Журнал - Cоціальна педагогіка: теорія та практика 2011 №03

Подождите немного. Документ загружается.

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 3, 2011

З М І С Т

ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ..................................................... 4

Овчиннікова М. М. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕЗУЛЬТАТІВ

ВПЛИВУ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ НА РІВЕНЬ СОЦІАЛЬНОЇ

АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ-СИРІТ В УМОВАХ ШКІЛ ІНТЕРНАТНОГО ТИПУ.............4

Ткаченко В. В. ОЦІНКА СТУПЕНЯ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТОВАНОСТІ

ДІТЕЙ-ІНВАЛІДІВ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ФОРМУЮЧОГО

ЕКСПЕРИМЕНТУ ........................................................................................15

Коленіченко Т. І. АНАЛІЗ ФАКТОРІВ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ПРОЦЕС

АДАПТАЦІЇ ЛЮДИНИ ПОХИЛОГО ВІКУ ДО УМОВ

ГЕРІАТРИЧНОГО ПАНСІОНАТУ .................................................................25

СОЦІАЛЬНА ПЕДАГОГІКА І СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ ............34

Калько Р. М. НАБУТТЯ СОЦІОКУЛЬТУРНОГО ДОСВІДУ ЯК ЗАСІБ

САМОАКТУАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ В СУСПІЛЬСТВІ ..............................34

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА ................... 41

Краснова Н. П. ДЕЯКІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО

ПЕДАГОГА В СИРІТСЬКИХ ЗАКЛАДАХ....................................................41

Дмитренко Т. О. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ІНТЕГРАТИВНО-

ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО ПІДХОДУ В ДОСЛІДЖЕННІ СОЦІАЛЬНО-

ПЕДАГОГІЧНИХ ОБ’ЄКТІВ .........................................................................49

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОФІЛАКТИКА

ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ........................................................................ 55

Коношенко Н. А. СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ

ЯК ЗАСІБ ПОДОЛАННЯ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ МОЛОДШИХ

ШКОЛЯРІВ ...................................................................................................55

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА ІЗ СІМ’ЄЮ ............................... 62

Юрків Я. І. МОДЕЛЬ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОГО ПАТРОНАЖУ

СІМЕЙ З РОЗУМОВО ВІДСТАЛИМИ ДІТЬМИ ............................................62

Chebotariova E. V. GENDER APPROACH IN THE PREPARATION OF

STUDENT YOUTH TO FAMILY LIFE.............................................................. 72

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З ДІТЬМИ ТА МОЛОДДЮ.......78

Алєксєєнко Т. Ф. ЗМІСТ СОЦІАЛЬНИХ ОЧІКУВАНЬ СУЧАСНИХ

СТАРШОКЛАСНИКІВ І СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ

ПРОБЛЕМИ ЇХ РЕГУЛЮВАННЯ................................................................78

Кечик О. О. ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПЕДАГОГІЧНОГО КОЛЕДЖУ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ...................................84

ПЕНІТЕНЦІАРНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ ..................... 90

Караман О. Л. ВИЩА ОСВІТА В ПРОЦЕСІ РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ

ЗАСУДЖЕНИХ У ПЕНІТЕНЦІАРНИХ ЗАКЛАДАХ......................................90

Мотунова Н. В. ПРОФІЛАКТИКА ПРАВОПОРУШЕНЬ

СЕРЕД ПІДЛІТКІВ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА ..............95

ІСТОРІЯ СОЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ .................................................... 103

Бондаренко В. В. СОЦІАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ

БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ, У ПЕРІОД РОЗВИТКУ КНЯЗІВСЬКОЇ

ТА ЦЕРКОВНО-МОНАСТИРСЬКОЇ ПІДТРИМКИ (З Х ДО ХІІІ СТ.)...............103

Цибулько Л. Г. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИХОВНОЇ РОБОТИ З

БЕЗПРИТУЛЬНИМИ ДІТЬМИ ТА ДІТЬМИ-СИРОТАМИ В ІСТОРІЇ

Й ТЕОРІЇ ПЕДАГОГІКИ ..............................................................................107

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 3, 2011

ÏÐÎÁËÅÌÈ ÑÎÖ²ÀËÜÍÎ¯ ÀÄÀÏÒÀÖ²¯

УДК 369. 646: 058. 86

Овчиннікова М. М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕЗУЛЬТАТІВ

ВПЛИВУ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ НА РІВЕНЬ

СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ-СИРІТ В УМОВАХ

ШКІЛ ІНТЕРНАТНОГО ТИПУ

Тенденція до зростання кількості соціально та педагогічно занедбаних

дітей-сиріт в Україні вимагає глибокого та всебічного вивчення проблеми роз-

робки та застосування програм заходів соціальної адаптації дітей-сиріт в

умовах шкіл інтернатного типу.

