Журнал - Cоціальна педагогіка: теорія та практика 2011 №03

Подождите немного. Документ загружается.

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 3, 2011

Рис. 1. Модель соціально-педагогічного патронажу

сімей з розумово відсталими дітьми

Охарактеризуємо кожний модуль докладніше.

Цільовий модуль

Головна мета розробленої нами моделі – здійснити соціально-педаго-

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 3, 2011

гічний патронаж сімей з розумово відсталими дітьми та підготувати розумо-

во відсталу дитини до самостійного життя в громаді на основі задоволення

потреб дитини та використання ресурсів сім’ї та громади.

Досягнення мети соціально-педагогічного патронажу сімей з розумово

відсталими дітьми вимагає вирішення таких завдань:

1. Здійснити діагностику й проаналізувати потребу дитини та ресурси сім’ї

й громади на основі розробленого нами діагностичного інструментарію –

Діагностичної карти задоволення потреб розумово відсталої дитини в сім’ї

та вивчення ресурсів громади.

2. Створити мультидисциплінарні команди для організації та здійснення

соціально-педагогічного патронажу сімей з розумово відсталими дітьми на

базі закладів, які працюють з розумово відсталими дітьми, на основі вико-

ристання ресурсів громади.

3. Підготувати до соціально-педагогічної роботи з розумово відсталими

дітьми фахівців різного профілю та волонтерів.

4. Здійснити соціально-педагогічний патронаж сімей з розумово відста-

лими дітьми на основі створення умов для задоволення всіх потреб дитини –

фізіологічних, довготривалої безпеки, належності та любові, самоповаги та

самореалізації.

5. Проводити постійний моніторинг і корекцію процесу та результатів

соціально-педагогічного патронажу.

6. Проаналізувати результати впровадження моделі соціально-педаго-

гічного патронажу сімей з розумово відсталими дітьми для всіх суб’єктів со-

ціально-педагогічної роботи.

Очікувані результати:

1. Підвищення рівня задоволеності всіх потреб розумово відсталої ди-

тини та готовності до самостійного життя в громаді.

2. Розвиток виховного потенціалу сім’ї та громади: підвищення рівня за-

гальної й педагогічної культури батьків розумово відсталих дітей; підвищен-

ня рівня професійної компетентності фахівців різного профілю та волонтерів,

які працюють з розумово відсталими дітьми та їхніми сім’ями.

Модуль взаємодії (об’єкти – суб’єкти соціально-педагогічного патронажу)

Об’єкт соціально-педагогічного патронажу: сім’ї з розумово відсталими

дітьми.

Суб’єктами соціально-педагогічного патронажу стали: родичі й друзі

сімей з розумово відсталими дітьми, фахівці різного профілю, які працюють

з розумово відсталими дітьми, викладачі, волонтери Луганського національ-

ного університету імені Тараса Шевченка.

Змістовний модуль

Ретельне вивчення об’єкта (одночасно й суб’єкта) нашого впливу – сім’ї

з розумово відсталою дитиною – на розробленій моделі соціально-педагогі-

чного патронажу стало основою для проектувальної діяльності, яка перед-

бачала розробку комплексної програми соціально-педагогічного патронажу

сімей з розумово відсталими дітьми.

Розробка комплексної програми вимагає від дослідника використання

комплексного підходу як найбільш ефективного із загальнонаукової методо-

логії соціальної педагогіки. У науковій літературі поняття «комплекс» визна-

чено як зв’язок, поєднання, сукупність явищ, предметів або якостей, що ут-

ворюють одне ціле. Комплексний підхід означає діяльність з урахуванням

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 3, 2011

усебічності процесу або явища, усіх суттєвих причин, що впливають на роз-

виток, а також використання різноманітних зусиль та засобів для досягнення

поставленої мети.

Комплексний підхід дозволяє адекватно відобразити реальний виховний

процес як складне, багатофакторне явище; він дозволяє не тільки усвідоми-

ти всю різноманітність його складових, але й надає можливість ефективно

управляти ним, впливати на нього не суб’єктивно, а відповідно до внутрішніх

закономірностей та логіки його розвитку [2, с. 30 – 31].

