Заблоцький Б.Ф. Національна економіка

Подождите немного. Документ загружается.

Тема 12. Інституційні форми інтеґрацїі у світове господарство

варообмін набуває дедалі більшого впливу на соціально-економі-

чний розвиток будь-якої країни.

12.2. Вплив інтеґраційних процесів на формування

ринків товарів, послуг і капіталу

У поняття загальних ринків входять ринки факторів виробниц-

тва, споживчих товарів і позичкового капіталу, що є в обігу в

торгівлі, фінансово-кредитній системі, на ринках цінних паперів і

капіталу.

Передумовами існування сучасного світового ринку завжди є

міжнародний поділ праці і взаємовигідність обміну. Для того, щоби

країна могла торгувати на світовому ринку, вона мусить мати

експортні ресурси, тобто запаси конкурентоспроможних товарів і

послуг, що мають попит на світовому ринку, валютні чи інші за-

соби оплати імпорту, а також розвинуту зовнішньоторговельну

інфраструктуру: транспортні засоби, складські приміщення, засо-

би зв'язку та інші компоненти, необхідні для забезпечення проце-

су товарообороту.

Два зустрічні потоки товарів і послуг утворюють експорт і

імпорт кожної країни. Бжспорт — це продаж і вивезення товарів за

кордон, імпорт — купівля і ввезення товарів із-за кордону. Різни-

ця вартісних оцінок експорту й імпорту утворює торговельне саль-

до,

а сума цих оцінок — зовнішньоторговельний оборот. На світо-

вому ринку, як і на будь-якому іншому, формуються попит і про-

позиція, підтримується намір до ринкової рівноваги.

Рівень участі тієї чи іншої країни у формуванні світових ринків

товарів і послуг, праці і капіталу визначається деякими показни-

ками, зокрема:

^ коефіцієнтом відносної експортної спеціалізації Е :

Е шЬ..

сп

де Е

— частка товару в експорті країни; Е — частка аналогіч-

них товарів у світовому експорті.

Національна економіка

Коефіцієнт Е

сп

дає можливість визначити коло галузей, що ви-

значають рівень спеціялізації даної країни. Якщо Е > 1, то га-

лузь-виробник можна віднести міжнародно спеціялізованої;

*Ь

експортною квотою Е

ке

, що показує рівень відкритості еко-

номіки країни для зовнішньоекономічних відносин і розраховуєть-

ся так:

кв

ВВП'

де Е — вартість експорту; ВВП — валовий внутрішній продукт

(або

ВНП—

валовий національний продукт).

Аналітичні розрахунки показують, що піднесення рівня експорт-

ної квоти свідчить про розширення участі даної країни в міжна-

родному поділі праці.

Рівень розвитку країни відображає також показник результатів

виробництва валового внутрішнього продукту (ВВП). Він розра-

ховується за доходами, витратами і виробництвом продукції в

єдиній валюті за поточними або незмінними курсами.

На сучасному етапі світовий ринок, ураховуючи ринок продо-

вольства, формується як сфера діяльності трьох основних груп

країн: розвинутих, тих, що розвиваються і країн із перехідною еко-

номікою. Стан економічних зв'язків і рівень розвитку ринків то-

варів між країнами традиційно оцінюється показником їх взаєм-

ного товарообміну. Однак такий підхід не враховує роль міждер-

жавного обміну товарами як важливого чинника впливу на ВВП,

а також національний бюджет держав. Тому при аналізі досягну-

тих результатів взаємної торгівлі зацікавлених країн треба неод-

мінно враховувати загальноекономічну ситуацію, яка встанов-

люється на час виконання аналітичних розрахунків. Річ у тому,

переорієнтація міждержавного товарообміну впливає на рівень і

динаміку ВВП та його складові частини. Параметри цього впли-

ву визначаються з рівняння, що описує розподіл ВВП:

ВВП = С + Б + К + Е-1,

де С— споживання домашніх господарств; Б— споживчі доходи

(видатки) Державного бюджету; К— національні інвестиції; Е —

експорт; / — імпорт.