Розв’язання проблеми соціальної адаптації дітей-сиріт в установах інтер-

натного типу є одним із важливих завдань сучасної соціально-педагогічної та

психологічної науки. Цією проблемою займалися: А. Капська, В. Сорочинсь-

ка, Ф. Мустаєва, І. Звєрєва, Н. Вознюк.

У найпоширенішому значенні соціальна адаптація – це пристосування

людини до нової системи соціальних умов, нових відносин, вимог, видів діяль-

ності, режиму життєдіяльності тощо [1; 2; 3; 4].

Досвід показує, що останні роки навчання дітей-сиріт в школі-інтернаті

виявляються критичними, протягом яких вони переживають складні ситуації

свого життя. Саме в цей час учні дорослішають, у них формуються само-

свідомість, продовжує розвиватися система зв’язків зі світом і самим со-

бою, формуються базові установки. Усе це значною мірою визначає надалі

їх можливості особистої самореалізації в соціальному середовищі [5; 6; 7].

Ми вважаємо, що соціальна адаптація учня школи-інтернату – це

здібності дитини до психосоціального, морального та фізичного розвитку в

умовах пристосування індивіда до успішного функціонування в цій системі

інтернатного закладу.

Проблема соціальної адаптації дітей-сиріт зумовлена протиріччями між

закладеними у вихованні учня ціннісними орієнтаціями й вимогами соціаль-

ного середовища. Нагальною потребою щодо розв’язання проблеми об’єктив-

ного зв’язку рухової активності та соціальної адаптації дітей-сиріт є їх со-

ціальна активність у системі фізичного виховання школи-інтернату.

Мета статті – по-перше, оцінити загальні результати експериментальної

перевірки моделі детермінантів соціальної адаптації дітей-сиріт та програ-

ми її реалізації засобами фізичного виховання; по-друге, висвітлити основні

висновки щодо змісту та особливостей формування в дітей-сиріт психосоці-

ального, морального та фізичного здоров’я.

Актуалізація системи фізичного виховання щодо розвитку внутрішніх сил

дитини та мобілізації її духовного потенціалу на основі самоствердження й

саморегулювання нею соціального статусу має на меті сформувати в дітей-

сиріт психосоціальне, моральне та фізичне здоров’я в умовах школи-інтер-

нату.

Методологічну основу експериментальної моделі складали фундаментальні

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 3, 2011

теоретичні концепції вітчизняних та зарубіжних педагогів, сучасні підходи й

методи до аналізу процесу соціальної адаптації. У дослідженні використано

такі підходи, як системний, синергетичний, структурно-функціональний, особи-

стісний, цілісний та діяльнісний. Під час вивчення взаємозв’язку афективної та

когнітивної складових системи соціально-адаптованої поведінки дитини-сиро-

ти, ціннісних орієнтацій, мотивацій як базових елементів процесу соціальної

адаптації автор використовував системний та діяльнісний підходи.

Для розв’язання завдань дослідження використовували такі методи:

теоретичні – моделювання (використано для формування ідеального уяв-

лення про детермінанти соціальної адаптації дітей-сиріт), аналіз, синтез, по-

рівняння, узагальнення (для визначення соціально-педагогічного аспекту

проблеми природи, сутності та структури соціальної адаптації дітей-сиріт за-

собами фізичного виховання); емпіричні – анкетування, спостереження, опи-

тування, тестування, метод експертних оцінок (застосовано з метою визна-

чення рівнів соціальної адаптованості дітей-сиріт та їх ставлення до фізич-

ного виховання); педагогічний експеримент (спрямовувався на визначення

ефективності розробленої моделі, концепції та програми); методи матема-

тичної статистики (для аналізу отриманих результатів і встановлення

кількісних показників рівнів соціальної адаптованості дітей-сиріт).

