Журнал - Cоціальна педагогіка: теорія та практика 2010 №04

Подождите немного. Документ загружается.

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 4, 2010

навчання студентів, які будуть стимулювати їх навчально-пізнавальну

діяльність.

Коли йдеться про оволодіння знаннями, то передбачають осмислення й

засвоєння основних фактів науки й теоретичних узагальнень, що виплива-

ють з них, тобто оволодіння фактологічною стороною матеріалу, який вив-

чається. Але існує ще й інший, не менш важливий аспект – практичний, що

містить можливість застосування знань у різних галузях діяльності. Таким

чином, стверджуємо, що оволодіння знаннями тісно пов’язане з формуван-

ням практичних умінь і навичок їх застосування в реальній життєдіяльності.

У свою чергу, весь процес навчання (оволодіння фактологічною базою

знань, практичними вміннями й навичками) супроводжується розвитком у суб’-

єкта, який пізнає, пам’яті, мислення, творчих здібностей, виробленням світо-

гляду, певних якостей особистості. Іншими словами, знання містять величез-

ний розвиваючий компонент, який впливає на інтелектуальне, світоглядне й

морально-естетичне формування особистості.

Поняття «інтерактивність» означає «здатність взаємодіяти чи перебу-

вати в режимі бесіди з чимось (наприклад, комп’ютером) або кимось (люди-

ною)». Технологія інтерактивного навчання ґрунтується на використанні ме-

тодичних прийомів моделювання ситуацій реального спілкування й органі-

зації взаємодії студентів у групі [2, с. 272]. Інтерактивне навчання розгляда-

ють як діалогове, що зберігає мету й зміст процесу, але видозмінює форми –

з транслюючих на діалогові [3].

Інтерактивне навчання стає дедалі більш популярним у вищій школі, йому

віддають особливу перевагу під час підготовки майбутніх фахівців. Останнім

часом еталоном університетської освіти стає систематичне використання ро-

льових і ділових ігор, проблемних групових дискусій і бесід, тренінгів, кейс-

методу, використання навчальних комп’ютерних програм та ін. Під час орга-

нізації інтерактивного навчання зменшується роль викладача. На занятті він

одночасно є й носієм знань, і консультантом, і організатором, і спостеріга-

чем, забезпечуючи при цьому повну самостійність у роботі груп чи окремих її

учасників [5, 38]. Методи інтерактивного навчання, якщо вони максимально

спрямовані на засвоєння студентом майбутньої професії, значно підвищу-

ють рівень практичної підготовленості соціальних педагогів.

Залучення до активної пізнавальної діяльності кожного студента, вико-

ристання ним отриманих знань на практиці й усвідомлення, де і яким чином

ці знання можуть бути застосовані, є однією з вирішальних умов високоякіс-

ної професійної підготовки майбутніх учителів у системі вищої педагогічної

освіти [2, с. 293].

Опишемо деякі методи інтерактивного навчання майбутніх соціальних

педагогів.

Першим методом інтерактивного навчання у нашій статті є

проблемна

лекція-бесіда.

Суть цього методу полягає в тому, що викладач під час лекції

не подає суб’єктам навчальної діяльності готові знання, а ставить перед ними

проблеми, спонукаючи шукати шляхи їх розв’язання. Тут діє стратегія «від

проблеми до знань» [8, с. 160]. Ми використовуємо термін «лекція-бесіда»,

тому що маємо не звичайну лекцію, коли лектор самостійно викладає тему, а

лекцію, під час якої з аудиторією обговорюють питання, що не потребують

від неї попередньої підготовки. Викладач повинен контролювати весь про-

цес, періодично надаючи групі нову інформацію й нові питання, пояснюючи

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 4, 2010

найскладніші з них. Цей метод гарний тим, що проходить у діалогічній формі,

причому викладач, спираючись на вже набуті в студентів знання й особистий

досвід, за допомогою системи питань підводить їх до засвоєння нових знань,

закріплення й перевірки навчального матеріалу.

