Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право 2010 № 4-5

Подождите немного. Документ загружается.

Фінанси

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

161

Ми цілком погоджуємося з комплексом заходів, які необхідно провести для реформування

комплексу, що задекларовані Концепцією розвитку санаторно-курортної галузі. Їх раціональна та

ефективна реалізація на практиці призведе до збільшення ефективності фінансово-господарської

діяльності організацій і як наслідок – до підвищення фінансового потенціалу.

Висновки. Туристично-рекреаційна діяльність як масове соціально-економічне явище світо-

вого масштабу перетворюється у важливий стимул розвитку. Досвід останніх років свідчить про

те, що в умовах всезагальної стагнації галузей матеріального виробництва рекреація і туризм за-

лишаються високорентабельними галузями, які функціонують стабільно і ефективно.

У світлі національного і культурного відродження України розвиток рекреації і туризму на-

буває сьогодні особливого значення. Адже рекреація – це одна з форм раціонального використан-

ня вільного часу, проведення змістовного дозвілля, задоволення пізнавальних інтересів,

оздоровлення та лікування населення. Сьогодні реалізацію рекреаційних послуг необхідно виво-

дити на рівень розвинутих європейських держав (Німеччина, Великобританія, Франція та США), а

основний принцип індустрії відпочинку і оздоровлення повинен передбачати максимально мож-

ливе збільшення грошових надходжень від реалізації конкурентоспроможних якісних послуг, а не

надання дешевих туристичних послуг. Розвиток туризму є стимулом для інших секторів економі-

ки (у тому числі транспорту, зв’язку, торгівлі), сприяє створенню більшої кількості робочих місць,

збільшенню бази оподаткування і надходжень до бюджетів як міст і областей, так і України в ці-

лому.

Аналіз фінансового потенціалу санаторно-курортних закладів дає підстави сподіватися, що

рекреаційно-оздоровчий комплекс Вінниччини має перспективу пожвавлення санаторно-

курортного лікування та оздоровлення. Це також потенціал розвитку міжнародного і вітчизняного

оздоровлення і туризму, які є прибутковими видами економічної діяльності багатьох країн.

На основі аналізу фінансово-економічного стану оздоровчих закладів регіону можна зроби-

ти висновок, що ефективне управління фінансовим потенціалом підприємств можливе за умови

виконання наступних завдань:

1. екологічне обґрунтування навантаження на природні ресурси;

2. створення системи заохочення інвестицій на модернізацію та будівництво закладів

РОК;

3. запровадження ефективної системи фінансування незалежно від форми власності та

підпорядкування;

4. зменшення податкового тиску;

5. створення з боку держави механізмів комплексного розвитку РОК;

6. розробка цільових програм розвитку комплексу, зокрема інфраструктури розміщен-

ня відпочиваючих тощо;

7. поліпшення якості надання та створення доступних за ціною санаторно-курортних,

оздоровчих та туристичних послуг;

8. забезпечення повної інформованості громадян України й іноземців про рекреаційно-

оздоровчі можливості нашої країни, поліпшення стратегії маркетингу та просування

рекреаційно-оздоровчих послуг на внутрішньому і зовнішньому ринках, зокрема че-

рез адаптацію маркетингових стратегій до сучасної практики надання рекреаційно-

оздоровчих послуг;

9. створення дієвої системи організації дитячого і молодіжного відпочинку та оздоров-

лення.

Виконання зазначених завдань зумовить прискорений розвиток рекреаційно-туристичного

та санаторно-курортного комплексів України, зробить його конкурентоспроможним, життєздат-

ним та самоокупним, створить сприятливий клімат для споживача та зацікавить інвесторів.

Фінанси

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

162

Література

1. Дядечко Л.П. Економіка туристичного бізнесу. Навчальний посібник / Л.П. Дядечко.

– К.: Центр учбової літератури, 2007. – 224 с.

2. Матеріали подій Всеукр. конф. "Санаторно-курортна реабілітація і лікування – веду-

чий фактор збереження трудового потенціалу". [Електронний ресурс]. – Режим до-

ступу: //www.ufoz.ukrmed.info/index.php?go=Pages&in=view&id=583.

Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції розвитку

санаторно-курортної галузі» від 23 квітня 2003 р. №231-р.

3. Туризм у XXI столітті: глобальні тенденції і регіональні особливості: матеріали 2-ої

міжнар. наук.- практ . конф .// Редкол. Цибух В.І. (голова) та ін. – К: Знання України,

2002. – 560 с.

