Заблоцький Б.Ф. Національна економіка

Подождите немного. Документ загружается.

Тема

10. Програмування та прогнозування національної економіки

331

Валютний контроль має на меті дотримання валютного зако-

нодавства всіма резидентами і нерезидентами на території Украї-

ни.

Головними напрямами валютного контролю в Україні є: відпо-

відність валютних операцій чинному законодавству і наявність

необхідних документів, що дають можливість здійснювати ва-

лютні операції —

ліцензії,

сертифікати та ін.; виконання резиден-

тами зобов'язань перед державою про надходження в Україну

валюти, а також зобов 'язань щодо продажу іноземної валюти на

внутрішньому валютному ринку України; обґрунтованість пла-

тежів за імпорт товарів, послуг, інтелектуальних товарів; пов-

нота й об'єктивність обліку і звітності з операцій в іноземній ва-

люті, а також з операцій нерезидентів у валюті України.

Звичайно, що валютний контроль — вимушений захід держа-

ви,

спрямований на захист фінансової самостійності, стабільності

грошової системи, зміцнення курсу національної валюти і мобілі-

зацію валютних ресурсів. Вибір форм і методів валютного конт-

ролю залежить від особливостей економічного розвитку країни.

Органами валютного контролю є Національний банк України,

уряд України, Державна митниця. Митно-банківський валютний

контроль передбачає такі фази:

по-перше, первинний контроль митними органами доку-

ментів, які подаються для валютного контролю при митному офор-

мленні і умов зовнішньоторговельних угод щодо їх відповідності

чинному законодавству;

-> по-друге, зіставлення відомостей про товари, що просува-

ються через митний кордон України та інформації уповноважених

банків про рух валютних засобів на рахунках учасників зовніш-

ньоекономічної діяльності при розрахунках за ці товари;

по-третє, цільові перевірки фактів поруніення валютного

законодавства, виявлених у другій фазі.

Ефективний валютний контроль митних органів потребує тісної

взаємодії різних зацікавлених відомств, тому що тут виникає ба-

гато невирішених питань: наявність випадкових і короткочасних

фірм; довгі пошуки розміщення фірм-порушникїв; відсутність

чіткого механізму виконання судових рішень щодо порушників;

неефективність заходів профілактичного характеру; недоско-

Національна економіка

382

налість законодавчої бази; митні органи

не

входять

до

складу

ліквідаційної комісії підприємств,

що дає

порушникам можливість

ухилятися

від

штрафів тощо.

Звісно,

що це не всі

проблеми,

які

треба розв'язувати. Відомі

випадки змови банків, торговельних організацій, працівників мит-

ниці, правоохоронних органів,

що не

дозволяє подолати корупції

цій

важливій сфері національної економіки.

Напрями валютного контролю

зовнішньоекономічній діяль-

ності України. Особливе значення

для

національної економіки

Ук-

раїни

має

валютний контроль

зовнішньоекономічній діяльності

країни, тобто

торговельному

неторговельному обороті країни.

Валютний контроль

за

виторгом

від

експорту українських

то-

варів.

Сучасна технологія валютного контролю

за

експортом

то-

варів

України передбачає перевірку:

Ч>

укладання контракту

між

резидентом

нерезидентом

про

експорт товарів

і їх

оплату

іноземній валюті

і/чи

українській

гривні;

оформлення експортером

банком,

що

його обслуговує, паспор-

та угоди

двох примірниках, який містить необхідні

для

валют-

ного контролю відомості

контракту, зокрема, реквізити екс-

портера

та

його іноземного контрагента, реквізити комерційних

банків,

що їх

обслуговують, дату

суму контракту, валюту, ціни

і форми розрахунків, особливі умови контракту;

Ч>

митний контроль

за

товарами,

що експортуються, через

перевірку митної декларації; ксерокопію цього документа експор-

тер надає митниці;

^> банківський контроль

за

надходженням виторгу здійснюєть-

ся протягом

календарних днів

від

початку підписання паспорта

угоди, формує електронну копію паспорта угоди

і на її

основі

—

відомість банківського контролю;

інформаційний обмін

між

уповноваженими банками,

що об-

слуговують експортні операції.

Експортери

уповноважені банки відповідають

за

порушення

вимог валютного законодавства

та

інших нормативних актів.

