Заблоцький Б.Ф. Національна економіка

Подождите немного. Документ загружается.

Гема

11. Політика економічного зростання в національній економіці

за різними оцінками, 20 — ЗО відсотків. Отже, постає завдання

зменшити або повністю ліквідувати втрати робочого часу:

QM=T

Вироблений в Україні ВВП сягає лише 70 відсотків потенційно-

го,

який можна отримати за повного використання робочого часу.

Кожен зайнятий робітник недодавав продукту на 1,3:

Оц-Tq 1,3г.

Нехай t - 1 рік. За повного використання фонду річного робо-

чого часу ВВП міг становити:

20 млн. осіб х 21235 грн. х 1,3 = 552,1 млрд. грн.

Приріст ВВП міг досягти 127,4 млрд. грн. = 552,1 млрд. грн. -

- 424,7 млрд. грн.;

резервом інтенсифікації виробництва є збільшення чисель-

ності зайнятих в економіці на кількість, вивільнену внаслідок кри-

зових процесів, а це приблизно 3 млн. осіб.

23 млн. осіб х 21235 грн. х 1,3 = 634926 млн. грн.

Приріст ВВП додатково 82 826 млн. грн. = 634 926 млн. грн. -

- 552 100 млн. грн.

Отже, за рахунок раціонального використання робочого часу і

збільшення зайнятих на 3 млн. осіб приріст ВВП міг би становити:

210 226 млн. грн. = 127 400 млн. грн. + 82 826 млн. грн.

Аналогічних прикладів можна навести багато. Однак інститу-

ційних передумов ще не створено, відсутня ефективна конкурен-

ція,

тому очікувати реальної інтенсивної виробничої функції на

найближчу перспективу малоймовірно.

Економічне зростання можливе завдяки активізації експорту та

оптимізації імпорту.

Активізація експорту. Задекларувавши перехід до ринку, сту-

пивши перші кроки на шляху входження в європейські й світові

фінансові та ринкові структури, Україна отримала можливість

використати стратегію економічного зростання, яка спирається на ек-

спорт. Іноземні ринки певною мірою стимулюють розширення ви-

робництва, що активно використовують усі країни. Україна теж

повинна максимально цим скористатися. її експорт за 1995 —

2002 роки, хоч і зростає, однак його темпи, структура ще малозначимі.

3=====І======================= 411

Національна економіка

412 ===============

Експорт України формують традиційні експортні галузі: мета-

лургія, хімічна промисловість, сільське господарство. Але жорст-

ка обмежувальна політика енергозабезпечення може негативно

впливати на енергоємний експорт, особливо той, що й ґрунтуєть-

ся на дешевій енергії. Щоправда, переважно таке скорочення екс-

порту автоматично зменшує попит на енергію. Проте дорога

експортна продукція матиме збут тривалий час на тих ринках, де

низький рівень затрат на заробітну платню та використовуються

уже частково амортизовані потужності, тобто у країнах із пере-

хідною економікою і тих, що розвивається.

Певні можливості відкриває і те, що у процесі широкої рест-

руктуризації європейської промисловості виникає та зростає по-

пит на комплектуючі вироби, деталі та напівфабрикати для усіх

видів обладнання, виготовлення яких потребує великих трудових

затрат, особливо для продукції машинобудівного комплексу. Україн-

ське машинобудування якраз і потребує зовнішньої кооперації на

новітніх технологіях, особливо з європейськими країнами. Украї-

на могла б постачати продукцію, яка здебільшого виготовляєть-

ся у металообробній та металургійній промисловості.

Надзвичайно важливим для використання експортних можли-

востей є те, щоб імпульсам попиту, які надходять із-за кордону,

не створювали адміністративні, тарифні перешкоди. Водночас

треба також значно поліпшити мобільність підприємств, зокрема

поділом на менші структурні одиниці.

Оптимізація імпорту. Економічне зростання тісно пов'язане з

оптимізацією імпорту. Йдеться не лише про його динаміку, а й

про структуру. Динаміка імпорту зумовлюється передусім заощад-

женням енергії та імпортом технологій.