Комплексність нашої програми полягає, по-перше, у тому, що вона пе-

редбачає соціально-педагогічну взаємодію й уплив одночасно на всіх

суб’єктів соціально-педагогічного патронажу сімей з розумово відсталими

дітьми: самих дітей, їхніх батьків та сімейного оточення, фахівців різного

профілю, а по-друге, поєднання різних видів патронажу – соціально-педа-

гогічного, соціально-психологічного, соціально-економічного, соціально-пра-

вового, соціально-медичного та ін.

Ми розробили комплексну програму соціально-педагогічного патронажу

сімей з розумово відсталими дітьми. Під час розробки програми ми виходи-

ли з того, що вона в нашому дослідженні є найважливішим документом, який

«вбирає» в себе всі сутнісні характеристики феномену «соціально-педаго-

гічного патронажу сімей з розумово відсталими дітьми», які склалися на сьо-

годні у вітчизняній науці й практиці.

На підставі цього ми спробували спроектувати комплексну програму

соціально-педагогічного патронажу сімей з розумово відсталими дітьми. Вона

складається з трьох блоків:

1. Програми підготовки фахівців різного профілю та волонтерів до ро-

боти з розумово відсталими дітьми та їхніми сім’ями в громаді.

2. Програми підготовки батьків до виховання розумово відсталої дитини

в сім’ї.

3. Індивідуального плану соціально-педагогічного патронажу сім’ї з розу-

мово відсталою дитиною.

Зміст і структура програми спрямовані на вирішення проблем вихован-

ня розумово відсталої дитини в сім’ї.

Перший блок – Програма підготовки фахівців різного профілю та во-

лонтерів до роботи з розумово відсталими дітьми та їхніми сім’ями в гро-

маді – складається з таких компонентів:

· програми спецкурсу (зокрема й дистанційного) «Соціально-педагогіч-

на робота з розумово відсталими дітьми» для підготовки фахівців різного

профілю та волонтерів, які працюють з розумово відсталими дітьми;

· тренінгової програми «Соціально-педагогічна робота з розумово

відсталими дітьми» для соціальних педагогів, соціальних працівників, пси-

хологів, волонтерів, представників громадських організацій, які працюють з

розумово відсталими дітьми;

· тренінгової програми «Захист прав розумово відсталих дітей» для со-

ціальних педагогів, соціальних працівників, волонтерів, представників гро-

мадських організацій, які працюють з розумово відсталими дітьми, батьків

розумово відсталих дітей;

· тренінгової програми «Соціально-педагогічна робота із сім’ями, що

виховують розумово відсталу дитину» для соціальних педагогів, соціальних

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 3, 2011

працівників, психологів, волонтерів, представників громадських організацій,

які працюють з розумово відсталими дітьми.

Мета цього блоку комплексної програми – теоретична й практична підго-

товка фахівців різного профілю та волонтерів до роботи з розумово відста-

лими дітьми в громаді.

Завдання:

1. Засвоєння знань з основ теорії та практики соціально-педагогічної

роботи з розумово відсталими дітьми в громаді.

2. Формування знань, умінь та навичок взаємодії й допомоги розумово

відсталим дітям.

3. Правова освіта в галузі захисту прав розумово відсталих дітей в Ук-

раїні.

4. Формування вмінь та навичок соціально-педагогічної роботи із сім’я-

ми з розумово відсталими дітьми.

Другий блок комплексної програми – «Програма підготовки батьків до

виховання розумово відсталої дитини в сім’ї» – складається з:

· програми тренінгу «Основи батьківської компетентності»;

· програми тренінгу особистого зростання;

· програми тренінгу спілкування для батьків, які мають дітей з обмеже-

ними можливостями.

Крім того, другий блок програми був складений з урахуванням того, що

батьки відвідували тренінг «Захист прав розумово відсталих дітей».

Метою другого блоку комплексної програми була підготовка батьків до

виховання розумово відсталої дитини в сім’ї, а також подолання соціальної

ізоляції та формування адекватної самооцінки.

