Зимовець В. Державна фінансова політика економічного розвитку

Подождите немного. Документ загружается.

Державна фінансова політика економічного розвитку

346

139. Маркс К. Капитал: Т. 3. – М.: Госполитиздат, 1953.

140. P.Duguay Empirical evidence on the strength of the monetary trans-

mission mechanism in Canada // Journal of Monetary Economy. – Vol. 33. –

No1. – 1994. – Р. 39–61.

141. Харрис Л. Денежная теория. – М.: Прогресс, 1990.

142. Зимовець В. Процентна ставка у перехідній економіці: моногра-

фія. – К.: Інститут економіки НАНУ. – 1998. – 127 с.

143. European Voice. – 1996. – Vol. 2. – N3.

144. Олейник А.Н. Институциональная экономика. – М.: Инфра-М. –

2000. – 141 с.

145. Bloomberg Financial Glossaryhttp [Електронний ресурс]. – Доступний

з: <www.bloomberg.com/analysis/glossary/bfgloss.htm#search_costs>.

146.

Tumpel-Gugerell G. The Role of Institutions in the Financial System

[Електронний ресурс] // Panel discussion, Center for Financial Stability, Buenos

Aires, 11/11/2003.– Доступний з: <www.ecb.int/key/03/sp031111.htm03>.

147. Норт Д. Інституції, інституційна зміна та функціонування економі-

ки.– К.: Основи. – 2000. – с. 92.

148. Хайнц Д. Курц. "Новые" модели эндогенного роста // Вестник Фи-

нансовой академии при Правительстве Российской Федерации. – №4(20). –

М.: Финансы и статистика, 2001. – C. 38–46.

149. The search for stable money: Ed. by Schwarz A. – Chicago: Chicago

University Press, 1987.

150. King R.G. & Levine R. Finance, entrepreneurship, and growth // Journal

of Monetary Economics. – 1993. – Vol. 32. – P. 513–542.

151. Levine R. and Zervos S.J. What Have We Learned About Policy and

Growth form Cross–Country Regressions? // American Economic Review. –

1993. – Vol. 83. – №2. – P. 426–430.

152. Levine R. & Zervos S. Stock Market Development and Long–Run

Growth // The World Bank Economic Review. – 1996. – Vol. 10. – P. 323–339.

153.

Vogel R., Buser S. Inflation, Financial Repression, and Capital Forma-

tion in Latin America // Money and Finance in Economic Growth and Develop-

ment. Ed, R. McKinnon. – New York: Marcel Dekker, Inc., 1976. – Р. 35–70.

154. System of National Accounts 1993. – Glossary. [Електронний ре-

сурс]. – Доступний з: <http://www.oecd.org/dataoecd/38/18/2674296.pdf>.

155. Barnes M.H. The End of the Financial Era: What Happens Next? // The

Bank Credit Analyst. – June, 2002. – P. 20–31.

Вступ

певні корективи щодо висунення більш жорстких вимог стосовно прозорості

і платоспроможності фінансових інститутів.

Динамічний розвиток фінансових систем, позитивні тенденції та кризові

явища у фінансовій сфері, що мали місце протягом останніх 30 років, по-

требують внесення коректив у цілі та завдання державної фінансової полі-

тики з двох міркувань. По-перше, зростають можливості щодо

фінансового

забезпечення економічного розвитку, в тому числі можливості державних

запозичень на фінансових ринках для фінансування державних інвестицій-

них програм. По-друге, із зростанням активів сектора ФК стають значно

вагомішими завдання державної фінансової політики по забезпеченню

стабільності зазначеного сектора та якісному регуляторному супроводжен-

ню його функціонування.

Фінансова система є динамічним об’

єктом, роль і місце окремих секторів

економіки у ній змінюється, і тому методологічні підходи, що розроблялися

для управління та регулювання фінансової системи відносно стабільної

форми та структури, що функціонувала протягом XX ст., є застарілими

і неадекватними для сучасних умов. Динамічний розвиток фінансових сис-

тем протягом останніх 30 років (1980–2010 рр.) потребує наукової оцінки та

узагальнень. Ідеться про значні зрушення у фінансових системах, що

є об’єктивною передумовою коригування існуючих концепцій державної

фінансової політики.

Важливим завданням є наукове обґрунтування теоретико-

методологічних основ державної фінансової політики з позицій взаємодії

фінансів держави, домогосподарств, виробничих підприємств і фінансових

посередників. Сфери відповідальності державної фінансової політики із

розвитком фінансових ринків

та зростанням сектора ФК розширюються.

Водночас посилюється конкуренція між державою і приватним сектором за

джерела фінансування капіталу. Більшої актуальності набувають завдання

державної фінансової політики у сфері зміцнення стабільності фінансових

систем, оскільки значні обсяги заощаджень зберігаються у формі фінансо-

вих активів і їхнє знецінення призводить до небажаних для економічного

розвитку перерозподільних ефектів

. Потребують детального наукового

дослідження такі явища та процеси: посилення ролі і значення недержав-

них фінансів, глобалізація фінансових ринків, інтеграція сектора ФК країн

центру і периферії, сучасні тенденції взаємозв’язку між типом і ступенем

розвитку фінансової системи та економічним зростанням; особливості реа-

Державна фінансова політика економічного розвитку

лізації фінансової політики в умовах динамічно зростаючих фінансових

систем за глобалізації фінансових ринків.

Системно вплив державної фінансової політики на економічний розви-

ток можна оцінити, лише розглядаючи фінанси окремих інституційних сек-

торів економіки через усі можливі фінансові відносини між ними в межах

фінансової системи. Розробка концептуальних засад державної фінансової

політики економічного розвитку

потребує чіткого розуміння сфери впливу

такої політики на основі недвозначної дефініції поняття "фінансова систе-

ма". Теоретично обґрунтовані методи та механізми реалізації державної

фінансової політики на практиці можуть бути розроблені лише на міцній

методологічній основі.

Фінансова система як об’єкт впливу державної фінансової політики по-

винна мати чіткі і доступні для

суспільства кількісні параметри або критерії

оцінки, що давало б можливість недвозначно і об’єктивно оцінювати ефек-

тивність такої політики. Відсутність цілісного підходу до фінансової системи

як об’єкта державного регулювання і, частково, управління, є певною нау-

ковою прогалиною. Простіше детально дослідити окремий сегмент або

сектор фінансової системи, аніж розглянути всі її

складові одночасно та

у взаємозв’язку.