Закон товаровиробництва наводить на думку, що економічна

політика України повинна орієнтуватися на суворе заощадження

замість розширення національного виробництва енергії. Навіть

скорочення імпорту енергії на 18 — 22 % урівноважило б баланс

поточних операцій. Чималим засобом заощадження енергії є пра-

вильне ціноутворення, якого можна досягти і завдяки припиненню

постачання енергії у разі несплати. Адже фактично зростання за-

боргованості (від'ємного сальдо поточних рахунків) є зниженням

Тема 11. Політика економічного зростання в національній економіці

============== 413

цін або надходжень за використану енергію. Жорстка енергетич-

на політика стосовно підприємств забезпечує значне заощаджен-

ня енергії, а відповідно — скорочення імпорту енергоносіїв. Поки

що енергоспоживання підприємств становить понад 60 відсотків

загальної потреби України в енергії.

Вчасна оплата спожитої енергії може позитивно впливати на

структуру імпорту, зокрема на зменшення частки енергії в його

сукупному обсязі. Це дасть змогу неенергетичній складовій, зокре-

ма імпорту капіталовкладень, технологій, зростати скоріше від

сукупного імпорту, що прискорюватиме економічне зростання. За

цих умов імпорт необхідних технологій збільшуватиметься знач-

но скоріше, ніж темпи зростання національної економіки. У кінце-

вому підсумку це забезпечить повільне зменшення сальдо поточ-

них рахунків.

Запорукою успішного здійснення стратегії і тактики економіч-

ного зростання є фінансова підтримка в розмірах, які забезпечили

б реструктуризацію продуктивних сил, стабільну віддачу праці

та капіталу. Таку підтримку можуть надати країни з розвинутою

економікою за умови здійснення Україною політичних, правових

та економічних перетворень.

11.2.4. Підходи до моделювання економічного зростання

Проблеми моделювання економічного зростання завжди були

предметом досліджень економістів країн ринкових економік. Такі

проблеми виникали через тенденції нерівномірного і незбалансо-

ваного розвитку їхніх економік.

Загальна характеристика моделей економічного зростання. Ще

у 1950-х роках Р. Харрод і Е. Домар відзначили деякі відмінні риси

кейнсіанського підходу до аналізу проблем економічного зростан-

ня.

Зокрема, вважали, що:

^ попит автоматично не дорівнює пропозиції, а заощаджен-

ня — інвестиціям (капіталовкладенням);

*h найважливішу роль в економічному зростанні відіграє фор-

мування попиту, насамперед попиту на інвестиції;

^> основні технологічні коефіцієнти і пропорції (наприклад,

відношення "капітал — продукт", "праця — капітал" та ін.) не

Національна економіка

змінюються унаслідок негнучкості цін і визначаються технічним

прогресом, якщо він не впливає на співвідношення ефективності

виробничих факторів.

Відповідно до кейнсіанських моделей норма нагромадження (за-

ощадження) — головний стратегічний фактор і основний параметр

регулювання довгострокового зростання економіки. Це зростан-

ня стійке, якщо стійкі частка заощаджень у доході й відношення

"капітал

—

продукт"

(це — гарантований темп зростання). Од-

нак така стійкість не досягається автоматично. Відхилення Гаран-

тованого від природного темпу зростання, тобто темпу, що відпо-

відає темпові зростання населення, викликає тривалі негативні тен-

денції у формі економічної стагнації або інфляції. Підтримка

стійкого зростання економіки потребує державного втручання —

регулювання нагромадження і споживання з допомогою заходів

податкової і бюджетної політики.

З кінця 1950-х років проблемами економічного зростання поча-

ли займатися економісти неокласичного напряму, до представників

якого належать Д.

Піке,Д.

Mid, Р.

Солоу,

М.

Браун

і ін. Вони вихо-

дили з того, що:

> попит автоматично дорівнює пропозиції;

> у процесі економічного зростання головну роль відіграє про-

позиція економічних ресурсів і ефективність їх використання;

> основні технологічні коефіцієнти змінюються залежно від

цін виробничих факторів і характеру технічного прогресу.

Важливою передумовою неокласичної теорії була ідея про на-

явність вільної конкуренції і встановлення цін виробничих факто-

рів на рівні їх граничних продуктів, що забезпечувало стійкість еко-

номічної рівноваги. На базі цих передумов економісти неокласич-

ного напряму запропонували свій варіант моделі економічного

зростання. Це — виробнича функція Кобба-Дугласа (В = F{T

, К)).