Експериментальна база дослідження: донецькі школи-інтернати для

дітей-сиріт і дітей, що залишилися без батьківської опіки №1 (основна база)

та №10 (контрольна). Дослідженням було охоплено 111 вихованців та 48

педагогічних працівників.

Хронологічні межі дослідження охоплюють п’ять років (2004 – 2009).

Перший етап присвячений вивченню стану розробленості проблеми в

соціально-педагогічній літературі, аналізу досвіду роботи навчальних зак-

ладів інтернатного типу взагалі й викладачів фізичного виховання зокрема,

розробці концепції дослідження, проведенню констатувального експерименту.

На другому етапі визначено основні критерії, показники та рівні соціальної

адаптації дітей-сиріт, проведено констатувальний і формувальний експери-

менти, перевірено ефективність педагогічних умов соціальної адаптації дітей

шкіл-інтернатів, програми соціальної адаптації дітей-сиріт засобами фізич-

ного виховання та спорту. На третьому етапі здійснено оцінку результатів

формувального експерименту, ступеня ефективності розроблених моделі й

програми, узагальнено основні положення роботи.

Оцінка результатів впливу фізичного виховання на рівень соціальної

адаптації дітей-сиріт в умовах шкіл інтернатного типу здійснена з урахуван-

ням змісту структури розробленої моделі, ураховуючи особливості створен-

ня провідних внутрішніх педагогічних умов як незалежних змінних у процесі

експерименту та результатів функціонування системи зазначених умов. Такі

результати сконцентровані в рівнях соціальної адаптованості дітей-сиріт.

Критеріями соціальної адаптованості вихованців шкіл інтернатного типу

ми вважали сформованість у них психосоціального, морального та фізично-

го здоров’я. Саме зазначені критерії ефективності експериментальної ро-

боти й постали залежними змінними, тобто тими величинами, які певною мірою

зумовлені створеними соціально-педагогічними умовами.

В узагальненні результатів практичної діяльності щодо соціальної адап-

тації учнів донецьких шкіл-інтернатів брали участь педагогічні працівники

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 3, 2011

вищезазначених шкіл-інтернатів, а саме вихователі та вчителі, які працюють

з дітьми-сиротами й стали експертами.

Оцінку сформованості зазначених незалежних змінних на початку та в

кінці експерименту здійснювали за специфічними параметрами, які врахову-

вали рівень розвитку свідомості й самосвідомості особистості кожного ви-

хованця та спрямованість і результативність його діяльності в напрямку

самоформування фізичних, психічних та соціально-значущих якостей. За до-

помогою методу експертних оцінок (експерти – працівники шкіл-інтернатів)

та з метою визначення рівня соціальної адаптованості учнів закладу спочат-

ку виявляли суб’єктивний рівень сформованості показників життєдіяльності

в дітей-сиріт. Фахівцям цих закладів освіти було запропоновано оцінити кож-

ну дитину-сироту за трьома основними критеріями соціальної адаптованості:

психосоціальне здоров’я, моральне й фізичне здоров’я, які дають найбільш

яскраве уявлення про роль здоров’я як одного з головних компонентів со-

ціально й особистісно значущої життєдіяльності.

Оцінку рівнів сформованості параметрів здоров’я особистості дитини-

сироти проводили за дванадцятибальною шкалою (була обрана традиційна

в загальноосвітній школі шкала оцінювання учнів). Високому рівню сформо-

ваності певних параметрів відповідали бали 10 – 12, середньому – від 7 до

9, а низькому – від 4 до 6.

Для визначення рівнів сформованості психосоціального здоров’я

в учнів усіх параметрів ураховано середні бали оцінок. За результатами ана-

лізу сформованості відповідних параметрів на початку експерименту були

визначені вихідні рівні сформованості психосоціального здоров’я в дітей-

сиріт і в експериментальній, і в контрольній групах.

Результати оцінювання свідчать, що приблизно 40% учнів інтернатів на

початку експерименту мали низький рівень розвитку психосоціального здо-

ров’я. Діти-сироти, які тоді навчалися в 7 – 9 класах, були в перехідному віці

та їм була потрібна допомога педагогів і психолога в питаннях стабілізації

власного нервово-емоційного стану, усвідомлення віри у власні сили й мож-

ливості, розвитку інтересу до громадської діяльності. Процес самопідготов-

ки до життя в соціумі не цікавив дітей-сиріт, а тому в 60% учнів спостерігали

я низький рівень знань про основи здорового способу життя (ЗСЖ), загаль-

нолюдські цінності, способи досягнення життєвих цілей.