При

тому

за

експортними операціями

чимало проблем,

що

знижують

якість

та

ефективність митного контролю: недостатньо налагод-

Тема 10. Програмування та прогнозування національної економіки

жена система визначення митної вартості; недостатньо відпра-

цьована реалізація міжнародних експортних контрактів, унаслі-

док чого значна частина валютного виторгу осідає на зарубіж-

них рахунках експортера; здійснення експортних операційних не-

резидентом, що здебільшого оминає валютний контроль; відсут-

ність ефективного механізму застосування до порушників штраф-

них санкцій.

Валютний контроль за платежами в іноземній валюті за

імпорт

товарів.

Технологія контролю за обґрунтуванням платежів

в іноземній валюті за імпорт товарів здебільшого аналогічна тех-

нології контролю за надходження виторгу від експорту товарів і

передбачає контроль за:

по-перше, укладанням контракту між резидентом і нерези-

дентом про імпорт товарів та їх оплату в іноземній валюті;

по-друге, оформленням імпортером і комерційним банком, що

його обслуговує, паспорта імпортної угоди та ін.

Імпортери та уповноважені банки відповідають за порушення

операцій згідно з чинним законодавством. Проте тут теж існує

низка проблем, що схиляють до порушень імпортних операцій: неле-

гальне вивезення валюти за кордон; із системи митно-банківсько-

го контролю випадають зовнішньоекономічні угоди з послугами;

здійснення імпортних операцій за передоплату без постачання

товарів і нееквівалентні надходження товарів та багато інших.

Контроль за зовнішньоторговельними бартерними операціями.

Бартерні угоди відносять до товарообмінних операцій, тобто взаєм-

ний обмін еквівалентними за вартістю товарами, роботами, по-

слугами, інтелектуальними продуктами та ін.

Контроль при митному оформленні зовнішньоторговельних

бартерних угод передбачає таку послідовність: розгляд наданих

для контролю документів; перевірка паспортної бартерної угоди

на відповідність її вимогам щодо форми умов угоди та чинному

законодавству; перевірка даних декларації на відповідність інфор-

мації у паспортній бартерній угоді та інших документів; пере-

вірка відтиску печаток на документах з відтисками зразка пе-

чатки наданої централыюю державною митною службою; пере-

вірка відповідності коду формі розрахунків, що передбачено угодою.

=========

===========

: ззз

Національна економіка

384

Митні органи зобов'язані

не

пропускати товарів

за

невідповід-

ності даних,

що є у

представлених документах.

Бартерними угодами може бути передбачена часткова

чи

повна

оплата грошовими засобами, ураховуючи розрахунки

іноземній

валюті, вартості товарів,

що

передаються

за

такими угодами.

Валютний контроль

неторговельному обігу.

Валютний конт-

роль

неторговельному обороті здебільшого здійснює митна служ-

ба України. Право

на

ввезення

пересилання

Україну

вивезення

та пересилання

України валюти

за

дотримання митних правил

дозволяється таким юридичним особам: Національному банку

Украї-

ни;

уповноваженим банкам України

таких випадках:

за

угодою

банком-нерезидентом, який

має

кореспондентський рахунок

упов-

новаженому банку України;

за

наявності

уповноваженого банка

України філіялу

за

кордоном; центральним (Національним) банком

іноземних держав

на

основі дозволу Національного банку України.

Фізичним особам (резидентам

нерезидентам) ввезення

виве-

зення

України національної валюти дозволено

межах суми

на

одну

особу

за

нормами,

які

встановлює Національний банк України.

Ще

один напрям валютного контролю

неторговельному

обороті

— це

валютний контроль

за

переміщенням юридичними

особами (резидентами) коштовних металів

та

каменів. Його жор-

стко здійснює держава. Порядок такого руху вартостей установ-

лює

контролює уряд України.

10.3.6. Антимонопольно регулювання

Державне антимонопольне регулювання, спрямоване

на

обме-

ження діяльності монополій

забезпечення вільної конкуренції

на

ринках,

—

необхідний елемент ринкової економіки, нормального

розвитку системи господарювання. Воно передбачає комплекс

заходів,

що їх

здійснює держава законодавчими, економічними

та

адміністративними методами

для

створення умов ефективного

функціонування конкурентного ринку, недопущення надмірної

мо-

нополізації.