Таким чином проходить і

семінар-дискусія

. Тільки, на відміну від попе-

реднього, ефективне здійснення цього методу вимагає спеціальної підго-

товки студентів.

Семінар-дискусія

проводиться з метою обговорення й розв’язання

теоретичних і практичних проблем курсу, розвитку в студентів творчого мис-

лення, формування в них умінь формулювати свою позицію, професійно ви-

користовувати знання в навчальних умовах.

Процес навчання за допомогою методу семінару-дискусії здійснюють за

такою схемою:

1) студентська група виступає із заздалегідь підготовленими невелики-

ми доповідями, у процесі чого учасники навчання можуть ставити доповіда-

чам питання;

2) викладач висуває одне чи два дискусійні питання за темою заняття,

для розв’язання яких необхідний певний час і більше напруження розумової

діяльності студентів;

3) творчі підгрупи готуються й оголошують результати своєї роботи;

4) отримані варіанти відповідей на поставлені питання виносять на за-

гальне обговорення;

5) роблять підсумки.

Кейс-метод

використовують з метою формування в студентів реалі-

стичних уявлень про майбутню галузь професійної діяльності, відпрацюван-

ня варіантів розв’язання проблемних, конфліктних ситуацій.

Кейс – детальний опис правдивого життєвого випадку, який, наприклад,

трапився під час педагогічної практики студента. Кейс-метод – детальний

аналіз кейсів. Американський дослідник Д. Крукшенк зазначає, що вивчення

кейсів передбачає наявність описів ситуацій, які були насправді. Однак при

підготовці вчителів часто використовують придумані історії.

Кейс-метод має велику потенційну цінність. Він допомагає краще зрозу-

міти педагогічну теорію; учить критично аналізувати різноманітні проблемні

ситуації й знаходити способи й шляхи їх розв’язання; дає можливість учасни-

кам навчання робити теоретичні узагальнення, зважаючи на конкретні при-

клади й використовуючи для цього теоретичні знання [2, с. 210 – 216].

Групова дискусія

– ділова суперечка, яку використовують при колек-

тивному обговоренні теоретичних питань з метою оволодіння навичками за-

стосування знань для аналізу дійсності. Цей метод дає можливість побачити

досліджуване питання з різних боків, зіставити протилежні й проаналізувати

взаємні позиції, формує в студентів уміння слухати й взаємодіяти з іншими

людьми.

Групову дискусію можна проводити в поєднанні з

«мозковим штур-

мом»

– одним з методичних прийомів, який сприяє активізації колективної

творчої діяльності. Його використовують для накопичення максимальної

кількості гіпотез за відносно короткий проміжок часу. Найбільш ефективний

за умови дефіциту творчих рішень і нових ідей. Основні правила застосуван-

ня цього методу такі: приймають і схвалюють будь-які гіпотези, навіть жар-

тівливі, фантастичні та явно помилкові, бажаними є комбінація ідей і їх роз-

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 4, 2010

виток; під час генерування ідей забороняють будь-яку критику й зауваження;

гіпотези оцінюють не в ході їх висунення, а після того, як вони були записані,

при цьому проводять ретельний відбір усіх без винятку ідей, зокрема несер-

йозних і нереальних [1, с. 33 – 34].

Іншим інтерактивним методом є

технологічний практикум,

основна

мета якого полягає в посиленні практичної спрямованості навчання. Техно-

логічні практикуми бувають мотиваційні, тренінгові, творчі й узагальнюючі.