За результатами, отриманими на початку експерименту, зроблено вис-

новок, що рівень сформованості психосоціального здоров’я в дітей-сиріт

експериментальної й контрольної груп за всіма показниками приблизно одна-

ковий.

Рівні сформованості морального здоров’я дітей-сиріт в експеримен-

тальній і контрольній групах на початку експерименту визначали за такими

параметрами: моральна спрямованість особистості (потреби й мотиви мо-

ральної поведінки, її усвідомлення), сформованість у вихованця основних

духовно-моральних якостей, моральна поведінка та вчинки.

Для визначення рівнів сформованості морального здоров’я дітей-сиріт

в умовах шкіл-інтернатів ми провели, анкетування вихованців (за розробле-

ними анкетами), експертну оцінку морального здоров’я учнів працівниками

шкіл-інтернатів за розробленими параметрами, оцінювання дітей-сиріт за

«Методикою ціннісних орієнтацій М. Рокіча», діагностування соціальної ем-

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 3, 2011

патії вчителів та вихователів, діагностування інтерактивної спрямованості

особистості.

За результатами аналізу результатів експертного опитування педагогіч-

них працівників шкіл-інтернатів ми можемо констатувати, що на початку екс-

перименту основні духовно-моральні якості (чесність, доброта, благород-

ство, працелюбство, віра в соціально-захищене власне майбутнє, надія на

соціальну адаптацію в соціумі, любов до товаришів, спорту, літератури мо-

рального змісту тощо) мали невелике значення для учнів інтернатів. Сфор-

мованість цих якостей складала 8,62% у ЗОШІ №10 та 15,09% – у ЗОШІ №1.

Мотиви моральної поведінки дітей-сиріт, усвідомлення своїх вчинків, визна-

чення ними цілей і потреби до морального самовиховання на той час не було

соціально-значущим.

Рівень сформованості фізичного здоров’я учнів шкіл інтернатного

типу як рівень динамічного стану органів і систем та основа виконання інди-

відом своїх біологічних і соціальних функцій досліджували і на початку, і в

кінці експерименту за такими параметрами: фізичний стан організму; сфор-

мованість основних фізичних якостей особистості, активність у процесі фізич-

ного саморозвитку.

За оцінкою вчителів та лікарів інтернатів фізично слабкими в ЗОШІ №10

були 26% дітей-сиріт, а в інтернаті №1 ще більше – 32%. Рівень фізичного

здоров’я учнів шкіл-інтернатів перевіряли на уроках фізичної культури. Не-

достатній розвиток фізичних якостей учнів спостерігали й у контрольній, й у

експериментальній групах (22% та 26% відповідно). Руховий досвід учнів

(набуті рухові вміння та навички й безпосередньо пов’язані з ними знання)

на початку експерименту свідчив про їх низький рівень фізичної підготовки та

недостатність активності в процесі фізичного саморозвитку. Швидка втома

дітей на уроках фізичної культури, низькі оцінки з предмета, відсутність інте-

ресу до теоретичних та практичних знань зумовлювали низький рівень фізич-

ного здоров’я учнів.

З метою перевірки результатів впливу фізичного виховання на рівень

сформованості психосоціального здоров’я дітей-сиріт в умовах шкіл інтер-

натного типу ми провели опитування учнів шкіл-інтернатів (за розробленими

анкетами), експертну оцінку психосоціального здоров’я дітей-сиріт праців-

никами шкіл-інтернатів (за розробленими параметрами), оцінку якості знань

(за тестовими завданнями, що були показниками ефективності навчання у

сфері фізичного виховання), аналіз щоденників учнів із самоосвітньої та

фізичної діяльності, анкетування працівників шкіл-інтернатів (щодо ефектив-

ності педагогічних умов у напрямі соціальної адаптації вихованців).