В економічній науці існує численна кількість підходів до визначення

складу фінансової системи, її типу та її основоположної категорії. Пошире-

ними є підходи, що базуються на кругообігу фінансових ресурсів, які не

є такою основоположною категорією, котра б давала можливість побудува-

ти структуру фінансової системи не

лише у динаміці, а й у статиці. Методо-

логічна слабкість таких підходів зумовлюється тим, що фінансові ресурси

є лише тимчасовою грошовою формою капіталу, що має велике значення

для розкриття змісту капіталу. Також поширеними є ієрархічні типи фінан-

сових систем – державоцентричні, де центром такої системи є фінанси

сектора ЗДУ (бюджет широкого уряду

), та ринковоцентричні, ядром яких

Поняття "широкий уряд" включає в себе державний бюджет, місцеві бюджети та бюджети

фондів соціального страхування (відповідає терміну general government) відповідно до

European System of Accounts. За визначенням, яке дається у парграфі 2.68 ESA95 широкий

уряд (general government) – це усі інституційні одиниці, які є виробниками неринкових послуг,

призначених для індивідуального або колективного споживання, і які фінансуються в основ-

ному за рахунок

обов’язкових платежів інших секторів та/або інституційні одиниці, що при-

значені для перерозподілу національного доходу і багатства". – General government (S.13).

[Електронний ресурс]. – Доступний з: <http://circa.europa.eu/irc/dsis/nfaccount/info/data/ESA95/

en/een00080.htm.>.

Список літератури

345

125. Demeriades P.O., Hussein K.A. Does Financial Development Cause

Economic Growth? Time-Series Evidence from 16 Countries // Journal of Devel-

opment Economics. – 1996. – December. – Р. 387–411.

126. Stern N. The Economics of Development: A Survey // Economic Jour-

nal. – 1989. – September. – P. 597–685.

127. Hurlin C., Venet B. Financial Development and Growth: A Re-

Examination using a Panel Granger Causality Test [Електронний ресурс]. –

September, 2004. – Доступний з: <http://www.dauphine.fr/eurisco/

Hurlin&venet.pdf>.

128. Robinson J. The generalization of the general theory / The rate of in-

terest and other essays. – London: Macmillan, 1952.

129. Kelly R. and Mavrotas G. (2003). Financial Sector Development – Fu-

tile or Fruitful? An Examination of the Determinants of Savings in Sri Lanka //

WIDER Discussion Paper No. 14; United Nations University.

130. Fase M. and Abma R. Financial Environment and Economic Growth in

Selected Asian Countries // Journal of Asian Economics. – 2003. – Vol. 12. –

Р. 11–21.

131. Minsky H.P. The Financial Instability Hypothesis: An Interpretation of

Keynes and an Alternative to "Standard" Theory / John Maynard Keynes. Critical

Assessments: Ed. Wood J.C. – London: Macmillan, 1983. – P. 282–292.

132. Financialization of America. – New York: Little, Brown, and Co., 1994.

133. Foster J. The Financialization of Capitalism [Електронний ресурс] //

Monthly Review. – April, 2007. – Volume 58. – №11. – Доступний з:

<http://www.monthlyreview.org/0407jbf.htm>.

134. Sweezy P.M. Economic Reminiscences // Monthly Review. – May,

1995. – Vol. 47. – №1.

135. Кокшаров А. Конец турбо-капитализма // Эксперт. – 2009. –

№1–2. – С. 36–37.

136. Москвін С. Інвестиційний ринок України: передумови та проблеми

формування у контексті світової фінансової кризи. [Електронний ресурс]. –

Доступний з: <http://www.ufin.com.ua/analit_mat/rzp/004.htm>.

137. Edward N. Wolff Changes in Household Wealth in the 1980s and

1990s in the U.S. [Електронний ресурс] // The Levy Economics Institute of

Bard College. – Working Paper №407. – May 2004. – Доступний з:

<http://www.levy.org>.

138. Зимовець В., Зубик С. Фінансове посередництво. – К.: КНЕУ. –

2004.

Державна фінансова політика економічного розвитку

344

Stockholm School of Economics, The Economic Research Institute. – Working

Paper №176. – 1997.

110. Шумпетер Й. Теория экономического развития. – М.: Прогресс. – 1982.

111. Perez C. Technological Revolutions and Financial Capital: The Dynam-

ics of Bubbles and Golden Ages. – Edward Elgar Publishers, 2002. – 198 c.

112. Goldsmith R. Financial Structure and Development. – New Haven. –

CT: Yale University Press, 1969.

113. McKinnon R.J. The Order of Economic Liberalization: Financial Control

in the Transition to a Market Economy (Johns Hopkins Studies in Development)

– Baltimore & London: The John Hopkins University Press, 1993. – 242 c.

114. McKinnon R.J. Money and Capital in Economic Development. – Wash-

ington, DC: Brookings institution. – 1973.

115. King Robert G & and Levine Ross Finance, Entrepreneurship and

Growth. – Journal of Monetary Economics V. 32. – 1993. – Р. 1–30.

116. Розвиток фінансового сектора та економічне зростання: Моно-

графія / відп. ред. А.І.Даниленко. – НАН України; Ін-т економіки. – К.,

2001. – 238 с.

117. Gurley J.G. and Shaw E.S. Money in a Theory of Finance. – Washing-

ton DC: The Brookings Institution, 1960. – 371 c.

118. Боди З., Кейн А., Маркус

А.Дж. Принципы инвестиций. – М., С.–Пб.,

К., 2002. – 984 с.

119. Levine R. Financial Development and Economic Growth: Views and

Agenda // Journal of Economic Literature. – Vol XXXV.– 1997. – June. –

Р. 688–726.

120. Galetovic A. Finance and Growth: A Synthesis and Interpretation of the

Evidence, International Finance Discussion Papers. – Washington DC. –

1994. – №477.

121. Stiglitz J.E. and Weiss A. Credit Rationing in Markets with Imperfect In-

formation // American Economic Review. – 1981. – Vol. 81. – P. 393–410.

122. Farrell C. History's Lesson for the Developing World // Business

Week. – 2001. – May, 25.

123. Осецький В.Л. Інвестиційна модель зростання економіки // Фінанси

України. – 2003. – №1.

