Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право 2010 № 4-5

Подождите немного. Документ загружается.

Фінанси

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

171

Рис. 2. Динаміка інфляції та обсягу видатків із державного бюджету в 2005– 2009 рр. з

врахуванням інфляційного фактора.

Рис. 3. Щорічна динаміка інфляції та обсягу видатків із державного бюджету з враху-

ванням інфляційного фактора.

Як свідчать розрахунки, протягом 2007 року у порівнянні з 2006 роком та протягом 2008

року в порівнянні з 2007 роком темп зростання обсягу видатків дещо перевищував темп інфляції, а

в 2009 році номінальний темп зростання обсягу видатків був нижчий, ніж темп зростання інфляції,

що обумовило зниження реального обсягу видатків в 2009 році порівняно з 2008 роком на 27%.

Аналогічним чином слід вивчити вплив інфляції на обсяг видатків на підготовку кадрів ви-

щими навчальними закладами I–IV рівнів акредитації (рис. 4–5).

Фінанси

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

172

Рис. 4. Динаміка інфляції та обсягу видатків із державного бюджету на підготовку кад-

рів ВНЗ I–IV рівнів акредитації у 2005-2009 рр. з урахуванням інфляційного фактора.

Рис. 5. Щорічна динаміка інфляції та обсягу видатків із державного бюджету на підго-

товку кадрів ВНЗ I–IV рівнів акредитації з врахуванням інфляційного фактора.

Проведений аналіз з врахуванням інфляції дозволив встановити тенденцію до щорічного

збільшення обсягу видатків із державного бюджету на підготовку кадрів ВНЗ I–IV рівнів акреди-

тації порівняно з 2005 роком. За рахунок зростання обсягу фінансового забезпечення ВНЗ більш

швидкими темпами ніж темпу зростання загального обсягу видатків із державного бюджету вплив

інфляції на виконання зазначених державних цільових програм не настільки суттєвий, ніж на об-

сяг видатків в цілому. Загалом щорічна тенденція зміни обсягу видатків із державного бюджету на

підготовку кадрів вищими навчальними закладами I–IV рівнів акредитації з врахуванням інфля-

ційного фактора ідентична тенденції зміни обсягу видатків із державного бюджету.

У складі видатків на підготовку кадрів особливу увагу слід приділити аналізу видатків на

оплату праці. Врахування інфляційного фактора уможливлює визначення реального обсягу видат-

ків на оплату праці та дозволяє встановити приховане недофінансування обсягу видатків на оплату

Фінанси

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

173

праці. В табл. 1 представлено розрахунковий обсяг видатків на оплату праці, який би забезпечував

рівень заробітку освітян принаймні на рівні минулого року.

Таблиця 1

Приховане недофінансування видатків на оплату праці за державними цільовими про-

грамами з підготовки кадрів ВНЗ I–IV рівнів акредитації.

Реальний обсяг видатків на

оплату праці на підготовку кад-

рів ВНЗ I–IV рівнів акредитації

Розрахунковий обсяг видатків на

оплату праці на підготовку кад-

рів ВНЗ I–IV рівнів акредитації

Приховане недофінансування

(-)

ки

Загаль-

ний

фонд

Спеці-

альний

фонд

Разом

Загаль-

ний

фонд

Спеці-

альний

фонд

Разом

Загаль-

ний

фонд

Спеці-

альний

фонд

Разом

2006

592426,0

117720,7

710846,4

533717,1

63632,8

597349,9

58708,9

54087,9

113496,5

2007

655285,4

118337,7

753348,7

668658,5

126135,0

794793,5

-13373,2

-7797,3

-41444,8

2008

699013,8

153780,4

850601,6

822369,2

155333,8

977703,0

123355,4

-1553,3

127101,4

2009

704468,5

232117,7

935897,3

819149,4

187191,7

1006341,2

114680,9

44926,0

-70443,9

На рис. 6 проілюстровано динаміку прихованого недофінансування видатків на оплату праці

за державними цільовими програмами з підготовки кадрів ВНЗ I–IV рівнів акредитації.

