Загорський B.C. Бюджетно-податкова система: теорія і практика

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 2. Бюджетна система та фактори,

які впливають на якість її функціонування

138

Загорський В.С. Бюджетно-податкова

система України: теорія і практика

Мельник А. Самоврядування місцеве // Економічна енциклопедія. - К.: Академія.

2002. - Т.З. - С. 322-323.

Послання Президента України до Верховної Ради України // Про внутрішнє і зовнішнє

становище України у 2003 році. - К.: Держкомстат України, 2004. - С. 182.

Омельченко О. Про яке самоврядування ми говоримо, кого обманюємо? // Голос

України. - 2002. - 24 лют. - С. 6.

;

' Конституція України. — К.: Просвіта, ¡996. — С. 61.

Там саме.

155

У чинному законодавстві повинні бути не тільки чітко визначені

функції різного рівня влади, але й джерела фінансових ресурсів, необхідних

для їх (функцій) реалізації. Законодавство повинне бути гнучким, дозволяти

місцевим органам влади оперативно змінювати за необхідності бюджетне

забезпечення нових потреб, які не були передбачені при плануванні бюджету.

Отже, при розподілі джерел формування доходів бюджетів різного

рівня потрібно враховувати інтереси усіх учасників цього процесу - держа-

ви, господарюючих суб'єктів, населення та місцевого самоврядування. При

цьому важливо враховувати, що надмірна, необмежена фінансова незалеж-

ність місцевих органів влади має такі ж негативні риси, як і надмірна

централізація фінансових ресурсів, які формуються на території держави.

До прийняття Бюджетного кодексу в Україні практично не було

стабільності у розподілі джерел доходів між державою і місцевими

бюджетами. Бюджетний кодекс цей процес упорядкував.

Нормативне регулювання місцевого самоврядування здійснюється

відповідними законами та правовими нормами, що діють у державі, насам-

перед Конституцією. Ці правові норми не повинні суперечити Європейсь-

кій хартії місцевого самоврядування і до якої у 1986 р. приєдналася Україна.

У цьому документі визначено принципи, основні напрями місцевого

самоврядування, його відносини з органами державного управління.

Зрозуміло, що в організації місцевого самоврядування у кожній країні, яка

приєдналася до Хартії, можуть бути свої особливості, але водночас вони

мають дотримуватись таких загальних принципів:

1) місцеве самоврядування повинне бути включене до закону і, де це

можливо, до Конституції країни (ст. 2);

2) місцева влада в межах, встановлених законом, наділена правом

регулювання громадських справ під власну відповідальність і в інтересах

місцевого населення. Це повноваження здійснює виборне зібрання (ст. 3);

3) громадські функції виконують органи місцевої влади, які є

найближчими до громадян. Коли функції з надання послуг виконують

органи вищої влади, вони повинні розподілятися на цьому рівні, виходячи

з ефективності та ощадливості (ст. 4);

4) будь-які зміни кордонів на місцевому рівні мають відбуватися на

основі консультацій з місцевою владою, бажано після референдуму за

участю місцевих жителів (ст. 5);

5) місцева влада пристосовує свої внутрішні адміністративні струк-

тури до місцевих потреб і забезпечує ефективність управління (ст. 6);

6) адміністративне втручання та регламентування вищими рівнями

управління справ місцевої влади обмежується випадками, коли місцева

влада порушує конституційне чи внутрішнє законодавство (ст. 8);

7) місцева влада наділена правом залучати власні податкові надход-

ження для фінансування місцевих програм. Коли надання послуг вимагає

центральний уряд, він має забезпечити належне фінансування, або місцевій

владі слід надати право здійснювати оподаткування з метою фінансування

цих послуг (ст. 8)

Європейська хартія місцевого самоврядування - інструмент демо-

кратизації суспільного життя в усіх країнах, які прагнуть стати членами

Європейського Союзу. Україна, влада якої поставила за мету приєднання до

Європейського Союзу, наразі не має реального місцевого самоврядування.

Це визнав Президент України: "Головні чинники місцевого самоврядуван-

ня - юридична відособленість, економічна і фінансова самостійність -

залишаються деклараціями"

. Про відсутність реального самоврядування

в Україні говорив на парламентських слуханнях "Регіональна політика та

місцеве самоврядування" міський голова Київської ради О.Омельченко, він

же голова Асоціації міст України, який з власного досвіду знає стан справ;

"В Україні не виконуються не тільки принципи Хартії місцевого самовря-

дування, а й власні закони, Конституція"

У статті 140 Основного Закону про місцеву владу сказано так, як про

місцеве самоврядування, яке здійснює територіальна громада в порядку,

встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого

самоврядування; сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи

Конституція визначає, що матеріальною і фінансовою основою

місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих

бюджетів, інші кошти: земля, природні ресурси, що є у власності терито-

ріальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їх спільної

власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад

Розділ 2. Бюджетна система та фактори,

які впливають на якість її функціонування

" Омельченко О. Про яке самоврядування ми говоримо, кого обманюємо? //Голос

України. - 2002. - 24 лютого. - С. 6.

140

Загорський В.С. Бюджетно-податкова

система України: теорія і практика

155

міські бюджети Києва і Севастополя, 442 бюджети міст обласного значення,

488 районних бюджетів, 104 районні бюджети (районів у містах), 787

бюджетів селищних рад, а також понад 10,1 тис. сільських рад

Можна констатувати, що в основу формування місцевих бюджетів

в Україні покладено затратний метод. Він означає, що спочатку визначають

усі потреби у фінансових ресурсах, які необхідно залучити у плановому

періоді, а далі - на цю суму видатків намагаються віднайти джерела доходів.

За місцевими бюджетами, відповідно до ст. 64 Бюджетного кодексу

України, закріплюються такі статті доходів:

1) прибутковий податок з громадян у певних нормах;

2) державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;

3) плата за ліцензії на впровадження певних видів господарської

діяльності;

4) плата за державну реєстрацію суб'єктів господарської діяльності,

що справляється виконавчими органами відповідних рад;

5) плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємниць-

кої діяльності (за винятком плати на придбання торгових патентів пунктами

продажу нафтопродуктів, автозаправними станціями, заправними пунк-

тами), що справляються виконавчими органами відповідних рад;

6) надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконав-

чими органами відповідних рад або утвореними ними у встановленому

порядку комісіями;

7) єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частині, що

належить відповідним бюджетам.

