Заблоцький Б.Ф. Національна економіка

Подождите немного. Документ загружается.

Тема 10. Програмування та прогнозування національної економіки

вішої умови формування цивілізованих ринкових відносин; узгод-

ження цілей, завдань і заходів з демонополізації і розвитку конку-

ренції на товарних ринках; гармонізацію антимонопольного зако-

нодавства з країнами, що є торговельними партнерами України.

Загальним стратегічним завданням щодо розвитку конкуренції

є продовження робіт із запобігання монополізації економіки зага-

лом і удосконалення конкурентного середовища на окремих то-

варних ринках відповідно до вимог ринкової трансформації в

Україні. Це стосується діяльності природних монополій, зовніш-

ньоекономічної діяльності та інших сфер української економіки.

Завдання полягає ще й у тому, щоби не лише демонополізувати

українську економіку, підвищити рівень конкуренції, а й ліквіду-

вати бар'єри руху інвестицій в Україну.

ТЕМА 11

ПОЛІТИКА ЕКОНОМІЧНОГО

ЗРОСТАННЯ В НАЦІОНАЛЬНІЙ

ЕКОНОМІЦІ

Проблема економічного зростання є однією з найважливіших

для України. Вона потребує крім глибоко продуманої економічної

стратегії мобілізації власних ресурсів і зусиль, політичної, фінан-

сової підтримки високорозвинутих країн. Адже середньорічний

обсяг українського ВВП (за даними 2005 р.) — 424,7 млрд. грн.

(еквівалентний приблизно 80 млрд. дол. США) — недостатній для

здійснення капіталовкладень, структурних змін та підвищення рівня

життя людей. Його треба збільшити щонайменше у 20 — 25 разів,

а це власними силами майже неможливо. Одним із найнадійніших

варіантів виходу з такого становища може бути стратегія націо-

нального макроекономічного розвитку на середньострокову і по-

дальшу перспективу, яка передбачала б політичну орієнтацію

України на співпрацю з країнами Західної Європи. Це гарантува-

ло б їх фінансову та інвестиційну підтримку у проведенні ради-

кальних економічних реформ, для них Україні треба щонайменше

60 — 70 млрд. дол. США на рік протягом 8 — 10 років.

З відновленням незалежності Україна декларувала європей-

ський вибір, і на це відповідно реагували міжнародні валютні

організації: реформи, які розпочалися восени 1994 p., супроводжу-

валися підтримкою МВФ у межах угоди про кредит "стенд-бай"

(стабілізаційний кредит). У центрі уваги перебувала тоді пробле-

ма стабілізації — подолання інфляції і скорочення її до

% в місяць

(не більше 10 — 12 % за рік). Коли в 1996 р. наслідки подолання

інфляції стали очевидні, було запроваджено в обіг грошову оди-

ницю гривню. Україна і МВФ оголосили про намір досягти домо-

вленості про середньострокову програму на 1997 — 1999 роки,

яка супроводжувалася б кредитами в межах "механізму розшире-

ного кредитування". Програма передбачала ухвалення законів для

392

Тема 11. Політика економічного зростання в національній економіці

зниження податкового тиску, дефіциту бюджету, зменшення суб-

сидій, посилення економії ресурсів та ін. Однак відсутність полі-

тичного консенсусу в уряді та парламенті щодо європейського

вибору, політичні спекуляції та інші причини не дали змоги Украї-

ні ефективно співпрацювати з МВФ та отримувати надійну фінан-

сову допомогу, що негативно позначилося як на процесі реформу-

вання вітчизняної економіки, так і на її загальному стані. Усклад-

нило це і її взаємодію з економіками європейських країн, позаяк за

багатьма критеріями і стандартами вона помітно відстає від них.