Рис. 6. Динаміка прихованого недофінансування видатків на оплату праці за сукупніс-

тю державних цільових програмам з підготовки кадрів ВНЗ I–IV рівнів акредитації.

Як бачимо, суттєві систематичні підвищення оплати праці, починаючи з 2006 року, не да-

ють бажаного результату щодо стану оплати праці працівників галузі вищої освіти. Так, з 2007

року спостерігається приховане недофінансування оплати праці освітян, що здійснюється із зага-

льного фонду, хоча в 2006 році за загальним фондом та спеціальним фондом темпи зростання рів-

ня оплати праці перевищували знецінення коштів працівників під впливом інфляційних процесів.

Починаючи з 2008 року, темпи зростання оплати праці зі спеціального фонду ВНЗ, що пере-

вищують темпи зростання інфляції, не покривали недофінансування оплати праці загального фон-

ду, тобто підвищення з оплати праці працівників вищої школи загалом не були компенсовані

перевищенням зростання видатків на оплату праці, здійснюваними зі спеціального фонду. В 2007–

2009 рр. реальний рівень оплати праці у вищій школі стрімко знижується. Тобто, ВНЗ I–IV рівнів

Фінанси

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

174

акредитації, що виконують наведені вище державні цільові програми, не в змозі забезпечити опла-

ту праці працівників на рівні минулого року як за рахунок надходжень з бюджету, так і за рахунок

власних надходжень.

Слід звернути також увагу на структурні зрушення у обсязі видатків державного бюджету,

оскільки, незважаючи на номінальний приріст видатків на оплату праці в абсолютному виразі, їх-

ня питома вага у складі видатків бюджету щорічно знижується.

Зазначена тенденція характерна і для обсягу видатків на оплату праці за сукупністю держа-

вних цільових програма з підготовки кадрів ВНЗ I-IV рівнів акредитації. При цьому, на видатки на

оплату праці у складі видатків державного бюджету загалом припадає в 2005–2009 рр. близько 13–

15%, а у складі видатків на підготовку кадрів ВНЗ I–IV рівнів акредитації цей показник становить

близько 5–8%. У обсязі видатків на оплату праці із державного бюджету на видатки з оплати праці

за сукупністю державних цільових програмам з підготовки кадрів ВНЗ I–IV рівнів акредитації

припадає від 1,5 до 1,86%, при цьому їхня питома вага щорічно зменшується. Така низька питома

вага видатків на оплату праці у складі видатків ВНЗ пов’язана з плануванням та обліком видатків

ВНЗ у складі видатків державного бюджету за КЕКВ 1170 "Дослідження і розробки, видатки дер-

жавного (регіонального) значення" без повної розбивки за економічними елементами, що знижує

можливості контролю та аналізу.

Висновки. Номенклатура захищених статей видатків бюджету характеризується наявністю

захищених державних цільових програм та захищених економічних елементів, при цьому діяль-

ність ВНЗ являє собою сукупність захищених державних цільових програм, що мають стратегічне

значення для розвитку економіки. Отже, загальнодержавного значення надає видаткам ВНЗ статус

«захищених», тому застосування КЕКВ 1170 "Дослідження і розробки, видатки державного (регі-

онального) значення" при здійсненні планування, обліку та аналізу видатків вищих навчальних

закладів та наукових установ обмежує можливості управління бюджетними ресурсами за держав-

ними захищеними цільовими програмами, виконуваними ВНЗ, знижує прозорість використання

бюджетних коштів та аналітичні можливості при визначенні ефективності видатків на виконання

цих програм.

З метою усунення вказаних недоліків потребує скасування у плануванні та обліку видатків

ВНЗ КЕКВ 1170 "Дослідження і розробки, видатки державного (регіонального) значення" та за-

провадження планування, обліку, контролю та аналізу видатків ВНЗ за захищеними програмами в

розрізі КЕКВ за поточними та капітальними видатками.