Зазначені вище податки і збори складають комплекс доходів, які

закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються

при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Бюджетним кодексом регулюється розподіл прибуткового податку

громадян в окремих містах України шляхом встановлення відповідних

нормативів відрахувань у місцеві бюджети. Зокрема, до доходів бюджетів

міст Києва, Севастополя зараховується 100 % загального обсягу прибут-

кового податку з громадян, що справляється на території цих міст. До дохо-

дів бюджетів міст республіканського (АРК) та обласного значення зарахо-

вується 78 % від загального обсягу прибуткового податку з громадян, що

справляється на території цих міст. До доходів бюджетів міст районного

значення, сіл, селищ чи їх об'єднань зараховується 25 % загального обсягу

прибуткового податку з громадян.

Кравченко В. Місцеві фінанси України. - К.: Знання, 1999. - С. 121.

У селах і містах країни управління соціально-економічними про-

цесами громади здійснюють органи місцевої державної влади, які є насам-

перед виконавцями розпоряджень центральних органів влади. Всупереч

Конституції, у Україні поряд з представницькими органами влади, якими є

Ради народних депутатів, утворено адміністрацією Президента, яка має своїх

уповноважених представників по всій вертикалі - від центру до району.

Саме цій структурі належить в країні вся повнота влади. Представницькі ж

органи влади нині швидше нагадують дискусійні клуби, аніж у повноважені

та відповідальні органи влади. "Нині прошарок районної і обласної держав-

ної адміністрації руйнує всю систему місцевого самоврядування", - заявив

на вже згаданих парламентських слуханнях у Верховній Раді України

О. Омельченко

. Щоразу стає зрозуміліше, що без реального місцевого

самоврядування не можна забезпечити сталий соціально-економічний

розвиток регіонів і населених пунктів.

В Україні система місцевих бюджетів склалася відповідно до адмі-

ністративно-територіального поділу країни. До її складу входять: бюджет

Автономної Республіки Крим, міські бюджети Києва і Севастополя, міські

бюджети міст обласного значення, районні (районні у містах), міські бюд-

жети міст районного підпорядкування, сільські та селищні бюджети. Крім

цих бюджетів, існують так звані зведені місцеві бюджети. їх використовують

у процесі бюджетного планування, прогнозування та використання місце-

вих бюджетів. До місцевих зведених бюджетів відносять бюджети АРК, бюд-

жет області, бюджет міста, у якому існує районний поділ, бюджет району.

Відповідно до Бюджетного кодексу (ст. 6), зведений бюджет АРК

включає показники бюджету АРК, зведені бюджети її районів та бюджети

міст республіканського значення. Зведений бюджет області включає показ-

ники обласного бюджету, зведених бюджетів районів і бюджети міст облас-

ного значення цієї області. Зведений бюджет району включає показники

районних бюджетів, бюджети міст районного значення, селищних та сільсь-

ких бюджетів цього району. Зведений бюджет міста з районним поділом

включає показники міського бюджету та бюджетів районів, що входять до

його складу. Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу державного та

місцевого бюджетів, утворюють Зведений (консолідований) бюджет України.

У складі системи місцевих бюджетів станом на кінець 2004 р. в

Україні функціонують: республіканський бюджет АРК, 24 обласні бюджети,

Розділ 2. Бюджетна система та фактори,

які впливають на якість її функціонування

142

Загорський В.С. Бюджетно-податкова

система України: теорія і практика

155

Доходи АРК та обласних бюджетів, необхідні для забезпечення реа-

лізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних

громад, враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів і

формуються за рахунок:

1) 25 % прибуткового податку з громадян, що справляється на

відповідній території;

2) 25 % плати за землю, що сплачується громадянами на відповідній

території;

3) плати за ліцензії на впровадження певних видів господарської

діяльності та сертифікати, що видаються Радою Міністрів АРК та облдерж-

адміністраціями.

Доходи районних бюджетів, необхідні для забезпечення реалізації

спільних соціально-економічних та культурних програм територіальних

громад, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфер-

тів, формуються за рахунок:

1) 50 % прибуткового податку з громадян, що справляється на

відповідній території;

2) 15 % плати за землю, що сплачується на території сіл, селищ, міст

районного підпорядкування та їх об'єднань;

3) плати за ліцензії на впровадження певних видів господарської діяль-

ності та сертифікати, що видаються районними державними адміністра-

ціями;

4) плати за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяль-

ності, що справляється районними державними адміністраціями;

5) адміністративні надходження, які накладаються районними

державними адміністраціями або утворюваними у встановленому порядку

адміністративними комісіями.

У бюджетній практиці усіх країн світу використовується переміщення

фінансових ресурсів з одного рівня бюджету до іншого. Основним інстру-

ментом такого переміщення грошових ресурсів є бюджетні трансферти. Для

бюджетної практики України термін "трансферти" відносно новий, ним

почали користуватися з 1998 року. Трансферти - узагальнюючий термін,

яким прийнято називати фінансові ресурси (дотації, субсидії, субвенції, а

також міжбюджетні розрахунки), що передаються з бюджету центрального

уряду бюджетам місцевих органів влади, а також з бюджетів територіальних

одиниць вищого адміністративного рівня бюджетним одиницям нижчого

адміністративного рівня і у зворотному напрямі. В Україні фінансова

допомога держави місцевим органам влади передбачена Конституцією та

іншими законами, зокрема Бюджетним кодексом. У ст. 142 Конституції

України зазначається, що "держава бере участь у формуванні доходів

місцевого самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що

виникають внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються

державою"

За рахунок трансфертів у багатьох країнах формується основна

частина доходів муніципальних бюджетів. Трансферти як у зарубіжних

країнах, так і в Україні є засобом проведення державної регіональної

соціально-економічної політики. За їх допомогою:

1) здійснюється фінансове вирівнювання між різними районами,

регіонами Республіки, фінансуються так звані агентські послуги (делеговані

повноваження);

2) забезпечуються місцевою владою послуги нарівні встановлених

центральною владою мінімальних соціальних стандартів;

3) дотуються окремі галузі народного господарства.

В Україні найбільше трансфертних коштів отримують густонаселені

регіони - Донецька, Запорізька та деякі інші. У Донецькій області значні до-

таційні суми з державного бюджету виділяються на підтримку збиткової, але

жиггєво необхідної вугільної промисловості. У плановому бюджеті Украї-

ни на 2005 р. Донецькій області виділено 3,6 млрд грн. Значні суми отримали

обласні бюджети Одеської, Запорізької областей - 2,6 і 2,1 млрд грн відповідно.

