Загорський B.C. Бюджетно-податкова система: теорія і практика

Подождите немного. Документ загружается.

Розд іл 2. Бюджетна система та фактори,

які впливають на якість її функціонування

158

Структурно-функціональна модель

діючої податкової системи України

3.1. Податок як вихідна категорія податкової системи

Податкова система країни є основою системи державних фінансів та

важливою складовою фінансової системи. Це пов'язане з тим, що, з одного

боку, вона повинна забезпечувати фінансову базу надходжень до держав-

ного бюджету, а з іншого - є вагомим знаряддям реалізації економічної докт-

рини держави.

В Україні сьогодні усталеною є думка, що її податкова система, незва-

жаючи на зовнішню відповідність загальносвітовим стандартам, позбавлена

належних дієвих інструментів, які дозволяють їй розв'язувати означені

завдання. За висловом народного депутата України Я. Федорина: "зараз

гостро назріла проблема реформування української податкової системи,

оскільки на сьогодні держава збирає близько 15 % тих податків, які вона

повинна збирати згідно з існуючою податковою нормою'". Така значна

невідповідність свідчить про суттєві недоліки на концептуальному і практич-

ному рівнях, що ускладнює ефективну організацію та функціонування

податкової системи.

До першопричин недосконалості податкових відносин належить

неадекватне відображення у фундаментальних категоріях і поняттях, які

формують інститут оподаткування, динамічних змін процесу розбудови

національної економіки. Саме тому стратегічним потрібно визнати попе-

редній розгляд основних характеристик категорії „податок" як визначальної

щодо забезпечення ефективного функціонування податкової системи.

Те, що основна мета податкової системи полягає у забезпеченні

ефективності розподільчих і перерозподільчих відносин ВВП, які здійсню-

ються за допомогою податків, формує і завдання, що стоять перед цією

категорією. У більшості країн світу податки є „ефективним знаряддям дер-

жавної політики" щодо життєдіяльності суспільства. Вони забезпечують:

' Федорин Я. [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.podalky.ua. - 2003. - С. 87.

159

жетних коштів, через що суспільство щороку несе мільярдні втрати грошо-

вих ресурсів. Це свідчить про необхідність посилення і вдосконалення

контрольно-ревізійної служби в установах, організаціях, інших об'єктах, що

фінансуються державним і місцевим бюджетами.

Таким чином, повертаючись до теоретичних засад фінансової

незалежності місцевих органів влади як однієї з основних умов розвитку

демократії та ефективності соціально-економічних процесів у відповідному

регіоні, розглянутих вище, нагадаємо, що саме теза про обумовленість рівня

регіоналізації бюджетної системи в Україні рівнем децентралізації влади і

відповідним розподілом повноважень між центром і регіонами визначає

перспективи і ефективність міжбюджетних відносин, а отже, і бюджетної

системи в цілому. Адже міжбюджетні відносини - це насамперед фінансові

потоки, що рухаються як знизу до верху, так і зверху до низу, від державного

бюджету до кожного громадянина країни і за своєю суттю є бюджетофор-

муючими. Вдосконалення міжбюджетних відносин є проблемою надзви-

чайно багатогранною, що не може обмежуватися наданням трансфертів.

Перспективна система міжбюджетних відносин повинна ґрунтуватися на

принципі рівності, узгодженості інтересів і взаємній відповідальності її

учасників. Тому створення ефективного механізму, який би забезпечував

оптимальне поєднання загальнодержавних, регіональних та місцевих

інтересів у тому числі у сфері фінансів, постає як одна з найактуальніших

проблем, що формує основу для стабільного соціально-економічного

розвитку країни і регіонів. Важливим інструментом такого механізму

повинно стати ефективне використання інституту податків та зборів.

Розділ 3. Структурно-функціональна модель

діючої податкової системи України

160

Загорський B.C. Бюджетно-податкова

система України: теорія і практика

215

Більш точно сформулював поняття податку інший німецький

економіст Нейман, який визначає податки „як платежі, встановлені для отри-

мання доходів державою та общинами, оскільки вони не є винагородою за

спеціальні послуги держави або общини"

. Це визначення висвітлює

категорію податку лише щодо потреб державного бюджету у надходженні

коштів.

Сучасні економічні школи також приділяють значну увагу дослід-

женню змісту податків та їх ролі у регулюванні національних економічних

систем. М. Фрідман, піддавши критичному аналізу ряд тверджень, робить

висновок, що "податками слід вважати примусові збори, що сплачуються

на користь держави або общини, оскільки ці збори не є сплатою за спеці-

альні послуги держави або общини"

. Це визначення відрізняє податок як

від мита, так і від державних доходів приватноправового характеру.

Американський вчений Е. Селігмен у своєму трактуванні податку

вказує на відсутність безпосередньої вигоди у платника при сплаті податку:

"Податок - є примусовий збір, що стягується державою з окремої особи

для покриття витрат, викликаних загальнодержавними потребами, без будь-

якого відношення до спеціальної вигоди платника"

. Таке визначення

податку залишає поза увагою можливість часткового повернення сплачених

платником податку коштів при виконанні державою функцій соціального

забезпечення окремих прошарків населення.

Можна виділити два основні підходи до теоретико-методологічного

обґрунтування проблеми фіскального вибору та трактування категорії

„податок", які розрізняють у світовій економічній науці.

Перший ґрунтується на визнанні необхідної обов'язковості податків

і податкових платежів. Податки як ціна суспільних благ у цій концепції

одночасно розглядаються в двох аспектах - цільовому і примусовому. Цей

напрям фінансової думки ґрунтується на тезі, що послух і примус є

необхідними елементами податкової теорії. У теоретичному трактуванні

примусовий характер сплати обов'язкових платежів державі в обмін на

суспільні блага у фінансовій літературі називають податком за А. Пігу.

Коригувальні податки, на його думку, є досить ефективним і відносно

простим методом централізації валового внутрішнього продукту в державі.

Оподаткування базується на тому, що будь-який податок, крім суто

Нікбахт Ей сан, Гроппснеллі Анжеліко. Фінанси. — К.: Основи, 1993. - С. 39.

* Фридман М.И. Наука о финансах: Конспект лекций. - С. 118.

