Зв'язок між податками та характеристиками ринку праці значним чином обумовлюється не-
податковими факторами. Зокрема, вплив податків на заробітну плату та зайнятість залежить від
існуючої у країні практики встановлення розміру заробітної плати, а також від складових системи
соціального забезпечення. Необхідно зазначити, що завдання проведення порівняльних емпірич-
них досліджень у цій сфері, які б ґрунтувалися на узагальнених статистичних даних щодо націо-
нальних ринків праці країн світу є надзвичайно складним.
У цьому сенсі надзвичайно важливим є дослідження Ф. Жомотт, І. Тайтелл [1], яке виявило,
що на відміну від загальної тенденції у країнах, що проводили реформи з метою зниження вартості
робочої сили для компаній за рахунок скорочення "податкового клину" і підвищення гнучкості
ринку праці, скорочення частки доходів, що приходиться на працю (на відміну від капіталу), в ці-
лому було меншим.
Аналізуючи вплив податків на рівень зайнятості, слід насамперед оцінити рівень перекла-
дання податків. Це залежить як від еластичності попиту і пропозиції на ринку праці, так і від ін-
ших факторів, що впливають на зростання або зменшення заробітної плати, зокрема дієвості
профспілок.
На ринках праці, де пропозиція робочої сили нееластична до змін у рівні оплати праці або
діяльність профспілок у захисті прав працівників не є успішною, бізнес одержує можливість пере-
кладати податки на працівників, і це, в свою чергу, призводить до зменшення їхньої чистої заробі-
тної плати. На ринках, де еластичність пропозиції робочої сили до змін у рівні заробітної плати є
високою, а діяльність профспілок – більш успішною, бізнес не має можливості повністю переклас-
ти податки на працівників.
У реальному світі працівники рано чи пізно починають реагувати на зменшення їхньої чис-
тої заробітної плати. Якщо домінує ефект заміни – вони скорочують пропозицію робочої сили,
збільшуючи кількість часу, що витрачається на відпочинок, а якщо домінує ефект доходу – пого-
джуються більше працювати задля того, щоб компенсувати втрати від зменшення доходу, що збі-
льшує пропозицію робочої сили на ринку праці. Це означає, що збільшення податків може бути
наслідком як зростання, так і скорочення пропозиції робочої сили залежно від того, що домінує –
ефект заміщення чи ефект доходу. Тільки шляхом емпіричних досліджень можна встановити, який
з ефектів домінує на певному ринку праці і до яких наслідків – збільшення або зменшення пропо-
зиції робочої сили – призведе підвищення податків та скорочення реальної заробітної плати.
Працівники реагують на збільшення податків вимогою підвищення заробітної плати, що
призводить до зростання вартості робочої сили для бізнесу і скорочує попит на робочу силу. Зме-
ншення попиту на робочу силу може бути результатом зменшення рівня зайнятості й призводить
до уповільнення темпів економічного зростання.
Емпіричні дослідження свідчать, що еластичність пропозиції праці до змін у рівні заробітної
плати є досить високою [6]. Відтак, основний податковий тягар податків на заробітну плату несе
бізнес. Якщо умови на ринку праці неможливо змінити, працівники чинять опір підвищенню по-
датків, ініціюючи переговорний процес між профспілками і бізнесом і вимагаючи збільшення за-
робітної плати. Це підвищує вартість робочої сили для бізнесу і, у свою чергу, зростання вартості
робочої сили спричиняє скорочення попиту на неї. Зміна відносних витрат на капітал і працю при-
зводить до зростання капіталоємності виробництва.
Високий рівень еластичності пропозиції праці за податками на працю з домінуванням ефек-
ту заміни засвідчило дослідження британських науковців К. Мегхіра, Д. Філліпса [9]. Проаналізу-
вавши еластичність пропозиції праці у Великій Британії за останні двадцять років, вони
встановили, що для високопрофесійних працівників еластичність пропозиції є трохи меншою за
одиницю, що є достатньо високим показником. Разом з тим для низькокваліфікованих працівників
пропозиція праці є більш чутливою до системи соціальної допомоги, тобто більше пов’язана з ви-
датковою складовою бюджетної системи.
Викладене свідчить, що зменшення податків на заробітну плату, а також підвищення гнуч-
кості ринку праці (внаслідок перегляду рівня мінімальної заробітної плати, збільшення допомоги
по безробіттю, зростання мобільності робочої сили тощо) найймовірніше призведе до зростання
пропозиції робочої сили та попиту на працю. Це буде наслідком як зростання рівня зайнятості, так
і збільшення обсягів виробництва.