Журнал - Cоціальна педагогіка: теорія та практика 2010 №04

Подождите немного. Документ загружается.

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 4, 2010

них у соціально-професійній поведінці, покликаний забезпечити в подальшому

успішність професійної профілактичної антинаркотичної діяльності.

Інший напрямок дослідження проблеми підготовки майбутніх соціальних

педагогів до профілактичної діяльності ми співвіднесли з аналізом відомого

досвіду щодо підготовки майбутніх фахівців до превентивної діяльності

в системі вищої освіти.

Д. Саррацин констатує: робота щодо проведення профілактичних заходів

у європейських країнах здійснюється: а) учителями в школах різного типу;

б) дипломованими фахівцями в пунктах допомоги людям з алкогольною й

наркотичною залежністю; в) вихователями в дитячих садах; г) дипломовани-

ми соціальними працівниками й вихователями в молодіжних організаціях; д) -

педагогами в організаціях для батьків [10]. Ми свою увагу зосередили на-

самперед на підготовці соціальних педагогів та відповідно близьких до них

за сферою діяльності фахівців.

Організація підготовки кадрів у сфері профілактики аналізує

П. І. Сидоров [11]. Він указує, що в Російській Федерації з 1991 р. в Архан-

гельському державному медичному інституті (з 2000 р. – Північний держав-

ний медичний університет) відкритий факультет соціальних працівників, де

тривалий час готували фахівців із соціальної роботи в режимі перепідготов-

ки лікарів, працівників освіти, службовців. Із 1997 р. авторським колективом

на чолі з Ю. В. Валентіком для студентів соціального факультету цього уні-

верситету розроблена та реалізована навчальна 80-годинна програма спец-

курсу «Соціальна робота в наркології».

Водночас констатуємо, що в Російській Федерації спеціальної підготов-

ки соціальних педагогів до роботи у сфері профілактики не проводять. Так,

М. М. Полісадова вказує, що до кінця 90 р. 62 вищі навчальні заклади готува-

ли фахівців для соціальної сфери [6]. Проте практика показала, що рівень

підготовки випускників факультетів соціальної педагогіки є недостатнім для

ефективної роботи в цій галузі, і пов’язано це з відсутністю у вищій школі

спеціалізацій за цим профілем.

Подібні тенденції нами виявлено й під час вивчення досвіду підготовки

соціальних педагогів у деяких західноєвропейських країнах. Так, аналіз про-

фесійної підготовки в Польщі свідчить, що тут з другої половини 90-х рр. про-

водять рівневу систему підготовки соціальних педагогів (ліценціат – магіст-

ратура) за спеціальностями з 1-го курсу соціально-педагогічного напряму:

«Анімація культури», «Опікунсько-виховна педагогіка», «Ресоціалізаційна

педагогіка» [3]. Крім того, магістерські студії забезпечують поглиблене вив-

чення загальної педагогіки, а також удосконалення ліценціатської чи обран-

ня іншої спеціальності («Психолого-педагогічне порадництво», «Андрагогі-

ка», «Педагогіка соціальної праці» та ін.). Але спеціального навчання за про-

філактичним профілем немає.

О. Р. Павлішак, вивчаючи професійну підготовку в Австрії, указує, що пи-

тання «…вдосконалення змісту підготовки соціальних педагогів, який пови-

нен співвідноситися з нагальними потребами сучасності (посилення держав-

ної опіки над неповносправними; над особами, хворими на … наркома-

нію…)…» були актуальними в роботах австрійських дослідників ще з після-

воєнних часів [5, с. 8]. Разом з тим дослідниця встановила, що в сучасному

змісті підготовки майбутніх фахівців серед домінуючих напрямів соціально-

педагогічної діяльності можна назвати «…діяльність загальної соціальної

служби; соціально-педагогічну роботу із сім’єю…; соціальну роботу в навчаль-

ному закладі, лікарні; … соціально-правове консультування та допомогу; со-

ціальний менеджмент тощо» [5, с.10]. Це дозволяє констатувати, що обов’язки

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 4, 2010

у сфері профілактики вживання дітьми ПАР частково розглянуті в межах інших

напрямків підготовки, а частково їх виконують інші фахівці, зокрема соціальні

працівники.