Література

1. Амоша О. Проблеми та шляхи забезпечення соціальної орієнтації економіки України

/ О. Амоша, О.Новікова // Журнал Європейської економіки. – 2005. – №2, Т.4. –

С. 173–184.

2. Анализ хозяйственной деятельности бюджетных организаций: Учеб. пособие /

Д.А. Панков, Е.А. Головкова, Л.В. Пашковская и др.; Под общ. ред. Д.А. Панкова,

Е.А. Головковой. – 2-е изд., испр. – М.: Новое знание, 2003. – 409 с.

3. Боголіб Тетяна Максимівна. Фінансове забезпечення розвитку вищої освіти і науки в

Україні: Автореф. дис... д-ра екон. наук: 08.04.01 / Науково-дослідний фінансовий

ін-т при Міністерстві фінансів України. – К., 2006. – 38 с.

4. Мамрош Т. Вдосконалення процесів управління об’єктами господарювання в суспі-

льному секторі економіки / Т. Мамрош // Економічний аналіз [Текст] : збірник наук.

праць кафедри екон. аналізу Тернопільського нац. екон. ун-ту / [голов. ред.

С.І. Шкарабан]. – Тернопіль : Економічна думка, 1993. – .Вип.1(17). – 2007. – С. 53–

56.

5. Огонь Ц. Г. Програмно-цільовий метод та ефективність бюджетних програм [Текст]

/ Ц. Г. Огонь // Фінанси України. – 2009. – № 7. – С. 20–29.

6. Про Державний бюджет України на 2005 рік : Закон України від 23.12.2004 р.

№2285-IV. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу :

http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2285-15&p=1239953746685981.

Фінанси

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

175

7. Про Державний бюджет України на 2006 рік : Закон України від 20.12.2005 р.

№3235-IV. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу :

http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3235-15&p=1239953746685981.

8. Про Державний бюджет України на 2007 рік : Закон України від 19.12.2006 р. №489-

V. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-

bin/laws/main.cgi?nreg=489-16&p=1239953746685981.

9. Про Державний бюджет України на 2008 рік : Закон України від 28.12.2007 р. №107-

VI. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-

bin/laws/main.cgi?nreg=107-17&p=1239953746685981.

10. Про Державний бюджет України на 2009 рік : Закон України від 26.12.2008 р. №835-

VI. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-

bin/laws/main.cgi?nreg=835-17&p=1239953746685981.

11. Салига С. Я. Розвиток методів визначення соціально-економічної ефективності ви-

трат на освітні послуги / С. Я. Салига, В. М. Гельман // Університетські наукові за-

писки // Часопис Хмельницького університету управління та права. – 2007. – №3

(22) – С. 213–223; Університетські наукові записки – 2007. – № 3 (23). – С. 213–223.

12. Салига С.Я. Аналіз реалізації соціальних пріоритетів бюджетної політики в Україні /

С. Я. Салига, В. М. Гельман // Вісник Запорізького національного університету:

Економічні науки. – Запоріжжя: ЗНУ, 2008. – №1. – С. 129–136.

13. Спільник І. До питання системності економічного аналізу / І. Спільник // Економіч-

ний аналіз [Текст] : зб. наук. праць кафедри економічного аналізу Тернопільського

національного економічного університету / [голов. ред. С. І. Шкарабан]. – Тернопіль

: Економічна думка, 1993. – .Вип. 2(18). – 2008. – 415 с.

14. Шулюк Б. Бюджетування соціальної сфери: зарубіжний досвід та українські реалії /

Б. Шулюк // Економічний аналіз [Текст] : зб. наук. праць кафедри економічного ана-

лізу Тернопільського національного економічного університету / [голов. ред.

С.І. Шкарабан]. – Тернопіль: Економічна думка, 1993. – Вип. 2(18). – 2008. – С.144-

147.