" Селигман Э., Стурм Р. Этюды по теории обложения. — СПб., 1990. - С. 89.

- перерозподіл ВВП у соціальному, віковому, територіальному,

галузевих аспектах;

- компенсацію недоліків ринкових механізмів;

-розміщення ресурсів і забезпечення суспільними благами;

- заохочення бізнесу, ділової та інвестиційної активності;

- мотивацію до праці;

- антициклічне регулювання економіки;

- підтримання рівня зайнятості;

- стабілізацію ринкової кон'юнктури.

В умовах проведення трансформаційних зрушень в економіці подат-

ки стають важливим джерелом радикальних змін, здійснюючи фінансове

регулювання виробництва як засіб забезпечення соціальної сфери, викону-

ючи історичне призначення у формуванні державного бюджету.

Податки як джерело доходів державного бюджету використовуються

майже 200 років. Уперше поняття "податок" розглянув А. Сміт у своїй

роботі "Дослідження про природу та причини багатства народів". За його

словами, "податок - це тягар, що накладається державою у формі закону,

який передбачає і його розмір, і порядок сплати"

. Питання функціональ-

ного змісту податків - одне з центральних у теорії оподаткування. Виходячи

із її розуміння, розроблялися та обґрунтовувалися різноманітні ідеї, теорії

і концепції фіскальної думки у працях фундаторів економічної теорії -

У. Петті, А. Сміта, Д. Рікардо. Вже з середини XVIII ст. на початку XIX ст.

дослідники досить глибоко розуміли сутність категорії податків, які мають

власну форму руху та прояву внутрішнього змісту і властивостей у дії

(сьогодні ці характеристики позначають терміном „функції податків").

Визначення податків знайшли відповідне відображення у роботах

класиків політичної економії. Так, А. Вагнер, досліджуючи функції податків,

визначає їх „як примусові внески окремих господарств або приватних осіб

для покриття загальних витрат держави або громадських спілок, які

вилучаються в силу суверенітету держави або влади місцевих органів, у

формі та розмірі односторонньо визначеному ними як загальна винагорода

на всі послуги держави та місцевих суспільних союзів, за загальними

підставами та масштабами"

. У цьому визначенні основний наголос

робиться на примусовість вилучення податків та їх обов'язковий характер.

' Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. - М.: Соцжгизм,

1962. - С. 87.

Василик О.Д. Теорія фінансів. - К.: НЮС, 2002. - С. 60.

Розділ 3. Структурно-функціональна модель

діючої податкової системи України

162

Загорський B.C. Бюджетно-податкова

система України: теорія і практика

215

іменами видатних фінансистів минулих століть і сучасності: насамперед

представників італійської (М. Пантелеоні, У. Мадзолі, Дж. Монтемартіні,

Е. Бароне, Ф. Нітті) та шведської шкіл фінансової науки (К. Віксель,

Е. Ліндаль), а також видатних теоретиків оподаткування Адольфа Вагнера

(Німеччина), І.М. Озерова, Й.М. Кулішера, М.І. Тургенева (Росія),

Дж. М. Кейнса (Велика Британія), лауреатів Нобелівської премії П. Самуель-

сона і Дж. Б'юкенена, їхніх всесвітньовідомих співвітчизників Р. Масгрейва

й А. Лаффера (США). Науковий доробок цих вчених заклав концептуальні

основи та став провісником сучасної фіскальної теорії.

В умовах незалежності Української держави вітчизняні дослідники

проблем оподаткування також роблять вагомий внесок у її розвиток.

Зокрема, поглиблено вивчали особливості прояву функціональної спря-

мованості оподаткування в специфічний період перебудови адміністративно-

командного механізму господарювання в ринковий В. Андрущенко,

О. Василик, В. Геєць, А. Крисоватий, П. Мельник, В. Опарін, А. Союловська,

В. Суторміна, В. Федосов, А. Чухно, Л. Шаблиста, С. Юрій та інші вчені.

Труднощі пізнання сутності податку пояснюються тим, що податок

- це одночасно економічне, господарське та політичне явище. Російський

економіст М. Алексєєнко ще в XIX ст. звернув увагу на цю особливість по-

датку: „З одного боку, податок - один із елементів розподілу та перерозподі-

лу. З іншого - запровадження, справляння та використання податків є

однією із функцій держави"

. Тому основним завданням пізнання сутності

податків є дослідження еволюції уявлень про природу податку під впливом

учення про державу.

У розвитку поглядів на роль держави можна виділити два напрями,

які дозволяють краще зрозуміти соціально-економічний та суспільний зміст

податків. Перший - проголошує невиробничий характер державних послуг,

не тільки відділяє фінансове господарство від державного, а й протиставляє

їх. Податок у цій концепції не пов'язаний із задоволенням соціально-еконо-

мічних потреб суспільства, оскільки обслуговує невиробничі видатки дер-

жави. Другий - визначає господарську діяльність держави як складову

народногосподарського комплексу, як потребу економічного та соціаль-

ного розвитку.

У поглядах на податок відбувається трансформація у напрямі

розуміння податку в ринкових умовах як усвідомленої необхідності. Для

суб'єктів господарювання податок може бути поганий або дуже поганий,

оскільки він, навіть мінімальний, скорочує їхні реальні доходи. Але його

Боголепов Д. Краткий курс финансовой науки. - М.: Пролетарий, 1929. - С. 60.

фіскальної функції, має ще й побічні (такі, що виходять за межі фіскальної

системи) соціально економічні ефекти. Тим самимдержава у процесі опо-

даткування може регулювати економічні й соціальні процеси, спрямовувати

їх у потрібне русло, незважаючи на погляди та побажання податкоплатників.