Цікавим можна вважати досвід підготовки соціальних педагогів у Німеч-

чині. Так, О. Ю. Пришляк виявлено, що «… зусилля професійних соціальних

педагогів спрямовані не стільки на ліквідацію соціально-педагогічних про-

блем, скільки на з’ясування й усунення причин їх виникнення та надання допо-

моги клієнтам щодо їх уникнення і запобігання» [8, с. 7]. Щодо напрямків фа-

хової спеціалізації, то вищі фахові школи традиційно пропонують такі про-

грами професійної підготовки: соціальна педагогіка, соціальна робота й со-

ціальне забезпечення, тобто спеціальної підготовки фахівців-превентологів

у вищій школі Німеччини теж не проводять. Водночас О. Ю. Пришляк [8] з’я-

сувала, що саме програми післядипломної освіти спрямовані на підготовку

фахівців, які будуть займатися превенцією поведінкових девіацій та узалеж-

нень. Досвід такої 2-річної підготовки соціальних робітників у професійних

вищих школах соціальної роботи виявила і Д. Саррацин [10].

Ситуацію підготовки кадрів для проведення профілактичних заходів у

різних країнах ЄС вивчала Європейська Наглядова Служба щодо наркотиків

і наркотичної залежності в Лісабоні [10]. Аналіз результатів цих досліджень

свідчить про неоднорідність у підготовці фахівців з профілактики. По-пер-

ше, сам термін їх підготовки коливається від 3 годин (Ірландія, Португалія)

аж до 3 років (Голландія, Швейцарія), що, звичайно, впливає й на рівень самої

підготовки. По-друге, безумовно, відрізняється й сама спрямованість таких

програм. Їх цільова аудиторія – це й учителі (Греція, Іспанія, Ірландія та ін.), і

соціальні працівники (Німеччина, Швейцарія), і власне фахівці щодо про-

філактики залежності (Греція, Іспанія). По-третє, і це спільне для більшості

вивчених країн: навчання фахівців-превентологів проводять закладами, що

вже здійснюють практичну роботу щодо профілактики або мають таку спря-

мованість. Лише в Німеччині та Швейцарії відповідну фахову підготовку со-

ціальним працівникам – фахівцям у сфері профілактики вживання ПАР –

дає вища школа.

Д. Сарацин [10], підсумовуючи проведене нею дослідження в країнах ЄС

щодо підготовки фахівців у сфері залежності, констатує такі положення:

1. У жодній країні немає спеціальної освіти для фахівців у сфері про-

філактики залежності. У більшості європейських країн є можливість вибору

для підготовки у сфері запобігання залежності.

2. Підготовка постає доповненням до основної спеціальності як додатко-

ва кваліфікація. Як правило, фахівці стають такими тільки в результаті своєї

діяльності. «Навчання в процесі роботи» тут є основним принципом. У зв’язку

з цим у процесі роботи створені можливості підготуватися з якоїсь конкретної

теми, зокрема й щодо профілактики зловживання ПАР.

3. У деяких європейських країнах здійснюють спробу підготувати дер-

жавний освітній стандарт і провідні напрями навчання, але в усіх країнах про-

екти, що вийшли в результаті такої роботи, необов’язкові, тобто вони зали-

шаються тільки рекомендаціями, за якими проводять профілактичну роботу.

Як наслідок, з одного боку, простежуємо недостатню якість профілактики, з

іншого – розширюється простір для творчості під час організації профілак-

тичних антинаркотичних заходів залежно від ситуації.

Отже, незважаючи на виявлену неоднорідність у сфері підготовки, у

Європі розробка й оцінка проектів профілактичних заходів набуває все

більшого значення. Однак, оскільки багато фахівців у цій сфері з добрим

творчим потенціалом і досвідом роботи як і раніше залишаються некваліф-

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 4, 2010

ікованими, розвиток пропозицій щодо підготовки кваліфікованих кадрів для

оцінки та реалізації проектів профілактичних заходів залишається вимогою,

яку ставлять перед собою установи освіти. Такі тенденції простежуємо й у

вітчизняній системі освіти. Ураховуючи це, перспективним вбачаємо об-

ґрунтування нового підходу до підготовки майбутніх соціальних педагогів,

зокрема окреслення змісту підготовки за напрямом профілактики.