Основою формою роботи студентів на практикумах є групова діяльність. При

цьому всі мікрогрупи виконують різні завдання. Путівником стає запропоно-

вана викладачем інструкція, яка за певними правилами послідовно визна-

чає дії студентів [9, с. 109]. Технологічний практикум проводять за такою

інструкцією:

1) кожна група отримує індивідуальне завдання;

2) групи готуються, у процесі чого можуть користуватися книгами й конс-

пектами, звертатися за допомогою до викладача;

3) готують план виступів таким чином, щоб усі представники творчого

мікроколективу мали можливість виголосити міні-промову чи доповнити ос-

новного доповідача;

4) групи повідомляють про результати своєї роботи по черзі, причому

кожен виступ супроводжують обговоренням, виявленням недоліків, допов-

ненням;

5) підсумовують заняття, студенти діляться враженнями, говорять про

те, які знання й уміння вони набули.

Аналіз конкретних ситуацій

«полягає у вивчення, аналізі й прийнятті

рішень за ситуацією, яка виникла в результаті подій, що відбулися, чи може

виникнути за певних обставин у конкретній організації в той чи інший момент».

Аналіз конкретних ситуацій – це детальне вивченні реальної чи штучної об-

становки з метою виявлення її характерних якостей. Цей метод спрямований

на розвиток аналітичного мислення, формування системного підходу до роз-

в’язання проблеми, виявлення правильних і помилкових думок і визначення

оптимального рішення, розвиток комунікативних умінь [12, с. 78].

На відміну від кейс-методу, при запровадженні методу конкретних ситу-

ацій розглядають в основному прогнозовані, передбачувані події, учасника-

ми яких можуть стати школярі й педагоги, а не випадки з життя. Головне ж

полягає в тому, що студенти повинні самі пропонувати можливі варіанти ситу-

ацій і самі знаходити варіанти їх рішень.

Метод

імітаційно рольового моделювання педагогічних ситу-

ацій

виконує одне з найважливіших завдань підготовки майбутніх соціальних

педагогів, а саме – максимальне наближення навчального процесу до ре-

альних життєвих проблем, з якими юнаки й дівчата стикнуться у своїй про-

фесійній діяльності. Він передбачає конструювання моделей різноманітних

педагогічних ситуацій. Цей метод проводять з метою набуття студентами

певного досвіду й вироблення ними власного підходу до розв’язання про-

блем.

Гра як педагогічний засіб відома давно й використовується як спосіб

засвоєння людиною знань і умінь. Однією з характерних особливостей гри є

те, що вона являє собою вид непродуктивної діяльності, мотив якої полягає

ймовірніше в її процесі, ніж у її результатах [10, с. 106].

Ділова гра

як метод

інтерактивного навчання служить передусім «інструментом» розвитку твор-

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 4, 2010

чого теоретичного й практичного мислення студентів, здатностей до аналізу

соціально-педагогічних проблем, постановки й розв’язання суб’єктивно но-

вих для студентів завдань. Приймаючи «напівреальні» рішення, здійснюючи

«напівреальні» дії, учасники гри отримують можливість знайти правильну лінію

поведінки й оптимальне розв’язання проблем, які постали перед ними [11,

с. 116 – 117].

Підсумовуючи вищевикладене, зазначимо, що до найбільш оптимальних

методів інтерактивного навчання майбутніх соціальних педагогів у системі

освіти вищого навчального закладу належить проблемна лекція-бесіда, сем-

інар-дискусія, кейс-метод, групова дискусія з «мозковим штурмом», техно-

логічний практикум, аналіз конкретних ситуацій, імітаційно-рольове моделю-

вання педагогічних ситуацій, ділова гра.

Представлена стаття не претендує на всебічний розгляд проблеми, дос-

лідження якої потребує подальшої наукової діяльності.

Література

1. Барднер Г. Формы групповой работы и оценка их эффективности /

Г. Барднер, А. Никольский // Новые знания. – 2001. – № 3. – С. 33 – 41.

2. Данильчук Л. О. Інтерактивні методи навчання, їх роль у підготовці

і становленні педагога нової формації / Л. О. Данильчук // Структура

представления знаний о мире, обществе, человеке: в поисках новых смыс-

лов : материалы междунар. семинара. – Вып. 4. – Т. 2. Социальные науки.