Але стратегія економічної інтеграції, передусім із країнами

Центральної та Західної Європи, конче необхідна Україні передусім

тому, що наявність єдиної національно-демократичної ідеології

державотворення і концепції економічного розвитку, політичного

й економічного вибору, принципів та конкретної мети підвищу-

ють дієздатність влади, полегшують її щоденну боротьбу за впро-

вадження структурних реформ. Уже очевидно, що для досягнення

успіху влада повинна дотримуватися шляху національної, полі-

тичної та економічної незалежності, рівнопартнерського міжнарод-

ного співробітництва, загальнолюдських вартостей, послідовно та

без суперечностей просуватися ним протягом тривалого часу. І

саме європейська орієнтація, співпраця з високоцивілізованим

європейським світом є Гарантією того.

Та й сам досвід економічного розвитку країн Західної Європи

та Японії у другій половині XX ст. свідчить, що досягнення висо-

ких темпів економічного зростання тісно пов'язане із суворим до-

триманням відповідної стратегії. Наприклад, Німеччина та Япо-

нія досягли за післявоєнний період високих щорічних темпів зро-

стання реального ВВП у межах 9 %. Колись аграрна, слаборозви-

нута Іспанія у співпраці з Європейським Союзом перетворилася

на індустріяльно розвинуту країну із солідним валютним резер-

вом та стабільно позитивними макроекономічними параметрами.

Новітня політична й економічна стратегія країн Центральної Євро-

пи,

Прибалтики теж принесла економічні та соціяльні успіхи, що

дало їм змогу набути членство в Європейському Союзі. Проте

тривала за часом політична й економічна невизначеність України

гальмує економічні перетворення, консервує стагнацію економі-

====

——————

393

Національна економіка

ки,

соціяльну невлаштованість людей, підмиває політичну стабіль-

ність суспільства.

11.1.

Національна стратегія і політика

економічного зростання

Кожна країна повинна формувати власну національно-еконо-

мічну стратегію залежно від стану економіки. Засадами такої стра-

тегії мусять бути вимоги закону господарської збалансованості

Qu = v Г рівняння якого характеризує рівновагу між національ-

ним попитом і національною пропозицією. Суть стратегії полягає

у забезпеченні рівня виробництва ВВП і доходів грішми населен-

ня згідно із сукупними потребами суспільства. Для того треба інве-

стувати працю і капітал для стабільних темпів виробництва на-

ціонального продукту й оптимізувати доходи грішми тих, що пра-

цюють, усього населення до рівнів, які не порушували б рівнова-

ги між національним попитом і національною пропозицією.

11.1.1.

Стратегія національно-економічної

збалансованості

Національно-економічна стратегія полягає у тому, щоб на конкрет-

ному відрізку часу і в майбутньому національна пропозиція і на-

ціональний попит завжди перебували в рівновазі. Це свідчитиме

про правильність економічної політики. Однак національна про-

позиція і національний попит повинні задовольняти життєві потре-

би кожного члена суспільства. У зв'язку з цим товарів, послуг та

доходів грішми на кожну людину має бути стільки, скільки по-

трібно для розширеного відтворення виробництва і населення.

Стратегія національно-економічної збалансованості повинна орієн-

туватися на відповідність пропозиції та попиту потребам суспіль-

ства та на рівність між попитом і пропозицією за відтворення ви-

робництва й населення. Відповідно макроекономічне регулюван-

ня має охоплювати щонайменше дві групи важливих питань:

*Ь

забезпечувати оптимізацію структурних пропорцій усіх еле-

ментів продуктивних сил, складових системи фінансів, рівнів еко-

номічного управління і регулювання;

394 II=Z===IZZZZ===========Z==^^

Тема 11. Політика економічного зростання в національній економіці

*h утримувати національно-економічну збалансованість систем

виробництва, розподілу і споживання, стабільність усієї госпо-

дарської системи, стале економічне зростання.

При тому стратегія національно-економічної збалансованості

повинна чітко дотримуватися вимог закону господарської збалан-

сованості:

QH = v.,r.