Література

1. Архипова С. П. Активні методи підготовки соціальних працівників до

профілактики адиктивної поведінки молоді / С. П. Архипова // Підготовка со-

ціальних працівників / соціальних педагогів до профілактики адиктивної по-

ведінки молоді : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 30 – 31 жовтня 2003 р.

/ Черкаський національний ун-т ім. Богдана Хмельницького ; Алла Йосипівна

Капська (заг. ред.), Світлана Петрівна Архипова (заг. ред.). – Черкаси : ЧНУ,

2003. – С. 5 – 9.

2. Капська А. Й. Деякі особливості формування готовності студентів до

професійної творчості / А. Й. Капська // Моделювання виховної діяльності в

системі професійної підготовки студентів : Теорія, практика, програми / за

заг. ред. А. Й. Капської. – К., 1998. – С. 5 – 12.

3. Когут С. Я. Система професійної підготовки соціального педагога у

вищих навчальних закладах освіти України і Польщі (порівняльний аналіз) :

автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «За-

гальна педагогіка та історія педагогіки» / С. Я. Когут. – Івано-Франківськ, 2005.

– 22 с.

4. Малькова М. О. Формування професійної готовності майбутніх со-

ціальних педагогів до взаємодії з девіантними підлітками : автореф. дис. на

здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.05 «Соціальна педагогі-

ка» / М. О. Малькова. – Луганськ, 2006. – 20 с.

5. Павлішак О. Р. Професійна підготовка соціальних педагогів в Австрії :

автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Загаль-

на педагогіка та історія педагогіки» / О. Р. Павлішак. – Дрогобич, 2008. – 20 с.

6. Полисадова М. Н. Подготовка будущего социального педагога к де-

ятельности по профилактике наркомании среди трудновоспитуемых подрос-

тков : дисс. ... канд. пед. наук : 13.00.08 / Полисадова Мария Николаевна. –

М., 2004. – 202 с.

7. Поліщук В. А. Підготовка майбутніх соціальних педагогів до здійснен-

ня профілактичної роботи щодо вживання наркогенних засобів неповнолітніх

/ В. А. Поліщук // Підготовка соціальних працівників / соціальних педагогів до

профілактики адиктивної поведінки молоді : матеріали Міжнар. наук.-практ.

конф., 30 – 31 жовтня 2003 р. / Черкаський національний ун-т ім. Богдана

Хмельницького / Алла Йосипівна Капська (заг. ред.), Світлана Петрівна Ар-

хипова (заг. ред.) – Черкаси : ЧНУ, 2003. – 248 с. – С. 184 – 191.

8. Пришляк О. Ю. Професійна підготовка соціальних педагогів у вищих

навчальних закладах Німеччини : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня

канд. пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» /

О. Ю. Пришляк. – Тернопіль, 2008. – 21 с.

9. Разживин О. А. Педагогическая технология подготовки будущих учи-

телей к профилактике наркомании : автореф. дисс. на соискание ученой сте-

пени канд. пед. наук : спец. 13.00.08 «Теория и методика профессионально-

го образования» / О. А. Разживин. – Самара, 2008. – 22 с.

10. Саррацин Дорис. Подготовка специалистов в области профилак-

тики алкогольной и наркотической зависимости : сравнение ситуации в раз-

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 4, 2010

ных странах [Электронный ресурс] / Дорис Саррацин. – Режим доступа с эк-

рана : http://fondnewlife.narod.ru/conf/02.htm

11. Сидоров П. И. Наркологическая превентология : Руководство / Па-

вел Иванович Сидоров. – изд. 2-е, перераб. и доп. – М. : МЕДпресс-информ,

2006. – 720 с.

12. Словарь по социальной педагогике : пособие для студентов, изуча-

ющих психологию, социальную работу и социальную педагогику / авт.-сост.

Л. В. Мардахаев. – М. : Академия, 2002. – 365 с.

13. Тютюнник О. В. Підготовка майбутніх соціальних педагогів до про-

філактики наркотичної залежності серед старшокласників : автореф. дис. на

здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.05 «Соціальна педагогі-

ка» / О. В. Тютюнник. – Черкаси, 2010. – 22 с.

14. Фалинська З. З. Практична підготовка майбутніх соціальних педа-

гогів у вищих навчальних закладах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня

канд. пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія та методика професійної освіти» /

З. З. Фалинська. – Вінниця, 2006. – 21 с.