– Луганск : Знание, 2003. – С. 210 – 216.

3. Коротаева Е. Погружение в общение / Е. Коротаева // Директор шк. –

2000. – № 1. – C. 86.

4. Краткий словарь по философии / под общ. ред. И. В. Блауберга,

И. К. Пантина. – 4-е изд. – М. : Политиздат, 1982. – 431 с.

5. Кудрявцева В. С. Методи інтерактивної роботи / В. С. Кудрявцева //

Інтерактивне навчання: Досвід впровадження. – Херсон, 2000. – С. 35 – 40.

6. Методология и методы социально-педагогических исследований :

Науч., учеб.-метод. пособие. – Луганск : Альма-матер, 2001. – 212 с.

7. Основы вузовской педагогики : учеб. пособие для студ. ун-та / под

ред. Н. В. Кузьминой и др. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1972. – 310 с.

8. Педагогика и психология высшей школы. – Ростов-н/Д : Феникс, 1998.

– 544 с.

9. Підготовка майбутнього вчителя до впровадження педагогічних тех-

нологій : навч. посіб. / О. М. Пєхота та ін. – К. : А.С.К., 2003. – 240 с.

10. Сергеева О. Н. Дидактическая игра как средство обучения будущих

учителей иностранному языку: исходные регулятивы / О. Н. Сергеева // Раз-

витие личности в образовательных системах южно-российского региона : тез.

докл. IX Годич. собр. Южного отд-ния РАО XXI регион. психол.-пед. чтений

Юга России. – Ростов н/Д : Изд-во РГПУ, 2002. – Ч. II. – 206 с.

11. Харченко С. Я. Дидактические основы подготовки студентов к соци-

ально-педагогической деятельности / С. Я Харченко. – Луганск : Альма-ма-

тер, 1999. – 138 с.

12. Чернилевский Д. В. Дидактические технологии в высшей школе :

учеб. пособие для вузов / Д. В. Чернилевский. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2002. –

437 с.

***

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 4, 2010

Ковальчук І. А. Методи інтерактивного навчання майбутніх со-

ціальних педагогів

У статті розглянуто методи інтерактивного навчання майбутніх соціальних

педагогів у системі освіти вищого навчального закладу: проблемна лекція-

бесіда, семінар-дискусія, кейс-метод, групова дискусія з «мозковим штур-

мом», технологічний практикум, аналіз конкретних ситуацій, імітаційно-ро-

льове моделювання педагогічних ситуацій, ділова гра.

Ключові слова: методи навчання, опанування знань, інтерактивне навчан-

ня, соціальний педагог.

Ковальчук И. А. Методы интерактивного обучения будущих со-

циальных педагогов

В статье рассматриваются методы интерактивного обучения будущих

социальных педагогов в системе образования высшего учебного заведе-

ния: проблемная лекция-беседа, семинар-дискуссия с «мозговым штурмом»,

анализ конкретных ситуаций, имитационно-ролевое моделирование педаго-

гических ситуаций, деловая игра.

Ключевые слова: методы обучения, овладение знаниями, интерактив-

ное обучение, социальный педагог.

Kovalchuk I. A. Methods of the interactive teaching of future social

teachers

In the article the methods of the interactive teaching of future social teachers

are examined in the system of formation of higher educational establishment such

as: problem lecture-conversation, seminar-discussion, keys-method, group

discussion with “cerebral assault», technological practical work, analysis of

concrete situations, imitation-role design of pedagogical situations, business

game.

Key words: methods teaching, interactive teaching, social teacher.

Стаття надійшла до редакції 15.11.2010 р.

Прийнято до друку 26.11.2010 р.

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 4, 2010

УДК 37.013.42

Штика Н. О.

ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ

ПЕДАГОГІВ ДО ДІЯЛЬНОСТІ В ГРОМАДСЬКИХ

ОРГАНІЗАЦІЯХ

Тенденції розвитку суспільства ХХІ ст., потреби та запити його пред-

ставників певним чином визначають специфіку фахової підготовки майбутніх

соціальних педагогів як повноправних суб’єктів оптимізації соціальної си-

туації. Пріоритетності набуває не лише питання пошуку таких сфер профе-

сійної діяльності соціальних педагогів, які б надали їм можливість ефек-

тивно впливати на процес вирішення актуальних соціальних проблем, а й

питання готовності зазначених фахівців ефективно виконувати відповідні

функціональні обов’язки.

Висвітленню особливостей професійної підготовки майбутніх соціальних

педагогів присвячені наукові доробки таких науковців: О. Безпалько, Ю. Гала-

гузової, Н. Гарашкіної, І. Звєрєвої, А. Капської, І. Ковчиної, М. Малькової,

Ю. Мацкевич, Л. Міщик, Р. Овчарової, В. Поліщук, Л. Пундик, С. Харченка та ін.

Соціально-педагогічні аспекти функціонування громадських організацій (далі

ГО) висвітлені в роботах М. Баяновської, А. Гулевської-Черниш, Н. Заверико,

О. Лісовця, Ю. Поліщука, І. Трубавіної, С. Харченка та ін.

Незважаючи на наявність значної кількості досліджень щодо розкриття

особливостей соціального педагогічної діяльності, зокрема й соціально-пе-

дагогічних аспектів функціонування ГО, проблема виявлення готовності май-

бутніх соціальних педагогів до діяльності в ГО ще не були досліджені.

Мета нашої статті полягає у висвітленні результатів експериментально-

го дослідження щодо формування готовності майбутніх соціальних педагогів

до діяльності в громадських організаціях.

Експериментальне дослідження впроваджено на базі Сумського держав-

ного педагогічного університету імені А. С. Макаренка, Полтавського націо-

нального педагогічного університету імені В. Г. Короленка, Харківського на-

ціонального педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, Харківської

державної академії культури протягом 2008 – 2010 н. рр. В експерименті взя-

ли участь 447 студентів спеціальності «Соціальна педагогіка», з них вибірка

експериментальної групи становила 223 особи, контрольної – 224 особи.

Дослідження передбачало перевірку гіпотези, яка полягала у припущенні,

що процес формування готовності майбутніх соціальних педагогів до діяль-

ності в громадських організаціях буде ефективним, якщо розробити та за-

безпечити впровадження таких педагогічних умов:

— актуалізація роботи соціального педагога в громадських організаці-

ях: спрямованість процесу підготовки майбутніх соціальних педагогів до

діяльності в громадських організаціях на основі демократичних принципів,

які поступово стверджуються у сфері суспільних відносин сучасної України;

формування культури демократичного мислення та поведінки, світосприй-

няття людини, її повсякденної практики, яка повинна ґрунтуватися на демок-

ратичних цінностях (активність, ініціативність, рівноправність, відпові-

дальність, довіра, громадянство і громадянськість, толерантність);

— забезпечення інтегрованості теоретичного змісту підготовки майбутніх

соціальних педагогів із завданнями практичного спрямування;

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 4, 2010

— урахування досвіду, завдань і перспектив функціонування українсь-

ких громадських організацій у процесі формування готовності майбутніх со-

ціальних педагогів до діяльності в громадських організаціях; використання

в навчальному процесі таких методів роботи, що є відповідними інновацій-

ному характеру діяльності громадських організацій в українському соціумі;

забезпечення цілісності та поетапності реалізації моделі формування готов-

ності майбутніх соціальних педагогів до діяльності в ГО;

— забезпечення комплексності та поетапності реалізації моделі форму-

вання готовності майбутніх соціальних педагогів до діяльності в ГО.