Найменше було перераховано трансфертів Чернівецькій області - всього

137,7 млн; Чернігівській - 133,3 млн, Тернопільській - 116,9 млн грн

Звичайно, при визначенні трансфертних платежів для бюджету тієї чи іншої

області враховують рівень фінансового забезпечення відповідного органу

влади, пріоритет надається тим регіонам, у яких податкова база вужча, а

відтак - і менші надходження до бюджету. Але є такі джерела доходів міс-

цевої влади, що не враховуються при визначенні трансфертів. Це стимулює

місцеву владу активніше використовувати такі ресурси для наповнення

коштами свої бюджети.

Перелік доходів, які не враховуються при визначенні обсягу між-

бюджетних коштів, перерахований у ст. 69 Бюджетного кодексу України:

1) місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого

самоврядування;

Кожушко О. Приватизація та її реалії // Голос України. - 1997. - 27 грудня. - С. 68.

" Про дердавний бюджет України на 2002 р.: Закон України // Фінанси України. -

2002. - № 3. - С. 18.

Розділ 2. Бюджетна система та фактори,

які впливають на якість її функціонування

" Бюджетний кодекс України //Голос України. - 2001. - 24 липня. - С. 4.

144

Загорський В.С. Бюджетно-податкова

система України: теорія і практика

Таблиця 2.8

Структура доходів місцевих бюджетів України

Види доходів

2001 2002

2003

2004

Податкові надходження, у тому числі: 59,2 58,3

54,2 46,2

прибутковий податок з громадян 35,1 38,3

39,4

31,8

плата за землю 6,5

6,4

5,9 5,8

місцеві податки і збори

2,1

1,9

1.7

1,4

єдиний податок для суб 'єктів малого

1,8

2,3 2,6 2,6

підприємництва

Неподаткові надходження 8,7 7,3

7,1

5,5

Доходи від операцій з капіталом 0,4

2,2

3.0 4,3

Цільові фонди 2,7 1,0

1,5

Разом доходів 71,0

68,8

65,8 57,3

Офіційні трансферти з Державного

бюджету України:

29,0

31,2

34,2 42,5

дотації

16,9

16,5 18,9 23,5

субвенції 11,9

14,7 15,2

18,5

Всього доходів 100 100 100 100

Податкові надходження, як свідчать наведені дані, є основним

джерелом доходів місцевих бюджетів, причому прибутковий податок з

громадян формує їх основну частку. Необхідно наголосити, що незначною

є частка доходів від місцевих податків і зборів, надходжень від малого

бізнесу та від операцій з власним капіталом. Такий стан з наповненням

дохідної частини місцевих бюджетів суперечить принципам Європейської

хартії про місцеве самоврядування. Потрібно домагатися, щоб основою

фінансової бази місцевого самоврядування були доходи з власних джерел,

а не трансферти, питома вага яких досягла 2004 року 42,5 %. Варто визнати

необхідність суттєвого підвищення загальних доходів місцевих бюджетів, і

тоді місцева влада зможе реально здійснювати закріплені за нею функції та

володіти самостійністю у межах, визначених законом. Нині загальний рівень

доходів місцевих бюджетів є низьким. Так, наприклад, у 2004 р. середній

показник дохідної частини місцевих бюджетів України на душу населення

становив 480,2 грн. Однак є міста, наприклад, Київ, де цей показник утричі

вищий - 1615,1 грн. Проте цей показник є дуже низьким у Вінницькій

області - 265,4; Волинській - 270,8; Івано-Франківській - 287,8; Хмель-

ницькій - 292,9; Тернопільській - 226,3; Чернівецькій - 293,9 (табл. 2.9).

155

2) 100 % плати за землю - для бюджетів міст Києва та Севастополя;

75 % плати за землю - для бюджетів міст республіканського (АРК) та

обласного підпорядкування; 60 % плати за землю — для бюджетів сіл, селищ,

міст районного підпорядкування та їх об'єднань;

3) податок із власників транспортних засобів та інших самохідних

машин і механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету;

4) надходження відсотків за користування тимчасово вільними

бюджетними коштами;

5) податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого

самоврядування;

6) надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї)

господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної

громади;

7) плата за забруднення навколишнього природного середовища у

частині, яка зараховується до місцевого бюджету;

8) кошти від відчуження майна, яке (майно) перебуває у комунальній

власності, в тому числі продаж земельних ділянок несільськогосподарсьшго

призначення, що перебуває у комунальній власності;

9) фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зарахо-

вується до місцевих бюджетів;

10) плата за оренду майнових комплексів, які перебувають у

комунальній власності;

11) надходження від місцевих грошово-речових лотерей;

12) плата за гарантії, надані з дотриманням умов, визначених

бюджетним законодавством;

13) гранти та дарунки у вартісному вираженні;

14) власні надходження за рахунок коштів відповідного бюджету;

15) податок на прибуток підприємств комунальної власності;

16) платежі за спеціальне використання природних ресурсів

місцевого значення;

17) інші надходження, передбачені законом

Крім закріплених за місцевими органами влади, в бюджет включа-

ються доходи від власної господарської діяльності та власного капіталу.

Про загальну структуру доходів місцевих бюджетів України у

динаміці дають уявлення дані табл. 2.8.

