Заблоцький Б.Ф. Національна економіка

Подождите немного. Документ загружается.

Тема 10. Програмування та прогнозування національної економіки

У бюджеті немає інших джерел фінансування витрат, крім по-

датків, тому аналіз наведених співвідношень податків з населення і

підприємницьких структур має важливе значення для виявлення при-

чин дефіциту бюджету та пов'язаних з цим інфляційних процесів.

Необхідність удосконалення податкової системи України оче-

видна. Одним з напрямів розв'язання цієї проблеми має стати пе-

ренесення центру ваги в податковій політиці з фіскальної функції

на функцію регулювання економіки, економічне стимулювання

підприємств, використання світових досягнень науково-технічно-

го прогресу, зупинення на цій основі падіння виробництва.

10.3.4. Регулювання міжбюджетних відносин

Усі суб'єкти національної економічної системи (підприємці,

підприємства, населення, населені пункти, регіони і держава зага-

лом) формують свої бюджети. В Україні склалася система форму-

вання бюджетів "зверху донизу", тобто держава створює свій бюд-

жет і відповідно розподіляє кошти для створення бюджетів облас-

тей,

районів, міст і сіл.

Економічна основа бюджетів. Основним джерелом формуван-

ня бюджетів усіх рівнів є валова додана вартість (валовий

внутрішній продукт). Провідну роль у формуванні бюджетів має

власне держава. Це обґрунтовують такими аргументами:

> по-перше, держава має особливі функції розв'язання суспіль-

них проблем, що більшою мірою не пов'язані з виробництвом;

> по-друге, держава бере участь у розподілі внутрішнього про-

дукту як один із суб'єктів його створення, оскільки вона є власни-

ком капіталу в державному секторі економіки.

Характер і масштаби участі держави в розподілі внутрішнього

продукту залежать від самої бюджетної системи. Логіка форму-

вання бюджетів, яка визначається роллю суб'єктів у створенні

внутрішнього продукту засвідчує: бюджети мали б формуватися

"знизу доверху", тобто насамперед формують власні бюджети ви-

робники, населені пункти, регіони і держава. Річ у тому, що за

даних умов, тобто виробничого підходу до розподілу внутрішнь-

ого продукту, враховуються інвестиційні потреби виробників та

Національна економіка

інших суб'єктів, установлюються стабільно оптимальні пропорції

розподілу продукту, обсяги капіталовкладень, що приводять до

зростання обсягів виробництва, доходів не лише виробників, а й

решти суб'єктів розподільчих відносин.

За стабільного зростання внутрішнього продукту створюють-

ся передумови для зменшення частки держави в бюджетних ре-

сурсах, оскільки її потреби на фінансове забезпечення виконання

встановлених функцій відносно стабільні. Це, своєю чергою, при-

водить до розширення податкової бази, зменшення рівня оподат-

кування і виведення з тіні реальних доходів виробників, що їх

оподатковують.

Особливості міжбюджетного регулювання. Особливостями

міжбюджетних відносин є:

-> по-перше, перерозподільчий характер створеного національ-

ного продукту;

по-друге, всеохопний характер, тобто платниками податків

та інших внесків до бюджетів є усі суб'єкти виробництва та спо-

живання;

по-третє, законодавчо регламентований характер. Тобто

внутрішньобюджетні та міжбюджетні відносини визначаються

спеціяльними законами та іншими правовими актами.

Перерозподільчий характер визначається тим, що передбачає

перерозподіл доходів для суспільних цілей різного рівня органі-

зації економіки: підприємству, населеному пунктові, регіонові,

державі. Однак перерозподіл доходів виробників має здійснюва-

тися у таких пропорціях, щоб не знижувати стимулювальної

функції податкової системи, не підривати до неї довіри. З іншого

боку, бюджетне формування не повинно створювати утримансь-

ких тенденцій у тих, хто отримує відповідні грошові ресурси з

бюджету, субсидії чи дотації. Бюджетний перерозподіл здійснюєть-

ся між виробниками, населенням, регіонами, галузями тощо. Тому

усі мають усвідомлювати, що їхні доходи залежать лише від про-

дуктивної і ефективної праці виробників.