15. Щодо середньорічного індексу інфляції за 2005 рік : лист Державного комітету ста-

тистики України від 13.01.2006 р. № 11/1-8/1. [Електронний ресурс]. – Режим досту-

пу до ресурсу : http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1008.7500.0.

16. Щодо середньорічного індексу інфляції за 2006 рік: лист Державного комітету ста-

тистики України від 09.01.2007 р. № 11/1-8/3. [Електронний ресурс]. – Режим досту-

пу до ресурсу : http://zakon.nau.ua/doc/?code=v11_1202-07.

17. Щодо середньорічного індексу інфляції за 2007 рік : лист Державного комітету ста-

тистики України від 09.01.2008 р. № 11/1-8/06. [Електронний ресурс]. – Режим до-

ступу до ресурсу : http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1008.7500.0.

18. Щодо середньорічного індексу інфляції за 2008 рік : лист Державного комітету ста-

тистики України від 08.01.2009 р. № 11/1-8/6. [Електронний ресурс]. – Режим досту-

пу до ресурсу : http://zakon.nau.ua/doc/?code=v11_1202-09.

19. Щодо середньорічного індексу інфляції за 2009 рік : лист Державного комітету ста-

тистики України від 11.01.2010 р. № 11/1-9/4. [Електронний ресурс]. – Режим досту-

пу до ресурсу : http://zakon.nau.ua/doc/?code=v6-10675-10.

20. Яришко О.В. Фінансовий аналіз діяльності бюджетної організації / О.В. Яришко,

Є.Ю. Ткаченко // Вісник Запорізького національного університету: Економічні нау-

ки. – Запоріжжя: ЗНУ, 2008. – №1. – С. 174–180.

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №3. 2010.

176

ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА

ПОЛІТИКА

Богуславський Є.І., к.е.н., доцент,

завідувач кафедри управління персоналом,

менеджменту та економіки праці

Харківського інституту фінансів УДУФМТ,

Мірошнікова Т.І., студент

Харківського інституту фінансів УДУФМТ

ВИЗНАЧЕННЯ СИНЕРГЕТИЧНОГО ЕФЕКТУ ВІД ДИВЕРСИФІКАЦІЇ

ПІДПРИЄМСТВ

У статті проаналізовано існуючі методики розрахунку синергетичного ефекту в умовах диверсифі-

кації виробництва та пропонується у ролі інструмента відбору перспективних стратегій диверси-

фікації використовувати мультиплікатор комплементарності.

In the article the existing methodologies of computation of synergistic result in the condition of diversifica-

tion of production are analyzed and multiplier of the complementary is introduced as an instrument of choos-

ing of perspective strategies of diversification.

Постановка проблеми. Зростаюча конкуренція на ринку вимагає пошуку нових і ефектив-

них шляхів і методів господарювання, які б забезпечили виживання підприємства в умовах ринко-

вого середовища. Одним із цих методів може виступати диверсифікація – процес розширення

діяльності спеціалізованих підприємств у нові для себе галузі і сфери виробництва (послуг) з ме-

тою максимізації рівня рентабельності бізнесу. Одним із спонукальних мотивів до проведення ди-

версифікації є отримання синергетичного ефекту.

Аналіз досліджень та публікацій. Про синергетичний ефект, його роль за умов диверсифі-

кації або злиття та поглинання підприємств написано та опубліковано досить багато наукових

праць. Дослідження синергетичного ефекту знайшло відображення в роботах таких зарубіжних

науковців: І. Ансофф, Є. Брігхем, М. Портер, Р.М. Кантер, Е. Кемпбел, К. Самерс-Лаче, Х. Ітамі,

Дж. Барни, Ф. Тротвайн, Г. Дженін, Г. Хемел, К. Прахалад, Р. Румельт. Д. Уелс. Слід відзначити

активізацію вітчизняних науковців щодо вивчення зазначеної теми: О. Гребешкова, І. Тивончук, Г.