За правильної економічної політики та ефективних заходів, спрямо-

ваних на її реалізацію, суспільство буде убезпечене від яскраво

виражених негативних соціяльно-економічних тенденцій. Непра-

вильні економічні заходи знижуватимуть реальний обсяг вироб-

ництва Q, доходів грішми Г , що неминуче порушуватиме рівність

між національним попитом і національною пропозицією, пород-

жуватиме негативні соціяльно-економічні тенденції (інфляцію, де-

фіцит бюджету, гіперболізацію приватних інтересів державними

чиновниками, тінізацію економіки, посилення податкового тиску

на виробників, зниження капіталовкладень та ін.).

У зв'язку з невдалою економічною політикою можуть проявля-

тися три властивості рівняння господарської збалансованості.

Обсяг виробництва реального продукту lQ знижується, а

попит v Г — незмінний:

г м

IQ * УГ

За таких обставин порушується рівність між національною про-

позицією і національним попитом. Закон вартості потребує рівності

між правою v Г і лівою і(Уц частинами рівняння. І ця рівність уста-

новиться за рахунок зростання цін ц\', тобто за рахунок інфляції:

IQT

rj.

Зростання цін на товари і послуги неминуче знижуватиме купі-

вельну спроможність населення і, відповідно, рівень споживання,

що ще більше зменшуватиме обсяг виробництва Q, позаяк одні

виробники отримуватимуть прибутки за рахунок зростання цін

на їхню продукцію, інші збанкрутують через високі ціни на сировин-

но-матеріяльні ресурси і високі ціни на їх продукцію, яка не буде

реалізована.

-> Доходи грішми У" Т зростають, а обсяг виробництва Q не-

змінний:

Національна економіка

Рівність порушена,

закон вартості неминуче вирівнюватиме

її

за рахунок зростання ціни

ц\:

Оці

v Г,Т.

Доходи грішми

не

можуть зростати

за

незмінності обсягу

ви-

робництва. Темп зростання доходів грішми споживачів може

дорівнюватиме темпові зростання обсягу виробництва, тоді ціни

коефіцієнт оборотності маси грошей

незмінні

або

менші

від

темпу зростання обсягу виробництва. Ціни

можуть знижува-

тися, відповідно коефіцієнт оборотності грошей

зростатиме,

тобто скоріше споживатиметься вироблений продукт

виробля-

тиметься інший.

Обсяг виробництва знижується

lQ,

доходи грішми зроста-

ють

Г Т:

*vrj.

Такі ситуації виникають унаслідок невдалої фінансової політики,

зокрема зменшення капіталовкладень, зростання дефіциту бюд-

жету, зростання заробітної платні

за

зниження обсягів виробницт-

ва, розкрадання грошових, товарних, матеріяльних ресурсів.

Ви-

рівнювання правої

та

лівої частин рівняння відбувається

за

раху-

нок стрімкого зростання

цін іДТ:

1(2цП

= УГ

Зростання

цін

(гіперінфляція) може сягати

до

100 відсотків

більше.

Запобігання таким явищам, утримання господарської рівнова-

ги

одним

із

головних завдань економічної політики держави, умо-

вою стабільного розвитку.

Темпи зростання національного продукту значно нижчі

за

рівень

інфляції. Наслідком того

постійна соціяльна напруженість, кот-

ра може спричинити соціяльно-економічні негаразди, якщо

не

буде

радикальних економічних перетворень.

11.1.2. Пріоритети національно-економічної політики

Формула господарської збалансованості,

її

властивості

чин-

никами визначення пріоритетів стратегії національної економіч-

ної політики,

яка має на

меті створення економічного механізму,

396

===^=====I=Z==Z=Z===Z=Z=Z=Z=:

Тема 11. Політика економічного зростання в національній економіці

397

котрий забезпечив би рівновагу між виробництвом і споживанням.

Основними векторами економічної політики є:

> стабільне зростання виробництва товарів і послуг щодо по-

треб країни;

> стабільне, адекватне обсягам виробництва товарів і послуг

зростання доходів грішми споживачів.

Відповідно до векторів, з урахуванням стану економіки, фор-

муються і пріоритети національної економічної політики, найваж-

ливішими серед яких є залучення капітальних вкладень для онов-

лення національного капіталу і забезпечення зростання обсягів

виробництва.

