Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право 2010 № 4-5

Подождите немного. Документ загружается.

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

гу за рахунок власної потужної сировинної бази (золота, алмазів, та іншого дорогоцінного та напівдорогоцін-

ного каміння).

Поряд із магазинами даного формату на ринку України розвиваються роздрібні торговельні мережі. Зо-

крема з 1994 року на ринку інтенсивно розвивалась мережа «Київського ювелірного заводу». Бажання прода-

вати свою продукцію у всіх регіонах привело до рішення розвивати власну торгову мережу. На сьогодні вона

має 43 магазини по всій території країни. Це дозволяє вивчати попит, реагувати на його зміни, упроваджувати

сучасні інформаційні технології, які дають змогу контролювати рух товарів на всіх ланках аж до кінцевого

споживача. Київський ювелірний завод працює у напрямку підтримки позитивного іміджу підприємства, за-

безпечення раціональної концепції формування асортименту, високого ступеня обізнаності зі смаками та впо-

добаннями існуючих та потенційних покупців.

З метою реалізації цих завдань на підприємстві здійснюють маркетингові дослідження, комплекс захо-

дів з маркетингових комунікацій та пошук альтернативних маркетингових інструментів, які дозволять закрі-

пити та забезпечити у перспективі одну з провідних позицій на ринку.

Специфіка маркетингової діяльності підприємств ювелірної промисловості визначається досить швид-

кою зміною асортименту виробів, розширенням нових технологій мерчандайзингу, істотною динамікою роз-

робки і застосування нових заходів комунікацій. У процесі розробки, реалізації і коригування торгового

маркетингу підприємство використовує значні обсяги інформації, ефективне застосування якої можливе через

створення системи інформаційного забезпечення управління торговим маркетингом [8]. Торговий маркетинг

доцільно розглядати як концепцію доведення товару від виробника до кінцевого споживача (із безпосереднім

чи опосередкованим включенням ланки посередників), яка характеризується упровадженням якісно нових

партнерських взаємовідносин учасників каналу розподілу, зміст яких полягає у виконанні інформаційної, мо-

тиваційної, товаропровідної функції і має за мету отримання прибутку шляхом задоволення потреб та інтере-

сів усіх учасників каналу розподілу.

Вирішення окресленої проблеми стає можливим за умови розробки інформаційного забезпечення сис-

теми управління торговим маркетингом з використанням загального інформаційно-методичного підходу,

який полягає у комплексному відстеженні інформаційного забезпечення процесів торгового маркетингу, мо-

делей управління ними та даних, які забезпечують виконання цих процесів.

Одним із найважливіших завдань підвищення ефективності управління торговим маркетингом є вико-

ристання сучасних підходів до управління. Максимальна ефективність інформаційного забезпечення управ-

ління торговим маркетингом буде досягнута за умови формування та упровадження інформаційної системи

[7].

У динамічних ринкових умовах господарювання досить складно вирішити проблему отримання інфор-

мації, необхідної кількості та якості при вирішенні наступних завдань:

– формальному описі моделей усіх типів процесів, що відбуваються у каналах розподілу;

– моделей процесів управління на різних рівнях ланцюга розподілу;

– моделей процесів управління торговим маркетингом на стратегічному, тактичному та оператив-

ному рівнях;

– розробці моделей взаємодії різноманітних процесів, які формують систему управління, що забез-

печує доведення товарів від виробника до кінцевого споживача на засадах торгового маркетингу.

Таким чином, завдання формування інформаційного забезпечення управління торговим маркетингом

має нетривіальний характер не лише через зростання обсягів даних необхідних для управління окремими

процесами торгового маркетингу, але й через складність системи, яка проявляється у необхідності побудови

значної кількості моделей, які повинні відтворювати зміни у внутрішньому та зовнішньому середовищі усіх

суб'єктів торгового маркетингу. За таких умов особливо актуальним постає питання формування єдиного ін-

формаційного простору необхідного для забезпечення управління торговим маркетингом, його диференціація

в окремі інформаційні масиви та побудови логічно структурованих зв'язків між обраними масивами.

Потреба формування системи управління торговим маркетингом на ВАТ «Київський ювелірний завод»

зумовлена впливом чинників:

1. Розпорошення мережі магазинів та клієнтів по території України, що ускладнює оперативну си-

стему збору і обробки інформації;

2. Вивчення купівельних уподобань та настроїв споживачів вимагає значних затрат на проведення

систематичних маркетингових досліджень;

3. Посилення факторів цінової та нецінової конкуренції з боку вітчизняних приватних підпри-

ємств, представництв відомих іноземних виробників ювелірних виробів на території країни,

підприємств, які працюють за франчайзинговою системою.

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

Процес інформаційного забезпечення управління торговим маркетингом вимагає застосування нова-

торського підходу до його реалізації, який полягає у зміні ланцюга цінностей на підприємстві. Традиційний

ланцюг починається з основних фондів підприємства, з його активів та основних компетенцій (бази знань про

ведення бізнесу), наступними ланками є вкладання коштів у закупівлю сировини, формування пропозиції, ка-

налів розподілу та доставки товару безпосередньо до покупця. Система інформаційного забезпечення управ-

ління торговим маркетингом дозволяє здійснити реверс традиційного ланцюга цінностей [5]. Його

формування повинно починатися із детального вивчення споживача та його потреб, наступними ланками є

систематизація знань про канали розподілу продукції підприємства, використання інформаційно-

комунікаційних технологій при вирішенні завдань логістики, формування пропозиції, вкладання коштів у си-

ровинні та інші ресурси, трансформування ресурсів у товари, послуги, рішення.