Усеохопний характер визначається тим, що податкову базу

становлять підприємства, населення, комунальні, кооперативні та

державні організації. Особливістю того є те, що всі вони роблять

372 =======zzr=====rr======

Тема 10. Програмування та прогнозування національно) економіки

внески до бюджетів і всі отримують свою частку з них. Позаяк на

цій основі здійснюється як перерозподіл доходів, так і використання

бюджетних ресурсів, то міжбюджетні відносини є ключовим

інструментом фінансового регулювання між суб'єктами різних

рівнів бюджетів.

Законодавчо регламентований характер здійснюється на трьох

рівнях:

•=>

по-перше, відповідними законами про компенсацію та ство-

рення бюджету і бюджетної системи загалом; ці закони визнача-

ють рівні і структуру доходів, видатків, структуру бюджетної

системи та принципи її побудови розмежування доходів і видатків

між бюджетами, загальні підходи формування бюджетного проце-

су, а саме складання і виконання бюджету;

•=>

по-друге, відповідними законами, що встановлюють форми

доходів, їхні розміри, статті і розміри фінансування окремих сфер,

видів діяльності, соціяльного розвитку тощо; до них відносять на-

самперед податкове законодавство, закони про розвиток освіти і

науки, охорони здоров'я, довкілля і ін.;

по-третє, закони про бюджет на поточний рік для усіх рів-

нів — держави, областей, районів, населених пунктів, — в якому

затверджується обсяг доходів і видатків бюджету поточного року,

джерела їхнього формування та напрями фінансування.

Отже, бюджети всіх рівнів — це окремі фінансові документи чи

плани діяльності виробничих і невиробничих підприємств, органі-

зацій, управлінських структур різних рівнів. Усі вони є складови-

ми частинами національної економічної системи і покликані вирі-

шувати національні, регіональні і локальні соціяльно-економічні

завдання. їхня діяльність має бути збалансована як з погляду пе-

рерозподілу внутрішнього доходу, так і його використання задля

стабільного і зрівноваженого розвитку нації.

Сутність міжбюджетного регулювання. Фінансові зв'язки плат-

ників податків з бюджетами всіх рівнів ґрунтуються, з одного боку,

на активних формах мобілізації доходіз, а з іншого — на безпово-

ротних формах фінансування відповідних видів діяльності і соці-

яльного розвитку. При тому повинен існувати й ефективно діяти

контроль за витрачанням коштів, чого в Україні немає у достатній

——————————^

373

Національна економіка

374

мірі. Регулювання міжбюджетних відносин потребує чіткого уста-

новлення як самої бюджетної системи, так і відповідних підходів

до управління нею, зокрема прогнозування, планування, контро-

лю тощо.

Бюджетна система.

Складовими елементами бюджетної си-

стеми є її структура, принципи побудови та організація функціо-

нування. Структура бюджетної системи визначається бюджетним

устроєм, який ґрунтується на адміністративно-державному устрої

України. Бюджет України об'єднує 13,3 тис. самостійних бюджетів

і Державний бюджет України, республіканський бюджет АР Крим

та місцевих бюджетів.

Отже, бюджетна система України є об'єднання усіх ланок Дер-

жавного бюджету на єдиних принципах. Сукупність усіх бюд-

жетів— це зведений бюджет України, бюджет АР Крим— об'єд-

нує республіканський бюджет та бюджети регіонів і міст, що вхо-

дять до її складу, місцеві бюджети — об'єднують бюджети області,

районів, міст, селищ, сіл.

Принципи бюджетної системи.

Основою бюджетної системи є

бюджетний устрій, тобто організація і принципи її побудови, струк-

тури, зв'язки між окремими ланками бюджетної системи. Бюджет-

ний устрій ґрунтується на таких принципах:

єдності бюджету,

який передбачає використання єдиного

розрахунку доходів і видатків кожної ланки зведеного бюджету;

єдність бюджетної системи забезпечується єдиними правовою

базою, бюджетною класифікацією, формами бюджетної докумен-

тації,

погодженими принципами бюджетного процесу, системою

грошей, соціяльно-економічною політикою, наданням необхідної

статистичної та бюджетної інформації з одного рівня бюдже-

ту іншому;