Аналізуючи результати опитування дітей-сиріт у кінці експерименту, ми

констатували, що рівень задоволеності вихованців діяльністю школи-інтер-

нату №1 є значно більшим, ніж в інтернаті №10 (відсоток задоволення в учнів

інтернату №1 на 31,81% вищий, ніж в інтернаті №10). Учні цього закладу більш

задоволені організацією реабілітаційних та адаптаційних заходів, роботою з

учителями та тренерами, можливістю займатися фізкультурно-спортивною

діяльністю за межами закладу. Безпосередня участь у виконанні програми

соціальної адаптації «Перспектива» показала дітям-сиротам нові перспек-

тиви їх входження до соціуму як особистості, здатної до реалізації власної

програми адаптації та особистісних цілей.

Повноту й рівень знань з предмета «Фізична культура» перевіряли за

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 3, 2011

допомогою тестових завдань. Кожну відповідь на завдання оцінювали од-

ним балом, а самі завдання охоплювали ключові питання з теми «Здоровий

спосіб життя». Результати перевірки якості знань учнів з фізичної культури в

експериментальний і контрольній групах висвітлені в таблиці 1.

Таблиця 1

Оцінка якості знань з фізичної культури в учнів шкіл-інтернатів

експериментальної й контрольної груп у кінці експерименту

За результатами тестових завдань різниця між якістю знань складала:

на високому рівні – 21,24%, на середньому – 20,82%, на низькому – -42,06%.

Зміст таблиці свідчить про значну перевагу педагогів та самих дітей

інтернату №1 у цьому питанні. Це означає, що спрямована у фізкультурно-

оздоровчому напрямку діяльність дітей-сиріт сприяла їх самоосвіті та актив-

ному формуванню в них самоцінних знань ЗСЖ.

Сформованість мотивів фізкультурної та соціальної активності дітей-

сиріт також показали анкети. Згідно з результатами опитування дітей-сиріт у

загальноосвітній школі-інтернаті №1 22,64% дітей більшість вільного часу

приділяють навчанню, 64,15% дітей підвищують рухову активність на спортив-

них майданчиках і 11,32% учнів надають перевагу заняттям за комп’ютером,

читанню, прогулянкам – 15,09%. У контрольній групі дітей, на відміну від пер-

шої, ми бачимо, що більшість вільного часу проводять у навчанні 34,48% дітей,

у спортивних секціях ніхто не займається й більшість часу учні приділяють

прогулянкам, читанню та спілкуванням з іншими дітьми (65,52%).

Діти експериментальної групи зазначили, що основними значущими для

їх фізичного розвитку засобами були спортивна секція (62,26%), тренажер-

ний зал (54,71%), кабінет ЛФК (3,77%), самостійні заняття з метою загальної

фізичної підготовки (24,52%), уроки фізичної культури (71,69%). Окрім того,

22,64% вихованці указали на значущість для власного здоров’я такого засо-

бу, як аутогенне тренування, 62,26% – спеціальні психологічні тренінги, 24,52% –

заняття під музику, 33,96% – спілкування з психологом.

За висловлюваннями дітей школи-інтернату №10, основними засобами

в психологічно-адаптаційній діяльності треба вважати заняття в кабінеті му-

зики (5,52%), участь у тренінгах (31,03%), аутогенне тренування (6,89%), па-

сивний відпочинок (27,58%), самостійні заняття з метою загальної фізичної

підготовки (13,79%) та уроки фізичної культури (25,86%).

Емоційно-психологічний клімат в колективі інтернату №1 відрізняється

від інтернату №10: 81,03% дітей інтернату №10 відзначають нудне життя, а

18,96% підтримують дружні стосунки. А в інтернаті №1 – дружні стосунки в

60,37% учнів та 39,62% підтвердили цікаве, веселе життя в цьому закладі

інтернатного типу.

Рівні

Заклади

Високий Середній Низький

кількість

учнів

(10 – 12 б.)

від заг.

кільк.

кількість

учнів

(7 – 9 б.)

від заг.

кільк.

кількість

учнів

(4 – 6 б.)

від заг.

кільк.

Інтернат № 10 3 5,17 12 20,68 43 74,13

Інтернат № 1 14 26,41 22 41,50 17 32,07

Різниця якості

знань

11 21,24 10 20,82 26 –42,06

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 3, 2011

Ці матеріали говорять про самосвідомість учнів школи-інтернату №1 у

сфері фізичного розвитку й самооздоровлення та позитивний вплив фізич-

ного виховання на рівень соціальної адаптації дітей-сиріт в умовах школи-

інтернату, соціальні контакти, активність учнів у різних видах діяльності.