4. Щербіна Н.М., Маслова Л.Я. Проблеми і особливості розвитку рекреаційного ком-

плексу України / Н.М.Щербіна, Л.Я. Маслова // Донецький державний університет

економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського [Електронний ресурс]. – Режим до-

ступу: http://www.iso.org/iso/en/iso9000-14000/pdf/survey2003.pd.

5. Александрова Д.В. Рекреаційний комплекс України / Д.В. Александрова [Електро-

нний ресурс]. – Режим доступу: http://oodri.narod.ru/er5p.htm.

Фінанси

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

163

Педь І.В., к.е.н., доцент кафедри бізнес-адміністрування

Міжнародного інституту менеджменту "МІМ-Київ"

МЕХАНІЗМ ВПЛИВУ ПОДАТКІВ НА ЗАРОБІТНУ ПЛАТУ, ЗАЙНЯТІСТЬ

ТА МІЖНАРОДНУ МІГРАЦІЮ РОБОЧОЇ СИЛИ

У статті висвітлюється характер дії податкових чинників впливу на рівень заробітної плати, за-

йнятості та міжнародної міграції робочої сили в умовах відкритої економіки.

The article uncovers the character of tax factors influence on wages, employment and international labor

migration under open economy conditions.

Постановка проблеми. Протягом останніх десятиліть у більшості країн світу спостерігаєть-

ся загострення проблеми зайнятості та оплати праці населення. Так, частка доходу, що приходить-

ся на трудові ресурси (на відміну від капіталу) у країнах з розвинутою економікою, скоротилася у

середньому приблизно на 7 % [1].

Виходячи з економічної теорії, податки є важливим регулятором відтворення пропозиції

праці. Зокрема, відмінності у функціональних елементах податків впливають на оптимальність

пропозиції робочої сили та розподілу сукупної праці. В умовах відкритості національної економі-

ки механізм відтворення зайнятості формується під впливом різних чинників на зовнішній попит

країни, серед яких одне з вагомих місць посідають податкові чинники [2].

Метою статті є визначення механізму впливу податкових чинників на заробітну плату,

зайнятість та міжнародну міграцію робочої сили.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідженню чинників, які обумовлюють рівень

зайнятості, безробіття та зовнішньої трудової міграції, українською економічною наукою останні-

ми роками приділяється все більша увага. Так, проблемні питання сучасної державної політики у

сфері зайнятості та подолання безробіття були предметом наукових досліджень О.В. Вороненка,

В.М. Галицького, І.Ф. Гнибіденка, В.В. Дмитрієва-Заруденка, Б.С. Довжук, М. І. Іншина,

О.В. Журби, Р.Л. Капченка, О.М. Могильного, С.В. Попова та інших вчених. Проблематиці зрос-

тання міграції населення в умовах глобалізації присвячено наукові праці І. Гнибіденко, В. Куцен-

ко, І. Кизими, Е. Лібанової, О. Малиновської, Т. Петрової, С. Пирожкова, І. Прибиткова, М.

Семикіної, О. Ярової та ін., які охоплюють питання переважно демографічних аспектів проблеми.

Однак, як правило, при дослідженні проблематики оплати праці, зайнятості та міжнародної мігра-

ції робочої сили автори досліджень не торкаються питань визначення змісту та характеру впливу

податкових чинників.

Виклад основного матеріалу. Як теоретичні, так і емпіричні дослідження підтверджують,

що заробітна плата та зайнятість є чутливими до всіх трьох видів податків: податків на працю, по-

датків на капітал і податків на споживання.

Вплив податків на працю. Економічна теорія та емпіричні дослідження свідчать, що оподат-

кування робочої сили скорочує зайнятість, тим самим зменшуючи обсяг потенційного виробницт-

ва. Оподаткування заробітної плати створює різницю між сукупними витратами компанії на

оплату праці і реальною чистою заробітною платою, яку отримує працівник.

У західній економічній науці показник частки податків у сукупних витратах працедавця на

оплату праці отримав назву "податковий клин" ("tax wedge"). Розмір податкового клину є основ-

ним показником, за допомогою якого оцінюється вплив податків на ринок праці, а саме на попит і

пропозицію робочої сили. Сукупні витрати на оплату праці визначають рівень попиту на робочу

силу, тоді як сума чистої заробітної плати визначає рівень пропозиції робочої сили. Те, яку части-

ну податкового клину буде покладено на компанію (що вплине на попит на робочу силу), а яку

частину буде покладено на робітника (вплине на пропозицію робочої сили), залежить від можли-

вості перекладання податків.