В основу аналізу результатів експериментально-дослідної роботи щодо

формування готовності майбутніх соціальних педагогів до діяльності в ГО

було покладено критерії готовності майбутніх соціальних педагогів до діяль-

ності в ГО: мотиваційний, змістовний, операційний, особистісно-вольовий.

Динаміку сформованості готовності майбутніх соціальних педагогів до діяль-

ності в ГО визначали відповідно до рівнів: елементарного, низького, достат-

нього та високого.

Методами діагностики рівнів сформованості готовності майбутніх со-

ціальних педагогів до діяльності в ГО були такі: анкетування, бесіда, спосте-

реження, ранжування, методи самооцінки та експертних оцінок, проведення

контрольних, тестових та курсових робіт, аналіз продуктів діяльності студентів

у процесі проходження різних видів навчальних соціально-педагогічних прак-

тик, методи статистичної обробки даних. Аналіз результатів зазначених ме-

тодів дав можливість визначити узагальнені показники мотиваційної готов-

ності майбутніх соціальних педагогів до діяльності в ГО (див. таблиця 1).

Таблиця 1

Узагальнені результати мотиваційної готовності студентів до

діяльності в громадських організаціях до та після впровадження

формувального експерименту

Середній бал

ЕГ КГ

Показник мотиваційної

готовності

до Е

після Е

динаміка

до Е

після Е

динаміка

Усвідомлення ролі ГО як

активного розбудовника

громадянського суспільства,

здатного позитивно впливати

на процес розв’язання акту-

альних соціальних проблем

2,96 4,55 +1,59 2,94 3,39 +0,45

Усвідомлення ГО як дієвого

інституту соціалізації

особистості

3,09 4,83 +1,74 3,14 3,59 +0,45

Стійкий інтерес до діяльності

ГО

1,78 4,08 +2,3 1,81 2,97 +1,16

Особисте прагнення творчо та

неординарно вирішувати

соціальні проблеми через

діяльність в ГО

1,87 4,03 +2,16 1,84 2,9 +1,06

Визнання ГО сферою особи-

стої професійної реалізації

2,3 4,31 +2,01 2,31 3,21 +0,9

Усвідомлення потреби в

оволодінні знаннями,

уміннями та навичками,

необхідними для ефективної

роботи в ГО

2,28 3,68 +1,4 2,31 2,94 +0,63

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 4, 2010

Аналіз даних із таблиці 1 свідчить, що найбільша динаміка в студентів екс-

периментальної та контрольної груп (+2,3 бали та +1,16 бали відповідно) про-

стежуємо за таким показником мотиваційної готовності майбутніх соціальних

педагогів до діяльності в ГО, як «стійкий інтерес до діяльності ГО». Таку особ-

ливість пояснюємо тим, що, по-перше, майбутні фахівці соціальної сфери, на-

ближаючись до завершення навчання у вищих навчальних закладах, аналізу-

ють сучасну соціальну ситуацію в країні та прогнозують можливі складнощі їх

майбутнього працевлаштування за фахом, відчуваючи потребу в необхідності

пошуку місць професійної реалізації. Підвищенню рівня сформованості моти-

ваційної готовності майбутніх соціальних педагогів до діяльності в ГО також

сприяють організація та проведення тематичних бесід, диспутів, тренінгів, зу-

стрічей з представниками та керівниками ГО та інше. Найменша динаміка (+1,4

бали) мотиваційної готовності майбутніх соціальних педагогів до діяльності в

ГО в експериментальній групі відповідає показникові «усвідомлення потреби

в оволодінні знаннями, уміннями та навичками, що забезпечать можливість

ефективно працювати в ГО». Такі дані зумовлені складністю так званого зов-

нішнього втручання в процес формування свідомої, стабільної та позитивної

мотиваційної спрямованості до діяльності в ГО, яка безпосередньо залежить

від сформованості особистісно-вольової, змістовної та операційної готовності

до діяльності в ГО. А в контрольній групі найменше зростання (+0,45 балів)

відповідає показникам «усвідомлення ролі ГО як активного розбудовника гро-

мадянського суспільства, здатного позитивно впливати на процес розв’язан-

ня актуальних соціальних проблем» та «усвідомлення ГО як дієвого інституту

соціалізації особистості». Це здебільшого пояснюємо відсутністю комплекс-

ного впливу зовнішніх регуляторів спрямування представників контрольної

групи до діяльності в ГО.