Порівнюючи експертні оцінки та результати проведеного нами анкету-

вання вихованців, ми констатували, що результати оцінювання знань основ

ЗСЖ та загальнолюдських цінностей суттєво не відрізнялися в школі-інтер-

наті №1 від школи-інтернату №10 (Таблиця 1). Така різниця в результатах

оцінювання ситуації експертами та результатами опитування в школі-інтер-

наті №10 свідчить про недостатній рівень знань педагогів закладу у сфері

фізичного виховання, а тому було не компетентне оцінювання цього показ-

ника психосоціального здоров’я.

Перевірка впливу фізичного виховання на рівень сформованості мо-

рального здоров’я вихованців інтернатів (за результатами проведеного в

кінці експерименту анкетування) показала відмінності між контрольною й

експериментальною групами за багатьма питаннями: 1) у школі-інтернаті №10

у дітей спостерігаємо занижений рівень самооцінки, тому половина учнів

інтернату збиралися вступати тільки до середньо-спеціальних освітніх зак-

ладів; 2) у майбутньому учні інтернатів хочуть працювати на себе: 28,30%

дітей інтернату №1 і 12,06% дітей інтернату №10 бачать себе начальниками;

3) 11,32 % та 27,58% учнів відповідно мріють створити повноцінну сім’ю й

мати дітей хочуть усі учні. Це, на наш погляд, важливі показники соціального

виховання дітей-сиріт, які є результатом формування в них загальнолюдсь-

ких ціннісних орієнтацій.

Для визначення системи цінностей сучасних хлопців і дівчат у школі-інтер-

наті ми використовували методику ціннісних орієнтацій М. Рокіча. Результати

дослідження говорять про те, що в системі ціннісних орієнтацій дітей сиріт у

наведених вище закладах освіти є суттєві відмінності. На першому й другому

місцях і в школі-інтернаті №10, і в школі-інтернаті №1 у дітей-сиріт постали

матеріальні цінності: матеріально забезпечене життя і продуктивна

діяльність, що зумовлене нестабільною соціально-політичною ситуацією в

країні та кризовими явищами в економіці. На третьому місці в дітей школи-

інтернату №10 – сім’я, а в школі-інтернаті №1 – саморозвиток. На четвер-

тому місці серед цінностей стала – потреба в підвищенні рівня здоров’я,

збільшенні кола спілкування й кількості друзів, що є одними з показників дос-

татнього рівня соціальної адаптації дітей цієї установи. Така цінність, як лю-

бов, ставиться дітьми на 4 і 7 місце відповідно. Така відмінність підтверд-

жується умовами проживання дітей-сиріт та нестачею уваги й любові до ви-

хованців від працівників школи інтернату №10. Цими ж чинниками соціальної

адаптації підтверджуються й відмінності в таких цінностях, як свобода, роз-

ваги, пізнання, щастя інших, творчість.

Перевірка впливу фізичного виховання на рівень сформованості фізич-

ного здоров’я після проведення експерименту показала сформованість

мотивів фізичного саморозвитку учнів, їх бажання розкрити свої потенційні

можливості в навчанні, спорті та житті.

На заняттях з фізичної культури та в спортивних секціях учні ЗОШІ №1

мали потребу в постійному фізичному самовдосконаленні. Спортивний стиль

життя став нормою для багатьох учнів. Самостійні заняття в тренажерному

залі, відпрацювання техніки спортивних ігор на майданчиках, вечірні пробіжки,

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 3, 2011

заняття ритмічною гімнастикою, загартування водою, повітрям та снігом

стали доповненням до організованого процесу фізичного виховання в школі-

інтернаті для дітей-сиріт.

Результати перевірки фізичної підготовленості учнів інтернатів (на уро-

ках фізичної культури) показали достатній рівень фізичного розвитку учнів у

інтернаті №1 та низький – в інтернаті №10. Це підтвердили також експертні

оцінки педагогів: низький рівень сформованості фізичних якостей учнів скла-

дав 7,54% та 32,76% відповідно. Активність у процесі фізичного самороз-

витку учнів у ЗОШІ №1 поліпшилася на 7,53%, а в ЗОШІ №10 – погіршилася

на 12,81%. Реалізація програми в ЗОШІ №1 підвищила рухову активність учнів

та рівень їх працездатності, що позитивно впливало на функціональний стан

організму дітей-сиріт та сприяло покращенню їх рівня фізичного здоров’я.