15. Федоров М. П. Педагогічні умови підготовки студентів до роботи з

обдарованими дітьми : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед.

наук : спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / М. П. Фе-

доров. – Луганськ, 2000. – 19 с.

* * *

Сидорук І. І. Основні тенденції підготовки майбутніх соціальних

педагогів до профілактики зловживання дітьми психоактивних ре-

човин

У статті окреслено суть поняття «підготовка соціальних педагогів до

профілактики зловживання дітьми ПАР» та проаналізовано зарубіжний досвід

підготовки фахівців у сфері профілактики.

Ключові слова: підготовка, професійна підготовка, підготовка до про-

фесійної діяльності, підготовка соціальних педагогів до профілактики зло-

вживання дітьми ПАР.

Сидорук И. И. Основные тенденции подготовки будущих соци-

альных педагогов к профилактике злоупотребления детьми психо-

активных веществ

В статье очерчена суть понятия «подготовка социальных педагогов к

профилактике злоупотребления детьми ПАВ» и проанализирован зарубеж-

ный опыт подготовки специалистов в сфере профилактики.

Ключевые слова: подготовка, профессиональная подготовка, подготов-

ка к профессиональной деятельности, подготовка социальных педагогов к

профилактике злоупотребления детьми ПАВ.

Sydoruk І. І. Major Trends in Teaching Young Social Workers How to

Prevent Children from Using Psychoactive Drugs.

In the article outlines the essence of notion «preparation of social teachers to

the prophylaxis of abuse by the children of drugs» and foreign experience of

preparation of specialists is analyzed in the field of prophylaxis

Key words: preparation, professional preparation, preparation to professional

activity, preparation of social teachers to the prophylaxis of abuse by the children

of drugs.

Стаття надійшла до редакції 15.11.2010 р.

Прийнято до друку 26.11.2010 р.

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 4, 2010

УДК 316.61-053.67

Мальцева О. І.

ВПЛИВ МІГРАЦІЙ НА ПРОЦЕС СОЦІАЛІЗАЦІЇ МОЛОДІ

Історія міграцій починається з моменту появи людства. У всі історичні

епохи люди змінювали місце свого постійного проживання, насамперед праг-

нучи покращення умов життя. Міграції населення – невід’ємна риса сучасно-

го світу. У них беруть участь люди різних національностей, віросповідань,

різного віку, статі, освітнього рівня, соціального походження тощо. Люди

мігрують з власного бажання або під впливом виштовхуючих факторів (тех-

ногенні та екологічні катастрофи, воєнні конфлікти, політичні репресії тощо).

Залежно від напрямку руху міграції можуть бути внутрішніми (індивід не

виїздить за межі своєї держави) і зовнішні (пов’язані з перетинанням кор-

донів одного чи кількох іноземних держав).

За даними ООН країнами-лідерами за кількістю міжнародних мігрантів є

США (38,4 млн. чол.), Росія (12,1 млн. чол.), Німеччина (10,1 млн. чол.), Украї-

на (6,8 млн. чол.), Франція (6,5 млн. чол.), Саудівська Аравія (6,4 млн. чол.),

Канада (6,1 млн. чол.), Індія (5,7 млн. чол.), Великобританія (5,4 млн. чол.),

Іспанія (4,8 млн. чол), Австралія (4,1 млн. чол.) [1, с. 88].

Але, незважаючи на те, що ці країни потрапили до одного рейтингу, вони

відрізняються одна від одної й умовно можуть бути поділені на три групи. До

першої групи відносимо країни, які в основному приймають мігрантів

(більшість країн Західної Європи, США, Канада, Австралія тощо). Їх відрізняє

високий рівень економічного та соціального розвитку, що робить ці держави

привабливими для вихідців з країн, що розвиваються. Другу групу станов-

лять держави-донори, тобто ті, що постачають мігрантів у країни першої гру-

пи, але самі є малопривабливими для переселення на їх територію (країни

Східної Європи, Африки, Латинської Америки). Третю групу складають краї-

ни, які беруть участь у двосторонніх міграціях: і постачають, і приймають

мігрантів (Росія, Італія тощо).