На відміну від розуміння податку як примусу законослухняних плат-

ників-виконавців, другий напрям фіскальної теорії визначає податок як

громадянський обов'язок. Податок, що сплачується на основі свідомого

індивідуального вибору та власної оцінки характеру державної діяльності

виборцем-податкоплатником, одержав назву „податок Кларка" від прізвища

американського економіста Едварда Кларка. Отже, відбувається певна

трансформація від розуміння податку як принципово обов'язкового плате-

жу державі до розуміння його як усвідомленої необхідності. Е. Кларк

формулює проблему фіскального вибору „як економічну теорію демо-

кратії, де існує згода громадян-виборців оплачувати податками зроблений

ними вибір державотворення"

. Він науково пояснює залежність добробуту

платників податків від їхньої власної поведінки. Взаємозв'язок між

суспільним вибором і оподаткуванням повною мірою реалізується лише в

умовах свідомої й масової участі громадян-платників у діяльності державних

інститутів. Відповідно до концепції Е. Кларка, демократія - „це не лише

свобода думки й законослухняної діяльності, а й обтяжливий фіскальний

обов'язок свідомо оплачувати свободу"

Прозоре самооподаткування, за Е. Кларком, можливе тільки в умо-

вах абсолютно досконалого громадянського суспільства, що в реальній

суспільній практиці блокується недосконалим і корисливим товарно-

грошовим фетишизмом людини як біологічної істоти. Тому у демократич-

ному суспільстві, яке зробило вибір на користь соціально орієнтованої рин-

кової економіки, потрібно знаходити рівновагу між примусом і самоопо-

даткуванням, між тягарем і вигодами оподаткування. Податки в умовах

переходу до ринкової економіки повинні використовуватися не тільки як

джерело одержання доходів бюджету, а й як важливий інструмент фінан-

сового регулювання економіки. У цих умовах особливої актуальності набу-

вають дослідження концептуальних засад сутності податку як соціально-

економічної категорії.

Ґрунтовні дослідження функціонального призначення податків, вияву

їх впливу на всі сфери економічного та соціального життя тісно пов'язані з

Кларк Е. Распределение богатства. - М.: Госполитиздат, 1934. - С. 122.

" Там саме. - С. 87.

Розділ 3. Структурно-функціональна модель

діючої податкової системи України

164

Загорський B.C. Бюджетно-податкова

система України: теорія і практика

215

сплата є обов'язковою для задоволення суспільних потреб і не залежить від

бажання та волі конкретного платника.

Податок - універсальна вихідна категорія, яка відображає основні

суттєві риси і властивості фінансів у будь-якій економічній системі ринко-

вого типу. Не випадково в умовах функціонування ринкової економіки

податкова форма в системі фінансових відносин стає провідною. Аналіз

податків як вихідної категорії, в якій відображаються основні суттєві риси і

властивості фінансів, дає правильний орієнтир для розгляду різних фінан-

сових понять і категорій у чіткій відповідності з процесом економічного

розвитку.

Із більшістю вітчизняних економістів можна погодитися в тому, що

податки - це обов'язкові платежі юридичних і фізичних осіб, які встановлені

для утримання державних структур і для фінансового забезпечення вико-

нання ними функцій держави. Проте у трактуванні їх економічного змісту

існують певні відмінності.

Визначення різних авторів відрізняються переважно цільовою

спрямованістю податків, їх визначальною й основною функціями. На думку

однієї групи вчених, податки є засобом утримання державного апарату.

Такий підхід випливає насамперед із положення А. Сміта про те, що „піддані

держави повинні за змогою згідно зі своїми здібностями і силами, відпо-

відно до доходу брати участь в утриманні уряду'"

. Його підхід підтримує

ряд науковців. Так, Л. Окунева стверджує: „Податки - обов'язкові платежі

фізичних і юридичних осіб, що стягуються державою для утримання публіч-

ної влади"

'. В. ВадянінтаГ. Журавльоватакож вважають, що „податки-це

внески громадян для утримання публічної влади"

До іншої групи науковців належать ті, які розглядають податки щодо

формування доходів бюджету, не пов'язуючи визначення їх сутності з функ-

ціями, які вони виконують. Основоположником цього підходу був англійсь-

кий економіст Д. Рікардо, який вважав, що „... податки становлять ту частку

продукту і праці країни, яка надходить у розпорядження уряду'"

. Дещо

"' Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. - М. : Соцэкгизм,

1962. - С. 187.

" Окунева Л.П. Налоги и налогообложение в России. - М.: АО "Финспштинформ",

1996. - С. 10.

Общая экономическая теория: Политэкономия / Под общ. ред.: В.И. Вадянина,

Г.П. Журавлевой. - М.: ПРОМО - Медиа, 1995. - С. 499.

Рикардо Д. Начала политической экономики и налогового обложения// В 5т. - М. :

Госполитиздат, 1941. — Т. 1. - С. 82.

подібне визначення сутності податків дають і сучасні економісти. Так,

професор М. Кокорєв зазначає: „Податки слугують основним засобом

акумуляції фінансових ресурсів у державний бюджет"

. В економічному

словнику за редакцією В. Науменка податки визначаються „як обов'язкові

нормативні платежі в державний або в місцевий бюджети, що їх вносять як

окремі особи, так і підприємства різних форм власності"

. У такому ж

контексті формулюють сутність податків вчені-економісти В. Гурєв,

Л. Дробозіна, Л. Катаева.

Інші вчені при визначенні економічної сутності податків акцентують

увагу на примусовості їх вилучення державою з населення та суб'єктів, що

господарюють, а також безеквівалентності податкових платежів. Примусо-

вість податку започатковано з теорії пожертвувань збором. Саму ідею тако-

го податку знаходимо у Д. Мілля, який писав: „Податки - частина націо-

нального доходу, примусово вилучена державою, переважно у трудящих,

безвідплатно для здійснення своїх функцій"

. На позиціях теорії жертвувань

стояв і відомий німецький економіст К. Есберг. Філософ Ф. Аквінський

зазначав, що „Податки - це дозволена форма грабунку"

Відповідна специфіка характерна при визначенні податку такими

російськими економістами, як А. Тривус і А. Соколов, які вважали „Податок

примусовим вилученням від платника деякої кількості матеріальних благ без

відповідного еквівалента"

. Інший російський економістЯ. Таргулов, з'ясо-

вуючи сутність податку, писав: „Податок така форма доходів держави або

будь-яких суспільно примусових одиниць, коли ці доходи, отримані з майна

громадян, є одностороннім їх жертвуванням, без отримання ними жодного

еквівалента, що випливає з природи держави як органу влади і слугує для

задоволення суспільних потреб'"

. На думку І. Русакової, „податки мають

" Кокорев М.Р. Цены на товары народного потребления. Методологический аспект

// Экономика. - 1978. - С. 78.