Сутність монополізації виробництва. Монополізм

економіці

означає домінування

на

ринку окремого товару певного виробни-

ка,

що дає

йому можливість впливати

на

стан конкуренції, обме-

Тема 10. Програмування та прогнозування національної економіки

Чи

Крива пропозиції

Є«

Рис. 10.1. Наслідки для споживача

підвищення монопольної ціні:

ІЗ

Нац. економіка

жувати доступ на ринок інших виробників. Технологічною та тех-

нічною основою монополізму є спеціялізація і пов'язана з нею кон-

центрація виробництва. Монополізм насамперед, — це спокуса

отримувати надприбутки.

На розвиток монополізму впливають: ухвали органів влади, що

обмежують економічну самостійність виробників; відсутність

стимулів, які дозволяли б підприємствам здійснювати інноваційні

капіталовкладення та підвищувати якість продукції; пріоритет

групових інтересів, висунення постачальниками необгрунтованих,

не передбачених угодами вимог до споживачів; завищення цін; на-

в'язування своїх умов при укладанні угод; постачання з додатко-

вим товаром, непередбаченого угодою; постачання, коли спожи-

вач замість постачальника повинен здійснювати завершення ви-

робництва на місці і ін.

* Монопольна діяльність — дії підприємств чи органів вла-

ди та управління, спрямовані на недопущення, обмеження

або ліквідацію конкуренції, що завдає збитків споживачам.

Підвищення ціни товару ц до монопольної ціни ц впливає на

збільшення споживчих витрат та зниження його добробуту.

На рис 10.1 зображено

вплив монополізації ціни ц

на кількість придбаних то-

варів Q. Якщо за умови

рівноваги ринку купівель-

на ціна в точці перетину 1,

то за ціною ц покупець

придбає кількість товарів

Q. Якщо ж конкуренція не-

досконала, рівновага рин-

ку порушена, то монопо-

ліст підвищує ціну до рівня

за якої покупець прид-

бає значно меншу кіль-

кість товару Q

, тобто

<2„

< Q, при ц

> ц.

Національна економіка

386

Цілі антимонопольного регулювання. Завдання регулювання

полягає у тому, щоби утримувати ринок у стані рівноваги. Отже,

рівновага ринку є основною метою антимонопольного регулю-

вання. Щоб досягти стану рівноваги ринку, треба домагатися тих

цілей, які забезпечують рівновагу, а саме: насичення ринку това-

рами та послугами, ліквідація товарного дефіциту; розвиток кон-

куренції, приборкання недобросовісної конкуренції і формування ци-

вілізованих ринкових відносин; обмеження діяльності монополій,

що сформувалися, недопущення формування нових; боротьба з по-

рушниками закону, з корупцією, що перешкоджають нормально-

му розвиткові ринку; підтримка створення нових підприємств,

збільшення кількості конкурентів; захист прав споживачів.

Важливе значення має збільшення кількості конкурентів, тобто

створення нових підприємств, особливо малих і середніх. Для того

треба створювати умови сприятливого їх фінансування: надання

пільгових кредитів, зменшення податків; допомога малому і се-

редньому бізнесу; фінансування заходів щодо розширення вироб-

ництва дефіцитних товарів; підготовка кадрів підприємств та

інших працівників для праці в ринкових умовах.

Варто, проте, зазначити, що антимонопольні заходи спрямову-

ються не проти великих підприємств. Дії антимонопольного регу-

лювання спрямовані проти зловживання домінуючих на ринку під-

приємств. А домінуючим визнають становище такого підприєм-

ства, частка товару якого на ринку перевищує граничну межу,

що її встановлюють антимонопольні органи тіє чи іншої країни

відповідно до чинного там законодавства.

Антимонопольне законодавство в системі регулювання еконо-

міки.

Законодавча практика країн з ринковою економікою пока-

зує, що основне завдання регулювання діяльності монополій і за-

хисту конкуренції в умовах лібералізації підприємництва поля-

гає у забезпеченні максимально ефективного використання рин-

кових механізмів для підтримання конкурентного середовища. До

монопольної діяльності фірм відносять: нав'язування партнером

дискримінаційних умов; вилучення товарів з обігу чи зменшення

обсягу їх виробництва для створення штучного дефіциту; попе-

редня змова про штучне підвищення, зниження чи підтримку цін;

Тема 10. Програмування та прогнозування національної економіки

нав'язування покупцеві примусового асортименту як умови реалі-

зації товару; попередня змова про відмову проводити переговори

з потенційними партнерами; поєднання керівних посад одними й

тими ж особами у двох чи більше фірмах, які виробляють чи про-

дають аналогічні товари.