Завдання:

1. Формування основ батьківської компетентності та усвідомленого бать-

ківства у вихованні розумово відсталої дитини.

2. Формування адекватної самосвідомості й самооцінки, соціальної й

психологічної компетентності батьків.

3. Розвиток умінь подолання життєвих труднощів.

І, нарешті, третій, основний, блок комплексної програми містив безпо-

середньо Індивідуальний план соціально-педагогічного патронажу сім’ї з ро-

зумово відсталою дитиною.

Індивідуальний план – документ, що складається з урахуванням виявле-

них проблем дитини та родини й містить перелік чіткої системи заходів, які

має виконати соціальний педагог упродовж фіксованого відрізку часу. Зап-

лановані заходи спрямовані на розвиток можливостей дитини та задоволен-

ня потреб родини й мають на меті соціальну адаптацію дитини в суспільстві

та запобігання соціальній ізоляції родини [3, с. 31].

Індивідуальний план можна розробляти на півроку чи на коротший термін

залежно від віку, умов розвитку дитини, гостроти соціальних та психологічних

проблем родини. План містить конкретні кроки для вирішення проблем сім’ї

та термін їх виконання. Контролює виконання плану соціальний педагог. Відпо-

відальність за виконання зобов’язань покладено на родину. Соціальний пе-

дагог вчасно здійснює необхідну інформаційну, організаційну, матеріальну й

моральну підтримку. План не спрацьовує за відсутності довірливого контак-

ту з членами сім’ї [3; 4].

Структурним змістом і логікою побудови нашого плану, розрахованого

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 3, 2011

на півроку, стали: 1) специфічні потреби розумово відсталої дитини та спосо-

би їх задоволення; 2) виховний потенціал сім’ї та громади, способи їх об’єднан-

ня та використання; 3) послідовність дій (етапів) технології соціально-педа-

гогічного патронажу.

Третій блок програми, власне, став засобом і площиною поєднання всіх

трьох блоків у єдиний комплекс, що має основну мету – підготовка розумово

відсталої дитини до самостійного життя в громаді на основі задоволення спе-

цифічних потреб дитини та використання ресурсів сім’ї й громади.

Метою ж безпосередньо третього блоку Комплексної програми стали

організація й здійснення соціально-педагогічного патронажу сім’ї з розумо-

во відсталою дитиною.

Завдання:

1. Створити умови для задоволення всіх потреб розумово відсталої ди-

тини в сім’ї.

2. Дослідити й об’єднати всі виховні ресурси сім’ї та громади для підго-

товки розумово відсталої дитини до самостійного життя.

3. Постійно здійснювати моніторинг та аналіз процесу й результатів пат-

ронажу.

Розроблений нами Індивідуальний план соціально-педагогічного патро-

нажу є універсальним і набуває своєї специфічності в роботі з конкретною

сім’єю з розумово відсталою дитиною.

План складається з п’яти блоків відповідно до п’яти груп специфічних

потреб дітей з розумовою відсталістю. Кожний блок містить перелік заходів

для задоволення потреб, термін їх виконання та учасників виконання. Крім

того, до плану додаються:

· Програма занять з дітьми, що містить 3 курси: «Самообслуговуван-

ня», «Орієнтація у складних ситуаціях», «Приготування їжі».

· Програма тренінгових занять для дітей призначена для розвитку нави-

чок спілкування в дітей з різним ступенем розумової відсталості та форму-

вання в них самоповаги, поваги з боку інших, визнання власної особистості з

боку оточення.

Перший блок Індивідуального плану соціально-педагогічного патронажу –

«Фізіологічні потреби» – складається з низки заходів, спрямованих на ство-

рення умов для задоволення фізіологічних потреб розумово відсталої дитини

в сім’ї: налагодження харчування дитини відповідно до норм; регулярні занят-

тя для усвідомлення важливості правильного харчування; регулярні заняття

для вироблення навичок приготування їжі; вироблення навичок самообслуго-

вування; санітарно-гігієнічне виховання; вироблення навичок дотримання ре-

жиму дня; господарсько-побутове виховання; забезпечення дитини одягом;

вироблення смаку до одягу; забезпечення дитини розвивальними іграми та

іграшками відповідно до віку; забезпечення оздоровлення та регулярного

фізичного навантаження дитини; забезпечення дитини власною кімнатою або

місцем у помешканні; регулярні заняття зі статевого виховання.