Формування капітальних вкладень. Із системи національних

рахунків випливає, що в кожному періоді, незалежно від стану

економіки, обсяги національних заощаджень 3 дорівнюють капі-

тальним вкладенням К, сальдо Державного бюджету Б та балан-

су поточних операцій (Е - І):

3 = К +

Б-(Е-І).

У ринковій економіці значно переважають приватні капіталов-

кладення (9:1), бо приватному сектору належить основна маса

продуктивного капіталу, і він визначає обсяги виробництва.

^Приватні капіталовкладення — капіталовкладення або за-

ощадження приватних осіб, підприємств, які не належать

до Державного бюджету.

Збільшення обсягів приватних заощаджень збільшує фінансу-

вання капіталовкладень. Обсяги приватних капіталовкладень бу-

дуть тим меншими, чим більшим буде дефіцит Державного бюд-

жету.

Дефіцит платіжного балансу спричиняє імпорт капіталів (кре-

дити, чужоземні капіталовкладення) в обсязі, що дорівнює цьому

ж дефіциту. Це означає, що частина приватних вітчизняних капі-

таловкладень фінансується закордонними кредитами. На підставі

середніх показників в економіці України за 2000 — 2005 років у

відсотках ВВП зазначений зв'язок матиме коефіцієнти:

ІІК = 18,53 - І,0Б + 2,5(Е - І).

Національна економіка

Якщо прийняти приватні капіталовкладення за 100, можна отри-

мати:

100А- = 102,73 - 16,55

+ 13,8(£ - І).

Це означає, що капіталовкладення в Україні за 2000 — 2005 ро-

ки були на 86,2 % (102,7 - 16,5) профінансовані за рахунок вітчиз-

няних (приватних і державних) заощаджень, а на 13,8 % — за ра-

хунок чужоземних кредитів і прямих капіталовкладень. Рівняння

свідчить, що від'ємними є сальдо Державного бюджету і платіж-

ного балансу, а це різко знижує можливості зростання капітало-

вкладень за рахунок вітчизняних коштів. Тому особливе значення

повинні мати зміни Державного бюджету за поточним рахунком.

Суть їх повинна зводитися до:

% зростання національних заощаджень 3;

Ч>

зменшення дефіциту Державного бюджету Б;

*Ь

зростання позитивного сальдо платіжного балансу (Е - І);

\ зростання капіталовкладень К.

Із системи національних рахунків відомо, що заощадження мі-

нус капіталовкладення, плюс дефіцит Державного бюджету дорів-

нюють сальдо платіжного балансу. Перегрупування взаємопов'я-

заних елементів національних рахунків дає:

З -К + Б = (Е- І).

На цій підставі можна твердити, що за тривалого дефіциту

бюджету і дефіциту зовнішньої торгівлі зростають внутрішня і

зовнішня заборгованості. Якщо рівень заборгованості є надто ве-

ликий, дефіцит стає неможливо фінансувати або фінансування його

можливе за вкрай високими відсотковими ставками. Тому треба

вносити в розрахунок також зменшення рівня заборгованості як

наслідок певної економічної стратегії. Наприклад, наприкінці

2001 р. Україна мала заборгованість внутрішню — понад 20 млрд. грн.,

зовнішню — 11 млрд. дол. США. За таких умов у середньостро-

ковій перспективі треба:

> збільшувати заощадження або зменшувати дефіцит бюджету;

> поліпшувати баланс поточних операцій (змінювати співвідно-

шення експорту та імпорту).

Досягнення позитивних зрушень у системі бюджету і поточних

операцій залежить від оцінки макроекономічної ситуації у країні

Тема 11. Політика економічного зростання в національній економіці

393

та на світових ринках і правильного сценарію дій. Таких сценаріїв

може бути кілька, об'єднаних спільною метою, важливими елемен-

тами якої є:

О зростання обсягу ВВП;

"=>

зниження витрат виробництва;

•=>

забезпечення конкурентоспроможності національної про-

дукції та послуг;

О зростання і зміцнення курсу національної грошової одиниці.