Формування змістовної готовності майбутніх соціальних педагогів до

діяльності в ГО відбувалось у процесі опанування студентами знань, необ-

хідних для ефективної діяльності в ГО. Діагностику рівня сформованості

змістовної готовності майбутніх соціальних педагогів до діяльності в ГО

здійснювали з використанням таких методів: спостереження, бесіда, анкету-

вання, тестування, написання контрольних робіт та курсових проектів, само-

оцінка, експертні оцінки. Аналізуючи результати, ми отримали узагальнені

дані, представлені в таблиці 2.

Таблиця 2

Узагальнені результати змістовної готовності майбутніх соціальних

педагогів до діяльності в громадських організаціях до та після

впровадження формувального експерименту

Середній бал

ЕГ КГ

Показник змістовної

готовності

до Е

після Е

динаміка

до Е

після Е

динаміка

Знання структури

суспільства та впливу ГО на

політичні, соціальні та

економічні процеси

1,8 4,14 +2,34 1,84 3,05 +1,21

Знання правил та процедур

законодавчого забезпечення

діяльності ГО

1,63 3,53 +1,9 1,68 2,21 +0,53

Знання ключових аспектів

стратегічного планування

1,57 3,72 +2,15 1,66 2,51 +0,85

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 4, 2010

Аналіз даних із таблиці 2 свідчить, що в студентів експериментальної групи

найбільша динаміка (+2,92 бали) та найвище значення (4,73 бали) відпо-

відають показнику змістовної готовності «знання технологічних засад роз-

робки та реалізації проектів». Такі цифри пояснюємо і актуальністю проект-

ної діяльності в сучасній навчальній та соціальній діяльності, і вивченням

навчальних дисциплін «Основи проектної діяльності» (ІІ курс фахової підго-

товки), «Організаційно-правові основи діяльності громадських організацій»

(ІІІ курс фахової підготовки). Найбільше зростання (+1,58 бали) у респондентів

контрольної групи діагностовано за показником змістовної готовності «знан-

ня технологічних засад здійснення Public Relations», а найвище значення (3,65

бали) – за показником «знання технологічних аспектів менеджменту волон-

терських ресурсів». Це зумовлено змістом фахової підготовки майбутніх со-

ціальних педагогів у вищих навчальних закладах. Насамперед студентів зна-

йомлять з особливостями волонтерської діяльності в рамках навчальних дис-

циплін «Вступ до спеціальності», «Соціальна педагогіка» та ін. Водночас

майбутні соціальні педагоги отримують знання щодо налагодження комуні-

кації з цільовими групами соціального педагога та популяризації зазначеної

спеціальності в соціумі і через засоби масової інформації, і шляхом прове-

дення просвітницьких соціально-педагогічних акцій громадського масштабу.

Найменше зростання (+1,54 бали) та найнижче значення (3,44 бали) у студентів

експериментальної групи відповідають показнику змістовної готовності «знан-

ня щодо менеджменту якості в діяльності ГО». Зазначене може бути спричи-

нено складністю розробки системи внутрішньоорганізаційної стандартизації та

спеціально організованого системного менеджменту якості послуг в ГО, на

базі яких студенти проходили практику. Найменше зростання (+0,53 бали) та

найнижче значення (2,21 бали) у представників контрольної групи притаманні

показнику змістовної готовності «знання правил та процедур законодавчого

забезпечення діяльності ГО». Такі дані спричинені відсутністю спеціально орга-

нізованого навчання представників контрольної групи, спрямованого на фор-

мування їх готовності до діяльності в ГО.