Необхідною умовою упровадження інноваційного ланцюга цінностей на ювелірних підприємствах є

збереження певної послідовності етапів формування інформаційного забезпечення системи управління торго-

вим маркетингом:

1. Визначення і декомпозиція процесів управління торговим маркетингом: торгові, розподільчі,

комунікаційні, складські, допоміжні;

2. Визначення масивів та типів даних, необхідних для забезпечення цих процесів;

3. Визначення сфер даних, які утворяться у результаті накладання процесів: торгово-складські, то-

ргово-комунікаційні, розподільчо-комунікаційні, торгово-розподільчі, торгово-допоміжні;

4. Виокремлення даних і сфер даних, необхідних для побудови систем управління торговим мар-

кетингом, визначення структури та кількості користувачів цими даними на всіх рівнях управ-

ління відповідно до обраної моделі;

5. Вибір оптимальної системи інформаційного забезпечення управління торговим маркетингом

відповідно до типу товарів, особливостей торгової діяльності на ринку, внутрішнього перебігу

бізнес-процесів та впливу зовнішніх факторів мікро- та макросередовища на ситуацію у каналі

розподілу.

Розглянуті відносини-зв'язки між різними типами процесів в управлінні торговим маркетингом перева-

жно визначаються типом організаційних структур підприємств – суб'єктів торгового маркетингу. Тому можна

сформувати наступну базу системи інформаційного забезпечення управління торговим маркетингом на ВАТ

«Київський ювелірний завод» (рис. 2).

У 2007, 2008 роках на ВАТ «Київський ювелірний завод» було проведено маркетингове дослідження,

метою якого було отримання інформації щодо рівня задоволення покупців ювелірних виробів місцем розта-

шування фірмових магазинів КЮЗ, представленим торговим асортиментом, рівнем поінформованості про си-

стему знижок та акцій, виявлення пріоритетних носіїв маркетингових комунікацій, які забезпечують

доведення інформації про ВАТ «КЮЗ» до цільової аудиторії споживачів ювелірних виробів. Дослідження

Дані та сфери даних, що забезп

е-

чують перебіг процесів при упра

в-

лінні торговим ма

кетингом

Процеси управління торговим м

а-

ркетингом

Організаційна структур

а підпр

и-

ємств

суб

єктів торгового марк

е-

тингу

Рис. 2. Системи інформаційного забезпечення управління торговим маркетингом.

Підсистема внутрішньої

звітності

Підсистема розподілу на

підприємстві

Підсистема маркетинго-

вих досліджень

Підсистема аналізу інтег-

рованої інформації

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

проводилося у 41 спеціалізованому магазині КЮЗ на території України. Для проведення дослідження викори-

стовувалося стандартизоване опитування, яке проводилося відповідно до певного переліку правил, чітке до-

тримання яких було необхідною вимогою для інтерв'юерів. Результатом стандартизації стало отримання

репрезентативної інформації та можливість зробити наступні висновки:

1. Для 30% респондентів місце розташування фірмових магазинів КЮЗ є вирішальним фактором

при здійсненні покупки ювелірних виробів.

2. 57% респондентів зазначили, що найчастіше здійснюють покупку ювелірних виробів у фірмо-

вих магазинах КЮЗ, оскільки для них важливі такі нюанси, як сучасне оформлення магазинів,

стильна уніформа продавців, якісна система підсвічування, створення ансамблів ювелірних ви-

робів на вітринах.

3. 82% опитаних дали високу оцінку торговому асортименту фірмових магазинів, наголосивши на

різноманітності дизайну прикрас та диференціації цін на них.

4. Серед факторів, які мають вплив на здійснення покупки, найбільшу значущість отримали: відо-

мість фірми-виробника – 33% опитаних, ціна –40%, акції та дисконтні програми для постійних

покупців – 18%.

5. Результати дослідження підтвердили зміну тенденцій на споживчому ринку: споживачі сприй-

мають ювелірні вироби як невід'ємний аксесуар та доповнення до одягу, сумок, годинників ві-

домих брендів; не існує жорсткої домінанти у вподобаннях споживачів, актуальним

залишається стильовий плюралізм. У масовому секторі більш популярним є червоне золото, у

середньому і преміум сегментах – біле, набуває популярності – рожеве золото, яке є лідером

продажу у Європі. Серед дорогоцінного каміння позиції лідера залишаються за діамантами се-

редніх та великих розмірів, які українські поціновувачі ювелірних прикрас розглядають як на-

дійне «вкладення капіталу». Попит на модерністські та футуристичні вироби має нечіткий та

локальний характер.