124. Winkler A. Financial Development, Economic Growth and Corporate

Governance // Working Paper Series: Finance & Accounting. – Johann Wolf-

gang Goethe–Universitat. – Frankfurt am Main, 1998. – №12. – P. 54.

Вступ

є сектор ФК. Значну плутанину по цьому питанню внесли також розробки

західних учених про рівень монетизації економіки та його роль в економіч-

ному розвитку. Активам сектора ФК та відповідним джерелам їхнього фі-

нансування приписувалася вирішальна роль в економічному розвитку,

а дослідження структури фінансової системи ототожнювалось із структурою

джерел фінансування сектора ФК

(ідеться про системи англосаксонського

та континентального типу).

Ми намагаємося звести всі точки зору з цих питань до єдиного знамен-

ника на основі капіталу як основної категорії. Лише визначеність із сферою

впливу державної фінансової політики у широкому розумінні, а саме – фі-

нансової системи країни в цілому, дає можливість провести науковий аналіз

впливу державної фінансової політики на всі складові цієї системи (фінанси

інституційних секторів) одночасно з позицій адекватності такої політики

цілям і завданням економічного розвитку.

Метою даної роботи є узагальнення існуючих підходів економічної науки

у сфері впливу державної фінансової політики на економічний розвиток.

Складність написання зумовлена тим, що найчастіше предметом дослі-

дження були

лише окремі сегменти фінансової системи та макроекономічні

індикатори, переважно короткострокові і кон’юнктурні. При цьому основопо-

ложні дефініції роботи – економічний розвиток та державна фінансова полі-

тика не мають загальноприйнятого усталеного визначення.

Отже, першочерговим завданням було розробити теоретико-

методологічні основи державної фінансової політики. У першому розділі

"Теоретико-методологічні основи державної фінансової

політики еконо-

мічного розвитку" уточнюються визначення основоположних понять робо-

ти: державної фінансової політики, фінансової системи, фінансових ресур-

сів і капіталу, економічного розвитку. Визначено взаємозв’язок між держав-

ною фінансовою політикою та економічним розвитком на основі такої кате-

горії, яка б дозволила об'єднати фіскальну та монетарну політики щодо спіль-

них

цілей при різних функціональних можливостях.

Зроблена спроба перегляду існуючих підходів до спрощеного пояснення

взаємозв’язку між державною фінансовою політикою та економічним розвит-

ком. Для цього проаналізовано велику кількість економічних моделей,

в яких моделювався взаємозв’язок між окремими складовими державної

фінансової політики або показниками фінансової системи та економічним

зростанням на основі регресійних

моделей. У роботі визначення цілей дер-

жавної фінансової політики передує визначенню механізмів їхнього досяг-

Державна фінансова політика економічного розвитку

нення, на відміну від робіт попередників, де механізми є заданими і обра-

ними довільно (наприклад, бюджетний, монетарний, кредитний, податковий

механізми). Спочатку економічний розвиток розглядається як стратегічна

ціль державної політики в цілому, а не лише фінансової, та виділяються ті

його фактори, на які може впливати державна фінансова політика. На цій

основі формулюється

зв’язок між фінансовою системою як об’єктом впливу

державної фінансової політики і факторами економічного розвитку.

Нагромадження капіталу, під яким ми розуміємо активи інституційних

секторів, та формування структури джерел його фінансування визначають-

ся як основні завдання державної фінансової політики економічного розвит-

ку. Аналіз взаємозв’язку фіскальної і монетарної політик дає

підстави роз-

робити такі форми їхнього поєднання, які б не перешкоджали реалізації

завдань державної фінансової політики економічного розвитку. Можлива

результативність державної фінансової політики розглядається також під

кутом зору особливостей та типу держави як суб’єкта цієї політики. Інститу-

ціональні і політичні чинники впливають як на форму, так і на зміст держав

ної фінансової політики, а саме: у держави як такої, можуть бути інші, аніж

економічний розвиток, цілі, які варто враховувати.

Визначивши у першому розділі зміст і завдання фінансової політики

економічного розвитку, а також державу як суб’єкт такої політики, далі роз-

глядаємо її об’єкт. У другому розділі "Фінансова система: її

сутність

і роль в економічному розвитку" викладено підходи до розуміння змісту

і сутності фінансової системи як основного об’єкта впливу (сфери реаліза-

ції) державної фінансової політики. Сучасні тенденції розвитку фінансових

систем визначаються як макроекономічними, так і інституціональними чин-

никами. Досліджуються теоретичні і практичні аспекти взаємозв’язку дер-

жавної фінансової політики

і розвитку сектора ФК як складової фінансової

системи. Виділення сектора ФК в окремий об’єкт дослідження пояснюється

не лише його зростаючою роллю в економічному розвитку, але й окремим

місцем у фінансовій системі, його автономністю. Намагаючись дати

об’єктивну оцінку ролі і місця сектора ФК в економічному розвитку, ми вра-

ховували

при цьому можливі позитивні (концепція "фінансового поглиблен-

ня") і негативні впливи (концепція "фінансіалізації"). Для цього запропоно-

вано новий підхід як до оцінки інституціональної структури фінансової сис-

теми, так і місця в ній сектора ФК. На цій методологічній основі пропонуєть-

ся зважати на всі наслідки (позитивні та негативні) домінування сектора ФК

Список літератури

343

95. Greenwood J., Smith B.D. Financial Markets in Development and the

Development of Financial Markets // Journal of Economic Dynamics and

Control. – January. – 1997. – Р. 145–181.

96. Rajan R.G., Zingales L. Financial Systems, Industrial Structure, and

Growth [Електронний ресурс]. – Доступний з: <www.uchicago.edu/fac/

raghuram.rajan/research>.

97. Природа фірми. – Походження, еволюція і розвиток / за ред. Віль-

ямсона О.Е., Вінтера С.Дж. – К.: А.С.К. – 2002. – С.193.

98. North D., Weingast В. Сonstitutions and Commitment: The Evolution of

Institutions Governing Public Choice in Seventeenth-Century England // The

Journal of Economic History. – 1989. – №44 (4). – Р. 803–32.

99. Caprio G.,Laeven L. and Levine R. Bank Valuation and Governance

[Електронний ресурс] // NBER Working Paper. – 2003. – №10158. – 47 p. –

Доступний з: <http://www.nber.org/papers/w10158>.

