Заблоцький Б.Ф. Національна економіка

Подождите немного. Документ загружается.

Тема

10.

Програмування

та

прогнозування національної економіки

351

Розрахунок мінімального набору непродовольчих товарів

перед-

бачає урахування таких передумов: задоволення потреб основ-

них соціяльно-демографічних груп населення

непродовольчих

товарах, виходячи

вікових особливостей

необхідності захисту

організму

від

впливу довкілля; рівень забезпечення непродовольчи-

ми товарами,

що

склався

малозабезпечених сім'ях; мінімальне

забезпечення, мінімальну різновидність, низьку роздрібну ціну,

до-

ступність непродовольчих товарів.

До мінімального набору зараховують

дві

групи товарів, зокре-

ма непродовольчі товари індивідуального

сімейного використання.

До групи непродовольчих товарів індивідуального використан-

ня входять одяг, взуття, шкільні товари. Притому враховуються:

кількісна різновидність товарів

для

жінок, зумовлена фізіологіч-

ними особливостями їхнього організму; частіше оновлення товарів

для працездатного населення,

що

пов 'язане

його соціяльною

фізич-

ною активністю; гнучкіше оновлення товарів

для

дітей,

що

викли-

кано

їх

природним ростом.

До групи непродовольчих товарів сімейного використання

відносять: постільну білизну, товари культурно-побутового

і го-

сподарського призначення, предмети першої необхідності, пред-

мети санітарії

та

гігієни, ліки.

Мінімальний набір непродовольчих товарів сімейного користу-

вання формується

розрахунку

на

середньостатистичну сім'ю.

Розрахунок мінімального набору послуг,

які необхідні для збе-

реження здоров'я людини

забезпечення

її

життєдіяльності, пови-

нен передбачати: задоволення потреб основних соціяльно-демо-

графічних груп населення

житті, організації побуту, пересу-

ванні; рівень забезпечення транспортними послугами; платний

ха-

рактер надання послуг.

Мінімальний набір послуг охоплює житлово-комунальні, тран-

спортні

та

інші види послуг.

До житлово-комунальних послуг належать забезпеченість жит-

лом, опаленням, холодною

теплою водою, водовідведенням,

га-

зом, енергією

та ін.

При формуванні обсягу транспортних послуг беруть

до

уваги:

велику кількість поїздок працездатного населення

—

порівняно

Національна економіка

352

дітьми, пенсіонерами, жінок з господарськими і культурнішії по-

требами — порівняно з чоловіками, мешканців великих населених

пунктів, що користуються кількома видами транспорту, — по-

рівняно з тими, що проживають у невеликих поселеннях; пільги в

оплаті транспортних послуг, що їх встановлюють для пенсіонерів

та дітей.

Інші види послуг — зв'язку, ремонту одягу та взуття, перука-

рень,

кінотеатрів, театрів, музеїв, пралень, лазень і ін. — представ-

лені в мінімальному наборі у відсотках до загальної величини витрат

за послуги, яку визначають за даними статистичних обстежень.

Соціяльний захист населення. Особливістю ринкової економі-

ки с те, що вона не розв'язує соціальних проблем незайнятих, в

інших випадках навіть ускладнює їх. Тому поняття "соціяльний

захист" стає актуальним у тих країнах, які розвивають свою еко-

номічну систему на ринкових засадах. Треба зазначити, що краї-

ни з неринковою економікою мають навіть гостріші соціяльні про-

блеми, насамперед через затратність і неефективність виробницт-

ва. Ринкова економіка стимулює до ефективного і продуктивно-

го виробництва, що дає можливість створювати відповідну

кількість національного продукту, розподіляти його між зайняти-

ми та необхідну частину виділяти для соціяльного захисту незай-

нятих та малозабезпечених.

В Україні розв'язання проблеми соціяльного захисту теж активі-

зувалося з таких причин:

переходом економіки України до ринку без чіткої і всебічної

програми ринкових перетворень, що призвело до різкого спаду рівня

добробуту більшої частини населення, хоч він і до того був до-

сить низький;

Ч>

відсутністю скоординованих планів і програм вирішення зав-

дань переходу до ринку між окремими міністерствами і відом-

ствами;

% відсутністю адекватної ринковим умовам господарювання

законодавчої бази, яка регулювала б перехід до ринку;

штучного прискорення впровадження в економіку цілком ново-

го типу розподільчих відносин, що призвело до поляризації суспіль-

ства, застою виробництва та зростання цін;

Тема 10. Програмування та прогнозування національної економіки

12 Нац. економіка

353

*Ь

неготовністю до комерціялізації (платністю) процесів от-

римання соціяльних благ і послуг, що їх раніше отримували ніби

безкоштовно, тобто їх оплачувала з бюджету держава;

% неефективністю виробництва товарів і послуг, фінансового

механізму, наявністю політичної, економічної і фінансової корупції

з кримінальними ознаками та ін.

Створення національного механізму соціяльного захисту насе-

лення передбачає формування такої його складової, як інструмент

компенсації втрат у доходах і заощадженнях людей, що спрово-

ковані інфляцією, зростанням безробіття, падінням рівня і зро-

станням вартості життя. Український механізм соціяльного захи-

сту населення повинен ураховувати ментальні особливості насе-

лення країни. Систему соціяльного захисту і соціяльної підтримки

не можна обмежувати лише розподільчими відносинами. Значне

місце має бути відведене розв'язанню проблем формування фінан-

сової самодостатності (платоспроможності) людини, сім'ї, міста,

регіону, уряду загалом. Насамперед забезпечити активізацію

гадприємизації найширших верств населення і підтримки їхнього

бізнесу. Оскільки в умовах ринку населенню країни надається

свобода підприємницької діяльності, то в економіці повинні бути

створені умови для регулювання цієї діяльності через організа-

ційно-економічні інструменти, що дають можливість усім охочим

і здібним (здатним) законним чином отримувати грошові і матері-

яльні доходи, цілком достатні для задоволення своїх потреб у'жйтлі,

їжі,

одежі, відпочинку, лікуванні та ін. Усім, хто за певних причин

не може самостійно забезпечити себе (інваліди, пенсіонери, бага-

тодітні сім'ї та ін.), повинні бути надані Гарантії за нормами і нор-

мативами отримання соціяльних благ.

Йдеться про те, що в Україні потрібна така система розпо-

дільчих відносин, яка давала б громадянам змогу, не порушуючи

чинного законодавства, мати можливості заробляти засоби для за-

безпечення гідного рівня життя, максимально перешкоджала б про-

цесам різкої поляризації доходів і споживання різних категорій на-

селення і водночас не призводила б до зрівнялівки у сфері соці-

яльного добробуту, створювала б обов'язковий соціяльний мінімум

Національна економіка

для усіх, Гарантувала б дотримання у країні соціяльної справед-

ливості, людських прав і свобод.

Національна система соціяльного захисту населення охоплює

такі підсистеми підтримки населення: людей праці у всіх сферах

національної економіки, безробітних, молоді, пенсіонерів і інвалідів,

військовослужбовців усіх родів військ, малозабезпечених людей

та ін. При тому найважливішими складовими системи забезпечен-

ня соціяльного мінімуму доходу повинні бути: обов'язковий сис-

тематичний перегляд мінімальної заробітної платні, пенсій, до-

помог і інших мінімальних доходів населення країни; систематич-

не коригування фіксованих показників мінімальних доходів відповід-

но до зростання вартості життя; впровадження соціяльних до-

помог на проживання непрацездатних утриманців на місцевому

рівні, наприклад, допомога за "бідністю

поєднання доплат грішми

малозабезпеченим громадянам країни з іншими формами соціяль-

ної підтримки, у тому числі натуральними і пільговими видачами,

зокрема безкоштовними продовольчими талонами для людей по-

хилого віку, дітей-сиріт, дотаціями тощо.

Стає очевидним, що соціяльний захист населення як явище на-

ціональної соціяльно орієнтованої ринкової економіки передбачає

насамперед єдність і взаємозв'язок економічного, соціяльного,

правового, політичного та організаційного аспектів.

Державні позабюджетні соціяльні фонди. До найважливіших та

відомих державних позабюджетних соціяльних фондів належать:

Пенсійний фонд України, Фонд соціяльного страхування України,

фонди обов'язкового медичного страхування, фонди інвалідів, ве-

теранів та ін. Усі державні позабюджетні соціяльні фонди мають

чітке призначення обслуговування, тобто пенсіонерів, інвалідів,

ветеранів тощо. Діяльність фондів спрямована на вирішення соці-

яльних завдань у рамках конкретної функції соціяльної політики

держави, тобто соціяльний захист, соціяльна підтримка тих, що

того погребують.

Грошові засоби всіх державних позабюджетних фондів є у дер-

жавній власності і не входять до складу бюджету інших фондів та

не підлягають вилученню. Фонди мають право і можливість вико-

Тема 10. Програмування та прогнозування національної економіки

нувати окремі банківські операції відповідно до чинного законо-

давства про банки і банківську діяльність.

Пенсійний фонд України створений на початку відновлення не-

залежності України для державного управління фінансовим ресур-

сами пенсійного забезпечення. Цей фонд забезпечує: цільовий збір

і акумуляцію страхових внесків, а також їхні витрати на випла-

ту пенсій згідно із законодавством, виплату допомог при догляді

за дітьми до встановленого законом віку, надання органами соці-

яльного захисту населення матеріяльної допомоги людям похило-

го віку і непрацездатним громадянам; фінансування і матеріячьно-

технічне забезпечення поточної діяльності фонду і його струк-

тур,

інші заходи, пов'язані з діяльністю фонду; капіталізацію за-

собів Пенсійного фонду через операції на фондовому ринку, а та-

кож залучення до нього добровільних внесків фізичних і юридич-

них осіб; контроль за участю податкових органів за своєчасним і

повним надходженням ресурсів та їх використанням; організацію

ведення індивідуального обліку застрахованих осіб відповідно до

чинного законодавства; вивчення і узагальнення практики засто-

сування нормативних актів з питань сплати внесків до фонду та

їх використання; проведення науково-дослідних робіт у сфері пен-

сійного забезпечення; участь у фінансуванні програм соціяльного

захисту людей похилого віку та непрацездатних.

Засоби Пенсійного фонду України формуються за рахунок: стра-

хових внесків працедавців; страхових внесків громадян; страхо-

вих внесків інших категорій громадян, які працюють; асигнування

з Державного бюджету країни; добровічьні внески та інші джерела.

Страхові внески залучають згідно з чинним законодавством.

Фонд соціяльного страхування України створено для вирішен-

ня таких питань: забезпечення гарантованих державою допомог

усіх видів; участі в розробленні державних програм охорони здо-

ров

'я

працівників і реалізації заходів, спрямованих на удосконален-

ня соціяльного страхування; забезпечення фінансової стабільності

фонду; розроблення разом із Міністерством праці і соціяльного

розвитку України та Міністерством фінансів України пропозицій

щодо розмірів тарифів страхових внесків на державне соціяльне

страхування; організації підготовки та підвищення кваліфікації

Національна економша

спеціалістів для системи соціяльного страхування; співробітниц-

тва з аналогічними фондами.

Засоби Фонду соціяльного страхування формуються за раху-

нок страхових внесків працедавців та осіб, що зайняті індивіду-

альною трудовою діяльністю, добровільних внесків громадян і

юридичних осіб, інших фінансових ресурсів, що не заборонені за-

конодавством.

Фонди обов'язкового медичного страхування.

Формуються

на

основі законодавства на центральному і територіяльному рівнях

та вирішують такі завдання:

> фінансове забезпечення права громадян на медичну допомогу

за рахунок засобів обов'язкового медичного страхування;

> створення умов для фінансової стабільності обов 'язкового

медичного страхування;

> акумулювання фінансових засобів центрального фонду.

Фонд обов'язкового медичного страхування виконує такі функції:

розробляє і вносить пропозиції про розмір внесків на обов 'яз-

кове медичне страхування;

-> виділяє засоби територіальним фондам відповідно до вста-

новлених норм;

здійснює з податковими органами контроль за надходжен-

ня і використанням засобів;

^ здійснює збір інформації щодо стану обов 'язкового медично-

го страхування та подає уряду України;

організовує підготовку фахівців для діяльності системи ме-

дичного страхування та ін.

Фінансові засоби фондів обов'язкового медичного страхуван-

ня формуються за рахунок: частини страхових внесків (відраху-

вань) суб'єктів виробництва на обов'язкове медичне страхуван-

ня;

надходження з Державного бюджету України на реалізацію

програм медичного страхування; добровільні внески фізичних та

юридичних осіб; доходів від використання тимчасово вільних

коштів; нормованого страхового запасу; надходження за раху-

нок інших джерел.

Платниками страхових внесків до фондів обов'язкового медич-

ного страхування є підприємства, установи, організації, філіяли і

Тема 10. Програмування та прогнозування національної економіки

Ці два інструменти регулювання грошей і забезпечення збалан-

сованості національного ринку охоплюють загальну грошову полі-

тику, встановлення відсоткових ставок, розміри кредитних ресур-

сів,

емісію тощо.

—

357

представництва чужоземних юридичних осіб, селянські господар-

ства, підприємці, приватні установи різних видів діяльності та ін.

Отже, обов'язкове медичне страхування становить частину дер-

жавного соціяльного страхування і забезпечує усім громадянам

України рівні можливості для отримання медичної допомоги.

10.3.2. Грошово-кредитне регулювання

Перехід до економіки ринкового типу привів до формування

соціяльних державних інститутів, зокрема Національного банку

України і комерційних банків, появи різних інструментів впливу

на обіг грошей і фінансовий ринок загалом. Головним у діяльності

Національного банку є захист і забезпечення стабільності націо-

нальної валюти, розвиток і зміцнення банківської системи зага-

лом, підтримка ефективного і безперервного функціонування сис-

теми розрахунків. Це випливає з вимог дії закону господарської

збалансованості:

Q" = *г

де Q— фізична кількість товарів, робіт : послуг на ринку; ц —

ціна ОДУІНУЩІ товару, робіт і послуг, Г — маса грошей, необхідна

для товарообігу; v — коефіцієнт оборотності маси грошей.

Це рівняння визначає два основні аспекти щодо регулювання

рівноваги на ринку через кількість грошей:

•=>

по-перше. Національний банк використовує пропозицію гро-

шей як засіб платежів і розрахунків:

г =Qt-

" v '

•=>

по-друге, підтримує попит на гроші з боку економічних агентів

для задоволення своїх потреб і безперервності виробництва:

Національна економіка

358

Отже, головними завданнями Національного банку України з

погляду забезпечення рівноваги на ринку є: проведення грошово-

кредитної політики держави; установлення економічно обгрун-

тованого рівня зміни відсоткових ставок; регулювання ринку дов-

гострокових і короткострокових кредитів; тимчасове зберіган-

ня вільних засобів і обов'язкових резервів комерційних банків, на-

дання їм кредитів; емісія банкнот і монет, а також контроль за

національним оборотом грішми: Г = vF ; формування і зберігання

державних золотовалютних резервів та інших довгострокових

вартостей; проведення рахунків органів влади і надання допо-

моги щодо виконання Державного бюджету, тобто бюджету

уряду.

Виконання цих завдань є досить складною проблемою. Треба

відлагоджувати загальний фінансовий механізм саморегулюван-

ня діяльності всіх суб'єктів ринку. Цілеспрямована взаємодія На-

ціонального банку України, Міністерств, регіонів, корпорацій, ко-

мерційних банків неминуче забезпечує відносну рівновагу ринку

і його стабільний розвиток.

Регулювання обігу грошей. Обіг грошей регулюється з допомо-

гою різних методів і інструментів. При тому застосовують різні

показники грошової маси, зокрема, залежно від виду і характеру

обігу, від форми грошей (банкноти і монети, поточні рахунки, тер-

мінові депозити й ощадні вклади). Усі гроші поділяються на два

види: готівкові — представлені банкнотами і монетами, і безготів-

кові, або бухгалтерські (електронні гроші) гроші. У практиці го-

сподарювання і побутовому обігу до готівкових грошей, крім банк-

нот і монет, відносять також засоби на поточних рахунках, чеках

або акредитивах.

У світовій практиці відомо достатньо багато узагальнюючих

показників маси грошей, або агрегатів.

Конкретні агрегати регулювання грошового обігу визнача-

ються як на основі їх національних класифікацій, так і стандартів

міжнародних організацій, особливо Міжнародного валютного

фонду (МВФ), який виділяє чотири основні агрегати: М

, М,, М

і М

Перші три агрегати ґрунтується на національній валюті —

Г , Г

и1

, Г 2 і Г

у Національний банк України розробив основні

Тема 10. Програмування та прогнозування національної економіки

Таблиця 10.1

Показники маси грошей в Україні

(млн.

грн.)

2003 2004

2005

Готівка

Гроші поза банками М

(Г

33119 42345

60231

Кошти на поточних рахунках у національній валюті

18421 24745

38341

Грошова маса М](Г

М]

)

5154!

67090

98543

Страхові кошти в національній валюті та валютні

кошти

43315 58393

94573

Грошова маса М

(Г

м2

)

94855

125483

193145

Кошти клієнтів у договірному управлінні та цінні

папери власного боргу банків

188 317

925

Грошова маса М

(/'

)

95043 125801

194071

Джерело: Статистичний щорічник України за 205р. —К: Консультант.

2006. — С. 65.

359

показники, які характеризують масу грошей відповідно до стан-

дартів МВФ.

Гроші поза банками

(М^) — готівкові гроші у гривнях — Г .

Це банкноти, монети, які перебувають за межами банківської си-

стеми і використовуються економічними агентами для здійснення

угод (купівлі-продажу) або застосовуються як засіб нагромаджен-

ня.

Готівкові гроші — це гроші Національного банку України як

єдиного емісійного центру країни.

Гроіиі

для

угод (купівлі-продажу).

У національних грошових стан-

дартах "гроші для угод" визначають зазвичай як агрегат М

або

мУ

Такий підхід прийнятий і в українській практиці. Цей агрегат

охоплює: готівкові гроші M

(TJ плюс кошти на поточних рахунках

у національній валюті юридичних і фізичних осіб, а також засоби гро-

мадян до запитання в ощадних банках і на пластикових карточках.

Грошова маса

(Г

м2

Об'єднує (агрегує) дві групи грошо-

вих засобів: гроші для угод— М,(7"

ИІ

) плюс страхові кошти в на-

ціональній валюті та валютні кошти, тобто грошові засоби на

термінових депозитах та ощадних вкладах.

Грошова маса

(Г

мУ

Також агрегує дві групи грошових ре-

сурсів, зокрема грошовий агрегат М

(Г

н2

) та кошти клієнтів у

довірчому управлінні й цінні папери власного боргу банків.

Національна економіка

360

В Україні засобом платежу визнано й утверджено лише націо-

нальну одиницю грошей — гривню. У країнах, що розвиваються,

також широко використовується іноземна валюта, яка часто ви-

конує функції не лише міри вартості, а й інструмента розрахун-

ково-платіжних операцій чи засобу нагромадження.

Регулювання відсоткових ставок. На обсяг маси грошей і дина-

міку її обороту (v) великий вплив має кредитна політика Націо-

нального банку України. Цю політику він здійснює через встанов-

лення і оголошення відсоткових ставок, зокрема: облікові ставки;

ставки рефінансування; ломбардної ставки; депозитної ставки.

Облікова (дисконтна) ставка.

Це один з найдавніших методів

кредитного регулювання. Використання цього інструмента пов'я-

зано з необхідністю Національного банку кредитувати комерційні

банки. Кредитування здійснюється такими засобами:

4t> по-перше, комерційні банки переобліковують свої векселі в

Національному банку;

^ по-друге, отримують у Національного банку кредити під

власні боргові зобов'язання.

Облікова політика має на меті знизити неплатоспроможність,

або підвищити платоспроможність позичальників, зменшити їхні

боргові зобов'язання. Підвищуючи облікову ставку, Національ-

ний банк спонукає кредитні установи зменшувати запозичення

дешевих грошових ресурсів, часто й на емісійній основі. Це уск-

ладнює поповнення банківських ресурсів, призводить до підвищен-

ня відсоткових ставок і в кінцевому результаті — до скорочення

кредитних операцій.

Під обліковою політикою розуміють визначення умов купівлі

Національним банком векселів і інших платіжних зобов'язань ко-

мерційних банків. Облікова ставка— це відсоткова ставка На-

ціонального банку, яку встановлюють для придбання платіжних

зобов'язань. Облікова ставка, здебільшого менша на 0,5 — 2 пунк-

ти від поточних ставок комерційних банків, що погіршує чи по-

ліпшує отримання кредитів від комерційних банків.

Ставка рефінансування.

Під ставкою рефінансування зазвичай

розуміють відсоткову ставку за кредити Національного банку,

тобто ставку, за якою Національний банк кредитує комерційні