Була запроваджена система показників, що характеризувала за-

лежності між затратами і випуском продукції (коефіцієнти ела-

стичності випуску за ресурсами), між самими затратами (гранич-

на норма заміщення і еластичність заміщення ресурсів); була дана

система кількісних характеристик для економічного обґрунтуван-

ня технічного прогресу: нейтрального, але такого, що впливає на

414 —=

Тема 11. Політика економічного зростання в національній економіці

415

співвідношення ефективності виробничих факторів, матеріялізо-

ваного, тобто втіленого в засобах виробництва, і нематеріялізо-

ваного, але втіленого в засобах виробництва.

Емпірична оцінка параметрів виробничої функції — важливий

апарат аналізу кількісних взаємозв'язків, що визначають потенцій-

но можливий випуск продукції. На основі цих оцінок був зробле-

ний, зокрема, висновок, що головними стратегічними факторами

довгострокового економічного зростання став технічний прогрес

і особливо умови, що його визначають: підвищення якості устатку-

вання, зростання кваліфікації працівників і рівня організації ви-

робництва.

Економісти неокласичного напряму використовували виробни-

чу функцію не лише для отримання емпіричних оцінок, а й як відпо-

відну математичну форму для трактування проблем динамічної

рівноваги економіки. Вони намагалися довести, що економіка внут-

рішньо стійка і має необхідні механізми для автоматичного віднов-

лення порушеної рівноваги. Державне втручання в економіку, на

їхню думку, повинно зводитися до мінімуму й обмежуватися пе-

реважно сферою кредитно-грошової політики. Що ж стосується

механізму розподілу національного доходу, то за цією теорією

кожен виробничий фактор (праця — Т

і капітал — К) отримують

частку продукції відповідно до своїх обсягів і граничної продук-

тивності. Зміна цих часток відбувається лише під впливом нейт-

рального технічного прогресу.

Кейнсіанські моделі. Це найпростіші моделі, які використову-

ються як математичний інструментарій для вивчення економічної

динаміки і факторів, що її визначають, а також для побудови при-

кладних економічних моделей та опису зв'язку глобальних еконо-

мічних показників. Очікуваними величинами виступають обсяг

національного доходу і темпи його зростання. Обмежувальними

факторами тут беруть обсяг затрат капіталу і чисельність зайня-

тих у виробництві працівників, умовно прирівняних до чисельності

населення країни. Головну увагу автори надають проблемам за-

безпечення повної зайнятості і підтримці стійких урівноважених

темпів зростання економіки.

Національна

економіка

В моделі використовуються такі параметри:

<=>

обсяг випуску продукції за певний період — В;

•=>

обсяг поточних заощаджень — 3;

•=>

обсяг інвестицій — К;

•=> приріст загального випуску продукції за якийсь одиничний

період, виражений у вигляді частки всього випуску — АВ;

•=> частка доходу, що йде на заощадження (гранична схильність

до заощадження) — d3;

О потреба в капіталі, зумовлена зростанням випуску продукції — К;

=> потреба в капіталі, викликана приростом капіталу на вироб-

ництво одиниці продукції — к .

Якщо не відбувається збільшення розмірів капіталу, необхід-

ного для виробництва одиниці продукції, або капіталу, що необхід-

но на дану масу зайнятих, система рівнянь моделі матиме вигляд:

,« АВ .3

Щ a _ _ . _ d3

АВ,=—; d3-—; K

—'-; К. = 3; A3, =—.

В В АВ ' К

Наведені рівняння дають можливість вирішувати два типи завдань:

> по-перше, можна визначити траєкторію зростання загаль-

ного випуску продукції при заданих величин норми заощаджень і

коефіцієнта потреби в капіталі;

> по-друге, вважаючи заданими темпи приросту обсягу випуску

продукції, можна вирахувати необхідну для його досягнення нор-

му заощаджень (при заданому коефіцієнті потреби в капіталі)

чи потребу в капіталі, зумовлену зростанням випуску продукції

(при заданій нормі заощаджень).