Глинська, Н. Редіна, І. Падерін, Л. Польова, В. Ляшенко, С. Ляшенко, Т. Костюк.

Слід відзначити, що питання теорії та практики синергетичного ефекту в українській науко-

вій думці досліджено недостатньо. Не знаходимо і способів вимірювання та пояснення природи

виникнення синергетичного ефекту і у зарубіжних авторів. Звичайно американські та японські

(саме науковці цих країн зробили найбільший внесок у розвиток синергетичного ефекту від дивер-

сифікації, злиття та поглинання підприємств) вчені розробили окремі положення з вищеозначених

проблем, проте об’єднання цих досліджень та вироблення єдиної думки досі не знайшло свого ві-

дображення у науковій літературі.

Метою статті є пошук способу вимірювання синергетичного ефекту в умовах диверсифі-

кації виробництва та пояснення виникнення його природи. Новизна одержаних результатів поля-

гає у пропозиції для кількісної оцінки ефекту синергії використовувати мультиплікатор

комплементарності.

Економічна і соціальна політика

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №3. 2010.

177

Виклад основного матеріалу. Творцем синергетичного напряму і винахідником терміну

«синергетика» є професор Штутгартського університету і директор Інституту теоретичної фізики і

синергетики Герман Хакен [1]. Сам термін «синергетика» був запропонований у 1969 році та по-

ходить від грецького слова «synergetikos», що означає сприяння, співпрацю. Проте вперше згадку

про синергетичний ефект як вже економічну категорію можна знайти у книзі Ігоря Ансоффа, де

автор тлумачить, що синергизм, в основі якого лежить відповідність ресурсів та можливостей фі-

рми, є запорукою успіху диверсифікованої компанії [2]. Cинергетичний ефект є перехід від прин-

ципу економії на масштабах виробництва у обробній промисловості до більш широкого принципу

стратегічної економії на масштабах діяльності, джерелом якої є спільна підтримка різноманітних

СЗГ (стратегічна зона господарювання – окремий сегмент оточення, на який підприємство має

(або намагається отримати) вихід [2]). Джерелом синергетичного ефекту може бути використання

одних і тих самих виробничих потужностей або загальнофірмових служб, наприклад, служби нау-

ково-дослідних та експериментально-конструкторських робіт, котрі займаються розробкою проду-

кції для всіх СЗГ або загальної збутової мережі.

Також І. Ансофф визначає, що синергізм безперечно співвідноситься з більш абстрактними

вигодами, котрі вчений називає управлінською синергією [3]. Так, наприклад, менеджери можуть

використовувати отримані в одній з бізнес-одиниць досвід та знання у новій сфері діяльності.

Думка про безпосередній зв'язок диверсифікації та наявності синергетичного ефекту про-

стежується також в доробку й іншого американського вченого Альфреда Чендлера, який ствер-

джував, що у сучасних умовах господарювання кумулятивний ефект від диверсифікації відсуває

на другий план ефект масового виробництва однорідної продукції [4]. Згідно з автором, суть сине-

ргетичного ефекту при диверсифікації полягає у тому, що виробництво багатьох видів продукції в

рамках одного інтегрованого підприємства вигідніше, ніж виробництво тих самих видів продукції

на невеликих спеціалізованих підприємствах.

Наявність зв’язку між синергетичним ефектом та диверсифікацією також була підтверджена

такими авторитетними у світі менеджменту спеціалістами, як Майкл Портер та Розабет Мос Кан-

тер. Професор Гарвардського університету та гуру корпоративних інновацій Р. М. Кантер чітко

визначила, що саме досягнення синергізму є єдиним виправданням існування диверсифікованих

компаній [5]. На думку М. Портера, управління взаємозв’язками між напрямами бізнесу (підрозді-

лами, бізнес-одиницями) з метою досягнення синергії є суттю стратегії корпоративного управлін-

ня [6]. Вчений стверджував, що без наявності раціонального управління взаємозв’язками

диверсифікована компанія – «не більш ніж спільний фонд».