Фінанси

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

164

Зв'язок між податками та характеристиками ринку праці значним чином обумовлюється не-

податковими факторами. Зокрема, вплив податків на заробітну плату та зайнятість залежить від

існуючої у країні практики встановлення розміру заробітної плати, а також від складових системи

соціального забезпечення. Необхідно зазначити, що завдання проведення порівняльних емпірич-

них досліджень у цій сфері, які б ґрунтувалися на узагальнених статистичних даних щодо націо-

нальних ринків праці країн світу є надзвичайно складним.

У цьому сенсі надзвичайно важливим є дослідження Ф. Жомотт, І. Тайтелл [1], яке виявило,

що на відміну від загальної тенденції у країнах, що проводили реформи з метою зниження вартості

робочої сили для компаній за рахунок скорочення "податкового клину" і підвищення гнучкості

ринку праці, скорочення частки доходів, що приходиться на працю (на відміну від капіталу), в ці-

лому було меншим.

Аналізуючи вплив податків на рівень зайнятості, слід насамперед оцінити рівень перекла-

дання податків. Це залежить як від еластичності попиту і пропозиції на ринку праці, так і від ін-

ших факторів, що впливають на зростання або зменшення заробітної плати, зокрема дієвості

профспілок.

На ринках праці, де пропозиція робочої сили нееластична до змін у рівні оплати праці або

діяльність профспілок у захисті прав працівників не є успішною, бізнес одержує можливість пере-

кладати податки на працівників, і це, в свою чергу, призводить до зменшення їхньої чистої заробі-

тної плати. На ринках, де еластичність пропозиції робочої сили до змін у рівні заробітної плати є

високою, а діяльність профспілок – більш успішною, бізнес не має можливості повністю переклас-

ти податки на працівників.

У реальному світі працівники рано чи пізно починають реагувати на зменшення їхньої чис-

тої заробітної плати. Якщо домінує ефект заміни – вони скорочують пропозицію робочої сили,

збільшуючи кількість часу, що витрачається на відпочинок, а якщо домінує ефект доходу – пого-

джуються більше працювати задля того, щоб компенсувати втрати від зменшення доходу, що збі-

льшує пропозицію робочої сили на ринку праці. Це означає, що збільшення податків може бути

наслідком як зростання, так і скорочення пропозиції робочої сили залежно від того, що домінує –

ефект заміщення чи ефект доходу. Тільки шляхом емпіричних досліджень можна встановити, який

з ефектів домінує на певному ринку праці і до яких наслідків – збільшення або зменшення пропо-

зиції робочої сили – призведе підвищення податків та скорочення реальної заробітної плати.

Працівники реагують на збільшення податків вимогою підвищення заробітної плати, що

призводить до зростання вартості робочої сили для бізнесу і скорочує попит на робочу силу. Зме-

ншення попиту на робочу силу може бути результатом зменшення рівня зайнятості й призводить

до уповільнення темпів економічного зростання.

Емпіричні дослідження свідчать, що еластичність пропозиції праці до змін у рівні заробітної

плати є досить високою [6]. Відтак, основний податковий тягар податків на заробітну плату несе

бізнес. Якщо умови на ринку праці неможливо змінити, працівники чинять опір підвищенню по-

датків, ініціюючи переговорний процес між профспілками і бізнесом і вимагаючи збільшення за-

робітної плати. Це підвищує вартість робочої сили для бізнесу і, у свою чергу, зростання вартості

робочої сили спричиняє скорочення попиту на неї. Зміна відносних витрат на капітал і працю при-

зводить до зростання капіталоємності виробництва.

Високий рівень еластичності пропозиції праці за податками на працю з домінуванням ефек-

ту заміни засвідчило дослідження британських науковців К. Мегхіра, Д. Філліпса [9]. Проаналізу-

вавши еластичність пропозиції праці у Великій Британії за останні двадцять років, вони

встановили, що для високопрофесійних працівників еластичність пропозиції є трохи меншою за

одиницю, що є достатньо високим показником. Разом з тим для низькокваліфікованих працівників

пропозиція праці є більш чутливою до системи соціальної допомоги, тобто більше пов’язана з ви-

датковою складовою бюджетної системи.