" Найдьонов В., Махмудов О. Про реформування податкової системи // Економіка

України. - 2001. -Nsl. ~ С. 78.

Милль Дж. - С. Основы политической экономии // Вопросы экономики. - 1989. -

М 11. - С. 136.

'• Реферативный обзор действующего законодательства Украины и практики его

применения: Сфера экономики / Юридическая фирма „Салком"; Акционерный банк

„ИНКО". - К, 1993. - С. 60.

Соколов A.A. О влиянии налогов на общий уровень цен. - М.: Финансы, 1926. - С. 25.

" Суторміна В.М. и др. Держава - податки - бізнес: Із світ, досвіду фіскал, регулює,

ринк. економіки / В.М. Суторміна, В.М. Федосов, В.Л. Андрущенко. - К: Либідь,

1992. - С. 5.

Розділ 3. Структурно-функціональна модель

діючої податкової системи України

166

Загорський B.C. Бюджетно-податкова

система України: теорія і практика

215

примусовий і обов'язковий характер"

. Аналогічно, але докладніше,

визначає сутність податків С. Пєпєляєв: „Податок - єдина законна форма від-

чуження власності фізичних і юридичних осіб на основі обов'язковості, інди-

відуальної безвідшкодованості, забезпечення державною примусовістю, яка

не має характеру покарання чи контрибуції, з метою забезпечення плато-

спроможності суб'єктів державної влади"

. Подібне формулювання дава-

ли американські економісти К. Макконеллі та С. Брю: "Податок - це при-

мусова виплата уряду домогосподарством чи фірмою грошей (або пере-

дача товарів чи послуг), в обмін на які домогосподарство або фірма безпо-

середньо не отримують товари чи послуги, причому така виплата не є

штрафом"

Визначення податків, близьке до попередніх, дає П.В. Мельник:

„Податки - законодавчо оформлена, примусова форма отримання

державою частки вартості валового внутрішнього продукту, фінансовий

гарант ефективного виконання державою перш за все її суспільних функцій

та інструмент регулювання економічного розвитку"

. Такий підхід

розкриває сутність податків через виконувані ними функції, проте не

визначає першоджерело походження податків.

Ще одну групу становлять вчені, які при з'ясуванні сутності податків

наголошують на виконанні останніми відповідних функцій. Німецькою

школою (JI. Штейн, А. Шеффле) вперше визнано за державою економічні

функції, здійснення яких вимагає вилучення податків. Її представники

досліджували продуктивний характер державних послуг і відмову від

розуміння податків як збитків суспільства. Відомий німецький фінансист

А. Вагнер констатував, що „податки - це обов'язкові платежі приватних

господарств для покриття витрат держави та одиниць самоврядування і для

змін у розподілі народного доходу"

. Такий погляд підтримує погоджується

С. Барулін: „Податки, - зазначає він, - є важливою фінансовою формою

організації державою свого економічного права на отримання частини

Романів М. Роль фінансового контролю за використанням бюджетних коштів //

Фінанси України. - 1999. - Ns 5. - С. 24.

" Основы налогового права / Под ред. С. Г. Пепеляева. - М.: Инвес Фонд, 1995. - С. 22.

Макконелл K.P., Брю. - С. Л. Экономики. - СПб. - М„ 1992. - Ч. 2. - С. 390.

Мельник П.В. та ін. Податкова система України: Практикум. - Ірпінь: Академія

ДПС України. 2001. - С. 12.

Бюлетень законодавства і юридичної практики України / Гол. ред. B.C. Ковальсь-

кий. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - № 4: Оподаткування в Україні. Податок на додану

вартість: За станом законодавства на 10 квіт. 1998 p. - С. 57.

створеного у суспільстві чистого доходу для виконання нею своїх політич-

них, економічних, соціальних та інших функцій"

. Податок, - як наголошує

він, - „це своєрідна ціна монополістичної купівлі-продажу послуг державою

при виконанні нею своїх функцій. Монополістична тому, що конкурентів у

даній угоді нема і не може бути"

У підручнику за редакцією Г. Климка і В. Нестеренка стверджується,

що „податки відіграють основну роль у забезпеченні виконання державою

функцій щодо централізованого управління економікою". Зокрема,

використовуються державною адміністрацією США як інструмент впливу

на процес відтворення суспільного капіталу

. Аналогічну думку вислови-

ли американський економіст П. Самуельсон, російські вчені І. Салімжанов

і Д. Комаров, українські економісти І. Радіонова, В. Федосов, Л. Дикань,

A. Крисоватий.

Так, на думку Л.В. Диканя, "податки - це фінансові відносини, що

„виникають у процесі розподілу ВВП з приводу вилучення державою

частини вартості валового національного доходу та перерозподілу її з

метою фінансування державних видатків"

. На наш погляд, таким чином

можна визначити лише суспільну форму податків, а їх економічний зміст

залишається поза увагою. Щодо змісту податків, автор лише зазначає, що

він розкривається через їх функції - фіскальну та економічну.

Подібної точки зору дотримуються О. Амоша та В. Вишневський.

Вони вважають, що ".. .податки призначені для фінансування витрат органів

влади, які, виявляючи волю громадян демократичного суспільства,

перерозподіляють доходи та організовують надання необхідних їм

суспільних товарів (послуг)"

. На наш погляд, тут абсолютизуються

фіскальна й перерозподільча функції податків. Щодо демократичного харак-

теру суспільства, то це твердження ще не відповідає українській дійсності.

На думку А.І. Крисоватого, як соціально-економічна категорія,

"податок - це обов'язковий платіж, який законодавчо встановлюється

державою, сплачується юридичними і фізичними особами в процесі

Барулин. - С. В. Налоги как цена услуг государства // Финансы. - 1995. - № 2. -

С. 25.

Там саме.

Основи економічної теорії: політекономічний аспект / За ред. Г.Н. Климка,

B.К. Нестеренка. - 1994. - С. 394.

" Дикань Л.В. Налогообложение. - X.: Фактор, 1996. - С. 7.

Амоша О., Вишневський В. До питання про оцінку рівня податків в Україні //

Економіка України. - 2002. - № 8. - С. 37.