Коли мова йде про управління підприємством, у тому числі й стратегічне, лідируючу пози-

цію займають японські вчені. Тому слід наголосити, що, на думку авторів, найдальше у дослі-

дженні даної теми просунувся професор університету Хітотсубаши Хіроюки Ітамі, який

запропонував ступінчасту будову синергетичного ефекту: комплементарний ефект та власне сине-

ргетичний ефект [7]. Зміст комплементарного ефекту, на його думку, полягає в удосконаленні ко-

ефіцієнта використання фізичних ресурсів або тієї частини виробничої потужності, що

виявляється не задіяною в процесі виробництва лише одного товару або вихід на новий ринок в

умовах перевиробництва на поточному.

Зміст власне синергетичного ефекту полягає у використанні невидимих ресурсів підприємс-

тва, що можуть бути представленими ім’ям марки, володінням технологіями, корпоративною

культурою, знанням споживачів. Саме невидимі активи є найкращим джерелом конкурентних пе-

реваг компанії з причин своєї унікальності. Але слід наголосити на відсутності практичної частини

дослідження, тобто обґрунтуванні кількісного вимірювання синергетичного ефекту.

Враховуючи певну неусталеність понятійного апарату синергетичної концепції, пропонуємо

у межах даного дослідження під синергетичним (кумулятивним) ефектом розуміти результат ком-

плексної взаємодії заходів, котрі забезпечують додаткову ефективність роботи промислового під-

приємства, ніж проста арифметична сума ефектів окремих заходів.

Обов’язково слід наголосити на неодностайності думок вчених щодо синергетичного ефек-

ту, адже, наприклад, Гарольд Дженін та Фрідріх Тротвайн у оглядах літератури з диверсифікації

стверджували про відсутність емпіричних даних про досягнення синергетичного ефекту в умовах

проведення диверсифікації [8; 9].

Економічна і соціальна політика

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №3. 2010.

178

Той факт, що велика кількість спроб досягнення синергетичного ефекту не досягає успіху,

відомий широкому загалу. Але дана обставина не має наслідком відмову від концепції позитивно-

го кумулятивного ефекту. Навпаки, І. Ансофф наголошує на тому, що суть проблеми полягає не в

концепції синергетичного ефекту, а у тому, що корпоративний менеджмент не приділяє їй достат-

ньої уваги [2]. М. Портер також розглядає концепцію синергізму доволі важливою: «Причиною

фіаско синергізму є нездатність компаній зрозуміти його сутність та втілити її в реальність, а ні в

якому разі недоліки самої концепції» [6].

Наявність зв’язку між диверсифікацією та синергетичним ефектом дозволяє перейти до роз-

гляду способів його вимірювання. Перш за все пропонується розглянути спосіб оцінки синергети-

чного ефекту за І.Ансоффим. Першочергово автор визначив синергетичний ефект як формулу

наступного виду «2+2=5», в інтерпретації інших авторів ця залежність набула наступного виду

«2+2>5,6,7…» [2]. Пізніше значення синергізму самим І.Ансоффим було сформовано з викорис-

танням інших простих математичних символів [3]. Визначення синергії подається через нерівність

вигляду

( ) ( )

ROIROI >

, (1)

зміст якої полягає у тому, що у інтегрованої компанії (S) на відміну від сукупності незалеж-

них компаній (T), що виробляють той самий обсяг продукції, норма повернення інвестицій (ROI)

набуває більшого значення. Така закономірність випливає з формули

( )

ROI

−

, (2)

де S – вартісний обсяг продажу кожного товару;

O – операційні витрати;

I – інвестиції у розробку товарів, оборотні фонди тощо.