Для запобігання таким явищам формується відповідне антимо-

нопольне законодавство. Важлива частина антимонопольного за-

конодавства — це обмежувальні заходи щодо одночасного підви-

щення цін. Розвиток конкурентного права в Україні ґрунтується

на Законі України "Про обмеження монополізму та недопущення

недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності". Вод-

ночас формуються і поліпшуються й інші його напрями, достат-

ньо самостійні, серед яких доцільно виділяти найважливіші:

1. Цінове регулювання діяльності підприємств, що домінують

на ринку:

це викликано тим, що зростання цін у галузях і на їх

підприємствах здебільшого є нерівномірне; держава за даних умов

заходами зниження рівня енергомісткості, водомісткості, трудо-

місткості і іншими матеріяломісткими чинниками намагається

вплинути на зниження собівартості продукції, збереження при-

бутків, але зниження цін;

2. Правове оформлення політики демонополізації: під

демоно-

полізацією розуміють зниження концентрації виробництва товарів,

робіт і послуг та створення необхідних умов для розвитку конку-

ренції на товарних ринках;

Збалансування приватизаційної та антимонопольное політики:

сутність збалансованості полягає у тому, щоб не допустити кон-

центрації капіталу, акцій, землі та інших фінансових і нефінансо-

вих активів в одні руки;

4. Виділення в особливу сферу державного регулювання природ-

них монополій:

в Україні є чимало монополій, яких відносять до

природних;

Природна монополія

— монополія, за якої створення кон-

курентного середовища на товарному ринку незалежно від

рівня попиту неможливе чи економічно неефективне при

даному технічному рівневі виробництва.

Національна

економіка

З цього приводу створюються відповідні законодавчі акти для

обмеження нечесної дії таких монополій. Своєю чергою, держава

також намагається формувати державну монополію для недопу-

щення інших монополій, утримуючи таким чином на відповідному

рівні конкурентне середовище

Треба зазначити, що українське антимонопольне законодавство

на даний час сформовано переважно в таких частинах: регулю-

вання розвитку товарних ринків; регулювання банківських ринків;

регулювання фінансових ринків, зокрема ринків страхових послуг,

цінних паперів тощо.

Антимонопольне законодавство передбачає формування відпо-

відних контролюючих інститутів, зокрема Антимонопольний ко-

мітет України, відповідні органи на місцевому рівні.

Механізм вияву і запобігання монополістичним діям підприємств.

Зловживання підприємств, компаній і фірм своїм домінуючим ста-

новищем на ринку — найтиповіший вид порушень антимонополь-

ного законодавства. Монополістичні дії названих суб'єктів вироб-

ництва здебільшого спрямовані на створення обмежень для до-

ступу на ринок інших суб'єктів, витіснення конкурентів, отримання

надприбутків тощо. Звісно, що подібні спроби виробничих

суб'єктів обмежити іншим можливість стати рівноправними уча-

сниками ринку запобігаються чи ліквідуються антимонопольни-

ми органами на основі чинного антимонопольного законодавства.

До таких запобіжних заходів відносять: заборону вилучення то-

варів з обігу, аби не дати монополістові створити штучно дефі-

цит і підвищити ціну; заборону нав'язувати контрагенту умов

угоди, що йому невигідні чи не стосуються до предмету угоди;

заборону вносити до угоди дискримінаційних умов, що ставлять

контрагента в нерівні умови з іншими; заборону укладати угоду

лише за умови внесення у неї положення, що стосується товарів,

в яких контрагент незацікавлений; заборону створення насампе-

ред доступу на ринок чи вихід із ринку іншим виробникам; заборо-

ну установлювати ціни з порушенням нормативних актів ціно-

утворення; заборону установлювати монопольно високі чи низькі

ціни; заборону скорочувати чи зупиняти виробництво товарів,

що мають попит чи замовлення споживачів за умови їх беззбит-

388

ZZZ====Z====r=========ir=====

Тема 10. Програмування та прогнозування національної економіки

кового (прибуткового) виробництва; заборону необгрунтовано

відмовлятися від укладання угоди з окремими покупцями (замов-

никами ) за умови, що є можливості прибутково виробляти чи по-

ставляти відповідні товари.