Основним серед них є зростання обсягу ВВП за рахунок інтен-

сивних технологій, використовуваних на основі надійних капіта-

ловкладень. Капіталовкладення, своєю чергою, залежатимуть від

зниження рівня затратності виробництва, зростання прибутковості,

що забезпечить збільшення національних заощаджень, а відповід-

но,

і ліквідацію дефіциту бюджету. Конкурентоспроможність про-

дукції збільшуватиме експорт, що дасть змогу збільшити імпорт

капіталу, технологій і "ноу-гау" загалом.

Бюджетна та податкова політика. Важливим компонентом фор-

мули заощаджень є рівень бюджетного дефіциту Б. Політика еко-

номічного регулювання повинна спрямовуватися передусім на

забезпечення капіталовкладень і економічного зростання. Бюджет-

ний дефіцит гальмує ці процеси. Здебільшого практикується фінан-

сування за рахунок підвищення податкових ставок, що скорочує

ресурси чужоземних капіталовкладень, знижує обсяг виробницт-

ва. Зниження податків необхідне для стимулювання приватних ка-

піталовкладень, а не споживання бюджетного сектора. Особливо

ефективним воно може бути для розвитку малих та середніх під-

приємств.

Плануючи зниження податків, слід мати на увазі такі чинники:

т> зниження нарахувань на суму заробітної платні зменшує

тягар на малі та середні підприємства, які становлять значну

частину "тіньової" економіки;

Н>

зменшення податкового тиску поліпшить самофінансуван-

ня економіки, що забезпечить малим підприємствам умови для зро-

стання, а експортній сфері — розширення бази експорту;

•> зниження нарахувань на суму заробітної платні зменшить

видатки на оплату праці. Це важливо для якнайскорішого залу-

Національна економіка

400 :

чення незайнятих працівників у виробничий процес. Зниження ви-

датків на оплату праці полегшує заміщення капіталу працею.

Раптових економічних, соціяльних зрушень унаслідок цих за-

ходів не відбудеться, можливе навіть зростання дефіциту бюдже-

ту. Проте, як засвідчує досвід багатьох країн, завдяки зростанню

самофінансування капіталовкладень, збільшенню кількості робо-

чих місць тощо розширюватиметься база оподаткування, почнеть-

ся економічне зростання та скорочення дефіциту бюджету.

Фінансування бюджетного дефіциту необхідне для планомір-

ного розширення процесів самофінансування та баз оподаткуван-

ня.

Держава повинна брати на себе тягар запозичень, які в перс-

пективі компенсуються за рахунок вирівнювання бюджету, тоб-

то зниження дефіциту і, можливо, створення профіциту. Є два

шляхи фінансування бюджетного дефіциту: чужоземні кредити та

внутрішнє фінансування.

Кредити міжнародних фінансових організацій надаються не для

фінансування дефіциту бюджету. МВФ, наприклад, надає серед-

ньострокові кредити для фінансування платіжного балансу за по-

точними операціями. Використання цих кредитів для фінансуван-

ня дефіциту бюджету дуже обмежене, тому що виплати здійсню-

ються на адресу НБУ, а кредитування держави з боку НБУ має

певну граничну межу. Світовий банк надає кредити для форму-

вання окремих галузей економіки. Якщо підприємство належить

до однієї з них і водночас є державним (енергетика, вугільна про-

мисловість), то в окремих випадках ці кредити можуть замінити

державні видатки, тобто використовуються для фінансування де-

фіциту бюджету. Східноєвропейський банк кредитує приватний

сектор. Окремі держави або інші міжнародні організації (ЄС) та-

кож не схильні надавати кредити для фінансування бюджетного

дефіциту. Однак держава може отримати кредити для фінансу-

вання бюджету на міжнародному ринку приватних кредитів. Та

цим можна скористатися лише після детальних консультацій з

досвідченими банками. Переважно такі кредити є дорогими, оскіль-

ки,

крім ринкової відсоткової ставки, додатково враховують ще

приблизно п'ять відсотків надбавки за ризик.