Розділ 3. Структурно-функціональна модель

діючої податкової системи України

169 215

Загорський B.C. Бюджетно-податкова

система України: теорія і практика

виробництва незамінних суспільних благ, то ці блага реалізуються спожи-

вачам за цінами, рівень яких установлюється за суспільною згодою. Ціною

суспільних благ є податки, а оплата державних благ - єдине можливе

використання податкових надходжень. У результаті між державою- вироб-

ником суспільних благ і суспільством досягається еквівалентна мінова

угода „блага - податки".

Сучасний розвиток західної економічної думки щодо проблем

оподаткування відображає протистояння кейнсіанської (Дж. М. Кейнс,

Е. Хансен, Р. Харрод, А. Лернер, Т. Шульц та ін.) і неокласичної шкіл

(А. Маршалл, Г. Стайн, М. Уейденбаум, Г. Шмольдерс, А. Лаффер).

Прихильники кейнсіанської теорії розглядають податки як інструмент

державної економічної політики. Такої ж думки дотримується сучасний

український вчений Л.І. Дмитриченко: ".. .у механізмі державного впливу

на економіку чільне місце посідає бюджетно-податкове регулювання еконо-

мічних процесів"

. Опоненти кейнсіанської теорії вважають, що державне

регулювання економіки повинне бути обмеженим, а податки - це суто

фіскальний інструмент.

Правильнішою, на наш погляд, є позиція другої групи вчених, які

розглядають податки як джерело формування доходів бюджету. Такий підхід

об'єктивніший, оскільки дослідники при цьому не обмежуються лише поси-

ланням на утримання державного апарату. Водночас цей підхід не відпо-

відає вимогам системності, адже процес формування дохідної частини бюд-

жету держави органічно не пов 'язується з наступними видатками з держав-

ного бюджету, з тими функціями, які виконує сучасна держава на основі

централізації значної частини валового внутрішнього продукту.

На нашу думку, позиція третьої групи вчених теж недостатньо

аргументована, оскільки вони зосереджують увагу переважно на таких

ознаках податку, як примусовість і безеквівалентність. Однак визначеного

зв'язку між сплатою податків і отримуваними від держави вигодами немає.

Зокрема, відсутня та добровільність і вільна згода, що мають місце у будь-

якій купівлі-продажу, тобто сплата податку нічим не подібна до сплати

грошей за куплений на ринку товар. Податки збираються не на основі дого-

вору, а у зв'язку з примусовою владою держави. При цьому не можна вста-

новити жодної рівності між сумою податку, який сплачується особою, і тією

користю, яку вона отримує від діяльності держави. Послуги держави є

Дмитриченко Л.И. Государственное регулирование экономики: Методология и

теория. - Донецк: УкрНГЭК, 2001. - С. 266.

перерозподілу частини ВВП й акумулюється в централізованих грошових

фондах для фінансового забезпечення виконання державою покладених на

неї функцій"

. На наш погляд, у цьому визначенні недостатньо висвітлена

регулююча функція податків.

Не всі обов'язкові платежі, які надходять до централізованих грошових

фондів держави, мають назву „податки". Крім податків, є ще обов'язкові

податкові платежі. Характерними ознаками податків, за якими їх відрізняють

від податкових платежів, є відсутність у податків елементів конкретного

еквівалентного обміну й конкретного цільового призначення. У цьому

полягає істотна відмінність податків від таких платежів, як плата, відраху-

вання, збори та внески. Однією з основних ознак податків є односторонність

руху вартості від юридичних і фізичних осіб до держави.

З точки зору М.В. Грідчіної, Н.І. Вдовиченко та A.B. Калини, еконо-

мічний зміст податків - це "фінансові відносини між державою та

платниками податків щодо примусового відчуження частини заново ство-

реної вартості з метою формування центральних фондів грошових засобів,

необхідних для виконання державою своїх функцій"

. Тут знову ж таки

відбувається змішування понять економічного змісту та суспільної форми.

Очевидно, що фінансові відносини між державою та платниками податків

характеризують суспільну форму податків, а не їх зміст.

Розуміння податку як обов'язкового платежу фізичних та юридичних

осіб до бюджетів органів самоврядування різних рівнів прийнятне лише для

практичних цілей і є переважно правовим аспектом податків. Будь-який

податок, крім фіскальної і регулюючої дії, має ще побічні, окремі від

фіскальних ефектів, соціальні наслідки. Тому податки варто розглядати не

просто як економічну, а як соціально-економічну категорію.

Суспільна ціна податків вимірюється втратою частини особистого

прибутку конкретними платниками, яку через бюджет перерозподіляють

між усіма членами суспільства. Еволюція економічного знання про

суспільний характер податків нерозривно пов'язана із теоретичною

концепцією державних благ. Під державними благами розуміють такі види

благ, джерелом забезпечення яких є кошти органів державної влади. Такі

блага, що мають характер суспільних, не виробляються приватною

економікою, а забезпечуються тільки державою. Якщо держава -орган із

Алексеенко М.М. Бюджетно-финансовая работа селъсъких и поселковых Советов

народных депутатов: Финансы и статистика.— 1987. — С. 3—4.

Гридчина М.В., Вдовиченко Н.И., Калина A.B. Налоговая система в Украине. - К:

МАУП, 2000. - С. 5.

Розділ 3. Структурно-функціональна модель

діючої податкової системи України

" Барулин C.B. Налоги как цена услуг государства // Финансы. - 1995. - N° 2. - С. 26.

Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. - К., 2001. - С. 10.

170

Загорський B.C. Бюджетно-податкова

система України: теорія і практика

215

настільки невизначеними стосовно окремих осіб, що вони не відображають

мінової цінності. Але, з іншого боку, безеквівалентність втрачає значення,

якщо брати до уваги суспільство взагалі, оскільки все, що держава забирає

від платників податків, витрачається здебільшого на суспільні потреби. Тому

можна погодитись із С. Баруліним, який при визначенні сутності податку

зазначає: „Говорити про безеквівалентність або односторонній рух вартості

щодо оподаткування можна тільки з позицій заперечення факту виконання

державою послуг з охорони інтересів суспільства, політичного управління,

економічного і соціального регулювання, а також інших державних

обов'язків"

Логічніше розглядати безвідплатність податків як істотну ознаку

даної категорії лише в минулому, коли кошти державного бюджету

витрачались на утримання державного апарату. Сучасна податкова система

розвинених країн характеризується тим, що значна частка вилучених з

населення за допомогою податків коштів повертається їм у формі

соціальних виплат, витрат на охорону навколишнього середовища тощо. Те,

що податки як форма стягнення на користь держави частини первинних

доходів суб'єктів, які господарюють, і населення є об'єктивно необхідні, не

викликає сумніву в законослухняного члена суспільства. У західній

фінансово-економічній літературі можливість користуватися суспільними

благами, не фінансуючи їх вартості, отримала назву Free Rider Problem

„проблема безбілетного пасажира". Така специфіка суспільних благ зумов-

лює їх примусову оплату. Тому доцільніше говорити не тільки про приму-

совість вилучення податків, а й про їх економічну необхідність.