Розділ 2. Бюджетна система та фактори,

які впливають на якість її функціонування

середній рівень доходів

середній рівень видатків

2002

2003

2004

2002 2003

2004

Україна

403,1

472,2

480,2

514,3

656,8

817,7

Автономна

Республіка Крим

476.0

544,0

574,6

590,7

725,1

942.8

Вінницька

219,7

285.9

265,4

440,4

608,9

698.4

Волинська

241,7

268,9

270,8

521,2

616,5

754,7

Дніпропетровська

463,4

572,5

575,4

499,1

615,2

793,0

Донецька

423,6

518,6

531,0

460,0

566,3

748,7

Житомирська

216,5

270,6

279,9 459,1

597,8

755,9

Закарпатська

205,2

274,1

255,5

481,1

599,2

729,3

Запорізька

457,1

554.1

554,2

507,5

600,8

738,5

Івано-Франківська

217,7

277,8

287,8

458,1

610,3

717,8

Київська

308.2

399.1

439,4

534,1

679,4

814,9

Кіровоградська

247.8

296.7

305,9

456,7

586,1

757.8

Луганська

308,2

363.7

374,3

446,4

538,0

685.2

Львівська

286.3

354,4

377,1

470,1

598,0

737,7

Миколаївська

365,5

432,5

412,2

485,7

632,5

731,0

Одеська

402,2

487,5

519,2

495,2

599,9

799,0

Полтавська

363,6

449,5

447,7

492,6

625,4 751,7

Рівненська

264,3

308,6

316,8

508,5

640,9

794,8

Сумська

295,7

346,0

337,8

464,9

601,9

680,3

Тернопільська

186,3

228.0

226,3

451,8

584,1

670,8

Харківська

392.4

479,2

474,9

520,7

646,7

775,5

Херсонська

254.0

296.7

303,1

452,3

558,3

690.6

Хмельницька

227,4

278,4

292,9

453,6

603,0

741.2

Черкаська

272,9

329,8

334,8

465,2

612,4

751.6

Чернівецька

215,7

280.3

293,9

434,9

591,9

702,1

Чернігівська

259,8

310,5

301,2

480,0

607,4

741,3

м. Київ

1 624,1

1 614,5

1 615,1

1 033,4

1 451,1

1 847,5

м. Севастополь

509,8

632,2

603,3

600,6

850,4 1 001,1

' з кредитуванням

За даними Міністерства фінансів України.

156

Заюрський В.С. Бюджетно-податкова

система України: теорія і практика

Доходи

у т.ч.

трансферти з

державного

бюджету

У %до

ВВП

У %ДО

Зведе-

ного

бюджету

Видатки

в т.ч.

трансферти до

державного

бюджету

У %

до

ВВП

у %до

Зведе-

ного

бюджету

1995 9 837,90

1 195.60

47,5 9 742,40 195,9

17,9 40.1

1996 12 138,60

1 186.20 14,9

40.2

12 127,10 366,2

14,9 35.5

1997 14 615,00

2 476,80

15,7

52.0

14 512,60

822,6

15,5

42,3

1998

15 413,60 2 202,80

53,3 15 207,70 561,1

14,8 49,0

1999

16 094.80 2 942,40

12,3

49,0

15 918,40 258,2

12,2

45,9

2000

18 689.80

4 378,00

38,1

18 455,90 1 423,70

10,8

38,2

2001 24 972,70

7 237,10

12,2

45,5

24 919,60 2 527,40

12,2

45,0

2002

28 247,40

8 818,10

12,5

45,6 27 781,40 2 942,60

12,3

45,9

2003 34 306,50

11 729,10

12,8

45,6

33 770,60 2 368.50

12,6

44,8

2004

39 604,20

16 819,40 11,5

43,3 40 356,60

1 593,20

11,7

39,8

"" Матвіенко А. Розумна регіональна політика та місцеве самоврядування - запорука

нашого майбутнього // Гилос України. - 2003. - 15 березня. - С. 7.

147

Таблиця 2.9

Середній рівень доходів та видатків бюджетів Автономної Республіки

Крим, областей, міст Києва та Севастополя у розрахунку на одну особу

наявного населення (без міжбюджетних трансфертів), грн на одну особу*

Через місцеві бюджети здійснюється перерозподіл значної частини

валового внутрішнього продукту, створеного в країні. Експерти робочого

комітету з місцевих і регіональних органів влади Ради Європи розглядають

цю проблему неоднозначно. З цією метою, з одного боку, розраховується

загальний обсяг витрат місцевих (муніципальних) органів влади, їх частка у

ВВП, з іншого - обсяг муніципальних витрат у сукупних державних

витратах. Такі розрахунки, зроблені по Україні за 2001-2004 рр. (табл. 2.10),

свідчать про зменшення питомої ваги доходів місцевих бюджетів у

зведеному-з 53,3 %в 1998 р. до 43,3 %у 2004 р.-приблизно на 10 пунктів,

у тому числі частка доходів місцевих бюджетів у ВВП скоротилися з 15,0 до

11,5 %, відповідно зменшилися і видатки з 14,8 до 11,7 % (табл. 2.10). Ця

тенденція мала місце і відносно Зведеного бюджету України. З таблиці 2.11

простежується чітко виражена тенденція до централізації бюджетних

ресурсів у державному бюджеті. Частка державного бюджету у Зведеному

бюджеті України зросла з 56,3 % 1998 р. до 76,3 % у 2004 р., натомість питома

вага місцевих бюджетів зменшилася з 35 до 26,4 % відповідно.

Це негативно позначилося на фінансовому забезпеченні установ і

організацій, які обслуговуються місцевими бюджетами. Нині місцевим

органам влади не вистачає коштів для здійснення у повній мірі своїх функцій.

"Переважна більшість територіальних громад, - як зазначав голова Комітету

Верховної Ради з питань державного будівництва і місцевого самоврядування

А. Матвієнко, - нині не здатна сформувати бюджет, достатній бодай для

задоволення мінімальних потреб населення територіальної громади. З понад

12 тис. сільських рад більше ніж у половини єдиною бюджетною установою

є сама сільська рада, у штаті якої - голова, секретар і сторож"

Таблиця 2.10

Місцеві бкижети

Розділ 2. Бюджетна система та фактори,

які впливають на якість її функціонування

Таблиця 2.11

Державний бюджет

Доходи

у %

до

ввп

у %до

Зведеного

бюджету

Видатки

у %до

ВВП

у %до

Зведеного

бюджету

дефіцит

+" /

профіиит "

у % до

ВВП'

1995 12 243.5 22.5

59,2

15 951,8

29,3

65,6

3 708.3

6.8

1996 19 632.5

24.1 65.0

23 608,1

29,0 69,1

3 975.6

4.9

1997 16 796.4 18.0

59,7

23 099,4

24,7 67.3

6 303.0

6.7

1998 16 266,1 15.9

56,3

18 563,3 18,1

59,9

2 113.7

2.1

1999 19 982,2 15.3

60,8

21 996,4

16,9

63,4

1 965.3

1,5

2000

36 229,9

21.3

73.8 35 597,0

20.9 73,8

-697.3

-0,4

2001 39 726.5

19,5

72,3

40 258,6

19,7

72.7

680.7

0.3

2002 45 467,6

20,1

73,4

44 468,9 19.7

73,5

-1119.4

-0.5

2003 55 076,9 20.6

73,2

55 757,1

20,9

73,9

1 043.1

0.4

2004 70 337,8

20,4

76,8

79 471,5

23,0

78,4

10216,5

3.0

У занедбаному стані перебувають райцентри України, у яких місце-

вий бюджет часто зводиться до виплати мінімальної заробітної плати вчи-

телям та медичним працівникам. На ремонт житла, лікарень, доріг, тим

більше їх будівництво, коштів у місцевої влади немає. Одна з причин такого

стану - надмірна централізація фінансових ресурсів у державному бюджеті

країни. В Україні й досі не відійшли від діючого в умовах колишнього

Радянського Союзу принципу демократичного централізму в управлінні

державою, фінансовим господарством, який зводив роботу органів міс-

цевої влади до простого виконання ними директив, вказівок вищих владних

структур чи центру. Другою причиною є те, що в Україні ще не створено

реальних умов, за яких би всі органи місцевого самоврядування або при-

наймні більшість з них самостійно та самодостатньо формували фінансові

ресурси для вирішення соціально-економічних проблем своєї територіаль-

ної громади чи населеного пункту.

