центра-

льної і Східної Європи [12, c. 34-70].

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

119

Аналіз методологічних підходів до оцінки процесів транснаціоналізації бізнесу у сфері надання теле-

комунікаційних послуг дозволяє зробити такі висновки та узагальнення:

– існує декілька підходів та ціла низка теорій (теорія розміщення, теорія еклектичної парадигми,

теорія виходу на зарубіжні ринки, модель методу виходу на міжнародних ринок, теорія зростан-

ня, теорія прав власності), які дозволяють пояснити та обґрунтувати логіку, особливості функці-

онування ТНК та їхніх методів проникнення на іноземні ринки телекомунікаційних послуг. Вони

розкривають детермінанти виходу компаній на іноземні ринки та відповідно причини створення

ними зарубіжних підрозділів, що зумовлено, у свою чергу, забезпеченістю країн ресурсами,

стратегічними цілями самої компанії та специфічними перевагами, якими ТНК може володіти

при інвестуванні у приймаючі країни;

– інструментарії та підходи, окреслені у рамках зазначених підходів дозволяють більш глибоко ро-

зуміти еволюцію процесів транснаціоналізації на одному із найбільш перспективних та динаміч-

них ринків сегментів світового та вітчизняного ринків послуг.

Література

1. Горбачев М.С. Грани глобализации: трудные вопросы современного развития / М.С.Горбачев. –

М.: Фонд «Либеральная миссия», 2003. – С. 164.

2. Corporations and the global village Victor Ferkiss. // The Futurist. Washington. – Nov / Dec 2002. –

Vol. 36, Iss. 6. – p. 95.

3. Dunning J.H. The eclectic paradigm of international production: A personal perspective. In:

Pitelis C.N., Sugden R. (eds.). The Nature of the Transnational Firm. 2nd ed. Routledge: London. –

2000. – Р. 212.

4. Золотарьова І.О.. Управління організаційно-економічним розвитком корпорації в умовах рефо-

рмування економіки: Дис. канд. екон. наук: 08.06.02 / Харківський держ. економічний ун-т. – Х.,

2000. — С. 173.

5. Spopford J., Wells L. Managing the Multinational Enterprise. //New York: Basic Books. – 1972. –

Р. 152.

6. Woodcock P., Beamish P., Makino Sh. Ownership-based Entry Mode Strategies and International

Performance // International Business Studies. – 1994. – vol 2, №25. – Р. 354.

7. Dunning J.H., Pitelis C.N. Stephen Hymer’s contribution to international business scholarship: An

assessment and extension. //Journal of International Business Studies, forthcoming. – 2008. – Р. 120.

8. Prahalad C., Hamel G. The core competence of the corporation. // Harvard Business Review. – 1990. –

Р. 213.

9. Жданенко И. Сдержанный оптимизм / И. Жданенко // Сети и телекоммуникации. – 2009. – №6-

8. – С. 45.

10. Коуз Р. Фирма, рынок и право / Р. Коуз. – М.: Прогресс. – 1993. – С. 14.

11. http://www.recruiting.net.ua/agencyoffers/41-agencynews/2384-2009-06-04-07-45-57.html.

12. Аникин О.Б. Мировой рынок телекоммуникаций: современные тенденции, стратегии и перспек-

тивы развития [Текст]: монография / О.Б. Аникин. – М.: ГУУ, 2009. – С. 168.

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

120

Чириченко Ю.В., к. е. н., доцент,

Академія митної служби України

ПРОДОВОЛЬЧА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ: ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТ

Вивчено поняття продовольчої безпеки та зовнішньоекономічної діяльності. Вдалося окреслити окремі види ЗЕД,

які найбільш суттєво впливають на процеси забезпечення продовольчої безпеки в Україні. Встановлено, що ці

процеси є складовими міжнародної торгівлі. Подальший аналіз товарної структури зовнішньої торгівлі дозволив

визначити найбільш значущі для продовольчої безпеки окремі підгрупи товарів і вивчити по них сумарний обсяг

імпорту та експорту. Встановлено залежність вітчизняного продовольчого балансу від імпорту м'яса і м'ясо-

продуктів, а також риби і рибопродуктів.

The concept of food security and foreign economic activity investigated. Certain types of foreign economic activity, which

most significantly affect the processes of food security in Ukraine highlighted. We found that these processes are part of

international trade. Further analysis of the commodity structure of foreign trade allowed determining the most important

for food security, some subgroups of the goods and their study in total import and export. The dependence of the national

food balance on imports of meat and meat products, as well as fish and fish products installed.

Постановка наукової проблеми. Проблематика забезпечення продовольчої безпеки нашої країни ство-

рює певну систему пріоритетів та надає винятково унікальні можливості для вивчення і аналізу реального

значення зовнішньоекономічної діяльності для української економіки та суспільства. З іншого боку, стабільне

забезпечення країни продовольчою продукцією вимагає чіткої ідентифікації усіх можливих загроз та вияв-

лення негативних тенденцій у тих економічних процесах, які впливають на стан продовольчого забезпечення.

Інакше кажучи, доцільним видається обрати важливі за змістом показники зовнішньоекономічної дія-

льності, які репрезентують зв'язок цієї діяльності та процесів забезпечення продовольчої безпеки України.

Метою статті є визначення ефективних підходів до вивчення механізмів забезпечення продовольчої

безпеки України з урахуванням процесів зовнішньоекономічної діяльності.

Об’єктом дослідження є процеси забезпечення продовольчої безпеки. Предметом дослідження – меха-

нізми взаємозалежності різних складових вказаних процесів.

Виклад основного матеріалу. Сучасне розуміння поняття продовольчої безпеки на державному рівні

репрезентує методика визначення основних індикаторів продовольчої безпеки [1]. За цією методикою індика-

тори, які характеризують стан продовольчої безпеки держави (регіону), розраховуються за такими основними

групами харчових продуктів: хліб і хлібопродукти; картопля; овочі, баштанні; фрукти, ягоди і виноград; цу-

кор; олія; м'ясо і м'ясопродукти; молоко і молокопродукти; риба і рибопродукти; яйця.

Індикаторами продовольчої безпеки є:

– добова енергетична цінність раціону людини, що визначається як сума добутків одиниці маси

окремих видів продуктів, які споживаються людиною упродовж доби, та їх енергетичної ціннос-

ті;

– забезпечення раціону людини основними видами продуктів, що визначається як співвідношення

між фактичним споживанням окремого продукту та його раціональною нормою;

– достатність запасів зерна у державних ресурсах, що визначається як співвідношення між обсягами

продовольчого зерна у державному продовольчому резерві та обсягами внутрішнього споживан-

ня населенням хліба і хлібопродуктів у перерахунку на зерно;

– економічна доступність продуктів, що визначається як частка сукупних витрат на харчування у

загальному підсумку сукупних витрат домогосподарств;

– диференціація вартості харчування за соціальними групами, що відстежується в динаміці та роз-

раховується як співвідношення між вартістю харчування 20 відсотків домогосподарств із найбі-

льшими доходами та вартістю харчування 20 відсотків домогосподарств із найменшими

доходами;

– ємність внутрішнього ринку окремих продуктів, що відстежується в динаміці та визначається у

натуральному вираженні як добуток споживання певного продукту та середньорічної кількості

населення;