За результатами констатувального експерименту можна зробити вис-

новок, що рівень сформованості психосоціального, морального й фізично-

го здоров’я в експериментальній й контрольній групах за всіма показника-

ми на початку експерименту був приблизно однаковий. А за результатами

формувального експерименту рівень сформованості психосоціального, мо-

рального й фізичного здоров’я дітей-сиріт в експериментальній і контрольній

групах за всіма названими показниками в кінці експерименту суттєво

відрізнявся (Табл. 2).

Таблиця 2

Загальна оцінка сформованості показників

здоров’я дітей-сиріт у %

Щодо експертної оцінки, зробленої фахівцями школи-інтернату № 1 за-

гального рівня соціальної адаптованості дітей-сиріт, ми отримали такі ре-

зультати: кількість педагогів, які визначили рівень соціальної адаптації своїх

дітей як низький, – 14,23%, як середній – 52,27% та 33,1% – як високий.

Щодо оцінки фахівцями школи-інтернату №10 загального рівня соціаль-

ної адаптації дітей-сиріт ми отримали такі результати: 62,2% педагогів виз-

начили рівень соціальної адаптації своїх дітей як середній, 15,2% – як висо-

кий, а 22,45% – як початковий або низький. Дані, отримані в кінці експери-

менту, свідчать про значне зниження рівнів здоров’я у вихованців інтернату

№10. Це пояснюємо тим, що учні школи-інтернату №10 не сприймали фізич-

ну культуру та фізичне виховання як необхідний засіб розвитку людини, а та-

кож не були залучені до самоосвітньої та самовиховної діяльності.

Анкетування працівників школи-інтернату № 1 мало відповісти на питан-

ня про те, як самі педагоги оцінюють рівень соціальної адаптації своїх дітей,

які зміни сталися в них після роботи за експериментальною програмою со-

ціальної адаптації дітей-сиріт засобами фізичного виховання. Воно повинно

Рівень

психосоціального

здоров’я

Рівень фізичного

здоров’я

Рівень морального

здоров’я

В С Н В С Н В С Н

Показники

ДШІ № 1

32,03 51,54 16,31 32,7 54,08 13,2 34,58 52,2 13,2

Показники

ДШІ № 10

16,66 33,9 49,52 15,51 42,53 41,95 29,88 39,65 30,46

Різниця

показників

15,37 17,64 –33,21

17,19 11,55 –28,75

4,7 12,55 –17,26

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 3, 2011

було висвітлити ті проблеми та недоліки, які виникають у роботі школи-інтер-

нату в процесі підготовки дітей-сиріт до соціального життя. За результатами

анкетування працівників школи-інтернату № 1 ми можемо зробити висновок,

що адаптація засобами фізичного виховання проходить успішно в 79,4%

учнів, в 11,3 % учнів – викликала труднощі, а в 7,6% учнів поліпшилися стосун-

ки з однокласниками та вчителями.

Для встановлення об’єктивного рівня психосоціального та морального

стану дітей-сиріт, що проживають у школах-інтернатах, ми використали мето-

дику «Діагностика інтерактивної спрямованості особистості». Аналіз резуль-

татів діагностики представлено частотою вибору шкал у процентному

співвідношенні, а саме (Табл. 3):

Таблиця 3

Результати діагностики інтерактивної спрямованості особистості

(кількість респондентів у % від загальної кількості учнів)

З таблиці видно, що при акцентованій соціальній орієнтації учнів спосте-

рігаємо позитивну різницю досліджених показників у школі-інтернаті №1. У

контрольній групі (школа-інтернаті №10) спостерігаємо низький рівень со-

ціальної адаптації дітей-сиріт, його мають 32,75% членів експерименту, се-

редній рівень був характерний для 51,72% дітей, високий рівень – для 15,51%

вихованців.

Оцінку сформованості загального рівня соціальної адаптації дітей-сиріт

в установах інтернатного типу ми проводили, порівнюючи експертну оцінку

рівня соціальної адаптованості та методику «Інтерактивної спрямованості

особистості».