Викладене свідчить, що зменшення податків на заробітну плату, а також підвищення гнуч-

кості ринку праці (внаслідок перегляду рівня мінімальної заробітної плати, збільшення допомоги

по безробіттю, зростання мобільності робочої сили тощо) найймовірніше призведе до зростання

пропозиції робочої сили та попиту на працю. Це буде наслідком як зростання рівня зайнятості, так

і збільшення обсягів виробництва.

Фінанси

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

165

Вплив податків на капітал (у частині податків на доходи корпорацій). Корпоративні податки

підвищують вартість капіталу, зменшуючи попит на нього. Однак власники капіталу все таки не є

виключними носіями податкового тягаря корпоративних податків. Зменшення інвестицій у капітал

корпорацій призводить до зменшення частки капіталу на одного працівника, скорочення продук-

тивності праці та падіння реальної заробітної плати. Внаслідок цього на працівників покладається

не тільки тягар податків з праці, але і частина тягаря податків з доходу корпорацій.

Встановленню зв'язку між податком з доходів корпорацій та рівнем заробітної плати при-

свячене дослідження К. Хассета, А. Мезур [5], проведене в використанням даних за 72 країнами за

більш як двадцятирічний період. За результатами дослідження встановлено статистично значиме

свідчення того, що рівень заробітної плати є достатньо чутливим до рівня оподаткування доходів

корпорацій. Автори цього дослідження довели, що у менших країнах така чутливість є вищою.

Іншим вагомим висновком стало те, що на рівень заробітних плат також істотно впливає і рівень

оподаткування корпорацій у географічно та економічно сусідніх країнах.

Вплив податків на споживання. Податки на споживання впливають на пропозицію робочої

сили, зменшуючи купівельну спроможність чистої заробітної плати. Однак на зміни у податках на

споживання працівники реагують повільніше, і вплив, який на пропозицію робочої сили вчиняють

податки на споживання, проявляється поступово протягом більш тривалого періоду, ніж це відбу-

вається у випадку з податками на робочу силу.

Саме внаслідок цього у міжнародній практиці достатньо поширеною є рекомендація посту-

пової заміни податків на працю податками на споживання як одного з інструментів вирішення

проблеми безробіття. Зокрема, Європейська комісія [4] закликала уряди країн Європейського Со-

юзу запроваджувати податкові реформи, спрямовані на зменшення податків на працю з їх компен-

сацією податками на споживання. На думку фахівців Єврокомісії, така податкова політика має

підвищити конкурентоспроможність європейської системи в цілому, незважаючи на її потенційно

негативний вплив на рівень внутрішнього попиту.

Разом з тим слід зазначити, що подібні податкові реформи мають запроваджуватися з пев-

ною обережністю через проблеми, що виникають у зв’язку з необхідністю додержання принципу

справедливості в оподаткуванні. Зважаючи на регресивний характер податків на споживання, збі-

льшення їх рівня призводить до перерозподілу національного доходу не на користь малозабезпе-

чених громадян та пенсіонерів. Відтак, у разі незбалансованості та непродуманості таких реформ

додаткова частина їх доходу може підпасти під вилучення через сплату податків на споживання,

що входять до вартості споживчих товарів, без будь-якої компенсації у формі соціальних трансфе-

ртів.

Особливо треба розглянути питання механізму впливу податкових інструментів на міжна-

родну міграцію робочої сили на сучасному етапі. Окрім особистих причин, які обумовлюють між-

народну мобільність індивідів та схильність в обранні між роботою на батьківщині або за

кордоном, чиста заробітна плата, очевидно, є визначальним фактором у прийнятті міграційних

рішень. Внаслідок цього значні варіації у ставках податків з доходів фізичних осіб та внесків на

пенсійне та соціальне страхування, стягнення яких відчутно впливає на рівень чистої заробітної

плати, здійснюють вплив на рух мігрантів та експатріантів.

Одна з ключових гіпотез, що пояснює вплив різноманітних факторів на напрями міжнарод-

ної міграції робочої сили, твердить, що незаможні країни з нестабільним рівнем заробітної плати

приймають переважно "негативний набір" іммігрантів, приваблюючи індивідів з низьким рівнем

заробітної плати, тоді як заможні країни, навпаки, користуватимуться перевагами "позитивного

набору" іммігрантів, приваблюючи працівників з рівнем кваліфікації вище середнього. Емпіричні

дослідження підтверджують випереджаюче зростання протягом останніх десятиліть тенденції до

"позитивного набору" іммігрантів, що свідчить про більш високу мобільність кваліфікованих пра-

цівників порівняно з низькокваліфікованою робочою силою [7; 8].