100. Sapienza P. The Effects of Government Ownership on Bank Lending //

Journal of Financial Economics. – 2004. – №72(2). – Р. 357–384.

101. La Porta R., Lopez-de-Silanes F., Shleifer А. and Vishny Robert W.

Law and Finance // Journal of Political Economy. – 1998. – №106(6). –

Р. 1013–1155.

102. Haber S., Perotti E. The Political Economy of Financial Systems [Елек-

тронний ресурс] // Tinbergen Institute Discussion Paper. – №TI 2008-045/2. –

62 р. –

Доступний з: <http://www.tinbergen.nl>.

103. Людвиг фон Мизес. Индивид, рынок и правовое государство. –

С-Пб.: Пневма. – 1999. – 196 с.

104. Perotti E. and Schwienbacher A. // The Political Origin of Pension

Funding. – CEPR Discussion Paper. – 2007. – №6100.

105. Allen F. Stock Markets and Resource Allocation // Capital Markets and

Financial Intermediation / Ed. Colin Mayer and Xavier Vives. – Cambridge: Cam-

bridge University Press, 1993. – 357 c.

106. Жуков Е.Ф. Самофинансирование при капитализме. – М.: Финансы

и статистика, 1990. – 159 с.

107. Жамс Э. История экономической мысли ХХ века. – М.: Изд–во ин.

лит–ры, 1959. – 572 с.

108. Блауг М.

Экономическая мысль в ретроспективе. – М.: Дело Лтд,

1994. – 720 с.

109. Hansson P. and Jonung L. Finance and Economic Growth: The Case

of Sweden 1834–1991 // Working Paper Series in Economics and Finance,

Державна фінансова політика економічного розвитку

342

82. Beck, T. and Levine R. Stock Markets, Banks and Growth: Panel Evi-

dence // NBER Working Paper Series №9082. – Cambridge, Mass.: National

Bureau of Economic Research. – 2002.

83. Arestis Ph., Luintel A.D., Luintel K. B. Does Financial Structure Matter?

[Електронний ресурс] // The Levy Economics Institute of Bard College Working

Paper No.399.2004. – P.29. – Доступний з: <http://129.3.20.41/eps/fin/

papers/0401/0401006.pdf>.

84. Wolff E. N. In Memoriam: Richard Ruggles 1916–2001 // Review of In-

come and Wealth. – Series 47. – Number 3. – September. – 2001. – Р. 409–415.

85. Энтов Р., Радыгин А., Мау В., Синельников-Мурылев С. и др. Раз-

витие российского финансового рынка и новые инструменты привлечения

инвестиций / Институт экономических проблем переходного периода. – М. –

1998. – С. 7.

86. Зимовець В. Місце фінансового сектора у

сучасних концепціях ін-

ституціональної організації економіки // Економіка України. – 2004. – №11. –

С. 15-26.

87. Carlin W., Mayer C. How Do Financial Systems Affect Economic Per-

formance? – Oxford: Said Business School–University of Oxford, 1999. – 30 p.

88. Ватаманюк З.Г., Дорош О.Л. Небанківські фінансові інститути у кра-

їнах Західної Європи // Фінанси України. – 2003. – №12. – С. 98–106.

89. Баюра Д. Дополнительная эмиссия акций. – Длинная дорога к кор-

поративной культуре // Инвестиционная газета. – 2000. – №46.

90. Franks J. and Mayer C. Ownership and control in Europe // The New

Palgrave Dictionary of Economics and the Law: Ed. P.Newman – London.: Mac-

millan, 1998.

91. Becht M., Roell A. Blockholdings in Europe: An international compari-

son // European Economic Review. – 1999.

92. Edwards J. and Ogilvie S. Universal banks and German industrializa-

tion: a reappraisal // Economic History Review. – 1996. – V. 49.

93. Bank for International Settlements 72nd Annual Report. – Bank for In-

ternational Settlements. – Basel, Switzerland: BIS, 2002. – 193 p.

94. Darrat Ali F. Are Financial Deepening and Economic Growth Causally

Related? Another Look at the Evidence [Електронний ресурс] // International

Economic Journal. – 1999. – Vol. 13. – №3. – Р. 19–35. – Доступний з:

<http://www.iejournal.com/99fall/a2.pdf>.

Вступ

у фінансовій системі, а також визначати інструменти державної фінансової

політики залежно від рівня розвитку зазначеного сектора.

Рівень економічного розвитку залежить від обсягів нагромадженого про-

дуктивного капіталу лише опосередковано, останній є лише засобом, базою

для забезпечення добробуту, тобто відповідного даному рівню розвитку

обсягу індивідуального споживання. Такий рівень залежить, крім обсягів

нагромадженого капіталу

і рівня його продуктивності, також і від структури

ВВП за категоріями кінцевого використання. Чим вищою буде норма нагро-

мадження, тобто валове нагромадження капіталу, тим, відповідно, меншим

– рівень споживання і добробуту. Також існує гіпотеза про те, що обсяги

ВВП і темпи економічного зростання залежать від рівня державного пере-

розподілу ВВП.