Висновки. Інформаційне забезпечення управління торговим маркетингом на ВАТ «Київський ювелір-

ний завод» має здійснюватися із метою:

– утримання позицій лідера на ринку, що є можливим за умови оптимізації процесів оптової торгі-

влі, підтримки та встановлення зв'язків із посередниками, розширення доступу до роздрібних

ринків, а також пошуку нових партнерів на потенційних ринках збуту за франчайзинговою сис-

темою (стратегія підписання домовленостей, відповідно до яких правоутримувач зобов'язується

надати користувачу за винагороду (на визначений термін чи без вказування часових меж), право

використовувати у підприємницькій діяльності користувача комплекс виняткових прав, які на-

лежать правотримачеві, у тому числі і право використання торгової марки);

– пошуку «своєї ніші» та концентрації зусиль на нарощення існуючих переваг (висока якість сиро-

вини, надання гарантій фірми-виробника, пропонування торгового асортименту, який формував-

ся під впливом культурних та історичних традицій України);

– інтенсифікації зусиль щодо виходу на зовнішній ринок сусідніх країн: Росії, Казахстану, Білору-

сії. Експорт виробів, зроблених в Україні, здійснюється за спрощеною процедурою,оскільки ста-

вка мита із країнами СНД нульова, для експорту не потрібно ставити українське пробірне тавро,

необхідний лише сертифікат походження ТПП;

Перспективи подальшого дослідження. Зміни у науковій та управлінській практиках останніх років ха-

рактеризуються різкою активізацією нових методів та технологій маркетингу, які визначають необхідність

подальшого дослідження способів впливу та реалізації комплексу заходів, пов'язаних із дослідженням управ-

ління торговим маркетингом, розробці інформаційних систем, які дозволять оптимізувати процес реалізації

альтернативних маркетингових стратегій розподілу товарів.

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

Література

1. Аникин Б., Баранчев М Маркетинговые и логистические задачи, решаемые инновационными

моделями бизнеса / Б. Аникин, М. Баранчев // Маркетинг. – 2004. – №5 (78). – С. 87-94.

2. Белоцерковская В.О. Ювелирные сети / В.О. Белоцерковская // PRORetail. – 2008. – №5. – С. 52-

55.

3. Белоцерковская В.О. Золотые гири / В.О. Белоцерковская // Новая торговля. – 2007. – №1/2. –

С. 146-148.

4. Виноградов О.А. Застосування інформаційних технологій у забезпеченні маркетингу інновацій-

ної діяльності / О.А. Виноградов // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – №10 (52). – С. 45-

52.

5. Иванов Д.И. Современные концепции управления дистрибуцией /Д.И. Иванов // Коммерческий

директор. – 2006. – №2. – С. 87-91.

6. Лігоненко Л.О. Роздрібна торгівля України у дзеркалі світових тенденцій розвитку галузі

/Л.О. Лігоненко // Вісник КНТЕУ. – 2005. – №6. – С. 12-21.

7. Минухин С.В. Формирование информационного обеспечения системы управления Бизнес-

процесами предприятия / С.В. Минухин // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №10 (64). –

С. 170-177.

8. Никишкин В.В. Маркетинг.Торговый маркетинг / В.В. Никишкин, И.В. Лопатинський. – М.:

Изд. Рос. екон. акад., 2002. – 235 с.

9. Руденко Г.Р. Інноваційність взаємозв'язків видів забезпечення логістичної діяльності та управ-

ління підприємством / Г.Р. Руденко // Проблеми науки. – 2007. – №8. – С. 8-13.

10. Стасюк Л.Л. Концепція ефективного рівня якості планів торговельного підпиємства /

Л.Л. Стасюк // Вісник Донецького державного університету. – 2001. – №4 (12). – С. 163-167.

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

Генералов О.В., аспірант КНТЕУ

РИНОК ЦУКРУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ЗА УМОВ ПОСИЛЕННЯ

ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

У статті розглядаються аспекти реформування цукрового ринку Євросоюзу, мотивація та цілі за сучасних умов.

Aspects of reforming of the sugar market of the European Union are being observed in the article, motivation and the pur-

poses in modern conditions.

Постановка проблеми. Цукор – стратегічний товар першої необхідності для населення та сировина для

багатьох підприємств харчової промисловості. Основу промислового виробництва цукру становлять дві куль-

тури – цукрові буряки та цукрова тростина.

Поглиблення глобалізаційних процесів, розвиток світової економіки, зростання кількості населення зу-

мовило не тільки збільшення виробництва цукру, а й стрімке підвищення та перерозподіл обсягів світової то-

ргівлі. Міжнародна торгівля цукром становить, у середньому, біля 43-46 млн. т, або близько 30-32% від

світового виробництва.

Найважливіший вплив на виробництво та торгівлю, а також на ціни продукції має економічна політика

країни. Багато світових цукровиробників підтримують високі ціни на цукор, інші ж використовують імпортні

квоти, є також ті, хто комбінує обидва способи для підтримки певного рівня цінової кон'юнктури на цукрово-

му ринку.

Європейський Союз, поряд із Бразилією та Індією, є найбільшим виробником цукру. Щорічне виробни-

цтво цукру у ЄС-27 становить 13-15 млн. т. Найбільшими виробниками є Франція, Німеччина та Польща: на

їхню частку припадає приблизно половина обсягів виробленої продукції, наступні за ними Італія та Велико-

британія.

Процеси глобалізації світової економіки та забезпечення довгострокової конкурентоспроможності цук-

рової промисловості країн Євросоюзу змусили Єврокомісію по сільському господарству реформувати ниніш-

ній цукровий режим. Ці питання потребують вивчення проблем, пов’язаних з аналізом мотивацій, цілей та

аспектів реформування цукрового режиму Євросоюзу за умов посилення глобалізаційних процесів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Над висвітленням питань дослідження кон’юнктури світового

ринку цукру працювали вітчизняні фахівці, серед яких Стасіневич С.А., Грищенко О.Ю., Коденська М.Ю.,

Шпичак О.М, Фурса А.В. та зарубіжні вчені – Боєва В.Р., Зельднера А.Г., Клюкача В.А., Ушачова І.Г.