Операційну складову готовності майбутніх соціальних педагогів до діяль-

ності в ГО визначали в процесі навчальної, практичної, науково-дослідної та

Знання технологічних засад

розробки та реалізації

проектів

1,81 4,73 +2,92 1,85 3,41 +1,56

Знання специфіки

ресурсного забезпечення

діяльності ГО

1,6 4,48 +2,88 1,62 3,17 +1,55

Знання технологічних засад

здійснення Public Relations

1,4 4 +2,6 1,42 3 +1,58

Знання технологічних

аспектів менеджменту

волонтерських ресурсів

2,37 4,67 +2,3 2,38 3,65 +1,27

Знання щодо менеджменту

якості в діяльності ГО

1,5 3,44 +1,54 1,54 2,41 +0,87

Знання ключових аспектів

менеджменту персоналу для

ГО

2 4,21 +2,21 2,1 2,96 +0,86

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 4, 2010

виховної роботи. Методами діагностики рівня сформованості операційної

готовності були такі: бесіда, аналіз продуктів діяльності студентів під час прак-

тичних, лабораторних занять і під час проходження різних видів навчальної

соціально-педагогічної практики, участі в організації та проведенні виховних

соціально-педагогічних заходів, метод самооцінки, метод експертних оцінок.

Результати діагностики представлені в таблиці 3.

Таблиця 3

Узагальнені результати операційної готовності студентів до

діяльності в громадських організаціях до та після впровадження

формувального експерименту

Аналіз даних із таблиці 3 свідчить, що найбільші зростання в студентів

експериментальної та контрольної груп (+2,65 бали та +1,24 бали відповід-

но) належать показнику операційної готовності «проектувальні вміння». Це

може бути зумовлено особливостями змісту фахової підготовки майбутніх

соціальних педагогів у вищій школі (орієнтація змісту освіти на задоволен-

ня потреб та запитів потенційних цільових груп ГО; побудова освітнього

процесу згідно з тенденціями суспільного розвитку ХХІ ст. тощо). При цьо-

му найвище значення і в представників експериментальної, і контрольної

груп (4,7 бали та 3,37 бали відповідно) притаманне показнику операційної

готовності «комунікативні вміння». Зазначене пояснюємо пріоритетністю

розвитку комунікативних умінь майбутніх соціальних педагогів протягом

усього процесу фахової підготовки (навчальні дисципліни «Основи профе-

сійного красномовства», «Основи сценарної роботи», «Основи педагогіч-

ної творчості»; участь у науково-практичних конференціях, диспутах, тре-

нінгах; спілкування з клієнтами у процесі проходження різних видів соціаль-

но-педагогічної практики тощо). Найменше зростання (+1,98 балів) та най-

нижче значення (3,71 бали) у майбутніх соціальних педагогів експеримен-

тальної групи відповідають показнику операційної готовності до діяльності

в ГО «гностичні вміння», що можна пояснити труднощами студентів спе-

ціальності «Соціальна педагогіка» об’єктивно аналізувати стратегічні аль-

тернативи суспільного розвитку та власну роль як працівника ГО в оптимі-

Середній бал

ЕГ КГ

Показники операційної

готовності

до Е

після Е

динаміка

до Е

після Е

динаміка

Гностичні вміння 1,73 3,71 +1,98 1,76 2,79 +1,03

Проектувальні вміння 1,57 4,22 +2,65 1,59 2,83 +1,24

Організаторські вміння 1,9 4,24 +2,34 1,95 3,06 +0,89

Конструктивні вміння 1,54 3,82 +2,28 1,56 2,45 +0,89

Комунікативні вміння 2,28 4,7 +2,42 2,31 3,37 +1,06