За різними даними з початку незалежності України на заробітки за кор-

дон виїхало від 1,5 до 5 млн. громадян, що складає приблизно до 20 % пра-

цездатного населення країни [2]. На жаль, ці цифри свідчать про те, що наша

держава належить до другої категорії – країна-донор.

Звернемося до інших цифр. Колишній Міністр України у справах сім’ї,

молоді та спорту Юрій Павленко громадян віком від 14 до 35 років зараху-

вав до категорії молоді. За даними Державного комітету статистики України

до цієї категорії належить близько 50 % населення нашої держави, більшість

якого і входить до категорії працездатного населення [3]. Якщо сюди додати

ще й дані соціологічного опитування, яке свідчить, що 47 % громадян віком

до 40 років мають бажання виїхати за кордон, то, зіставивши всі цифри, до-

ходимо висновку – більшість громадян, що мігрує з України, – це молодь.

Динамічними є на сьогодні молодіжні міграції всередині країни. Популяр-

ний напрямок руху – з сільської місцевості до міста, з невеликих містечок до

мегаполісів.

Наслідки міграційних процесів виявляємо в усіх сферах суспільного жит-

тя: економічній, політичній, демографічній, соціальній тощо. Міграція стала

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 4, 2010

одним із суттєвих факторів, що впливає на процес соціалізації значної части-

ни молодих людей.

Проте, готуючись до написання статті, ми звернули увагу на те, що авто-

ри багатьох наукових праць аналізують вплив міграцій на економічний роз-

виток України, стан демографічної проблеми в державі, політичні наслідки

цього явища. Соціальні проблеми, які викликає масовий від’їзд молоді з дер-

жави та переїзд з села до міста, є малодослідженими.

Вплив міграцій на молоду сім’ю досліджувала Н. Гапон, процес адап-

тації молодих мігрантів та напрямки їх підтримки на державному рівні – ро-

сійський учений М. Басов. К. Левченко, І. Трубавіна, І. Цушко вивчали пробле-

му поширення соціального сирітства серед дітей трудових мігрантів,

більшість з яких належить до категорії молоді [4].

Зважаючи на актуальність теми та недостатній рівень її дослідження, ми

поставили мету – проаналізувати вплив міграції на процес соціалізації моло-

дої людини.

Переважна більшість добровільних мігрантів – це молодь, яка є

найбільш динамічною соціальною групою, що цілеспрямовано намагається

покращити своє життя. Період молодості пов’язаний з пошуком ідентичності,

інтенсивною соціалізацією, професійним становленням та пошуком супутни-

ка життя.

Перераховані вікові особливості дозволяють виділити деякі характерні

риси, притаманні молодим мігрантам. По-перше, цілеспрямованість, праг-

нення за короткий термін отримати для себе максимальне задоволення по-

треб (у широкому розумінні слова). Залишаючи батьківську домівку, молоді

люди змушені самостійно себе забезпечувати, а часто ще й підтримувати свою

сім’ю, тому вони беруться за будь-яку роботу, яка може бути прибутковою.

По-друге, готовність до перепон і нестатків у процесі досягнення поставле-

них цілей. Молоді мігранти можуть жити за умови мінімального комфорту, в

не пристосованих для проживання приміщеннях, обмежуючи себе в їжі, нех-

туючи особистою гігієною тощо. По-третє, низьке матеріальне становище,

оскільки витрати в молодих мігрантів в кілька разів більші, ніж у їхніх однолітків

(оплата за проживання, харчування, транспортні витрати, витрати на одяг,

взуття, предмети першої необхідності), а можливість отримання доходів при-

близно однакова. По-четверте, велике значення для цієї категорії мають тісні

емоційні контакти з новим оточенням. Молоді люди намагаються знайти се-

ред нових знайомих емоційну підтримку, легко стають друзями. Але часто ці

контакти мають і соціально-економічний контекст, пов’язаний з прагненням

закріпитися на новому місці (наприклад, одруження з жителем певної місце-

вості).

Для молоді, порівняно з іншими віковими категоріями населення, харак-

терні авантюрні мотиви, що спонукають її мігрувати. Це бажання побачити

світ, дізнатися щось нове.

Найбільш важким періодом для молодих мігрантів учені називають пе-

ріод адаптації до нового місця проживання. Існує тенденція бачення адапта-

ційного процесу мігрантів у контексті так званої кривої процесу адаптації.