Зниження доходів місцевих бюджетів зумовлено ще й тим, що свого

часу місцеві органи влади були практично усунуті від процесу приватизації

промислових й інших об'єктів державної власності, що розміщувалися на

території їм підконтрольній і які забезпечували місцеве населення роботою,

заробітною платою, а муніципальні бюджети - відповідними грошовими

ресурсами. Багато таких підприємств, під керівництвом недобросовісних

власників, скоротили або зовсім припинили виробництво, залишивши

місцевих працівників без робочих місць і заробітної плати, а місцеві

бюджети - без необхідних для них фінансових ресурсів.

На перший погляд, Бюджетний кодекс України надає органам

місцевого самоврядування можливість нагромаджувати бюджетні кошти за

рахунок чітко визначених джерел надходжень для виконання покладених на

156

Заюрський В.С. Бюджетно-податкова

система України: теорія і практика

Кравченко В. Місцеві фінанси України. - К.: Знання, 1999. - С. 56-57.

149

них функцій. Ці ресурси можуть зростати завдяки господарській активності

місцевої влади, громадській ініціативі територіальних громад у господарсь-

ко-фінансовій діяльності без ризику отримати певний обсяг фінансової

допомоги чи субсидій від вищої ланки бюджетної структури. Разом з тим

до сьогодні залишилася практика формування бюджетів міст районного

значення, сіл, селищ шляхом доведення до їх органів влади відповідних

нормативів. Причому їхня кількість значно перевищує чисельність насе-

лених пунктів, які перейшли на нові міжбюджетні відносини з державою, що

визначаються Бюджетним кодексом України. Ці нормативи постійно змен-

шуються, що зумовлює зниження питомої ваги місцевих бюджетів щодо

валового внутрішнього продукту країни.

Необхідно зазначити, що Україна має аналогічну систему середніх

показників перерозподілу ВВП через місцеві бюджети як і багато євро-

пейських країн. До таких країн з найвищими показниками муніципальних

витрат у ВВП належать: Швеція - 25,5 %, Данія - 19,9 %, Норвегія - 18,9 %,

Угорщина - 19 %, Фінляндія -18%. Понад 10 % ВВП перерозподіляється

через муніципальні втрати в Австрії, Литві, Великобританії, Швейцарії.

Близько 10 % - у Болгарії, Чехії, Німеччині, Люксембурзі та ін.

Участь

муніципальних бюджетів у перерозподілі ВВП у різних країнах залежить від

того, який обсяг повноважень центральна влада передала місцевим органам

влади. Частка муніципальних доходів і видатків у ВВП буде більшою у тих

країнах, де місцева влада має більше повноважень, ширші соціальні та

правові функції, де принцип самоврядування діє повніше і послідовніше.

Ось чому певною мірою ми можемо говорити про те, що рівень доходів і

видатків місцевих бюджетів є показником, який характеризує ступінь

розвитку демократії у країні.

Порівняння відносних показників муніципальних доходів і видатків

зарубіжних країн з відповідними показниками в Україні не дає повного

уявлення про ці процеси. За абсолютними обсягами доходів і видатків

місцевих бюджетів Україна значно відстає від західноєвропейських країн, у

яких кожен відсоток ВВП набагато вагоміший, ніж в Україні. Більші

фінансові ресурси муніципальної влади дають їй можливість активніше

втручатися в процес суспільного відтворення і значною мірою разом з

державою спрямовувати його в потрібному напрямі, а, крім того, повніше

забезпечувати соціальні потреби відповідних територіальних громад.

Розділ 2. Бюджетна система та фактори,

які впливають на якість її функціонування

151 155

Загорський В.С. Бюджетно-податкова

система України: теорія і практика

Видатки місцевого бюджету залежать від рівня доходів та соціально-

економічних потреб регіону, вони відображають ті ж економічні відносини,

що й видатки державного бюджету, тільки на місцевому локальному рівні:

області, району, міста, села. Видатки місцевих бюджетів включають бюд-

жетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет чи програ-

мою розвитку регіону. Видатки розвитку - це видатки місцевих бюджетів на

фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності місцевої влади.

Видатки, які здійснюються з місцевих бюджетів на потреби територіальних

громад, обсяг і їх цільове спрямування визначаються місцевими бюджетами

цих громад; видатки, пов'язані зі здійсненням функцій і повноважень район-

них чи обласних рад, - відповідними районними та обласними бюджетами.

Прийнятий 2001 року Бюджетний кодекс України вперше чітко роз-

межував систему видатків між різними рівнями влади (ст. 88). До видатків,

що здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст районного підпорядкування,

їх об'єднань та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних тран-

сфертів, належать витрати на:

1) органи місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районного

значення;

2) освіту: дошкільну, загальну, середню (школи, дитячі садки);

3) первинну медико-санітарну, амбулаторну, поліклінічну та стаціо-

нарну допомогу (дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-

акушерські та фельдшерські пункти);

4) сільські, селищні та міські палаци культури, клуби, бібліотеки.

До видатків, які здійснюються з районних бюджетів міст республі-

канського значення, АРК і міст обласного значення, а також враховуються

при визначенні обсягів трансфертів, належать витрати на:

1) державне управління:

а) органи місцевого самоврядування міст республіканського та

обласного значення;

б) органи місцевого самоврядування районного значення;

2) освіту:

а) дошкільну (у містах республіканського значення, АРК та містах

обласного значення);

б) загальну середню освіту, загальноосвітні навчальні заклади, у тому

числі: школи, дитячі садки (у містах республіканського значення, АРК та

містах обласного підпорядкування), спеціалізовані школи, ліцеї, гімназії,

колегіуми, вечірні (змінні) школи;

в) заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги

та реабілітації, загальноосвітні школи та інтернати для дітей-сиріт і дітей, які

позбавлені піклування батьків, дитячі будинки (якщо не менше ніж 70 %

кількості дітей, що перебувають у цих закладах, позбавлені батьківського

піклуванн), що формуються на території відповідного міста чи району,

дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім'ї, допомога на дітей, що