Другий блок – «Потреба довготривалої безпеки та захисту» – складаєть-

ся з таких заходів: урегулювання питання житла та спадку в разі хвороби або

смерті батьків; планування опікунства на майбутнє; формування здатності

до самодопомоги під час захворювань і травм; формування знань щодо

дотримання техніки безпеки; планування зайнятості в дорослому віці.

Третій блок – «Потреби в належності та любові» – передбачає організа-

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 3, 2011

цію та виконання заходів, спрямованих на звернення й зміцнення почуття

любові до розумово відсталої дитини з боку членів сім’ї; визнання належності

до референтної групи, соціального оточення: створення можливостей для

спілкування з однолітками; налагодження доброзичливих стосунків між дити-

ною та іншими членами сім’ї (сестрами, братами); налагодження стосунків

між дитиною та найближчим соціальним оточенням (сусідами, дітьми у дворі

тощо); розвиток почуття любові та взаємопорозуміння між усіма членами

родини.

Четвертий блок Індивідуального плану – «Потреба в самоповазі» – спря-

мовано на задоволення потреби розумово відсталої дитини у визнанні влас-

ної особистості з боку оточення, поваги з боку інших та самоповаги. Він скла-

дається з таких заходів: сприяння усвідомити себе як особистість; вироб-

лення критичного ставлення до власних вчинків; навичок звернення уваги та

поваги до себе на основі позитивної поведінки та вчинків; вироблення нави-

чок самоаналізу вчинків і поведінки.

П’ятий блок Індивідуального плану, присвячений розвитку потреби в са-

мореалізації, складається з таких заходів: вивчення творчих потенціалів і

здібностей дитини та стрижневого інтересу (улюбленої справи); вироблення

навичок ставити мету діяльності та досягати її; утворення умов для реалі-

зації здібностей дитини; вироблення прагнення до самовдосконалення; ви-

роблення навичок у сімейного й соціального оточення до визнання та

підкріплення успіху розумово відсталої дитини; вироблення вміння визначати

цілі в житті.

Після складання індивідуального плану соціально-педагогічного патро-

нажу сім’ї з розумово відсталою дитиною його підписує дитина (якщо це мож-

ливо), члени сім’ї (опікуни) та соціальний педагог.

У плані обов’язково вказують, хто за що відповідає (конкретні фахівці /

організації), а також терміни перегляду плану (1 раз на 2 місяці) з метою пе-

ревірки змін життєвих обставин та внесення необхідної корекції.

Технологічний (діяльнісний) модуль (технологія соціально-пе-

дагогічного патронажу)

Технологія, яка активізує програму соціально-педагогічного патронажу,

складається з таких етапів: 1) знайомство, запрошення до співробітництва;

2) входження до сім’ї, створення й підтримка мотивації до виходу з кризи;

3) збирання інформації про сім’ю; 4) аналіз інформації про сім’ю; 5) розроб-

ка й упровадження комплексної програми соціально-педагогічного патрона-

жу сімей з розумово відсталими дітьми; 6) оцінка результатів діяльності, вихід

із сім’ї.

Найважливішими складовими першого етапу є знайомство соціального

педагога із сім’єю, що виховує розумово відсталу дитину, і її соціальним ото-

ченням, установлення необхідного контакту. Методичною особливістю цих ком-

понентів технології роботи із сім’єю, що виховує розумово відсталу дитину (знай-

омства, первинних контактів), є нагальна потреба в установленні довірливих

взаємин. Це неодмінна умова залучення сім’ї до співробітництва.

Ще однією особливістю є те, що вже під час перших контактів обгово-

рюється перспектива співробітництва, відбувається орієнтація сім’ї, що ви-

ховує розумово відсталу дитину, на позитивне майбутнє й починається фор-

мування мотивації щодо цього, визначаються в узагальненій формі можливі

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 3, 2011

цілі роботи, пояснюються її можливі шляхи й механізми, сім’ю з розумово

відсталою дитиною активно залучають до процесу прийняття рішень.