Взаємозв’язок між вищевизначеними формулами, за І. Ансоффим, можна пояснити наступ-

ним чином: інтегрована компанія має можливість використовувати на свою користь ефект масш-

табу, який дозволяє зменшити витрати на виробництво того самого обсягу продукції, що й на

сукупності малих підприємств, а також знизити потребу інтегрованого підприємства у грошових

коштах, які є необхідними для інвестицій. Але слід зазначити, що виведена І. Ансоффим законо-

мірність не знайшла широкого практичного застосування, адже результат розрахунку є лише кое-

фіцієнтом, який не дає можливості отримання інформації про використання синергетичного

ефекту у грошовому вираженні.

Наступні способи вимірювання синергетичного ефекту пропонується розглянути у розробці

вітчизняних та російських науковців. Так одним із способів оцінки синергії від диверсифікації є

застосування тривимірної матриці, кожна вісь якої відображає одне з можливих джерел отримання

позитивного кумулятивного ефекту і чим більше значення, відкладене по цій осі, тим більший

ступінь вживання цього джерела і тим більша його роль у створенні кумулятивного ефекту: Х – це

спільне використання виробничих потужностей та ресурсів; Y – використання досвіду та техноло-

гії; Z – ефект сезонного вивільнення обігових коштів [10]. У загальному вигляді тривимірна мат-

риці зображена на рис. 1.

Економічна і соціальна політика

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №3. 2010.

179

Рис. 1. Тривимірна матриця застосування джерел синергії.

По кожній вісі матриці відкладаємо певну кількість клітинок за вище визначеним принци-

пом. Підраховуємо загальну кількість клітинок (перемножуємо кількість відкладених клітинок за

кожною віссю) та ділимо на 27 (загальна кількість клітинок у матриці). Отриманий показник ма-

тиме за одиницю вимірювання відсоток та відображатиме скільки диверсифікація у нове виробни-

цтво використовує можливих джерел синергії. Не дивлячись на простоту ведення розрахунку та

зрозумілості застосування тривимірної матриці, цей метод має істотне обмеження, адже застосо-

вується лише для вимірювання синергетичного ефекту від диверсифікації в умовах сезонного ха-

рактеру виробництва. Крім того всі джерела розподілені на 27 штук і у результаті цього розподілу

не можливо визначити наскільки ефективно працює синергетичний ефект на підприємстві. Веден-

ня розрахунку таким чином нагадує систему більше сотні показників, що використовувалися на

підприємствах Радянського Союзу для оцінки ефективності діяльності підприємств до косигінсь-

ких реформ 1965 року.

На думку авторів, слід звернути увагу на методику оцінки синергетичного ефекту від злиття

та поглинання компаній або M&A (mergers&acquisitions), що має назву модель дисконтування

грошових потоків [11]. Ця методика вважається удосконаленим варіантом доходного, ринкового

та витратного вартісних підходів, що традиційно використовуються в оцінці від M&A та зобража-

ється формулою наступного виду:

( )

FCFE

NPVS

−−

∆

∑

(3)

IDebtLCapexNWCTCSFCFE ∆−∆+∆±∆−∆−∆−∆−∆=∆

, (4)

де NPVS – чистий дисконтований синергетичний ефект;

∆FCFE – потік грошових засобів для акціонерів;

∆S – приріст виручки;

∆C – економія на витратах;

∆T – економія на податку на прибуток;

∆NWC – економія на інвестиціях в оборотний капітал;

∆Capex – економія на капіталовкладеннях;

± ∆L – приріст доходів (+)/ економія на витратах (-) внаслідок об’єднання управлінських

здібностей команди;

∆Debt – зміна чистого боргу (з урахуванням управлінської синергії);

∆I – додаткові інвестиції на реструктування;

re – доходність акціонерного капіталу;

P – премія, виплачена під час поглинання компанією-покупцем акціонерам компанії-цілі;

E – витрати покупців протягом процесу поглинання.

Економічна і соціальна політика

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №3. 2010.