Неокласичні моделі. Загальне уявлення про сутність і зміст нео-

класичного напряму дає модель загальної рівноваги економічної си-

стеми К. Кожікзю. Його модель охоплює 10 параметрів: 5 екзоген-

них (заданих ззовні) і 5 ендогенних (розрахункових, очікуваних).

Екзогенні параметри:

t — індекс року;

d3 — норма заощаджень;

— коефіцієнт (норматив) капіталомісткості доходу;

г)

— коефіцієнт (норматив) трудомісткості доходу;

п — темп приросту, (1 + п) — темп зростання населення, умов-

но прирівняний до темпів зростання зайнятих у виробництві.

416

zzzzrzrr^zzizz=z==^z==i=z==:======z:

Тема 11. Політика економічного зростання в національній економіці

Ендогенні параметри:

— обсяг доходу;

З — обсяг заощаджень (нагромадження);

— обсяг інвестицій;

Я — чисельність населення країни, умовно прирівняна до чи-

сельності зайнятих у виробництві Т

(Я = Т

);

К — обсяг капіталу (основних фондів).

Балансові співвідношення моделі такі:

3 = d3xB

; 3 = К

.\ K

= K

;

К, = К,_

+ К,; Н, = пг

х В,; Я, = (І + п) х Я,_,;

п =

d3/K-,

~К

х; Я

=ихВ

Крім уже наведеної моделі відомі моделі Р. Соллоу, Я. Бреш-

тона, А. Смізіса, Я. Кальдора, Е. Фелпса, Д. Робінзона та багато

інших. Здебільшого вони побудовані на продуктивній функції Коб-

ба-Дугласа, яка містить коефіцієнти еластичності кінцевого про-

дукту щодо праці і капіталу. Кожен з них показує, наскільки зро-

сте обсяг кінцевого продукту при збільшенні обсягу одного з об-

межених ресурсів і за постійного рівня затрат іншого.

417

14 Нац. економіка

ТЕМА 12

ІНСТИТУЦІЙНІ ФОРМИ

ІНТЕГРАЦІЇ У СВІТОВЕ

ГОСПОДАРСТВО

Сучасна світова економіка є цілісною взаємопов'язаною си-

стемою національних економік, які формують багатоукладний еко-

номічний простір. Цей простір розвивається на основі впливів з

боку міжнародних економічних і фінансових організацій, націо-

нальних урядів, транснаціональних компаній і фінансово-проми-

слових груп. Така взаємопов'язана світова економіка виникла на

змалі XIX— XX ст., коли вивезення капіталів перетворилося в

одну з провідних форм зв'язків між країнами. Наразі до складу

світової економіки входять 210 країн, в яких проживає близько

6,3 млрд. осіб. Темпи зростання світового виробництва національ-

ного продукту за період 1990 — 2007 років у середньому станов-

лять 4,2 % на рік. Темпи економічного зростання країн Європей-

ського Союзу — 2,0 %, США — 2,0 %, Латинської Америки —

1,8 %, Азії— 5,2 %, нових індустріяльних країн — 5,2 %, Афри-

ки — 3,4 %, Китаю — 7,2 %, України — 5,6 %. Все це свідчить про

те,

що світова економіка перебуває у стані відносної рівноваги.

Лише країни з перехідною економікою демонструють відносно вищі

темпи зростання їхнього національного продукту.

Сучасні тенденції у розвитку світового господарства, які ха-

рактеризуються глобалізацією економіки, її транснаціоналізацією,

новаційно-технологічною орієнтацією, загостренням екологічних

проблем, посиленням торговельно-фінансової та кредитної екс-

пансій, зумовлюють гостру необхідність міждержавного регулю-

вання економічних процесів на основі економічної інтеграції.

12.1.

Тенденції розвитку світових

інтеґраційних процесів

418

Тема 12. Інституційні форми інтеґрацїі у світове господарство

^Інтеграція (лат. integer—повний, цілий, непорушений, об'єд-

наний) — процес або дії, спрямовані на створення системи

з окремих взаємопов'язаних складових, які не є самодостат-

німи і функціонують лише як елементи підсистеми чи блоки

єдиної системи.