Відповідно до цієї кривої виділяють п’ять етапів процесу адаптації емігрантів.

Перший етап – «медовий місяць» – характеризується ентузіазмом, підви-

щеним настроєм і великими сподіваннями мігрантів.

На другому етапі незвичне оточення починає здійснювати свій негатив-

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 4, 2010

ний вплив. Виникає почуття дискомфорту, взаємного нерозуміння з місцеви-

ми жителями й неприйняття ними. Усе це викликає розчарування, фрустрації

та депресії. У цей період «чужак» намагається втекти від реальності, спілку-

ючись лише із земляками й обмінюючись з ними враженнями.

На третьому етапі симптоми дезадаптації можуть досягти критичної по-

значки, що відображається в серйозних захворюваннях і почутті повної без-

порадності. Молоді люди, які не змогли адаптуватися до нового середови-

ща, намагаються повернутися додому. Однак нерідко молоді люди отриму-

ють соціальну підтримку оточення й долають міжкультурні відмінності – вив-

чають мову, знайомляться з місцевою культурою.

Четвертий етап – депресія – поступово змінюється оптимізмом, відчут-

тям упевненості й задоволення. Людина почуває себе більш пристосованою

й інтегрованою до життя суспільства.

П’ятий етап характеризують повною адаптацією, яка передбачає віднос-

но стабільні зміни особистості у відповідь на вимоги оточення.

В ідеалі процес адаптації мігранта приводить до взаємної відповідності

середовища та індивіда, і можна говорити про його завершення. У випадку

успішної адаптації її рівень співвідноситься з рівнем адаптації молодої люди-

ни на батьківщині. Однак не слід ототожнювати адаптацію в новому культур-

ному середовищі з простим пристосуванням до нього.

Тривалість процесу адаптації в молодих мігрантів може бути різною: від

декількох місяців до 4 – 5 років – залежно від характеристик власне мігрантів

і особливостей своєї та чужої для них культур. У будь-якому випадку процес

адаптації, що протікає в умовах зміни соціальної ситуації життєдіяльності, – це

процес важкий та вагомий для подальшого розвитку особистості, який вима-

гає врахування специфіки ситуації й надання підтримки з боку оточення.

У цілому в молодих мігрантів, що тільки-но покинули батьківську домівку,

адаптація припадає на період становлення особистості, активних пошуків себе

в навколишньому світі; пристосування до нового оточення відбувається в

них легше, ніж у більш зрілому віці.

Однак дуже часто поставлені перед молодими мігрантами завдання ста-

ють для них непосильними, тому молоді люди та їхні батьки намагаються знай-

ти компромісні способи участі в міграційних рухах.

Одним з популярних серед молоді видів міграцій є маятникові міграції. Їх

суть полягає в тому, що людина здійснює регулярні поїздки з одного пункту, де

вона живе, в інший – де вона працює або вчиться. Регулярність поїздок, які

здійснюються протягом робочого тижня, служить основою для порівняння з

маятником. Можливість досягнення поставленої мети з меншими порівняно

з переїздом витратами є однією з причин поширення маятникових міграцій.

Маятникові міграції – це канал, за допомогою якого люди намагаються

покращити умови праці й повсякденну життєдіяльність, не незважаючи на ад-

міністративні перепони, що стримують приплив населення у великі міста.

Для сільської молоді маятникова міграція – це своєрідний перехід від

сільського способу життя до міського. А для тих маятникових мігрантів, які

здійснюють поїздки з одного до іншого (зазвичай більшого) міста, ці поїздки

служать засобом залучення до способу життя великого міста. При цьому ма-

ятникові мігранти сприймають елементи способу життя і тих місць, куди вони

їздять, і тих місць, звідки вони приїхали.

Унаслідок цього в зонах, охоплених маятниковою міграцією, складаєть-

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 4, 2010

ся особливий тип демографічної поведінки населення, відмінний і від міських

центрів, і від сільської периферії. Типовий портрет маятникового мігранта є

дуже привабливим. Здебільшого це молоді люди з середньою освітою, які

прагнуть отримати гарну професію, підвищити свою кваліфікацію й навчати-

ся далі.