П. Еггер, Д. Радулеску [3] здійснили емпіричне дослідження впливу на міжнародну мігра-

цію кваліфікованих працівників таких податкових факторів, як ефективні ставки податків, що

утримуються з працівника та працедавця у зв’язку з виплатою заробітної плати, та прогресивність

ефективних ставок оподаткування доходів для високооплачуваних працівників. Вони обчислили

ефективні ставки оподаткування доходів у 49 країнах та порівняли отримані результати з даними

щодо двостороннього руху кваліфікованих працівників між цими країнами та країнами ОЕСР. За

Фінанси

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

166

результатами дослідження було встановлено, що найбільш вагомим фактором податкового харак-

теру, що впливає на міжнародну трудову міграцію, є прогресивність ефективних ставок оподатку-

вання. Другим за вагомістю фактором став рівень ефективної ставки податку, що утримується з

працівника. І найменш вагомим було визнано рівень ефективної ставки податку, що підлягає спла-

ті працедавцем.

Висновок про те, що найбільш вагомим з поміж податкових факторів підвищення привабли-

вості країни для кваліфікованої робочої сили є відмова від прогресивності оподаткування чи зме-

ншення рівня прогресивності оподаткування, підтверджується і дослідженням Б. Расмуссена [10].

В процесі дослідження він також обґрунтував більшу привабливість саме відмови від прогресив-

ності оподаткування, ніж зниження загального рівня оподаткування, оскільки він практично не

створює ризику зменшення рівня суспільного добробуту внаслідок падіння податкових надхо-

джень.

Зважаючи на викладене, з метою приваблення міжнародно-мобільної висококваліфікованої

робочої сили, а також з метою запобігання її відтоку в інші країни, доцільно, поряд із заходами

неподаткового характеру, використовувати податковий інструментарій, а саме використовувати

якнайменш прогресивний режим оподаткування доходів фізичних осіб.

В Україні останнім часом все частіше лунають заклики до якнайскорішого відновлення про-

гресивності оподаткування доходів фізичних осіб. Перехід до пропорційного податку з доходів

громадян оцінюється лише як тактичний крок, спрямований на вирішення завдання детінізації

економіки. Однак такі висновки не враховують необхідність підвищення міжнародної конкуренто-

спроможності економіки України в аспекті суперництва за висококваліфіковану робочу силу.

Ґрунтуючись на висновках, охарактеризованих вище емпіричних досліджень, можна ствер-

джувати, що з метою приваблення міжнародно-мобільної висококваліфікованої робочої сили, і, що

є навіть більш актуальним – призупинення її масштабного відтоку з України в інші країни, доціль-

но, поряд із заходами неподаткового характеру, використовувати податковий інструментарій, а

саме підтримувати якнайменш прогресивний режим оподаткування доходів фізичних осіб.

Висновки. Проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки стосовно механізму та

характеру впливу податків на заробітну плату, зайнятість та міжнародну міграцію робочої сили.

1. Вплив податків на працю обумовлюється високим рівнем еластичності пропозиції

праці за цими податками. Тому зменшення податків на заробітну плату, а також під-

вищення гнучкості ринку праці (внаслідок перегляду рівня мінімальної заробітної

плати, збільшення допомоги по безробіттю, зростання мобільності робочої сили то-

що) найімовірніше призведе до зростання пропозиції робочої сили та попиту на пра-

цю. Це буде наслідком як зростання рівня зайнятості, так і збільшення обсягів

виробництва. З-поміж податкових факторів підвищення привабливості країни для

висококваліфікованої робочої сили найбільш вагомим є відмова від прогресивності

оподаткування чи зменшення рівня його прогресивності.

2. Вплив податків на капітал характеризується тим, що рівень заробітної плати та за-

йнятості є чутливими до рівня оподаткування доходів корпорацій, і у менших краї-

нах така чутливість є вищою. В умовах відкритої економіки на рівень заробітної

плати та зайнятості також істотно впливає і рівень оподаткування доходів корпора-

цій у географічно та економічно сусідніх країнах. Заміна податків на працю подат-

ками на споживання є одним з дієвих інструментів зменшення податкового

навантаження на робочу силу, підвищення попиту на неї і, відповідно, зменшення

рівня безробіття.