Цілісність — це властивість системи, яка означає існування

внутрішнього взаємозв'язку між її складовими частинами. Части-

ни системи визначаються через ціле, а ціле, своєю чергою — че-

рез складові ланки. Цілісний взаємозв'язок елементів єдиної си-

стеми у разі своєї реалізації створює так званий інтеграційний

ефект, в основі створення якого є суспільний поділ праці, мож-

ливість повніше використовувати наявні ресурси й чинники сусп-

ільного відтворення для досягнення відповідних результатів.

Одна з найважливіших цілей економічної інтеграції — викори-

стання переваг міждержавного поділу праці, спеціялізації і коопе-

рування виробництва для досягнення загальних стратегічних і по-

точних інтересів країн, що інтегруються. У зв'язку з цим треба

відзначити особливу роль регіональних інтеграційних об'єднань.

Аналіз світового досвіду реґіоналізації господарства показує,

що формування замкнутих регіональних угруповань може при-

звести до неефективного функціонування національних економік.

Водночас регіональні об'єднання, відкриті для співробітництва з

іншими групами, здатні забезпечити раціональніший розвиток

економіки країн-учасниць таких об'єднань і можуть успішно

сприяти поступовому формуванню свого роду федеративних і

конфедеративних утворень, що відповідає сучасним світовим тен-

денціям.

Наразі в регіональній інтеграції вбачають шлях до розвитку

своєї економіки та зміцнення міжнародних позицій не лише малі, а

й великі світові країни, такі як США, Німеччина, Великобританія,

Франція.

У світі нараховується уже близько десяти великих економіч-

них об'єднань суверенних країн. Серед них історично першим, який

послідовно створювався протягом останніх 56 років (1951 — 2007)

є Європейський Союз, до складу, якого входять 27 країн Західної

Національна економіка

і Центральної Європи. Успіх європейської інтеграції підхопили

на американському континенті.

З 1

січня

1994

року набрала чин-

ності угода

про

Північноамериканську зону вільної торгівлі

НА-

ФТА,

яка

об'єднує

США,

Мексику

Канаду

їхніми великими

територіями

потужним економічним потенціалом.

До

1994

року остаточно сформувалася організація Азійсько-

Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС),

яка пе-

редбачає

до

2020 року створити одну

найбільших

сіті

зон

вільної

торгівлі,

яка

опиралася

насамперед

на

економіку

США та

Японії.

Розвиваються інтеграційні процеси

Центральній

та

Південній

Америці. Утворення Митного союзу

зони вільної торгівлі мають

за мету пакт "Меркосур", укладений

в 1991

році

між

Аргенти-

ною,

Бразилією

та

Уругваєм,

до

якого пізніше приєднався Параг-

вай.

Проводиться робота щодо створення Африканського спільного

ринку.

До

2025 року передбачається утворити Африканське еко-

номічне співтовариство

із

спільним парламентом

спільною

для

усього континенту валютою.

Нині

світі функціонують

регіональних

торговельно-еко-

номічних угод

та

домовленостей. Реальну інтеграцію здійснюють

такі міжнародні організації,

як ЄС,

НАФТА, ОПЕК.

більшості

регіонів Центральної

та

Південної Америки, Західної

Південної

Азії,

також Африки регіональне співробітництво починає наби-

рати темпи,

не

зважаючи

на те, що

країни

цих

регіонів

усе ще ма-

ють низький

та

різко відмінний науково-технологічний, виробни-

чо-економічний

соціяльно-культурний потенціал, різне норматив-

но-правове законодавство, обмежені фінансові засоби, низьку кон-

курентоспроможність продукції

та

чимало інших

вад.

Проте треба зазначити,

що

створення

зон

вільної торгівлі

не

вносить принципових змін

світову економіку. Об'єднання країн

в економічні блоки

не

означає незаперечного процесу

реалізації

ідей вільної торгівлі

чи

капітуляції перед протекціоністичними

принципами. Дилема "вільна торгівля

чи

протекціонізм"

не

зни-

кає. Вона переноситься

на

інший рівень зовнішньоекономічних

відносин,

де

формується рішення

про

вибір економічної політики

групи держав стосовно "третіх країн". Зовнішньоекономічний

то-

420 ZZ=Z===3=ZZZZ==Z=^^