Міграції з метою освіти є одним з підтримуваних державою міграційних

потоків. Ці міграції мають свої особливості. По-перше, розподіл їх на території

держави жорстко визначений. Більшість студентів-мігрантів зосереджено у ве-

ликих містах, де є середні спеціальні та вищі навчальні заклади. По-друге, ці

міграції мають суворі обмеження часом – на період навчання. По-третє, мігран-

ти майже рівні за віковими показниками. Тобто ці міграційні рухи легальні та

легко контрольовані, а студенти-мігранти мають коло подібних проблем, у ви-

рішенні яких організовують цілеспрямовану допомогу й підтримку.

Права студентів захищає студентська профспілка.

Важливим видом соціальної підтримки студентів-мігрантів є їх житлове

забезпечення на період навчання у ВНЗ. Студентські гуртожитки є обов’яз-

ковими атрибутами закладів професійного навчання.

Інша форма соціальної підтримки студентів – компенсації за транспортні

витрати.

Соціально-економічна підтримка здійснюється через виплати стипендій.

Стипендія є грошовою виплатою студентам, які успішно навчаються на ста-

ціонарній формі навчання. Крім стипендій, студенти-мігранти стаціонарної

форми навчання (особливо ті, що гостро потребують підтримки) можуть один

раз на рік отримати матеріальну допомогу на основі заяви студента, яку по-

дають до студентської профспілки.

Таким чином, соціальному захисту студентів-мігрантів приділяють бага-

то уваги і на загальнодержавному, і на рівні конкретного навчального закла-

ду. У цілому категорію студентів-мігрантів можна назвати найбільш соціаль-

но захищеною групою молодих мігрантів, які, зважаючи на особливості їх по-

ложення, з одного боку, є соціально вразливою, а з іншого – потенційно важ-

ливою для розвитку території категорією населення. Тому держава повинна

приділяти увагу соціальній підтримці молодих мігрантів, створюючи сприят-

ливі умови для їх успішної соціалізації.

Пріоритетними завданнями в галузі соціальної підтримки молодих

мігрантів назвемо такі:

· створення умов для отримання професійної освіти (квотування місць

у середніх спеціальних та вищих навчальних закладах для особливо нужден-

них мігрантів і жителів сільської місцевості);

· соціально-економічну підтримку (стипендії, пільги, допомога);

· медико-соціальну підтримку (медичне страхування, пільгове медичне

обслуговування тощо);

· соціально-правову підтримку (юридичні консультації, правова просвіта);

· інформаційну підтримку (створення молодіжних інформаційних служб і

безкоштовних консультаційних пунктів, використання мережі Інтернет);

· допомогу в працевлаштуванні (молодіжні біржі праці, організація до-

даткових робочих місць для молоді);

· підтримку молодої сім’ї (пільгове кредитування, зниження податків, вип-

лата компенсацій при народженні дитини та на період декретної відпустки);

· соціально-психологічну підтримку в період адаптації до нового місця

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 4, 2010

проживання (робота психологічних служб у навчальних закладах і на деяких

підприємствах, молодіжні телефони довіри);

· профілактику асоціальних явищ (наркоманії, алкоголізму, проституції,

злочинних дій) в оточенні молодих мігрантів;

· контроль за нелегальною міграцією (здійснюють правоохоронні

органи;

· соціально-культурну підтримку (діяльність національно-культурних об’-

єднань і діаспор, різних конфесій).

Таким чином, соціальна підтримка молодих мігрантів повинна бути спря-

мована на створення умов для їх успішної соціалізації та інтеграції в нове

суспільство. Результатом цього процесу є повноправна участь індивіда в

життєдіяльності суспільства.

Подальшого дослідження потребують такі актуальні питання, як вплив

внутрішніх міграцій на процес соціалізації молоді, соціальний захист моло-

дих трудових мігрантів, що від’їзжають за кордон, вплив об’єктивних та суб’-

єктивних чинників на процес адаптації молодого мігранта тощо.

Література

1. Социальная работа с молодёжью : учеб. пособие / под ред. Н. Ф. Ба-

сова. – М. : Изд.-торг. корпорация «Дашков и К», 2008. – 280 с.

2. Режим доступу: http://www.zarobitchany.org

3. Режим доступу: http://www.ukrcensus.gov.ua/

4. Соціально-педагогічна та психологічна робота з дітьми трудових

мігрантів : навч. -метод. посіб. / за ред. К. Б. Левченко, І. М. Трубавіної, І. І. Цуш-

ка. – К. : ФОП. «Купріянова»,2007. – 240 с.