перебувають під опікою та піклуванням;

г) інші державні освітні програми;

3) охорону здоров'я:

а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціо-

нарну допомогу в лікарнях широкого профілю, пологові будинки, станції

швидкої та невідкладної медичної допомоги, поліклініки і амбулаторії,

загальні стоматологічні лікарні;

б) програми медико-санігарної освіти (міські та районні центри

здоров'я та заходи санітарної освіти);

4) соціальний захист та соціальне забезпечення:

а) державні програми соціального забезпечення; притулки для

неповнолітніх (якщо не менше ніж 70 % кількості дітей, що перебувають у

цих закладах), що формуються на території відповідного міста чи району,

територіальні центри і відділення соціальної допомоги на дому;

б) державні програми соціального захисту, пільги ветеранам війни і

праці, допомога сім'ям з дітьми, додаткові виплати на покриття витрат з

оплати житлово-комунальних послуг, компенсаційні виплати за пільговий

проїзд окремих категорій громадян;

в) державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла

для окремих категорій громадян;

г) районні та міські програми (заходи реалізації державної політики

стосовно дітей, молоді, жінок і сім'ї);

5) державні культурно-освітні та театрально-видовищні програми:

(театри, бібліотеки, палаци і будинки культури, школи естетичного

виховання дітей);

6) державні програми розвитку фізичної культури і спорту

Ще ширше коло видатків, які здійснюються з бюджету АРК та

обласних бюджетів, зокрема, крім затрат на державне управління, загальну

середню освіту, з бюджетів цього рівня фінансують вищі заклади освіти І,

II, III та IV рівнів акредитації, що перебувають у власності Республіки Крим

Бюджетний кодекс України // Голос України. — 2001. - 24 лип. - С. 18.

Розділ 2. Бюджетна система та фактори,

які впливають на якість її функціонування

Таблиця 2.12

Обсяг і структура видатків бюджетів Автономної Республіки Крим,

областей, міст Києва та Севастополя за 2002-2004 рр.

1 Видатки

2002

рік

2003 рік

2004 рік

Загальнодержавні функції, з них

1 716,5

6,2

2 155,4 6,4

2 659,1

6.6

Обслуговування боргу

84,2

0,3

62.1 0.2

123,5

0.3

Оборона

Громадський порядок, безпека та судова влада

363,9

1.5

138,6

0.4

147,7

0,4

Економічна діяльність

619,6

5,8

3 028,9 9.0

4 439,2

1,0

у томі• числі:

0.0

0.0 0.0

0,0 0.0

Загальна економічна, торговельна та трудова

діяльність

79.7

0,3

152.3

0,5

188,8 0.5

Сільське юсіюдарстни, лісове господарство та

мнелнвеїво. рибне юсподарсіво

10,0 0,0 31.4

0.1

Л8,4

0,1

Паливно-енергетичний комплекс

0,4

0,0 1,4

0.0

1,0

0.0

Інша промисловість та будівниці во

4.5

0.0

6,5 0,0

11,6

0,(1

Транспорт

682.4

2,5 806.9 2,4

103,3 2.7

Зв'язок, телекомунікації та інформатика

13,7 0,0 18,4

0,1

30,4

0,1

Інші галузі економіки

4.3 0,0

4.6

0,0 588,0

1,5

Інша економічна діяльність

К24.7

3,0 2 007,3

5.9 2487.7

6,2

Охорона навколишнього природного середовища

133,8 0,5

194,9 0,6

287,5

0,7

Житлово-комунальне господарство

1 356.2

4,9

1 740,5

5 2

2 558,8 6.3

Охорона здоров'я

5 955,6

21,5

7 356,4 21,8

8 711,6 21,6

Духовний та фізичний розвиток

993,0

3.6

1 407,4 4,2

1 689,2 4,2

Освіта

7 279,7 26,3

9 242.0

27,4

И 133,7 27,6

Соціальний захист та соціальне забезпечення

5 370,5

19,4

6 137,6 18.2

7 176,9 17.8

Разом видатків

24 788,8 89,4

ЗІ 401,6

93,0

38 803,5 96,1

Кошти, що передаються до Державного бюджету

України

2 942,6

10,6

2368.5 7.0

1 593.2 3,9

Всього видатків

27 731,4 100,0

33770,1

100,0

40 396,7 100,0

Перевищення видатків над доходами (дефіцит)

792,5

Перевищення доходів над видатками (профіиит)

516,0 536,4

Як свідчать дані таблиці, загальна сума видатків 2002 року становила

(разом з трансфертами) 27,7 млрд грн, а 2004 року - 40,4 млрд грн. У

структурі видатків найбільша питома вага витрат на освіту - 26,3; 27,4; 27,6 %

відповідно в 2002-2004 рр. Частка другої за значенням статті витрат -

витрати на медичне обслуговування населення - у 2002-2004 рр. становила

відповідно 21,5; 21,8; 21,6 %. Третя за значенням стаття витрат- це витрати

на соціальний захист населення. Недостатньо фінансується житлово-

комунальне будівництво, хоча в містах у черзі на отримання житла і

152

Загорський В.С. Бюджетно-податкова

система України: теорія і практика

Таблиця 2.13

Випуск фахівців вищих навчальних закладів України

у 1990-2001 роках (тис. осіб)

Спеціальності

Роки

% від 1990 р.

Спеціальності

1990

1996

2000 2001

% від 1990 р.

Усього

365,5 341,5

417,2 460,3

125,9

у тому числі:

економіка, комерція та

підприємництво

44,5 67,9

118,6 135,6

304,5

право

3.4 12,8

28,9

33,4

988,7

інженерні спеціальності

116,1

15,6

122,2 122.0

105,0

Про економічне і соціальне становище України у 2002 р.: Послання Президента

України до Верховної Ради України //Додатки. - К., 2003. - С. 113.

155

поліпшення житлових умов перебувало на початок 2003 року 1,8 млн сімей.

Незначна кількість коштів виділяється на освіту, зокрема загальноосвітні

школи, дошкільні дитячі заклади, професійні та деякі інші навчальні заклади

утримуються переважно за рахунок місцевих бюджетів. 2004 року в Україні

тільки 5,3 % ВВП було виділено на потреби освіти, частка місцевих бюджетів

становила лише 3,2 %. За рахунок цих коштів, а також ресурсів центрального

бюджету на початок 2004-2005 навчального року у 14,9 тис. дошкільних

закладах виховувалося 996 тис. дітей, у 21,7 тис. загальноосвітніх закладах

навчалося майже 5,7 млн школярів, у 1011 професійно-технічних училищах -

507,3 тис. учнів та слухачів, у 966 вищих навчальних закладах навчалося

2,6 млн студентів.