т>

повноти бюджету,

що забезпечує відображення у бюджеті

всіх доходів і видатків;

достовірності бюджету,

що потребує формування бюдже-

ту на основі реальних показників, науково обґрунтованих норма-

тивів та відображення у звіті про виконання бюджету тільки

тих доходів і видатків, які є результатом кінцевих касових опе-

рацій банків;

Тема 10. Програмування та прогнозування національної економіки

публічності бюджету,

тобто висвітлення у засобах масо-

вої інформації показників бюджетів звітів про їх виконання;

порівняльності бюджету,

що не передбачає обов'язкове відоб-

раження показників бюджету у взаємозв'язку із загальноекономіч-

ними показниками в Україні та за її межами через використання

засобів інформативності результатів порівняльного аналізу, ви-

значення темпів і пропорцій розвитку національної економіки;

самостійністю бюджетів,

тобто Державний бюджет, ре-

спубліканський бюджет АР Крим, обласні, міські, районні, райо-

нні в містах, селищні, сільські бюджети є самостійними; само-

стійність бюджетів забезпечується наявністю власних доходних

джерел і правом визначення напрямів їх використання відповідно

до чинного законодавства.

На даному етапі в Україні провідне місце в бюджетній системі

відводиться Державному бюджету. З нього виділяються кошти на

розвиток окремих галузей господарського і культурного будів-

ництва, на оборону, утримання центральних органів державної

влади і державного управління. З Державного бюджету також

здійснюється перерозподіл частини фінансових ресурсів між АР

Крим, областями і містами республіканського підпорядкування —

Києвом і Севастополем.

Напрями регулювання ресурсів бюджету. Призначення бюдже-

ту в державі виявляється через систему економічних відносин, які

складаються: між державою і підприємствами у процесі мобілі-

зації доходів, нагромаджень і фінансування з бюджету; між дер-

жавою і населенням у процесі розподілу і перерозподілу валового

національного продукту; між ланками бюджетної системи при

бюджетному регулюванні.

Дослідження і аналіз зазначених напрямів регулювання бюджет-

них ресурсів дає можливість виявити важелі регулювання розпо-

дільчих відносин. Також це дає змогу формувати і проводити ціле-

спрямовану бюджетну політику.

Економічний зміст бюджету його ланок розкривається у розпо-

дільчих відносинах, які за своєю сутністю дуже різноманітні й охоп-

люють усі рівні державного управління. Система регулювання

Національна економіка

376

охоплює як дохідну, так і видаткову частини бюджету та повин-

на ґрунтуватися на таких засадах:

'Ь платежі до бюджету:

=> кожна ланка бюджетної системи мусить мати закріплений

законодавчо перелік платежів, що повністю надходять до

цього бюджету та є достатніми для покриття передбаче-

них видатків;

^> основою для обчислення платежу має бути вартість вико-

ристаних у виробництві ресурсів;

^ видатки з бюджету: вони є основою формування кінцевої

величини фондів споживання і нагромадження.

Сутність регулювання міжбюджетних відносин зводиться до

встановлення оптимальних співвідношень між різними ланками

бюджетної системи, тобто до їх бюджетної збалансованості.

Бюджетне прогнозування і планування. Це один із напрямів на-

ціонально-економічного прогнозування загалом. У бюджетній ро-

боті прогнозування застосовують практично всі країни світу, особ-

ливо з ринковою економікою.

Бюджетне прогнозування. В умовах ринкової економіки, коли

значно змінюються інформаційні джерела для розроблення бю-

джету, прогнозування стає надійним інструментом фінансової полі-

тики держави.

* Бюджетне прогнозування— визначення вірогідних показ-

ників доходів і видатків бюджету на майбутнє.

Зазвичай це науково аналітична стадія розробки бюджету, в

процесі якої формуються концепція, шляхи її вирішення і основні

цілі, які мають бути досягнуті. Бюджетне прогнозування практич-

но є одним з видів економічного прогнозування і класифікується

за часом на короткострокове — до 1 року, середньострокове —

1—5

років, довгострокове— понад 5 років. Найприйнятнішими є

методи екстраполяції, моделювання, експертних оцінок та ін. По-

слідовність робіт при прогнозуванні показників: визначення зав-

дань і цілей; збирання та аналіз інформації; вибір моделі прогнозу-

вання; розроблення рекомендацій для оптимізації планових рішень,

що приймаються за даними прогнозованих розрахунків.