На підставі вивчення ситуації соціальний педагог має визначити коло

потреб сім’ї, що виховує розумово відсталу дитину, і виокремити серед них

пріоритетні, задоволення яких сприятиме задоволенню інших, менш значу-

щих. Для цього соціальний педагог проводить діагностику, використовуючи

такі методи: анкетування, інтерв’ю, спостереження, вивчення історії сім’ї,

медичних документів тощо. Заповнює Діагностичну карту задоволеності по-

треб розумово відсталих дітей у сім’ї.

На цьому етапі соціальний педагог здійснює соціальне інспектування

сім’ї. За результатами інспектування складається акт обстеження житлово-

побутових умов сім’ї. Це важливий документ у роботі із сім’єю та джерело

інформації про сім’ю. У ньому фіксують відомості про членів родини, жит-

лові умови, характеристику сім’ї, позитивні зв’язки, основні проблеми.

Наступним етапом є укладання угоди про існування сім’ї з розумово відста-

лою дитиною та правила її поведінки. Це роблять для узгодження із сім’єю

мети, завдань та плану спільних дій. У цьому документі зазначають мету со-

ціально-педагогічного патронажу, пріоритетні напрямки роботи, методи й за-

соби, що застосовуватимуться, права та обов’язки і соціального педагога, і

сім’ї, що виховує розумово відсталу дитину. Спільно із сім’єю обговорюють

можливі причини припинення та розірвання угоди, умови її перегляду. Угоду

підписують сім’я, яка виховує розумово відсталу дитину, соціальний педагог

та керівник.

Відразу після того, як узяли сім’ю, що виховує розумово відсталу дитину,

під соціально-педагогічний патронаж, соціальний педагог починає збирати

інформацію про неї.

За результатами цієї інформації планують соціально-педагогічний пат-

ронаж сімей з розумово відсталими дітьми, розробляють комплексну про-

граму. Головними аспектами в плануванні є визначення особистісних завдань

сім’ї, що виховує розумово відсталу дитину, і розвиток компетентності со-

ціального педагога. У свою чергу, соціальному педагогові під час розробки

комплексної програми необхідно знати про ресурси громади та можливість їх

залучення, формальні й неформальні зв’язки з іншими службами, що нада-

ють соціальні послуги.

Після того, як план складено, починається його реалізація. У цьому про-

цесі беруть участь обидві зацікавлені сторони (соціальний педагог і сім’я,

яка виховує розумово відсталу дитину). Кожен з них бере на себе те завдан-

ня, яке може виконати. На цьому етапі для сім’ї, яка виховує розумово відста-

лу дитину, особливе значення мають ситуації успіху. Завдання соціального

педагога – дати кожній родині пережити радість досягнення, повірити в себе.

На цьому етапі соціальний педагог прагне налагодити зв’язки між сім’єю

та іншими службами й установами, які можуть і повинні надавати постійну

допомогу сім’ї. Він інформує ці служби про потреби сім’ї, а сім’ю – про види

допомоги й послуги, які вона може отримати від цих служб.

Якщо обов’язки соціального педагога, передбачені договором, виконані

та за оцінками фахівця сім’я вийшла із кризового стану, то сім’ю починають

готувати до завершення роботи з нею. Перед припиненням підтримки сім’ї

соціальний педагог спільно із сім’єю, яка виховує розумово відсталу дитину,

визначають такі питання: чи вирішено основні проблеми, чи задоволені пріо-

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 3, 2011

ритетні потреби, чи безпечний психологічний клімат у сім’ї, які саме цілі до-

сягнуті, чи стабільні зміни, чи зможе сім’я надалі самостійно впоратися зі

скрутою, чи існує соціальна мережа, яка підтримає сім’ю, чи відчуває сім’я

потребу в подальшій підтримці, чи сім’я соціально та юридично захищена, чи

сім’я самодостатня й готова надалі вирішувати свої проблеми самостійно

тощо.