Тема 12. Інституційні форми інтефації у світове господарство

Порівняння результатів розрахунків за цією рівністю показує,

що зовнішньоторговельний обмін може збільшувати чи зменшу-

вати величину ВВП. Рівень і структура ВВП певною мірою фор-

мують і різні види попиту не лише на експортну й імпортну скла-

дові, а й на товари масового споживання, платні послуги населен-

ню,

інвестиції в основний капітал, а також на продукцію виробни-

чо-технічного й технологічного призначення.

Ринок успішно функціонує там, де пропорційно розвиваються

усі його інститути та інструменти, тобто банківсько-кредитна сфе-

ра, фінансовий сектор, грошовий і фондовий ринки. їхній рівень

повинен відповідати потребам розвитку ринкових відносин, про-

порціям попиту і пропозиції на ринках товарів, праці і капіталу.

Розвиток інтеграційних процесів завжди випливає на підтрим-

ку таких форм інвестиційної діяльності, які забезпечують:

> по-перше, зростання експорту товарів і послуг в інші країни;

> по-друге, стабільний імпорт дефіцитних товарів і послуг пе-

реважно тих видів, що їх не виробляють на вітчизняних підприєм-

ствах;

> по-третє, підвищення конкурентоспроможності виробничо-

го,

технологічного і наукового потенціалу, у тому числі за раху-

нок кооперації із зарубіжними партнерами, створення спільних під-

приємств і транснаціональних компаній.

Такі інвестиційні заходи, якщо їх здійснювати на взаємовигідній

основі, дають змогу збільшувати міждержавний товарообіг і ста-

білізувати зростання ВВП. Сьогодні економічна інтеграція не може

здійснюватися директивними методами, її прискорення повинно

орієнтуватися на реальні економічні інтереси, отримання взаєм-

ної вигоди за дотримання рівноправних відносин сторін, що не до-

пускають обмеження національних суверенітетів.

12.3. Інституційні основи і форми економічної

та політичноїінтеґрації України

Хто має забезпечувати економічну й політичну інтеграцію

України, на якій основі та як? Однозначної відповіді на ці запитан-

:=r=r=============ziz==== 423

Національна економіка

ня не може дати ніхто. Проте з упевненістю можна сказати, що

економічна інтеграція України у світове господарство має забез-

печуватися насамперед високою продуктивністю виробництва і

праці, ефективністю виробництва національного продукту, які-

стю і конкурентоспроможністю продукту та послуг. Це означає,

що найпріоритетнішим є створення правових, політичних, еконо-

мічних, фінансових, торговельних передумов для припливу націо-

нальних та зарубіжних інвестицій, подолання корупції, організо-

ваної злочинності, прозорості руху грошей і товарів задля актив-

ізації економічного зростання.

12.3.1.

Принципи економічної інтеґрації

і внутрішні проблеми України

Сучасна економіка країн світу має тенденцію до об'єднання

зусиль задля створення сприятливих умов зростання виробницт-

ва та розв'язання соціяльних проблем. Процес інтеґрації — не да-

нина якійсь моді, а необхідність, позаяк національні інтереси задо-

вольняти лише власними зусиллями практично неспроможна жод-

на країна, навіть високорозвинута. Власне високорозвинуті краї-

ни стали такими завдяки активізації зовнішньої торгівлі, міжна-

родної співпраці в подоланні політичних, правових, економічних

бар'єрів задля зближення позицій щодо економічної інтеґрації.

Кожна країна розвивається на основі своїх національних тра-

дицій, конституції, підконституційних законів, системи державо-

творення господарювання, спеціялізації виробництва і намагається

захищати та зберігати свою національну самобутність. Процес

же інтеґрації потребує визнання окремими країнами, що мають

намір до економічного об'єднання, спільних вартостей, на основі

яких можливе таке об'єднання. Це означає, що економічна інте-

грація повинна будуватися на основі визнаних країнами-учасни-

цями об'єднувальних принципів.

Принципи економічної інтеґрації. Що стосується принципів

міжнародної економічної інтеграції, то вони мають насамперед

визначати загальнолюдські вартості, які є прийнятними для кож-

ної країни-учасниці інтеграційної групи. Це означає, що кожна з

424 ==Z=Z====IZZ=Z=ZZZrirziZZIIIZZ=ZZZZ=Z

Тема

12.