Гема

10. Програмування та прогнозування національної економіки

Бюджетне планування.

На базі прогнозованих розрахунків

здійснюють складання конкретних бюджетних планів.

Бюджетне планування—

комплекс організаційно-техніч-

них, метоичних і методологічних заходів щодо визначення

доходів і видатків на всіх стадіях бюджетного процесу.

Воно є складовою частиною фінансово планування і ґрунтуєть-

ся на одних з ним принципах. Для планування показників бюдже-

ту використовують кілька загальноекономічних показників на пла-

новий рік (період), таких як валовий внутрішній продукт, прибу-

ток, фонд оплати праці, необхідні податки. Крім того, використо-

вують показники, що характеризують споживачів бюджетних ре-

сурсів: чисельність населення, учнів, студентів, пенсіонерів,

кількість шкіл, лікарень тощо.

Методи планування показників бюджету — прямі фінансові роз-

рахунки і балансовий. З кожного виду доходів або видатків виз-

начають вихідну базову величину за період, що передує планово-

му, а отім коригують на фактори, що впливають на нього, визна-

чають його плановий рівень. За допомогою балансового методу

досягається узгодження показників бюджету з показниками загаль-

ної величини фінансових ресурсів в економіці, доходів і видатків

населення з фінансовими планами всіх суб'єктів споживання.

Класифікація, дефіцит і контроль бюджету. Для поліпшення ре-

гулювання бюджетом здійснюють певні заходи, що впливають на

посилення прозорості отримання доходів і розподілу видатків. При

тому враховують усі особливості як бюджетного процесу, так і

самого бюджету.

Бюджетна класифікація.

Пов'язана з необхідністю групувати

доходи і видатки бюджету за відповідними ознаками, що забезпе-

чує загальнодержавну і міжнародну порівнянність бюджетних да-

них. Доходи групують: прямі податки, непрямі податки, інші пла-

тежі до бюджету. Видатки групують: міністерства, галузі, заро-

бітна плата й інші витрати; населені пункти, області, райони тощо.

Бюджетний дефіцит.

Це перевищення видатків бюджету над

його доходами. Він призводить до неґативних економічних і соці-

яльних наслідків (зростання цін і ін.), тому що його фінансування

Національна економіка

378

здійснюють здебільшого за рахунок емісії грошей. Причинами є:

спад виробництва, низький рівень інвестицій, застарілі технології,

військові видатки, розкрадання бюджетних коштів.

Регулювання дефіциту бюджету насамперед передбачає різке

скорочення його витрат. Це досить складно. Іншим шляхом є удо-

сконалення податкової і кредитної політики, які можуть пожвави-

ти ділову та економічну активність, приплив інвестицій і зростан-

ня виробництва.

Бюджетний контроль. Це один з видів фінансового контролю,

що здійснюється у процесі складання, розгляду, затвердження і

виконання бюджетів. Бюджетний контроль спрямований на вста-

новлення фактів порушення чинного законодавства при визначені

доходів і видатків бюджету. Його здійснюють на державному рівні

законодавчі та виконавчі органи влади, а на рівні місцевих органів

самоврядування — представницькі та адміністративні структури.

Основна робота в системі бюджетного контролю здійснюється

на стадії виконання бюджету. При фінансуванні видатків, що пе-

редбачені в бюджеті, виконавчі органи здійснюють контроль за

цільовим і ефективним використанням коштів, їхнім впливом на

результати роботи підприємств, організацій, установ, яким виді-

ляються бюджетні кошти.

10.3.5. Валютне регулювання і валютний контроль

Валютні відносини і валютна система є одним з важливих еле-

ментів державного регулювання національної економіки. Валютні

відносини виникають з приводу здійснення валютних операцій і

функціонування іноземної валюти у країні загалом.

Валютна система держави. Валютні відносини формуються на

двох рівнях:

> по-перше, на рівні національної економіки і є частиною гро-

шово-кредитної системи держави;

> по-друге, на світовому рівні для забезпечення товарообігу у

світовій торгівлі, руху капіталів і праці, науково-технічного роз-

витку, гуманітарних, культурних відносин тощо.