180

Проте і ця методика не є досконалою та має певні недоліки: по-перше, складність розрахун-

ку та потреба у великій кількості показників, що мають бути спрогнозованими; по-друге, ця мето-

дика не є універсальною у використанні, бо не може бути застосованою, наприклад, для оцінки

синергетичного ефекту від злиття підприємств, що не мають організаційно-правової форми акціо-

нерного товариства. Крім того, пропонується розраховувати синергетичний ефект за допомогою

даних управлінської синергії, тобто пропонується шукати невідоме через невідоме.

Оскільки ми довели, що між диверсифікацією та синергетичним ефектом існує зв'язок, то,

на нашу думку, є досить логічним та доцільним використання фінансових мультиплікаторів, що

використовуються для оцінки результатів діяльності диверсифікованого підприємства, для оцінки

синергетичного ефекту [12]. Цей спосіб був розроблений Бергер та Офек у 1995 році. Зміст його

полягає у тому, що за синергетичний ефект від диверсифікації приймається надлишкова вартість,

яку можна отримати порівнюючи вартість диверсифікованої компанії та вартість сукупності ком-

паній, що здійснюють бізнес у тих самих галузях. Така методика розрахунку дає змогу вести мову

про наявність дисконту чи премії за диверсифікацію.

Науковці запропонували вести обчислення наступним чином:

компаниидиверкомпаниидивер

putedValueetValueActualMarkVEx

Im. −=

, (5)

де Actual MarketValue визначається як ринкова вартість диверсифікованої компанії;

Imputed Value детермінується як розрахункова вартість диверсифікованої компанії.

Незважаючи на те, що ця методика на сьогоднішній день є досить популярною, вона містить

ряд обмежень, через які не може бути використана для українського ринку. В більшості випадків

це пов’язано з відсутністю статистичної бази, що дозволяло б проводити порівняння компаній та

підібрати аналоги для сегментів диверсифікованої компанії, що співставляються з фундаменталь-

ними факторами вартості та функціонують у тих самих галузях. Проте, на думку авторів, це вже

другорядний недолік, а першочерговими слід вважати: відсутність зв’язку між даною методикою

розрахунку синергетичного ефекту та класичним поняттям «мультиплікатора», що був запропоно-

ваний у 1931 році Р.-Ф. Каном; всі дані, що мають бути використаними у розрахунку, повинні ви-

значатися на основі припущень, що є дуже ризикованим у сучасних занадто мінливих та

нестабільних умовах господарювання. Слід також наголосити, що ця методика визначення сине-

ргетичного ефекту не відображає процесу формування приросту прибутків внаслідок диверсифі-

кації виробництва.

Як вже зазначалося, вищезгадані методики не можуть бути використаними для оцінки сине-

ргетичного ефекту при диверсифікації з різних причин. Тому для розрахунку майбутнього ефекту

синергії від диверсифікації пропонуємо використовувати формулу мультиплікатора комплемента-

рності [13]. Формула для розрахунку мультиплікатора комплементарності подається у такому ви-

гляді:

−

0<k≤1, (6)

де k – коефіцієнт комплементарності, що показує залежність між новим товаром (послугою)

і вже існуючим раніше;

с – питома вага вартості нового товару (послуги) в загальному обороті.

Автори пропонують використовувати даний мультиплікатор для обчислення величини еко-

номічної вигоди від виробництва комплементарних товарів або наданні комплементарних послуг,

використовуючи при цьому частково вже наявні матеріальні ресурси на підприємстві, забезпечу-

ючи таким чином повне використання факторів, що вже знаходяться у володінні фірми. Спосіб

виробництва та забезпечення повної завантаженості ресурсів, для яких розроблена формула муль-

типлікатора комплементарності, носить назву концентричної диверсифікації. Тобто, можна зроби-

ти висновок, що вищеописаний механізм розрахунку може використовуватися для оцінки

потенційних результатів від диверсифікації, а оскільки встановлено, що між диверсифікацією та