Мета статті – аналіз аспектів реформування цукрового режиму Євросоюзу за умов посилення глоба-

лізаційних процесів.

Виклад основного матеріалу. Цукровиробництво у ЄС не втрачало своїх позицій в умовах експансії

більш дешевого тростинного цукру завдяки системі регулювання ринку цукру, яка була запроваджена у євро-

пейських країнах із 1968 року, метою її була гарантія справедливого доходу та незалежності для виробників

буряка та цукру у ЄС. За час свого функціонування у неї вносилися деякі зміни та доповнення, але вона не

змінювався повністю, незважаючи на реформи в інших галузях загальної сільськогосподарської політики.

Ця система мала захисний характер щодо внутрішньо європейського ринку та передбачала квотування

виробництва цукру у країнах союзу. Для виробництва цукру у межах визначених квот переробники були

змушені сплачувати фермерам доволі високу ціну за цукрові буряки (за квотою «А» – понад 46 євро/т, за кво-

тою «Б» – понад 32 євро/т). Також здійснювалася підтримка захисних цін на цукор (до 600 євро/т). Як наслі-

док, підтримувалося стале виробництво цукру з цукрових буряків (понад 17 млн. тонн за квотами «А» і «Б»).

Водночас на внутрішніх ринках європейських країн ціна на цукор перевищувала світові.

Тому відкриття ринку цукру ЄС завжди було актуальним питанням для експортерів тростинного цукру.

У середині 2001 Бразилія, як лідер «Тройського цукрового союзу» звернулася до СОТ з фактом порушення

ЄС «Уругвайського договору про вільну конкуренцію». 2005 року СОТ підтвердила, що торговельна політика

ЄС – субсидування виробників і експортерів цукру порушує міжнародні торгові норми і заважає вільній кон-

куренції на цьому ринку.

Єврокомісія по сільському господарству визначила мету реформування цукрового режиму:

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

– зробити цукрову промисловість ЄС здатною протистояти виробникам цукру із цукрової трости-

ни;

– гарантувати стабільності цукрового ринку, уберігши при цьому європейський ринок від різких

коливань цін;

– забезпечити гідний рівень життя фермерам і підтримувати сільські території;

– спростити цукровий режим і зробити його прозорішим;

– скоротити бюджетні видатки.

За результатами Гонконгської зустрічі Рада Міністрів Євросоюзу 24 листопада 2005р. була змушена

досягти політичної угоди реформування цукрового режиму Євросоюзу. Пакет законопроектів був офіційно

прийнятий Радою Міністрів 20 лютого 2006 р. Він складається із трьох положень, що стосуються [4]:

– загальних змін цукрового режиму;

– об'єднання виробників цукрового буряка з урахуванням державної підтримки бурякосійних гос-

подарств;

– розробки планів щодо реструктуризації цукрової галузі з урахуванням перехідного періоду.

Реформований цукровий режим, який став чинним із 1 липня 2006 р. і включає перехідний період на

2006-2010 рр., необхідний для адаптації роботи усіх ланок цукробурякового підкомплексу у нових економіч-

них умовах і проведення постійного моніторингу з боку Єврокомісії по сільському господарству щодо струк-

турних змін у роботі цукрової промисловості.

Варто підкреслити, що політика Євросоюзу стосовно виробничих потужностей з переробки цукрового

буряка має цілком обґрунтований характер, спрямований на підвищення конкурентоспроможності промисло-

вості в умовах глобалізації світової економіки.

На основі всебічного аналізу роботи промисловості у країнах-виробниках цукру Євросоюзу прийма-

ються рішення про закриття застарілих і малопотужних заводів у країнах, які мають менш сприятливі ґрунто-

во-кліматичні умови, і створення сучасної технічної бази у традиційних зонах бурякосіяння зі збільшенням

потужності заводів. Це забезпечує умови для виробництва більш дешевого продукту, скорочення виробничо-

го персоналу та дотримання вимог екологічного законодавства.

Що стосується компенсацій фермерам, які вирощують цукровий буряк, то вони відшкодовуються за ра-

хунок заощаджень, отриманих від скорочення експортних субсидій.

Передбачені прямі виплати виробникам цукрового буряка, які покривають 64,2% втрат доходів від

зниження цін. Виплати підраховуються однаково для всіх членів ЄС. Прямі виплати розподілені і стануть ча-

стиною «Плану одиночної виплати» (Single Payment Scheme). Він базується на виконанні зобов'язань по «Пе-

рехресній угоді» (Cross Compliance), відповідно до якої фермери одержують виплати у тому випадку, якщо

вони виконують стандарти по охороні навколишнього середовища, здоров'я, соціальному благополуччю.

Для підвищення конкурентоспроможності цукрової промисловості, реформа допускає упорядкування

ціноутворення. Ціни повинні стати визначальним фактором у розподілі ресурсів і вектором інвестиційного

розвитку.