За своєю суттю валютна система держави є формою органі-

зації валютних відносин; охоплює сукупність елементів регулю-

Тема 10. Програмування та прогнозування національної економіки

379

вання валютних відносин; об'єднує конкретні механізми валют-

ного контролю; функціонує на основі чинного законодавства; тісно

взаємопов'язана з міжнародною валютною системою на основі

відповідних міжнародних угод.

Основу всіх національних валютних систем становить націо-

нальна валюта (в Україні — гривня). Головними її складовими в

Україні є: принцип і порядок внутрішньої і зовнішньої конвертова-

ності української гривні; вибір режиму валютного курсу україн-

ської гривні; використання валютних обмежень як у поточних

валютних операціях, так і в операціях, пов'язаних з рухом капіта-

лу; механізм валютного контролю; регулювання міжнародної ва-

лютної ліквідності України; порядок використання міжнародних

засобів обігу; правова регламентація міжнародних розрахунків;

регулювання валютного ринку країни, ринку золота, золотовалют-

них резервів; інституціональні організації, а саме органи й аґенти

валютного регулювання та валютного контролю, валютні біржі,

банки і ін.

Отже, більшість складових валютної системи пов'язана з регу-

люванням валютних відносин і валютним контролем.

Валютне регулювання в Україні. Ефективне функціонування

національної економіки в системі світових економічних зв'язків

передбачає розроблення кожною країною власної валютної полі-

тики, системи валютного регулювання і контролю, які безпосе-

редньо пов'язані з фінансовим сектором країни, тобто з основою

ринкової економіки. Головними поняттями фінансового сектора

економіки є гроші та валюта.

^ Гроші — особливий вид товару, засіб вимірювання вар-

тості інших товарів, загальний еквівалент при обміні в умо-

вах товарного виробництва.

Ъ Валюта — національна грошова одиниця країни, а також

грошові знаки для здійснення товарообігу і платежу, що ви-

ражені в зарубіжних грошових одиницях і використовуються

у міжнародних розрахунках.

Головні відмінності між грішми і валютою полягають у тому,

що:

гроші обертаються у кожній конкретній країні; випуск гро-

Національна економіка

шей — показник національного суверенітету, символ влади дер-

жави; застосування національних грошей у міжнародних розра-

хунках передбачає наявність домовленості сторін; визнання гро-

шей світовим співтовариством як загального еквівалента пере-

творення грошей у валюту; статус валюти надає грошам додат-

кову функцію: гроші стають товаром, тобто отримують ціну у

грошових одиницях інших країн, їх можна продавати і купувати;

у світі повинна бути довіра до валюти того чи іншого учасника,

упевненість у можливості обміну (конвертації) однієї валюти

на інші валюти.

За цих обставин стабільність національної валюти — один із го-

ловних показників фінансової стійкості національної економіки. З

цього приводу держава повинна проводити надійну і конструктив-

ну валютну політику, яка є складовою частиною економічної полі-

тики країни загалом та зовнішньоекономічної політики зокрема.

Валютна політика

— це сукупність економічних, право-

вих, організаційних заходів, що їх здійснює держава у сфері

міжнародних валютних відносин.

Валютна політика держави є важливим інструментом регулю-

вання рівноваги в системі валютних відносин. Головною метою

валютної політики є забезпечення стійкого економічного зростан-

ня,

стримування зростання безробіття і інфляції, підтримання рівно-

ваги платіжного балансу країни. На основі валютної політики дер-

жава вибудовує своє ставлення до валютного регулювання.

& Валютне регулювання

— це процес і порядок державного

управління валютною сферою в економіці, які охоплюють прин-

ципи, методи і форми здійснення у країні валютних операцій.

У наш час валютне регулювання здійснюється на трьох рівнях:

національному, міжнародному і світовому.

Валютний контроль в Україні. Валютне регулювання немож-

ливо здійснювати ефективно без надійного валютного контролю.

Валютний контроль

— це механізм адміністративного на-

гляду з боку держави за дотриманням правил і норм валют-

ного регулювання.

380 =zzzzz=====zz==========z^r^: