Заблоцький Б.Ф. Національна економіка

Подождите немного. Документ загружается.

Тема 10. Програмування та прогнозування національної економіки

банки. Вона широко застосовується у практиці грошово-кредит-

ного регулювання. Процес кредитування пов'язаний із звичайною

практикою позичкових операцій на основі індивідуальних кредит-

них угод.

Ставка рефінансування є в основі різних нормативів (лімітів) у

практиці оподаткування, бухгалтерському обліку, окремих еко-

номічних операцій тощо. Вона відіграє своєрідну облікову роль,

яка повинна скорочуватися, позаяк це перебуває практично за ме-

жами сфери грошово-кредитного регулювання.

Ставка рефінансування повинна: по-перше, перебувати в "до-

статній" величині; по-друге, наближатися до ринкових ставок;

по-третє, відповідати економічній політиці.

Перша вимога означає, що рівень ставки рефінансування по-

винен перевищувати рівень поточної інфляції за квартал чи рік.

За другою вимогою ставка не повинна бути суворо заборон-

ною,

за винятком окремих випадків, позаяк це негативно впли-

ває на ділову активність. Що ж стосується третьої вимоги, то

зміна ставки рефінансування має бути в руслі економічної полі-

тики держави, зокрема забезпечити антициклічне регулювання

виробництва.

Ломбардна ставка. Застосовується для отримання грошових

засобів під заставу високоліквідних фінансових активів (цінні па-

пери, дорогоцінні метали, твори мистецтва тощо). З розширенням

ринку державних цінних паперів Національний банк може прово-

дити ломбардні аукціони. Крім того, ломбардні ставки широко

застосовуються як засіб регулювання ліквідності комерційних

банків з допомогою застави високоліквідних фінансових інстру-

ментів, передусім, державних цінних паперів.

Депозитна ставка. Особливість депозитної ставки полягає у

тимчасовому залученні вільних ресурсів комерційних банків, які

відображаються на безвідсоткових кореспондентських рахунках

у Національному банку України, на депозитні рахунки Національ-

ного банку для обмеження зростання залишків на кореспондентсь-

ких рахунках і їх тиску (переливу) на інші сегменти фінансового

ринку. Підвищуючи депозитну ставку, Національний банк може

обмежити вплив найліквідніших активів на весь фінансовий.ри-

оО і

Національна економіка

нок. При тому не відбувається розширення обсягу маси грошей,

змінюється лише співвідношення (пропорції) між агрегатами

()

(rj, М

}

(Г

и1

), М

(Г

и2

), і М

(7"

и3

) і обмежується ліквідність безго-

тівкових грошей.

Резервні вимоги. Політика формування грошових резервів озна-

чає пряме обмеження обсягу й характеру банківських операцій,

особливо активних. Установлення Національним банком України

обов'язкових резервів комерційних банків здебільшого залежить

від обсягу залучених засобів клієнтів. Політика резервних вимог

Національного банку сприяє поліпшенню банківської ліквідності,

перешкоджає дії банківського мультиплікатора для розширення

Оц

пропозиції грошей (Г - —) в економіку. Оскільки частина па-

" v

сивів при тому фактично заморожується, то ці норми виступають

як прямий обмежувач активних банківських операцій.

Треба мати на увазі, що грошові засоби залучаються під пев-

ний депозитний відсоток. Банки повинні підвищувати кредитну

ставку, чим саме обмежують видачу кредитів, або шукають ефек-

тивніші способи вкладень. Зміна норм обов'язкових резервів — це

інструмент прямого впливу на кредитоспроможність банків.

Операції на відкритому ринку. До цих операцій відносять про-

дажу чи купівлю Національним банком України цінних паперів,

державних, банківських акцептів та інших кредитних зобов'язань

за ринковим чи заздалегідь оголошеним курсом. Проте валютні

операції Національного банку також розглядають як операції на

відкритому ринку. У разі купівлі цих засобів Національний банк

переказує відповідні суми грошей комерційним банкам, збільшу-

ючи тим самим залишки засобів на їхніх рахунках. При продажу

Національний банк списує суми з цих рахунків. На відміну від

політики відсоткової ставки операції на відкритому ринку є інстру-

ментом прямої і швидкої зміни обсягу і структури маси грошей,

засобом гнучкого впливу на економіку.

Рефінансування банків. У практиці роботи Національного бан-

ку України досить помітним є використання методу рефінансу-

вання, тобто кредитування ним комерційних банків на основі став-

Тема 10. Програмування та прогнозування національної економіки

ки рефінансування. Здебільшого цей метод застосовують за згоди

уряду та парламенту України. Рефінансування має за мету нада-

вати пільгові кредити для фінансування окремих галузей, регіонів

і навіть окремих підприємств у формі так званих централізованих

кредитних ресурсів. Комерційні банки при тому виступають як

агенти уряду і формально отримують невисоку маржу (2 — 3 %)

до ставки рефінансування. Це не є добрий знак, позаяк частину

кредитних ресурсів комерційні банки використовують для збіль-

шення свого капіталу. Національний банк трохи збільшує конт-

роль над цільовим використанням кредитних ресурсів комерцій-

ними банками, розширюючи практику обмеження доступу банків

до його ресурсів чи проводячи жорсткі аукціони на їх отримання.

Національний банк намагається зменшувати обсяги рефінан-

сування через встановлення лімітів на рефінансування банків та

інші банківські операції.

Валютне регулювання. Під валютним регулюванням розуміють

насамперед валютні інтервенції Національного банку, тобто купів-

лю-продажу іноземної валюти на валютному ринку для впливу на

курс національної валюти, на національний попит і пропозицію гро-

шей, а також на характер управління обмінним курсом валюти.

Протягом 1996 — 2001 років в Україні здебільшого застосову-

вався механізм регулювання валютного курсу, який називають "пла-

ваючим", хоч це "плавання" відбувається у межах валютного ко-

ридору. На даний час валютний курс визначається унаслідок торгів

на міжбанківській валютній біржі, і Національний банк щодня уста-

новлює реальний обмінний курс за результатами торгів.

Треба зазначити, що Національний банк бере активну участь у

валютних операціях біржового та позабіржового сегментів валют-

ного ринку, щоби регулювати:

> по-перше, поточну динаміку обмінного курсу відповідно до

цілей єдиної державної грошово-кредитної політики;

> по-друге, грошову масу і міжнародні (валютні) резерви.

Період 2003 — 2006рр. відзначився в Україні великим припли-

вом інвалюти (долара США та євро), що змушувало Національ-

ний банк викуповувати надмірну масу інвалюти задля стабільно-

го їх обмінного курсу на українському валютному ринку.

Національна економіка

Регулювання зростання маси грошей. Сучасний стан розвит-

ку української економіки показує, що регулювання обсягу маси

грошей має велике значення. Річ у тому, що збільшення інвалю-

ти спонукає Національний банк України її викуповувати за ра-

хунок емісії гривні, оскільки Державний бюджет таких коштів

не передбачає.

Досвід розвинутих ринкових країн показує, що для регулюван-

ня маси грошей можна використовувати так звані цільові орієн-

тири показників грошової маси насамперед відповідно до агрега-

ту М

(Г

ч2

), хоч вони теж не завжди ефективні.

Ефективнішими є інші показники, які безпосередньо впливають

на пропозицію грошей з боку Національного банку. До них можна

віднести:

по-перше, розмір емісії у наслідку видачі кредитів урядові

чи комерційним банкам;

по-друге, зміна валютних резервів за відповідної зміни грив-

невої маси;

по-третє, купівля коштовних металів:

по-четверте, обсяг можливих операцій на ринку державних

цінних паперів.

Особливу роль відіграють зовнішні запозичення у формі кре-

дитів і розміщення зарубіжних цінних паперів, оскільки для роз-

ширення (звуження) гривневої маси ці засоби мають бути конвер-

товані в національну валюту.

На зростання маси грошей поряд з Національним банком не-

абияк впливає уряд, позаяк розмір кредитної емісії залежить від

дефіциту майбутнього бюджету.

Для української перехідної економіки важливе значення має

співпраця з Міжнародним Валютним Фондом, оскільки заходи за-

безпечення макроекономічної стабілізації тісно пов'язані з отри-

манням кредитів від цього фонду та інших міжнародних фінансо-

вих організацій.

Отже, методи грошово-кредитної політики взаємопов'язані з ре-

гулюванням обсягу і структури маси грошей. Ефективне засто-

сування цих методів та інструментів може поліпшити економічну

ситуацію у країні. Для того потрібно, щоби відповідні регулюючі

Тема

10. Програмування та прогнозування національної економіки

органи проводили збалансовану грошову-кредитну політику та

здійснювали точне прогнозування її впливу на реальне виробни-

цтво.

10.3.3. Податкове регулювання

Функцію формування податкової системи країни виконує дер-

жава. Річ у тому, що держава здійснює управління країною і му-

сить мати відповідну систему фінансування своєї діяльності. Це

засвідчує практика формування і розвитку держав. Так було ко-

лись,

є сьогодні, так буде завжди. Податкова політика як інстру-

мент формування податкової системи завжди є прерогативою дер-

жави.

Податкова політика держави. Держава не має прямого впливу

на виробництво в умовах ринку, проте вона бере на себе функції

розв'язання тих соціяльних проблем, що їх створює ринок. В умо-

вах ринку держава:

Ч>

по-перше, забезпечує справедливе використання податків і

витрат для розподілу доходів серед відповідних груп населення;

^ по-друге, за допомогою податків, витрат і регулювання гро-

шей стимулює макроекономічну рівновагу, зростання і ста-

більність, знижує рівень безробіття та інфляції, стимулює еконо-

мічне зростання.

Отже, податкова політика держави має бути прозора і ціле-

спрямована, оскільки вона торкається усіх сфер діяльності та соці-

яльного захисту малозабезпечених.

• Податкова політика — це складова частина економічної

політики держави, спрямована на формування податкової

системи, яка забезпечує економічне зростання, що сприяє гар-

монізації економічних інтересів держави та платників по-

датків з урахуванням соціяльно-економічної ситуації у країні.

При формуванні податкової політики керуються не лише

фіскальними (бюджетними) вимогами, а й чітким визначенням меж

оподаткування. Це не просте завдання. Пошук критичної точки

оподаткування здійснюють політики, учені, господарські керівники

протягом усього історичного періоду формування і розвитку дер-

—

3S5

Національна економіка

жави. Та завдання визначення меж оподаткування ускладнюється

тим, що тягар податків залежить від багатьох чинників. В окре-

мих країнах робляться спроби розв'язати проблему оподаткуван-

ня законодавчими актами. Однак завдання полягає у тому, щоби

фізичні та юридичні особи могли сплачувати податки, тобто щоб

були платоспроможні.

У податковій політиці важливе значення має також принцип

справедливості. Це відносне поняття, яке змінюється із зміною

економічного потенціалу країни, культури платників податків,

традицій нації тощо. При тому має бути вирішене двоєдине зав-

дання: хто повинен платити податки і як досягти рівності у сплаті

податків.

Більшість учених єдина в тому, що повинен діяти принцип пла-

ти податків усіма суб'єктами виробництва та споживання. Поряд

з тим багато економістів вважає, що малі доходи мають бути

звільненні від податків.

Важливе значення для економіки має обґрунтування оптималь-

ного розміру податку. Робляться спроби порівнювати розміри по-

датків різних країн. Досвід показує, що таке порівняння має певні

труднощі, пов'язані з різною купівельною спроможністю грошей,

нелегко сумувати державні та місцеві податки, складно класифі-

кувати доходи і витрати, реально враховувати відмінності у складі

населення та ін.

У пошуках оптимальної схеми оподаткування учені з допомо-

гою емпіричних методів робили спроби визначити граничні став-

ки податків, вище за які підприємці втрачають стимули до вироб-

ництва. Стає очевидним, що податкова ставка насамперед повин-

на стимулювати виробництва, а не забезпечувати покриття дер-

жавних витрат. Очевидно і те, що поряд із політикою зростання

(оптимізації) податкових ставок повинна проводитися політика

реального зниження бюджетних витрат.

Отже, податкова політика в умовах ринку повинна врахову-

вати та запроваджувати відповідну управлінську систему опо-

даткування: цілі, механізми, прогнозування, контроль і плануван-

ня податків.

Гема

10. Програмування та прогнозування національної економіки

Цілі

оподаткування.

Це забезпечення бюджетів усіх рівнів фінан-

совими ресурсами в достатніх обсягах. Безперервне поновлення

бюджетних доходів — основа економічного зростання, підвищен-

ня добробуту населення, зміцнення обороноздатності країни, роз-

в'язання соціяльних та економічних проблем.

Механізм

оподаткування.

Це сукупність форм і методів подат-

кових відносин платників податків і держави. Механізм оподат-

кування розглядають з погляду макро- і мікроекономіки. На

мікрорівні податковий механізм охоплює ^прогнозування, ^кон-

троль і ^планування.

Податкове прогнозування є основою для розроблення програ-

ми соціяльно-економічного розвитку країни, регіону, освіти, охо-

рони здоров'я тощо. Без надійного інструментарію прогнозуван-

ня неможливо виробити ефективну податкову і бюджетну політи-

ку країни. Податковий прогноз дає змогу чіткіше обґрунтовува-

ти обсяги податкових доходів на різних рівнях, оцінити пропозиції

на використання конкретних податків, їхніх ставок і пільг.

Податковий контроль має забезпечити повноту надходжень по-

даткових доходів до бюджету. Він має бути всеохоплюючим, про-

гнозувати всі етапи відтворення. Важливою метою податкового

контролю є створення умов, які не давали б можливості платни-

кам податків ухилятися від їхньої сплати. Для підвищення ефек-

тивності податкового контролю велике значення має створення

відповідної нормативно-правової бази, зокрема земельного када-

стру, кадастру нерухомості, повного реєстру платників податків.

Податкове планування. На мікрорівні важливим компонентом

механізму оподаткування виступає податкове планування. Воно

необхідне для оптимізації податкових платежів підприємства без

порушення чинного законодавства. За умов високого податково-

го тиску оптимізація податкових платежів дає підприємству змо-

гу виявити фінансові резерви і ефективніше їх використати.

Податкове планування тісно пов'язано з елементами механіз-

му оподаткування і на макрорівні, позаяк управління податками

організації безпосередньо здійснюється у макроекономічному се-

редовищі. При тому специфічним об'єктом податкового плану-

вання виступають економічні відносини платників податків з дер-

Національна економіка

жавою, що виникають у процесі формування доходів бюджету та

реалізуються через конкретні податкові платежі.

Податкова система України. Фундаментальні засади оподат-

кування сформовані ще Адамом Смітом у його відомій праці

"Дослідження про природу і причини багатства народів". Він ви-

ділив такі принципи оподаткування:

> по-перше, податки повинні сплачувати всі виробники та спо-

живачі;

> по-друге, оподатковувати належить доходи і прибутки, які

отримані від певного капіталу та результатів праці;

> по-третє, система оподаткування має бути прозора, проста,

зрозуміла для платників та зручна для сплати податків;

> по-четверте, мінімізація витрат при сплаті податків.

Ці принципи не втратили свого значення і в сучасних умовах,

їх можна лише доповнити такими акцентами: одноразовість,

стабільність, справедливість оподаткування.

^Податкова система— це сукупність передбачених зако-

нодавством видів і ставок податків, принципів, форм і ме-

тодів їх установлення.

Податкові системи зазвичай виконують дві функції: фіскальну

(бюджетну) і розподільчу. Головна з них— бюджетна. Загальною

тенденцією розвитку податкових систем є їхнє зближення, особ-

ливо в тих країнах, які здійснюють економічну інтеграцію. Це особ-

ливо характерно для країн Європейського Союзу, де відбуваєть-

ся активний процес зближення саме податкових систем країн-учас-

ниць цієї інтеграційної групи.

Податкова система України охоплює державні та місцеві по-

датки та збори. Платниками податків є фізичні (населення) і юри-

дичні особи (підприємства та організації).

Державні податки. Охоплюють такі види податків: податок

на прибуток; податок на добавлену вартість; акцизний збір; при-

бутковий податок з громадян; плату за землю; лісовий доход; еко-

логічний податок; державне мито; податок із власників транспор-

тних засобів; вивізне мито; ввізне мито; плату за воду; промисло-

вий податок; податок на промисел; податок на майно.

368

Тема

10.

Програмування

та

прогнозування національної економіки

—

359

Місцеві податки:

готельний збір; збір

за

паркування авто-

мобілів; ринковий збір; збір

за

видачу ордера

на

квартиру; збір

із

власників собак; курортний збір; збір

за

участь

бігах

на

іподромі;

збір

за

виграш

на

бігах; збір

осіб,

які

беруть участь

у грі на

тота-

лізаторі

на

іподромі; податок

реклами; збір

за

право використан-

ня місцевої символіки; збір

за

право проведення кіно-

телезйо-

мок; збір

за

проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпро-

дажу

лотерей; комунальний податок; збір

за

проїзд територією

прикордонних областей автотранспорту,

що

прямує

за

кордон; збір

за видачу дозволу

на

розміщення об'єктів торгівлі.

Відрахування внесків

до

цільових фондів.

Крім перелічених по-

датків

зборів, підприємства

господарські організації сплачу-

ють

до

бюджету відрахування

Фонд

для

здійснення заходів щодо

ліквідації наслідків аварії

на

Чорнобильській

АЕС і

захисту насе-

лення, відрахування

на

геологорозвідувальні роботи, відрахуван-

ня

фонд конверсії.

До

Пенсійного фонду України надходять відра-

хування

для

виплати пенсій,

до

Фонду соціального страхування

—

на виплату допомоги

разі тимчасової непрацездатності,

до

Фон-

ду зайнятості

— на

виплати допомоги безробітним

та

інші заходи

з працевлаштування.

Законодавчими актами України можуть бути встановлені інші

державні

та

місцеві податки, збори

та

обов'язкові платежі.

Так, до

бюджету надходили кошти

від

приватизації майна, доходів

від

реалізації військового майна тощо.

Чинну

Україні систему оподаткування доцільно розглянути

у двох напрямах: фізичних осіб (населення)

юридичних осіб

(підприємства

та

організації).

Оподаткування фізичних осіб.

Охоплює прямі податки

внески

та непрямі податки:

-> прямі податки

внески

—

прибутковий податок

із

грома-

дян,

податок

на

майно, плата

за

землю, податок

із

власників

транспортних засобів, податок

на

промисел, державне мито,

внески

до

Пенсійного фонду, місцеві податки

збори;

•> непрямі податки

—

податок

на

додану вартість, акцизний

збір,

мито.

Національна економіка

Оподаткування юридичних осіб

охоплює прямі і непрямі подат-

ки і внески:

Ч>

прямі податки

— податок на прибуток, податок на майно,

плата за землю, податок із власників транспортних засобів;

непрямі податки

внески

— мито, відрахування на геологороз-

відувальні роботи, плата за використаня природних ресурсів, плата

за забруднення довкілля, державне мито, місцеві податки і збори.

Сутність податкового регулювання полягає у тому, щоб вста-

новити оптимальну податкову ставку на відповідний дохід чи іншу

форму капіталу. Це стосується як оподаткування населення, так

і підприємств.

Оподаткування населення

оцінюється співідношенням темпів

зростання податків і темпів підвищення заробітної платні. Сьогодні

національному господарстві України близько 40 % заробітку пра-

цівника стягується до бюджету у формі податків. Це один з най-

вищих рівнів оподаткування доходів населення у світі. Це не сприяє

як підвищенню добробуту працівників та їхніх сімей, так і заці-

кавленості в добрій та продуктивній праці. Практично складаєть-

ся ситуація, за якої людина праці вимушена приховувати свої до-

ходи.

Податки з населення є основним джерелом покриття витрат

бюджету на соціяльні потреби. У зв'язку з цим співвідношення по-

датків, сплачуваних фізичними особами, і витрат бюджету на соці-

яльні потреби характеризує фінансове забезпечення соціяльних за-

ходів у державі. Це дає підстави для висновку, що реформуванню

податкової системи має передувати реформування видаткової ча-

стини бюджету відповідно до наявних фінансових можливостей і

науково обґрунтованих пріоритетів.

Оподаткування підприємств

та організацій оцінюється

співівдношеннями одержуваного ними прибутку та сплачуваних

податків. За реальними даними статистики близько 28 відсотків

прибутку, що створювався у галузях економіки України, вилуча-

ються у формі податків до бюджету. Дані також засвідчують, що

податки з прибутку підприємтсв і організацій зростають вищими

темпами, ніж асигнування з бюджету на розвиток економіки.