3. Вплив податків на споживання проявляється у тому, що податки на споживання

впливають на пропозицію робочої сили, зменшуючи купівельну спроможність чис-

тої заробітної плати. Саме внаслідок цього у міжнародній практиці достатньо поши-

реною є рекомендація поступової заміни податків на працю податками на

споживання як одного з інструментів вирішення проблеми безробіття.

Фінанси

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

167

Література

1. Жомотт Ф. Глобализация рынка труда / Флоранс Жомотт, Ирина Тайтелл // Финансы

& Развитие. – 2007. – № 6. – С. 20–21.

2. Мортіков Віталій Володимирович. Економічний механізм відтворення ефективної

зайнятості : дис. ... д-ра екон. наук : 08.01.01 / Мортіков Віталій Володимирович. –

К., 2002. – 409 с.

3. Egger P. The Influence of Labor Taxes on the Migration of Skilled Workers [Electronic

Resource] / Peter Egger, Doina Maria Radulescu // 2008. – 26 р. – (Working paper /

CESIFO; 2462]. – Mode of access:

http://www.ifo.de/pls/guestci/download/CESifo%20Working%20Papers%202008/CESifo

%20Working%20Papers%20November%202008%20/cesifo1_wp2462.pdf.

4. European Commission, Growth, Competitiveness, Employment : The Challenges and

Ways Forward into the 21st Century // Bulleting of the European Communities /

Commission of the European Communities. – Brussels, 1993. – 151 p.

5. Hassett K. Taxes and Wages / Kevin A. Hassett, Aparna Mathur. – 2006.

6. Kesner-Skreb M. Tax Policy and Economic Growth [Electronic Resource] / M. Kesner-

Skreb // Croatian Economic Survey. – 1996-1999. – Р. 145-206. – Mode of access :

http://www.eizg.hr/AdminLite/FCKeditor/UserFiles/File/ces4-kesner-skreb.pdf.

7. Krogstrup S. Public Debt Asymmetries : The Effect on Taxes and Spending in the

European Union // European Central Bank. – 2002. – (ECB Working Paper 162). – Mode

of access : http://www.ecb.int/pub/pdf/scpwps/ecbwp162.pdf.

8. Liebig T. Migration, Self-Selection and Income Inequality: An International Analysis

[Electronic Resource] / Thomas Liebig, Alfonso Sousa-Poza // Kyklos. – 2004. – Vol.57. –

P. 125-146. – Mode of access : http://ideas.repec.org/a/bla/kyklos/v57y2004i1p125-

146.html.

9. Meghir С. Labour Supply and Taxes / Costas Meghir, David Phillips // The Institute for

Fiscal Studies. – 2004. – 72 р. – (Discussion Paper WP08/04). – Mode of access:

http://papers.ssrn.com/sol3/papers.cfm?abstract_id=1136210.

10. Rasmussen В. Migration Incentives and Taxation: Do Marginal Taxes Matter? [Electronic

Resource] / Bo Sandemann Rasmussen // University of Aarhus, Denmark. – 2004. – 12 р.

– (Working Paper 2004-07). – Mode of access :

http://papers.ssrn.com/sol3/papers.cfm?abstract_id=1147570.

Фінанси

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

168

Стадніченко О.В., аспірант,

ДВНЗ «Київський національний економічний

університет імені Вадима Гетьмана»

ПОРЯДОК І МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ВИДАТКІВ ВНЗ ЗА ЗАХИЩЕНИМИ

СТАТТЯМИ ВИДАТКІВ БЮДЖЕТУ

Розглянуто порядок та комплексну методику аналізу видатків ВНЗ за захищеними статтями вида-

тків бюджету. Представлено результати проведеного аналізу на прикладі аналізу видатків на під-

готовку кадрів ВНЗ I–IV рівнів акредитації, встановлено вплив інфляції на обсяг фінансового

забезпечення ВНЗ України, виявлено недоліки у плануванні і обліку видатків за захищеними стаття-

ми, що унеможливлюють проведення аналітичної роботи, знижуюють якість управлінських рішень.

An order and complex method of analysis of charges of НЕЕ is considered after the protected items of ex-

penses of budget. The results of the conducted analysis are presented on the example of analysis of charges

on training of personnels of HEE I-IV levels of accreditation, influence of inflation is set on the volume of the

financial providing of HEE of Ukraine, failings are discovered in planning and account of charges after the

protected articles which do impossible proovedlennya of aalitichnoy work, znizhuyuyut' quality of adminis-

trative decisions.