Завершення соціально-педагогічного патронажу є одночасно й аналізом

ефективності роботи. На цьому етапі підсумовують оцінки процесу та ре-

зультат роботи.

Узагальнюючи зазначене вище, можна зробити висновок про інно-

ваційність розробленої нами моделі соціально-педагогічного патронажу сімей

з розумово відсталими дітьми на підставі того, що, по-перше, були створені

мультидисциплінарні команди для організації та здійснення соціально-педа-

гогічного патронажу сімей з розумово відсталими дітьми на базі обраних нами

закладів, що працюють з розумово відсталими дітьми, дозволяють нам

об’єднати та використати ресурси громади; по-друге, упровадження моделі

дозволить підвищити рівень загальної й педагогічної культури батьків та про-

фесійної компетентності фахівців різного профілю й волонтерів, які працю-

ють з розумово відсталими дітьми; по-третє, модель – це науково обґрунто-

ваний алгоритм, що забезпечить логічну впорядкованість й етапність дій усіх

суб’єктів соціально-педагогічного патронажу сімей з розумово відсталими

дітьми. І, нарешті, упровадження нашої моделі дозволить підготувати розу-

мово відсталу дитину до самостійного життя в громаді на основі задоволен-

ня специфічних потреб дитини та використання ресурсів сім’ї й громади.

Стаття не вичерпує всіх аспектів проблеми. Подальшого дослідження

потребують розробка новітніх прикладних соціально-психолого-педагогічних

технологій роботи із сім’ями, які виховують розумово відсталих дітей.

Література

1. Философский энциклопедический словарь / гл. ред. Л. Ф. Ильичев,

П. Н. Федосеев, С. М. Ковалев, В. Г. Панов. – М. : Сов. энцикл., 1983. – 840 с.

2. Методология и методы социально-педагогических исследований :

науч., учеб.-метод. пособие для студентов, магистрантов, аспирантов и спе-

циалистов в области воспитания и образования, соц. педагогов и соц. ра-

ботников / авт.-сост. : С. Я. Харченко, Н. С. Кратинов, А. Н. Чиж, В. А. Крати-

нова. – Луганск : Альма-матер, 2001. – 216 с.

3. Практическое руководство по работе дневного центра и организа-

ции занятости для людей с умственной отсталостью в Украине / под ред.

К. Таннерт-Сагассер, Н. Майоровой. – К. : Вид. дім «КМ Академія», 2005. –

101 с.

4. Попередження ранньої інституалізації дітей із синдромом Дауна віком

до п’яти років : метод. рек. для фахівців / під ред. Н. А. Бастун, Р. І. Кравчен-

ко. – К. : Благодійне тов-во допомоги інвалідам та особам з інтелектуальною

недостатністю «Джерела», 2002. – 166 с.

* * *

Юрків Я. І. Модель соціально-педагогічного патронажу сімей з ро-

зумово відсталими дітьми

У статті представлена й охарактеризована розроблена модель соціаль-

но-педагогічного патронажу сімей з розумово відсталими дітьми, яка скла-

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 3, 2011

дається з чотирьох модулів: цільового (мета, завдання, результат патрона-

жу); модуля взаємодії (об’єкти – суб’єкти соціально-педагогічного патрона-

жу); змістовного модуля (комплексна програма соціально-педагогічного пат-

ронажу сімей з розумово відсталими дітьми, що містить програму підготовки

фахівців різного профілю та волонтерів, програму підготовки батьків, інди-

відуальний план соціально-педагогічного патронажу); технологічного (діяль-

нісного) модуля (технологія соціально-педагогічного патронажу).

Ключові слова: модель, соціально-педагогічний патронаж, сім’я, розу-

мово відстала дитина, індивідуальний план.