Визначення сутності податків дещо розширене у тому випадку, коли

окремі автори (С. Барулін, 1. Радіонова та ін.) зазначали, що податки можуть

слугувати засобом для досягнення завдань економічної політики. Водночас

такий підхід є дещо однобічним, оскільки абсолютизується регулююча роль

податків і залишається поза увагою їх основний (фіскальний) зміст.

Для того, щоб дати змістовніше визначення сучасних податків, необ-

хідно з'ясувати їх основні ознаки. Заслуговує на увагу думка А. Ісаєва: „Всі

податки, яке б суспільство ми не взяли, мають однакові ознаки; цими озна-

ками і лише ними й треба користуватися для визначення"

. Продовжуючи

цю думку, спробуємо виділити саме такі ознаки, серед яких:

1) податок має матеріальну основу, виражену в грошовій формі.

Тому доцільно визначати податок як збір у грошовій формі або як платіж;

2) податок має законодавчий характер, тобто його встановлення і

стягнення здійснюються на основі певних законів;

3) податок - це обов'язковий платіж. Необов'язкових податків не

існує. Обов'язковість податку забезпечується силою держави, що свідчить

не про добровільний, а про примусовий характер сплати податків. Останню

доцільно розглядати як нав'язування ззовні, а не як його виникнення з

процесу ціноутворення;

4) податки стягуються до бюджету або в позабюджетні фонди. Спо-

чатку відбувається формування бюджету, а пізніше - кошти перерозподіля-

ються за окремими статтями витрат;

5) сума податкових надходжень у бюджет використовується на

задоволення переважно суспільно необхідних потреб;

6) податки виражають зміну форм власності, оскільки у процесі

стягнення податків певна частина доданої вартості у грошовому виразі

переходить з приватної, акціонерної або іншої форми власності безпо-

середньо у власність держави.

Узагальнюючи викладені точки зору на податок, на наш погляд, мож-

на запропонувати таке визначення сутності сучасних податків: податки -

обов'язкові, економічно необхідні платежі з доходів фізичних і юридичних

осіб, що вилучаються до бюджету органами державної влади на основі зако-

нодавства з метою фінансового забезпечення виконання державою своїх

функцій. На нашу думку, саме за такого визначення розкривається лише

найглибинніша сутність податків. Поряд з цим комплексне визначення такої

сутності вимагає з'ясування функцій, що виконують податки. Якщо розгля-

дати функції оподаткування як вияв їх сутності та властивостей, то необхідно

передусім зазначити, що в податках безпосередньо реалізується їх соціальне

призначення як інструмент вартісного розподілу та перерозподілу доходів

суспільства. З цього приводу Т.Ф. Юткіна зазначає: "Податок - насамперед

категорія фінансова (переважно грошова), а отже, її джерела необхідно шу-

кати в розподілі вартості"

. Водночас оподаткування опосередковано відоб-

ражає і відносини власності, оскільки у процесі оподаткування відбувається

перехід певної суми коштів з різних форм власності у власність держави.

Вітчизняна фінансова наука при визначенні сутності податку

традиційно приділяє значну увагу дослідженню проявів конкретних функцій

Юткина Т.Ф. Налоговедение: от реформи к реформе. - М.: Инфра-М, 1999. - С. 11.

Розділ 3. Структурно-функціональна модель

діючої податкової системи України

" Кучерявенко Н. Система налогообложения в Украине // Бизнес-информ. - 1995. -

№ 8. - С. 57. 59.

188

Загорський B.C. Бюджетно-податкова

система України: теорія і практика

173

цієї категорії. Зокрема, ще Й.М. Кулішер, критично аналізуючи ідею податку

у Нарисах фінансової науки (1919 р.), відзначає його „фіскальне завдання"

(„податок як бюджетний засіб") і „соціальну мету", говорить про „додаткові

властивості податку і допоміжні його функції" („стимулювальний засіб")

Глибоке усвідомлення широкого діапазону фіскального впливу на госпо-

дарську і соціальну сфери зумовило останнім часом тенденцію до попов-

нення переліку функцій податків. Так, в окремих наукових дослідженнях та

монографіях, як самостійні, обґрунтовуються такі функції, як відтворюваль-

на, соціальна, накопичувальна, політична, що, на наш погляд, доводить бага-

тогранність прояву розподільно-регулювального впливу оподаткування.

Хоч існує велика кількість підходів, науковці найчастіше дотриму-

ються фіскального та регулювального призначення оподаткування. Тоді як

термін „фіскальна функція" однозначно вживається всіма авторами,

розподільно-регулююча функція податків практично без зміни викладу сут-

ності її вияву може називатися регулюючою, господарською, економічною,

соціально-економічною. До цього слід додати, що серед економістів є

прихильники диференціації основних функцій податків на підфункції і,

навпаки - ті, хто вважають це недоцільним.

Ми поділяємо точку зору тих учених, хто вважає, що податки вико-

нують у ринковій економіці лише дві вищезгадані функції в їх гармонійній

єдності, взаємообумовленості та взаємозв'язку, без виділення провідної.

Однак на сучасному етапі розвитку і модернізації механізмів оподаткування

відбувається певна диверсифікація функціонального призначення фіску,

тому на теоретичному рівні у складі основних податкових функцій можна

умовно виділити певні підфункції залежно від того, на реалізації якого з

аспектів впливу оподаткування акцентується увага або прояв якого ефекту

в межах головної функції є найбажанішим у конкретній соціально-

економічній ситуації.