Здавалося б, що з вихованням дітей та середньою освітою в Україні

все гаразд. Насправді це не так. Через брак коштів тисячі дошкільних дитячих

закладів (дитячих садків, ясел) закрито, а їх приміщення приватизовано,

занепадає професійно-технічне навчання. Збільшення чисельності студентів

у вузах і випуск спеціалістів чи магістрів відбулося за рахунок зростання

приватних навчальних закладів і платного навчання. Отримання вищої осві-

ти нині перетворилося в одну з вигідних форм бізнесу. Через брак бюджет-

них коштів зменшуються набори на державну форму навчання, натомість

зростає кількість студентів-платників. За таких умов дітям з бідних родин,

особливо з села, важко потрапити до вузу: 1-3 тис. дол. за річне навчання

у вузах - непосильний тягар для багатьох сімей. Підготовка спеціалістів у

вузах диктується не потребами економіки, а престижністю спеціальності. Це

призвело до погіршення структури випуску вузами фахівців (табл. 2.13).

та спільній власності територіальних громад. Розширено, порівняно з

районним рівнем бюджетного забезпечення, коло медичних закладів,

установ, що утримуються за рахунок обласних бюджетів. Значні ресурси з

цих бюджетів виділяються на реалізацію соціальних, культурно-освітніх

програм, фінансове обслуговування обласних бібліотек, музеїв та інших

культурно-освітніх об'єктів, розвиток фізичної культури і спорту.

Рівень витрат місцевих бюджетів України, їх структуру в 2002-2004 рр.

наведено в таблиці 2.12.

Розділ 2. Бюджетна система та фактори,

які впливають на якість її функціонування

" Про економічне і соціальне становище України у 2002 р. : Послання Президента

України до Верховної Ради України. - К., 2003. - Додатки. - С. 113.

154

Загорський В.С. Бюджетно-податкова

система України: теорія і практика

155

порівняно з 1990 p., звичайно не вистачає для нормального функціонування

цієї галузі в умовах різкого погіршення здоров'я населення

. Заробітна

плата у лікарів одна з найнижчих - у 2004 р. становила 517,1 грн, що на

35,9 % нижче від середньої по економіці, хоча здоров'я нації є не менш

важливим для країни, ніж її фінансове здоров'я

. У лікарнях, як уже зазна-

чалося, не вистачає ліків, постільної білизни, коштів на нормальне харчу-

вання, медикаментів, матеріалів для перев'язок, майже припинилося онов-

лення медичної апаратури закладах новими зразками. Коштів з місцевих

бюджетів ледь вистачає на виплату мізерної зарплати лікарям і медсестрам.

У селах скорочується мережа пунктів з надання першої медичної

допомоги, хоча це і суперечить ст. 49 Конституції України, у якій сказано,

що "У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична

допомога надається безплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути

скорочена"

. В Україні станом на 2004 р. лише 60 % населення вважалося

умовно здоровим. Небезпечних масштабів набули так звані соціальні

хвороби (туберкульоз, СН1Д, психічні розлади), травматизм та отруєння

сурогатами алкоголю, наркотиками, а також серцево-судинні захворювання

та інсульти. Через хвороби зростає смертність (1992 року загальний приріст

населення України збільшився на 188 тис. чол., а 2000 року відбулося скоро-

чення на 507 тис. чол., 2004 р. - на 356 тис. осіб); зменшується народжува-

ність (1990 р. народилося 657 тис. немовлят, 2000 р. - 385 тис. дітей, 2004 р. -

426 тис. дітей); чисельність громадян України (у 1992 р. проживало 52,3 млн

осіб, 2004 р. - лише 47,6 млн осіб). Усе це свідчить про те, що в Україні не

діє природний процес відтворення населення, за останні 10 років населення

України зменшилося майже на 5 млн осіб, приблизно 450-500 тис. в рік.

Така ситуація з природним відтворенням та станом здоров'я насе-

лення загрожує національній безпеці країни, оскільки це безпосередньо

пов'язано із комплектуванням Збройних сил України. Армія, яка нині стала

фактично робітничо-селянською, поповнюється здебільшого з бідних сімей,

у третини призовників діагностується по два і більше захворювань, достат-

ньому фізичному розвитку не відповідають 70 %, майже п'ята частина - є

дистрофіками. Близько половини військовослужбовців першого року

служби психічно не готові виконувати службові обов'язки

" Чугунов И. Налоговые системы: США // Бизнес-информ. - 1996. - Ne 9. - С. 7.

Кожушко О. Приватизація та її реалії // Голос України. - 1997. - 27 грудня. - С. 26.

" Чугунов И. Налоговые системы: США // Бизнес-информ. - 1996. - № 9. - С. 7.

"" Демографічна криза в Україні: причини, наслідки: Співдоп. голови Ком. BP з num.

нац. безпеки і оборони Г.Крючкова // Голос України. - 2003. - 3 червня. - С. 5.

Різко збільшився за останні роки випуск таких спеціалістів: еконо-

містів, комерсантів, менеджерів, юристів, яких 2001 р. було випущено майже

в 10 разів більше, ніж 1990 р. Це, як зазначив Президент України у своєму

Посланні до Верховної Ради 2002 р., може повернутися істотною загрозою

для економіки в майбутньому

. Недарма фахівці ООН серед показників

розвитку науки за важливістю виділяють частину студентів, які вивчають

природничі та технічні науки, математику, комп'ютерну техніку. Разом з тим

в Україні за цей період випуск фахівців інженерних спеціальностей

фактично залишився на рівні 1990 року.

Намагання молоді отримати вищу освіту пов'язано з їхнім бажанням

у майбутньому успішно працевлаштуватися та підвищити свій життєвий

рівень. Але при нинішньому стані економічного розвитку отримання

диплома вузу не забезпечує працевлаштування фахівцям. За даними дослід-

жень, не за спеціальністю працює 70 % осіб з вищою освітою в галузі мате-

матичних і фізичних наук, 76 % - прикладних наук і техніки. Значна частина

з них - це безробітні.