Юркив Я. И. Модель социально-педагогического патронажа се-

мей с умственно отсталыми детьми

В статье представлена и охарактеризована разработанная модель со-

циально-педагогического патронажа семей с умственно отсталыми деть-

ми, которая состоит из четырех модулей: целевого модуля (цель, задачи,

результат патронажа); модуля взаимодействия (объекты – субъекты соци-

ально-педагогического патронажа); содержательного модуля (комплексная

программа социально-педагогического патронажа семей с умственно от-

сталыми детьми, что содержит в себе программу подготовки специалис-

тов различного профиля и волонтеров, программу подготовки родителей,

индивидуальный план социально-педагогического патронажа); технологи-

ческого (деятельностного) модуля (технология социально-педагогическо-

го патронажа).

Ключевые слова: модель, социально-педагогический патронаж, семья,

умственно отсталый ребенок, индивидуальный план.

Yurkiv Y. I. Model of socio-pedagogical patronage families with mentally

retarded children

The article presents and is characterized by the developed model of socio-

pedagogical patronage families with mentally retarded children, which consists of

four modules: target module (purpose, task, the result of patronage); module

interaction (objects – the subjects of social-pedagogical patronage); substantial

module (comprehensive program of socio-pedagogical patronage families with

mentally retarded children, which contains a program of preparation of specialists

of different profile and volunteers, the training of parents, the individual plan of

socio-pedagogical patronage); technological (activity) of the module (technology

of socio-pedagogical patronage).

Key words: model, social-pedagogical patronage the family, the mentally

retarded child, an individual plan.

Стаття надійшла до редакції 23.05.2011 р

Прийнято до друку 26.08.2011 р.

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 3, 2011

УДК 37.035-057.875:316.811

Chebotariova E. V.

GENDER APPROACH IN THE PREPARATION OF STUDENT

YOUTH TO FAMILY LIFE

Gender differences in the upbringing of a girl, as a future mother, a housewife

and a mistress of the hearth, and a boy, as a future head of the family and household

were taken into account even during the ancient times. From the very childhood

mothers accustomed their daughters to keeping the house, upbringing of the

children, and fathers taught their sons to earn money, to be the head of the family

and to be responsible for the whole family. With the time, the situation changed.

Women stopped sitting at home and began to earn money for a living equally with

men, as a result there was no time left for proper upbringing of their children. Men,

thinking, that the upbringing of the children was women’s work, stopped contributing

anything good to this very difficult, but very important work. And now we have what

we have, nowadays we bring up our children equally, without taking into account

gender differences, forgetting that a girl is a future mother, and a boy is a future

head of the family. There are only gender stereotypes left – we remember those

times, when everything was in its place, when all responsibilities were divided into

women’s and men’s ones. We are sincerely surprised when a woman doesn’t

spend much time in the kitchen and is not busy with the children, as it was earlier,

and when a man lets himself to put the responsibility for the family on a woman’s

shoulders. So, how can we possibly give due upbringing to a child, considering

his or her sex, when we make such mistakes ourselves?

A lot of scientific researches are devoted to the issue of gender differences

and their important role in the creation of a happy and successful family. Their

authors are: T. Lytkina, E. Yarskay-Smirnova, E. Ilyin, O. Plakhotnik, V. Kagan,

S. Kon, S. Burn, B. Friedan, S. Shields. All of them agree that gender differences

first play an important role in the upbringing of a child, and then in a future family,

where a grown-up child plays a role of a husband or wife, and a father or mother.

Still, the problem of implementing gender approach in the preparation of

student youth to family life remains unsolved.

That’s why the aim of the article is to show gender differences between men

and women, how they influence family life, and to prove the necessity of a close

study of gender peculiarities in the process of the preparation of student youth to

family life.

A Russian researcher T. Lytkina makes a close study of male and female

responsibilities in a family. She asserts: «The absence of practice of responsibility

division in the family, financial difficulties and housing problems lead to the

strengthening of gender stereotypes, according to which a man should be a

breadwinner, and a woman should be responsible for housekeeping» [2, 86]. But

all these stereotypes collapse, when it comes to real life. Men, absolutely sure,

that upbringing of children is only a woman’s work, gradually drift apart from their

families, though a girl, and especially a boy do need father’s attention and his

participation in the upbringing of a child.

In order to understand the whole picture of gender differences between a

man and a woman, and the necessity of building the upbringing with taking into

account these differences, we need to take a close look at them.