Інституційні форми інтефацїі

світове господарство

425

країн-учасниць

має

визнавати

запроваджувати загальнолюдські

вартості насамперед

своїй країні

і тим

паче

міжнародних відно-

синах. Принципів,

які

спільні

для

усіх учасників інтеграції,

є до-

статньо. Вони стосуються найважливіших аспектів життєдіяльності

людини

та

країни загалом.

Ці

принципи можна звести

декілька

груп:

-> свобода людини:

забезпечення природних прав людини

на

жит-

тя,

освіту, професію, підприємництво, переміщення

та

багато

інших прав,

що

дають можливість людині пізнавати світ, себе,

брати участь

у тих

видах діяльності,

які їй до

вподоби

та

прино-

сять засоби

для

життя;

розбудова правової держави:

власне правова держава

має

забезпечити реалізацію людиною

її

природних прав

свобод; сут-

ність правової держави зводиться

до

створення конституції

та

підконституційних законів країни,

які не

регламентують (визна-

чають) поведінку людини

(що

можна робити,

чого

не

можна),

а захищають природні права

свободи людини

тому числі право

на оплату праці, свободу слова, вираження своїх політичних, ідео-

логічних, релігійних переконань тощо;

створення вільної економічної системи:

це вельми важливий

принцип міжнародної економічної інтеграції, позаяк

він

передба-

чає вільний

рух

товарів, праці, капіталів

між

країнами; його основ-

ними характеристиками

є:

^> економічна свобода людини-виробника

людини-спожи-

вача, тобто кожен обирає

вид

діяльності

та де і на що ви-

трачати свої доходи;

О пріоритет приватної власності

на

капітал

результати

ви-

робництва; приватна власність визначає економічні інте-

реси власника

і є

рушійної силою ділової активності, про-

дуктивного

та

ефективного виробництва загалом;

О звуження вертикальної (директивної) системи управління

аж

до її

ліквідації

та

поширення горизонтальної економіч-

ної політики задля активізації ділових відносин

між

вла-

сниками, виробниками, банками, торговельними органі-

заціями

та

іншими рівноправними суб'єктами господарю-

вання;

Національна економіка

•=>

лібералізація руху товарів, праці й капіталу: у цьому аспекті

якраз закладені основи вільної економіки та й цілі міжна-

родної економічної інтеґрації загалом; кожна країна-уча-

сниця інтеґрації отримує можливості розширювати межі

ринків для своїх товарів, руху праці й капіталу та ство-

рювати передумови для руху тих самих товарів, праці й

капіталу на її території з інших країн.

Досвід розвинутих інтеграційних груп показує, що реалізація

цих принципів приводить до відносного вирівнювання рівнів еко-

номічного розвитку тих країн-учасниць, які відзначалися невисо-

ким рівнем розвитку. Очевидно, що інтеграція на рівнопартнер-

ських засадах має позитивний вплив на розвиток країн-учасниць.

Внутрішні проблеми міжнародної інтеграції України. Проблеми

інтеґрації України у світову економіку стосуються дотримання

практично всіх трьох груп названих принципів. Сьогоднішня Україна

проходить етап подолання стереотипів розбудови економічної си-

стеми, які сформувалися у період так званого соціялістичного го-

сподарювання, нав'язаною імперською політикою та ідеологією

Москви. Вона й сьогодні намагається утримувати Україну в орбіті

свого впливу.

Стає очевидним, що Україні насамперед треба позбутися сте-

реотипів колоніяльного минулого і формувати стереотипи мислення

людей вільного суспільства.