Звісно, що наведений перелік заборонних заходів не є вичерп-

ний, позаяк загальна заборонна норма стосується будь-яких дій

суб'єктів виробництва, що домінують на ринку і впливають на

стан конкуренції.

Практика роботи антимонопольних органів дає змогу виділи-

ти два основні види зловживань домінуючим становищем сто-

совно:

> по-перше, контрагентів, тобто постачальників і споживачів;

> по-друге, суб'єктів підприємництва (фірм, компаньйонів і ін.),

що діють чи мають намір діяти на тому ж ринку, тобто конку-

рентів.

Практика показує, що здебільшого порушниками антимоно-

польного законодавства є постачальники і споживачі. Тому анти-

монопольні органи вживають певних заходів для виявлення їх на

ринку, реєструють, контролюють і спрямовують їхню діяльність

для встановлення рівноваги на ринку загалом.

Державний контроль за дотриманням антимонопольного зако-

нодавства. Ефективним засобом захисту від монополізму є держав-

на профілактика (запобігання) економічної концентрації на відпо-

відних товарних ринках. Стосується це насамперед контролю за

дотриманням антимонопольного законодавства при купівлі акцій

(вкладів, часток) у статутному капіталі комерційних організацій.

Антимонопольне законодавство України встановлює контроль

з боку державних органів за такими видами концентрації: за ство-

ренням, злиттям і приєднанням об'єднань комерційних організацій

(асоціяцій, спілок, союзів); за створенням, злиттям і приєднанням

комерційних організацій; ліквідацією і поділом (виділенням) дер-

жавних і комунальних єдиних підприємств, якщо це приводить до

окремого підприємства, частка якого на відповідному товарному

ринку перевищуватиме третину, придбання відповідних пакетів

акцій (вкладів, часток) у статутному (об'єднаному) капіталі

суб'єктів господарювання; отриманням у власність чи викори-

Національна економіка

390 •

стання, у тому числі через оренду, лізинг, одним суб'єктом госпо-

дарювання основних виробничих засобів чи нематеріяльних активів

іншого суб'єкта господарювання; набуттям будь-якою особою

прав, у тому й через угоди, доручення, контракти чи іншим чи-

ном,

що дає змогу визначати (диктувати) умови господарюван-

ня чи здійснювати функції його виконавчого органу; переплетен-

ням директоратів, тобто участю одних і тих самих осіб в орга-

нах управління двох чи більше комерційних організацій.

Антимонопольні органи виконують комплексний економічний

аналіз, даючи відповідь на основі питання: чи приводить та чи інша

угода (дія) до надмірної концентрації товарного ринку, чи домі-

нує той чи інший суб'єкт господарювання на ринку і як запобігти

розвитку таких тенденцій. Водночас розробляють заходи збільшен-

ня кількості конкурентів на ринку.

Стратегічні заходи з антимонопольного регулювання і розвит-

ку конкуренції. До найактуальніших проблем, що їх доводиться

розв'язувати антимонопольним органам, є проблеми, що виника-

ють при створенні та діяльності фінансово-промислових груп, прид-

банні акцій українських підприємств групами взаємопов'язаних

юридичних та фізичних осіб, запобіганні змов на продажах при при-

ватизації великих українських підприємств. До основних напрямів

реалізації державної антимонопольно)' політики варто виділити:

вдосконалення правової бази антимонопольного контролю і регу-

лювання; демонополізацію економіки і створення умов для розвитку

конкуренції на монополізованих товарних ринках і ринках з висо-

ким ступенем концентрації постачання; удосконалення форм і

методів антимонопольного контролю для запобігання і викривання

зловживань ринковою владою (перевагою), змовою угод і узгод-

жених дій, що мають на меті обмеження конкуренції та зазіхан-

ня на інтереси інших суб'єктів господарювання чи громадян, ви-

кривання недобросовісної конкуренції; протидію створенню нових

монопольних структур у процесі перерозподілу власності, прове-

дення інвестиційної політики та інтеграції, у тому при створенні

промислово-фінансових груп; ліквідацію бар 'єрів для розвитку кон-

куренції і входу на ринки нових суб'єктів господарювання (конку-

рентів);

здійснення державної споживчої політики як найважли-