Запропонований підхід, на нашу думку, по-перше, суттєво не усклад-

нює понятійного апарату фінансової науки, а по-друге, дає змогу чітко і з

достатнім ступенем деталізації зрозуміти специфічне призначення податків

як самостійного фінансового явища і разом з тим уникнути концентрації

уваги на дії податків, що має „побічні, зовнішні для фіску соціальні

наслідки". Так, сутність фіскальної функції полягає в тому, що податки,

будучи основним (найважливішим) джерелом бюджетних надходжень,

забезпечують державу фінансовими ресурсами для виконання покладених

на неї суспільно необхідних функціональних обов'язків (або виробництва

належної кількості суспільних товарів, які не виробляються приватним

сектором).

Щодо інтерпретації фіскальної функції, то одна група науковців і

практиків вважає, що податки акумулюють у бюджетних фондах держави

частину створеного національного доходу (вартості необхідного і додат-

кового продукту). Друга - застосовує понятійний апарат західної економіч-

ної науки, де податки виступають частиною вартості ВНП чи ВВП, а третя

група комбінує обидва підходи. Така дещо заплутана ситуація в науці у

перехідний період є об'єктивно неминучою внаслідок трансформаційних

перетворень у галузі самої економічної науки. Так чи інакше держава,

будучи учасником розподільних процесів, примусово відчужує у вигляді

податкових вилучень частину вартості створених у суспільстві благ для

формування своєї скарбниці, що доводить тісний взаємозв'язок між

податковими функціями.

Розподільно-регулююча функція полягає в тому, що за допомогою

податків відбувається перерозподіл вартості ВВП між державою та її

суб'єктами, і через елементи податку (об'єкт, суб'єкт оподаткування, ставка

податку, податкові пільги тощо) держава може регулювати вартісні пропорції

такого розподілу. Змінюючи пропорції функціонування ресурсів в еконо-

міці, оподаткування суттєво впливає на процес виробництва, нагромад-

ження капіталу, інвестування, платоспроможний попит і пропозицію.

Завдяки податкам держава отримує можливість регулювати різні аспекти

соціально-економічного життя не тільки на макрорівні, а і на мікрорівні,

впливати на конкретну поведінку платника податків.

Так, маніпулюючи пропорціями та режимами вилучення у суб'єктів

господарювання або домогосподарств частки їх доходів, .податок може

відповідно змінювати напрями їхньої діяльності. Отже, застосування терміна

„розподільно-регулювальна функція" є найдоцільнішим, бо він точно

розкриває зміст цієї функції, механізм її прояву, підкреслює органічне

поєднання розподільного призначення з регулювальним впливом оподат-

кування. Крім цього, „амортизуючи" кризові явища, усуваючи диспропор-

ції в ринковій економіці та сприяючи раціональнішому використанню

виробничих факторів, ця функція стабілізує та розширює податкову базу і

відповідно забезпечує успішне здійснення фіскальної функції - а це ще

один аргумент на користь тісного взаємозв'язку та взаємообумовленості

фіскального та регулювального аспектів функціонування податків.

Розділ 3. Структурно-функціональна модель

діючої податкової системи України

174

Загорський B.C. Бюджетно-податкова

система України: теорія і практика

215

Сьогодні поряд із полярними поглядами щодо визнання стимулюючої

ролі оподаткування (одні економісти, зокрема С. Терьохін, категорично

заперечують стимулювальну здатність податків, інші - Ю. Палкін,

Ю. Медведєв, навпаки намагаються довести виконання податками

самостійної стимулюючої функції) існує і компромісний підхід. Так, ряд

вітчизняних науковців (В. Буряковський, С. Каламбет, А. Жеребних,

О. Данілов та ін.) розглядають стимулюючу дію оподаткування як підвид

(підфункцію) регулюючої функції. На наш погляд, розгляд функцій фінансів,

її ігнорування свідчить про недооцінку їх ролі в економічному житті

суспільства.

Розкриваючи економічний зміст податків, важливо наголосити на

відмінностях між податком та іншими видами платежів до державного

бюджету. Податки - не єдина форма акумуляції грошових коштів бюджетом

та іншими державними фондами. Крім податків, до бюджетів надходять

добровільні благодійні внески, збори, мито, інші обов'язкові платежі.

Податок встановлюється виключно державою і базується на актах

вищої юридичної сили. Основними характерними особливостями податку

є те, що він:

1) стягується на умовах безповоротності. Повернення податку

можливе тільки в разі його переплати або тоді, коли законодавством

передбачено пільги щодо даного податку;

2) має односторонній характер встановлення, є індивідуально

безповоротний, оскільки стягується з метою покриття суспільних потреб,

які переважно відокремлені від індивідуальних потреб юнкретного платника

податку. Сплата платником податку не зумовлює зустрічного зобов'язання

держави чинити будь-які дії на користь конкретного платника;

3) на відміну від інших обов'язкових платежів може бути сплачений

лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого або

децентралізованого фонду;

4) категорія не тільки правова, але й економічна, оскільки це форма

перерозподілу національного доходу. При сплаті податкового платежу

відбувається перехід частини коштів із власності окремих платників у

власність всієї держави. Такого переходу права власності немає при

внесенні до бюджету обов'язкових платежів державними підприємствами.

Ці платежі будуть податками лише за формою, а не за змістом;

5) виступає як індивідуальна безоплатність і відображається в тому,

що при його стягненні держава не бере на себе обов'язків із надання

кожному окремому платникові певного еквівалента, що дорівнює їхньому

платежу;

6) держава для планування і забезпечення своїх обов'язкових витрат

повинна мати бюджет із стабільними джерелами надходжень, роль яких

виконують, у першу чергу, податки. Сутність податків, їх мета і функції

визначаються економічним і політичним ладом суспільства, природою і

завданнями держави. Отже, податок можна вважати багатоплановим

поняттям, яке містить, крім економічного, політичний, правовий та соціаль-

ний аспекти.

У правовому аспекті податки - це обов'язкові нормативні платежі

в державний або місцевий бюджети, що їх вносять як окремі особи, так і

підприємства різних форм власності. Історично це найдавніша форма

фінансових відносин між державою і членами суспільства. За економічним

змістом - це фінансові відносини між державою і платниками податків з

метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових

коштів, необхідних для виконання державою її функцій. На відміну від

фінансів, ці взаємовідносини мають односторонній характер - від платників

до держави.