Ідеологія, держава і економіка не повинні бути метою, якої на-

лежить досягти, вони — лише засіб досягнення поставлених цілей:

свободи людини і нації, захисту прав і соціяльного стану людей,

легального отримання належних доходів грішми, забезпечення

гідного людини рівня життя та ін. З огляду на це вибір національ-

ної ідеології має бути обґрунтований чинниками, що уможливлю-

ють формування відповідного національно-політичного, націо-

нально-економічного і національно-соціяльного мислення усіх гро-

мадян країни, зокрема такими, як:

об'єктивні закони економіки і суспільства, передусім закон

господарської збалансованості

(Оц

= УГ

), дотримання вимог яко-

го забезпечує збалансованість національних економічних, політич-

них та соціяльних пропорцій і стабільність усього суспільства; за-

Тема 12. Інституційні форми інтефації у світове господарство

• • ' 427

кон товарообміну (Q - Г/ц), що спонукає виробника до забезпе-

чення конкурентоспроможності його товару, а споживача — до

його платоспроможності; закон товаровиробництва (В = О + dB

чи Г - Г

+ dF), дотримання якого уможливлює відшкодування

витрат виробництва та отримання валового внутрішнього про-

дукту в його натурально-вартісній і грошовій формах для націо-

нальних потреб;

національне мислення як результат самопізнання кожної лю-

дини і нації загалом щодо її ставлення і сприйняття нею вартостей

політичної, економічної, ідеологічної, соціяльної свобод і засобів

їх досягнення.

Складовими національного мислення є:

національна самосвідомість (спосіб мислення, який відобра-

жає усвідомлення людиною своїх коренів, збереження історично

сформованих національних рис культури, мови, побуту, освіти

тощо);

>=>

національна демократія (політико-ідеологічна система ми-

слення, що ґрунтується на принципах побудови правової держа-

ви,

соціяльноорієнтованої економічної системи за національними

ознаками титульної нації країни та рівних конституційних пра-

вах розвитку національних меншин);

національний патріотизм (рівень національної самосвідо-

мості, для якого характерними є гордість за свою націю і країну,

бережливе ставлення до національної (державної) мови, культу-

ри,

історії,

освіти,

релігії,

культурних та історичних надбань

інших народів);

<=>

національна гідність (суспільна, політична, ідеологічна, соці-

яльно-економічна позиція людини, яка обстоює національні інте-

реси своєї країни, нації);

•=>

національно-економічне мислення (пізнання господарських

законів і усвідомлення усіма громадянами того, що зростання доб-

робуту залежить від їхньої працездатності, професіоналізму, на-

ціонально-державного патріотизму та від створених ними кон-

ституційних засад держави, економіки, законодавчих актів го-

сподарювання);

Національна економіка

428

<=>

національний інтелект (синтетичний показник розвитку

нації та її індивідів, який відображає рівень знань природних і су-

спільних процесів, а також рівень національного самоусвідомлен-

ня,

гуманістичних відносин, моралі, етики, ідеології, міжнарод-

них зв'язків та ін.);

національні інтереси (політичні, державні, економічні, міжна-

ціональні відносини, необхідні для національного самовідтворен-

ня і входження України до міжнародних політичних, економічних,

фінансових, торговельних організацій і союзів).

Для України життєво важливо:

> створення демократичної правової держави, яка обстоюва-

ла б національні інтереси народу, забезпечувала захист прав своїх

громадян, здійснювала передбачувану, виважену внутрішню і зов-

нішню політику;

> формування ринкової економічної системи, в якій домінувала

б приватна власність на капітал і створюваний продукт, діяли б

механізм ринкового регулювання виробництва, розподілу і спожи-

вання національного продукту, надійна система соціяльного за-

хисту тих, хто його потребує;

> сприйняття Україною вартостей політичної демократії і

соціяльного розвитку провідних європейських крапі і країн світу,

політичне й економічне зближення з ними через інтеграцію в євро-

пейські структури. Світову Організацію Торгівлі (СОТ) тощо;

> збереження і розвиток рівноправних партнерських економіч-

них і торговельних відносин із країнами СНД і країнами, що розви-

ваються;

національно-громадянське суспільство з розвинутою політич-

ною демократією і соціяльно орієнтованою ринковою економі-

кою — державно-організована нація, для якої пріоритетними є на-

ціональні та загальнолюдські вартості у сфері державотворення

(правова держава), економічної свободи людини, розвитку націо-

нальних і культурних надбань представниками різних етнічних

груп. Суто громадянського суспільства не існує, позаяк жодна

країна не має громадянської конституції, а має державну (націо-

нальну) конституцію за ознаками титульної нації, тому суспіль-

ство цієї країни є національно-громадянським.