Підтримка цін у ЄС заміняється «рекомендованою ціною». Відносна ціна для білого цукру та цукру-

сирцю зменшується на 36% у чотири етапи між 2006/07 і 2009/10. Рекомендована ціна на білий цукор повинна

скоротитися з 631,9 євро/т у 2006/07 до 404,4 євро/т до кінця перехідного періоду у 2009/10 (табл.1) [6].

Таблиця 1

Рекомендовані ціни ЄС на 2006/2007 - 2010/11 роки.

Рік

Показник

2006/07

2007/08

2008/09

2009/10

із 2010/11 і далі

Рекомендовані ціни, євро/т:

- на рівні виробників

631,9

541,1

404,4

- на рівні виробників (без суми реструктуризації)

505,5

458,1

428,2

404,4

- на нерафінований цукор

496,8

448,8

335,2

Сукупне зниження рекомендованої ціни, %:

- на рівні споживача

14,3

- на рівні виробника

27,5

32,2

- нерафінованого цукру

14,3

Мінімальна ціна цукрового буряка, євро/тонна

32,86

29,8

27,83

26,29

26,3

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

Мінімальна ціна на цукровий буряк буде знижена до 26,3 євро за 1 т з 2009/10 р. Упродовж 4 років по-

стачання цукру в державний резерв ЄС буде функціонувати як елемент державної підтримки. А вже у

2010/11 р. передбачається скасувати цей механізм. Існування пільгового імпорту зберігається, але діє гаран-

тійний механізм, покликаний захистити цукровий бізнес ЄС від несподіваного збільшення імпорту.

Квотування виробництва також зазнало змін: у перші чотири роки не передбачалося обов'язкового зни-

ження квот для збереження стабільності роботи промисловості та стійкої кон'юнктури на цукровому ринку.

Тимчасовий реструктуризаційний фонд стимулює найменш конкурентоспроможних виробників, які будуть

змушені знизити цукрове виробництво у своїх країнах. Фонд фінансується за допомогою податків на квоту

упродовж чотирьох років. Ставки становлять 126,40 євро за 1 т у 2006/07 р., 173,80 євро – у 2007/08 р., і

113,30 євро за 1 т – у 2008/09 р.

Кошти реструктуризаційного фонду використовуються для покриття витрат по закриттю заводів і пра-

цевлаштуванню працівників підприємств, для бурякосійних господарств – на компенсацію витрат від зни-

ження цін і фінансування заходів щодо диверсифікації виробництва у регіонах, які мають менші конкурентні

переваги у контексті проведених реформ у промисловості.

Наприкінці чотирирічного періоду реструктуризації може бути введено єдину ставку на зниження квот

у всіх країнах-членах ЄС, але тільки у тому випадку, якщо цього вимагатиме ситуація на ринку. У 2010 р. Ко-

місія може встановити примусове зниження квот, якщо це буде необхідно.

Виробничі квоти були встановлені для розподілу виробництва цукру між країнами-виробниками Євро-

союзу для максимального обсягу цукру, при якому будуть зберігатися гарантовані ціни. Квоти «А» – спочатку

визначалася відповідно до вітчизняного споживання) і «Б» – додаткова кількість для задоволення експортного

потенціалу. Країни-учасниці можуть виробляти більше цукру, але продукція більше норми «Цукор «С» («C

sugar») повинна реалізовуватися за межами ЄС без підтримки держави [6].

Діючі угоди по квотах будуть спрощені за рахунок злиття квот «А» і «Б». Систему квот передбачається

зберегти до кінця 2014/15 р. Аби підтримати рівень виробництва у країнах-учасницях, які виробляють «Цукор

«С», буде уведена додаткова квота розміром 1 млн. т. Також буде збільшено квоти на ізоглюкозу [2].

Програма передбачає значну, пропорційно зменшувану допомогу при реструктуруванні розміром 730

євро за 1 т від квоти у перший і другий роки, 625 євро – у третій рік і 520 євро за 1 т – у четвертий рік. Ця до-

помога доступна цукровим заводам, виробникам ізоглюкози та інуліну, за умови повного демонтажу заводів і

відмови від виробничої квоти.

Кошти, які забезпечують баланс ринку у поточний маркетинговий рік, зберігаються за рахунок:

– цукрові заводи можуть переносити продукцію, яка перевищила квоту, на інший рік;

– комісія може мати справу з дисбалансом ринку через примусове зберігання цукру;

– державна інтервенція на цукровому ринку вступає в дію, коли ринкова ціна падає нижче рекоме-

ндованої.

У рамках реформування цукрового режиму, з метою зниження негативного впливу окремих положень

цього документа, передбачається розширення альтернативних ринків збуту для цукру понад установлені кво-

ти. Зокрема, створюються певні стимули виробникам цукру для його промислового споживання у різних сек-

торах економіки, наприклад, для виробництва біопалива, у хімічній та фармацевтичній промисловості. Ці

галузі мають доступ до цукру понад квоту за справедливими цінами. Виробництво біопалива із цукрового бу-

ряка заохочується відповідно до реформи «Загальна сільськогосподарська політика» 2003 р.