Постановка наукової проблеми. Методика та організація аналізу видатків бюджету в умовах

побудови економіки з ринковими відносинами є важливим напрямом наукових досліджень, що

характеризується достатнім висвітленням в науковій та економічній літературі. Втім, серед розма-

їття наукового доробку у цій сфері, відносно мало дослідженим питанням є аналіз видатків бю-

джету в розрізі державних цільових програм, зокрема і видатків ВНЗ за захищеними статтями

видатків бюджету, що в умовах формування соціально-орієнтованої економіки України є актуаль-

ним та важливим. Зокрема, актуальність наукової проблеми, якій присвячена дана стаття, полягає

у необхідності опрацювання порядку та методики аналізу видатків ВНЗ за захищеними статтями

видатків бюджету.

Літературні джерела та публікації з теми дослідження, пов’язані з роботами вітчизняних

та зарубіжних учених: Амоші О. [1], Боголіб Т. [3], Гельман В. М. [11; 12], Мамрош Т. [4], Огонь

Ц. [5], Панкова Д. [2], Салиги С. [11; 12], Спільник І. [13], Ткаченко Є. [20], Шулюк Б. [14], Яриш-

ко О. [20].

Мета статі – дослідити порядок та методику аналізу видатків ВНЗ за захищеними стаття-

ми видатків бюджету, комплексно проаналізувати видатки на підготовку кадрів ВНЗ I-IV рівнів

акредитації.

Виклад основного матеріалу. Опрацюванню методики аналізу видатків за захищеними стат-

тями бюджету та механізму її удосконалення має передувати ґрунтовна організаційна робота, що

передбачає низку послідовних заходів, спрямованих на отримання результатів, які уможливлюють

реалізацію інформаційної функції аналізу видатків ВНЗ за захищеними статтями. Проведення ана-

лізу передбачає алгоритм послідовності організаційних та методичних етапів, до кожного з яких

висувається комплекс завдань, що потребують виконання та спрямовані на отримання результатів.

Аналіз видатків за захищеними статтями бюджету має ґрунтуватися перш за все на дослідженні

загальної тенденції зміни видаткової частини державного бюджету України з розподілом його за

напрямами:

– горизонтальний аналіз видатків державного бюджету (дослідження динаміки обсягу

видатків);

– вертикальний аналіз видатків державного бюджету (дослідження структури та струк-

турних зрушень у складі видатків);

– врахування інфляційного фактора (встановлення впливу зміни рівня цін на фінансове

забезпечення ВНЗ).

Фінанси

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

169

Зазначений порядок аналізу дозволяє досліджувати загальні тенденції, що характеризують

рівень забезпечення ВНЗ фінансовими ресурсами, структуру та структурні зрушення обсягу вида-

тків на виконання окремих державних цільових програм, фінансове забезпечення, що розподіля-

ється через відповідних головних розпорядників бюджетних коштів та уможливлює встановлення

впливу видатків за захищеними статтями бюджетів ВНЗ на соціально-економічний розвиток дер-

жави.

Аналізувати динаміку обсягу видатків ВНЗ на підготовку кадрів ВНЗ

I–IV рівнів акредитації доцільно у порівнянні з динамікою обсягу видатків бюджету Украї-

ни загалом [6; 7; 8; 9; 10], за результатами якого в 2005–2009 рр. встановлено щорічне зростання

обсягу видатків із Державного бюджету України протягом 2005–2009 рр. При цьому, стрибкоподі-

бне зростання обсягу видатків відбулося у 2008 році порівняно з 2007 роком на 78576352,9 млрд.

грн. (45%). Загалом, станом на 2009 рік, порівняно з 2005 роком обсяг видатків із державного бю-

джету збільшився на 149971055,10 млрд. грн. (в 1,28 рази). Найменший приріст обсягу видатків із

державного бюджету припадає на 2009 рік у порівнянні з 2008 роком та становить лише 5,59%.

Окрім того, значне скорочення обсягу видатків розвитку із загального фонду (майже на 78%)

спричинило зниження обсягу видатків із загального фонду на 3,39% та зі спеціального фонду

(майже на 3%). Слід зазначити, що скорочення обсягу видатків розвитку із загального фонду 2009

року призвело до зниження їх обсягу навіть порівняно з 2005 роком майже на 44%. За результата-

ми розрахунків середній щорічний приріст обсягу видатків із бюджету становить близько 35%, в

тому числі як із загального фонду (майже 20%), так і зі спеціального фонду (понад 43%).