Проблема поліпшення фінансування освіти залишається, як уже

зазначалося, дуже гострою: не вистачає коштів на підвищення заробітної

плати вчителям, яка нині є нижчою від прожиткового рівеня і майже удвічі

менша, ніж у працівників промисловості. Деяке підвищення зарплати

вчителям у 2004 р. (приріст становив 3,1 %) не вирішує проблему, середня

заробітна плата в 2005 р. становила 640,63 грн, що на 20,5 % менша за

середню по економіці, її (зарплату) треба збільшити у 1,8-2 рази. Тоді вчителі

отримуватимуть таку ж зарплату, як робітники промисловості.

У місцевих бюджетів не вистачає коштів на придбання нових підруч-

ників, комп'ютерної техніки, наочних приладів. Значна кількість шкільних

приміщень потребує капітального ремонту. Усі ці проблеми можна буде

вирішити за умов зростання виробництва, збільшення фінансових ресурсів

місцевих бюджетів, доведення нормативу частки використання ВВП на

освіту у зведеному бюджеті з 5,3 %, яким він був 2004 року, до 7 %, як це

передбачено Законом.

Аналізуючи витрати на охорону здоров'я, можна зазначити, що у 2002

році вони становили 5,9 млрд грн, або 2,0 % від ВВП, у 2004 р. - 8,7 млрд грн

або 2,5 % від ВВП (табл. 2.12). На ці ресурси утримується практично вся (на

90 %) система лікувальних закладів. Цих ресурсів, які зменшилися у 7,5 раза

Розділ 2. Бюджетна система та фактори,

які впливають на якість її функціонування

''" Пиріг Л. Що заважає вилікувати охорону здоров'я? // Голос України. - 1996. - 7

серпня. - С. 5.

Чугунов И. Налоговые системы: США // Бизнес-информ. - 1996. - № 9. - С. 7.

156

Заюрський В.С. Бюджетно-податкова

система України: теорія і практика

157

У такому критичному стані здоров'я населення винні не медичні

працівники: лікарі чи медсестри. Від них і організації медичної допомоги,

якості лікування стан здоров'я людини, її довголіття залежить лише на 7-

12 %, решта - від інших факторів. Зокрема, на 52-55 % - від способу житія,

20-22 % - від спадковості і схильності, 18-20 % - від стану довкілля

Основною причиною погіршення стану здоров'я населення є злиденний

рівень життя.

Проблеми ефективного функціонування сфери охорони здоров'я

можуть бути вирішені.у комплексі з відродженням і розвитком суспільного

виробництва, розширенням податкової бази місцевих фінансів, збільшенням

їм субвенцій та підвищенням частки ВВП на охорону здоров'я з нинішніх

2,5-2,8 до 7-8 %, як це рекомендовано Всесвітньою організацією охорони

здоров'я

Висока питома вага у видатках місцевих бюджетів - це затрати на

соціальний захист населення та соціальне забезпечення - 4,8 млрд грн

(2,17 % ВВП) 2002 р., у 2004 р. - 7,2 млрд грн (2,1 % ВВП) (табл. 2.12). Вели-

чина видатків визначається виходячи з обсягів ресурсу бюджету та кон-

тингенту отримувачів соціальних послуг. Зокрема, видатки передбачені на

пільги ветеранам війни та праці, на допомогу сім'ям з дітьми, на утримання

будинків-інтернатів, дітей-інвалідів, а також на навчання і працевлаштування

інвалідів, на адресну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям, на

реалізацію програм, що стосуються дітей, молоді, жінок, сімей та ін.

Відносно невеликі суми з місцевих бюджетів виділяються на духовний

та фізичний розвиток - всього 993 млн грн по всій Україні 2002 р. Це мізерні

кошти, яких не вистачає навіть на те, щоб втримати досягнутий рівень у цій

сфері в містах і селах. Тисячі клубів, будинків культури в районних центрах

закрито, бібліотеки там, де вони ще збереглися, не мають можливості

поповнювати книжковий фонд новою літературою тощо. Обсяг видатків на

розвиток культури визначається виходячи з чисельності населення адмініст-

ративно-територіальної одиниці та норми видатків на одного жителя. Нині

ця норма, безперечно, занижена. Фінансування цієї сфери відбувається за

залишковим принципом.

З місцевих бюджетів фінансується правоохоронна діяльність та

утримання адміністративного апарату місцевих органів влади. Можуть

виникнути і такі потреби, задоволення яких бюджетом не передбачено. Для

цього утворюється резерв у межах 1 % загальних витрат бюджету.

Важливим елементом бюджетних відносин є контроль законодавчої

та виконавчої влади за формуванням і видатками бюджетних коштів на всіх

рівнях бюджетної системи. Зокрема, повноваження Верховної Ради щодо

бюджету полягають у затвердженні Державного бюджету України та вне-

сенні змін до нього, контроль за виконанням державного бюджету, ухвален-

ні рішень щодо звіту про його виконання

. Конституційне положення щодо

контролю за виконанням бюджетного законодавства конкретизується

Бюджетним кодексом України (ст. 109-115).

При Верховній Раді створено Комітет Верховної Ради з бюджету, який

разом з іншими комітетами бере участь у підготовці та розгляді проекту

Закону про державний бюджет, готує та попередньо розглядає питання щодо

контролю за його виконанням. Контроль за дотриманням бюджетного

законодавства, виконанням бюджету покладено на утворену Верховною

Радою і підпорядковану їй Рахункову палату, повноваження якої щодо

контролю перелічені у ст. 110 Бюджетного кодексу. Крім контролю за

видатковою частиною бюджету, Рахункову палату доцільно було б наділити

правом контролю за надходженням податків та інших платежів до бюджету.

Досвід показує, що казна багато втрачає не лише від нераціонального

використання фінансових ресурсів, їх розкрадання, а ще й від ухилення від

сплати податків, необгрунтованого надання податкових пільг окремим

платникам податків. Надходження податків, їх концентрація в бюджеті і

видатки - єдиний процес, що має контролюватися у цілому, а не тільки його

окремі частини, як це здійснюється тепер.

Крім Верховної Ради та її органів, контроль за виконанням бюджетів

усіх рівнів здійснюють Міністерство фінансів, Державне казначейство

України, органи Державної контрольно-ревізійної служби. Право контролю

за дотриманням бюджетного законодавства на цільове використання бюд-

жетних коштів місцевими органами влади надано обласним і районним

державним адміністраціям. Крім цього, здійснюється і внутрівідомчий

контроль.

Результати перевірок державними контрольними органами пока-

зують, що з загальної кількості перевірених об'єктів майже в кожному дру-

гому є порушення фінансово-бюджетної дисципліни, розкрадання бюд-

Романів М. Роль фінансового контролю за використанням бюджетних коштів //

Фінанси України. - 1999. - № 5. - С. 23.