Підсумовуючи оцінку рівня соціальної адаптованості дітей-сиріт у школі-

інтернаті № 10, ми отримали такі дані (Таблиця 4).

Таблиця 4

Загальний рівень соціальної адаптованості

(контрольна група)

Таким чином, зі змісту таблиці 4 бачимо, що в школі-інтернаті №10 висо-

кий рівень соціальної адаптації мають приблизно 15% дітей-сиріт, середній –

56% дітей, низький – 27% вихованців. Розбіжність результатів свідчить про

недостатню компетентність і педагогічних працівників, і самих дітей у напрямі

соціальної адаптації в суспільство.

Результати оцінки рівня соціальної адаптації дітей-сиріт у школі-інтер-

наті № 1 показані в таблиці 5.

Шкали Інтернат

№ 10

Інтернат

№ 1

Різниця

Орієнтація на співпрацю 15,51% 35,84% +20%

Маргінальна орієнтація 34,48% 30,18% -4%

Орієнтація на егоїстичні

інтереси

50,00% 33,96% -16%

Рівень соціальної адаптації

На думку

педагогів

Інтерактивна спрямованість

особистості

Низький рівень 22,45 % 32,75 %;

Середній рівень 62,2 % 51,72 %

Високий рівень 15,2 % 15,51%.

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 3, 2011

Таблиця 5

Загальний рівень соціальної адаптованості

(експериментальна група)

Зміст таблиці 5 свідчить, що експериментальні дані педагогів і учнів сут-

тєво не відрізняються на всіх рівнях. Ми також бачимо позитивний вплив

педагогічного колективу школи-інтернату №1 на рівень соціальної адаптації

дітей-сиріт. Досвід діяльності школи-інтернату №1, а також результати дос-

лідження доводять, що соціальна реабілітація та соціальна адаптація засо-

бами фізичного виховання є пріоритетним напрямом досягнення дітьми-си-

ротами оптимального рівня соціальної адаптації.

Висновки:

1. Детермінантами соціальної адаптації дітей-сиріт у школі-інтернаті за-

собами фізичного виховання були психологічні, діяльнісні та ціннісно-норма-

тивні чинники впливу на особистість учня, провідні педагогічні та соціальні

умови, які сприяли формуванню у вихованців психосоціального, морально-

го та фізичного здоров’я.

2. За результатами експерименту, кількість учнів інтернату з високим

рівнем психосоціального здоров’я в школі-інтернаті № 1 (експерименталь-

на група) перевищувала відповідний показник у школі-інтернаті № 10 (конт-

рольна група) на 15,37%. Кількість дітей-сиріт з високим рівнем сформова-

ності психосоціального здоров’я в експериментальній групі складає 32,03%,

з середнім – 51,54%; з низьким – 16,31%. У контрольній групі кількість дітей,

які були на різних рівнях здоров’я за оцінкою експертів така: на високому –

16,66%, середньому – 33,9% та низькому – 49,52%.

3. Результати порівняльного аналізу, що містяться в таблиці 1, свідчать,

що існує відмінність у показниках сформованості у дітей-сиріт самоцінних

знань здорового способу життя в контрольній та експериментальній групах.

У кінці експерименту за результатами тестових завдань різниця між якістю

знань учнів цих груп складала на високому рівні – 7,69%, на середньому –

11,12%, на низькому – 18,91%.

4. Кількість дітей-сиріт з високим рівнем морального здоров’я в експе-

риментальній групі більша від відповідного показника в контрольній групі на

4,04%. Це свідчить про достатню науково-методичну забезпеченість педа-

гогічної діяльності колективу експериментальної школи-інтернату в напрямі

морального виховання своїх учнів. Середній рівень сформованості мораль-

ного здоров’я учнів у контрольній та експериментальній групах відрізнявся

на 11,55%, а низький – на 6,44%.

5. На високому рівні сформованості фізичного здоров’я в експеримен-

тальній групі перебувало 32,7% дітей, а на такому ж рівні в контрольній групі –

15,51%. Різниця показників складає 17,19%.

6. Виявилися ефективними методики стимулювання фізичного розвитку

Рівень соціальної адаптації

На думку

педагогів

Інтерактивна

спрямованість

особистості

Низький рівень 14, 23 % 13,20 %;

Середній рівень 52,6 % 50,94 %

Високий рівень 33,1 % 35,84 %.