Тенденції змін обсягу видатків на підготовку кадрів ВНЗ I–IV рівнів акредитації ідентичні

динаміці обсягу видатків із держбюджету загалом. Слід відмітити характерне уповільнення швид-

кості зростання у 2009 році і для обсягу видатків на підготовку кадрів ВНЗ I–IV рівнів акредитації.

У середньому щорічний приріст обсягу видатків на підготовку кадрів ВНЗ I–IV рівнів акре-

дитації становив понад 41%, в тому числі із загального фонду – понад 31%, зі спеціального фонду

– понад 24%.

Наявність відхилень за результатами горизонтального аналізу вказує на необхідність вста-

новлення структурних зрушень, що відбулися у видатковій частині державного бюджету.

Структура видаткової частини держбюджету в розрізі джерел покриття видатків свідчить,

що в 2005–2009 рр. питома вага видатків загального фонду коливалася в межах 78–81%, а у 2009

році відбулося різке її скорочення – до 72%. При цьому, до 2007 року, спостерігалося поступове

збільшення питомої ваги видатків розвитку у обсязі видатків із загального фонду, а в 2009 р. від-

булися структурні зрушення у бік різкого зниження цього показника на 10,45 в.п. Питома вага ви-

датків розвитку зі спеціального фонду у 2005–2009 рр. суттєво не змінилася та коливалася в межах

8,71–10,78%. Також цілком очевидні структурні зрушення у бік збільшення частки видатків спеці-

ального фонду.

У структурі видаткової частини державного бюджету на видатки за захищеними статтями

на підготовку кадрів вищими навчальними закладами I–IV рівнів акредитації в загальному обсязі

видатків в 2005–2009 рр. припадало близько 6%, при чому в 2009 році їх питома вага в складі ви-

датків державного бюджету за останні 5 років була найвища (6,55%).

Доцільним також вбачається проведення аналізу участі видатків на підготовку кадрів ви-

щими навчальними закладами I–IV рівнів акредитації у формуванні видаткової частини державно-

го бюджету в розрізі загального та спеціального фондів. Розподіл видатків на підготовку кадрів

вищими навчальними закладами I–IV рівнів акредитації за видатками із загального та, відповідно,

спеціального фондів державного бюджету ілюструє рис. 1.

Фінанси

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010.

170

Рис 1. Питома вага видатків загального та спеціального фондів на підготовку кадрів

ВНЗ I-IV рівнів акредитації у складі видатків загального та спеціального фондів державного

бюджету.

Результати розрахунків свідчать про доволі суттєвий обсяг видатків на підготовку кадрів

ВНЗ I–IV рівнів акредитації у складі видатків спеціального фонду державного бюджету, який ко-

ливається в різні роки від 9,24% до 13,03%. Найнижча частка припадає на видатки на підготовку

кадрів ВНЗ I–IV рівнів акредитації із спеціального фонду держбюджету 2008 року, а найвища –

2007 року, при цьому структурне зрушення становить майже 4 в.п. Щодо видатків із загального

фонду, то слід зазначити, що найменша частка видатків на підготовку кадрів вищими навчальними

закладами I–IV рівнів акредитації була в 2005 році (3,92%), а найсуттєвіша – в 2009 році (5,45%).

У структурі видатків на підготовку кадрів ВНЗ I–IV рівнів акредитації спостергаються стру-

ктурні зрушення у бік зростання частки видатків споживання та відповідно зменшення частки ви-

датків розвитку.

Втім, на перший погляд, позитивна тенденція до зростання може виявитися хибною під

впливом інфляційного фактора, оскільки інфляція призводить до зниження реальної купівельної

спроможності грошової одиниці, внаслідок чого відбувається приховане недофінансування [2, С.

32]. Отже, врахування інфляційного фактора дозволяє простежити рівень реального зростання об-

сягу видатків із державного бюджету. Загальна зміна рівня цін в 2005–2009 рр. становить 202,68%,

отже за п’ять років спостерігається зростання цін більше ніж в 2 рази, а найвищий темп інфляції

мав місце в 2008 році [15; 16; 17; 18; 19].

Порівняння темпів зростання інфляції з темпами зростання обсягу видатків відносно 2005

року представлено на рис. 2.

Врахування впливу інфляційного фактора дозволяє встановити, що темп зростання обсягу

видатків із державного бюджету в 2005–2009 рр. в 1,12 рази випереджав зростання цін на товари

та послуги. Окрім того, доцільно простежити реальну щорічну зміну обсягу видатків у порівнянні

з попереднім періодом (рис. 3).