Журнал - Cоціальна педагогіка: теорія та практика 2011 №03

Подождите немного. Документ загружается.

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 3, 2011

го життя. Ці діти сприймають заняття в дитячо-юнацькій спортивній школі

здебільшого як засіб цікавого та корисного для себе проведення часу. Вони

розуміють корисність занять фізичним вихованням для здоров’я, розвитку,

але не бачать сенсу цих занять для власного майбутнього життя.

В інших вихованців (Валерій З., Марина Т., Семен Б., Надія Ш. та ін.)

організатори експерименту спостерігали високу зацікавленість до майбутніх

професій.

Узагальнені результати обох оцінювань рівня сформованості практич-

них умінь показані в таблиці 7.

Таблиця 7.

Результати оцінювання практичних умінь дітей-інвалідів

у кінці експерименту (кількість у %)

Результати оцінювання, отримані нами від батьків дітей з обмеженими

можливостями, свідчать про наявність у майже 36% вихованців спортивної

школи достатнього рівня практичних знань та умінь для побутової діяльності

й проживання в умовах міста. У дітей-інвалідів, які не займаються спортив-

ною діяльністю, цей показник значно менший – 25,72%.

Висновки

1. Розроблена модель готовності дитини-інваліда до соціальної адап-

тації є ефективною під час залучення вихованців ДЮСШІ до самоосвіти та

самоформування за умови педагогічної підтримки цього процесу.

2. Основними педагогічними умовами підвищення активності вихованців

дитячо-юнацьких спортивних шкіл для інвалідів до адаптації в соціум є такі:

цілеспрямоване формування в дітей-інвалідів власного образу «Я-грома-

дянин», формування у вихованців особистісних та суспільно значущих мо-

тивів самоосвітньої та самотворчої діяльності, організація процесу оволо-

діння дітьми з обмеженими можливостями практичними вміннями та навич-

ками, необхідними для корисного проживання в суспільстві.

3. Формування в дітей-інвалідів психологічної, моральної та практичної

готовності до соціальної адаптації проходить через реалізацію кожного з

елементів цієї моделі й потребує врахування особливостей їх занять фізкуль-

турно-спортивними та соціально-значущими видами діяльності.

Перспективними видами діяльності в напрямку соціальної адаптації

дітей-інвалідів є розробка методик їх поліпрофесійної підготовки до життя в

сучасному соціумі.

Література

1. Лукашевич Н. П. Социология воспитания / Н. П. Лукашевич. – К. :

МАУП, 1997. – 180 с.

2. Галагузова М. А. Социальная педагогика : курс лекций : учеб. посо-

бие для студ. высш. учеб заведений / М. А. Галагузова. – М. : Гуманит. изд.

центр ВЛАДОС, 2003. – 416 с.

3. Холостова Е. И. Социальная работа : учеб. пособие / Е. И. Холос-

това. – М. : Изд.-торг. корпорация «Дашков и Кє», 2004. – 692 с.

Рівень

сформованості умінь

Діти-інваліди

експериментальних груп (%)

Діти-інваліди

контрольних груп (%)

Достатній 35,98 25,72

Недостатній 64,01 74,27

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 3, 2011

4. Мудрик А. В. Социальная педагогика : учеб. для студ. пед. вузов /

А. В. Мудрик. – 5-е изд., доп. – М. : Изд. центр «Академия», 2005. – 200 с.

5. Харченко С. Я. Соціалізація дітей та молоді в процесі соціально-

педагогічної діяльності: теорія і практика : монографія / С. Я. Марченко. –

Луганськ : Альма-матер, 2006. – 320 с.

6. Манхейм Карл. Избранное: Социология культуры / Карл Манхейм. –

М. : СПб. : Университетская книга, 2000. – 501 с.

7. Капська А. Й. Соціальна робота : навч. посіб. / А. Й. Капська. – К. :

Центр навчальної літератури, 2005. – 328 с.

8. Софій Н. Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство : наук.-

метод. зб. / Н. Софій, І. Єрмаков та ін. – К. : Контекст, 2000. – 336 с.

* * *

Ткаченко В. В. Оцінка ступеня соціальної адаптованості дітей-

інвалідів за результатами формуючого експерименту

У статті проаналізовано результати експериментального дослідження

та охарактеризовано модель готовності дитини-інваліда до соціальної адап-

тації засобами фізичного виховання та спорту. Структурними компонентами

наданої моделі є психологічна, моральна та практична готовності дитини-інва-

ліда до інтеграції в соціум до формування у вихованців дитячо-юнацької

спортивної школи загальнонавчальних та спеціальних умінь та якостей.