Взаємопов

’язаність елементів фінансової системи між собою та дихо-

томія держави – її ендогенність як складової частини фінансової системи

(фінанси сектора ЗДУ) і одночасно екзогенність як зовнішнього регулятора

системи – зумовлює функціональну суперечливість державної фінансової

політики. Фіскальна політика може впливати на економічний розвиток через

обсяги державних витрат, витісняючи приватні інвестиції за певних обста

вин, а також через структуру витрат. Питанням ролі і місця фіскальної полі-

тики в економічному розвитку присвячено третій розділ роботи "Формуван-

ня фіскальної політики та її роль в економічному розвитку". Основополож-

ним чинником формування державної фінансової політики є тип економіч-

ної моделі: вибір із-поміж альтернативних економічних моделей соціальної

чи ліберальної спрямованості державної політики справляє вплив на фі-

нансову систему та структуру джерел фінансування капіталу. Тенденції до

зростання державних витрат відносно ВВП, характерні для розвинутих

країн, з одного боку зменшують джерела фінансування інвестицій сектора

НФК, а з іншого – забезпечують надання населенню якісних публічних по-

слуг як ознаки вищого рівня економічного

розвитку. Роль фіскальної політи-

ки в економічному розвитку не може трактуватись однозначно негативно

при зростанні рівня державного перерозподілу ВВП. Усе залежить від на-

прямів використання фінансових ресурсів та – що хотілося б особливо

підкреслити – від спроможності суспільства контролювати витрати держави

на предмет їхньої відповідності завданням підвищення добробуту. Високий

рівень державного перерозподілу

ВВП, зумовлений фіскальним наванта-

женням на економіку, зменшує наявні доходи секторів ДГ і НФК лише у тій

частині, в якій вилучені доходи використовуються на фінансування держави

Державна фінансова політика економічного розвитку

як такої. Тому до важливих завдань державної фінансової політики еконо-

мічного розвитку ми відносимо мінімізацію витрат на утримання держави,

що не збільшують рівня добробуту населення. Обсяги і структура держав-

них витрат, поряд із інтенсивністю нагромадження та структурою джерел

фінансування капіталу, визначаються як рівновагомі параметри результа-

тивності державної фінансової політики економічного розвитку

Аналіз фінансової системи як об’єкта впливу державної фінансової полі-

тики з позицій нагромадження капіталу та формування структури джерел

його фінансування у другому розділі роботи і наслідків фіскальної політики

для економічного розвитку у третьому розділі показав, що характеризувати

таку політику на основі окремо взятих відносних показників (рівень держав-

ного перерозподілу

ВВП економіки, монетизації) некоректно. Пропонується

оцінювати результативність такої політики на основі абсолютних показників

– зростання обсягів продуктивного капіталу, включаючи активи сектора ЗДУ

та виробничі активи сектора ДГ

, при максимізації обсягів соціальних видат-

ків бюджету.

Застосуванню теоретико-методологічних підходів, які стали результатом

досліджень у перших трьох розділах роботи, до державної фінансової полі-

тики України присвячено два останні розділи роботи. Державна фінансова

політика у довгостроковому та короткостроковому періодах мають різні цілі

і задачі. Отже чітко визначено їхні цілі і

знайдено теоретико-методологічну

основу інтеграції поточних цілей державної фінансової політики у довго-

строкову фінансову політику, орієнтовану на економічний розвиток.

Завдання державної фінансової політики у короткостроковому періоді

полягають у забезпеченні фінансової стабільності шляхом узгодженого

застосування інструментів фіскальної і монетарної політик. Тут важливим

елементом є взаємозв’язок збалансованості бюджету широкого уряду

і фінансової

стабільності. На відміну від фіскальної політики у довгостроко-

вому періоді, основним показником оцінки якої є рівень державного пере-

розподілу ВВП, у короткостроковому періоді її визначальним показником

є фіскальна спроможність сектора ЗДУ (ідеться про збалансованість бю-

джету широкого уряду). У четвертому розділі "Взаємозвязок фіскальної та

З теоретичних позицій нагромадження активів сектора неприбуткових організацій, у яких

також створюється ВВП, повинно так само розглядатися як складова частина нагромаджен-

ня капіталу. Проте, враховуючи незначну частину ВВП, яка створюється у цьому секторі, та

незначний вплив фінансів цього сектора на фінансову систему в цілому, питання нагрома-

дження капіталу ми у

цій роботі не розглядаємо.

Список літератури

341

67. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств. –

К.: КНЕУ, 2000. – 412 с.

68. Федоров Б. Англо-русский толковый словарь валютно-кредитных

термимнов. – М: Финансы и статистика, 1992. – 240 c.

69. Павлюк К.В. Фінансові ресурси держави: монографія. − К.: НІОС,

1997. – С. 24.

70. Романенко О. Р. Фінанси: підручник. – К: Центр навчальної літера-

тури, 2006. – 312 с.

71. Бандурка О.М., Коробов М.Я. Фінансова діяльність підприємства. –

К.: Либідь, 2003. – 383 с.

72. Glossary of Terms for Financial Reports [Електронний ресурс]. –

Washoe County, Nevada. – Доступний з: <www.co.washoe.nv.us/repository/

files/33/Glossary.doc>.

73. QFINANCE Financial Dictionary. [Електронний ресурс]. – Доступний

з: <www.qfinance.com>.

74. Зимовець В. Акумуляція фінансових ресурсів та економічний роз-

виток: монографія / відп. ред. д.е.н. проф. В.І.Кононенко. – К.: Ін-т економіки

НАН України

, 2003. – 314 с.

75. Економічна енциклопедія: т.3 / під ред. Гаврилишина Б.Д. – К.:

Академія, 2002. – 951 с.

76. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов //

Антология экономической классики. – М.: Ключ, 1993.

77. Опарін В. М. Фінанси (загальна теорія): навч. посібник. – К.:

КНЕУ, 2001.

78. Финансы / под ред. Романовского М.В., Врублевской О.В., Сабанти

Б.М. – М.: Перспектива – Юрайт, 2000. – 520 с.

79. Економічний словник: банківська справа, фондовий ринок / під ред.

Алексєенко Л.М., Олексієнко В.М., Юркевич А.І. – К.: Видавничий дім "Мак-

симум", 2001. – 592 с.

80. Veronika Dolar and Césaire Meh. Financial Structure and Economic

Growth: A Non-Technical Survey // Bank of Canada. – Working Paper 2002 –

24. – September 2002. – 35 р.

81. Merton R.C. & Z. Bodie A Conceptual Framework for Analyzing the Fi-

nancial Environment // The global financial system: a functional perspective / Ed.

Crane D.B. – Boston: Harvard Business School Press, 1995. – 291 p.

Державна фінансова політика економічного розвитку

340

55. Ворожцов П. О принципах политики России в области управления

государственным долгом. [Електронний ресурс]. – Доступний з:

<http://www.rusft.ru/investor_info/announcements/dolg.doc>.

56. Dahan M. The Fiscal Effects of Monetary Policy [Електронний ресурс]

// IMF Working Paper. – 1998. – Р. 1–19. – Доступний з:

<http://www.sida.se/shared/jsp/download.jsp?f=Fiscal+effects+of+monetary+poli

cy.pdf&a=32482>.

57. Tabellini G. Money, Debt and Deficits in a Dynamic Game // Journal of

Economic Dynamics and Control. – 1986. – №10. – P. 427–442.

58. Muscatelli V. Anton and Tirelli Patrizio Analyzing the Interaction of

Monetary and Fiscal Policy: Does Fiscal Policy Play a Valuable Role in Stabili-

sation? // CESifo Economic Studies. – 2005. – Vol. 51. – №4. – P. 549–585.

59. Takayuki Sakamoto. Fiscal-Monetary Policy Mix: An Investigation of

Political Determinants of Macroeconomic Policy Mixes [Електронний ресурс]. –

P. 46. – Доступний з: <http://faculty.smu.edu/sakamoto/Policy%20mix.pdf>.

60. Gali J, Perotti R. Fiscal Policy and Monetary Integration in Europe

[Електронний ресурс] // NBER Working Paper No.9773. – June 2003. –

P. 45. – Доступний з: <http://www.nber.org/papers/w9773>.

61. Simon Wren-Lewis Monetary and Fiscal Policy Interaction [Електро-

нний ресурс

] – Economics Department and Merton College, Oxford University.

– 2007. – P. 22. – Доступний з: <http://www.niesr.ac.uk/event/James_Meade_

Conference_12_13_July_2007/Simon_Wren-Lewis_meade%20paper.pdf.>.

62. Buiter Willem H. The Theory of Optimum Deficits and Debt [Електрон-

ний ресурс] // NBER Working Paper Series. – Working Paper No.1232. –

1983. – P. 49.– Доступний з: <http://www.nber.org/papers/w1232.pdf.>.

63. Simon Kuznets & Elizabeth Jenks Capital Formation, Saving, and Fi-

nancing: Definitions and Relations [Електронний ресурс] // Capital in the

American Economy: Its Formation and Financing. – National Bureau of Eco-

nomic Research, Inc., 1961. – Р. 15–35. – Доступний з: <http://www.nber.org/

chapters/c1444.pdf>.

64. Финансы: Оксфордский толковый словарь: англо-русский. – М.:

Изд.-во "Весь Мир", 1997. – 496 с.

65. Пойда–Носик Н.Н., Грабарчук С.С. Фінансові ресурси підприємства

// Фінанси України. – 2003. – №1. – С. 96–103.

66. System of National Accounts 2008. [Електронний

ресурс]. – UN. –

New York, 2009. – 663 p. – Доступний з: <http://unstats.un.org/unsd/

sna1993/img/pdf.gif>.

Вступ

монетарної політик і забезпечення фінансової стабільності" розгляда-

ються сучасні підходи до взаємозв’язку фіскальної та монетарної політик

у короткостроковому періоді, питання впливу державних запозичень і фіс-

кальної політики на фінансову стабільність в Україні та відповідність корот-

кострокової фінансової політики завданням довгострокового економічного

розвитку. Короткострокова фінансова політика, на відміну від довгостроко-

вої

, покликана регулювати циклічні коливання в економіці. Відповідно, важ-

ливим питанням є фіскальна готовність держави для проведення контрцик-

лічної фінансової політики в умовах економічної кризи (спроможність запо-

бігти руйнуванню фінансової системи та процесам декапіталізації та деле-

вериджу, скороченню продуктивного капіталу). Відповідно втрати від фінан-

сово-економічних криз, зумовлені недалекоглядною короткостроковою фі-

нансовою політикою, можуть переважити обсяги нагромадженого капіталу

на попередньому етапі економічного зростання.

У п’ятому розділі "Довгострокова фінансова політика і нагромадження ка-

піталу" досліджуються довгострокові тенденції розвитку фінансової системи

України з позицій нагромадження продуктивного капіталу та формування його

структури, взаємозв’язку фіскальної і монетарної політик із нормою заоща-

джень. Таке

дослідження проведено з метою аналізу результативності дер-

жавної фінансової політики у довгостроковому періоді.

Основні завдання державної фінансової політики України обґрунтову-

ються на основі аналізу альтернативних сценаріїв економічного розвитку,

макроекономічних ризиків і проблем формування фінансової системи Укра-

їни. Концепція довгострокової державної фінансової політики базується на

положенні про збалансований розвиток фінансової системи,

що поєднує

два пріоритетних (і одночасно контроверсійних) завдання державної фінан-

сової політики – нагромадження продуктивного капіталу, зростання джерел

його фінансування через сектор ФК та фінансове забезпечення підвищення

добробуту інструментами фіскальної політики.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ

ДЕРЖАВНОЇ ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ

ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

1.1. Економічний розвиток як стратегічна ціль

державної фінансової політики

Термін державна фінансова політика економічного розвитку прямо

вказує на цільову спрямованість цієї політики та опосередковано визначає

її довгостроковий характер. Фундаментальна відмінність довгострокової

фінансової політики від короткострокової полягає не у тривалості,

а у відмінності завдань, які вирішуються, та об’єктів управління. Коротко-

строкова фінансова політика орієнтується на управління ліквідністю (тобто

фінансовими ресурсами

) та забезпечення фінансової стабільності. Завдан-

ня довгострокової фінансової політики – нагромадження продуктивного

капіталу та формування стійких джерел його фінансування. Значною мірою

назва нашої роботи обрана не для того, щоб штучно видати бажане за

дійсне, а щоб розробити таку концепцію державної фінансової політики, яка

б могла застосовуватися на практиці і базувалася на

конкретних завданнях

і параметрах економічного розвитку.

Зазвичай логіка досліджень у сфері взаємозв’язку державної фінансової

політики та економічного розвитку полягала у поверхневому аналізі впливу

такої політики або її окремих складових на макроекономічні показники. Та-

ким чином, поза увагою залишався власне об’єкт впливу фінансової політи-

ки – фінансова система та її

елементи, мало місце перестрибування через

істотний елемент. Проводилися переважно вузькоспрямовані дослідження

з питань прямого або опосередкованого впливу монетарної та фіскальної

політик на темпи економічного зростання в цілому по економіці або в окре-

мих видах економічної діяльності. Нами пропонується відмінна від поперед-

ників логіка, а саме дослідження впливу державної фінансової політики на

економічний розвиток на основі теорії факторів економічного розвитку та

основних показників, який визначають його рівень.

Список літератури

339

43. Ленин В. Империализм и раскол социализма // полное собрание

сочинений. – Т.30. – М., 1969.

44. Мотылев В. Е. Финансовый капитал и его организационные фор-

мы. – М.: Изд-во социально-экономической литературы, 1959. – 452 с.

45. Simon Kuznets & Elizabeth Jenks, 1961. "Summary of Findings [Capi-

tal in the American Economy: Its Formation and Financing]" [Електронний ре-

сурс] NBER Chapters, in: Capital in the American Economy: Its Formation and

Financing, pages 389-428 National Bureau of Economic Research, Inc. – До-

ступний з: <http://www.nber.org/chapters/c1452.pdf>.

46. Лагутін В. Монетарна і фіскальна політика у стратегії економічного

зростання // Фінанси

України. – 2002. – №8. – С. 11–18.

47. Sargent T. and Wallace N. Some Unpleasant Monetarist Arithmetic //

Quarterly Review, FRB of Minneapolis, fall 1981 [Reprinted in Rational Expecta-

tions and Inflation. – 2 nd Edition NY: Harper Collins College Publishers 1993]

48. Пекарский С. Взаимодействие правительства и центрального бан-

ка: можно ли обойти "неприятную монетарную арифметику" // Экономичес-

кий вестник. – 2004. – №4. – С. 653–664.

49. Lambertini L. and Rovelli R. Monetary and Fiscal Policy Coordination

and Macroeconomic Stabilization: A Theoretical Analysis. – 2003. [Електронний

ресурс]. – Доступний з: <http://ssrn.com/abstract=380322 or DOI:

10.2139/ssrn.380322>.

50. Woodford M. Monetary policy and price level determinacy in a cash-in-

advance economy // Economic Theory. – 1994. – 4(3). – P. 345–380

51. Woodford M. Price-Level Determinacy without Control of a Monetary

Aggregate // Carnegie Rochester Conference Series on Public Policy. – 1995. –

№43. – P. 1–46.

52. Buiter Willem H. The Fallacy of the fiscal theory of the price level [Еле-

ктронний ресурс] // National Bureau of Economic Research Working Paper

№7302. – 1999. – Доступний з: <http://www.nber.org/papers/w7302>.

53. Canzoneri M.B., Cumby R. E., and Diba B.T. Is the price level deter-

mined by the needs of fiscal solvency? // American Economic Review. – 2001. –

№91(5). – P. 1221–1238.

54. Bassetto M. Fiscal Theory of the Price Level. С. 6. [Електронний

ре-

сурс]. – Доступний з: <http://www.nber.org/~bassetto/research/palgrave/

ftheorypost.pdf>.

Державна фінансова політика економічного розвитку

338

27. Huther J. An Integrated Approach to Government Financial Policy

[Електронний ресурс] // New Zealand Treasury. – Working Paper. – 1999. –

№08. – Junу. – Доступний з: <http://www.treasury.govt.nz/publications/

research-policy/wp/1999/99-08/twp99-08.pdf>.

28. Froot Kenneth A., Stein Jeremy C. Risk Management, Capital Budget-

ing and Capital Structure Policy for Financial Institutions: An Integrated Ap-

proach [Електронний ресурс]. – Доступний з: <http://www.nber.org/

papers/w5403.pdf>.

29. Гутник В.П., Подколзина И.А., Островская Е.П. и др. Финансовая

политика стран ЕС. – М.: Наука, 2004. – 272 с.

30. Финансовая политика России / Под ред. Р.А.Набиева, Г.А. Такта-

рова, Р.К. Арыкбаева. –

М.: Финансы и статистика, 2008. – 400 с.

31. Василик О., Павлюк К. Бюджетна система України. – К.: Центр нав-

чальної літератури, 2004. – 544 с.

32. Вебер М. Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика. – К.: Ос-

нови, 1998. – 306 с.

33. Трансформаційні процеси та економічне зростання в Україні / За

ред.академіка НАН України В. М. Геєця. – Х.: Вид-во "Форт", 2003. – 440 с

34. Василик О. Д. Теорія фінансів: підручник. – К.: НІОС, 2003. – 416 с.

35. Райзберг Б. А., Лозовский Л. Ш., Стародубцева Е. Б. Современный

экономический словарь. 5-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2007. –

495 с. – (Б-ка словарей "ИНФРА-М").

36. Кириленко О.П. Фінанси (Теорія та вітчизняна практика): навч. по-

сібник. – Тернопіль

: Економічна думка, 2000.

37. Глущенко В.В., Чехунов В.Н. Финансы: Учеб. пособие. – Харьков:

Изд-во Ун-та внутр. дел., 2000. – 160 с.

38. Опарін В. Фінансова система України (теоретико-методологічний

аспект): Монографія. – К.: КНЕУ, 2005. – 240 с.

39. Фінансово-монетарні важелі економічного розвитку: у 3 т. / за ред.

чл.-кор. НАН України А.І.

Даниленка. – Т.1: Фінансова політика та податково-

бюджетні важелі її реалізації – К.: Фенікс, 2008. – 468 с.

40. Гильфердинг Р. Финансовый капитал. Исследование новейшей

фазы в развитии капитализма. – М.: Соцэкгиз. – 1959. – 438 с.

41. Федоренко В. Інвестознавство. – К.: МАУП. – 2004. – 480 с.

42. Framework for the Preparation and Presentation of Financial State-

ments. – AASB. – July, 2004. – [Електронний ресурс]. – Доступний з:

<http://www.aasb.com.au/admin/file/content105/c9/Framework_07-04nd.pdf>.

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи державної фінансової політики…

Помітним недоліком сучасної економічної науки є неоднозначність

в оцінках і підходах, застосування широких за змістовним наповненням

аналітичних понять. Одне із основоположних понять нашої роботи – еконо-

мічний розвиток – можна віднести саме до таких, часто вживаних

з неоднаковим змістовним наповненням, термінів. Оскільки цей термін

є таким, що зазвичай формує цільову установку в економічній

політиці, то

його точне змістовне наповнення є важливим для наукової значимості та

практичної результативності економічного дослідження. У зв’язку з цим ми

приділяємо увагу розгляду деяких суперечностей у методологічних підхо-

дах до розуміння змісту та наповнення цього терміну та розмежування

понять "економічне зростання" і "економічний розвиток".

Економічне зростання є показником

збільшення реального випуску то-

варів і послуг у країні протягом певного періоду. Воно має точний кількісний

вимір у категоріях поточних або фіксованих цін, тобто є агрегованим кількіс-

ним показником приросту ВВП, який розраховується на єдиній методологіч-

ній основі (СНР ООН). Структурна неоднорідність ВВП дає можливість

виокремити складові економічного зростання (його галузеву

або інституціо-

нальну структуру). Основною перевагою цього показника є єдиний методо-

логічний підхід до визначення його складових (за вартісною ознакою) та

простота їх агрегування (методом простого складання).