У фінансовій термінології застосовуються п'ять термінів, що відоб-

ражають платежі державі - плата, відрахування, внески, податок і збір. При-

чому в окремих випадках плата і відрахування є тотожними поняттю

„податок".

Плата (відповідає на запитання "за що? ") передбачає певну еквіва-

лентність відносин платника з державою (плата за воду тощо). Розмір плати

залежить від кількості ресурсів, що використовуються, а надходження плати

щодо держави визначається державною власністю на ці ресурси. Якщо

держава втратить право власності на них, то вона втратить і ці доходи.

Відрахування і внески (відповідає на запитання "на що?", "від

чого? ") передбачають цільове призначення платежів. Воно може бути част-

ковим (відрахування), тобто встановленим згідно з економічним змістом

платежів, або повним (внески), коли витрачання коштів у повному обсязі

проводиться тільки за цільовим призначенням. Наприклад, часткове цільове

призначення мають відрахування на геологорозвідувальні роботи, а повне

цільове призначення - відрахування і внески у різні позабюджетні цільові

фонди: Пенсійний, Фонд соціального страхування, Фонд сприяння зайня-

тості населення та інші.

Податки (відповідає на запитання "для чого? ") встановлюються для

утримання державних структур і для фінансового забезпечення виконання

Розділ 3. Структурно-функціональна модель

діючої податкової системи України

Загорський B.C. Бюджетно-податкова

система України: теорія і практика

215

сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів і державних

цільових фондів, що виконуються у встановленому законами України

порядку

. Аналогічно визначається податкова система і в російському

законодавстві: як "сукупність податків, зборів, мита та інших платежів"

Однак наведені визначення є недостатньо науковими, оскільки систему не

можна визначати як просту сукупність елементів. Податковій системі влас-

тиві ознаки, які характеризують будь-яку систему: її елементний склад

(принципи податкової політики, методи податкового контролю, система

податкових органів, порядок розподілу податків за бюджетами та ін.),

взаємозалежність елементів, органічну цілісність і єдність, неперервний

розвиток і т. ін.

Визначення податкової системи, що містяться у працях сучасних

українських науковців, відрізняються різноманітністю і часто залежать від

суспільної позиції автора. Так, у монографії В. Завгороднього вказано, що

"податкова система - це сукупність загальнодержавних і місцевих податків,

зборів та інших податкових платежів, що стягуються в бюджети та в державні

центральні фонди, а також принципів, форм їх встановлення, заміни або

відміни порядку їх обчислення, оплати і стягнення, включаючи організацію

роботи щодо їх контролю"

. У наведеному визначенні автор загалом пра-

вильно розкриває сутність податкової системи, проте основний наголос

робить на податковому адмініструванні.

М. Грідчіна, Н. Вдовіченко, А. Калина податкову систему визначають

як "сукупність встановлених у законному порядку податків і зборів (інших

обов'язкових платежів) в бюджети різних рівнів та державні цільові фонди"

Таке визначення податкової системи порушує окремі принципи системного

підходу, адже кожна система характеризується внутрішньою організацією,

цілеспрямованістю та іншими властивостями, які у наведеному вислові

відсутні. Зважаючи на таку невід'ємну складову системи, як цілеспря-

мованість, можна стверджувати, що метою податкової системи є забез-

печення адекватного функціонування фінансової системи країни шляхом

акумулювання коштів від податкових надходжень. При цьому важливо

враховувати, що інтереси системи вищого рівня мають пріоритет над

нижчими. Тому, якщо звертатися до функцій податкової системи, фіскаль-

" Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування": Закон України

// Відомості Верховної Ради. - 1999. - № 23. - С. 18.

Пушкарьова В.М. История финансовой мысли и политика налогов. - М.: ИПФРА-М,

1996. - С. 51.

Завгородний В,П. Налоги и налоговый контроль в Украине - К., 2000. - С. 9.

176

ними функцій держави - управлінської, оборонної, соціальної та економіч-

ної. Вони не мають ні елементів конкретного еквівалентного обміну, ні

конкретного цільового призначення. Якщо їх розглядати сукупно, то ознаки

плати і відрахувань є чіткими.

Особливою формою податкових платежів є збори. На відміну від

податків, які мають характер регулярних надходжень, збори є платежами

разового, випадкового і незначного за розмірами характеру.

Функції податків як фінансової категорії, як вже зазначалося, випли-

вають з функцій фінансів. Фінанси загалом виконують три функції -

розподільно-регулюючу, стимулюючу і контрольну. Податки безпосередньо

пов'язані з розподільною функцією в частині перерозподілу вартості

створеного ВВП між державою і юридичними та фізичними особами. Вони

виступають методом централізації ВВП у бюджеті на загальносуспільні

потреби, виконуючи фіскальну функцію, що є основною у характеристиці

сутності податків та визначає їх суспільне призначення. З огляду на цю функ-

цію, держава повинна отримувати не тільки достатньо податків, головне,

щоб вони були надійними. Податкові надходження мають бути постійними

і стабільними й рівномірно розподілятися в регіональному розрізі, тобто

забезпечувати належний баланс державного та місцевих бюджетів. І тому

важливо надзвичайно обережно підходити до механізмів реалізації такої

функції на практиці. Стимулююча функція податків, що полягає у впливі

держави на процес відтворення, темпи розвитку окремих підприємств, галу-

зей і економіки взагалі, безпосередньо пов'язана з фіскальною функцією,

але вже з лагом у часі. Саме за такого розуміння з'являється основа для

органічного поєднання, на перший погляд, суперечливих функцій податку

і реалізації його соціально-економічної сутності через побудову відповідної

податкової системи.

3.2. Загальна характеристика сутності, становлення і

складових податкової системи

Методологічний аспект дослідження сутності податкової системи

через використання апарату діалектичного методу пізнання зумовлює необ-

хідність проаналізувати підходи до цього поняття, які існують у роботах

сучасних українських та зарубіжних вчених. Однак розпочати такий аналіз

доцільно насамперед з визначення податкової системи, яке дається основ-

ним правовим актом, що регулює цю сферу. Під податковою системою,

згідно із Законом України „Про систему оподаткування", потрібно розуміти