Ключові слова: освіта, виховання, розвиток, дитина з обмеженими мож-

ливостями, соціальна адаптація, інтеграція, психологічна, моральна та прак-

тична готовність.

Ткаченко В. В. Оценка уровня социальной адаптации детей-ин-

валидов по результатам формирующего эксперимента

В статье анализируются результаты экспериментального исследования

и дана характеристика модели готовности ребенка-инвалида к интеграции в

социум средствами физического воспитания и спорта. Структурными ком-

понентами предоставленной модели есть психологическая, моральная и

практическая готовности ребенка-инвалида к интеграции в социум до фор-

мирования у воспитанников детско-юношеской спортивной школы обще-

образовательных и специальных умений и качеств.

Ключевые слова: образование, воспитание, развитие, ребенок с огра-

ниченными возможностями, социальная адаптация, интеграция, психологи-

ческая, моральная и практическая готовность.

Tkachenko V. V. Estimation of level of social adaptation of children-

invalids on results a forming experiment

In the article the results of experimental research and analyses description of

model of readiness of child-invalid to integration in society facilities of physical

education and sport. The structural components of the given model it is been

psychological, moral and practical reading child-invalid to integration in society

of forming for the pupils of child-youth sporting school of general and special abilities

and qualities.

Key words: are education, education, development, child with the limited

possibilities, social adaptation, and integration, psychological, moral and practical

readiness.

Стаття надійшла до редакції 01.04.2011 р

Прийнято до друку 26.08.2011 р.

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 3, 2011

УДК 316.621

Коленіченко Т. І.

АНАЛІЗ ФАКТОРІВ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ПРОЦЕС

АДАПТАЦІЇ ЛЮДИНИ ПОХИЛОГО ВІКУ ДО УМОВ

ГЕРІАТРИЧНОГО ПАНСІОНАТУ

Соціально-економічні зміни, що відбуваються в Україні, змушують по-

новому підходити до проблем особливої групи суспільства – людей похилого

віку, серед яких є достатня кількість незахищених, адже саме ці люди зазна-

ли великих випробувань, пов’язаних з катаклізмами ХХ ст.

Сьогодні серед актуальних проблем, які вирішують у закладах со-

ціального обслуговування – геріатричних пансіонатах – особливо відчутни-

ми й гострими є ті, що пов’язані з процесом адаптації людини похилого віку

до умов нового соціального середовища. Безперечно, науковці намагають-

ся досліджувати явище адаптації в теоретичному плані, виявляючи основні

ознаки процесу адаптації, аналізуючи та розкриваючи різні фактори, що впли-

вають на процес адаптації особистості. Незважаючи на здобутки вітчизня-

них і зарубіжних учених щодо вивчення проблеми адаптації людей похилого

віку до умов нового соціального середовища, це питання залишається ще

недостатньо розробленим, особливо в практичному аспекті. Це й спонукає

науковців і практиків до подальшого дослідження цієї проблеми та виявлен-

ня дієвих технологій, які б сприяли оптимізації адаптивного процесу людей

похилого віку до умов нового соціального середовища.

Актуальність порушеної проблеми зумовлена також і тією обставиною,

що в закладах соціального обслуговування відсутні відповідні психологічні

та соціально-педагогічні умови, необхідні для реалізації ефективної взаємодії

людини похилого віку з оточенням і навколишнім середовищем.

Означена категорія людей не залишається поза увагою науковців. Так,

психологічні аспекти проблем людей похилого віку вивчали Г. Абрамова,

М. Александрова, Л. Анциферова та ін. Вплив біологічного чинника на про-

цес старіння досліджували В. Фролькіс, І. Аршавський; соціально-психологічні

проблеми дорослості представлені в працях О. Бодальова, Л. Лук’янової,

Г. Майбороди.

Мета статті полягає у виявленні та аналізі факторів, які впливають на

процес адаптації людей похилого віку в умовах геріатричного пансіонату.

Відповідно до мети окреслюємо такі завдання: 1) проаналізувати резуль-

тати пілотного дослідження з метою виявлення факторів, які впливають на

адаптацію літніх людей в умовах геріатричного пансіонату; 2) обґрунтувати

чинники, що впливають на адаптаційний процес в умовах геріатричного пан-

сіонату.

Об’єктом дослідження є процес адаптації людей похилого віку до нового

соціального середовища. Предметом – особливості впливу факторів на про-

цес адаптації людей похилого віку до умов нового соціального середовища.

Потрапляючи в умови нового соціального середовища, людина похило-

го віку стає суб’єктом впливу факторів, які позначаються на процесі адап-

тації та визначають особливість адаптаційного процесу.

При виявленні зовнішніх і внутрішніх чинників, що впливають на процес

адаптації та визначають її особливість, нами було використано методи збору

інформації бесіди та спостереження. У пілотному дослідженні взяло участь

25 осіб Петриківського геріатричного пансіонату та 40 респондентів Черні-

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 3, 2011

гівського геріатричного пансіонату. Метою цього етапу констатувального ек-

сперименту стало вивчення стану проблеми адаптації людини похилого віку

до умов життєдіяльності в геріатричному пансіонаті. Ми задіяли літніх людей

віком від 60 до 80 років, які перебувають у геріатричних пансіонатах протя-

гом 6 місяців, мають бажання й зацікавленість брати участь у дослідженні,

фізичний стан яких дозволяє бути учасником експерименту.

Перед початком дослідження проведено роз’яснювальну роботу з літніми

людьми, у процесі якої ми ознайомили їх з метою дослідження та поняттям

«анкетування». Метою питань анкети було виявлення найбільш значущих

зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на мешканців пансіонату, вис-

вітлення першого враження літньої людини, яке виникло під час вступу до

пансіонату, визначення факторів, що сприяли або перешкоджали пристосу-

вальному процесу до нових умов життєдіяльності.

Доречно зазначити, що спостереження дає можливість зібрати поперед-

ню інформацію про об’єкт, який вивчається, у нашому випадку — фактори,

що впливають на адаптивний процес літньої людини в геріатричному пансіо-

наті. Переваги цього методу полягають в тому, що відбувається, по-перше,

безпосереднє сприйняття певної ситуації; по-друге, спостереження соціаль-

ним педагогом за поведінкою літньої людини при зміні певних обставин, які

мають на неї вплив, по-третє, використання методу незалежно від готовності

людини до проведення експерименту. Вибір методу збору інформації – бе-

сіди – зумовлений тим, що він дозволяє отримати первинну інформацію про

об’єкт за допомогою заздалегідь окреслених запитань. Дані, отримані нами

в результаті бесіди, уважаємо достовірними, але вони мають суб’єктивний

характер. За допомогою методів спостереження та бесіди ми отримали відо-

мості про фактори (зовнішні і внутрішні), які впливають на процес адаптації;

про минуле життя літніх людей, про стиль життя в минулому, про особливості

життя в інтернаті, про заходи, які там проводять, про побутові та соціальні

умови проживання, про те, чим займаються літні люди у вільний час та яким

чином хотіли б його проводити.

Отже, використовуючи ці методи збору інформації, з’ясували, що, коли

людина похилого віку вступає до геріатричного пансіонату, вона стає суб’-

єктом впливу зовнішніх і внутрішніх факторів, який і визначає подальшу долю

людини в пансіонаті: чи змогла вона адаптуватися до зміненого середови-

ща, чи відбувся процес дезадаптації в новому оточенні.

Аналізуючи чинники, які сприяють чи перешкоджають процесу адаптації

людини до нового соціального середовища, Н. Дементьєва класифікує їх на

зовнішні і внутрішні. До внутрішніх факторів (суб’єктивних) дослідниця зара-

ховує індивідуально психологічні властивості людини та вікові зміни психіки

[1, с. 21 – 28]. Мова йде про динаміку окремих структур особистості, а також

про соціально-психологічні параметри, пов’язані зі зміною соціальних ролей.

Важко не погодитися з Р. Яцемирською, яка в праці «Соціальна геронтоло-

гія» стверджує, що характерологічні риси та особливості особистості можна

спостерігати протягом життя, вони практично є незмінними й на останньому

етапі онтогенезу – у період довголіття. Характер особистісного реагування

зберігається до кінця життя та не змінюється [2].

Як переконують результати проведеного анкетування, потрапивши до

нового соціального середовища (геріатричний пансіонат), людина похилого

віку відчуває емоційні переживання (38,2% – 10 мешканців Петриківського

пансіонату та 32,1% – 12 мешканців Чернігівського пансіонату), які пов’я-

зані з неможливістю піклуватися про інших, бути корисними, займатися звич-

ними справами. У літньої людини з’являється багато вільного, незаповнено-

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 3, 2011

го подіями часу, її активність обмежена спілкуванням з мешканцями кімнат

чи з сусідами. Така обстановка зумовлює лінощі: не мають бажання чимось

займатися, оскільки їх влаштовує вже звична ситуація бездіяльності.

Отже, можемо визначити, що важливим зовнішнім фактором постає саме

соціальне середовище, у якому перебуває літня людина.

Якщо в пансіонаті постійно організовують форми роботи з літніми людь-

ми (зустрічі, концерти, виставки, тренінги тощо), то середовище буде сприяти

позитивній адаптації до його умов, а якщо життя в пансіонаті обмежене існу-

ванням у ньому, то середовище постає фактором дезадаптації людини похи-

лого віку.

Проаналізувавши ситуацію життєдіяльності, яка існує в геріатричному

пансіонаті, стверджуємо, що всіх мешканців умовно можна поділити на дві

групи з урахуванням домінуючих соціальних чи біологічних чинників у поведінці

літніх людей. Так, до першої групи зараховуємо літніх людей, для яких пріори-

тетним є підтримання свого фізичного стану, їх спілкування обмежене обго-

воренням власних хвороб (58,3% (15 осіб) мешканців Петриківського гері-

атричного пансіонату та 66,7% (27 осіб) мешканців Чернігівського геріат-

ричного пансіонату). Отже, для першої групи людей характерним у поведінці

є вияв біологічних чинників.

До другої групи належать мешканці пансіонату, для яких першочерговим

є відчуття того, що вони потрібні оточенню, близьким людям та суспільству

(41,7% (10 осіб) мешканців Петриківського геріатричного пансіонату та 33,3%

(13 осіб) мешканців Чернігівського геріатричного пансіонату). Такі літні люди

прагнуть займатися будь-якою діяльністю (вишивати, в’язати, робити виро-

би з бісеру, допомагати на кухні, брати участь у тренінгах та ін.). Ця група

зазвичай допомагає іншій (першій) групі літніх людей: вони годують тих, хто

не може сам це робити, доглядають за ними. Літня людина, для поведінки

якої характерний соціальний чинник, відчуває, що потрібна більш немічній

людині, що без її допомоги та підтримки хвора людина не зможе зробити певні

дії. Таким чином, відбувається реалізація почуття потрібності іншим, праг-

нення використати свій внутрішній потенціал.

Таким чином, ми можемо стверджувати, що оточення, у нашому випадку

мікрооточення, у яке входять співмешканці, також постає зовнішнім

фактором, який впливає на процес адаптації.

Коли поселяють літніх людей у кімнати, важливо враховувати цей поділ,

що дасть можливість людям гармонійно існувати в одному середовищі та

уникати конфліктних ситуацій.

Домінування соціального чи біологічного чинника в поведінці людини

похилого віку зумовлює вибір певного механізму взаємодії з соціальним се-

редовищем.

Під час спостереження було виявлено, що в мешканців пансіонату вини-

кають труднощі, коли вони встановлюють контакти з іншими суб’єктами жит-

тєдіяльності (68,3% (17 осіб) мешканців Петриківського пансіонату та у 59,3%

(24 особи) Чернігівського геріатричного пансіонату). Ці труднощі пов’язані з

індивідуальними особливостями літніх людей: підвищена впливовість, яка

поєднується з ригідністю, виражена сенситивність, що поєднується з нарос-

танням згрубілості, емоційної сухості, посиленням егоцентризму, трудноща-

ми в зміні однієї ситуації життя на іншу.

Таким чином, до внутрішніх факторів, які впливають на процес адап-

тації, належить процес інкорпоризації, тобто входження людини до со-

ціально-рольової структури колективу. Саме в процесі входження в нове со-

ціальне середовище гостро виявляється внутрішній світ особистості, її пси-

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 3, 2011

хологічні властивості: характер, темперамент, здатність до налагодження сто-

сунків, комунікації. Група, у свою чергу, постає своєрідним механізмом, який

сприяє чи перешкоджає процесу пристосування людини до нових умов існу-

вання. У процесі дослідження ми виявили, що група на початковому етапі

взаємодії оцінює людину, починаючи з її зовнішнього вигляду, а вже потім – її

внутрішні якості. Тому важливо, щоб людина виявила найкращі риси свого ха-

рактеру й була налаштована на доброзичливі стосунки з іншими, оскільки їй

доводиться тривалий час жити в новому оточенні. У цьому плані мікросередо-

вище відіграє важливу роль у процесі адаптації: від того, як поставиться гру-

па до нового члена колективу, вороже чи доброзичливо, залежить подальше

перебування людини в пансіонаті, її душевний стан та самопочуття.

Методом спостереження було з’ясовано, що більшість мешканців пансіо-

нату проживає в двомісних кімнатах, але люди похилого віку прагнуть до інди-

відуального розселення. Уважаємо, що двомісні кімнати є оптимальним ва-

ріантом, оскільки літня людина не є самотньою та відчуває підтримку з боку

сусіда. Але виявляється, що не завжди для людини похилого віку є необхід-

ним установлювати доброзичливі стосунки із сусідом. Літня людина знахо-

дить найкомфортніший механізм адаптації, який детермінує поведінку літньої

людини. Існують люди, для яких важливо бути прийнятими колективом геріат-

ричного пансіонату, а тому їхня поведінка буде детермінуватися такими ме-

ханізмами, як взаєморозуміння, координація намірів та інтересів усіх сторін.

Необхідною умовою спільної життєдіяльності в геріатричному пансіонаті

є вміння зрозуміти конкретну ситуацію та скоординувати свою поведінку так,

щоб вона відповідала вимогам еталонної групи, що не завжди спостерігаємо

в цій віковій групі. Спостереження та анкетування дозволили виявити, що

з’являються труднощі в процесі адаптації мешканців до нових умов, які по-

в’язані з індивідуальними особливостями особистості: егоцентричність (лю-

дина не контактує з іншими – 8,3% осіб), аутистичність (замкнутість на особи-

стих проблемах, пов’язаних із самотністю – 12,2% осіб), відчуження

(відсутність соціальних зв’язків, самотність – 16,5% осіб), глибока інтровер-

сія (самодостатність, відсутність мотивації – 12,1% осіб), сором’язливість

(10% осіб). Загострення цих індивідуальних властивостей під час налагод-

ження контактів за несприятливих умов перетворюється із суб’єктивних пе-

решкод в об’єктивні.

За будь-яких змін, що не відповідають попереднім стереотипам життя

літньої людини, з’являється негативна реакція, а тому нове сприймається як

чуже. Отже, сам факт переїзду до геріатричного пансіонату є одним із

значущих зовнішніх факторів, що зумовлює такий психологічний механізм,

як агресію. Можемо спостерігати перехресний вплив зовнішнього (переїзд

до будинку-інтернату) та внутрішнього (агресія) чинників на процес адаптації

літньої людини до умов геріатричного пансіонату.

Значна роль для визначення особливості адаптації літньої людини до

нових умов життєдіяльності в геріатричному пансіонаті належить внутріш-

ньому фактору – минуле життя людини: колишня професійна діяльність

та соціальний стан (наявність чоловіка (дружини) та дітей).

Як переконують проведені нами спостереження, важливою особливістю

адаптаційного процесу в умовах геріатричного пансіонату є минуле мешканців

пансіонату. Із загальної кількості людей виділяємо дві умовні групи, критерієм

розподілу яких є причини вступу до пансіонату:

1) самотні люди (до цієї групи належать літні люди, які тривалий час про-

живали на самоті). Під час бесіди було виявлено, що велика частина меш-

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 3, 2011

канців пансіонату належить саме до цієї групи. Такі люди боялися залишити-

ся на самоті зі своїми хворобами, оскільки не здатні виконувати звичну для

них роботу, потрапивши до пансіонату, їх вражає велика кількість людей –

мешканців та обслуговуючого персоналу, що є незвичним для минулого жит-

тя, люди похилого віку на початковому етапі важко звикають до режиму пан-

сіонату, але їм подобається увага персоналу, піклування, що вони не самотні.

Зазвичай, люди, які входять до цієї групи, швидше адаптуються до нових умов

життєдіяльності;

2) літні люди, від яких відмовилися рідні, – це невелика частина меш-

канців пансіонату. Наведемо один з прикладів, у яких почасти опиняється

така група людей. Під час бесіди з Наталією Р. з’ясували: донька сказала їй,

що Наталія Р. буде перебувати на відпочинку в пансіонаті певний час, у неї

була установка на тимчасовість перебування в геріатричному пансіонаті.

Перше враження про пансіонат було чудове: їй сподобався сам заклад, кімна-

ти, місце для відпочинку, харчування. Коли вона зрозуміла, що потрапила на

постійне проживання в будинок-інтернат, у неї стався великий емоційний зрив,

розчарування в доньці, утрата сенсу життя. На той час Наталя Р. оцінювала

середовище, у якому перебувала, як негативне: усе не подобалося, до неї

погано ставилися всі, хто її оточував, вони мали негативні риси характеру.

Можемо стверджувати, що установка людини на певну подію в житті (на-

приклад, на переїзд до будинку-інтернату) визначає, як особа сприймає та

оцінює оточення, у якому вона перебуває. Оцінний процес і оточення, і на-

вколишнього середовища підкріплюється індивідуальними особливостями

літньої людини (темперамент, характер, здібності) і визначає, як проходити-

ме адаптація літньої людини до нового соціального середовища.

Інший фактор, що визначає особливість адаптації літньої людини, мав

безпосередній вплив на початковому етапі входження в нове середовище, –

це приємне, комфортне місце розташування пансіонатів (велика кількість

дерев, квітів, відсутність шуму), що має велике значення для літньої людини,

адже через свої вікові зміни вона прагне до спокою й тиші. Так, Чернігівський та

Петриківський геріатричні пансіонати розташовані поза межами міста, що по-

вністю відповідає потребам (спокій, тиша) цієї вікової групи й задовольняє їх.

Одним із зовнішніх факторів, який впливає на процес адаптації, є розмір

установи (у нашому випадку – геріатричний пансіонат). Важливим моментом

в адаптаційному процесі людини до нових умов існування є необхідність підпо-

рядкувати свої життєві інтереси, поведінку новим умовам та розпорядку ро-

боти установи. Інколи неуважна (характерно для великих будинків-інтернатів)

чи досить прискіплива (характерно для маленьких будинків – інтернатів) ува-

га персоналу ускладнює й без того не досить стійкий нервово-психічний стан

людини похилого віку. Невеликий за розмірами будинок-інтернат має свої по-

зитивні аспекти, оскільки в ньому легше створити затишок, наближений до

звичних квартири чи будинку, до якого старі люди звикли. У невеликому за

розмірами будинку-інтернаті легше організовувати культурно-побутове та

медичне обслуговування, простіше налагоджувати контакти між тими, хто там

проживає.

До зовнішніх факторів, зокрема до умов перебування, належать умови

проживання – розмір кімнати, зручність ліжка, затишок у помешканні, наявність

спокійної, доброзичливої обстановки, близької до домашньої.

У результаті бесіди з мешканцями пансіонату було з’ясовано, що вели-

ка роль на початковому етапі входження в нове соціальне середовище на-

лежить обслуговуючому персоналу. Отже, зовнішнім фактором, який впли-

ває на процес адаптації літньої людини до нового соціального середовища

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 3, 2011

та визначає її особливість, є ставлення до цієї категорії обслуговуючого пер-

соналу.

Ще одним зовнішнім чинником, що визначає особливість адаптації літньої

людини, є відсутність вичерпної інформації в суспільстві про особливості

роботи будинків-інтернатів. Використовуючи метод бесіди, з’ясували, що

ті, хто потрапляє до пансіонату, мають поверхові знання про цю установу,

формальний та спотворений характер (81,1% (20 осіб) мешканців Петрикі-

вського геріатричного пансіонату та 79,8% (32%) мешканців Чернігівського

геріатричного пансіонату). Уявлення про будинок-інтернат ідентифікується в

людей похилого віку з роботою лікарні, з щоденним обходом лікарів, постійним

наглядом обслуговуючого персоналу. Недостатня кількість інформації про

побутове обслуговування, організацію праці та відпочинку викликала в ста-

рих людей почуття підвищеної тривожності та невпевненості в майбутньому,

що впливало певним чином на майбутню адаптацію до нових умов. Літня

людина не знає, чого їй очікувати й на що сподіватися, у своїй уяві вибудовує

картину життєдіяльності, а коли, потрапляючи в будинок-інтернат, її очікуван-

ня не справджуються, вона виявляє агресію або занурюється в себе, тобто

відбувається процес дезадаптації особистості. Можемо спостерігати под-

війний, перехресний влив зовнішнього фактора (відсутність інформації в

суспільстві) і внутрішнього (невдоволеність наявною ситуацією, що призво-

дить до загострення негативних індивідуальних властивостей, притаманних

людям похилого віку).

Однією з особливостей роботи геріатричних пансіонатів є те, що, потрап-

ляючи до них, людина має протягом 14 днів проживати в окремому ізольова-

ному карантинному приміщенні з метою виявлення інфекційних захворювань.

Цей захід, як правило, викликає протест, обурення в мешканців пансіонату,

унаслідок чого виявляється дезадаптивна поведінка в людини похилого віку,

тобто відбувається певний внутрішній протест проти чинних правил. Сила

цього протесту та швидкість протікання буде знову-таки залежати від індив-

ідуальних властивостей особистості.

Досить часто можна спостерігати одночасний вплив і зовнішніх, і

внутрішніх факторів на особистість. Особливо це виявляється під час орга-

нізації спільної діяльності. Організовуючи в пансіонаті низку різних форм ро-

боти – консультативну, інформативну, дозвілиєву тощо, – ми спрямовуємо їх

на вироблення механізмів, які сприяють адаптивному процесу. Нами вияв-

лено, що в процесі спільної діяльності особистість взаємодіє з членами мікро-

групи, яка стає тим фундаментом, де відбувається позитивна діяльність меш-

канців пансіонату. Основні механізми, які забезпечують формування між-

особистісного простору взаємодії членів мікрогрупи, є взаєморозуміння, ко-

ординація та узгодження.

Так, якщо брати до уваги відносно самостійну сферу спілкування, як-от

когнітивну (її зміст складається зі знання – інформативність партнерів один

про одного), інструментальну (включає вміння й навички, якими володіють

партнери, здійснюючи певний вид діяльності) та мотиваційно-потребову, то

в ній взаєморозуміння пов’язане з мотиваційними потребами.

Як зауважує О. Лідерс, головною функцією взаєморозуміння є форму-

вання спільного поля взаємодії учасників, що дозволяє об’єднати інтереси

сторін, виробити певне бачення завдань у конкретній ситуації. Для цього учас-

ники взаємодії повинні бути добре поінформовані один про одного, про со-

ціальний статус, рольові позиції, групову належність, звички, погляди, про став-

лення до тих чи інших життєвих подій.

Координацію зусиль на взаємодію учасників адаптивного процесу розу-

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 3, 2011

міємо як пошук таких засобів спілкування, які в найкращому варіанті відпо-

відають намірам та можливостям партнерів. Результатом координації є

спільність у діях, узгодженість в операціях [3, с. 111 – 113].

Уміння зрозуміти ситуацію, виявити свої емоції та поставитися адекват-

но до неї, а також відповідно до поведінки інших людей є необхідною умовою

спільної життєдіяльності. Підпорядкування людиною своєї поведінки – це

перший крок на шляху до взаєморозуміння. Наскільки людина розумна, ма-

лознайомі люди оцінять за її вмінням правильно поводитися відповідно до

ситуації. На соціально-рольовому рівні має значення не щирий вияв люди-

ною того, що вона насправді відчуває, та не щире прийняття почуття, яке

виражається іншими, а правильна, з погляду оточення, поведінка в конкретній

ситуації. Це зовнішній поведінковий рівень взаєморозуміння [3, с. 111 – 113].

Таким чином, проаналізувавши ситуацію життєдіяльності в геріатричних

пансіонатах (Чернігівському та Петриківському), було виявлено, що під час

вступу до геріатричного пансіонату на людину похилого віку впливають дві

групи факторів, які можна класифікувати як такі, що сприяють або перешкод-

жають процесу адаптації. Беручи за основу класифікацію Н. Дементьєвої,

виділяємо чинники, які сприяють успішному процесу адаптації особистості

до нового соціального середовища та визначають особливість адаптацій-

ного процесу: профілактику негативного ставлення до будинків-інтернатів;

профілактику соціальної депривації; правильно організоване з педагогічно-

го погляду дозвілля; навчання правильному спілкуванню й міжособистісним

відносинам; залучення похилих людей до суспільно корисної діяльності; ство-

рення умов для підтримання контактів із зовнішнім світом; підвищення про-

фесійного й культурного рівнів обслуговуючого персоналу; профілактику кон-

фліктних ситуацій у результаті психологічної несумісності; фактор соціальної

адаптації, а саме соціально-психологічну адаптацію в малій групі чи інкорпо-

ризацію [1, с. 38 – 45].

Слід зазначити, що існують фактори, які перешкоджають процесу адап-

тації. До них Н. Дементьєва зараховує: дефіцит у догоспіталізаційний період

інформації – для попередження негативної реакції, коли вступають до пан-

сіонату, відсутність психологічної готовності до зміни життєвого стереотипу,

індивідуально-психологічні особливості, обмеження зайнятості людини похи-

лого віку та усунення від вирішення важливих проблем; залежність від ме-

дичного персоналу, несумісність з мікрогрупою та обмеження побутового

комфорту, психологічне усвідомлення приреченості на перебування в будин-

ку-інтернаті [1, с. 38 – 45].

Ми виявили ступінь впливу факторів на літню людину на початковому

етапі входження в нове соціальне середовище. За результатами проведе-

ного дослідження, 22,5% клієнтів Петриківського, 20% Чернігівського пансі-

онатів уважає, що соціальне середовище, у якому перебуває літня людина,

відіграє велику роль у процесі адаптації. У нашому випадку соціальне сере-

довище передбачає побутовий комфорт, розташування пансіонату, зручність

кімнат тощо.