Створення єдиного ринку цукру країн ЄС вимагає розробки і прийняття зовнішньоторговельної систе-

ми регулювання діяльності, яка включає низку важелів. Так, імпорт або експорт будь-якої цукрової продукції,

крім м'якоті буряків, жому та іншої побічної продукції переробки, вимагає одержання дозволів (ліцензій). Аби

запобігти прояву несприятливих ефектів імпорту цукрової продукції за цінами нижчими рівня, прийнятого у

країнах ЄС, порядком регулювання передбачено нарахування додаткового ввізного мита. При обґрунтуванні

доцільності накладення додаткового ввізного мита ціни імпорту цукрової продукції визначаються за умовами

CIF доставки.

Імпорт цукру у ЄС базується на основі міжнародних торговельних угод із третіми країнами, що дозво-

ляють останнім пільговий доступ (за заниженими або нульовими тарифами) на ринок цукру ЄС. Ці історично

сформовані взаємини між країнами – колишніми метрополіями – дотримуються та надійно охороняються ба-

гатосторонніми торговельними угодами [1].

Більш низькі ціни на цукровому ринку ЄС будуть діяти для тих країн, які експортують цукор у ЄС на

пільгових умовах. Однак ціни на цукор у ЄС після реформування усе ще будуть вищими, аніж звичайні світо-

ві ціни.

Преференційний режим для імпорту цукру з окремих країн-виробників представлений трьома напрям-

ками [3]:

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

1. «Все, окрім зброї» («Everything But Arms»). Угода, підписана у 2001 р., скасовує усі тарифи на

продукти із 49 найменш розвинених країн, включаючи 6 країн Африки, Карибського басейну та

Тихоокеанського регіону. Спеціальні положення були прийняті і стосовно цукру. До 2006р.

підвищення тарифів обмежене тарифною квотою на тростинний цукор-сирець для рафінування.

Квота від 74 185 т у 2001/2002 р. зростає на 15% щороку, і становить 129 751 т. у 2005/06 р., 149

213 т. – у 2006/07, 171 594 т. – у 2007/08 і 197 334 т. – у 2008/09 р.

2. «Квота «CXL». Ця квота була прийнята в ході торговельних переговорів під час приєднання

Фінляндії до ЄС. Вона стосується 85 463 т тростинного цукру-сирцю для рафінування, у щодо

якого діє знижена ціна в розмірі 98 євро за 1 т. В основному, вона прийнята для Куби (58 969 т)

і Бразилії (23 930 т).

3. «Балканська ініціатива». За «Процесом стабілізації та об'єднання», усі імпортні мита для проду-

ктів, вироблених на західних Балканах (Албанія, Боснія та Герцеговина, Хорватія, Сербія та Чо-

рногорія), були скасовані наприкінці 2001 р. Різниця у цінах на цукор на двох ринках зробила

угоду дуже привабливою. Виробництво, яке різко пішло на спад під час конфліктів, заохочуєть-

ся місцевою владою, особливо у Хорватії, Сербії та Чорногорії. Новий план квот для цукру з

Балкан набув чинності 1 липня 2005 р. з метою збереження цукрового виробництва у цих краї-

нах [5].

Для забезпечення рафінадних заводів у Євросоюзі діє особливий порядок. Відповідно до цукрового ре-

жиму, заводи у п'яти державах-членах союзу повинні мати доступ до 1,8 млн. т. пільгового тростинного цук-

ру-сирцю у рік, відповідно до їх «передбачуваних максимальних потреб». Ця угода набуде чинності після

реформи зі збереженням преференційного доступу до імпортованого цукру для заводів, які працюють повний

робочий день. Якщо заводи не можуть знайти достатньої кількості цукру-сирцю за протоколом, то для них

відкрита тарифна квота з нульовою ставкою імпортного мита за тростинний цукор-сирець для рафінування,

відомий як «спеціальний преференційний цукор».

Реформа вплунула на країни-виробники цукру Євросоюзу по-різному – залежно від їхніх можливостей

у виробництві продукції та політико-економічних переваг. Країни з особливими перевагами, такі як Австрія,

Бельгія, Франція, Німеччина, Нідерланди, Польща, Швеція та Великобританія, відчули вплив реформи най-

менше, у той час як цукрова промисловість колишніх прибалтійських республік Радянського Союзу – Литви,

Латвії та деяких інших країн уже не існує.

Проведення реформування «цукрового режиму» Євросоюзу, що функціонував упродовж 40 років, ви-

кликано, з одного боку, процесами глобалізації світової економіки, а з іншого, посиленням вимог найбільших

країн-виробників цукру щодо дотримання норм СОТ. Рішення СОТ характеризуються двоїстістю, оскільки, з

одного боку, вимагають скорочення внутрішнього виробництва цукру, з іншого – вимагають від країн ЄС до-

держання існуючих зобов'язань щодо пільгового доступу на ринок держав-учасниць країн Африки, Кариб-

ського басейну і Тихого океану та Індії. Але в кінцевому результаті, реструктуризація цукрової промисловості

та заходи державної підтримки і ринкового саморегулювання спрямовані на підвищення конкурентоспромо-

жності цукрової промисловості Євросоюзу, збереження соціальної стабільності, екології у зонах бурякосіяння

та переробки цукрового буряка.

Література

1. FAPRI 2009. U.S. and World agricultural outlook [Text]. Miguel Carriquiry, Fengxia Dong, Xiaodong

Du. – U.S.A. Iowa State University, University of Missouri-Columbia, Food and Agricultural Policy

Research Institute Ames, 2009. – 411 p.

2. Sugar Annual Report 2007 [Text]. – USDA Foreign Agricultural Service GAIN Report Number:

RS7032. – 120 p.

3. The ACP Sugar Trade with the EU [Text]. – European Research Office, 2007. – 23 p.

4. International Sugar & Sweetener Report [Electronic resource] // F.O. Licht’s, 2009 – Mode of access:

http://www.agra-net.com.

5. Sugar: World Production, supply and distribution [Electronic resource] // United States Department of

Agriculture, May, 2009. – Mode of access: http://www.fas.usda.gov/htp/sugar/2009/May sugar

2009.pdf.

6. The European Sugar Sector. A long – term competitive future. – [Electronic resource] // European

Commission – September 2006. Mode of access:

http://ec.europa.eu/agriculture/capreform/sugar/infopack_en.pdf.

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

Гжесюк А.О.,

ДВНЗ «Київський національний економічний

університет імені Вадима Гетьмана»

ТРАНСФОРМАЦІЯ ІЄРАРХІЧНИХ СИСТЕМ ОСВІТНІХ РИНКІВ

ПІВНІЧНОЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

Стаття присвячена аналізу новітніх тенденцій трансформації ієрархічних систем ринків освітніх послуг північ-

ноєвропейських країн (Данії, Фінляндії, Швеції, Норвегії та Ісландії) з метою виявлення позитивних та негатив-

них наслідків Болонських реформ та оцінки прогресу на шляху конвергенції освітніх систем у межах формування

Європейського простору вищої освіти.

The paper analyzes the latest trends in the transformation of hierarchical systems of educational services markets of Nor-

dic countries (Denmark, Finland, Sweden, Norway and Iceland) in order to identify positive and negative consequences of

the Bologna reforms and measure the progress towards convergence of educational systems within the European higher

education area.

Постановка проблеми та актуальність дослідження. На початку третього тисячоліття глобалізаційні

процеси охопили фактично усі сфери людського життя. Не став винятком і освітній комплекс, який в умовах

формування постіндустріального етапу розвитку світового господарства виявився невід’ємною складовою

національних інноваційних систем та нової економіки, що базується на знаннях.

Освітні системи європейських країн суттєво відрізнялися за ієрархічною структурою до підписання у

1999 році спільної декларації міністрів освіти двадцяти дев’ятьох країн Європи у м. Болонья (Італія), яка за-

початкувала процеси конвергенції європейських освітніх систем на добровільних засадах. Було запропонова-

но створити Європейський простір вищої освіти, у якому студенти і випускники могли б вільно рухатися між

країнами, а кваліфікація, здобута в одній країні, дозволяла б безперешкодно продовжувати навчання в іншій.

Одним з головних принципів Болонського процесу, який вплинув на конфігурацію ієрархічних систем

вищої освіти країн північної Європи, стало запровадження обов’язкової дворівневої структури навчальних

циклів: додипломного та післядипломного. Встановлено, що доступ до другого циклу навчання потребувати-

ме успішного завершення першого, який має тривати щонайменше три роки. Учений ступінь, що присвоюєть-

ся після завершення першого циклу, на європейському ринку праці сприйматиметься як відповідний рівень

кваліфікації. Кінцевим результатом другого навчального циклу має бути вчений ступінь магістра та/або кан-

дидата наук, як у багатьох європейських країнах [ ].

Пізніше, у 2005 році на засіданні у м. Берген (Норвегія), було уточнено другий принцип: затверджено

три типові цикли отримання кваліфікації у системі вищої освіти на базі термінології, що застосовується у Ве-

ликобританії: ступінь бакалавра надається по завершенню трирічного циклу; ступінь магістра – після отри-

мання бакалаврського ступеня, наступний етап – це ступінь доктора філософії. При цьому, головною

складовою процесу підготовки докторів є розвиток наукових знань через оригінальні дослідження. Врахову-

ючи необхідність структурування докторських програм, а також підвищення транспарентності систем конт-

ролю і оцінки у цій сфері, встановлено, що нормальне навантаження третього циклу у більшості країн має

відповідати 3-4 рокам при зайнятості здобувача наукового ступеня на повний робочий день [2, с. 4].

Модель вищої освіти у північноєвропейських країнах формувалася під значним впливом державного

регулювання, що зумовило врахування особливостей скандинавської регіональної політики та соціального

принципу рівних освітніх можливостей. Скандинавська освітня модель базується на ідеї, що обрані представ-

ники народу здатні краще керувати вищою освітою, аніж ринкові сили. Таким чином, освітня модель північ-

ноєвропейських країн характеризується низкою особливостей, зокрема:

– невеликі за розміром освітні ринки закритого типу;

– жорстка централізація контролю над ресурсами;

– інституційна однорідність, без формально визначеної ієрархії;

– обмежена конкуренція, спрямована не на ринки, абітурієнтів чи бізнес, а на розподіл державних

фінансових ресурсів;

– низький рівень інституційної ініціативи та розвитку підприємницького духу в умовах суворої

централізації [3, с. 45].