Тема

12.

Інституційні

форми

інтеґрації

у світове господарство

— • 429

Сутність такого суспільства реалізується за дотримання загаль-

нолюдських вартостей співжиття:

-> ухвалення, запровадження і дотримання законів країни, які

захищають природні права і свободи людини на працю, доходи,

самовираження, освіту, охорону здоров'я, житло;

забезпечення умов і захисту вільного вибору виду діяльності,

місця праці, місця проживання, розвитку національної культури,

формування національної самосвідомості всіх етнічних груп на-

селення;

^ створення економічних і правових умов, за яких люди праці й

непрацездатні громадяни країни отримують доходи грішми, що

уможливлює їхні платоспроможність і гідний людини рівень життя;

-> створення правових і економічних умов, за яких виробники

здатні здійснювати виробництво конкурентоспроможних товарів

та послуг для відшкодування витрат виробництва й отримання

прибутків на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Підтвердженням того є досвід розвинутих країн, економічна

система яких забезпечує високу зайнятість населення і добробут

усіх членів суспільства.

12.3.2. Інститути і форми економічної інтеґрації

Реалізація питань інтеґрації України у світову економіку немож-

лива без відповідної ідеології, політики та управлінських структур з

обґрунтованим розподілом їхніх функцій і повноважень. Проб-

лематика міжнародної економічної інтеґрації України має бути в полі

зору Президента, Верховної Ради та Кабінету Міністрів України.

Насамперед усі зазначені органи центральної влади України

повинні усвідомлювати, що економічну інтеграцію треба здійсню-

вати не задля самої інтеґрації як такої, тим паче не з ким завгод-

но.

Інтеграція має забезпечити вирішення питань, що стосуються

національних інтересів України:

> по-перше, збереження і зміцнення національного сувереніте-

ту України і недоторканності її території;

> по-друге, формування і розвиток української нації на основі

ідеології і політики національної демократії, незалежно від етніч-

Національна економіка

ного складу нації

та

створення

Україні національно-громад-

ського суспільства;

> по-третє, розвиток

розбудова правової демократичної дер-

жави

усіма свободами

та

атрибутами

чесною владою, якій

на-

род довіряє;

> по-четверте, створення ліберальної ринкової економічної

си-

стеми, фінансового механізму

тенденціями планомірного зро-

стання національного продукту

добробуту народу загалом.

Національні інтереси України мають бути усвідомлені чинов-

никами насамперед центральних органів влади

бути

основі фор-

мування єдиної політичної, ідеологічної, економічної

та

соціяльної

політики.

Національні інститути економічної інтеграції.

До них

відносять

органи влади всіх рівнів. Особливу роль

вирішенні питань міжна-

родної економічної інтеграції відіграють центральні органи вла-

ди,

позаяк

їх

формують політичні сили різної ідеологічної орієн-

тації. Стає очевидним,

що

національні інтереси України повинні

бути пріоритетними, мати верховенство

над

ідеологіями

ґрунту-

ватися

на

одній ідеології— національній демократії.

Інститут Верховної Ради України.

Це один із найскладніших

центральних органів влади

Україні. Його складають представ-

ники різних політично

ідеологічно спрямованих депутатів,

які

практично

не

можуть знаходити порозуміння

вирішенні питань

національних інтересів. Очевидно, тому,

що

самі національні інте-

реси чітко

не

виписані.

Це

законодавчий орган,

його позиція

стартова.

Ст. 85

конституції України стверджує,

що

Верховній

Раді України належить "визначення засад внутрішньої

зовніш-

ньої політики". Звісно,

що до цих

засад належать

питання міжна-

родної економічної інтеграції України.

Інститут Президента України.

Має чи не найбільше повнова-

жень щодо реалізації національних інтересів,

тому числі

міжна-

родної економічної інтеграції України.

Ст. 102

прямо говорить:

"Президент України

Гарантом державного суверенітету,

територіяльної цілісності України, прав

та

свобод людини

гро-

мадянина".

А ст. 106

прямо наголошує,

що

Президент України

"представляє державу

міжнародних відносинах, здійснює керів-

430 zr==^===zz=zz===z=zz=z==^^^==