Іншим фактором, який має безпосередній вплив на процес адаптації

літньої людини, є входження в рольову структуру мікрогрупи, про що свідчать

дані: 20% клієнтів і Петриківського, і Чернігівського пансіонатів позитивно

взаємодіють у мікрогрупі. Також важливим є мікросередовище, у якому пе-

ребуває літня людина (20% мешканців і Петриківського, і Чернігівського пан-

сіонатів мають неконфліктні стосунки в мікрогрупі). Важливим також зали-

шаються інші фактори: ставлення обслуговуючого персоналу, місце розта-

шування пансіонату, відсутність інформації про роботу будинків-інтернатів.

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 3, 2011

Аналіз даних дозволив нам дійти таких висновків, що проблема підготов-

ки до вступу в установу соціального профілю, обізнаності людини із стилем

життя в цій установі повинні бути в центрі уваги працівників соціального за-

безпечення. Необхідно підтримати в людині почуття власної гідності, надати

їй більшу свободу в таких діях, як вибір сусіда в кімнаті, створення умов для

зберігання продуктів, можливість мати власну полицю, шафу. Це все додає

особисте в атмосферу будинку та допомогає уникнути почуття різкої зміни в

житті. Звичайно, хронічно хворих у наших пансіонатах розташовують по 3 – 4

особи в кімнаті, це є виправданим кроком: полегшує догляд за хворими та

дає можливість старим людям спілкуватися один з одним. Важкохворі пере-

бувають в одномісних кімнатах. Коли розміщують у кімнати, треба брати до

уваги взаємні симпатії, уподобання, спільні інтереси, можливість та бажання

допомагати один одному. Усім, хто живе в цьому будинку, повинна бути нада-

на можливість контактів, можливість брати участь у різних спільних заходах,

що, безперечно, спонукає їх до психосоціальної та фізичної активності.

Перебуваючи в закладі соціального обслуговування (геріатричному пан-

сіонат), людина похилого віку розглядає свій стан перебування в новому соц-

іальному середовищі як нездатність впоратися зі своїм життям; вона усві-

домлює, що нова «домівка» потребує нових форм поведінки. Притаманна

більшості геріатричним пансіонатам поведінка байдужості та покірності меш-

канців призводить до поступливості людей похилого віку, над якою вони навіть

не замислюються. Відсутність можливостей для виявлення та реалізації інди-

відуальних особливостей призводить до того, що в літніх людей, які мешка-

ють в закладах соціального обслуговування, втрачаються набуті протягом

життя навички та вміння, стан інертності та безпорадності посідає доміную-

че положення у взаємовідносинах з соціальним оточенням.

Отже, унаслідок проведеного пілотного дослідження, було визначено

фактори, які впливають на мешканців геріатричних пансіонатів під час всту-

пу до зазначеного закладу та визначають особливість процесу адаптації. Було

визначено, що існують зовнішні, внутрішні фактори, а також чинники, які спри-

яють і перешкоджають процесу адаптації літніх людей до умов нового со-

ціального середовища. Результати пілотного дослідження уможливили виз-

начення ступеня впливу факторів на літню людину, що стало основою для

подальшої експериментальної роботи. Як засвідчують матеріали досліджен-

ня, велика роль у процесі адаптації мешканців належить соціальному сере-

довищу, у якому опинилася літня людина, та мікросередовищу, яке її оточує.

Потрапивши до геріатричного пансіонату, важливим для людини похилого віку

є питання входження в мікроструктуру неформально існуючих груп для вста-

новлення комунікативних зв’язків з іншими суб’єктами життєдіяльності з ме-

тою отримання інформації про життєдіяльність геріатричного пансіонату.

Важливими стресовими чинниками, коли вступають до будинку-інтернату, є

факт переїзду літньої людини із домашньої оселі до геріатричного пансіона-

ту; відсутність повноцінної інформації про заклади соціального обслугову-

вання. З’ясовано, що великий вплив на людей похилого віку має місце розта-

шування будинків-інтернатів.

Беручи до уваги теоретичні доробки науковців та отримані результати

пілотного дослідження, маємо можливість спроектувати подальшу експери-

ментальну роботу з мешканцями пансіонату для ефективної адаптації клієнтів

до умов нового соціального середовища.

Таким чином, теоретичний аспект соціально-психологічної адаптації літніх

людей у будинках-інтернатах пов’язаний з організаційно-методичним аспек-