91
Соціальна педагогіка: теорія та практика № 3, 2011
системне утворення, що охоплює всі періоди онтогенезу людини – від дитя-
чого віку до старості. Так, національна система безперервної освіти України
представлена ланцюжком: дошкільна освіта – загальна середня освіта –
професійно-технічна освіта – вища освіта – післядипломна освіта – самоос-
віта протягом усього життя людини. Як бачимо, загальна середня та про-
фесійно-технічна освіта – лише елементи цієї системи, проте постають необ-
хідними базами, без яких неможливе отримання більш високих освітніх і ос-
вітньо-кваліфікаційних рівнів.
Міжнародні нормативні документи, що ратифіковані Україною та є час-
тиною й основою вітчизняного пенітенціарного законодавства, зокрема
Європейські пенітенціарні правила, проголошують, що «Кожна пенітенці-
арна установа мусить прагнути надати всім ув’язненим доступ до
освітніх програм, які повинні бути максимально всебічними та відпові-
дати індивідуальним потребам ув’язнених та їхнім прагненням. … Осві-
та ув’язнених, наскільки це реально зробити, повинна: a) бути інтегро-
вана до загальнонаціональної системи освіти та професійного навчан-
ня з тим, аби після звільнення вони могли без перешкод продовжити своє
навчання та професійну підготовку; б) відбуватися під егідою зовнішніх
навчальних закладів». З тексту документа зрозуміло, що освіта, по-перше,
повинна задовольняти всі індивідуальні потреби засуджених; по-друге, має
бути інтегрована в загальнонаціональну освітню систему, наведену нами
вище; по-третє, надаватися навчальними закладами, зокрема й тими, що зна-
ходяться поза межами колоній.
Щодо першого аспекту проблеми, то в науці існує безліч варіантів визна-
чення поняття „потреба”. Так, М. Михайлов під потребою розуміє об’єктив-
ний стан суб’єкта, який відбиває протиріччя між наявним і необхідним та спо-
нукає його до діяльності з усунення цього протиріччя [4, с. 39]. Відповідно до
теорії А. Маслоу, найвищою в ієрархії потреб людини є потреба в самореалі-
зації – прагненні до реалізації власного особистісного потенціалу (запасу
життєвої енергії, задатків, здібностей) [6, с. 196 – 197]. Одним із засобів са-
мореалізації людини є освіта, оскільки саме вона сприяє оволодінню шляха-
ми й способами, за допомогою яких людина може стати тим, ким вона здатна
стати, тобто самореалізуватися. Такі міркування доводять необхідність ство-
рення умов для надання будь-якого освітнього рівня засудженим відповідно
до їх потреб.
У контексті другого аспекту проблеми – інтеграції освіти засуджених до
загальнонаціональної системи освіти – на сьогодні пенітенціарна система
України, що представлена місцями позбавленням волі, уже зробила перші
кроки. Рушійною силою розвитку цього напряму діяльності пенітенціарних
закладів є протиріччя між уже здобутим освітнім або освітньо-кваліфікацій-
ним рівнем ув’язнених та їх прагненням підвищити цей рівень з метою задо-
волення потреби в самореалізації і під час перебування в колонії, і після ви-
ходу з неї. Результати моніторингів щодо освітнього рівня засуджених та по-
треб засуджених у здобутті освіти, що проводила група вчених у п’яти облас-
тях Росії [1] та Всеукраїнський благодійний Фонд «Правова ініціатива» в
Київській області України [2], показали, що рівень освіти засуджених різний:
початкову освіту має 8,44 % осіб, неповну середню освіту – 26,50 %, повну
середню освіту – 23,25 %, професійно-технічну освіту – 17,34 %, середню
спеціальну освіту (коледж) – 14,60 %, незакінчену вищу освіту – 4,62 %, вищу
освіту – 3,99 %, не дали відповіді – 1,26 % засуджених. На запитання, чи вва-
жаєте Ви достатнім рівень власної освіти, 42,33 % засуджених відповіли «так»,
55,39 % – «ні», 2,28 % – не відповіли зовсім. Відповіді на запитання «Який