Міжнародна економіка та менеджмент

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

Традиційно, вища освіта у європейських країнах була розділена між університетським та неуніверси-

тетським секторами, кожен з яких мав право присуджувати окремий тип кваліфікації своїм випускникам по

завершенні навчання. Такий дихотомічний поділ вищих освітніх закладів прийнято називати бінарним поді-

лом. Разом з тим, у сучасних умовах реалізації Болонського процесу у деяких країнах Європи відбувається

суттєве зближення університетського сектора з неуніверситетським. Нерідко вони навіть об’єднуються в єди-

ну систему. Останнім часом активізувалися процеси «академічного дрейфу», тобто підвищення академічного

статусу навчальних закладів до рівня університетів. Так, в Іспанії, наприклад, Escuelas Tecnicas Superiores те-

пер видають дипломи університетського рівня, у Німеччині – Fachhochschulen та низка інших спеціалізованих

вищих навчальних закладів також отримали аналогічні повноваження. В Австрії, деякі спеціалізовані навча-

льні заклади надають дипломи університетського рівня, а інші (Kollegs і Akademien) не вважаються вищими

навчальними закладами. У Швеції, Ліхтенштейні та Норвегії вважається, що усі навчальні курси, незалежно

від того, де вони викладаються, мають університетський рівень. Норвезькі студенти, наприклад, можуть роз-

почати навчання у Hogskole, а потім перейти до університету і навпаки [4, c. 41].

Таким чином, сучасні активні структурні трансформації у системах освіти європейських країн в умовах

імплементації Болонського процесу потребують поглибленого дослідження як в аспекті оцінки переваг і про-

блем новітніх освітніх реформ, так і в аспекті адаптації позитивного досвіду означених трансформацій в

Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми розвитку державного регулювання освітньої систе-

ми, механізми фінансового забезпечення розвитку вищої освіти, форми і методи управління регіональною си-

стемою вищої освіти, стан і тенденції розвитку ринку освітніх послуг в Україні, соціально-економічні основи

функціонування приватного сектору вищої освіти в Україні, управління розвитком людського капіталу в ор-

ганізаціях системи вищої освіти, управління конкурентоспроможністю вищої освіти, а також роль освіти як

фактора економічного зростання в умовах перехідної економіки досліджувались у працях багатьох вітчизня-

них науковців, серед яких: Антошкіна Л.І., Боголіб Т.М., Верхоглядова Н.І., Гайрапетян В.Л., Грішнова О.А.,

Драгомирова І.М., Жигоцька Н.В., Каленюк І.С., Кондратюк О.В., Коняхіна Т.В., Кратт О.А., Кучеренко Д.Г.,

Лалакулич М.Ю., Михаць С.О., Оболенська Т.Є., Опацька С.В., Пасєка С.Р., Пасінович І.І., Плахотнікова

Л.О., Робак О.М., Семенюк С.Б., Слоква М.Г., Солдатова І.В., Харабуга С.В., Харчук Т.В., Чигасов С.Г., Шу-

мар Н.Л. тощо.

Визначення недосліджених частин загальної проблеми. Варто зазначити, що у працях вітчизняних нау-

ковців недостатньо глибоко розкриті сучасні тенденції та освітні реформи європейських країн, а також про-

блеми і досягнення на шляху імплементації в їх навчальні комплекси Болонського процесу.

Найбільш цікавою для аналізу в контексті інтеграційних процесів в межах Європейського простору

вищої освіти, на нашу думку, є скандинавська (або північноєвропейська) модель, представникам якої у період

до приєднання до Болонського процесу були характерні власні, оригінальні інституційні структури освітніх

систем, які значно відрізнялися від англо-американської моделі?.

Важливою ця проблематика є ще й тому, що північноєвропейські моделі соціально-економічного роз-

витку останнім часом привертають усе більше уваги глобального співтовариства у контексті їх високої кон-

курентоспроможності, ефективно функціонуючої економіки знань, високого індексу людського розвитку, а

відтак і зумовленого цим відповідного рівня добробуту населення.

Окрім того, сучасні проблеми розвитку освітніх систем країн північної Європи в умовах інтенсивного

впровадження Болонського процесу, на жаль, ще недостатньо висвітлені у вітчизняній та зарубіжній науковій

літературі.

Таким чином, метою даного дослідження є аналіз новітніх тенденцій трансформації ієрархічних систем

ринків освітніх послуг північноєвропейських країн (Данії, Фінляндії, Швеції, Норвегії та Ісландії) задля вияв-

лення позитивних та негативних наслідків Болонських реформ та оцінки прогресу на шляху конвергенції

освітніх систем у межах формування Європейського простору вищої освіти.

Виклад основного матеріалу. Структура данської системи вищої освіти розподілена на рівні за критері-

ями термінів навчання та умов прийому [ ]. У Данії виділено коротко-, середньо- і довгострокові програми

вищої освіти. Освітні програми короткого циклу переважно притаманні для професійно-технічних навчальних

закладів і дають змогу отримувати кваліфікацію такого рівня, як ринковий економіст, секретар, що володіє

двома іноземними мовами, лаборант тощо. Для вступу до таких ВНЗ, переважно, необхідна повна середня

освіта. Середньострокові програми вищої освіти зазвичай розраховані на три-чотирирічний період. Прикла-

дами програм є такі, що дають право отримати диплом інженера (бакалавр з інженерних наук), бібліотекаря,

вчителя початкових класів, журналіста, педагога, соціального працівника, медсестри, логопеда, фізіотерапев-

та, акушерки та економіста у сфері бізнесу. Для вступу також вимагається повна середня освіта, при цьому,

дозволяється перезараховувати дисципліни з інших програм, а також може бути прийняте рішення щодо при-