Економічний розвиток є складнішим, комплексним поняттям, який, крім

економічного зростання, включає інші кількісні та якісні показники. На відмі-

ну від терміну "темпи економічного

зростання", що є динамічним показни-

ком, термін "темпи економічного розвитку" не вживається. В економічній

науці прийнято застосовувати термін "рівень економічного розвитку", що

оцінюється на основі статичних показників. Серед них виділимо такі:

– розмір ВВП на одну особу (перераховується за паритетом купівельної

спроможності національних грошей у долари США). У довгостроковій перс-

пективі

лише економічне зростання може забезпечити приріст ресурсів –

необоротних і оборотних активів, включаючи фінансові ресурси як основу

підвищення добробуту населення країни. Рівень показника ВВП на одну

особу залежить як від наявних обсягів економічних факторів – капіталу та

праці, так і від їхньої продуктивності, що зумовлюється рівнем розвитку

технологій та наявним людським капіталом;

–

галузева структура економіки та структура розподілу ВВП; як показник

економічного розвитку часто застосовується показники частки послуг

і високотехнологічних виробництв у ВВП, рівномірності розподілу ВВП (індекс

Державна фінансова політика економічного розвитку

Джині). Сутність економічного розвитку полягає у таких змінах у структурі

ВВП, які забезпечують зростання рівня доходів і підвищення добробуту яко-

мога більшої частини населення в довгостроковому періоді;

– якість життя населення (тривалість життя, захворюваність, рівень ме-

дичного обслуговування, освіта, стан довкілля). Для порівняльного аналізу

та оцінки якості життя найчастіше застосовують індекс

людського розвитку

ООН HDI, який оприлюднюється з 1990 р. [1]. Індекс НDІ включає три базові

складові – очікувана тривалість життя при народженні (longevity), рівень

освіти (knowledge) і стандарти життя – ВВП на одну особу у порівняних

цінах (за паритетом купівельної спроможності). Зазначений індекс не замі-

нює показник економічного розвитку у вузькому розумінні (ВВП на одну

особу), а суттєво доповнює його показниками рівня розвитку освіти та ме-

дицини. На відміну від одномірних показників темпів економічного зростан-

ня та ВВП на одну особу, індекс HDI є багатовимірним, комплексним, "гума-

ністичним" показником, який враховує також рівномірність розподілу ВВП та

добробут людини як кінцеву результативність економічної політики.

– показники економічної ефективності

(капіталовіддача, матеріало- та

енергомісткість ВВП, продуктивність праці).

Економічний розвиток країни як стратегічна ціль економічної політики,

який зумовлюється не лише за рахунок економічного зростання, але

й державною фінансовою політикою щодо розподілу ВВП. У статиці вищий

рівень ВВП на одну особу необов’язково означає вищий рівень економічно-

го розвитку, за індексом НDI

багато країн із високим рівнем ВВП на одну

особу, у тому числі Пакистан, Іран, знаходяться на нижчих рівнях за рівнем

людського розвитку, що свідчить про нераціональне використання наявних

можливостей країни. Разом із тим існує тенденція – за інших рівних обста-

вин із зростанням розміру ВВП на особу підвищується індекс НDI країни, як

це показано на рис. 1 для постсоціалістичних країн. Країни, що знаходяться

на зазначеному рисунку нижче лінії тренду, забезпечують вищий рівень

людського розвитку порівняно із наявними можливостями (Україна, Поль-

ща, Білорусь, Грузія).

Для оцінки рівня економічного розвитку може застосовуватись такий по-

казник, як добробут населення країни, який включає не лише середньоста-

тистичний

рівень доходів на одну особу. Американськими економістами

В.Нордхаузом і Дж.Тобіним було розроблено методику визначення рівня

економічного добробуту ("measure of economic welfare" (MEW)), під яким

запропоновано розуміти щорічне реальне споживання домогосподарств,

Список літератури

337

12. Romer P. Increasing Returns and Long Run Growth // Journal of Politi-

cal Economy. – 1986. – Vol. 94. – P. 1002–1037.

13. Lucas R.E. On the Mechanics of Economic Development // Journal of

Monetary Economics.–1988. – Vol. 22.– P. 3–42.

14. Romer P. Endogenous Technological Change // Journal of Political

Economy. – 1990. – Vol. 98. – P.1187–1211.

15. Romer P. Advanced Macroeconomics. – New York.: McGraw –

Hill/Irwin. – 2000. – 672 p.

16. Barro R.J. and X. Sala–i–Martin Economic Growth – Cambridge, MA:

MIT Press. – 1998. – 539 p.

17. Mankiw N. G. The Growth of Nations / Brookings Papers on Economic

Activity. – 1995. – Vol. 25.

18. Вельфе В. Детермінанти зростання у формуванні економічного по-

тенціалу (приклад Польщі) // Економіка і прогнозування. – 2002. – №4. –

С. 9–34.

19. Becker G.S. Human Capital: A Theoretical and Empirical Analysis with

Special Reference to Education. – Chicago: University Of Chicago Press;

3 edition, 1994. – 412 p.

20. Самуельсон П. Экономика. – М.: МГП "Алгон" ВНИИСИ, 1992. –

416 с.

21. Попов В. Факторы экономического роста: или почему Россия не

станет "азиатским тигром?" // Независимая газета. – 2000. – 23.05.

22. Kaldor N. Marginal Productivity and the Macro-Economic Theories of

Distribution: Comment on Samuelson and Modigliani [Електронний ресурс] //

The Review of Economic Studies. – 1966. – Vol. 33. – №4. – P. 309–319. –

Доступний з: <http://www.jstor.org/stable/2974428>.

23. E.Phelps The Golden Rule of Accumulation: A Fable for Growthmen

[Електронний ресурс] // American Economic Review. – Vol. 51. – №4. – 1961. –

P. 638–643. – Доступний з: <http://links.jstor.org/sici?sici=0002-

8282%28196109%2951%3A4%3C638%3ATGROAA%3E2.0.CO%3B2-I>.

24. Зимовець В. Фінансове забезпечення інноваційного розвитку еко-

номіки // Економіка України. – 2003. – №11. – С. 9–17.

25. Alvin H. Hansen Monetary theory and fiscal policy. – Westport, Conn:

Greenwood Press, 1983. – P. 236.

26. Хансен Э. Денежная теория и финансовая политика. – М.: Дело,

2006. – 312 с.