* * *

Мальцева О. І. Вплив міграцій на процес соціалізації молоді

У статті розглянуто вплив зовнішніх та внутрішніх міграцій молоді на про-

цес її соціалізації. Окреслено напрямки соціального захисту молодих мігрантів.

Ключові слова: соціалізація, мігрант, соціальний захист.

Мальцева О. И. Влияние миграций на процесс социализации мо-

лодёжи

В статье рассмотрено влияние внешних и внутренних миграций молодё-

жи на процесс её социализации. Намечены направления социальной защи-

ты молодых мигрантов.

Ключевые слова: социализация, мигрант, социальная защита.

Mal‘tseva O. I. The influence of migrations on the process of youth

socialization

The article deals with the influence of inter-and-out migration of the process

of its socialization. The social defenses directions of young migrates are underlined

in this article.

Key words: socialization, migrated, social defendence.

Стаття надійшла до редакції 19.10.2010 р.

Прийнято до друку 26.11.2010 р.

Соціальна педагогіка: теорія та практика № 4, 2010

ÏÐÎÔÅÑ²ÉÍÀ Ï²ÄÃÎÒÎÂÊÀ

ÑÎÖ²ÀËÜÍÎÃÎ ÏÅÄÀÃÎÃÀ

УДК 378.011.3-51:36

Ковальчук І. А.

МЕТОДИ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ

СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ

У процесі підготовки майбутніх соціальних педагогів важлива роль на-

лежить методам інтерактивного навчання. Засвоєння нової інформації, опа-

нування нових знань, формування відповідних умінь і навичок, професійно

важливих якостей особистості у ВНЗ здійснюють за допомогою організації

навчальної роботи зі студентами. При інтерактивному навчанні засвоюють

від 70% до 90% інформації, формується досвід творчої діяльності, уміння

самостійно набувати знання.

Мета нашої статті полягає в тому, щоб розглянути найбільш опти-

мальні методи інтерактивного навчання майбутніх соціальних педагогів, які

сприятимуть підвищенню рівня мотивації, емоційності, самостійності, твор-

чої активності студента в засвоєнні нових знань, формуванню вмінь і нави-

чок їх практичного застосування.

Спочатку необхідно звернутися до ключових понять «метод навчання»,

«оволодіння знаннями», аналіз яких дозволить нам у загальному вигляді пред-

ставити організацію вузівського навчання, його внутрішні механізми й спо-

соби реалізації.

Метод (грецьк. methodos – шлях пізнання, дослідження) – «спосіб прак-

тичної й теоретичної дії людини, спрямований на оволодіння об’єктом» [4,

с. 181]; спосіб побудови й обґрунтування системи філософського знання, су-

купність способів і операцій освоєння дійсності [6, с. 94]. У педагогіці метод

часто визначають як упорядкованість педагогічного процесу. На відміну від

організаційних форм, які характеризують рівень і можливості міжособистіс-

ної взаємодії суб’єкта й об’єкта педагогічної діяльності й можливості взає-

модії внутрішньогрупової в тому випадку, коли об’єктом педагогічного впливу

є група, метод характеризує динаміку спільної діяльності суб’єкта й об’єкта.

«Метод є способом управління за рахунок вибору суб’єктом педагогічно до-

цільних форм фіксації змісту й способів розгортання цього змісту» [7, с. 128

– 131]. Іншими словами, під методами навчання розуміють способи діяль-

ності викладача, які організують «діяльність учення студента» [12, с. 159].

Термін «оволодіння знаннями» не зводиться лише до засвоєння й запа-

м’ятовування матеріалу, що вивчається, а передбачає складну розумову

діяльність суб’єкта, який пізнає, з переробки інформації й вияву значних во-

льових зусиль, таких, наприклад, як терпіння й цілеспрямованість. Звідси

випливає, що ефективність навчання у ВНЗ залежить від двох взаємопов’я-

заних чинників – якісної навчальної роботи викладача й активного навчання

студентів, тому процес підготовки майбутніх соціальних педагогів повинен

здійснюватися шляхом вибору й організації найбільш оптимальних методів